Реферат на тему Методика планування нового туристичного бізнесу - Туризм - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Методика планування нового туристичного бізнесу. План Вступ Розділ 1. Теоретичні основи розробки бізнес-планів та інвестиційних проектів 1.1. Стратегічне планування на туристичних підприємствах 1.2. Бізнес-план. Загальні поняття, зміст та структура 1.3. Презентація бізнес-плану туристичного підприємства Розділ 2. Розробка бізнес-плану нового санаторно-курортного підприємства “Цілюща криниця” 2.1. Аналіз тенденцій розвитку ринку послуг та пропозицій санаторно-курортних закладів м. Києва та в регіональному сегменті 2.2. Обгрунтування комерційної ідеї бізнес-плану нового санаторно-курортного комплексу Розділ 3. Обгрунтування ринкової стратегії нового санаторно-курортного комплексу “Цілюща криниця” 3.1. Обгрунтування базової стратегії конкуренції нового санаторно-курортного закладу 3.2. План і сратегія маркетингу нового санаторно-курортного закладу. Висновок Список літератури Вступ В даний час в умовах переходу до ринкових відносин на підприємствах і організаціях бурхливо протікає процес вдосконалення форм і методів роботи. Складність сучасної економічної ситуації, відсутність чітких орієнтирів в розвитку підприємств і організацій, нестабільність фінансових і господарських відносин ставлять сьогоднішнього підприємця в залежність від ряду тих, що важко піддаються аналізу і контролю чинників. Складність ситуації в значній мірі посилюється відсутністю досвіду ведення господарський-економічної діяльності керівниками фірм і компаній в умовах ринкових відносин. Відмова від планових форм господарювання, централізованого управління економікою, планового встановлення цін на продукцію і споживані ресурси ставить перед сучасним підприємцем абсолютно незнайомий йому круг завдань, від якості рішення яких в значній мірі залежить фінансово-економічний стан фірми, її конкурентоспроможність, можливість динамічного розвитку. У круг цих завдань входять: виробнича і цінова політика, маркетинг і збут, питання стратегічного управління і планування, фінансування і кредитування поточних витрат і капітальних проектів. Дана ситуація вимушує керівника до пошуку цілісного методологічного апарату, здібного до комплексної оцінки економічної і фінансової ситуації підприємства, аналізу найбільш значущих чинників, що впливають на підсумкові показники діяльності фірми, вироблення 6на основі регулювання стратегії розвитку підприємства. При всьому різноманітті форм ринкового підприємництва існують ключові положення, вживані практично у всіх областях комерційної діяльності для різних підприємств і організацій, необхідних для того, щоб своєчасно підготуватися, усунути потенційні труднощі, небезпеки і тим самим зменшити ризик в досягненні поставлених цілей. Розробка стратегії і тактики виробничо-господарської діяльності фірми є найважливішим завданням для будь-якого бізнесу. Успіх в звичайній ринковій торгівлі і у виході фірми з новим виглядом послуг на ринок, і навіть в організації вільної економічної зони неможливий без повного і ясного уявлення про перспективи підприємницької справи, без розробки надійних попередніх орієнтирів і реального плану дій. Що якнайповніше відповідає пред'явленим вимогам і здібною до рішення широкого круга актуальних завдань є комплексна економічна модель функціонування і розвитку підприємства, іменована бізнес-планом. В цілях збільшення об'єму прибули, рентабельності своєї роботи підприємство повинне постійно розробляти проекти, які передбачають вкладення фінансових ресурсів в створення нових технологій, організацію нових виробництв, реконструкцію виробничих платежів і устаткування для випуску конкурентоздатних товарів на внутрішньому і зовнішньому ринках, будівництво філіалів і цехів, наближеним до джерел сировини і ринку збуту. Кожний з цих проектів повинен бути заснований на бізнес-плані від ідеї до розрахунку конкретної суми прибули, яка буде отримана від його реалізації. Найактивніше бізнес-план використовується при пошуку інвесторів: нових акціонерів, кредиторів, спонсорських вкладень і т.д. Допомагає бізнес-план крупним підприємцям і фірмам, які збираються розширити справу, купивши пакет акцій існуючої фірми або організувавши нову організаційно-виробничу структуру. Таким чином, бізнес-план є програмою, яка описує економіко-організаційну сторону проекту, реалізація якого повинна принести прибуток підприємству-інвесторові. Одним з головних питань є методика складання бізнес-планів, необхідних для вирішення питань, пов'язаних з обгрунтуванням перспектив розвитку підприємств і організацій, можливості отримання банківських кредитів, здійснення структурної перебудови виробництва, створення умов для організації ефективнішої і рентабельнішої роботи. Бізнес-план дозволяє обкреслити круг проблем, з якими зіткнеться підприємець при реалізації своїх цілей в мінливому, невизначеному, конкурентному середовищі, сформувати і забезпечити шляхи вирішення цих проблем. Розділ 1. Теоретичні основи розробки бізнес-планів та інвестиційних проектів1.1. Стратегічне планування на туристичних підприємствах За сучасних умов господарювання бізнес-план практично є робочим інструментом, що використовується в усіх сферах підприємництва. Його бажано розробити у разі організації нової фірми; об’єднання існуючих підприємств і створення на базі цього інтегрованого організаційно-правового утворення; трансформації власності; започаткування зовнішньоекономічної діяльності. Бізнес-план – ретельно підготовлений документ, котрий розкриває всі сторони будь-якого запроектованого комерційного заходу. Він дозволяє передбачати не лише всі заходи для реалізації нової ідеї, а й визначити необхідне фінансове забезпечення та можливість одержання доходу (прибутку). Практично його можна вважати формою експертної оцінки доцільності та ефективності здійснення нової підприємницької ідеї. Для того щоб розкрити зміст бізнес-планування як процесу розробки бізнес-плану, требі взяти за необхідне з’ясування сутності планування взагалі. У науково-практичній літературі немає єдиного підходу до визначення такого поняття як – планування (від фр. - planning). Для формування уявлень про дане поняття приведемо деякі з них: Планування - це обгрунтування і вибір цілей функціонування і розвитку фірми (системи) і засобів їх досягнення; Планування - це процес, за допомогою якого система пристосовує свої ресурси до змін внутрішніх і зовнішніх умов; Планування - це формування образу майбутнього, що спирається на певне розуміння реалій, і тому обов'язкова передумова втілення поставлених цілей, неодмінна умова позитивного просування в рішенні складних задач. Об’єктивно планування – це форма вияву процесу планомірності. Остання, як відомо, зумовлена, передусім, еволюцією технологічного способу виробництва, в тому числі прогресом продуктивних сил і розвитком техніко-економічних відносин, органічно випливає зі структури виробництва. Досліджуючи еволюцію планування, можна стверджувати, що останнє в міру розвитку змішаної економіки і глобалізації ринків (передусім у загальноєвропейському масштабі) трансформується у стратегічну форму. Стратегія – генеральна програма дій, що виявляє пріорітети проблем та ресурси для досягнення головної цілі. Стратегія формулює головні цілі і основні шляхи їх досягнення таким чином, що підприємство отримує єдине направлення дій. Виходячи із цього, стратегічне планування є тим засобом, за допомогою якого підприємство має реальну можливість підвищити свої шанси на успіх. Основні принципи стратегічного планування: 1. Принцип необхідності – повсюдне та обов’язкове використання плану у виконанні будь-якого виду трудової діяльності. 2. Єдність планування – плані всіх єлементів системної організації (підрозділів чи окремих господарських одиниць) варто розглядати в тісній взаємозалежності: зміна одних планів (планових показників) спричиняє зміну інших. 3. Безперервність планування. Пов’язана з необхідністю обліку в планах організації постійних змін у зовнішньому середовищі й одночасної розробки сукупності взаємопов’язанних довгострокових, середньострокових, річних та оперативних (на півріччя, квартал, місяць, декаду) планів. Коригування планів повинно: а) виходити зтого, що пріорітети і цінності організаціі можуть змінюватися в залежності від привалювання сприятливих внутрішніх можливостей чи наростання різноманітних зовнішніх загроз, і це обумовлює нагальну потребу збільшення чи зменшення запланованих показників; б) здійснюватися оперативніше стосовно моменту появи відповідних непередбаченних змін у зовнішньому чи внутрішньому середовищі організації. Ця принципова вимога випливає з необхідності уникаті награмадження маси непередбаченних обставин і відповідних проблем, які з часом можуть стати нерозв’язними для організації. 4. Гнучкість планування – здатність підприємства передбачати альтернативні варіанти планів, що враховують різні сценарії розвитку факторів, які визначають ключові параметри зовнішнього і внутрішнього середовища. Висока якість планової роботи припускає, таким чином, складання поряд з основним варіантом плану двох інших: песимістичного та оптимістичного. Наявність заздалегідь підготовленних сценаріїв і варіантів планів свідчить про професіоналізм менеджерів організації, про їх мобільність і здатність до виживання навіть у несприятливих зовнішніх умовах. 5. Принцип участі, що припускає залучення широкого кола працівників підприємства до процесу планування. 6. Принцип точності – відповідність планів внутрішнім і зовнішнім факторам функціонування підприємства. Суть планування виявляється в конкретизації цілей розвитку всій підприємства і кожного підрозділу (служби) окремо на встановлений період часу; визначенні маркетингових завдань, засобів їх досягнення, термінів і послідовності реалізації; виявленні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, необхідних для вирішення поставлених завдань.Таким чином, призначення планування як функції управління полягає в прагненні завчасно врахувати по можливості всі внутрішні і зовнішні чинники, що забезпечують сприятливі умови для нормального функціонування і розвитку підприємств готельний-ресторанного комплексу. Воно передбачає розробку комплексу заходів, що визначають послідовність досягнення конкретної мети з урахуванням можливостей найбільш ефективного використання ресурсів кожною службою і всім підприємством вцелом. Тому планування покликане забезпечити взаїмоувязку між окремими структурними підрозділами готельного підприємства, що включають весь технологічний ланцюжок: дослідження і розробку, виробництво і надання послуг. Ця діяльність спирається на виявлення і прогнозування споживчого попиту, аналіз і оцінку наявних ресурсів і перспектив розвитку. Звідси витікає необхідність ув'язки планування з маркетингом і контролем з метою постійного коректування показників якості обслуговування і асортименту послуг услід за змінами попиту на ринку. Потреба в плануванні в сучасних санаторно-курортних закладів витікає з великої кількості конкурентних підприємств що все збільшується в період ринкової економіки, різноманітності можливих форм управління підприємством (незалежне підприємство, ланцюги підприємств, франчайзінговий договір, контракт на управління), наявність численних структурних підрозділів в рамках підприємства, тісних міжфірмових зв'язків з постачальниками різних товарів (продукти, устаткування і інш.), фірмами-агентами, включеними в процес обслуговування клієнтів, а також з вимог науково-технічного прогресу - швидко враховувати і освоювати новітні досягнення науки і техніки. У цьому ж напрямі діє і такий чинник, як прагнення готельного підприємства підпорядкувати собі ринок, підсилити свою дію на формування споживчого ринкового попиту. Розвиток планування безпосередньо пов'язаний з посиленням тенденції до централізації в управлінні підприємством індустрії гостинності і покликаний пов'язати діяльність всіх підрозділів (служб), підпорядкувавши її єдиній стратегії розвитку. Стратегічне планування полягає в основному у визначенні головних цілей діяльності готельний-ресторанного підприємства і орієнтовано на визначення намічаних кінцевих результатів з урахуванням засобів і способів досягнення поставленої мети і забезпечення необхідними ресурсами. При цьому розробляються також нові можливості підприємства, наприклад, відкриття додаткових пунктів живлення: барів, ресторанів і інш. шляхом переобладнання простоюючих площ, придбання устаткування, зміна профілю підприємства або радикальна зміна технології. Стратегічне планування охоплює період в 10-15 років, має віддалені наслідки, впливає на функціонування всієї системи управління і грунтується на величезних ресурсах. Поточне планування полягає у визначенні проміжних цілей на шляху досягнення стратегічної мети і завдань. При цьому детально розробляються засоби і способи рішення задач, використання ресурсів, впровадження нової технології. Стратегічне планування ставить за мету дати комплексне наукове обгрунтування проблем, з якими може зіткнутися підприємство в майбутньому періоді, і на цій основі розробити показники розвитку підприємства на плановий період. Такий метод найбільш застосовний для індустрії гостинності. У основу при розробці плану кладеться: - аналіз перспектив розвитку готельного підприємства, завданням якого є з'ясування тенденції і чинників, що впливають на розвиток відповідних тенденцій; - аналіз позицій в конкурентній боротьбі, завдання якого полягає у визначенні того, наскільки конкурентоздатні послуги, що надаються підприємством і що підприємство (готель, ресторан) може зробити для підвищення результатів роботи в конкретних напрямах, якщо буде слід оптимальним стратегіям у всіх видах діяльності; - вибір стратегії на основі аналізу перспектив підприємства в різних види діяльності і визначення пріоритетів по конкретних видах діяльності з погляду її ефективності і забезпеченості ресурсами; - аналіз напрямів диверсифікації видів діяльності, пошук нового ефективнішого вигляду діяльності і визначення очікуваних результатів. При виборі стратегії необхідно мати на увазі, що нові стратегії як в традиційних галузях, так і в нових сферах бізнесу повинні відповідати накопиченому потенціалу підприємства. У системі довгострокового планування (мал. 1) мети втілюються в програми дій, бюджети (річний план), плани прибутків, що розробляються для кожного з головних підрозділів підприємства. Потім програми і бюджети виконуються цими підрозділами і визначаються відхилення фактичних показників від запланованих. 1.2. Бізнес-план. Загальні поняття, зміст та структура Бізнес-план є результат досліджень і організаційної роботи, метою, що має, вивчення конкретного напряму діяльності фірми (продукту або послуг) на певному ринку в тих, що склалися організаційно - економічних умовах, він спирається на:- конкретний проект надання нових послуг (особливості задоволення потреб і т. д.); - всесторонній аналіз виробничо-господарської і комерційної діяльності, метою якого є виділення його сильних і слабких сторін, специфіки і відмінностей від інших аналогічних фірм; - вивчення конкретних фінансових, техніко-економічних і організаційних механізмів, використовуваних в економіці для реалізації конкретних завдань. Особливістю бізнес-плану як стратегічного документа є його збалансованість по постановці завдань з урахуванням реальних фінансових можливостей фірми. Щоб бізнес-план був прийнятий, він повинен бути забезпечений необхідними фінансовими ресурсами. Це значною мірою визначає характер проектів (концепцій), які вивчаються при розробці бізнес-плану. Ці проекти повинні бути не тільки інноваційними, тобто відрізнятися науково-технічною новизною, але і що достатньо повно пропрацювали, показувати які витрати необхідні на їх реалізацію і що це економічно дасть (який дохід принесе). Ступінь інновационності і ризикованій проекту визначає способи залучення капіталу. Бізнес-план інвестиційного проекту розробляється для обгрунтування: - поточного і перспективного планування розвитку підприємства, вироблення (вибору) нового вигляду діяльності; - можливості отримання інвестиційних і кредитних ресурсів, а також повернення позикових засобів; - пропозицій по створенню спільних і іноземних підприємств; доцільності надання заходів державної підтримки. Таким чином, бізнес-план не тільки є внутрішнім документів фірми, але і може бути використаний для залучення інвесторів і кредиторів. Бізнес-план дозволяє вирішити цілий ряд завдань: - визначити конкретні напрями діяльності фірми, цільові ринки і місце фірми на цих ринках; - сформулювати довготривалі і короткострокові цілі фірми, стратегію і тактику їх досягнення. Визначити осіб, відповідальних за реалізацію стратегії; - вибрати склад і визначити показники товарів і послуг, які будуть запропоновані фірмою споживачам. Оцінити виробничі і торгові витрати по їх створенню і реалізації; - виявити відповідність наявних кадрів фірми, умов мотивації їх праці вимогам, що пред'являються, для досягнення поставленої мети; - визначити склад маркетингових заходів фірми по вивченню ринку, рекламі, стимулюванню продажів, ціноутворенню, каналам збуту і др.; - оцінити фінансове положення фірми і відповідність наявних фінансових і матеріальних ресурсів можливостям досягнення поставленої мети; - передбачити труднощі, «підводні камені», які можуть перешкодити практичному виконанню бізнес-плану. Кожна задача може бути вирішена тільки у взаємозв'язку з іншими. Бізнес - план починається з резюме, яка є коротким оглядом бізнес-плану. Резюме повинне включати наступну інформацію: 1. Найменування проекту. 2. Характеристика організації, що звертається за наданням засобів: - найменування організації (підприємства); - організаційно-правова форма; - опис проекту, особливо виділяючи, чи йде мова про початок роботи «з нуля» або про розширення існуючої справи; - опис підприємства, його специфічних рис, основних етапах в його розвитку; - перевага продукції або послуг підприємства, власні ресурси компанії і її поточний фінансовий стан; - довгострокові і короткострокові цілі проекту, якого зростання можна чекати, які доходи передбачається отримати, за який період часу; - потреба в інвестиціях, напрями їх використання, передбачувані джерела фінансування, як вони повертатимуться (погашатися) інвесторам; - ключові економічні показники ефективності проекту. Першим кроком в складанні бізнес-плану є визначення цілей (генеральних напрямів) функціонування фірми. Дана фірма орієнтована на зростання, і основними її цілями будуть: - підвищення загального об'єму продажів і надання послуг; - збільшення частки фірми на ринках, що склалися; - освоєння нових ринків; - збільшенням зростання прибули; - підвищенням якості послуг, що надаються. Для кожного розділу бізнес-плану визначаються конкретні заходи щодо її реалізації з вказівкою виконавця (підрозділи фірми і конкретного менеджера). На основі стратегії розробляється бізнес-план конкретних заходів з їх переліком, терміном виконання і конкретними виконавцями, тобто для кожного розділу і стратегії по суті готується свій міні-бізнес-план. У розділі опису підприємства необхідно охарактеризувати підприємство, звернувши увагу на його відмінності від інших компаній, присутніх на ринку: - цілі і завдання на найближчий період і на перспективу; - фінансування підприємства у минулому і в даний час; - використовувані ноу-хау; - рівень технології; - з якими проблемами стикається підприємство; - аналіз сильних і слабких сторін підприємства (якість продукції і послуг, можливості збуту, рівень витрат, кваліфікація, досвід персоналу, рівень менеджменту). - географічне положення підприємства; - найближчі транспортні магістралі.При описі продукції приводиться докладна характеристика послуг, проводиться порівняння її з продукцією конкурентів, аналізуються плани розвитку виробництва. У розділі аналізу ринку повинно бути показано, що послуги мають ринок збуту, а також можливість підприємства добитися успіху на цьому ринку; необхідно показати витрати у зв'язку з виходом на ринок і можливі ризики. Виробничий або організаційний план повинен докладним чином описувати шлях, за допомогою якого підприємство планує ефективно проводити продукцію або послуги і поставляти їх споживачеві. Необхідно відобразити всі етапи підготовчого періоду в календарному плані (мережевому графіку). Календарний план виконання робіт в рамках проекту повинен включати прогноз термінів дій (заходів) і потреби у фінансових ресурсах для його реалізації. У фінансовому плані повинен дати можливість оцінити здатність проекту забезпечувати надходження грошових коштів в об'ємі, достатньому для обслуговування довга (або виплати дивідендів, коли йдеться про інвестиції). Слід докладним чином описати потребу у фінансових ресурсах, передбачувані джерела і схеми фінансування, відповідальність позичальників і систему гарантій. Особливе значення слід приділити опису поточного і прогнозованого стану навколишнього економічного середовища. Повинні бути відображені труднопрогнозіруємиє чинники, їх альтернативні значення для різних варіантів розвитку подій. Потрібне чітке розбиття витрат за проектом і використання засобів. Зазвичай фінансовий розділ бізнес-плану представлений трьома основними документами: - звітом про прибутки і збитки (показує операційну діяльність підприємства по періодах); - планом руху грошових коштів; - балансовою відомістю (фінансовий стан підприємства в певний момент часу). При необхідності може бути представлений графік погашення кредитів і сплати відсотків; відомості про оборотний капітал з вказівкою змін і початкових посилок протягом терміну кредиту; передбачуваний графік сплати податків. Фінансовий план має наступну цільову спрямованість: 1. Забезпечення фінансовими ресурсами і грошовими коштами діяльності компанії. 2. Збільшення прибули по основній діяльності і іншим видам діяльності, якщо вони мають місце. 3. Організація фінансових взаємин з бюджетом, позабюджетними фондами, банками, кредиторами і дебіторами. 4. Забезпечення реальної збалансованості планованих доходів і витрат. 5. Забезпечення платоспроможності і фінансової стійкості. В процесі фінансового планування відстежуються фінансові (на верхньому рівні), а також натуральні показники. У зведену службу поступають підсумкові показники від кожного підрозділу, які при необхідності можуть бути деталізовані. Основні завдання фінансового плану: забезпечення джерелами фінансування основної діяльності підприємства (підтримка нормального рівня запасів сировини, матеріалів, готової продукції, фінансування приросту оборотних коштів, відтворення основних виробничих фондів і т.д.); - своєчасне і в повному об'ємі виконання зобов'язань перед бюджетом і позабюджетними фондами; - обгрунтування ефективного вкладення тимчасове вільних грошових коштів, підтримка залишку грошових коштів надостаточном рівні; - виявлення резервів зростання доходів підприємства; - оптимізація використання прибули; - визначення дивідендної політики; - обгрунтування розміру і умов залучення зовнішніх джерел для фінансування інвестиційної діяльності підприємства; - підтримка платоспроможності підприємства, забезпечення його фінансової стійкості. Методологія фінансового планування на сучасному етапі припускає рішення підприємством ряду проблем: - обгрунтування мети (системи цілей) фінансового плану, адекватної основним напрямам діяльності підприємства в перспективному періоді; - визначення системи актуальних для підприємства внутрішніх і зовнішніх фінансових обмежень. В даний час одним з найбільш важливих обмежень для більшості підприємств є критерій банкрутства; - визначення горизонту фінансового планування; - вибір методів планування фінансових показників і розробки фінансових планів. Мета фінансового плану конкретизується залежно від тривалості планованого періоду, результатів аналізу його фінансового стану на момент розробки фінансового плану, динаміки основних фінансових показників в ретроспективі, результатів маркетингових досліджень, а також зовнішніх умов (таких, як рівень інфляції, ставка рефінансування Центрального банку, курс гривні по відношенню до твердих валют, стабільність правового поля). 1.3. Презентація бізнес-плану туристичного підприємства Багато підприємців, що розробили проект роблять велику помилку, вважаючи, що іх проблеми закінчилися. Це не так. Тепер важливо забезпечити проект необхідними ресурсами, а в першу чергу – фінансовими. Їх джерело - інвестор.Якщо проектом передбачено зовнішнє фінансування, то з перших кроків ви отримуєте не партнера, а опонента, який все ставить під сумнів і не взмозі запропонувати конструктивну пораду в зв’язку з погано проінформованістю про раельний стан справ. Досвід показує, що багато проектів не приймаються інвесторами скоріше по причинам психологічного характеру, ніж як наслідок їх низької економічної ефективності. Навіть якщо проект передбачає в якійсь із своіх частин самофінансування, експертиза проекту дуже необхідна і навіть рекомендується інвестиційними консультантами. Оцінка включає у себе вивчення заходів, затрат, графіка реалізації, показників ефективності проекту. Кожен із компонентів розглядається, як з точки зору адекатності, так і з точки зору коректності проведених розрахунків і дотримання загальноприйнятих методик передусім в сфері фінансового планування і аналізу. Сам процес оцінки проектів складається із послідовно проведених досліджень. Зазвичай процес оцінки проекту обмежується трьома етапами: 1. Попередня експертиза 2. Незалежна експертиза, включаючи детальний аналіз підприємства 3. Прийняття рішень про фінансування В результаті попередньої експертизи розраховується інтегральний показник ефективності пропозиції і на його основі приймається рішення про відмову від проекту чи продовження його розглядання. Коли інвестор вирішує далі розглядати проект , він має можливість перейти до наступного етапу – незалежної експертизи чи інвестиційного аналізу. Для кожного з проектів проводиться декілька варіантів розрахунків з різними наборами вхідних даних, які враховують оптимістичний та песимістичний хід розвитку проекту. Відбір проектів здійснюється також на основі багатократної експертизної оцінки, але вже з вирішаючим голосом менеджерів та економістів, а не експертів. Критерії залежать від типу до якого проект належить. Проект по відкриттю санаторно-курортного закладу характеризується такими показниками: - наявність нових, конкурентоспроможних послуг та товарів; - екологічні критерії; - соціальні критерії; - кваліфікація персоналу; - технологічна реалізуємість; - норма прибутку, що перевищує середню для даної галузі; - наявність бізнес-плану високої якості, який визначає стратегію розвитку проекту. Рішення щодо фінансування таких проектів здійснюється на основі професіональної научно-технічної експертизи, яка підтверджує реальність ідеї проекту і детального фінансово-економічного аналізу. Підприємець повинен вміти якнайкріще розповісти про свій проект і обгрунтувати всі його розрахунки. При цьому підприємець повинен бути впевнений в собі, адже це відіграє дуже важливу роль, а іноді й вирішальну роль. Бізнес-план проекту – лише привід, хоча і вагомий, привернути увагу інвестора, це спосіб показати компетентність, вміння системно мислити. Інвестор повинен повірити, що перед ним людина, якій можна довіряти. А переконати в тому, що Ви надійна людина, і інвестора, і самого себе допоможе добре розрахований бізнес-план. Важливим критерієм при презентації бізнес-плану є доступність і можливість легко зрозуміти основні положення проекту. Тому спеціальні терміни повинні бути лише в тому випадку, коли їх неможливо замінити більш зрозумілими аналогами. В цьому випадку до бізнес-плану повинен додаватися короткий термінологічний словник не більше ніж на 20-30 слів. Для того щоб не було ніяких несподіваних ситуацій, підприємець повинен добре розрахувати і передбачити всі можливі ризики. Часто трапляється, що на не враховані в бізнес-плані ризики вказує інвестор, а це зменшує шанси підприємця на отриання інвестицій. Доцільно використовувати при презентаціїї бізнес-плану різні моделі майбутнього товару, а якщо це послуга, то можно використати слайди, відеокасети або фотографії. Це дає інвестору можливість більш широко та детально зрозуміти якість послуг чи товарів, на виробництво та реалізацію яких він виділяє кошти. Хороша ідея – це запорука успішного бізнесу, а головне – її грамотна подача та обгрунтування перед зацікавленними людьми і подальша реалізація ідеї повинна бути грамотною, тільки тоді ідея переросте в прибуток і доходи компанії. Розділ 2. Розробка бізнес-плану нового санаторно-курортного підприємства “Цілюща криниця” 2.1. Аналіз тенденцій розвитку ринку послуг та пропозицій санаторно-курортних закладів м. Києва та в регіональному сегменті Сучасна індустрія гостинності є однією з самих високоприбуткових галузей у світовій економіці. Доходи, отримані від готельного (санаторно- курортного) господарства займають значну частину в бюджетах держав і складають до 10% валового національного продукту. Показники динаміки росту прибутковості готельного господарства значно випереджають показники росту прибутковості інших галузей економіки. Взагалі за даними Всесвітньої туристичної організації, за останні 10 років доходи від туризму зростали щороку на 7,9% при щорічному середньому зростанні кількості туристських прибутків на 4,5%.В регіональному сегменті на туристичній карті України виділяють сім регіонів, сприятливих для розвитку туризму та курортного господарства: 1. Карпатський: Львівська, Закарпатська, Івано-франківська, Ченівецька області. 2. Волинсько-Тернопільський: Волинська, Тернопільська, Хмельницька, Рівненська області 3. Житомирсько-Вінницький: Житомирська, Вінницька області. 4. Київський: Ченігівська, Київська, Черкаська, Кіровоградська області. 5. Харківський: Сумська, Полтавська, Харківська, Луганська області. 6. Дніпровсько-Донецький: Дніпропетровська, Донецька, Запорізька області. 7. Причорноморський: Одеська, Миколаївська, Херсонська області та Автономна республіка Крим. Для того, щоб знати яку кількість курортних послуг висувати на ринок, потрібно обов’язково дослідити та проаналізувати рівень попиту та пропозиції на послуги санаторно-курортних закладів у всіх регіонах України. Найбільша кількість санаторно-курортних ресурсів зосереджена в Кримському та Карпатському регіонах. Ці регіони користуються найбільшим попитом (таблиця 2.2.), так як мають один з найбагатіших природно- ресурсних потенціалів території України. Саме гірський та морський клімат виконують найкраще функцію лікування хворих людей. За 2003/2004 роки у даних регіонах перебувало на лікуванні та відпочинку в цілому 60,1% (Причорноморський регіон – 44,8% та Західний регіон – 15,3%). Можна зробити висновок, що саме ці регіони займають більшу частину ринку щодо надання санаторно-курортних послуг. Значну долю ринку займає Дніпровсько-Донецький регіон і складає 20,4%,тобто майже чверть у напрямку надання послуг та пропозицій у сфері курортної галузі. За 2003/2004 роки було оздоровлено 419195 тис. осіб. Таблиця 2.1. Основні показники діяльності санаторно-курортних і оздоровчих закладів у 2003/2004 році, за регіонами Кількість закладів усього Розподіл заклідів за регіонами % Кількість оздоровлених всього,осіб у тому числі протягом Розподіл оздоровлених за регіонами, % Кількість оздоровлених у розрахунку на 1000 постійного населення регіону, в якому знаходиться заклад, осіб тривалого часу 1-2 днів Україна 3260 100 3148493 2925793 222700 100 65,9 АР Крим 549 16,8 893165 864008 29157 28,4 444,6 Вінницька 32 1 63601 62977 624 2 36,4 Волинська 74 2,3 40808 37972 2836 1,3 38,8 Дніпропетровська 225 6,9 143370 82169 61201 4,6 40,7 Донецька 453 13,9 275825 265387 10438 8,8 58 Житомирська 25 0,8 32158 30973 1185 1 23,4 Закарпатська 69 2,1 65174 58703 6471 2,1 52,1 Запорізька 210 6,4 221261 207183 14078 7 116 Івано-Франківська 45 1,4 51659 36515 15344 1,6 36,9 Київська 129 4 80847 78779 2068 2,6 44,9 Кіровоградська 32 1 7606 7391 215 0,2 6,9 Луганська 115 3,5 105938 84486 21452 3,4 42,4 Львівська 136 4,2 265636 256576 9060 8,4 102,5 Миколаївська 172 5,3 128582 118426 10156 4,1 102,9 Одеська 380 11,7 249754 245979 3775 7,9 102,6 Полтавська 48 1,5 62254 58256 3998 2 38,9 Рівенська 35 1,1 36726 30807 5919 1,2 31,5 Сумська 44 1,4 18719 15969 2750 0,6 14,7 Тернопільська 18 0,6 19730 18485 1245 0,6 17,5 Харківська 81 2,5 69637 59325 10312 2,2 24,3 Херсонська 153 4,7 137640 134873 2767 4,4 118,8 Хмельницька 23 0,7 20839 20688 151 0,7 14,8 Черкаська 76 2,3 40708 39153 1555 1,3 29,5 Чернівецька 15 0,5 4348 3279 1069 0,1 4,8 Чернігівська 52 1,6 26565 25328 1237 0,8 21,8 м.Київ 49 1,5 66407 63556 2851 2,1 25,8 м.Севастополь 20 0,6 19536 18750 786 0,6 51,9 За даними таблиці 2.2. Дніпровсько-Донецький регіон займає третє місце після Західного та Причорноморського регіонів на даному сегменті ринку. На цій території розташовано 888 закладів санаторно-курортного спрямування, тобто 27,2%. Це звісно пояснюється добре розвиненою інфраструкрурою у даній сфері. Харківський регіон налічує 288 курортних закладів, тобто займає 8,9%. Житомирсько-Вінницький регіон займає найменшу позицію (лише 3%) щодо надання послуг курортної галузі. Щодо Центрального регіону, то можна сказати, що на даному етапі цей регіон займає не найкращу позицію на ринку (4,9%). Це пов’язано з нерозвиненою інфраструктурою санаторно-курортної галузі Чернігівського та Кіровограського регіонів.Взагалі, розвиток готельного та курортного господарства є стимулом розвитку інших секторів економіки (в тому числі транспорту, зв’язку, торгівлі та ін.), сприяє створенню значної кількості робочих місць, збільшення бази оподаткування і надходжень до бюджетів як міст і областей, так і України в цілому. За даними таблиці 2.2. м.Київ займає досить непогане місце у санаторно-курортній галузі, щодо надання належних послуг та пропозицій у цій сфері (2,1%). На сьогоднішній день Київ налічує 49 санаторно-курортних і оздоровчих закладів, що займає 1,5% ринку курортної галузі. Тому для Києва правомірним є вибір туризму та готельного госпадарства як пріоритетного напрямку розвитку народногосподарського комплексу. Крім цього, Київ має вигідне економіко-географічне розташування завдяки Дніпру – головній водній артерії міста. Через Київ проходять найважливіші залізничні, автомобільні магістралі та повітрянні траси країни, що є надзвичайно важливим для розвитку зовнішньоекономічних та культурних зв’язків міста. Розташована на межі двох природно-кліматичних зон полісся та лісостепу, Київська область має достатній природо-ресурсний потенціал для розвитку. Крім того, відрізняється високою водозабезпеченістю, наявності земель для розвитку рекреаційного комплексу, організації відпочинку громадян, а головне – санаторно-курортного господарства. На території Київської області розташовано 129 курортних та оздоровчих закладів, що займає 4% в регіональному сегменті на ринку курортного господарства. За 2003/2004 роки у даній області оздоровилися 80847 тис. осіб., тобто 2,6% в цілому по Україні. Київська область розташована в центральній частині України, рівномірно на правому та лівому берегах Дніпра. Клімат помірно континентальний, з м’якою зимою та неспекотним літом. Дана область має цінні курортологічні ресурси, що зумовило розвиток двох кліматичних курортів загальнодержавного значення: Пуща-Водиця (13,3 тис.місць) та Конча-Заспа (14,7 тис. місць), де мережа санаторно-курортних закладів представлена 46 об’єктами. Загальна місткість закладів курортного лікування складає близько 10,2 тис.місць, площа – 382 га. Кількість дитячих оздоровчих закладів, що розташовані у області становить 237, де можуть відпочивати понад 40 тис.дітей. Крім того, в області знаходяться такі кліматичні курорти як Ірпінь та Ворзель, що являється частиною великого лісного масиву західної частини Київської області. Мережа закладів відпочинку (з урахуванням тих, що функціонують періодично) включає 40 будинків та пансіонатів, 30 оздоровчих таборів, 30 водно-спортивних і веслувальних баз, 13 спортивно-риболовських баз. Загальна місткість закладів відпочинку (без спортивних баз) становить 16 тис.місць (територія 798,3). Аналіз тенденцій ринку послуг санаторно-курортних закладів проведемо на конкретній території Київської області – Пуща-Водиці, так як саме на цю територію претендує розробка нового бізнес-плану курортного закладу. Пуща-Водиця розташована на північно-західній частині м.Києва. Південним кордоном вважається Гостомельське шосе, східним – Мінське шосе, західній – дорога на село Мощун. Площа Пущі-Водиці 4 тис. гектарів. Ліс цієї місцевості переважно на 70% сосновий. Клімат характеризується м’якістю, помірною вологою, відсутністю різких коливань температури, безвітреннісю та великою кількостью сонячних днів. Кліматичні умови курорту діють цілюще при хронічних заболіваннях серцево-судинної системи, органів дихання, функціональних порушень нервової системи, порушення обміну речовин та при інших заболіваннях. Розвиток ринку курортних послуг на сьогоднішній день є інтенсивним і з кожним роком попит на такі послуги в місті зростає. Для туристів, що приїздять відпочивати або лікуватись створенні всі необхідні умови у Київської області: - санаторії різного спрямування лікування (психоневрологічний, туберкулезний, кардиоревматологічний, ендокринологічний та пульмонологічний); - клімат помірно-континентальний, а тому підходить майже всім людям з різними заболіваннями; - багато розважальних закладів (човникова станція, танцювальні майданчики, літні та зимні кінотеатри, зимова лижна станція, спортивні майдани); - мальовнича природа даної території (багато малих озер, парк культури та відпочинку, великий ставок, ліс); - різноманітні підприємства громадського харчування; - широка можливість представлення екскурсійних поїздок. Статистика свідчить, що кожен четвертий громодянин України потребує відпочинку та можливо лікування у санаторно-курортних закладах різного спрямування. Крім того, на даному етапі розвитку туризму та готельного господарства значно покращалась інфраструктура курортних закладів м. Києва. Збільшилась кількість готельних підприємств та санаторіїв, де на сьогоднішній день покращилась якість обслуговування персоналу, збільшилось також число підприємств громадського харчування.Розвиток туризму в цих регіонах зумовлюється наявністю багатих туристичних ресурсів: природно-рекреаційних та історико-культурних у поєднанні з соціально-економічними умовами. Для того, щоб проаналізувати пропозиціїї санаторно-курортних закладів в регіонах потрібно дослідити наявнісь курортних ресурсів на регіональному ринку в цілому та в кожному регіоні окремо. За характером лікувальних факторів курорти розподілені на бальнеологічні, грязьові, кліматичні, а також з декількома лікувальними факторами. Усі ці курорти розташовані в 22 областях України. За кліматичним фактором вони розподіляються на приморські, гірські рівнинні, лісові, степові і з кліматом пустелі. Таблиця 2.2. Розподіл та характеристика здравниць України № Назва регіону області К-ть курортів К-ть місць Лікувальні фактори 1. Західні області (Рівненська, Волинська, Львівська, Тернопільська, Ужгородська, Івано-Франківська,Чернівецька) 7 1655 Гірський клімат, в основному як лікувальний фактор 2. Центральні області (Київська, Житомирська, Хмельницька, Вінницька, Кіровоградська, Черкаська) 9 2903 Рівнинний клімат, кілька лікувальних факторів 3. Північні області (Сумська, Чернігівська) 5 1321 Лісовий клімат, два лікувальні фактори 4. Східні області (Дніпропет-ровська, Донецька, Полтавська, Луганська, Харьківська) 7 1345 Рівнинний клімат, кілька лікувальних факторів 5. Південні області (Херсонська, Кримська, Миколаївська, Запорізька) 16 6020 Степовий морський гірський клімат, 2-3 лікувальні фактори Разом: 44 13244 Як видно з наведенних данних, річна пропускна здатність цих курортів складає близько 200 тис. осіб. За даними НДІ курортології України, кожен четвертий її житель має потребу в лікуванні і є потенційним клієнтом. Взагалі криза, що вразила економіку України, обвальне падіння життєвого рівня населення не могли не відбитися і на діяльності санаторно-курортного комплексу в цілому. За деякими даними, середньорічна наповнюваність курортів України в останні роки в середньому складає 20-30% від пропускної здатності. 2.2. Обгрунтування комерційної ідеї бізнес-плану нового санаторно-курортного закладу «Цілюща криниця» Обгрунтування комерційної ідеї обов’язково потрібно для того, щоб залучити потенційних інвесторів, які готові вкласти свої гроші у даний інвестиційний проект. Для цього потрібно чітко визначити мету реалізаціїї проекту, обгрунтувати всі його складові, розробити маркетингову стратегію та розрахувати всі можливі ризики. Даний бізнес-план розроблений санаторієм “Цілюща криниця” для потенційних інвесторів із метою залучення капіталу в розмірі 2,0 млн. гр. од. для розвитку санаторно-курортного обслуговування. Таблиця 2.3. Класифікація основних ознак бізнес-плану Характеристика ознаки Варіанти ознаки Призначення продукту Споживчі властивості відповідають продукту-конкуренту Географія ринку Ринок СНД Покупець Державні організації, установи Компанії, фірми Торгові організації Кінцевий покупець Кінцевий покупець Середньозабезпеченний прошарок Попит Має перспективу росту Сфера діяльності Інші види діяльності Технологічний рівень Відповідає рівню конкурентів Маркетингова стратегія Досліджена маркетингова ситуація Інвестиційна ситуація Розширення поиту обмежено, птрібно створення певних умов (неявна, схована інвестиційна привабливість) Складовою частиною проекту є формування стійкого ринку збуту. Якщо виходити з попередніх статистичних даних, то досить обґрунтованим виглядає наступне припущення: стабільний потік відпочиваючих із різних регіонів України забезпечить стабільне завантаження санаторію десь на рівні -20-21%. Отже, щоб збільшити потік відпочиваючих, необхідно залучити їх із Росії. У цій орієнтації слід зазначити кілька привабливих моментів. У Росії протягом багатьох десятиліть сформувалася могутня українська діаспора, розташована у великих промислових центрах. Сюди, у першу чергу, варто віднести райони Східного Сибіру (Тюменська область. Красноярський край), північні і центральні регіони Росії. Частина населення українського походження, безумовно, відчуває ностальгію по рідних місцях і готова провести свою відпустку на батьківщині. Для зниження собівартості путівок і залучення пацієнтів та відпочиваючих пропонується: 1. Підвищити рівень зручностей, якість проживання, забезпечити діяльність санаторію на основі проведеної реконструкції за європейськими технологіями протягом року; 2. Збільшити пропускну здатність очисних споруджень і енергетичних вузлів до рівня потреб прилягаючої курортної зони і тим самим компенсувати власні витрати по цих об’єктах; 3. Розвивати власне виробництво ряду продуктів харчування як для власних потреб, так і для прилягаючої курортної зони; 4. Проводити необхідну роботу по залученню пацієнтів з української діаспори в Росії.Статистичні дані показують, що більшість хворих людей одночасно страждають від цілого ряду недуг. Щоправда, санаторій "Цілюща криниця" не є відомим і гучним курортним центром. І з погляду престижності, фешенебельності він не може конкурувати з відомими курортами Криму та Кавказу. Але ж не всім до душі гучне життя фешенебельних курортів. Можна бути впевненим, що сільська тиша, свіже повітря, прекрасні пейзажі і гарне обслуговування знайдуть свого шанувальника. Цьому будуть сприяти і можливості організації сімейного відпочинку та лікування. Нашими пацієнтами, як ми припускаємо, будуть люди середнього і похилого віку, помірного статку, для яких немаловажного значення набуває прийнятність цін на путівки. Аналіз розподілу поточних витрат і можливості проекту доводять таку прийнятність. Приведена аргументація підказує наступну схему розподілу потоку відпочиваючих, реальну, як нам здається, для виконання. Схема 2.1. Розподіл потоку відпочиваючих За даними схеми 2.1. можна розробити інвестиційний проект бізнес-плану санаторно-курортного закладу за трьома напрямками. Перший напрямок. Розробляється і здійснюється проект реконструкції і ремонту лікувально-житлових корпусів на базі високих технологій і сучасного дизайну. Ці технології повинні забезпечити тривалий термін експлуатації об'єктів без профілактичних ремонтних робіт, надати їм привабливого дизайну і зручності європейського зразка. Проектом повинно передбачатися розширення джерел одержання лікувальних грязів, джерел мінеральної води. Будівництво плавального басейну зі штучним кліматом і підігрітою водою, сонячних соляріїв дозволить використовувати фактор сонячних днів і організувати цілорічний відпочинок і лікування. Другий напрямок. Реконструкція і ремонт енергетичного господарства, санітарних пунктів (котельні, системи постачання холодної і гарячої води, каналізації, очисні споруди, сміттєзбиральники) з переводом їх у комерційне русло діяльності. Традиційно діяльність таких об'єктів носить витратний характер. Енергетичне господарство і санітарні пункти санаторію в цьому плані не були виключенням. Вони у свій час були розраховані і спроектовані для нужд санаторію. Економічна ситуація, що склалася, змусила змінити ставлення до цих об'єктів. За пропонованою концепцією енергетичне господарство і санітарні вузли повинні бути орієн-товані не тільки на внутрішні потреби, але і забезпечувати потреби прилеглих пансіонатів. При цьому реалізацію пропонованих послуг слід здійснювати в межах Державних тарифів. За орієнтовними підрахунками, навіть при невисокому рівні прибутковості (у межах 10% від собівартості) можна буде із залишком компенсувати власні поточні витрати на ці нужди. Для здійснення проекту потрібна заміна ряду вузлів і механізмів, магістральних трубопроводів на більш потужні, ефективні, прогресивні і довговічні системи. Третій напрямок включає розвиток комерційної діяльності в об'єктах допоміжного призначення. До них належать виробництва з випуску високоякісних продуктів харчування, таких як рослинна і вершкова олія, копченості, хлібобулочні вироби, макарони, мед та ін. Передбачається установка лінії випуску мінеральної води з місцевого джерела. Потужність цих об'єктів повинна бути достатня не тільки для курортної зони Пуща-Водиці, але і для всієї мережі баз і будинків відпочинку у цій частині Київської області. Здійснення ремонту і реконструкції санаторного комплексу дозволить вирішити головну мету, що полягає в залученні потоку відпочиваючих як з України, так і з країн СНД. Розрахунки показують, що при фінансуванні об'єкта зацікавленим інвестором термін освоєння проекту становитиме при-близно рік. Щоб реалізувати даний інвестиційний проект, слід чітко уявляти як і хто саме буде управляти та організовувати проект у реальність. Організація й управління ґрунтуються на пропозиціях по створенню акціонерного товариства закритого типу. Спрямованість цих пропозицій повинна забезпечувати ефективну адаптацію до ринкових умов. Санаторій не є державним підприємством, здійснює свою діяльність на принципах самофінансування, виконує обов'язки і користується правами, пов'язаними з цією діяльністю, має самостійний баланс, печатку, штамп і є юридичною особою. У своїй діяльності санаторій керується законодавством України і нормативними актами. Управління санаторієм здійснюється на демократичних засадах - зборами акціонерів. Організація лікувального процесу і відпочинку, тривалість і розпорядок робочого дня, надання відпусток і вихідних днів, міри заохочення і дисциплінарного стягнення, інші питання організації праці службовців санаторію регулюються правилами внутрішнього розпорядку. Відповідно до лікувального плану, санаторій виконує такі завдання: • здійснює прийом хворих і відпочиваючих за встановленими Радою санаторію правилами; • організовує лікування хворих, сервісне обслуговування хворих і відпочиваючих з урахуванням сучасних вимог медичної науки і затверджених методик комплексної терапії;• установлює зв'язки із науково-дослідними інститутами, іншими науковими установами й організовує для хворих консультативну допомогу фахівців; • оснащує діагностичні і лікувальні кабінети необхідним медичним обладнанням; • забезпечує дієтичне і раціональне харчування хворих і відпочиваючих з урахуванням специфіки захворювань; • організовує культурно-масову і фізкультурну роботу відповідно до сучасних вимог з урахуванням специфіки захворювань; • проводить профілактичні заходи і санітарно-просвітницьку роботу серед хворих і обслуговуючого персоналу, вивчає результати санаторного лікування хворих. Усі роботи в санаторії проводяться з дотриманням правил техніки безпеки і виробничої санітарії. Відповідно до чинного законодавства санаторій може направляти своїх працівників на курси підвищення кваліфікації, займатися комерційною і зовнішньоекономічною діяльністю. Санаторій розробляє і погоджує з засновниками основні види планів (перспективні, річні, поточні). Санаторій, за згодою Ради, укладає договори з проектними, будівельно-монтажними й іншими організаціями на розробку необхідної документації, будівництво об'єктів та інші роботи. Санаторій відповідно до чинного законодавства може: • здійснювати реалізацію послуг допоміжного виробництва й обслуговуючих господарств (забезпечення водою, теплом, видалення і переробка відходів й ін.); • надавати платну медичну допомогу, займатися комерційною діяльністю; • здавати об'єкти і земельні ділянки в оренду, виконувати різні операції (валютні, бартерні та ін.); • об'єднуватися з іншими організаціями, здійснювати спільну діяльність з іншими підприємствами; • здійснювати диверсифікаційну діяльність. Вищим органом управління є збори акціонерів, що представляють організації - члени компанії. Збори акціонерів: - призначають і звільняють директора, головного лікаря санаторію, його заступника; - приймають Статут, при необхідності, вносять у нього доповнення і зміни; - затверджують рішення Ради про прийом і вихід із Товариства; - визначають кількісний склад Ради, Ревізійної комісії; - обирають відкритим чи таємним голосуванням членів і голову Ради, його заступника, членів Ревізійної комісії терміном на п'ять років; - заслуховують і затверджують звіт про роботу Ради і ревізійної комісії. Збори акціонерів відбуваються не рідше одного разу на рік. Позачергові збори скликаються за вимогою не менше однієї третини акціонерів від загальної кількості чи за пропозицією Ревізійної комісії. Збори вважаються правомочними, якщо на них присутні не менше двох третин акціонерів від загальної кількості. Рішення зборів приймаються простою більшістю голосів. Рада санаторію: - затверджує плани, кошториси, положення про оплату праці і преміювання, вартість путівок, річний звіт, порядок утворення і витрати фондів, розподіл прибутку, списання і придбання основних засобів, матеріальних ресурсів, оформлення кредитів і застави; - розглядає акти ревізій і приймає рішення по виконанню їхніх розпоряджень; - приймає рішення про преміювання і встановлення пер-сональних окладів директору (головному лікарю), головному бухгалтеру, заступнику директора. Засідання Ради проводяться не рідше одного разу в квартал, а позачергове - за вимогою не менше однієї третини членів чи Ради ревізійної комісії. Засідання вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин членів Ради. Рішення приймається простою більшістю голосів. Директор (головний лікар) санаторію: • здійснює повсякденне оперативне керівництво діяльністю санаторію, забезпечує виконання прийнятих зборами і Радою рішень; • представляє санаторій у державних і громадських установах і організаціях; • відкриває і закриває в установах банків рахунки, здійснює фінансові операції, підписує разом із головним бухгалтером звіти про діяльність санаторію, грошово-розподільні документи; • приймає на роботу і звільняє працівників відповідно до чинного законодавства, а головних фахівців - із наступним затвердженням на Раді санаторію; • укладає договори на виконання робіт і надання послуг; • укладає договір із профспілковим комітетом і забезпечує своєчасне виконання зобов'язань; • разом із профспілковим комітетом розподіляє житлову площу. Для оперативного вирішення питань фінансово-господарської діяльності в окремих випадках директор (головний лікар) санаторію приймає рішення по зміні найменувань посад і зміні окладів у межах установлених лімітів. Директор (головний лікар) санаторію підзвітний Раді. Він разом із працівниками санаторію подає встановлену звітність відповідним органам. Для здійснення контролю за дотриманням Статуту, схоронністю майна, законністю укладання і провадження фінансових операцій, правильністю витрачання коштів і матеріальних ресурсів, вірогідності обліку і звітності зборами акціонерів обирається ревізійна комісія терміном на п'ять років. У свою чергу, ревізійна комісія підзвітна зборам акціонерів.Рішення про реорганізацію чи припинення діяльності санаторію приймається зборами акціонерів після розгляду цього питання на Раді санаторію. Санаторій розробляє графіки заїздів і надає договори для реалізації путівок, у першу чергу, господарствам-засновникам відповідно до їх заявок; 10% путівок дирекція санаторію може залишити для вільної реалізації. Порядок визначення розмірів внесків установлюється рішенням зборів акціонерів. Внески можуть вноситися як коштами, так і матеріальними цінностями шляхом передачі їх санаторію з зарахуванням на його баланс (виробничих будинків, устаткування, транспортних засобів по балансовій чи ринковій вартості з урахуванням зносу). Прибуток, отриманий санаторієм, за рішенням Ради може бути цілком чи частково спрямований на його розвиток. Для вирішення своїх задач санаторій може створювати цільові фонди, фонди санаторію для реконструкції і розвитку, будівництва житла й інших побутових об'єктів, для виплат матеріальної винагороди працівникам тощо. Розподіл коштів цих фондів, визначення розмірів премій та інших виплат, затвердження кошторисів витрат засобів розробляється Радою санаторію разом із профспілковим комітетом. Невикористовувані будинки, спорудження, інвентар, транспортні засоби й інше майно за рішенням Ради може здаватися чи в оренду, чи продаватися у встановленому порядку. Санаторій здійснює роботу з організації лікування, відпочинку працівників, засновників, членів їхніх родин на принципах повного фінансування, інших верств населення, що проживають в Україні, країнах СНД, інших країнах.
1 2 3 4 5 Категория: Туризм \| Добавил: Aspirant (06.05.2013)
Просмотров: 452 \| Комментарии: 1 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: