Реферат на тему Національний природний парк „Сколівські Бескиди” - Туризм - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Національний природний парк „Сколівські Бескиди”. Зміст Вступ. Орографічні особливості території....................................................3 Особливості річкової системи території.......................................................5 Тваринний світ Українських Карпат.............................................................6 Рослинний світ................................................................................................. Основні аспекти рекреаційно-наукового дослідження парку....................11 Висновок.........................................................................................................14 Використані джерела інформації..................................................................15 Вступ. Орографічні особливості території Українська частина Східних Карпат, на якій розташовано Національний природний парк «Сколівські Бескиди», як і вся Карпатська дуга, відноситься до Альпійської геосинклинальної області. Вони входять до складу північної гілки Альпійського складчастого поясу. Складні складчасто-покривні структури, що їх утворюють, виникли головним чином в результаті кайнозойської (альпійської) складчастості. В Карпатських горах виділяють дві основні тектонічні зони - Зовнішніх флішових Карпат та Внутрішніх вапняково-кристалічно-вулканічних Карпат, які облямовані Передкарпатським крайовим та Закарпатським внутрішнім прогинами. Українські Карпати - це переважно Зовнішні Карпати, оскільки друга зона тут глибоко опущена і прихована під неогеновими відкладами. В межах України тільки Мармароську зону частина вітчизняних геоморфологів відносить до Внутрішніх Карпат. Природною межею між Зовнішніми Карпатами і Закарпатським прогином є Пенінська зона. В геологічній будові території переважають товщі крейдового та палеогенового флішу - пісковики, алевроліти і аргіліти; трапляються виходи юрських вапняків (Пенінська або Стрімчакова зона) та палеозойських кристалічних сланців (Мармароська зона). Українські Карпати є середньовисотними горами і не досягають снігової лінії. Найбільші підняття вершинної поверхні характерні для Чорногори (2061 м), Мармароського кристалічного масиву (1946 м), Свидовця (1883 м), Горган (1836 м). Сучасний рельєф утворився внаслідок нерівномірних новітніх піднять (в пліоцені - четвертинному періоді) і ерозійного розчленування. Менша стійкість флішевих порід проти денудації - причина типових для Карпат зглажених форм рельєфу. Твердість та стійкість кристалічних порід гірських масивів зумовили сильно розчленований рельєф цієї території з глибокими ущелинами, гострими гребенями та вершинами. На Чорногорі, Свидовці та Мармарошах представлені сліди плейстоценового зледеніння - кари, льодовикові цирки, трогові долини та морени. Пенінську зону характеризує наявність численних скелястих виходів вапняків і доломітів тріасового, юрського та нижньокрейдового віку у вигляді ізольованих стрімчаків. Мармароський - це гірський масив у східній частині Карпат. У межах України (значна частина знаходиться у Румунії) він охоплює Чернівецьку, Івано-Франківську і Закарпатську область. Даний масив охоплює Рахівські і Чивчинські гори. Висота досягає до 1936 метрів (г. Поп-Іван (Мармароський)). Крім цієї вершини є: Ненєска (1820 м), Жербан (1795 м), Петрос (1784 м), Чивчин (1769 м), тощо. Масив розчленований долинами річок. Нижня частина вкрита хвойними і мішаними лісами. Вище значну площу займають полонини. Для Мармароського масиву характерна різноманітність флори, яка занесена до Червоної книги України: роман карпатський, тонконіг середній, білотка альпійська (едельвейс), звоники карпатські,тирлич. Горгани - це тереторія Українських Карпат, як охоплює Івано-Франківську та Закарпатську область. Горгани поділяються на: крайові (низькогірні), зовнішні (скибові), внутрішні (привододільні). Рельєф Горган характеризується крутими асиметричними схилами і гострими хребтами гір. На вершині яких знаходяться кам’яні осипи. На річках у Горганах розміщені: пороги і водоспади. Також є невеличкі озера. На території Горган розміщений Горганівський заказник. Горгани завжди залишаються для туристів місцем Карпатської краси і їх первісного вигляду.Бескиди поділяються на: Бескиди Західні, Бескиди Східні. Східні Бескиди розташовані на території Львівської області. Це система паралельних хребтів, Які розчленовані широкими долинами рік (Дністра, Стрию та Опору) і улоговинами. Переважають букові ліси та луки. Східні Бескиди поділяються ще на: Верхньодністровські Бескиди Сколівські Бескиди А загалом це район туризму і курортів (Трускавець та Східниця). Є поклади нафти, кам’яної солі, джерела мінеральних вод. У Верхньодністровських Бескидах переважає низькогірний рельєф, який розчленований притоками річок Дністра, Стрию, тощо. Вкриті мішаними лісами. Частина Східних Бескид у межиріччі річок Стрию і Опору у межах Львівської та Івано-Франківської областей називається Сколівськими Бескидами. Як і всі Бескиди мають паралельні асиметричні хребти із такими вершинами, як: Парашка, Високий Верх, Магура, тощо. Домінуючими видами у рослинному світі є смерека, луки (субальпійські луки). Особливості річкової системи території Якщо звернутися до цифр, то у Карпатах налічується біля 28,2 тисяч річок. В давнину річки Карпат використовували для сплаву лісу, зараз цього не роблять це заборонено. Навіть на міжгірщині є єдиний музей лісосплаву, який можна знайти на повороті по дорозі на Синевирське. Також Теребле-Річська гідроелектростанція. Яка визначається складністю проектування і підземними тунелями через гору. Найбільші річки у Карпатах: Дністер і Тиса. Менші річки - це праві притоки Дністра і ліві Тиси. Є річки які утворилися із-за розломів у землі це: верх Дністра, Латориці, Тересва, Тиса, Стрий, Прут, Сірету, Уж, Білий і Чорний Черемош. Початок річок починаються в глибині гір, на великих висотах. Річки Карпат мають гірський характер. Долини є вузькі і глибокі, схили - стрімкі. Часто зустрічаються пороги і водоспади. Глибина річок Карпат невелика: 0,8-1,5 м. Течія - 3-5 м/сек. У живленні карпатських річок бере участь дощ, сезонні сніги, грунтові та підземні води. Роль цих джерел для різних річок неоднакова. При збільшенні висоти водозбору відбувається перерозподіл окремих джерел живлення - зростає частка снігового і підземного живлення і дещо скорочується роль дощів. Річки Карпат стають причинами паводків. Навіть із маленького джерела може вирости "страшний звір", що зносить все на своєму шляху. Вони завдають народному господарству великих матеріальних збитків: руйнують шосе і залізниці, зносять мости, змивають посіви, заготовлений ліс, пошкоджують будинки, промислові і сільськогосподарські споруди. При паводках дуже розмивається русло та береги річок. Для захисту берегів створюють укріплення. Однак боротьба з паводками малоефективна, вона не досягає ще потрібних розмірів. А ось причина не тільки у надмірній кількості води. А ще у масовій вирубці лісів. Хоча влада, яка цим керує, все заперечує. Це їх право. Але ж треба боротися з цим, адже природні ресурси рекреаційної зони не є невичерпними, хоча це знають усі. Межі парку в основному збігаються з межами природних територіальних комплексів і проходять по вододільних хребтах та руслах річок. Тваринний світ Українських Карпат Тваринний світ Українських Карпат є дуже різноманітним. На закарпатській стороні живуть представники ратичних, а саме є олень благородний (Cervus elaphus), козуля (Capreolus capreolus) і свиня дика (Sus scrofa), а серед хижаків - (Vulpes vulpes), куниця (Mrtes martes) і ласка (Mustela nivalis). Постійним, але рідкісним мешканцем цих лісів є і кіт лісовий (Felis silvestris). Він подібний до домашніх котів, але відрізняється більшою вагою, меншими вухами і коротшим хвостом. Постійними відвідувачами є тут теж і рись (Lynx lynx) і ведмідь (Ursus arctos). А наприклад вздовж кам’янистого русла річки Угольки в долину час від часу заходить ондатра (Ondatra zibethica) - виходець із Північної Америки. Із представників Червоної книги, тут можна зустріти борсука (Meles meles), кутора мала (Neomys anomaalus) і бурозубка альпійська (Sorex alpinus).Якщо взяти високогір’я, наприклад Чорногору, тут ми можемо спостерігати ендемічну фауну. До цієї фауни належить туруни (Carabus transsylvanicus, Trechus plicatulus i Duvalius ruthenus), а також татранська полівка.Перейшовши до іншої зони Українських Карпат - Кузій-Свидовець, можна натрапити на барлоги ведмедів, які так люблять жити і зимувати тут. А ось такого хижака як рись тут часто не побачиш, його ареал далеко звідси. Але незважаючи на це рись спостерігається на даній місцевості, це пов’язано із великою кількістю ратичних тварин, яких так багато живуть тут. Дикого кота можна побачити тут частіше ніж в інших районах Карпат. Цьому виду давно загрожує вимирання, навіть тут не спостерігається ознак покращення. На річці Кісва знаходить сприятливий життєвий простір видра. Її сліди не рідко можна побачити на річковому піску. Якщо говорити про фауну Українських Карпат, то відразу хочеться сказати про відомі популяції таких видів великих хижих тварин, як ведмідь, вовк, рись. Наявність великих і малонаселених природних територій сприяла тому, ці види змогли вижити. Сучасні популяції сучасної карпатської дуги оцінюються приблизно у 8000 бурих ведмедів, 4000 вовків і 3000 рисей. Інші хижі тварини, що також зустрічаються в Українських Карпатах, - це дикий кіт і, як особливість, європейська норка - вид малих куниць, що за останні десятиліття майже зовсім зник з території свого колишнього помешкання. Різноманітність життєвих просторів Карпат зумовлює значне видове багатство фауни. Так, у Карпатах виявлено понад 60% усіх видів хребетних тварин України. З 41 наявного в Україні виду хребетних, занесених до Європейського Червоного списку, в Карпатах зустрічаються 19. До ендемічних видів, що зустрічаються лише тут, належать туруни. А ось на Чорногірському хребті у 1987 році вперше виявлено дуже рідкісну татранську полівку, яка до того вважалася ендеміком Західних Карпат (Словаччина і Польща). Для гірського ландшафту від 1700 метрів над рівнем моря типовими є снігова полівка і тинівка альпійська. Обидві занесені в Червону книгу України. У зоні національного парку знаходиться життєвий простір тетерева, який взагалі повсюди в Карпатах є дуже рідкісним. Інший раритет - тритон карпатський, який більше ніде в світі не зустрічається. Група кажанів Українських Карпат дуже багата - понад 20 видів. Десять з них вважаються рідкісними або перебувають під загрозою і тому занесені до Червоної книги України або навіть і Європейського Червоного списку. У деяких карстових печерах мешкає своєрідна фауна безхребетних. Серед них - ряд ендемічних видів Українських Карпат, наприклад, турун і ногохвістка. Фауна нижніх поясів також має свої особливості. Тут можна зустріти богомола звичайного, бурого аскалафта та щитівка, з якої раніше виготовляли цінну червону фарбу, а також багато рідкісних видів бджіл, ос та метеликів. Серед плазунів досить поширена є ящірка живородяча (Lacerta vivipara). Вона відома тим, що на відміну від інших земноводних на відкладає яйця, а народжує малят живими. Також можна побачити і полоза. Це не отруйна змія, як може досягати довжини до 2 метрів і є тим самим найбільшою змією у Карпатах. Перш ніж повністю проковтнути свою здобич полоз її спочатку душить. Цей вид подекуди називають карпатською гігантською змією. Він є рідкісним у всьому своєму ареалі і тому занесений у Міжнародну Червону книгу. А серед земноводних найпоширенішими в лісах парку є саламандра плямиста (Salamandra salamandra) і жаба трав’яна (Rana temporaria). Тритон гребінчастий (Triturus cristatus) зустрічається в Українських Карпатах до висоти 1450 м. над р. м. У цьому регіоні поширений також тритон карпатський, як найчастіше зустрічається на висоті 350-800 м. над р. м. З огляду на те, що він поширений тільки у Карпатах і має відносно малий ареал, цей вид також занесено до Червоної книги України. Серед слимаків можна побачити такі види, як равлик пшеничний (Granaria frumentum), равлик вівсяний (Chondrina avenacea), равлик баштаноподібний Більця і равлик замкнений пильчастий (Serrulina serrulita). Усі вони занесені до Червоної книги України. Фауна птахів парку включає види, які характерні як для листяних, так і для хвойних та мішаних лісів. У листяних лісах регіону мешкає багато птахів, що відкладають свої яйця у дуплах дерев: різні види сов, повзик (Sitta europea), різні види мухоловок та синиць. Часто можна побачити як гніздиться голуб-синяк (Columba oenas). В роки високих врожаїв букових грішків відбуваються великі нашестя в’юрків (Fringilla montifingilla). А ось типовими видами птахів хвойних лісів є рябчик (Bonasa bonasia), припутень (Columba palumbus), тинівка лісова (Prynella modularis), біловолий (Turbus torquatus), синиця чорна (Parus ater), синиця блакитна (Parus caeruleus) та корольок жовтоголовий (Regulus regulus).Завдяки старим деревам у горах можна зустріти мешканців тайги, наприклад, жовна чорна (Dryocopus martius) або горіхівку (Nucifraga caryocatactes). А завдяки великій кількості дуплистих дерев можна побачити дуплогніздників. Рослинний світ Рослинність класифікують на дерев’янисту і трав’янисту. Вона поділяється на висотні яруси і виділяється ще неярусна рослинність. За наявністтю стовбура і характером галуження дерев’янисту рослинність ділять на три групи: Дерева - Головна вісь добре виділяється, утворюючи стовбур. Гілки розміщенні у вищій частині і утворюють крону. Чагарники - головна вісь не виражена і не утворює стовбура. Галуження починається біля кореневої шийки, а бокові гілки сягають розмірів центрального стебла. Ліани - дерев’янисті рослини з виткими стеблами, котрі для свого росту та розвитку потребують опори. Розміри головних стебел дерев (Карпат) коливаються від 10 см. (полярні верби) до 65 м. (ялина звичайна або дугласія зелена). Для порівняння привидемо приклад стовбура екваліптів в Австралії - 150 м. А самою довгою дерев’янистою рослиною є пальма-ліана ротонгія - 300 м. За висотою у стиглому віці дерева ділять на 5 категорій (величин): 1. Дуже високі - 40,1 м і вище (дугласія зелена); 2. Дерева першої величини - 26-40 м. (сосна звичайна); 3. Дерева другої величини - 16-25 м. (груша лісова, граб); 4. Дерева третьої величини - 7-15 м. (яблуня лісова, клен польовий); 5. Дерева низькі або деревця - до 7 м. (фістажка справжня). Чагарники поділяються на три категорії: 1. Високі - 2,6 м. і більше (ліщина звичайна, гордовина); 2. Середньої висоти - 1,0-2,5 м. (айва звичайна, барбарис звичайний); 3. Низькі - до 1,0 м. (яловець козацький, вовче лико). Ширина крони дерев тісно пов’язані з їх висотою. Дерева першої величини мають широку крону (10 м. і більше у діаметрі). Другої величини - середніх розмірів (5-10 м.), а третьої величини - вузьку крону (2-5 м.) У деревно-чагарникової рослинності розрізняють три основні органи: • Корінь • Стебло • Листок Інші органи (бруньки, квіти, плоди, бульби, насіння) утворюються шляхом об’єднання і видозмін основних органів. Кожний із головних органів виконую специфічну функцію. Корінь - служить для прикріплення рослини до субстрату, для всисання води і розчинених у ній поживних речовин. Головний корінь росте завжди вниз. Бокові корені першого або другого порядку ростуть похило або горизонтально. Корені інших порядків ростуть в різні сторони. Вся різноманітність коренів зводиться до двох типів: • Стрижневий • Мичкуватий Типи кореневої системи залежить від виду рослин і умов виростання.Стебло (стовбур) - виконує ряд функцій: • Несе на собі і розподіляє листки, квіти, плоди; • Проводить воду і мінеральні солі від коренів до листків і органічні - від листків до коренів; • Здійснює твірну функцію. Збільшення розмірів стовбура відбувається за рахунок діяльності мерисистеми і камбію. Листки - виконує функцію: • Фотосинтезу, в результаті чого утворюються органічні рослини, які потрібні для побудови рослини; • Газообміну (дихання рослин, поглинання вуглекислого газу і виділення кисня); • Випаровування води Змінюючись, листок стає органом, зв’язаним із статевим розмноженням.У зв’язку із такими різними функціями і різноманітністю умов виростання дерево-чагарникової рослинності, листки мають різну форму. Тому вони використовуються як ознака, за котрою розрізняють окремі їх види. Листки мають короткий термін росту і життя - один рік. Лише у вічнозелених рослин життєдіяльність листків складає кілька років. Основні аспекти рекреаційно-наукового дослідження паркуВ 1983 році з метою охорони високопродуктивних корінних ялицево-букових та букових лісів цей край було оголошено Сколівським лісовим заказником республіканського значення. У лютому 1999 року згідно з Указом Президента України в межах Дрогобицького, Сколівського і Турківського районів Львівської області у басейнах р. Стрий та її притоки Опір на площі 35 684 га (з них 24 702 га у постійному користуванні парку, 10 982 га - землі інших користувачів) був утворений національний природний парк "Сколівські Бескиди". Він дасть змогу зберегти ландшафти західної частини Українських Карпат з типовими та унікальними природними комплексами, що мають важливе природоохоронне, екологічне, естетичне, освітнє та рекреаційне значення. За фізико-географічним районуванням парк розташований у межах районів Верхньодністровських та Сколівських Бескид, займає північні макросхили останніх з абсолютними висотами від 600 до 1200 м. Основні хребти простягаються з північного заходу на південний схід і розчленовані на окремі вершини верхів’ями численних потоків. Переважають ландшафтні комплекси крутосхилого ерозійного денудаційного лісистого середньогір’я. В геологічному відношенні - це Скибова та Кросненська тектонічні зони, які складені осадовими породами крейдового та палеогенового віків і представлені переважно вапнистим пісковиковим флішем, що накладає певний відбиток на характер ґрунтового та природного рослинного покриву. На північному заході хребет Сколівських Бескид межує з хребтом Парашки з найвищою вершиною (гора Парашка) 1268 м. Внутрішня частина Сколівських Бескид межує із Стрийсько-Санською верховиною. Клімат парку м’який, помірно теплий і вологий. Зима з частими відлигами при температурі від 0 до + 5 °С. Тривалість вегетаційного періоду становить 180 днів. Середня температура січня - 4,5-6 °С, липня +15,6-18,0 °С при максимальній + 30 °С і мінімальній - 31 °С. Опадів випадає 800-1100 мм на рік. Середня висота снігового покриву становить 39 см. У ґрунтовому покриві переважають бурі гірсько-лісові, дуже щебенисті ґрунти, сприятливі для росту досить численних видів, з яких лише судинних рослин налічується близько 600 видів (понад третина флористичного багатства Карпат). На території парку збереглися рештки природних високопродуктивних і біологічно стійких деревостанів - вікові чисті букові ліси природного походження, еталонні смерекові і ялицеві ліси, які значною мірою відображують різноманітність лісового покриву Бескид. Виділяються чисті високопродуктивні маренкові, волосистоосокові та зубницеві бучини пралісового характеру. Підлісок у них представлений поодинокими екземплярами бузини чорної, жимолості пухнастої, ліщини, горобини. Трав’яний ярус розвинений слабо. Ялицеві бучини формуються на вищих гіпсометричних рівнях у межах висот 700-900 м над рівнем моря, у більш вологих умовах - уздовж малих і великих потоків. Чагарниковий і трав’яний яруси відзначаються невеликою зімкнутістю і майже не відрізняються за своїм флористичним складом від чистих бучин. Вони представлені дозрілими деревостанами віком 100 і більше років. На відміну від попередніх угруповань у трав’яному ярусі їх завжди переважають бореальні види - квасениця звичайна, плаун булавовидний, дріоптерис остистий, чорниця. На крайових хребтах зустрічаються рідкісні для Українських Карпат букові, яворові та сіровільхові ліси з покривом лікарських рослин - цибулі ведмежої та скополії карніолійської, що занесені до Червоної книги України. На річкових терасах ростуть також рідкісні сіровільшаники сконолієво-лунарієві, скополієво-ведмежоцибулеві. У геоботанічному відношенні цікавими для Карпат є смерекові яличники на гірсько-лісових підзолистих ґрунтах, а також осередки дуже рідкісних у Бескидах корінних смеречників лісоожинових та австрійськощитникових. На кам’янистих схилах та в ущелинах спостерігається типове для північно-східного макросхилу Карпат явище літогенної інверсії рослинності, коли по кам’янистих схилах смерекові ліси спускаються до висоти 600-800 м над рівнем моря і ростуть нижче букових лісів. На території парку поширені понад 50 видів рослин, занесених до Червоної книги України. Серед них арніка гірська, астранція велика, баранець звичайний, билинець довгорогий, білоцвіт весняний, булатки довголиста та червона, гудайєра повзуча, зозулині сльози серцелисті, лілія лісова, лунарія оживаюча, любка дволиста, підсніжник звичайний, пізньоцвіт осінній, левкорхіс білуватий, скополія карніолійська, траунштейнера куляста, шафран Гейфелів, кілька видів пальчатокорінника. Більше 100 видів аборигенної флори парку використовує офіційна та народна медицина.Багатий і різноманітний видовий склад фауни у Сколівських Бескидах. Тут водяться олень благородний, козуля, кабан дикий, заєць-русак, білка, лисиця звичайна, куниці лісова і кам’яна, вовк, ведмідь бурий, з рідкісних видів - борсук, кутора мала, полівка мала водяна, горностай, кіт лісовий, рись звичайна. У 1965 році з Біловезької Пущі сюди завезено 10 зубрів, які добре прижилися і дають потомство. Із птахів гніздяться тетерев, рябчик, дятли зелений і трипалий, шишкар ялиновий, плиска гірська, щеврик гірський, беркут, шуліка рудий, сова сіра, сапсан, а також занесені до Червоної книги України глухар, лелека чорний, під орлик малий, сорокопуд сірий. Характерними плазунами є гадюка звичайна, вуж звичайний, ящірки прудка, зелена та живородна. До Червоної книги України занесені полоз лісовий, тритони карпатський і гірський, саламандра плямиста. З комах поширені лісові шкідники: короїди смерековий і буковий, вусач ялиновий, непарний шовкопряд, плодожерка букова. Карпати - це край талановитих народних умільців, самобутні вироби яких (різьблені дерев’яні речі, вишивки, килими, намиста, кераміка, предмети одягу) цінуються далеко за межами Карпат. Цей край користується великою популярністю серед туристів. Таємничі чари вікових величних лісів, безмежні панорами гір на фоні синього неба, численні гірські потоки прозорої води, цілющі мінеральні джерела, смарагдові полонини приваблюють, зачаровують і дають відпочинок. Із найдавніших пам’яток Київської Русі тут біля с. Урич збереглися руїни твердині Тустань, могила київського князя Святослава Володимировича (на правому березі р. Опір). Тут діяли загони опричників А. Дзигановича, О. Довбуша, бував І. Франко. Висновок Межі парку в основному збігаються з межами природних територіальних комплексів і проходять по вододільних хребтах та руслах річок. До парку повністю або частково увійшли кілька раніше створених заповідних територій: лісовий заказник загальнодержавного значення "Сколівський", ландшафтні заказники загальнодержавного значення "Зелемінь" (частково) та місцевого значення "Майдан", заповідні урочища "Дубинське", "Сопіт", "Журавлине". Територія парку розташована в околицях традиційних курортних місцевостей - Східниці, Сколе, Славське. Особливе значення має прилегле смт. Східниця, де в 1970 році розвідано великі запаси мінеральних вод типу "Нафтуся". Крім того, на території парку є понад 30 мінеральних джерел різної бальнеологічної дії. Джерела лікувальних мінеральних вод відомі і в долині р. Рибник Майданський, околиці с. Новий Кропивник та інших. Відпочиваючих приймають близько 50 санаторіїв, пансіонатів, баз відпочинку і туристичних, кемпінгів. Місто Сколе розташоване на берегах р. Опір у мальовничій гірській улоговині, а навколо - вкриті хвойним лісом хребти Сколівських Бескид - центру зимового туризму.Місця перспективні для рекреаційного використання - долина р. Велика річка, фортеця " Тустань" (Підгородцівське лісництво), долина р. Кам’янки (Дубинське лісництво), урочища Павлів Потік, Зелем’янка (Сколівське лісництво), м. Сколе, урочище Панасівка (Коростівське лісництво). Є можливості для розвитку тут гірськолижного спорту на міжнародному рівні. Через територію парку проходять автомобільна і залізнична транспортні артерії міжнародного значення, що робить його економічно перспективним, особливо для іноземних рекреантів і туристів. Густа річкова мережа, яку утворюють притоки річок Стрий та Опір, робить цю територію особливо привабливою для літнього туризму, а довгі пологі гірські схили сприяють розвитку гірськолижного спорту. Використані джерела інформації: 1. www.cbr.nature.org.ua 2. www.karpaty.lviv.ua 3. www.tour.lviv.ua 4. Львівщина туристська: Путівник/М.В. Гончар 5. Туристичний путівник «Львів» САМІТ’99./За редакц. Яворівського С. – Львів.: «Кубок Карпат», 1999 р.
1 2 3 4 5 Категория: Туризм \| Добавил: Aspirant (06.05.2013)
Просмотров: 702 \| Комментарии: 1 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: