Твір на тему: Ти наше диво калинове - Твори - Реферати - Каталог статей

Ти наше диво калинове Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос - бiльш нiчого. А серце б'ється, ожива, як їх почує... Так говорив Т. Г. Шевченко. А для мене чим є мова мого народу? Без перебiльшення можна сказати, що це одна iз найбiльших цiнностей у життi. Це те найперше, що оточує недавно народжену дитину. Мати, батько i їх мова найпершими схилялися над немовлям. Потiм була пiсня - мамина колискова, дитяча, жартiвлива. I скрiзь чулися рiднi, знайомi слова. Кожна людина обирає собi мову, якою спiлкується, iнколи таких мов кiлька, але рiдною буває лише одна; найпотаємнiшi думки довiряють найрiднiшiй мовi i пишуть вiршi загалом найрiднiшою мовою. Немає такого письменника, який би не виказав своєї любовi до своєї мови, який би не вболiвав за її долю. Мiльйони слiв, а кожен письменник повинен вибрати свої, створити свою, власну, комбiнацiю, яку ще нiхто не сказав: Страшнi слова, кол вони мовчать, Коли вони зненацька причаїлись, Коли не знаєш, з чого їх почать, Бо всi слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучився, болiв, з них почав i ними ж i завершив. Людей мiльярди, i мiльярди слiв, А ти їх маєш вимовити вперше. Найбiльше серед письменникiв переймалися проблемами мови М. Рильський, П. Тичина, В. Симоненко, М. Кулiш, А. Малишко, i зараз вони тривожать серце i Дм. Бiлоусу, i Б. Олiйнику, i Дм. Павличку, Л. Костенко, I. Драчу та багатьом iншим. А вже про Шевченка i говорити нiчого. Тому що роль мови у життi людини важко переоцiнити. Можна багато говорити про красу, мелодiйнiсть, чарiвнiсть української мови. Тiльки глухий не оцiнить краси української мови. А яка сила жарту i дотепу в українця! Багато списано паперу про те, як принижувалася наша мова протягом вiкiв, скiльки виходило циркулярiв про її заборону. Про це уже не варто говорити. З 1991 року українська мова знову здобула статут державної. Наша мова гiдна такого статусу, бо нею можна сказати i найнiжнiшi слова освiдчення, i найдотепнiшi жарти, а зараз вона вчиться бути ще й дiловою. Перед нею великi можливостi. Ось тiльки нам, українцям, треба навчитися її поважати, вважати рiдною, найкращою. Бо мова - це сутнiсть людини, це першоелемент народу, нацiї. Це не лише засiб творчостi, хоч i це її величезний пласт, це - душа народу, його самобутнiсть, неповторнiсть. Згадайте, як любив i милувався українським словом Мокiй у п'єсi М. Кулiша "Мина Мазайло". Багато письменникiв ставлять мову в один ряд з Україною, матiр'ю, коханою. Люди України, вчiться у письменникiв любити свою мову, збагачуйте її, розвивайте, i тодi ви i самi не помiтите, як це "диво калинове" зачарує вас навiки.
1 2 3 4 5 Категория: Твори \| Добавил: DoceNt (22.09.2014)
Просмотров: 1035 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: