Главная Регистрация Вход RSS

Главная » Статьи » Реферати » Твори

---

Мила моя Слобожанщино! Жодного сумнiву не маю у тому, що ти - один з мальовничiших куточкiв України, де повiтря напоєне вишневим та медовим ароматом, яблуневим нектаром, заколисане тихими ясними зорями. Так, Харкiвщина - то моя рiдна земля, квiтуча i спiвуча, талановита i прекрасна. Прекрасна своїми чудовими краєвидами, мiстами -велетнями i затишними селами, прекрасна щедрими i щирими людьми. А ще моя рiдна Слобожанщина славиться лiтературними надбаннями, якi посiдають одне з чiльних мiсць на лiтературнiй картi України. Це багатюще надбання сягає своїм корiнням у глибокi праслов'янськi часи, бо саме у Дикому полi (теперiшнiй Харкiвщинi) сталися подiї першої лiтературної пам'ятки "Словi о полку Iгоревiм". А далi думка лине в часовому просторi, i уява малює безiменних талановитих авторiв дум i пiсень, славних героїв - козакiв i нашого земляка Iвана Сiрка, оспiваного в багатьох творах. Та все ж, на мою думку, бурхливий розквiт лiтературної Харкiвщини почався з творчостi українського Сократа Григорiя Сковороди, першого повiстяра Григорiя Квiтки - Основ'яненка, Iвана Манжури та iнших. Варто згадати байкарський скарб П.П.Гулака-Артемовського, пiзнiше драматургiчний - Марка Кропивницького. Та не вичерпалась лiтературна Слобожанщина цими iменами. ХIХ i ХХ сторiччя дали нову когорту неперевершених майстрiв слова. Та я хочу розповiсти про моїх сучасникiв, поетiв, що зараз живуть i працюють у Харковi, а також про тих, чия творчiсть назавжди лишиться на скрижалях нашої пам'ятi. Полонить мене лiричний склад i фiлософський злет творiв харкiвської поетеси Iрини Мироненко. Хвилює цю жiнку вiчнiсть i беззахиснiсть свiту, призначення людини у життi, а ще хвилюють її проблеми кохання, стосунки з близькими, рiдними, шанобливе ставлення до рiдного мiста Харкова. У поезiї "Полин i вiск" вона пише: В епоху ескалаторiв, екскурсiй, Аерозольних вiршiв i стосункiв Як не пiддатися оманливiй спокусi Сприйняти мiсто мудрим подарунком Вiд поколiнь завзятих слобожан. Легкiстю i нiжнiстю вiє вiд iнтимних творiв поетеси, вiрнiсть i вiдданiсть у коханнi захоплюють читача у поезiї "Голими колiнами - у снiг": Чуєш, тiльки б ти менi яснiв При гудiннi лiсу i вокзалу. Голою душею - в будень - снiг, Щоб твоя, захищена, лiтала. Серед прекрасної плеяди харкiвських митцiв хочу звернути увагу на творчiсть Володимира Родiонова. Цiкава, багатогранна людина. Такою ж рiзнобiчною є i його творчiсть. Збiрка "Осокорова осiнь" у перекладах Р. Третьякова, Ю. Стадниченка та iнших утверджує добро, чистоту почуттiв, вiру в прийдешнiй день: Я зневажав гординю, що сповна, Так легко переходила в мерзоту... Вiд долi не чекав я нагороду- Та в честь мою повiрила вона. Це рядки вiрша "На тому стою". Неможливо проаналiзувати всi твори, написанi харкiв'янами, бо то великий художнiй дивосвiт, невичерпна скарбниця вiкових духовних надбань. Щаслива я, що можу торкнутися срiбних струн прекрасної поезiї, написаної моїми земляками. Тож хай квiтує Харкiв, хай молодить мiсто красуня весна, хай надихає творцiв-поетiв на новi вiршi, хай примножується духовне багатство народу, щоб ми були справжнiми людьми, гiдними свого часу i своєї України.

1 2 3 4 5 Категория: Твори | Добавил: DoceNt (26.09.2014)

Просмотров: 353 | Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0