Реферат на тему Формування ринку продовольства - Туризм - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Формування ринку продовольства. На ринку продовольства України продовжує зменшуватися попит у зв'язку з погіршенням купівельної здатності населення і різко збільшується пропозиція імпортних продуктів. Тому значна частина вирощеної сільськигоспо-дарської продукції не знаходить збуту, згодо-вується худобі або псується а сіпьськогоспо-дарські підприємства зазнають збитків Ринок — це система товарного обороту, де виробництво й переміщення товарів до спопоживачів. Основними категоріями є попит і пропозиція, які реалізуються через купівлю-продаж товарів через оптово-роздрібну торгівлю . Саме значення попиту і пропозиції зумовлює і зміни виробництва, впливає на динаміку цін, викликає переливання та переміщення ресурсів виробництва між галузями і регіонами. Попит формується під пливом демографічних якісних і вартісних факторів, тобто він залежить від кількості населення, розміру його доходів, якості товарів, реклами тощо. Пропозиція і вартість товарів, поданих до реалізації залежить від природних, організаційний і технологічних факторів. Основними сегментами системи пропозиції є: вітчизняне сільськогосподарське виробництво, імпорт, переробка, зберігання, товарна обробка й па-кування продукції, транспорт і зв'язок. Цент-ральне місце в ринку належить оптовій і роздрібній торгівлі, ринковій інфраструктурі. Саме ці елементи ринку здійснюють товарний оборот продуктів. Нині Україна переходить від державної (централізованої) до багатоукладної (ринко-вої) економіки. Перша грунтувалася на дер-жавній формі власності на основні засоби ви-робництва. Друга — переважно на трьох фор-мах власності (приватній, колективній, дер-жавній). Модель ринку централізованої еконо-міки характеризувалася такими особливостя-ми: первинним була пропозиція і вважалося, що головне — це виробити продукт, а він знайде споживача; регулювався ринок пере-важно адміністративними методами через ціновий механізм і планово-цільовий розподіл ресурсів; господарями ринку були державні чиновники і партійна номенклатура; інвестиції у сільське господарство здійснювалися без достатнього врахування економічної ефектив-ності виробництва, мінімізації собівартості, співвідношення попиту і пропозиції на внут-рішньому і зовнішньому ринках. Зовсім інша модель ринкової економіки. Ринкові відноси-ни повинні формуватися за так званою збу-товою концепцією. Вона виходить із необхід-ності максимізації доходів через збут товарів, пріоритетне значення відводиться попиту, «королем» ринку стає споживач. Підприєм-ства вироблятимуть товари тільки в тому разі, якщо їх можна вигідно продати. Регулювати-муться ринкові відносини переважно еконо-мічними методами. Оскільки капітал буде пе-рерозподілений по різних формах власності, то плани і проекти власників капіталу направ-лятимуть і регулюватимуть ринкові відносини. Адже хоч би яку частину своїх запасів люди-на витратила як капітал, вона завжди чекає, що їй не тільки буде повністю повернена її сума, а ще й надійде з прибутком. Кожний власник капіталу намагатиметься максимізу-вати доход шляхом вкладання своїх ресурсів у ті технологічні процеси, де він очікує най-вищий сумарний доход, і ні в якому разі не буде продовжувати вкладати їх в ті галузі, які більше не забезпечують отримання прибутку. Однак провідна роль у регулюванні ринкових відносин усе ж таки має належати державі, яка може це здійснювати через цінову та кре-дитно-податкову політику і створення відпо-відних умов для зміцнення матеріально-тех-нічної бази господарств, удосконалюючи податкову систему й систему інших аспектів ре-гулювання ринку таким чином, щоб посилити стимули до інвестування й прискорення нау-ково-технічного прогресу. Чому ж потрібне державне регулювання ринку? Перш за все це треба для ліквідації суперечностей в інтересах товаровиробників і споживачів. Товаровиробники заінтересовані в тому, щоб кількість товару, яка надходить на ринок, не перевищувала справжній попит, тобто щоб можна було виробити якнайменше товару і продати якнайдорожче. Споживачі, навпаки, заінтересовані в тому, щоб кількість товару, яка надходить на ринок, перевищува-ла справжній попит, щоб можна було купити якнайбільше товару й якнайдешевше. Не-обхідність державного регулювання ринку продуктів харчування зумовлюється також порушенням паритету обміну, що склався між містом і селом. Нині мінова вартість сільсько-господарської продукції у 1,5—2 рази нижча від мінової вартості промислових товарів. Потреба державного регулювання ринку зумовлюється й характером перерозподілу капіталу. У більшості випадків нині великі цінності наживаються не працею, а приходять до їх власників ніби самі по собі (завдяки службовому положенню, родинним і дружнім зв'язкам тощо) і незалежно від яких-небудь х планів. Це бездіяльнежиття робить людей часто не тільки недосвідченими, але й нездатними до тієї розумової діяльності, яка необхідна для того, щоб передбачити тих або інших заходів регулювання их відносин. Перехід до ринкової економіки докорінно змінює мету й завдання виробництва. Якщо головною метою виробництва за часів адміністративно-командної було виконанняння плану, то в умовах функціонування ринкових відносин — одержання максимального прибутку на капітал. Основою виробництватва стає пріоритет споживачів ринку. Виробництво продукції слід оріентувати на ринок — на найповніше задовільнення потреб споживачів та одержання максимального прибутку. Основними принципами функціонування цих відносин мають бути: ощадливість, конкуренція, захист споживачів і товаровиробників Ощадливість зберігає й нагромаджує капітал Усе те, що зберігається з одержаного , додається до свого капіталу. Потім ці збереження витрачаються на розширення виробництва, переробку продукції чи на розвиток торгівлі, а також створюють можливості і іншим господарям дати позички під проценти тобто за певну частину прибутку. Отже, ощадливість приводить у рух додаткову кількість праці, яка створює додаткову вартість. Коннкуренція — це вільне суперництво товароивиробників. Конкуренція спонукає кожного спрямувати зусилля на підвищення певного рівня виробництва, родючості та ефективності виробництва, інтенсивлення господарства в інтересах самозахисту та збільшення прибутку на вкладений капітал. Адже ринкова система — це жорстокий механізм перерозподілу доходів. Навпілмонополія, яка переважає до цього часу, є великим ворогом такого господарства. Усі нові джерела доходу: заробітна плата, рента і прибуток на капітал, завдяки моноополії стають менші, ніж це було б за конкуренції, зазначав Адам Сміт. Конкуренція вигідна основній масі народу ще й тому,що сприяє насиченню ринку товарами і примушує продавати їх дешевше. Формування ринку продовольства відбуватиметься коли в конкурентній боротьбі за «продовольчі гроші» замовників і споживачів буде впроваджена технологічна дисципліна, якість, асортимент продукції, тобто технологічну дісцпліну будуть диктувати замовник і споживач продукції. Побоювання втратити замовника стримуватиме виробників від обману і стимупюватиме виробництво й надходження до споживачів високоякісної продукції. Захист споживачів і виробників продукції повинен здійснюватися у результаті розроб-ки й реалізації системи антимонопольних за-конодавчих актів. Серед останніх вирішальне значення мають роздержавлення, правовий захист, оборот капіталу, приватизація та опо-даткування прибутків монополістів. Слід на-дати чинності законодавству, що регулює пи-тання власності, продажу, оренди й закладан-ня землі, стимулює розвиток конкуренції, регулює контракти на закупівлю та продаж продуктів, затверджує необхідні нормативи функціонування ринкових відносин. Захист сільськогосподарських товаровиробників про-дукції від імпорту й монополії у переробці й торгівлі здійснюватиметься як державою, так і через об'єднання виробників, створення власних переробних і торговельних коо-перативів. Захист споживачів продукції за-безпечується також системою контролю за якістю продукції, встановленням обов'язкових стандартів якості. Спеціалісти-контролери за два тижні до початку збирання врожаю зобо-в'язані відбирати на місці вирощування куль-тур проби продукції для лабораторного ана-лізу на рівень забрудненості радіонуклідами, нітратами і пестицидами. Повторному контро-лю повинна піддаватися кожна партія про-дукції безпосередньо при надходженні на ри-нок. Одним із важливих заходів захисту спо-живачів є регулювання рівня цін на продукти, яке може здійснювати держава, нагромаджу-ючи їх запас і доставляючи потім на ринок при зростанні попиту. Перехід до ринкової економіки можливий за таких умов: свобода підприємництва й тор-гівлі, свобода переміщення праці й капіталу від однієї галузі до іншої, наявність різних форм власності (приватна, колективна, дер-жавна) на основні засоби виробництва, лікві-дація земельної і банківської монополії, роз-ширення прав успадкування, розвиток коопе-рації (збутової, постачальної, обслуговуючої), використання найманої праці, пробудження в населення підприємницького мислення й за-безпечення його широкою інформацією, на-явність міцної влади, правове забезпечення виконання договорів і зобов'язань, надійний захист власності. Останнє зумовлюється тим, що розвиток ринкової економіки неминуче призведе до розшарування суспільства, появ-ляться не тільки багаті люди, але й велика маса бідняків. А як відомо, розкіш багача зав-жди збуджує обурення бідняків, котрі, гнані нуждою, намагатимуться заволодіти цим ба-гатством. Тому власники великих цінностей, придбаних працею багатьох років, а можли-во й поколінь, можуть спати спокійно лише тоді, коли їх надійно охороняє держава. Ринкова економіка — це не просто вели-ка кількість ізольованих і відокремлених рин-ків. Вона є туго сплетеною сіткою цін, де змі-ни на одному ринку викликають багаточи-сельні й значні зміни на інших ринках. Особливо великий вплив на формування рин-ку продовольства справляє розвиток ринку землі, робочої сили й капіталів. За останні п'ять років значно змінилася ситуація на ринку продовольства України — різко скоротилися справжній попит і пропози-ція. При цьому темпи зниження попиту наба-гато перевищили зменшення пропозиції. По багатьох продуктах ринок із дефіцитного став перенасиченим. У нашій країні зникли черги покупців, але виникли певні труднощі з про-дажею продуктів. Хоч збільшилася їх реаліза-ція на міських ринках безпосередньо насе-ленню в рахунок оплати праці шляхом бар-терних угод, проте ще значна кількість виро-щеної сільськогосподарської продукції не зна-ходить збуту, згодовується худобі або псуєть-ся. Тільки в торговельних організаціях втра-ти, наприклад овочів, становлять щорічно 11—13%. У той же час високими темпами розширюється імпорт продуктів. Це позбавляє наших селян роботи й засобів до існування. Спад попиту на продукти зумовлений, перш за все, зниженням реальних доходів населен-ня, а також зростанням розміру податків та інших необхідних платежів, обмеженістю екс-портних можливостей сільськогосподарської продукції. Пропозиція продуктів зменшилася через скорочення їх вітчизняного виробницт-ва та недоліки в системі маркетингу: мала за-інтересованість працівників в ефективному використанні ресурсів і поліпшенні стану реа-лізації продуктів харчування, дуже низька ма-теріально-технічна база переробних підпри-ємств і торговельних організацій, недостатньо розвинута інфраструктура ринку, майже припинила роботу споживча кооперація. У 1995 р. організаціям споживчої кооперації було продано лише 7,6% усіх реалізованих овочів і 18,2% фруктів та ягід. Диспропорції попиту і пропозиції продуктів зумовлені також впровадженням принципів саморегульованого ринку, яке сприяло роз-витку інфляційних процесів і зниженню міно-вої вартості сільськогосподарської продукції, зменшило можливість для розширеного від-творення виробництва та економічного зміц-нення господарств, сприяло значному скоро-ченню місткості внутрішнього ринку через зниження купівельної здатності населення. На внутрішньому ринку продовольства України продовжується зростання цін. Проте темпи підвищення їх істотно різняться по ок-ремих продуктах, зокрема: за період із серп-ня 1995 р. по серпень 1996 р. найнижчі вони були на олію, яблука, цибулю, цукор і картоп-лю, а найвищі — на хліб і хлібопродукти, мо-локо, кондитерські вироби. Якщо індекс пари-тету цін у державній і кооперативній торгівлі (порівняно із хлібом пшеничним із борошна І сорту) становив по олії 7,9%, яблуках — 8,9, цибулі — 14,9, цукру — 19,6, картоплі — 20,3%, то по хлібу житньому — 100,8%, мо-локу — 92, кондитерських виробах — 82—94, м'ясу і м'ясопродуктах — 52—84%. На міських ринках підвищення цін на продукти харчуван-ня відбувається меншими темпами, ніж у дер-жавній і кооперативній торгівлі. У цілому ціни на продукти харчування збільшилися за вка-заний період на 44,7%, а на непродовольчі товари — на 87,6%. Аналіз еластичності попиту за доходами показує, що із скороченням своїх доходів спо-живачі розширюватимуть купівлю продуктів низької категорії (коефіцієнт еластичності ста-новить 0,3—0,35) — картоплі, капусти, столо-вих буряків тощо. Тому виробництво цих про-дуктів має більші шанси на розширення. А на тваринництво, садівництво, виноградарство, навпаки, за умов самоухилення держави від регулювання ринкових відносин чекають застій і скорочення виробництва. Прогнозоване насичення внутрішнього ринку продовольством й необхідність вико-нання експортних торгових зобов'язань зу-мовлюють потребу не тільки стабілізувати, а й збільшити у найближчій перспективі вироб-ництво сільськогосподарської продукції на 5— 10%. Проте наявність потрібної кількості про-дукції буде лише першою передумовою для формування ринку продуктів харчування. Низькі, конкурентоздатні затрати на вироб-ництво — друга передумова. І нарешті, вирі-шальне значення матиме постійне забезпе-чення високої якості запропонованих на рин-ку продуктів, розширення їх асортименту тг поліпшення зовнішнього оформлення товару Щоб подолати негативні тенденції у роз витку ринку продовольства, слід, насамперед посилити державне регулювання ринкови; відносин, підвищити ефективність викорис тання ресурсів, розширити державну допомо гу господарствам. Держава може здійснюва ти регулювання ринку через цінову й кредит но-податкову політику. Цінова політик. держави тільки тоді буде ефективною, коп ціни на сільськогосподарську продукцію за безпечать необхідні темпи розширеного віл творення виробництва, а прибуток на вкладе ний капітал буде не нижчим, ніж за інших не прямів його використання. Це є можливим з умов прийняття Закону України про використання мінімальних цін на сільськогоспода; ську продукцію, надання державних дотацій сільськогосподарському виробництву, розшірення, у першу чергу, експортних субсидій і скасування ПДВ. А щодо кредитної політики, то тепер доцільно видавати безпроцентні кре-дити на закладання багаторічних насаджень і догляд за ними до вступу їх в експлуатацій-ний період, а також у 8—10 разів зменшити існуючі кредитні ставки і в 2—3 рази продов-жити строки повернення кредитних сум. Ни-нішні надто високі податки та проценти на по-зичковий капітал буквально розоряють сіль-ськогосподарські підприємства. Поліпшити економічне становище госпо-дарств могло б впровадження такого заходу, як повернення з бюджету суми ПДВ, випла-ченої постачальникам за виконані роботи, на-дані послуги, придбані матеріальні ресурси, пальне, основні засоби виробництва й нема-теріальні активи. У період переходу до ринкової економіки (поряд із розвитком нових, конкурентоздатних джерел поставок засобів виробництва, а та-кож нових каналів збуту, зберігання, перероб-ки і розподілу продукції) слід поліпшити дер-жавні поставки, відновити держзамовлення на всі види сільськогосподарської продукції, роз-ширити інтервенційні заготівлі. Доцільно практикувати укладання ф'ючерсних контрактів, пільгове кредитування сільськогосподарських підприємств, забезпе-чення зустрічного продажу їм необхідних ре-сурсів за пільговими цінами. Слід розширити захист вітчизняних това-ровиробників, 1 зокрема: збільшити митний податок на імпорт про-дуктів; скасувати попередню оплату та податок (акциз на спирт) на експорт продуктів; увести граничну торговельну надбавку (не більшу 20%) на вітчизняну сільськогоспо-дарську продукцію; створити сприятливі умови для увезення ресурсів, необхідних для впровадження прог-ресивних технологій вирощування й перероб-ки продукції, звільнивши господарства від сплати митного податку та ПДВ; реалізувати комплекс заходів щодо роз-ширення зовнішнього ринку сільськогоспо-дарської продукції і продуктів її переробки. Державна допомога вітчизняним товаро-виробникам повинна мати й непрямий харак-тер — це прийняття законодавчих актів щодо розвитку конкуренції та захисту товаровироб-ників і споживачів, забезпечення ринковою І статистичною інформацією, встановлення і контроль за дотриманням стандартів якості, митний протекціонізм тощо. Головним резервом насичення внутріш-нього ринку продуктами й розширення їх екс-порту є поліпшення використання наявних ресурсів господарств і біокліматичного потен-ціалу України завдяки впровадженню інтен-сивних ресурсозберігаючих технологій, по-глибленню спеціалізації виробництва, удоско-наленню розміщення культур, поліпшенню структури посівних площ, розширенню пере-робки і зберігання продукції в місцях її виро-щування, а також у результаті перебудови структури виробництва на ресурсоекономний, особливо енергоекономний тип відтворення. Розвиток ринку продовольства залежить не тільки від підвищення ефективності сіль-ськогосподарського виробництва та вдоскона-лення системи маркетингу, а й ще більшою мірою від добробуту і багатства самих праців-ників села. Чим біднішими вони стають, тим менше вони виробляють продукції, а це, у свою чергу, посилює бідність, призводить до того, що населення постачається переважно не за рахунок місцевого виробництва, а зов-нішнього ринку. Особливо велике зубожіння селян спостерігається після «лібералізації» цін за умов функціонування в країні нерегу-льованого ринку. Основні причини погіршен-ня життя народу України — це високі подат-ки на предмети першої необхідності (податок на добавлену вартість), спад виробництва, збільшення непрацюючих людей, самоухи-лення держави від регулювання ринку, пере-ливання державного капіталу України у при-ватний капітал зарубіжних країн, низький рі-вень заробітної плати, який нині не забез-печує навіть простого відтворення робочої сили, несвоєчасна виплата заробітної плати та відпустки без оплати. Існуючі затримки з виплатою заробітної плати, за нашими підра-хунками, знижують купівельну здатність насе-лення на 25—30%. Ще більшими темпами відбувається процес зубожіння міського насе-лення. Останнє змушує його в боротьбі за виживання тимчасово займатися вирощува-ням картоплі та овочів на невеликих ділянках (громадські городи), розміщених на значній відстані від міста. Це виробництво грунтуєть-ся переважно на ручній праці і ведеться у більшості випадків із порушенням агротехні-чних вимог, а тому неефективне, продукція неконкурентоздатна. Така організація вироб-ництва цих продуктів спричиняє марнотрат-ство земельних і трудових ресурсів. Таким чином, стратегія формування рин-ку продовольства повинна грунтуватися на врахуванні купівельної здатності населення, на можливостях зміцнення вітчизняного сіль-ськогосподарського виробництва, розвитку системи маркетингу, всебічне стимулювання експорту та обмеження імпорту продуктів, розширення державного регулювання ринко-вих відносин.
1 2 3 4 5 Категория: Туризм \| Добавил: Aspirant (06.05.2013)
Просмотров: 436 \| Комментарии: 1 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: