Четверг, 28.11.2024, 15:39
Главная Регистрация RSS
Приветствую Вас, Гость
Меню сайта
Категории раздела
Архітектура [235]
Астрономія, авіація, космонавтика [257]
Аудит [344]
Банківська справа [462]
БЖД [955]
Біографії, автобіографії, особистості [497]
Біологія [548]
Бухгалтерській облік [548]
Військова кафедра [371]
Географія [210]
Геологія [676]
Гроші і кредит [455]
Державне регулювання [154]
Дисертації та автореферати [0]
Діловодство [434]
Екологія [1309]
Економіка підприємств [733]
Економічна теорія, Політекономіка [762]
Економічні теми [1190]
Журналістика [185]
Іноземні мови [0]
Інформатика, програмування [0]
Інше [1350]
Історія [142]
Історія всесвітня [1014]
Історія економічна [278]
Історія України [56]
Краєзнавство [438]
Кулінарія [40]
Культура [2275]
Література [1585]
Література українська [0]
Логіка [187]
Макроекономіка [747]
Маркетинг [404]
Математика [0]
Медицина та здоров'я [992]
Менеджмент [695]
Міжнародна економіка [306]
Мікроекономіка [883]
Мовознавство [0]
Музика [0]
Наукознавство [103]
Педагогіка [145]
Підприємництво [0]
Політологія [299]
Право [990]
Психологія [381]
Реклама [90]
Релігієзнавство [0]
Риторика [124]
Розміщення продуктивних сил [287]
Образотворче мистецтво [0]
Сільське господарство [0]
Соціологія [1151]
Статистика [0]
Страхування [0]
Сценарії виховних заходів, свят, уроків [0]
Теорія держави та права [606]
Технічні науки [358]
Технологія виробництва [1045]
Логістика, товарознавство [660]
Туризм [387]
Українознавство [164]
Фізика [332]
Фізична культура [461]
Філософія [913]
Фінанси [1453]
Хімія [515]
Цінні папери [192]
Твори [272]
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Главная » Статьи » Реферати » Туризм

Реферат на тему Правила подачі солодких страв у кафе
Реферат на тему Правила подачі солодких страв у кафе.

Тема: Правила подачі солодких страв в Кафе
План
Вступ
І. 1) Механізм створення громадського харчування
2) Правове регулювання
ІІ Основна частина
Асортимент солодких страв
Організація роботи гарячого цеху
Організація технологічного процесу
Характеристика обладнання цеху
Рекомендація вино-горілчаних виробів до солодких страв
Посуд подачі, правила подачі, температура подачі солодких справ
Нормативна технологічна документація
ІІІ Заключна частина
Організація рекламної діяльності
Використана література.

Для того, щоб створити власне кафе, я буду керуватися такими документами:
Конституція України ст. 42: “Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава захищає права споживачів здійснює контроль за якість і безпечність продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів”
Господарський кодекс прийнятий 16 січня 2003 року. В цьому кодексі закріплені основні поняття підприємництва, порядок здійснення підприємницької діяльності, класифікація підприємств, порядок реєстрації та порядок ліквідації підприємств тощо.
Наступним нормативним актом є кодекс України про працю, прийнятий 10 грудня 1971 року. Використання цього документу пояснюється тим, що здійснюючи свою підприємницьку діяльність, я буду використовувати працю найманих робітників. Саме в цьому нормативному документі закріплені норми щодо порядку прийняття на роботу, порядки звільнення з роботи, робочого часу та часу відпочинку, оплати раці.
Також в цьому нормативно-правовому акті містяться основні положення щодо розв’язання трудових спорів, які можуть виникнути у процесі діяльності. Також при здійсненні своєї діяльності я убду користуватися нормами кримінального та цивільного кодексів. У кримінальному кодексі злочинів у сфері господарської діяльності, які я повинна знати. Цивільний кодекс передбачає порядок відшкодування матеріальної шкоди, яка може бути спричинена діями моїх працівників. Також у своїй діяльності буду керуватися галузевими законами. Такими, як закон України «Про власність», закон України «про захист прав споживачів» та нормативними актами податкового законодавства. Так як, здійснюючи свою підприємницьку діяльність, я зобов’язана виконувати свій конституційний обов’язок – сплачувати податки у державний бюджет.
Основним місцевим нормативним актом буде статут мого підприємства.

І. Механізм створення громадського харчування
1. Установчі документи підприємства, їх суть, призначення та порядок укладання.
До установчих документів належать статут підприємства і установчий (замовницький) договір.
Основні розділи замовницького договору малого підприємства:
предмет договору;
зобов’язання;
права і відповідальність;
порядок розв’язання суперечок;
розмір статутного фонду;
юридична адреса.
Статут малого підприємства розробляють і затверджують його замовники. Він є юридичним документом, що визначає діяльність підприємства. У статуті наводиться повна характеристика напрямків діяльності підприємства:
мета і основні завдання;
правова основа діяльності;
перелік майна і коштів;
взаємовідношення з бюджетом;
формування і розподіл доходу (прибутку);
управління підприємством;
реорганізація і припинення діяльності підприємства.
У статуті також визначається і вид підприємства, його повна назва, місце знаходження, товарний знак.
До малого підприємства у формі акціонерного товариства законом України “Про господарські товариства” передбачені обов’язкові вимоги до змісту документів про заснування. До таких вимог належать відомості про:
вид товариства;
предмет і мету діяльності;
склад засновників і учасників (членів);
повну назву і місцезнаходження;
розмір і порядок формування статутного фонду товариства;
порядок розподілу доходів і збитків;
склад і компетенцію органів управління;
порядок прийняття рішень щодо внесення змін у документи про заснування, а також про ліквідацію або реорганізацію товариства.
У статуті малого підприємства у формі акціонерного товариства подаються відомості про категорії акції та їх номінальну вартість. У документах про заснування ТзОВ крім відомостей, що є однаковими для обох видів товариств, необхідно додавати інформацію про розмір частки кожного з учасників, про розмір, склад і порядок вкладання ними (учасниками) внесків.
У документах обох видів товариств відображається порядок участі акціонерів в управлінні, внесенні додаткових коштів, розподіл прибутку, величина резервного фонду.
2. Державна реєстрація підприємства.
Право на здійснення підприємницької діяльності підприємство набуває лише після акту державної реєстрації такої діяльності, в іншому разі така діяльність є незаконною.
Існують певний порядок і умови реєстрації нового підприємства. Будь-яка підприємницька структура вважається створиною і набуває права юридичної особи з дня її реєстрації у державній адміністрації місцевої влади за місцем знаходження підприємства або за місцем проживання підприємця.
В Україні діє протягом останніх років типова схема реєстрації новоствореного підприємства. З метою реєстрації новоствореного підприємства треба подавати такі документи:
рішення власника майна або вповноваженого органу про організацію малого підприємства (за наявності 2-х або більшої кількості власників таким документом є договір про заснування);
статут підприємства;
письмове підтвердження юридичної адреси суб’єкта підприємства;
реєстраційна картка, котра одночасно виконує роль заява засновника про реєстрацію підприємства;
квитанція про сплату мита за реєстрацію підприємства.
Місцева держадміністрація відповідно до своїх прав в повноважень може провести екологічну експертизу представленого для державної реєстрації підприємства або вимагати експертного висновку щодо санітарного та протипожежного стану.
Завершальним етапом створення і реєстрації підприємства є відкриття розрахункового рахунку у відповідному банку за місцем знаходження новоствореного підприємства.
Загальна схема створення і реєстрації підприємства без створення юридичної особи є простішою. У цьому випадку кроки такі:
рішення про започаткування підприємницької діяльності (вибір видів підприєжмницької діяльності, підготовка короткого бізнес-плану);
підготовча робота (звернення у реєстраційний відділ і отримання довідкової інформації про особливості реєстрації й районі, необхідні документи, отримання бланків реєстраційних карток (з примірнику), отримання у банківській установі бланку заяви і банківської картка (2 примірнику0;
звернення у реєстраційний орган держадміністрації (подається: реєстраційна картка в 3-х примірниках, документ про сплату реєстраційного збору; документ, що засвідчує особу);
реєстрація (видача реєстраційним відділом свідоцтва встановленого зразка про державну реєстрацію підприємства без створення юридичної особи, направлення протягом 10 днів реєстраційних карток в орган держстатистики і податкову інспекцію);
звернення у податкову інспекцію (відмітка про реєстрацію, взяття на облік для установи банку, подання необхідних додаткових відомостей);
звернення до нотаріуса (засвідчення підпису підприємця на заповненій банківській картці у 2-х примірниках, копії реєстраційного свідоцтва, сплата держ.мита за нотаріальне засвідчення документів);
звернення у банківську установу (подання документів, необхідних для відкриття рахунку в банку, заяви на відкриття рахунку, копію свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності з відміткою податкової інспекції);
звернення у місцевий відділ внутрішніх справ (подання документів для отримання дозволу на виготовлення печатки і штампів);
звернення у штемпельно-гравірувальну майстерню (подання екскізів печатки і штампів з відміткою районного ВВС про дозвіл на виготовлення);
ліцензування (отримання дозволу на здійснення конкретного виду підприємницької діяльності – за необхідності).
Ринок не передбачає необмеженої свободи дій підприємницьких структур. Відповідно до чинного законодавства України можна здійснювати всі види підприємницької діяльності, крім деяких.
По-перше, лише державні підприємства і організації можуть здійснювати виготовлення і реалізацію наркотичних засобів, військової зброї, боєприпасів до неї, вибухових речовин, охорону об’єктів державної власності.
По-друге, існує конкретна низка видів підприємництва, які можна здійснювати лише за умови отримання спеціального дозволу – ліцензії.
Ліцензія –є спеціальним документом, що видається підприємствам та іншим підприємницьким структурам компетентними державними органами і надає право здійснювати окремі види підприємництва або вивозити певні товари за межі країни.
Для отримання ліцензії кожний суб’єкт підприємницької діяльності зобов’язаний звертатися після державної реєстрації з заявою до відповідного органу. До заяви мають додаватися: підприємцем – юридичною особою – нотаріально засвідчені копії установчих документів, що повідомляють про рівень освіти і кваліфікації, необхідні для здійснення певного виду підприємницької діяльності, а також копію документа про державну реєстрацію. Варто зазначити, що у статуті підприємницька структура має право посилатися на здійснення вибраного виду ліцензованої діяльності. Отримання ліцензії є платною послугою. За видачу ліцензії стягується плата: з підприємців-громадян – у розмірі двох заробітних плат, з бридичних осіб – шести мінімальних зарплат. Уся сплачена сума надходить на рахунок органів, що видають ліцензії.
На практиці може виникнути ситуація започаткування багатопрофільної підприємницької діяльності. Необхідно мати ліцензію на кожний вид діяльності.
Ліцензія на здійснення певної діяльності видається на термін не менше 3-х років. Продовження терміну дії здійснюється у тому ж порядку, що і отримання.
Основні види підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню:
Пошук (розвідка) та експлуатація родовищ корисних копалин (видає ліцензію – держкомпенсація за узгодженням з Держнаглядохоронпраці).
Виробництво, ремонт, реалізація спортивної вогнепальної та холодної зброї, виготовлення печаток і штампів (міністерство внутрішніх справ).
Здійснення юридичної практики (міністерство юстиції).
Внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів (міністерство транспорту).
Виробництво і ремонт засобів вимірювання і контролю (держстандарт).
Торгівля алкогольними напоями та пот.виробами (райдержадміністрація).
Діяльність, що зв’язана з професійною освітою і підготовкою спеціалістів різних рівней кваліфікації (міністерство освіти).
Діяльність, що зв’язана з наданням послуг стосовно одержання загальної середньої освіти (обласна, міська )держадміністраціями.
Нормативна база реєстрації підприємства .
Державна реєстрація господарських товариств проводиться по правилах, встановлених Законом України “Про підприємства в Україні” і “Положенням про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності”.
Ліцензування проводиться на основі “Положення про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на виконання окремих видів діяльності.
Перереєстрація суб’єктів підприємницької діяльності проводиться в порядку, встановленому для їх реєстрації (зміна назви, форми власності, організаційної форми суб’єкта підприємницької діяльності).

Основна частина
1. Підбір персоналу для підприємства та основні форми його найму.
Значного поширення в останні роки набуває контрактна система наймання і оплати праці. Контракт – це особлива форма трудового договору, в якому термін його дії, права і обов’язки, відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення та організацій праці працівників, умови розторгнення договору можуть установлюватися угодою сторін.
У контракті передбачаються обсяги запропонованої роботи і вимоги до якості і термінів її виконання, права, обов’язки та взаємна відповідальність сторін, інші умови. Він має передбачати зобов’язання відносно компенсації матеріального та морального збитку, завданого працівникові у разі дострокового розторження контракту.
Організація заробітної плати відбувається через державне регулювання, тарифно-договірне регулювання та визначення індивідуальної заробітної плати. При цьому комерційні структури не завжди укладають колективний договір, що може викликати певні суперечності в організації заробітної плати. Адже підприємницька структура має джерелом формування з/плати свої грошові надходження від реалізованої продукції чи наданих послуг.
Відсутність коштів на рахунку підприємства означає відсутність можливості сплатити заробітну плату, відповідну обсягом роботи. Тому організація з/плати в комерційних структурах часто відбувається з урахуванням фінансового стану підприємства. виняток становить тільки визначений державою гарантований мінімум з/плати.
За структурою оплата праці складається з фонду основної з/плати, фонду додаткової з/плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основними чинниками регулювання з/плати визначають форми та система оплати праці. На підприємствах застосовуються головним чином дві форми оплати праці: погодинна (проста погодинна, погодинно-преміальна та їх модифікації), та відрядна (пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядна прогресивна, які уособлюють залежність величини з/плати від кількості, якості витраченої праці та її результатів.
Фонд оплати праці розділяють з урахуванням таких складових:
обсягу виконаних за місяць робіт окремим структурним підрозділом або працівником фірми;
питомої ваги заробітної плати в одиниці обсягу виконаних робіт; (у 2грн. реалізованої продукції);
умовного вкладу окремого підрозділу чи працівника в досягненні кінцевих результатів діяльності.
Для цього використовують формулу:
Із/п - РФоп Ізп - індивідуальна з/пл за підсумками роботи за м-ць
окремого працівника чи підрозділу.
? (Ор х У) РФоп – реальний фонд з/плати.
?(Ор х У) – сума вкладів підрозділів і працівників в
кінцеві результати підприємницької діяль-
ності.
2. Організація роботи гарячого цеху.
Теплову кулінарну обробку продуктів здійснюється з метою приготування страв і кулінарних виробів. Вона позитивно впливає на якість їжі. Санітарне значення теплової обробки пов’язане з тим, що при нагріванні мікроорганізми, які утворюються переходять у неактивний стан і не розмножуються при високих температурах, руйнуються бактерії. Проте, неправильне здійснення теплової обробки може призвести до утворення в продуктах речовини, які мають неприємний смак, запах і погано засвоюється організмом людини.
Теплову обробку продуктів поділяють на основну, допоміжну і комбіновану. До основних способів теплової обробки належать варіння і смаження, до комбінованих - тушкування і запікання, допоміжні - пасирування, бланшування, обсмалювання. Теплову обробку продуктів і напівфабрикатів, приготування перших, других страв, гарнірів та соусів здійснюється у гарячому цеху. Тут також випікають вироби з зборочна, які використовують до перших страв, піддають тепловій обробці продукти для приготування холодних і солодких страв. Це має зв’язок з усіма виробничими і торговими приміщеннями, тому його розміщують біля холодного цеху роздавальні приміщення для миття столового і кухарського посуду. Він повинен мати зв’язок з овочевим і м’ясо-рибними цехами, з цехом обробки зелені і заготовлення напівфабрикатів. Якість роботи гарячого цеху залежить від правильної організації робочих місць, забезпечення їх обладнанням, посудом, інвентарем.
Традиційне розміщення плити в центрі гарячого цеху, а спеціалізованого обладнання – по периметру приміщення створює незручності в роботі кухарів і призводить до непродуктивних витрат робочого часу, які пов’язані з переміщенням працівників по цеху. Найкраще вважають секційно модульне обладнання. Їх розміщують у цеху у вигляді окремих технологічних ліній на яких організовуються робочі місця кухарів. Завдяки раціональному розміщення обладнання і створенню зручностей в експлуатації підвищується продуктивність праці робітників.
Гарячий цех умовно поділяють на супове і соусне відділення. Супове відділення призначене для приготування перших страв, а соусне – для приготування других страв, гарнірів, соусів, гарячих напоїв. При цьому деякі види обладнання використовуються обома відділеннями. Технологічний процес приготування перших страв складається з двох стадій: приготування бульйонів, овочевих і фруктових відводів та варіння перших страв.
У соусному відділенні гарячого цеху організовують універсальні робочі місця: для смаження, пасирування, тушкування, варіння, припускання і запікання; приготування гарнірів, соусів і гарячих напоїв; приготування кулінарних виробів. Робочі місця обладнані плитами, електросковородами, електрофритюрницями; жаровими шафами, виробничими столами з полицями і ящиками для зберігання інвентарю, настільні ваги. Важливо на робочих місцях правильно підібрати кухонний посуд за місткістю і призначенням. Він має бути з рівним дном, міцно прикріпленими ручками. У гарячому цеху великих підприємств використовують конвеєрну піч для безперервного смаження котлет, рамштекси, антрекотів.
У гарячому цеху роботу виконують кухарі ІІІ-IV розряду. Робота кухарів розпочинається з вивчення меню, підрахунку кількості потрібних продуктів. Для цього використовують технологічні картки. У картках зазначено набір сировини для приготування страви на одну порцію в грамах. На зворотному боці картки наведено коротку технологію приготування страв, вимоги до якості і вихід. Контроль за технологією приготування страв здійснюють бригадири цеху і завідуючий виробництвом. Якість страви визначають за органолептичним методом, тобто за зовнішнім виглядом; консистенцією, смаком і запахом. Крім того перевіряють вихід страви.
3. Організація технологічного процесу
Солодкі страви готують і парціонують у холодному цеху, а первинну і теплову кулінарну обробку продуктів для цих страв здійснюють у холодному і гарячому цеху.
Солодкі страви швидко набувають різних запахів, тому для приготування їх виділяють окреме обладнання (столи, ванни, холодильні шафи, змінні механізми до універсального приводу П-11), кухонний промаркований посуд та інвентар. Не слід використовувати алюмінієвий посуд та інвентар, оскільки від цього змінюється колір солодких страв і з’являється присмак металу.
У холодному цеху свіжі плоди і ягоди перебирають, видаляють залишки плодоніжки, кладуть у ванну, заливають холодною водою так, щоб вона повністю вкрила їх поверхню дерев’яною кописткою, воду зливають, а плоди обполіскують проточною водою, виймають з ванни сітчастим ковшем або друшляком, укладають в решето, дають стекти воді. Для миття ягід застосовують сітки-вставки у ванни, в які укладають ягоди і занурюють 2-3 рази у велику кількість холодної води, обполіскують проточною водою, виймають з ванни, дають стекти воді.
Підготовлені ягоди для киселів, желе, мусів протирають і віджимають сік, використовуючи універсальний привід з відповідними змінними механізмами. Сік зберігають у холодильній шафі в посуді, що не окислюється.
Плоди обробляють на робочому місці, де встановлюють виробничий стіл і використовують посуд для сировими, відходів і напівфабрикатів, а також інвентар-виїмки для видалення насіннєвого гнізда, пристрій для нарізування плодів на часточки, малий ніж кухарської трійки, карбувальні ножі з коротким лезом.
Насіннєві гнізда, шкірочку плодів і вичавки з ягід використовують для приготування фруктово-ягідних відварів.
У гарячому цеху готують гарячі страви, гарячі і холодні напої власного виробництва, варять киселі, готують фруктово-ягідні сиропи і кип’ятять молоко для желе, мусів, самбуків, використовуючи електроплиту і жарову шафу. Продукти підготовляють на окремому виробничому столі, який розміщений паралельно тепловому обладнанню. Під кришкою стола розміщують потрібний посуд та інвентар, що не окислюється – наплитні казани, фритюрниці, каструлі, сотейники, листи, порціонні сковороди, форми, формочки, шумівки, дерев’яні копистки, сита, друшляки, цідилки, вінчики та ін. Готові гарячі солодкі страви подають у порціонних сковородах або на десертних тарілках.
У холодному цеху охолоджені до температури 10-140С солодкі холодні напої і злегка охолоджені киселі середньої густини і напіврідкі порціонують в склянки, череп’яні кухлі, вазочки, креманки, а густі киселі та охолоджують до температури 200С, желе розливають в лотки, форми або порціонні формочки і ставлять в холодильну шафу. Перед подаванням густі киселі і желе порціонують або перекладають з формочок на десертні тарілки укреманки на робочому місці для порціонування солодких страв установлюють секційно модульний стіл з охолоджуючою шафою праворуч біля нього підставку для розміщення наплитного казана з солодкою стравою або холодним напоєм, пересувний стелаж для розміщення солодких страв і напоїв для реалізації. На столі розміщують чисті десертні тарілки для відпуску. З інвентарю використовують: ніж, лопаточки, черпаки.
4.Характеристика обладнання цеху
Гарячий цех оснащують таким тепловим і холодильним обладнанням. До теплового обладнання належать жарові шафи, сковороди, фритюрниці, плити, котли. Ваговимірювальне обладнання.
Електрична плита призначена для приготування перших страв і других, випічки кулінарних виробів. Жарочна поверхня плити складається із конфорок круглої або прямокутної форми з нагрівними елементами закритого типу. Корпус плити складається у прямокутну форму, виготовлений з листової сталі і покрито білою емаллю. Жарочна поверхня складається з 6 конфорок прямокутної форми з нагрівними елементами закритого типу. Кожна конфорка має свій пакетних перемикач, за допомогою яких регулюється температура 4 : 2 : 1 що складається з сильного, середнього і слабкого нагріву. Під жарочною поверхнею установлений піддон для збору залишків жиру.
Електрична сковорода призначена для смаження продуктів основним способом, а також для пасерування, тушкування. Виготовлена у виді чогунної чаші, між стінками чаші і корпусу сковороди прокладений шар теплової ізоляції. Корпус сковороди встановлений з допомогою двох цапф на великообразній станині. Під дном чогунної чаші у жолобах уложені спіралі, укладені у фарфорові буси електричні нагрівачі захищені знизу слоєм азбесту і закриваються знімним металевим дном. Поворотній механізм призначений для зливання жиру, він складається з черв’ячної передачі і маховика. Сковорода вимикається пакетним перемикачем. При максимальній міцності температура жарочної поверхні становить 3500С. Зверху сковорода закривається кришкою.
Електрична фритюрниця.
Електричну фритюрницю використовують для жарки пиріжків, пончиків, чебуреків, картоплі. Фритюрниця виготовлена у вигляді стола з ванною, виготовлена з нержавіючої сталі. Ванна виготовлена прямокутної форми, в нижній частині ванни робиться холодна зона в якій жир не більше 800С. до дна ванни приварений відстійник з зливним краном, для зливання жиру в бачок. У відстійник кладуть сітчастий фільтр для проціджування жиру. Корпус покритий білою емаллю. Фритюрниця установлюється на зварній рамі і регулюючими ніжками по висоті. Включається фритюрниця пакетним перемикачем, нагрівається жир тенами.
Котел – призначений для варки бульйонів, соусів, каги і других страв. Харчові котел можуть бути стаціонарними і перекідними. Котел має варочний посуд, і поверхній корпус відстань між котлом і поверхнім корпусом знаходиться пара, водяна сорочка. Зверху котел закривається двосторонньою кришкою. Котел кріпиться на чогунному постаменті. Котел має контрольні – вимірювальні прибори і клапан турбінкам. Манометр служить для вимірювання тиску в пароводяній сорочці. Котел має двійний клапан. Повітряний клапан служить для випускання пари з пароводяної сорочки.
У гарячому цеху використовують настільні ваги для зважування продуктів.
Вага настільна – циферблатна РН-10Ц13 складається з таких основних частин: корпусу, головного рівноплечового важеля, квадранта, масляного заспокоювача, тарірованої камери, рідинного рівня і двосторонньої циферблатної шкали.
У корпусі в строгій послідовності зібрані всі основні вузли і він захищає від зовнішніх пошкоджень.
Основна частина ваги – це головний рівноплечевий важіль, який складається з двох однакових дугоподібних полосок. На кінцях головного важеля є вантажоприймаючі призми на осі з одного боку спираються гировий важіль з гирьовою площадкою, з другого боку – товарний важіль з товарною площадкою. Обидва важелі з’єднані металевими струнками, щоб попередити їх опрокидування і прикріплення до корпусу ваги.
Квадрант – це врівноважений колінчастий важіль, який рухається в межах першого кута. На квадратні закріплені противаги і дві строго паралельні стрілки. Він з’єднаний з товарним важелем і призначений для визначення маси зважуваного товару без використання гир в межах шкали циферблату.
Масляний заспокоювач – це циліндр, в якому є поршень і магніт з’єднаний з товарним важелем в циліндрі є технічне масло. Призначений масляний заспокоювач для відрегулювання кількості коливань стрілок.
Тарірована камера знаходиться під гиревою площадкою і являє собою циліндр з металевими пластинками. Служить для приведення ненавантаженої ваги в рівновагу.
рідинний рівень – це скляна герметично закрита ампула, в якій знаходиться технічний спирт і бульбашки повітря.
5. Рекомендації вино-горілчаних виробів до солодких страв.
Мускатне Шампанське – для фруктів і салатів.
Вина десертні, напівсолодкі – для десертів, яблук фаршированих, до морозива, мусів.
Мартіні, коньяк, ром – для фламбування апельсинів, бананів, яблук, фруктів.
Коньяк, Черешнева Ракія – до салатів з ананасу.
Ром, рисова горілка – до десерту і салатів з яблук.
Бренді і ром – до бананів і груш.
Апельсинова ракія – до апельсинів.
Коньяк і персикова ракія – до десерту з персиків.
Коньяк – до лимонів з цукром.
6.Посуд подачі і температура подачі солодких страв, правила подачі солодких страв.
Солодкі страви подають у кінці обіду або вечері на десерт, тому їх називають ще десертними стравами і інколи включають в меню. За температурою подавання солодкі страви поділяються на гарячі 550С і холодні 10-140С. Проте, цей поділ умовний, оскільки багато страв подають як гарячими так і холодними. Солодкі страви готують і порціонують в холодному цеху.
Кавун, диня, ананас. Спочатку їх миють, розрізають вздовж на кілька частин, у дині видаляють насіння. Злегка підрізають шкірку і подають десертну тарілку.
Плоди ягоди заморожені з сиропам розкладають у карманки або вазочки, подають при температурі 140С.
Банани з вершками і молоком подають у вазочках і посипають зверху цукром або цукровою пудрою. Окремо подають кип’ячене холодне молоко або вершки.
Апельсини і мандарини. Подають у вазочках, посипають цукром або цукровою пудрою.
Яблуко десертне. Подають на десертній тарілці зверху посипане цукровою пудрою.
Білосніжка і сім гномів – подають у криманках або вазочках зверху посипають тертим шоколадом.
Налисники з медом і кокосовою стружкою подають на десертній тарілці з медом і зверху посипані цукровою пудрою.
Крем ванільний шоколадний – подають в креманках.
Кисіль яблучний – подають в креманках.
Салат коктейль – подають в креманках, або вазочках.
Морозиво з фруктами – подають в креманках або вазочках зверху поливають малиновим сиропом.
ІІІ. Заключна частина.
1. Організація рекламної діяльності
Рекламація – комерційний документ який представляє собою представлення претензії до сторони, яка порушила прийняті на себе по контракту обов’язки. Рекламація може бути представлена щодо якості, кількості товарів, термін постачання, упаковки, маркировки платежів ін.

Використана література
Богданова М. А., Смирнова З. М. Обладнання громадського харчування
Доцяк В. С. Українська кухня
Усов В. В. Комерційна діяльність
Організація громадського харчування
Пігач Я. М., Туфанова А. М. Право
Категория: Туризм | Добавил: Aspirant (06.05.2013)
Просмотров: 1045 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *: