РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Інтерв'ю - Журналістика - Реферати - Каталог статей

Зміст Вступ Призначення і жанрові особливості інтерв’ю. Вимоги до інтерв’ю. Різновиди інтерв’ю. Методика підготовки та проведення інтерв’ю. Висновки. Список використаних джерел. Вступ Без сумніву, найпоширенішим і найрентабельнішим сьогодні жанром є інтерв'ю. Його актуальність полягає в тому, що до нього часто звертаються журналісти, перед якими стоїть завдання сказати ширшій громаді те, чого вона не знає, не розуміє. І тому інтерв’ю повинно прямо і безпосередньо виконувати саме цю функцію. Саме слово інтерв'ю в науці й журналістській практиці прийнято вживати у двох значеннях: як метод збору інформації у журналістиці та соціології, психології і як жанр журналістки. Популярність і перспективність інтерв'ю у всіх його різновидах пояс-нюється декількома причинами по-перше, авторитетністю, змістовністю та свіжістю інформації із перших, так би мовити, рук. По-друге діалогічністю самої форми спілкування двох чи більше осіб, яка лежить в основі європей-ських культур. По трете, композиційною розкутістю, вільною будовою. Інтерв’ю за своєю структурою нагадує нічну сорочку, яка не тисне, не сковує тіла. Поштовх для інтерв'ю можуть дати і якісь теми, і певні особи. Часто, особливо на радіо, вдаються до експертного опитування, щоб почути фахову думку з якогось суперечливого питання. Об’єктом дослідження реферату є: методи проведення інтерв’ю; види інтерв’ю. Предметом дослідження реферату є структура та типологія інтерв’ю. Мета інтерв’ю - отримати і повідомити читачеві, слухачеві, глядачеві нові, невідомі раніше факти про важливу, цікаву для багатьох подію; проаналізувати, прокоментувати явища, події, факти, які викликали інтерес громадськості. Завдання реферату: вивчити види інтерв’ю; проаналізувати порівняти дослідити Проблематикою реферату є: об’єктивність та запозичення цитат з інших джерел, бо тут виникає небезпека тиражування неточностей. У будь якому разі цитати, які походять не з власних інтерв'ю, необхідно ретельно пере-віряти. Якщо ж це не можливо, то такі цитати «з інших рук» необхідно позначити чітким посиланням на відповідне джерело. Призначення і жанрові особливості інтер-в'ю Історія української журналістики стала яскравим свідченням того, що засоби масової інформації ще з часів своєї появи на суспільній арені відіграли не останню роль в державотворенні, формуванні громадської позиції, були провідниками політичних ідей, носіями передових думок. Тому й увага спочатку до друкованого слова, а відтак вже й до слова мовленого в радіо і телевізійному ефірі, в суспільстві завше була пильною і прискіпливою. Засоби масової інформації – дзеркало суспільства, джерело найоперативнішої інформації про суспільно-політичне і соціально-економічне життя, трибуна альтернативних думок щодо подій, які відбуваються2.(373 с.) Головне покликання журналіста – донести до людей подих сучасності, розкрити найхарактерніші риси конкретної дійсності, завжди бути у самому епіцентрі подій.(5 с.) Важливе місце в журналістиці займає інтерн’ю. За допомогою інтерв'ю фіксуються висловлювання певних осіб щодо тих чи інших тем, а також інформація про самих осіб. Популярність цього жанру зростає, хоча різні медіа використовують інтерв'ю по-різному і з різним ступенем інтенсивності. Інтерв'ю в перекладі з англійської означає «бесіда». Прийнято розрізняти інтерв'ю як метод одержання різно-манітної інформації для написання журналістських тво-рів і інтерв'ю як жанр3 Теорія і практика радянської журналістики: Основи майстерності. Проблеми жанрів/ Під ред. В.Д. Здоровеги. – Львів: Видав. При Львів. ун-ті, 1989. – Ст. 150. . Специфіка інтерв'ю як жанру полягає в тому, що факт, подія, явище, їх суспільно-політичне значення розкриваються через по-відомлення, думку компетентного співбесідника, який во-лодіє необхідною інформацією. Надання її «з перших рук», через пряму мову створює відчуття більшої достовірності. Сучасному читачеві, радіослухачеві, телеглядачеві замало отримувати готові судження. Він хоче бачити реальні об-ставини, сам думати над ними. Саме інтерв'ю, зберігаючи риси живого спілкування журналіста із співбесідником, створює ефект співучасті, досягається інфор-маційна, пізнавальна, виховна мета. Таким чином можна дати такі визначення інтерв’ю: інтерв'ю (від англ. interview - буквально зустріч, бесіда) - жанр журналістики, розмова журналіста з відомою або просто обізнаною у якійсь справі людиною переважно на значущу тему, призначена для оприлюднення у мас-медіа 4 Словник іншомовних слів: 23 слів та термінологічних словосполучень. – К.: «Довіра» , 2000. – ст.476. ;(476 с.) або інтерв'ю – розмова журналіста з політичним , громадським, культурним чи іншим діячем, призначена для публікації в пресі, передачі по радіо, показу по телебаченню. (96 с.) З газетно-журнального інтерв'ю, як правило, можна довідатися, що саме сказано. В радіоінтерв'ю важливим є не тіль-ки що, але й як сказано. В усній мові те, як людина сказала, часто перетворюється у що вона сказала. Специфіка документальності тут полягає у неповторності інтонації, своєрідності індивідуальної мов-ної манери людини. Журналіст-газетяр опрацьовує і готує інтерв'ю після того як відбулася розмова. На радіо підготовка матеріалу переважно відбувається під час бесіди. Відповіді на за-питання журналіста одночасно одержують і радіослухачі. Таким чином створюється ілюзія їх участі в розмові з компетентною особою. Газетяр, готуючи інтерв'ю до дру-ку, може змінити порядок запитань і відповідей, одні опу-стити, деякі більш детально і глибоко подати. На радіо, коли інтерв'ю передається прямо в ефір, журналіст позбав-лений такої можливості. Найбільш придатними для інтерв'ю є радіо і телебачення, адже вони спроможні передати кожен нюанс голосу диктора, а на телебаченні - ще й кожен жест, кожну зміну виразу об-личчя. Телевізійне інтерв'ю, на відміну від газетного і радіо-інтерв'ю, дає можливість довідатись не тільки про те, що і як сказала людина, але й побачити процес народження думки, слова. Тільки по телебаченню можна побачи-ти миттєві душевні вагання, ледве вловимі рухи очей, лег-ку усмішку тощо. Інтерв'ю — це справа довіри. Особа, яку інтерв'юють, має бути пев-на того, що її висловлюваннями не будуть маніпулювати. При цьому видається, що загальнонаціональні газети телевізійні канали, які найбільше впливають на громадську думку, більше схильні до такого ма-ніпулювання, ніж, наприклад, регіональні газети або інформаційні агентства, які за допомогою інтерв'ю, проводять, як правило, відкрите дослідження тієї чи іншої проблеми. А загальнонаціональні медіа часто шукають лише підтвердження тих думок, які вже склалися в редакції. У такий спосіб на об'єкт інтерв'ю чиниться тиск, щоб той висловлювався в очікуваному напрямі, інакше він ризикує тим, що його не цитуватимуть. Якщо завдання полягає лише в тому, щоб шляхом дослідження, а особливо через інтерв'ю, підтвердити вже готові тези, то це вже не має нічого спільного з журналістикою. Якщо журналістське розслідування передбачає запрограмований результат — то це вже месіанство. Вважаючи суттєвими всі елементи підготовки і проведення інтерв'ю, акцентуємо на кількох моментах. Насамперед - це якість підготовлених запитань. Стало вже банальним твердження, що на нерозумні запитання відповіді будуть такі ж нерозумні. Неякісна підготовка запитань - результатів некомпетентності, лінивства, незнання психології співрозмовника. Добрі запитання - це продумані, короткі, точні і прості запитан-ня. Часто прекрасним висхідним пунктом у їх постановці є допитливість са-мого репортера. Коли підготовка до інтерв’ю виявилася недостатньою, то й результат буде незадовільним. Адже між інтерв’юером та об'єктом інтерв'ю не виникають потрібні стосунки; важливі запитання або зовсім не задаються, або формулюються неправильно, не ставляться додаткові запитання. Інтерв'ю з важкими партнерами вимагають від журналіста значної незалежності в поведінці. У комунікативній си-туації, коли конфлікт інтересів практично запрограмований, необхідно навчитися давати відсіч людям, які намагаються домінувати. Адже од-на сторона (журналіст) намагається вивідати інформацію, яка цікавить громадськість, а інша сторона воліла б говорити лише те, що корисно їй або організації, яку вона представляє. Вимоги до інтерв'ю Інтерв’ю є улюбленим і часто вживаним засобом журналістики, осо-бливо в час, коли люди і їхні думки відіграють у медіа головну роль. Але перед публікуванням інтерв'ю належить вирішити цілу низку проблем:* ознайомитися з темою та визначити стратегію діалогу з особою;* забезпечити точність цитат та контексту;* прискіпливо перевірити точність цитат з інших джерел;* узгодити текст з об’єктом інтерв'ю з метою авторизації. Найважливішою передумовою ін-тересу до інтерв'ю є злободенність, суспільна значущість теми, питань, які стали предметом бесіди. При цьому важливо продумано вибрати авторитет-ну особу, у якої буде взято інтерв'ю. Інтерв'ю є найважчим видом журналістської ро-боти. Воно вимагає ста-ранної підготовки до теми, а потім - максимальної стриманості у виявленні своїх знань. Воно потребує великої контактності, впевненості в собі і тактовності, енергійності та цілеспрямо-ваності у веденні розмови, здатності налаштуватися на свого візаві, пристосуватися до атмосфери та ситуації. На думку В. Ла Роша можна дати такі загальні поради інтерв’юеру: 1. Якомога краще готуйтеся до теми інтерв'ю та до особи, яку збираєтеся розпитувати, щоб бути для неї цікавим співрозмовником, з яким їй приємно спілкуватися і яко-го вона буде серйозно сприймати. 2. Ведіть бесіду. Це означає, що ви не повинні бути ні слід-чим, який веде допит, ні базікою. 3. Тримайте запитання напоготові, але не будьте заручни-ком вашої підготовчої роботи, будьте достатньо вільни-ми, щоб реагувати на зміну ситуації під час розмови. 4. Ставте точні запитання. 5. Ставте лише ті запитання, де ви можете припустити, що ваш співрозмовник з огляду на його знання та компетентність, може дати відповідь. 6. Не ставте кілька запитань підряд. Це зіб’є з пантелику недосвідченого співрозмовника, і він даватиме неповні відповіді, досвідченому ж візаві такий букет запитань дасть можливість обрати ті, на які він захоче відповісти, І ті, які можна «забути». 7. Інтерв'ю «сам на сам», як правило, більш продуктивні, аніж інтерв'ю перед публікою. Бесіда, яка ведеться перед глядачами, легко перетворюється на шоу, крім того, у співрозмовника можуть виникнути сумніви, чи говорити та визнавати щось на публіці, про що він розповів би в особистій розмові. Інтерв'юер - це завжди більше, ніж той, хто пропонує ключові слова, не виходячи при цьому за зручні для співроз-мовника межі та з вдячністю нотуючи його відповіді. Перепитувати, звертати увагу на прогалини неясні місця або суперечності у відповідях - цю роботу інтерв'юер повинен виконувати навіть ціною того, що він інколи буде на-стирливим або докучливим. Різновиди інтерв'ю В. Здоровега ділить інтерв’ю на такі групи: в залежності від змісту матеріалу; методу його освоєння і викладу в газеті, по радіо, телебаченню. Зміст і форма викладу ма-теріалу завжди підпорядковуються основній меті інтерв'ю. Залежно від мети і змісту інтерв'ю ділиться (безперечно, з певною умовністю) на: о ф і ц і й н і (п р о т о к о л ь н і), с у т о і н ф о р м а ц і й н і (п о в- і д о м л е н н я), п о р -т р е т н і (і н т е р в ' ю - з а р и с о в к и) п р о б л е м- ні (п у б л і ц и с т и ч н и й д і а л о г). Залежно від методу освоєння і викладу матеріалу роз-різняють: і н т е р в ' ю – м о н о л о г, і н т е р в ' ю - з в і т, і н т е р в ' ю - д і а л о г, і н т е р в ' ю - п о л і л о г (бесіда за круглим столом), і н т е р в ' ю - з а р и с о в к а, і н -т е р в ' ю - а н к е т а, п р е с - к о н ф е р е- н ц і я . Офіційні (протокольні) інтерв'ю — це записи бесід представників преси, радіо і телебачення. Офіційні (протоколь-ні) бесіди проводяться у вигляді своєрідного інтерв'ю-звіту, інтерв'ю - монолога, інтерв'ю - діалога, прес-конферен-ції. Суто інформаційні інтерв'ю (повідом-лення) покликані повідомити думку авторитетної особи, доброго спеціаліста про події, факти, як правило, досить оперативного характеру. Передбачається, що журналіст знає запити читачів, радіослухачів, телеглядачів і відпо-відно до них формулює запитання. Вважається, що підготувати інформаційне інтерв'ю (по-відомлення) не складає труднощів. Така думка хибна. Цей вид інтерв'ю висуває перед журналістом свої вимоги. Для нього важливими є такі якості, як актуальність, новизна інформації, її компактність, зрозумілість. В інтерв'ю не повинно бути невідомих масовій аудиторії тер-мінів, понять, назв, що заважають зрозуміти суть розмови. Інформаційні інтерв'ю (повідомлення) друкуються у га-зетах , передаються по радіо і телебаченню у вигляді інтерв'ю - звіта, інтерв'ю - монолога, інтерв'ю - діалога, інтерв'ю - анкети, прес-конференції. І н т е р в ' ю – з в і т — це виклад бесіди, її найважливі-ших, найістотніших моментів. Відповіді журналіст пере-повідає або відтворює у скороченому вигляді. Таке інтер-в'ю є своєрідним звітом про розмову й іноді публікується з посиланням на співбесідника. І н т е р в ' ю - м о н о л о г — суцільна розповідь, у якій інтерв'юйована особа відповідає на одне запитання газети чи журналіста. В інтерв'ю-монолозі може коментуватись якийсь важливий факт, роз'яснюватись певна подія, явище. Це власне записана розповідь, інформаційне повідомлення. У групі інтерв'ю-повідомлень найбільш поширеним є інтерв'ю-діалог. І н т е р в ' ю - д і а л о г - це розмова на рівних, яка ініціюється інтерв'юером. Зрозуміло, для такої розмови журналіст чи людина, яка виступає у ролі інтерв'юера, мусить не просто бути готовим, а й мати відповідний авторитет. Цей вид інтерв'ю викликає інтерес у читача, радіослухача і телеглядача, коли запитання і від-повіді безпосередні, логічні, пронизані основною ідеєю, чітко, послідовно і глибоко розкривають мету бесіди. Широкого розповсюдження набули і н те р в ' ю - а н к е т и — цикл коротких бесід або письмових відповідей на одне запитання. Це той випадок, коли на заздалегідь підготовлені письмові запитання відповідає багато людей. На основі відповідей створюється уявлення про те чи інше явище, подію, факт, які цікавлять громадськість. Інтерв'ю-анкети допомагають редакціям газет, радіо, теле-бачення краще уявити читача, слухача, глядача, з'ясувати його інтереси, нахили. Анкетування часто є своєрідним соціологічним дослідженням. П р е с - к о н ф е р е н ц і ї — групові, масові інтерв'ю. На прес-конференціях одна або більше компетентних осіб ін-формують присутніх журналістів про ту чи іншу подію, відповідають на їх запитання. Головне завдання п о р т р е т н о г о і н т е р в ' ю (і н т е р в ' ю- з а р- и с о в к и) — показати людину, всебічно розкрити її особливості, риси характеру, погляди, думки, нахили, смаки. У портретному інтерв'ю (інтерв'ю-зарисовці) передусім важливо зберігати індивідуальність мови співбесідника. Це легше вдається на радіо і телебаченні, якщо записува-ти людину без тексту. У газеті значно важче. Постає, на-приклад, проблема відтворення усної мови в письмовому тексті, адже міг інакше говоримо, ніж пишемо. Тут і про-являється професіоналізм журналіста: вміти не тільки пе-редати важливу і цікаву інформацію, а й «почути» співбе-сідника, зберегти природність усної мови під час запису діалогу. Зрозуміло, всебічно розкрити особистість — за-вдання досить складне. У п р о б л е м н о м у і н т е р в ' ю (публіцистич-ному діалозі) розглядаються актуальні питання пе-ребудови всіх сфер соціального життя. Глибокі, докорінні зміни, які відбуваються у нашій країні, вимагають повного напруження сил, енергії, ініціативи1, наполегливої бороть-би з інертністю і консерватизмом, зобов'язують передусім журналістів психологічно перебудуватись, по-новому ми-слити, щоб глибоко і об'єктивно розкривати новий стиль роботи. Проблемне інтерв'ю вимагає ясних запитань, обов'язко-вим для нього є співставлення думок, відстоювання осо-бистої точки зору, громадської позиції. Воно нерідко має характер загостреного публіцистичного діалогу. Метою такого діалогу є з'ясу-вання істинних причин і наслідків того чи іншого явища, всієї правди про нього. Читач, телеглядач, радіослухач відчуває, бачить, чує народження думки, стає ніби співучасником розмови. Важливі проблеми економічного, соціального, культур-ного розвитку на сучасному етапі обговорюються за «круглим столом». Справжній «круглий стіл» починаєть-ся там, де є безпосереднє спілкування учасників, реальне обговорення, спрямоване на дослідження актуальної про-блеми, яка хвилює не тільки тих, що зібралися, а й широ-ке коло читачів, радіослухачів, телеглядачів. І н -т е р в ' ю – п о л і л о г (б е с і д а з а к р у г л и м с т о л о м) — групове, масове інтерв'ю — також у своїй основі має дра-матургію. Вона полягає у зіставленні позицій (а інколи і зіткненнях), у прагненні співбесідників виявити свою точ-ку зору, поділитися досвідом, щось підтримати, щось від-кинути. Журналіст під час такої бесіди — і ведучий, і режисер, і дослідник, і інтерв'юер, і гостинний господар, і представник громадськості. Він задає тон розмові, спря-мовує її у необхідне русло. Інтерв'ю - полілог передбачає демократичність стосун-ків. За «круглим столом» не повинно бути статистів, но-мінальних учасників, представлених пізніше на газетній сторінці або в радіотелепередачі двома-трьома незначни-ми репліками. «Круглий стіл з гострими кутами», тобто цікавими думками, несподіваними ідеями, оцінками, ви-ходить тоді, коли «стіл дійсно круглий» — учасники об-говорюють проблему на основі повної рівності, щирості, зацікавленості. Інтерв'ю - полілог оціню-ється не за кількістю наведених фактів, а за глибиною роздумів, оригінальністю висловлених думок. Крім цього, і самі факти треба уміло відбирати: одні будуть інфор-мувати читачів, слухачів, глядачів про стан справ в об-говорюваній галузі або сфері діяльності, інші стануть підмогою для аргументів і висновків учасників. І добре, якщо приклади, які наводяться під час бесіди, будуть не-однозначні. Тоді вони можуть стати предметом дискусії, основою для формування громадської думки. Така класифікація видається суперечливою і невдалою. Напевне доцільніше поділити інтерв'ю на різновиди за тим зав-данням, яке вони виконують за призначенням. 3 цього погляду всю су-купність творів цього жанру можна поділити на гри групи: оперативно-інформаційні, цікаво-розважальні, пізнавально-аналітичні. Головне в оперативно-інформаційному інтерв’ю - оперативність, точність; у цікаво-розважальному - незвичність, інтригуючи-розважальне начало; у пізнавально-аналітічному - оригінальність, глибина і значимість суджень. Зрозуміло, що тут йде мова про умовність і відносність поділу, бо глибин-но-пошукові за змістом розмови теж можуть бути інтригуючи цікавими. Інтерв'ю, яке зачисляється до інформаційних жанрів, стрімко наближається до сфери журналістської аналітики, навіть художньо-публіцистичного мислення. Це засвідчує практика. Сьогодні мало газет, які б не друкували пізнавально-розважальних інтерв'ю з відомими акторами, співаками, модельєрами, письменниками, мандрівниками й іншими знаменитостями. А ось В. Ла Рош виділяє свої різновиди інтерв’ю: предметне інтерв’ю, інтерв’ю про думку, інтерв’ю про особу. Предметне інтерв'ю передбачає отримання інформації (завжди йдеться про інформацію та факти). На відміну від цього, інтерв'ю про думку має на меті з'ясувати ставлення співрозмовника до якоїсь проблеми або явища. Інтерв'ю про особу має на меті представити співрозмов-ника, тобто через відповіді на запитання змалювати портрет людини. На практиці всі три види інтерв'ю поєднуються між со-бою. Наприклад, інтерв'ю про особу не обійдеться, звичайно ж, без запитань інформаційного характеру, так само як і без запитань про дум-ку. Методика підготовки проведення інтерв'ю Про методику підготовки і проведення інтерв'ю написані цілі книги. Процес підготовки до інтерв'ю прийнято умовно поділяти на загальну, спеціальну і психологічну частини. Загальна підготовка до інтерв'ю передбачає підвищен-ня загальної ідеологічної, інтелектуальної і професійної підготовки. Конкретна підготовка включає визначення мети бесі-ди і характеру необхідних відомостей, вивчення предмета інтерв'ю і майбутнього співбесідника, попереднє обдуму-вання змісту бесіди, складання запитань, домовленість про місце і час зустрічі. Психологічна підготовка здійснюється як загальним, так і конкретним типами роботи. Зосереджується увага на виробленні у себе необхідних психологічних якостей, набутті знань про інтерв'ю як ситуацію соціально-психо-логічного спілкування, процес сприйняття людини люди-ною. Здійснюється «програмування (прокручування) пси-хологічної ситуації» конкретного інтерв'ю, психологічне настроювання (мобілізація, готовність) на бесіду. Важливо розпочати інтерв'ю із «замашного», влучного запитання, а закінчити якимось оригіналь-ним. Не годиться починати із закритих питань, які передбачають відповідь лише «так» або «ні». Набагато краще ставити запитання, що по-чинаються з «як». Також, важливе значення має ерудиція і досвід журналіста, безпосередня робота перед конкретним інтерв'ю, а також з'ясування технічних питань і врахування психологічних якостей співрозмовника, тактика поведінки із знаменитістю. Дуже часто інтерв'ю тривають довше від визначеного часу, бо знамениті професіонали бачать перед собою сумлінного журналіста-фахівця. Однак у повсякденній журналістській практиці репортер не може дозволити собі таку розкіш . Усе відбувається у високому темпі, при постійному дефіциті часу. І за цих умов свої розмови з людьми треба продумувати, оперативно знаходячи інформацію через колег, користуючись телефоном, комп'ютером та іншими засобами комунікації. Тему інтерв'ю визначає редакція або сам журналіст. Вивчення теми охоплює глибоке ознайомлення з предме-том майбутньої розмови, в процесі якого журналіст пра-гне осягнути все, що згодом йому може придатися. Чим ретельніше журналіст готується до інтерв'ю, чим більше опрацьовує матеріалу, тим цікавіші думки і факти одер-жує у відповідь на свої запитання. Журналіст може й не знати всіх тонкощів, усіх дета-лей проблеми — їх у разі потреби роз'яснить сам фахі-вець, — але він зобов'язаний знати, що вони існують. Це знання допомагає йому спрямовувати бесіду у потрібне русло, продумати такі запитання, у відповідь на які він одержить цікаву й корисну інформацію. Якщо журналіст не вивчить теми інтерв'ю, він не зможе й конкретизувати запитання. Вони виходитимуть у нього надто широкими і загальними. Вивчення теми бесіди і вибір опитуваного часто-густо відбувається одночасно. Щоб інтерв'ю було предметним і цікавим, журналіст ознайомлюється з життям і діяль-ністю людини, з якою буде бесідувати. Збирає відомості про сім'ю, інтереси, захоплення, щаблі професійного, службового, творчого зростання, дані про нагороди тощо. Робить нотатки із статей, книг майбутнього співрозмов-ника. Для радіо дуже важливим елементом є його мова, для телебачення — також телегенічність. Приступаючи до бесіди, журналіст повинен знати про людину, яка си-дить перед ним, буквально все. Інтерв'ю — спільна праця двох людей. Але успіх журналіста багато залежить від уміння ставити запитання. Оригінальні, нестандартні за формою і змістом запитання надають інтерв'ю додаткового інте-ресу, привертають увагу читачів, слухачів, глядачів, зму-шують їх до кінця прочитати чи вислухати відповіді. Але успіх інтерв'юера значною мірою залежить ще й від самої можливості поспілкуватися із людиною популярною, розумною до того ж дотепною. Та не менше значення має оволодіння поетикою діалогу тонкою драматургією інтерв'ю. Типовою помилкою ряду інтерв'ю є прагнення журналіста задавати по кілька запитань одночасно. Співбесідник розгублюється: він не знає, на яке запитання відпо-відати спочатку, забуває зміст решти запитань, так що їх доводиться повторювати. Отже, кожне запитання повинно бути конкретним. Конкретне запитання свідчить про глибоке знання про-блеми, матеріалу, вміння журналіста досягти мети. При цьому не слід допускати однозначних відповідей. Відповіді, як правило, однозначні, не характери-зуються інформаційною насиченістю. Особливо винахідливим треба бути у розмові з колоритними людьми, знати характер співрозмовника. Практикується вручення опитуваному питань заздале-гідь, щоб він грунтовніше підготувався до бесіди. Не слід допускати, щоб у попередній, уточнювальній бесіді інтерв'юйований «виговорився», бо під час запису діалог може вийти неприродним. Нерідко людина вдруге не може ви-словитись так емоційно, зацікавлено, ґрунтовно, як перший раз, під час проби. Добре підготовлене інтерв'ю ґрунтується не тільки на вмінні запитувати, а й на тому, як журналіст вміє створи-ти і передати ситуацію самого спілкування, як описує психологічний, емоційний стан опитуваного. Під час інтерв'ю важливим є і такт, і постійна добро-зичливість до співбесідника, і блискавична реакція. Ре-портерська зацікавленість, що виявляється в репліках, жестах, міміці, заохочує опитуваного до відвертої розмо-ви, до розкриття душі. Щоб стати добрим інтерв'юером, необхідно любити людей. Кажуть, культура — це те, що залишається, коли людина забуває все. Інтерв'юер може все забути, але не безкорисливу повагу до співбесідни-ка — безвідносно до його посади, становища, популярно-сті. Тільки особистою відвертістю можна викликати іншого на відвертість. Професіоналізм інтерв'юера не лише в умінні невиму-шене «щось» запитати. Уміння задавати питання «по суті» не може виникну-ти без знання проблеми. Для того щоб вислухати глибо-ку відповідь співбесідника, журналістові необхідно спо-чатку «проінтерв'ювати» чимало інших джерел — друко-ваних, зображальних, звукових. Висновки Отже, особливість інтерв'ю полягає у тому, що на від-міну від інших жанрів, воно є результатом праці журналі-ста і співбесідника, має діалогічний характер. Якщо фак-ти, думки висловлює авторитетна особа, чия компетентність і принципова позиція не викликає сумніву, то створюються передумови впливу інтерв'ю на формування громадської думки. Інтерв'ю емоційно впливає на читача, радіослуха-ча, телеглядача, бо дає можливість охарактеризувати осо-бистість співбесідника, розкрити його внутрішній світ, пе-редати його думки, прагнення, настрій, кількома штрихами змалювати обстановку, у якій проходила бесіда. Інтерв'ю притаманні різні форми викладу матеріалу. Використовую-чи їх, можна відобразити думки, повідомити факти, отри-мані під час бесіди з однією чи кількома особами, стисло чи широко розкрити тему. Хоч інтерв'ю жанр інформацій-ний, але володіє можливостями публіцистичного осмислен-ня явищ дійсності, часто має аналітичний характер. Інтерв'ю як жанр інформаційний не менш про-дуктивно «працює» в аналітичних публікаціях і переда-чах. Вплив на громадську думку аналітичних інтерв'ю, які переходять у публіцистичний діалог, полягає в тому, що вони привертають увагу громадськості до певного яви-ща, виявляють і коригують різні точки зору. Разом з уча-сниками діалогу читач, слухач, глядач стає не тільки спів-учасником пошуку істини, а й дослідником. Сприймаючи запропоновану йому систему аргументів, він її перевіряє. Така форма спілкування" між людьми (хоч вона і опосе-редкована), яка виникає внаслідок діалогічної подачі аналітичних матеріалів, виявляється надзвичайно плід-ною, бо відкриває нові можливості для процесу переко-нування. Від журналіста, крім сумлінної підготовки, знання теми, співбесідника, вимагається володіння драма-тургією інтерв'ю, темпераментом, іноді полемічним мистецтвом. Це допомагає привернути читача до проблеми. Наявність запитань і відповідей в інтерв'ю — необхідна умова існування цього жанру. Отже, інтерв'ю, як і кожне редакційне завдання, щора-зу вимагає продуманої підготовки, мобілізації всіх зу-силь, високих професійних якостей, сумлінності, захопле-ності, пристрасності. На мою думку, інтерв'ю є найважчим видом журналістської ро-боти. Воно вимагає ста-ранної підготовки до теми і максимальної стриманості у виявленні своїх знань. Воно потребує великої контактності, впевненості в собі і тактовності, енергійності та цілеспрямо-ваності у веденні розмови, здатності налаштуватися на свого візаві, пристосуватися до атмосфери та ситуації. Список використаних джерел Вайшенберг Зігфрід. Новинна журналістика: Навч. пос. / За загал. ред. В.Ф. Іванова. – К.: Академія Укр. Преси, 2004. – 262 с. В епіцентрі подій – журналіст. Упорядники В.Ф. Чамара, В.М. Іншаков. Дніпропетровськ: Журфонд, 2005. – 400 с. Здоровега В. Теорія і методика журналістської творчості: Підр. / Здоровега В. – 2-е вид., перероб. і доп. – Л.: ПАІС, 2004. - 268 с. Зрозумій мене: Тлумачний словник української мови: Близько 7,5 тис. слів. – К.: Довіра, 2003. – 295 с. Ла Рош В.Вступ до практичної журналістики: Навч. посіб. / За заг. ред. В.Ф. Іванова та А. Коль / Ла Рош В. – К.: академія Укр.. Преси, 2005. – 411 с. Словник іншомовних слів: 23 тис. слів та термінологічних словосполучень. – К.: Довіра, 2000. – 1118 с. Теорія і практика радянської журналістики: Основи майстерності. Проблеми жанрів / Під. ред. В.Й. Здоровеги. – Л.: Видав. При Львів. ун-ті, 1989. – 306 с.
1 2 3 4 5 Категория: Журналістика \| Добавил: Aspirant (27.04.2015)
Просмотров: 1313 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: