Главная Регистрация Вход RSS

Главная » Статьи » Реферати » Твори

---

Поет - не жрець, що курить фiмiам Чи творить в тишинi нiчнiй молитву, Поет - борець, що кличе вiйсько в битву першим йде в запеклу битву сам. А. Малишко / На шляхах бойових звитяг i на мирному полi творчої працi поряд з людиною, поряд з народом - його пiсня-душа, частина його творчої пiсенної душi. У нiй все, чим живе людина, чим живе народ. Її творцi i виконавцi завжди посiдали почесне мiсце серед оборонцiв Вiтчизни. Боян спiвав славу землi руськiй, пiдтримували дух воїнiв запорожськi кобзарi, зiгрiвав душу своїми пiснями-думами знаменитий Остап Вересай. Образу народного спiвця багато уваги придiляє Т. Г. Шевченко. З фолькльору i лiтератур рiзних народiв ми знаємо про акинiв, трубадурiв, шансоньє... Поет-спiвець Шевченко - це людина трагiчної долi, старий козак: Перебендя старий, слiпий - Хто його не знає? Вiн усюди вештається Та на кобзi грає. А хто грає, того знають дякують люди: Вiн їм тугу розганяє, Хоч сам свiтом нудить… Перебендя") Як рiдного зустрiчають кобзаря у кожному селi: Кобзар iде! Кобзар iде! - Та всi, якомога, Хлопцiв кинули, побiгли Зустрiчать слiпого! Мар'яна-черниця") I грали кобзарi про давню славу i мужнiсть козацьку. В їхнiх думах (i тiльки в них!) жила iсторiя України, з її свiтлими i темними, гiркими часами, в них йшлося "Про Чалого", "Як Сiч руйнували". Але життя є життя - i веселої мiг заспiвати кобзар. З дiвчатами на вигонi - Гриця та веснянку, А у шинку з парубками - Сербина, Шинкарку. Перебендя") Епiзодичний, але яскравий образ народного спiвця ми бачимо i в поемi Шевченка "Гайдамаки". Старий Волох пiдтримує бойвоий дух повстанцiв, спiваючи про Максима Залiзняка, спiває для рядових гайдамакiв (щоб старшина не почула!). Або: Братайтеся з нами, З нами, козаками, Згадаймо Богдана, Старого гетьмана, Будете панами. Гайдамаки") Образ кобзаря для Шевченка нерозривний з образом України: Утни, батьку, щоб нехотя На весь свiт почули, Що дiялось в Українi, За що погибала, За що слава козацькая На всiм свiтi стала. До Основ'яненка") Кобзарем народним вiн називає основ'яненка, i сам став генiальним Кобзарем своєї неньки-України. Змушений бiльшу половину життя провести на чужинi, поет заздрив волi бандуриста: Бандуристе, орле сизий! Добре тобi, брате! Маєш крила, маєш силу, Є коли лiтати Тепер лети ж в Україну - Тебе виглядають... Н. Маркевичу") I Тараса чекала Україна. Вiн вiрив у це, душею рвався на береги Днiпра, у вишневi садки; туди, на Батькiвщину, посилав вiн свої думи, квiти-дiти. I закликав, молив: Привiтай же, моя ненько, Моя Україно, Моїх дiток нерозумних, Як свою дитину! Думи мої...") Отож, образ спiвця народного - це i образ самого Шевченка, не випадково ж народ називає його Кобзарем. Якщо повно характеризува ти цей образ, то треба аналiзувати всю творчiсть генiального художни ка, письменника, поета. Скажемо тiльки, що в нiй - все те, що робить безсмертним наш народ, нашу душу, нашу пiсню. Наша дума, наша пiсня Не вмре, не загине. От де, люди, наша слава, Слава України. До Основ'яненка")

1 2 3 4 5 Категория: Твори | Добавил: DoceNt (28.09.2014)

Просмотров: 393 | Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0