Реферат на тему Отруйні речовини нервово-паралітичної дії - Військова кафедра - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Отруйні речовини нервово-паралітичної дії. У групу ОР нервово - паралітичної дії або фосфорорганічних ОР (ФОР) входять сполуки, які специфічно порушують нормальне функціонування нервової системи з появою судом, які переходять у параліч. Головними представниками цієї групи є зарин, зоман i Вi - гази (Vx). Зарин і зоман синтезовані у науково-дослідній лабораторії під головуванням Г.Шрадера, концерну "I.Г.Фарбенiндустрі" в м. Леверкузенi, (Німеччина). У пошуках ефективних інсектицидів він виявив високу токсичність деяких сполук, які містять фосфор, особливо його ефірів. Так, у 1936 році був синтезований табун, в 1939 році - зарин, а у кінці 1944 року - зоман. Всi цi отруйні речовини були прийняті на озброєння фашистською Нiмеччиною, а до кінця війни запас цих речовин складав: табуну 8770 т, зарину 1260 т, зоману 20 т. У серединi 50-х рокiв в лабораторiях Великобританiї, Швецiї, ФРН синтезованi ФОР, близькi по структурi з ацетилхолiном - фосфорiлтiохолiни, які перевищують по токсичнiй дiї зарин, зоман у сотнi разiв. З цiєі групи вiдiбранi i прийнятi на озброєння США фосфорiлтiохолiни пiд шифром Vx, виробництво яких почалося в 1961 роцi в м. Нью-Порт (штат Iндiана). За хiмiчною структурою назва зарину - iзопропіловий ефiр метилфторфосфонової кислоти i значиться у США пiд шифром GB; зоман - пiнаколіновий ефір метилфторфосфонової кислоти - шифр GD. На табельному оснащеннi іноземних армiй знаходяться зарин i Vx - гази. Висока токсичнiсть ФОР, яка проявляється при будь-яких способах надходження в органiзм, можливiсть застосування їх всiма засобами ураження у різних клiматичних умовах висунули їх на провідне мiсце в арсеналi хiмiчної зброї іноземних армiй. ПЕРШЕ ПИТАННЯ ФІЗИКО-ХІМІЧНІ І ТОКСИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ЗАРИНУ, ЗОМАНУ І Ві-ГАЗІВ Фізичні властивості Зарин, зоман i V-гази в чистому станi - це безколiрнi прозорi рiдини, технiчнi продукти яких мають забарвлення від солом'яно-жовтого до коричневого i мають запах: зарин - слабко фруктовий, зоман - камфори, V-гази - паленої гуми; хiмiчно-чисті ОР мають менш слабкий запах. Запах ОР має дiагностичне значення i враховується при встановленнi дiагнозу ураження. Температура кипiння ФОР висока: зарину +151,50 С, зоману +1900 С, V-газiв +3000 С, що визначає високу їх стiйкiсть на мiсцевостi. Так, стiйкiсть зарину влітку - 6 годин, весною i восени - 12 годин, взимку - до 2 дiб, зоману - лiтом - бiля доби, взимку - кiлька дiб, V-газiв - літом - 1,5-2 тижні, взимку - декiлька мiсяцiв. Леткiсть ФОР пов’язана з температурою кипiння ОР. Зарин порiвняно летюча ОР - 12 г/м3 при +200 С, зоман - 3 г/м3, V-гази - 0,001 г/м3. У зв’язку з низькою леткiстю V-газiв можливе їх використання у виглядi крапель i аерозолiв, а зарина i зомана, крiм того, у виглядi пару. Пара ФОР важча за повiтря у кiлька разiв i може довгий час знаходитись у приземному шарi атмосфери i уражати незахищений особовий склад. Температура затвердiння цих ОР нижча -500 С, що дозволяє їх використовувати у холодний час року. Питома вага цих ОР близька до одиниці і при попаданнi у водоймища вони можуть знаходитися в усiх шарах води, що необхiдно враховувати пiд час вiдбору води при проведеннi хiмiчної розвiдки. Зарин добре розчиняється у водi i при попаданнi у водоймища швидко заражує великi об'єми води. Крiм того, ця властивість використовується у застосуванні водних розчинів речовин для знешкодження зарину. Зоман в водi розчиняється погано, Vx - гази - порiвняно добре. Зарин, зоман і V-гази добре розчиняються в жирах, лiпiдах, в зв'язку з чим добре проникають через шкiру i спричиняють резорбтивну дiю, крiм того, вони добре розчиняються в органiчних речовинах (спирт, дихлоретан, бензол, бензин та iн.), котрi можна використовувати для знешкодження їх на рiзних поверхнях, а на основі дихлоретану готується табельний дегазуючий розчин N 1, призначений для дегазації Vx - газiв. Всi ФОР у рiдкому станi всмоктуються в фарбованi i пористi поверхнi, проникають в гумотехнiчнi вироби (засоби захисту шкiри та ін.), в зв'язку з чим їх захисна спроможнiсть обмежена i становить від десятків хвилин до декількох годин. Пари зарину i зоману, завдяки їх порiвнянiй леткостi, добре адсорбуються обмундируванням, що створює загрозу ураження особового складу, знявшого протигази в безпечнiй зонi, за рахунок десорбцiї парiв ОР з обмундирування. Хімічні властивості Зарин, зоман i Vx - гази хiмiчно досить стiйкi в зовнiшньому середовищi. При взаємодiї з рiзними хiмiчними сполуками реакцiї зарину i зоману проходять в основному з розривом фтор-фосфорного зв'язку i Vx - газiв з розривом зв'язку фосфор-сiрка. Практичне значення мають реакцiї фосфорилювання, гiдролiзу i окислення, котрi мають вiдношення до метаболiзму, механiзму токсичної дiї, знешкодження (дегазацiї), виявлення (iндикацiї) i терапiї уражень.Реакцiя гiдролiзу з водою проходить з утворенням нетоксичних продуктiв (ефiрiв метилфосфонової кислоти). Швидкiсть реакцiї залежить вiд температури води. Так, зарин при +20о С гiдролiзується протягом 7 дiб, зоман - 25 дiб, а V-гази - 404 доби. Повiльний гiдролiз обумовлює тривалу хiмiчну стiйкiсть ОР в зовнiшньому середовищi. При пiдвищеннi температури i добавленнi лугу гiдролiз прискорюється. Ця реакцiя може використовуватися для дегазацiї обмундирування, бiлизни, медичного майна шляхом кип'ятіння у водi з додаванням соди. Зарин i зоман добре руйнуються лугами з утворенням нетоксичних продуктiв, а саме їдким натрiєм, амiаком, моноетаноламiном, якi найбiльше використовуються для дегазацiї бойової технiки, озброєння, транспорту, а хiмiчна служба готує на їх основi табельнi дегазуючi розчини N2 АЛ (аміачно-лужний) та N2 БЛ (без аміачно-лужний). Амiак, крiм того, використовується для дегазацiї обмундирування пароамiачним способом. Слабко-лужний розчин (2%) гiдрокарбонату натрiю використовується для промивання очей та шлунку. Зарин та зоман взаємодiють з фенолятами. Реакцiя використовується в ДПС (фенолят натрiю) для обробки обмундирування, зараженого парами i аерозолями цих отруйних речовин. Реакцiї V-газiв з лугами проходять повiльно i для дегазацiї цих ОР використовуються безводнi (в органiчних розчинниках) розчини речовин хлоруючої та окислюючої дiї. Хiмiчна служба з цiєю метою готує табельний дегазуючий розчин N1 (2% розчин дихлорамiну в дихлоретанi). Слабкi розчини хлорамiну (0,25-0,5%) використовуються для промивання слизової оболонки очей. ФОР добре вступають у реакцiю з алкоголятами, котрi використовуються в IПП для проведення часткової санiтарної обробки. Реакцiя ФОР з пероксидом водню може використовуватися для хiмiчної обробки ран, заражених цими ОР i iндикацiї (гiдропероксидна реакцiя). Реакцiя з гiдроксиламiнами (оксимами) використовується для iндикацiї та антидотного лiкування. Токсичні властивості Хiмiчними засобами ураження ФОР є снаряди стволової та реактивної артилерiї (зарин i V-гази), авiацiйнi хiмiчнi бомби i касети (зарин), хiмiчнi бойовi частини ракет (зарин), хiмiчнi фугаси (V-гази), ВАП (V-гази, зарин), бiнарнi боєприпаси - артилерiйськi снаряди, авiацiйнi бомби (Бiг-ай), ВАП (зарин - 2, V-гази - 2). Основний бойовий стан зарину - пара та не осідаючий аерозоль, уражаючий особовий склад iнгаляцiйним шляхом, а V-газiв - аерозоль, уражаючий особовий склад iнгаляцiйним шляхом у виглядi дрібнодисперсного аерозолю, а у виглядi грубо дисперсного аерозолю i крапель V-гази дiють через шкiрнi покрови i обмундирування. Ураження можуть виникнути i при попаданнi ОР всередину з зараженою їжею i водою, а також на слизову оболонку ока, раневi i опiковi поверхнi. ФОР є високотоксичними речовинами (ультраотрути) швидкої i смертельної дiї. При ураженнi V-газами через шкiру - сповiльненої дiї. Тяжкiсть iнтоксикацiї залежить вiд величини впливаючої токсодози i експозицiї. Так, мiнiмально дiюча концентрацiя при iнгаляцiйному ураженнi становить для зарину (зоману) 0,001 (0,0001) г/м3 при вдиханнi отруйного повiтря протягом 1-3 хвилин, а при концентрації зарину 0,001 г/м3 та 15- хвилинної експозицiї виникає тяжке ураження. Для зарину i зоману найбiльш небезпечний шлях ураження є iнгаляцiйний, а V-газiв - через шкiру. Всi ФОР небезпечнi i при пероральному ураженнi. Смертельні токсодози в залежності від шляху надходження ОР ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ МЕХАНІЗМ ДІЇ ТА ПАТОГЕНЕЗ ІНТОКСИКАЦІЇ. Механізм дії та патогенез інтоксикації. У механiзмi дiї ФОР розрiзняють антихолiнестеразну i неантихолiнестеразну теорiю токсичної дiї. Основною вважають антихолiнестеразну дiю, суть якої зводиться у пригнiченнi ферменту ацетилхолiнестерази (АХЕ), яка мiститься в тканинах нервової системи, еритроцитах, скелетних м'язах, що приводить до припинення або значного зменшення гiдролiзу медiатора-ацетилхолiну (АХ), накопичення якого в синапсах супроводжується наступним збудженням i перезбудженням холiнергiчної нервової системи. Холiнестераза (ХЕ) є простим бiлком-протеіном, який складається лише з одних амiнокислот і вмiщує у собі вiд 30 до 50 активних центрiв. Кожен активний центр має 2 активнi дiлянки: анiонну (-), яка зв'язується з катiонною (+) групою ацетилхолiну, i естеразну, утворену гiдроксилом амiнокислоти серину i iмiдазольним кiльцем гистидiну (акцептором i донором протону), яка зв'язується зi складноефiрною групою ацетилхолiну з послiдовним розривом в АХ ефiрного зв'язку з утворенням холiну i оцтової кислоти. Ацетилхолiн є медiатором (передавачем) нервових iмпульсiв в холiнергiчнiй нервовiй системi (нейронах). Синтез АХ здiйснюється в пресинаптичному кiнцi шляхом переносу ацетильноі групи ацетiл-КоА на холiн за допомогою ферменту холiнацетилази за участю АТФ.Холiнорецептори являють собою бiлково-лiпiднi комплекси. В залежностi вiд чутливостi до тiєі чи iншої групи хiмiчних сполук, вони подiляються на мускариночутливi (М-холiнорецептори) i нiкотиночутливi (Н-холiнорецептори). М-холiнорецептори розташованi на постсинаптичнiй мембранi у синапсах усiх постганглiонарних парасимпатичних нервiв, симпатичних нервiв, якi іннервують потовi залози, частково шлунок i матку, а також у нейронейрональних синапсах головного мозку, у клiтинах Реншоу i блокуються холiнолiтиками. Н-холiнорецептори знаходяться на постсинаптичнiй мембранi скелетних м'язiв, ганглiях, нейронах спинного мозку, в каротидному клубочцi, хромофiнних клiтинах мозкової речовини наднирникiв i блокуються ганглiоблокаторами, кураре, а в ЦНС - пентафеном. Бiльш сильна антихолiнестеразна дiя є у фосфорiлтiохолiнiв типу V - газiв, якi завдяки присутностi амiногрупи здатнi з'єднуватися як з естеразним гiдроксилом серину, так i з анiонною дiлянкою ферменту. Тривалiсть дiї ФОР, як i iнших антихолiнестеразних речовин, визначається швидкiстю вiдновлення активностi АХЕ, швидкiстю розпаду комплексу IФ (iнгiбiтор - фермент). Поступова втрата фермент - iнгiбiторним комплексом здатностi до дисоцiацiї визначається як "старiння" АХЕ. Час повного "старiння" фосфорильованої АХЕ коливається вiд декiлькох хвилин до декiлькох дiб. Особливо швидко проходить "старiння" зв'язку у зоману. У першi хвилини i часи пiсля отруєння можливе вiдщеплення ОР вiд ферменту за допомогою реактиваторiв АХЕ, але у пiзнiй час, внаслiдок "старiння" фосфорильованого фермента вiдщеплення ОР стає неможливим. Оборотнi iнгiбiтори АХЕ (прозерiн, галантамiн) зв'язуються з АХЕ немiцно i активнiсть ії швидко вiдновлюється. Існує пряма залежність мiж ступенем пригнiчення холiнестерази i токсичнiстю, таким чином, чим сильнiша антихолiнестеразна дiя речовини, тим бiльша її токсичнiсть. Так, при легкому ступенi ураження активнiсть АХЕ пригнiчена на 30-50%, при середньому - на 50-70%, при тяжкому - бiльше 70%. Визначення ступеню пригнiчення АХЕ використовується в лабораторнiй практицi для дiагностики отруєння ФОР, а також при iндикацiї для визначення наявностi отрути у водi, харчових продуктах та iнших середовищах. Теорія неантихолінестеразної дії ФОР ФОР має безпосередню (пряму) дiю на холiнорецептори в силу схожостi їх структури з АХ, внаслiдок чого виникають такi ж самi ефекти, як i при дiї ацетилхолiну. Будова та фiзико-хiмiчнi властивостi ФОР забезпечують здатнiсть дiї як на анiонний, так i на естерофiльний центри ХР. ФОР пригнiчують ферменти, якi беруть участь в енергетичному обмiнi, внаслiдок чого знижується продукція макроергiв (АТФ). В бiльшiй мiрi пригнiчуються естерази, оксидази, трансамiнази, гексенази, лiпази. Але пригнiчення цих ферментiв має менше значення в патогенезi iнтоксикацiї порiвняно до пригнiчення ферменту АХЕ. З патофiзiологiчної точки зору, всi симптоми отруєння ФОР подiляють на 3 групи: мускариноподiбнi, нiкотиноподiбнi, центральнi. До мускориноподiбних симптомiв вiдносяться: бронхоспазм, посилення тонусу та перистальтики кишечника, посилення секрецiї слини, сльозотеча, мiоз, брадикардiя та зниження артерiального тиску. До нiкотиноподiбних симптомiв вiдносять: м’язові фiбриляцiї, посмикування м'язiв обличчя, вiй, язика, шиї, м’язова слабкiсть, тахікардія, пiдвищення артерiального тиску, гiперадреналiнемiя. Центральнi симптоми виражаються: головним болем, порушенням свідомості, судомами, порушенням дихання, коматозним станом. Патогенез ураження ФОР достатньо складний: порушуються дiяльнiсть нервової, серцево-судинної, дихальної систем органiзму, значнi порушення виникають також у бiлковому та вуглеводному обмiнi, обмiнi катехоламiнiв та серотонiну, пригнiчується багато ферментних систем. Такi порушення виникають на фонi вираженого кисневого голодування тканин органiзму, у тому числi i ЦНС. Перебіг отруєння. ФОР викликають в основному однакову клiніку ураження. У клiніцi поряд з загальною резорбтивною дiєю, яка визначає тяжкiсть iнтоксикацiї, вiдмiчаються рiзного ступеню проявлення мiсцевих симптомів, якi виникають у першу чергу. У зв'язку з цим, iснують свої особливостi розвитку клiнiчних симптомiв, в залежностi вiд надходження ОР в органiзм. При iнгаляцiйнiй дiї, як правило, прихованого перiоду немає i симптоми iнтоксикацiї настають вiдразу (у першi хвилини), вираженi симптоми ураження органiв дихання (рiнорея, гiперсалiвацiя, стиснення за грудиною, утруднення дихання) i органiв зору (мiоз, сльозотеча). При попаданнi ОР на шкiру симптоми проявляються через 20-30хв при дiї зарину i зоману, i 1-3 години при дiї V-газiв. Вiдмiчається посмикування окремих м’язових волокон (фiбриляцiї), мiсцеве посилення потовидiлення на мiсцi попадання ОР. Загальнорезорбтивна дiя наступає пiзнiше, ніж при iнгаляцiйних формах ураження, мiоз спочатку може бути вiдсутнiм.При попаданнi у шлунково-кишковий тракт симптоми отруєння виникають через декiлька хвилин: нудота, блювання, спазматичнi болi у животi, потiм досить швидко виникають симптоми загальнорезорбтивної дiї. Мiоз з'являється пiзнiше. При попаданнi ОР на поверхню ран чи опіків у першi хвилини вiдмiчаються мiофiбрiляцiї у ранi. По вираженостi iнтоксикацiї видiляють ураження легкого, середнього i тяжкого ступеню. Легкий ступінь ураження виникає при дiї концентрації (0,001 - 0,00001г/м3 повiтря) при коротких експозицiях. Через декiлька хвилин або зразу уражений вiдмiчає вiдчуття стиснення за грудиною, утруднення дихання. Швидко виникають занепокоєнiсть, напруженiсть, емоцiйна лабiльнiсть. Через 5-7 хв., внаслідок розвитку мiозу уражений вiдмiчає погiршення зору (сутiнкового i удалину), а також неприємнi вiдчуття в очах. З'являється сльозо- i слинотеча. Вiдмiчається тахiкардiя, яка переходить у брадикардію, пiдвищення артеріального тиску у помiрних межах, а також біль у животi спастичного характеру. У залежностi вiд вираженості симптомiв зi сторони тих чи iнших органiв або систем у легкому ступенi iнтоксикацiї видiляють: мiотичну форму, при якiй переважають симптоми порушення зору; диспноетичну форму, при якiй ведучою ознакою є ураження органів дихання; невротичну форму - тут ведучими є легкi розлади нервово-психiчної сфери; кардиальну форму - з переважанням серцевої симптоматики; шлунково-кишкову форму, коли ведучим є больовий кишковий синдром i помiрнi дiспептичнi розлади. При аналiзi кровi в уражених вiдмiчається зниження активностi АХЕ на 30-50%. Симптоми ураження вiдмiчаються протягом 1-3 дiб. Час лiкування не перевищує 5-7 дiб. Прогноз благополучний, як правило, видужання без ускладнень. Лiкування легкоуражених можна проводити в мед. роті або військових госпіталях. У структурi санiтарних втрат уражених легкого ступеню в хiмiчному вогнищi очiкується до 30%. Середній ступінь ураження (бронхоспастична форма) виникає вiд бiльш високих концентрацiй ОР або бiльш тривалого дихання отруйним повiтрям невисокої концентрацiї ОР. У клiнiчнiй картинi характерний бiльш швидкий розвиток симптомiв iнтоксикацiї i вiдсутнiсть прихованого перiоду. Симптоми, характернi для легкого ступеню, пiдсиленi, приєднуються приступи бронхоспазму i мiофiбриляцiї. У перiод приступу бронхоспазму, який виникає через декiлька десяткiв хвилин, уражений приймає вимушене положення, - сидячи, вiн збуджений, вiдчуття страху, як перед смертю. Нагадує хворих на бронхiальну астму пiд час приступу. Шкiрнi покриви вологi, блiдо-синi, губи цiанотичнi, зiницi звуженi, на свiтло не реагують, iз роту видiляється слина у великiй кiлькостi. Iнколи спостерiгаються фiбрилярнi посмикування окремих м'язових груп обличчя, верхнiх кiнцiвок i верхньої половини тулуба. Дихання шумне, вдих короткий 0,5-1 сек., видих подовжений до 10 сек. Тахікардія змiнюється на брадикардiю, артерiальний тиск значно пiдвищений, у животi перейминоподiбний бiль, нудота, блювання, iнколи пронос. Кожний приступ бронхоспазму продовжується бiля 5-10 хв. Вiдновлюються приступи у першi години ураження через кожнi 10-15хв., потiм поступово рiдшають. Приступи можуть спостерiгатися протягом 1-2 дiб. У кровi понижена активнiсть АХЕ сироватки i еритроцитiв на 50-70%. Гострi явища iнтоксикацiї спостерiгаються 5-10 дiб, видужання наступає через 2-3 тижнi. Iз ускладнень можуть бути рецедивуючий бронхоспазм, астматичний бронхiт, астеновегетативний синдром. Лiкування уражених середнього ступеню здiйснюється, як правило, у вiйськових госпiталях. У структурi санiтарних втрат вони складають бiля 10%. Тяжкий ступінь ураження (генералiзована або судомно-паралiтична форма). Тяжке ураження може розвиватися стрiмко i швидко (через декiлька хвилин до десяткiв хвилин), може призвести до смертi. Це так звана блискавична форма ураження. Уражений майже зразу втрачає свiдомiсть, судомний синдром короткочасний, або взагалi вiдсутнiй. Через 10-12 хвилин настає смерть. Такi ураженi гинуть у вогнищi, де неможливо провести необхiднi реанiмацiйнi заходи. У клiнiцi затяжної форми тяжкого ураження видiляють три стадiї: початкову, судомну i паралiтичну. У початковiй стадiї через декiлька хвилин пiсля дiї ОР стан ураженого рiзко погiршується. За лiченi хвилини до звичайних симптомiв ураження (салівація, бронхоспазм, пiдвищене потовидiлення, нудота, блювання, біль у животi, гiпертензiя i т. п.), якi інтенсивно наростають, приєднується виражена занепокоєнiсть, загальне рухове збудження. Стають розповсюдженими м’язові фiбриляцiї - спочатку жувальних м'язiв, потiм верхньої частини тулуба, гомiлок. Шкiряний покрив блiдий, вологий з рiзко вираженим акроцианозом. Пiд час приступу бронхоспазму дихання утруднене, пiсля чого дихання частiшає до 30-40 р/хв.Невздовзі розвивається судомна стадiя, для якої характернi втрата свідомості і напади клонiко-тонiчних судом. У момент нападу судом свiдомiсть втрачена, шкiра цiанотична, волога. Iз рота видiляється пiниста слина та слиз. Дихання судомне, пiд час судом послаблене, у перервах мiж судомами глибоке, бурляче. Пульс частий, аритмiчний, артеріальний тиск поступово понижується, тони серця приглушенi. Пiд час приступу судом можлива зупинка дихання i серцевої дiяльностi. Судомна стадiя може продовжуватися вiд кiлькох хвилин до декiлькох годин (до 8 год.). При вiдсутностi лiкування вона переходить у наступну стадiю, яка називається паралiтичною або коматозною. Судоми слабшають по частотi i силi, потiм закiнчуються. Розвивається глибока кома. Дихання рiдке, аритмiчне. Пiдсилюється ціаноз. Пульс стає рiдким, ниткоподiбним. Спостерiгається вiдходження сечi i калу. Понижується температура тiла. Пiсля зупинки дихання серце ще продовжує роботу декiлька хвилин. Потiм настає смерть. При сприятливому перебiгу i пiсля надання допомоги судоми зникають, вiдновлюється свiдомiсть, загальний стан ураженого покращується. Однак, протягом 2-3 дiб такi ураженi нетранспортабельнi через тяжкий загальний стан i можливостi рецидиву судом. Лiкування таких уражених здiйснюється у госпiтальних умовах, термiн лiкування 4-8 i бiльше тижнiв. У структурi санiтарних втрат тяжкi ураження можуть складати 60% (25% блискавична форма i 35% затяжна). Iз ускладнень найбiльш частими є пневмонії, гостра серцево-судинна слабкiсть, психози, психоорганiчний синдром, полiневрити, астенiчний синдром та iн. Для тяжких форм ураження ФОР характерно пригнiчення активностi ХЕ кровi на 70-95%. Клінічний перебіг ран, які заражені ФОР ФОР не змiнює зовнiшнiй вигляд i перебiг рани. Характерними ознаками при цьому є фiбрилярнi посмикування м'язів у рані i симптоми загальнорезорбтивної дiї, якi розглянутi вище. Мiоз може бути вiдсутнiй або виникає пiзнiше. Діагностика ураження ФОР основана на клiнiчнiй картинi iнтоксикацiї, даних хiмiчної розвiдки i результатах лабораторних дослiджень - понижена активнiсть АХЕ. При встановленні дiагнозу необхiдно диференцiювати ураження ФОР вiд схожих по клінічному перебігу уражень синильною кислотою i оксидом вуглецю. ТРЕТЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ ПРОФІЛАКТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ОТРУЄНЬ. АНТИДОТНА ТА СИМПТОМАТИЧНА ТЕРАПІЯ. ЗМІСТ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ УРАЖЕНИМ У ВОГНИЩІ ТА НА ЕТАПАХ МЕДИЧНОЇ ЕВАКУАЦІЇ. Попередження уражень ФОР здiйснюється з урахуванням шляхiв надходження їх в органiзм. Для попередження iнгаляцiйних уражень у вогнищi ФОР використовуються фiльтруючi протигази, якi надiйно захищають багато десяткiв годин органи дихання вiд дiї ОР. Для захисту поранених у голову використовується шолом для поранених у голову (ШР). Поза вогнищем, перед тим як зняти протигаз, необхiдно обробити обмундирування, яке заражене парами чи аерозолями зарину i зоману, вмiстом ДПС, що попереджає iнгаляцiйне надходження парiв ОР за рахунок їх десорбцiї з обмундирування. Для попередження ураження через шкiру використовують загальновійськові та спеціальні засоби захисту шкiри. У випадку попадання ОР на шкiру, проводиться часткова санiтарна обробка за допомогою IПП. У випадку вживання отруєної їжi або води (чи при пiдозрi на їх отруєння), необхiдно негайно викликати штучну блювоту. При попаданнi ОР у рану, ватно-марлевим тампоном IПП iз рани вилучають ОР, шкiра навколо рани обробляється вмiстом IПП, а потiм на рану накладають пов'язку за допомогою ППI. При попаданнi ОР в очi, слизова очей промивається водою iз фляги. Для попередження пероральних отруєнь необхiдно врахувати те, що у вогнищi ФОР вода iз джерел i харчi вважаються отруєними i вживати їх можна тiльки пiсля отримання негативного результату на вмiст у них ОР (а для води вмiст ОР нижче ГДК). Вода iз джерел, залишених противником, трофейнi харчi i медикаменти, якi можуть поступати для використування особовим складом, також пiдлягають дослiдженню на вмiст у них ФОР. Вiйськова технiка, зброя i iнше матерiальне майно, заражене ФОР, пiдлягає дегазацiї, а особовий склад проходить повну санiтарну обробку iз замiною забруднених засобiв захисту i обмундирування. Для попередження уражень ФОР використовуються також колективнi засоби захисту (бойова i спецiальна технiка, перекриття, сховища). У наш час на оснащені медичної служби є профiлактичний антидот - препарат "П-6" в таблетках, який мiстить оборотний iнгiбiтор АХЕ - амiностигмiн, центральний холiнолiтик - фторацизин, транквілiзатор - феназепам. Препарат приймають всередину, 2 таблетки за 30 хв до входу у вогнище ФОР. Дiя препарату продовжується 12 годин, пiсля чого, якщо загроза ураження зберiгається, прийом препарату у тiй самій дозi повторюється. У початковому перiодi iнтоксикацiї препарат здiйснює i лiкувальний ефект. Необхiдно вiдмiтити, що при своєчасному i застосуваннi засобiв захисту можна повнiстю попередити, або у значнiй мiрi зменшити ступiнь тяжкостi ураження.При невиконаннi цих умов (несвоєчаснiсть i неправильнiсть застосування засобiв захисту, їх несправнiсть та ін.) можливе ураження особового складу, особливо при раптовому застосуваннi ФОР, тобто виникають санiтарнi втрати у вогнищi. Отже, виникає необхiднiсть у проведеннi лiкувальних заходiв. У лiкуваннi уражених ФОР використовують засоби спецiальної (антидотної) i засоби патогенетичної i симптоматичної терапiї. Антидотна терапія. До речовин, що перешкоджують контакту АХ з холiнорецепторами вiдносять антидоти холiнолiтичної (холiноблокуючої) дiї, дiя яких здiйснюється за рахунок блокади ХР, внаслідок чого порушується передача iмпульсiв з холiнергiчних нервiв на iнервованi ними клiтини. М-холiнолiтики (група атропiну) Ця група об'єднує природнi засоби (атропiн, скополамiн), якi видiляють iз красавки (Аtropa Belladonna), белени та дурману і платифiлiн, який видiляється iз христiвника широколистного, а також штучний препарат - метацин. Iз великої групи М-холiнолiтикiв атропiн є загальноприйнятою протиотрутою при ураженнi ФОР i є на табельному оснащеннi медичної служби. При введеннi його, внаслідок утруднення передачi iмпульсу з постганглiонарних парасимпатичних волокон на секреторнi клiтини, понижується видiлення слини, шлункового i кишкового сокiв, бронхiального слизу, пригнiчується сльозо- i потовидiлення, знижується тонус гладеньких м'язiв, перистальтика шлунку i кишок, розширюються бронхи, знижується тонус сечового мiхура, сечiвникiв, жовчного мiхура i протокiв. Дiючи на несмугасті м'язи ока, якi отримують парасимпатичну iннервацiю, атропiн розширює зiницю, пiдвищує внутрiшньоочний тиск i викликає паралiч акомодацiї. Атропiн збiльшує частоту серцевих скорочень, перешкоджаючи передачi гальмівних iмпульсiв з блукаючих нервiв. Будучи третичним амiном, атропiн проникає в ЦНС i в терапевтичних дозах здiйснює пригнiчуючу дiю. Успiх лiкування iнтоксикацiї ФОР досягається високими дозами атропiну чи інших холiнолiтикiв у зв'язку iз зниженням чутливостi ХР до холiнолiтикiв, а обмежений час дiї цих препаратiв вимагає багаторазового введення їх в органiзм при гострих отруєннях. Повторне введення атропiну проводять до появи легких симптомiв переатропiнiзацiї (сухiсть шкiри i слизових, гiперемiя шкiри обличчя, розширення зiниць, тахікардiя). Такий стан пiдтримується до повного зникнення симптомiв отруєння ФОР. Схема введення атропiну залежить вiд ступеню тяжкостi отруєння. При легкому ступені - в/м 2 мл 0,1% розчину, повторно по 1-2 мл з iнтервалом 30 хв. При середньому ступені - в/м'язево 2-4 мл 0,1% розчину, повторно по 2 мл з iнтервалом 15 хв. При тяжкому ступені - в/в або в/м 4-6 мл 0,1% розчину, повторно по 2 мл з iнтервалом 3-8 хв. У токсичних дозах (3-10 мг) атропiн збуджує ЦНС, обумовлюючи картину гострого психозу, спутаннiсть свiдомостi, психомоторне збудження, марево, яскравi зоровi галюцинацiї, якi поєднуються з симптомами периферичної дiї атропiну (див. симптоми переатропiнiзацiї). Явища отруєння атропiноподiбними речовинами інгібуються нейролептиками (амiназином), оборотними iнгiбiторами АХЕ (прозерин, фiзостигмiн), хоча застосування прозерину на фонi вираженої дiї ФОР, напроти, пiдсилює токсичнiсть у виглядi потенцiювання їх дiї як iнгибiторiв АХЕ. Реактиватори холінестерази Як нам уже вiдомо, при дiї ФОР iнгiбується АХЕ. Вiдновлення її активностi (реактивацiя) є важливим ланцюгом у лiкуваннi уражених ФОР, а фармакологiчнi препарати, які здатнi здiйснити цей процес, називають реактиваторами холiнестерази. Реактиватори ХЕ по хiмiчнiй структурi вiдносяться до оксимiв, тобто з'єднань, що мають оксимне групування = N - ОН, основними представниками яких є дипiроксим, токсогонiн, пралiдоксим. Процес реактивацiї складається з дефосфорилювання холiнестерази, суть якого зводиться до розриву ковалентного зв'язку атома фосфору (iнгiбiтора ФОВ) з киснем серину АХЕ з утворенням нового нетоксичного комплексу - фосфорильованого оксима i вiдновленої АХЕ. Процес реактивацiї можливий тiльки на етапi зворотнього iнгiбування АХЕ, i чим довший цей етап, тим бiльше шансiв на успiх застосування реактиваторiв. Однак, вiдновлення активностi АХЕ не є єдиним механiзмом дiї реактиваторiв, є достатньо фактiв, що вони володiють холiнолiтичною (курареподiбною) дiєю, здатнi дефосфорилювати холiнорецептори i прямо взаємодiють з ФОР, з утворенням нетоксичних комплексiв. Iз великої групи реактиваторів АХЕ найбiльш широке застосування у лiкувальнiй практицi при отруєннi ФОР має дипiроксим, який є на табельному оснащеннi медичної служби. Вiн випускається у виглядi 15% розчину в ампулах по 1 мл. Застосовується при середньому ступенi по 1 мл i при тяжкому ураженнi по 2 мл в/м чи в/в 2-3 рази на добу. При ураженнi ФОР вибiр антидотних препаратiв залежить вiд отрути, тяжкостi ураження i часу, що пройшов вiд початку отруєння. При поєднаннi застосування холiнолiтикiв i реактиваторiв АХЕ досягається найбiльш виражений антидотний ефект.У зв‘язку з цим, на табельному оснащеннi медичноі служби є комбiнований антидот будаксим, який володiє холiнолiтичною (трибутан) i реактивуючою (дипiроксим, дамоксим) дiєю. Вiн мiститься у АI, СМВ i в комплектах на етапах медичної евакуацiї. Вводиться вмiст одного шприц-тюбика в/м при перших ознаках ураження ФОР, повторно через 5-10 хв при наростаннi симптомiв. При тяжких ураженнях вводиться одночасно вмiст двох шприц-тюбикiв. Засоби симптоматичної і патогенетичної терапії Як ми вже знаємо iз патогенезу iнтоксикацiї, при отруєннi ФОР виникають порушення зі сторони практично всiх органiв та систем органiзму i антидоти невзмозi повнiстю їх усунути, особливо коли вони застосовуються у пiзнi строки пiсля отруєння. У результатi виникає необхiднiсть у призначеннi засобiв симптоматичної i патогенетичної терапiї, щоб усунути цi порушення, особливо при середньому i тяжкому ступенях ураження. Для усунення кисневої недостатностi проводиться оксигенотерапiя. При збереженнi звичайного дихання здiйснюється iнгаляцiя кисню. При повнiй вiдсутностi самостiйного дихання, стiйкiй гiповентиляцiї, а також при патологiчнiй аритмiї дихання, проводять штучну вентиляцiю легень (ШВЛ). Застосування дихальних аналептикiв не рекомендується через їх неефективнiсть i можливiсть ускладнень. Для усунення бронхоспазму застосовують ефедрин (5% - 1,0 п/ш) або спазмолiтики (еуфiлiн та iн.). Купується судомний синдром введенням феназепаму (3% - 1,0 мл в/м), який є в СМВ (у таблетках), комплектах ПФ, В-3,ОВ (в ампулах). Крiм цього можна використовувати барбамiл (5-10% - 5,0 мл в/м), гексенал (10% - 3,0 мл в/м), лiтичнi сумiшi (2% - 2,0 дімедролу, 2% - 2,0 промедолу i 5-10 мл 25% розчину сiрчанокислої магнезiї). При порушенні функцiї серцево-судинної системи, рекомендовано норадреналiн (0,2%) або мезатон (1 мл 1% розчину з 5% розчином глюкози в/в), корглiкон (1мл - 0,06% розчину з 10 мл 0,9% розчином хлориду натрiю в/в). Дезинтоксикацiйна терапiя обумовлює застосування гемодезу в/в 200- 400 мл, 4% розчину гiдрокарбонату натрiю до 500 мл, 5% розчину глюкози 200- 500 мл, сечогiнних (лазикс 1% 2 мл в/в). Можна використовувати i iншi методи детоксикацiі (гемодiалiз, гемосорбцiя). Профiлактика ускладнень, а саме пневмонiї, включає застосування антибiотикiв, сульфанiламiдних препаратiв. У коматознiй стадiї рекомендується вводити АТФ (1-5 мл 10% розчину в/м), кортикостероїди (гiдрокортизон 125 мг в/в). Таким чином для лікування уражених ФОР застосовуються ефективні антидоти та симптоматичні засоби. Зміст медичної допомоги ураженим у вогнищі та на етапах медичної евакуації. Демонструється таблиця “Обсяг медичної допомоги ураженим ФОР” При застосуваннi ФОР утворюється вогнище ураження стiйкими швидкодiючими ОР (iнгаляцiйне ураження) чи ОР сповiльненої дiї (дiя V - газiв через шкiру). У вогнищi ураження надається перша медична допомога у виглядi самодопомоги, взаємодопомоги стрiльцями-санiтарами взводiв, санiтарними iнструкторами рот. Строки надання допомоги 5-10 хв. У подальшому - особовим складом медичних пiдроздiлiв, що входять у загiн лiквiдацiї наслiдкiв застосування ЗМУ (зброї масового ураження), якi евакуюють уражених iз вогнища. Обсяг першої медичної допомоги: обробити шкiру обличчя IПП i надiти протигаз; часткова санiтарна обробка за допомогою IПП; введення антидота -будаксима iз АI (при посиленні ознак отруєння через 5-10 хв. вводять вмiст 2-го шприц-тюбика, при тяжкому ураженнi вводять одночасно обидва шприц-тюбики); штучне дихання ручним способом при надітому протигазi або при допомозi ДП-10 при прибуттi загону лiквiдацiї наслiдкiв; при зараженнi рани ОР ватно-марлевим тампоном iз IПП-8 вилучають ОР iз рани, шкiра навколо неї обробляється вмiстом IПП, а на рану накладають пов‘язку з допомогою ППI; при попаданнi ОР в очi слизова оболонка очей промивається водою iз фляги; при пероральному отруєннi викликається блювота; евакуацiя уражених iз вогнища на МПБ (легкоуражені можуть виходити самостiйно або евакуюватись транспортом пiдвозу боєприпасiв, уражені середнього i тяжкого ступеню евакуюються санiтарним транспортом). На медичному пунктi батальну (МПБ) надається долiкарська допомога. Терміни надання - 30-60 хв. з моменту розвитку клiнiки ураження. Допомога надається у першу чергу тяжкоураженим. При неблагоприємній бойовій і медичній обстановці легкоураженим допомога може бути надана на наступному етапi медичної евакуацiї. Обсяг долікарської допомоги: Повторне введення будаксиму, при судомному синдромi - феназепам; часткова санiтарна обробка; iнгаляцiя кисню за допомогою КІ-4, ШВЛ за допомогою ДП-10; ефедрин при бронхоспазмi; при порушеннi серцевої дiяльностi - кордiамiн, кофеїн. Обсяг першої лікарської допомоги Терміни її надання - 1-3 години тяжкоураженим i 2-4 години легкоураженим. Невiдкладнi заходи - 1-1,5 години пiсля розвитку клiнiки ураження. При несприятливій бойовiй чи медичнiй обстановцi, легкоураженим допомога може надаватися на наступному етапi медичної евакуацiї.Невідкладні заходи: часткова санiтарна обробка тяжкоуражених iз змiною обмундирування i зняттям протигазу; антидотна терапiя (будаксим з переходом на введення атропiну i дипiроксину за схемою); зняття судомного синдрому - феназепам, барбамiл; оксигенотерапiя, введення ефедрину при бронхоспазмi; стимуляцiя серцево-судинної системи, дихання - кофеїн, кордiамiн, етiмiзол, мезатон, кровозамiнники; зондове промивання шлунку, дача сорбенту при пероральних ураженнях; хiмiчна обробка ран. Заходи, які можуть бути відкладені: при мiотичнiй формi - закапати в очi розчин атропiну (амiзилу); введення феназепаму при невротичнiй формi; профiлактичне введення антибiотикiв при тяжкому ступенi ураження; прийом папаверину, беладони. Обсяг кваліфікованої медичної допомоги Терміни її надання 6-8 год. Невідкладні заходи: ЧСО тяжкоуражених зi зняттям обмундирування i протигазу, ПСО легкоуражених; антидотна терапiя (атропiн, дипiроксим за схемою); зняття судомного синдрому, психомоторного збудження (барбамiл, феназепам, седуксен, лiтичнi сумiшi); оксигенотерапiя, дихальнi аналептики, еуфiлiн; серцево-судиннi засоби; iнфузiйна терапiя; профiлактичне введення антибiотикiв. Заходи, які можуть бути відкладені повна санiтарна обробка тяжкоуражених; закапування в очi атропiну, амiзилу; введення транквiлiзаторів при емоцiйнiй лабiльностi; вiтамiнотерапiя. Пiсля надання кваліфікованої допомоги, уражених евакуюють в госпiталi госпiтальної бази фронту. Легкоураженi з мiотичною i диспноетичною формами залишаються в омедб у команді одужуючих при госпiтальному вiддiленi. Використана література: 1. Військова токсикологія, радіологія та медичний захист: Підручник / За ред. Ю.М. Скалецького, І.Р. Мисули. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. – С. 165-171, 199-215, 312-329. 2. Медичні аспекти хімічної зброї: Навчальний посібник для слухачів УВМА та студентів вищих медичних навчальних закладів. – К.: УВМА, 2003. – С. 30-36, 78 – 86. 3. Каракчиев Н.И. Токсикология ОВ и защита от ядерного и химического оружия. – Ташкент: Медицина, 1978. – С. 318-321, 359-365, 406-418. 4. Защита от оружия массового поражения: Справочник / Под ред. В.В. Мясникова. - М.: Воениздат, 1984. – С. 135-139, 181-327. 5. Военная токсикология, радиология и медицинская защита: Учебник / Под ред. Н.В. Саватеева. - Л.: ВМА им. С.М. Кирова, 1987. - С. 284-296, 304-308.
1 2 3 4 5 Категория: Військова кафедра \| Добавил: Aspirant (15.07.2013)
Просмотров: 269 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: