Реферат на тему: Відомчий акт - Теорія держави та права - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Відомчий акт. Відомчий акт — підзаконний нормативний акт (указ, інструк-ція, нормативний наказ та ін.), що видається в межах компетен-ції того чи іншого органу виконавчої влади (міністерства, комі-тету, відомства), який містить вторинні (похідні) норми, що роз-кривають і конкретизують первинні норми, приймаються на їх підставі, спрямовані на їх виконання. Відомчі акти (акти конкретних міністерств, комітетів, фондів та ін.) мають внутрішнє, внутрішньовідомче юридичне значення: 1) видаються з питань, віднесених виключно до їх відання; 2) поширюються на осіб, які входять до сфери їхнього відан-ня, тобто знаходяться в системі управлінської, службової та ди-сциплінарної підлеглості лише даних відомств. Наприклад, на-каз МВС України від 6 червня 1997 р. № 600 «Про встановлення заохочувального знака відзнаки МВС України «Хрест Слави» по-ширюється лише на працівників системи МВС. Водночас акти деяких відомств (Міністерства фінансів. Фон-ду Держкоммайна, у певних межах — відомств, що відають транс-портом, охороною громадського порядку) в силу їх статусу і де-легованих їм прав можуть набувати загального, міжвідомчого зна-чення. Відомчі нормативні акти вступають у дію через 10 днів після їх державної реєстрації (внесення до Державного реєстру), яка здійснюється Міністерством юстиції України, якщо в них не передбачений пізнішій строк, але не раніше їх офіційного дня обнародування. До державної реєстрації не рекомендуються акти норматив-но-технічного характеру (державні стандарти, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, форми звітності тощо). Відомчі акти видаються у випадках, коли в межах сфери ві-дання міністерства, комітету, відомства: а) нечітко, лише у загальних рисах, визначені права і обов'язки суб'єктів; б) є прогалини у певних аспектах взаємовідносин суб'єктів; в) прямо доручено законом (указом, постановою, розпоряд-женням) видати акт для конкретизації норми закону. Призначення відомчих актів: 1) встановлення права одного суб'єкта і відповідно до обов'яз-ку іншого; 2) роз'яснення, конкретизація змісту (значення) прав або обов'язків, викладених у законі в загальних рисах; 3) розширення (звуження) змісту права одного суб'єкта і зву-ження (розширення) права іншого; 4) введення нових або доповнення старих вимог для здійс-нення суб'єктом свого права; 5) роз'яснення, конкретизація змісту (значення) контроль-ної функції органу управління, який знаходиться в сфері відан-ня міністерства, комітету, відомства. Відомчі акти мають певні позитивні риси: мобільність, охоп-лення всіх сторін суспільних відносин, безпосередність спілку-вання керівника і підлеглого, швидкість інформованості адреса-тів виконання і оперативність організації виконання та ін. Захоплення створенням відомчих актів є показником двох негативних явищ:* надмірного нормативного регулювання суспільних відносин;* невисокої якості ухвалених законів. Відомчі акти, ухвалені з перевищенням компетенції, є незаконни-ми і необов'язковими до виконання. Наприклад, орган приватиза-ції, що прийняв рішення про приватизацію орендованого дер-жавного майна без згоди орендаря, перевищив свої повнова-ження, і його рішення є незаконним. Такий акт підлягає скасуванню. На жаль, в Україні не розвинуто інститут юридич-ної відповідальності за правопорушення у сфері створення і за-стосування відомчих нормативних актів, які суперечать законам Серед нормативних актів є група таких, що не підлягають офі-ційному опублікуванню за рішенням правотворчих органів. Вони мають обмежувальні грифи (секретно). Наприклад, оперативно-розшукова діяльність до останнього часу регулювалася підзаконними актами, які становлять секретні або повністю секретні до-кументи. Такі акти вступають у дію з моменту одержання їх ви-конавцями. Слід зважити на те, що серед відомчих актів є багато ненор-мативних, індивідуальних управлінських актів, які містять індиві-дуальні розпорядження і вичерпують себе одноразовим застосу-ванням (наприклад, призначення на посаду, виділення бюджет-них коштів). Індивідуальні відомчі акти, як правило, іменуються розпорядженнями, наказами, тоді як відомчі нормативні акти називаються інструкціями, циркулярами, взірцевими положен-нями і статутами. Не слід їх ототожнювати. Накази і розпоряд-ження міністерств, відомств, які мають разове розпорядницьке значення, не містять нормативних розпоряджень, тому підзаконними нормативно-правовими актами вони не є. Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт місцевого органу виконавчої впади Нова система адміністративного управління ґрунтується на поєднанні двох підсистем — місцевого самоврядування і місце-вих органів урядової адміністрації. Вони видають підзаконні нормативні акти, які містять вторинні (похідні) норми, що роз-кривають і конкретизують первинні норми, приймаються на їх підставі, спрямовані на їх виконання в межах відповідної тери-торії і тому є обмежено-загальними. Підзаконний нормативний акт органів місцевого самоврядуван-ня — акт-документ (постанова, рішення), що видається в межах компетенції органу місцевого самоврядування (Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських, районних у містах, обласних і районних рад), який містить нор-ми права, обов'язкові для населення самоврядованих територій, а також для установ і організацій, які здійснюють діяльність у межах цих територій. Це правовий акт громадянського суспіль-ства. Підзаконні нормативні акти органів місцевого самоврядування: постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим \| рішення органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських, районних у містах, обласних і районних рад) \| нормативні накази керівників відділів та управлінь виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів Слід зважити на те, що місцеві референдуми мають вишу юри-дичну чинність щодо інших нормативно-правових актів місце-вого самоврядування. Особливістю актів місцевого самоврядування є їх територіа-льна обмеженість і самостійність в ухваленні рішень, які стосу-ються питань управління комунальною власністю, формування, затвердження і виконання місцевого бюджету, встановлення міс-цевих податків і зборів, здійснення охорони суспільного поряд-ку та ін. Їхні рішення обов'язкові для розташованих на відповідній території підприємств, установ і організацій незалежно від відом-чої підлеглості, а також для посадових осіб і громадян цієї тери-торії. Рішення сільських, селищних міських, районних у містах, обла-сних і районних рад вступають у дію з дня їх офіційного обнароду-вання, якщо радою не встановлений пізнішій строк уведення цих рішень у дію. Виконання актів місцевого самоврядування забезпечується заходами адміністративного впливу і захищається в судовому порядку. Підзаконний нормативний акт місцевих органів виконавчої влади — акт-документ (постанова, рішення), який видається в межах компетенції місцевого органу виконавчої влади (урядової адмі-ністрації), містить норми права, обов'язкові для установ і орга-нізацій, які здійснюють діяльність у межах цих територій, а та-кож для населення відповідної території. Це правовий акт дер-жави на місцевому рівні. Підзаконні нормативні акти місцевих органів виконавчої влади: - акти (постанови, рішення і розпорядження) Ради Міністрів Автономної Республіки Крим є загальними в межах даної те-риторії для всього населення \| - акти (розпорядження) місце-вих виконавчих органів влади є обмежено-загальними Рішення голів місцевих державних адміністрацій, які супере-чать Конституції і законам України, можуть бути (відповідно до закону) скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня. Нормативні акти відділів, управлінь, інших служб місцевих органів виконавчої державної влади, господарського управління і контролю, які стосуються прав, свобод і законних інтересів гро-мадян або мають міжвідомчий характер, вступають у дію через 10 днів після їх державної реєстрації. Реєстрація здійснюється управлінням юстиції обласних. Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, якщо в них не передбачений пізніший строк надання чинності, але не раніше дня їх офіцій-ного обнародування. Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації і Підзаконний нормативний акт комерцій-ної організації — локальні нормативні акти (нормативний на-каз, інструкція адміністрації, статут, положення, правила внут-рішнього розпорядку та ін.), що діють лише в межах даного під-приємства, установи, організації, комерційної організації. До локальних нормативних актів належать також санкціоно-вані державою акти сходів та інших форм народовладдя. Основне призначення локальних нормативних актів — кон-кретизувати розпорядження закону стосовно умов діяльності від-повідного колективу, не виходячи за рамки закону і не обмежу-ючи ініціативу виконавців, які діють у межах закону. Їх ще на-зивають корпоративними нормативними актами. Корпоративний нормативний акт — це акт-документ органу управління комерційної та некомерційної корпорації — підпри-ємства, установи, організації, який містить корпоративні нор-ми, спрямовані на саморегулювання відносин, що складаються в ній, шляхом конкретизації розпоряджень нормативно-право-вих актів, виданих законодавцем, а також вищими правотворчими органами, з якими він знаходиться у відносинах службової підлеглості. Кожна установа, підприємство або організація мають свій статут, положення або інший фундаторський документ, правила внутрішнього розпорядку для працівників даної організації в управлінні її діяльністю, правила обліку господарської та фінан-сової діяльності, правила взаємовідносин із клієнтами та ін. Це й є корпоративний нормативний акт, який видається органами управління підприємства, компетентними у вирішенні тих чи інших питань виробничого і соціального життя колективу, тоб-то питань локальних — лише в межах корпорації. У ньому тією чи іншою мірою має виражатися інтерес (воля) колективу. Звідси виникає владність, офіційність, обов'язковість корпоратив-ного нормативного акта. Корпоративний нормативний акт має такі ознаки: 1) має правотворчий характер, тому що в ньому корпоратив-ні норми встановлюються, змінюються і припиняються; 2) видається органом (посадовою особою) управління кор-порації лише в межах своєї компетенції; 3) видається з дотриманням передбаченого законом поряд-ку, якщо такий встановлено (наприклад, разом або за узгоджен-ням із профспілковим комітетом); 4) відповідає Конституції України, законодавству, а також нормативним актам, які мають вищу юридичну чинність; 5) має форму письмового акта-документа (рішення загаль-них зборів, ради директорів, наказ керівника і т. ін.) із певними реквізитами (найменування акта, дата ухвалення, номер, підпи-си посадових осіб та ін.). Крім нормативних актів, на підприємстві видаються й інші корпоративні акти, які не мають нормативного характеру (на-приклад, наказ керівника видати цінний подарунок робітникові або наказ про звільнення його за прогул). Корпоративні нормативні акти різняться за суб'єктами.— акти колективів підприємств, акціонерів у вигляді актів корпоративних референдумів, актів загальних зборів;— акти виконавчих органів корпорацій — акти рад директо-рів, правлінь, рад підприємств та ін.;— акти керівників корпорацій, ухвалених у порядку єдинона-чальності. Корпоративні нормативні акти різняться за галузевою озна-кою:— фінансові корпоративні акти — акти, що регулюють фінан-сову діяльність корпорації;— адміністративні корпоративні акти — акти, що регулюють сферу управління;— трудові корпоративні акти — акти, що регулюють сферу застосування праці;— цивільно-правові нормативні акти — акти, що регулюють майнову сферу в межах корпорації, та ін. Слід зазначити, що серед корпоративних нормативних актів є багато актів процедурного характеру, тобто актів, що регулю-ють порядок застосування матеріальної правової норми (наприклад, Положення про порядок накладення дисциплінарного стя-гнення, Положення про порядок нарахування заробітної плати, Положення про порядок розподілу прибутку. Положення про порядок укладення договорів тощо). За наявності типових актів локальні акти розробляються сто-совно них, а за їх відсутності — самостійно. Міжнародний договір Міжнародний договір — угода двох або кількох держав про встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків у різних відносинах між ними, наприклад, міжнародний договір про ви-дачу злочинців (екстрадиція). Як основне юридичне джерело сучасного міжнародного пра-ва міжнародний-правовий акт може мати різні форми і назви: договір, угода, пакт, конвенція, трактат, протокол, обмін нота-ми, заключний акт та ін. За структурою міжнародний-правовий акт переважно складається з преамбули, основних статей і при-кінцевих положень. Класифікувати міжнародні договори можна за різними під-ставами. За рівнем, на якому вони укладаються:— міждержавні;— міжурядові;— відомчі. За кількістю сторін:— двосторонні;— багатосторонні. За об'єктом регулювання:— політичні;— економічні;— з спеціальних питань. Розрізняють міжнародні договори:— що підлягають ратифікації;— що не підлягають ратифікації. Договори, що підлягають ратифікації набирають сили в порядку, передбаченому для законів Укра-їни, тобто через 10 днів із дня їх офіційного обнародування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні. Ратифікація (затвердження) — акт міжнародного права, за допомогою якого держава, через свої компетентні органи, наді-лені повноваженнями укладати договори, виражає свою згоду взяти на себе зобов'язання в міжнародному плані на підставі відповідного договору. Держава має право відмовитися від ратифікації договору, не підпадаючи під дію вимог, що випливають із міжнародних зобо-в'язань. Проте відмова ратифікувати конвенцію, особливо дво-сторонню, є скоріше винятком, ніж правилом. Не підлягають ратифікації, приєднання до яких або прийняття (укладення) яких проводиться — від імені України (міждержавний договір) \| від імені Уряду України (міжурядовий договір) \| від імені міністерств чи інших центральних органів виконавчої влади України (відомчий договір) - набирають чинно-сті в порядку, перед-баченому для указів Президента Украї-ни, тобто через 10 днів із дня їх офіцій-ного опублікування, якщо інше не перед-бачено самими акта-ми \| - набирають чин-ності в порядку, пе-редбаченому для постанов Кабінету Міністрів України, тобто з моменту їх прийняття, якщо пізнішій строк не передбачений у цих актах \| - набирають чинно-сті з моменту їх під-писання або з мо-менту затвердження міністерствами (ві-домствами), від іме-ні яких договори були підписані Вимоги до міжнародних договорів, що підлягають ратифікації: 1) обов'язковість їх якнайшвидшої ратифікації, яка здатна надати їм внутрішньодержавної сили; 2) суб'єктом ратифікації міжнародних договорів може бути законотворчий орган; 3) порядок ратифікації міжнародних договорів є таким са-мим, що й порядок ухвалення нормативно-правових актів; 4) строки ратифікації та порядок вступу в дію норматив-них міжнародних договорів — такі самі, що й для нормативно-правових актів. В Україні лише Верховна Рада наділена правом давати згоду на ратифікацію міжнародних договорів України (ст. 85 Консти-туції України). Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнарод-ні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (див. § «Співвідношення національного і міжнародного права»). Єдина система реєстрації і обліку міжнародних договорів України перебуває у віданні Міністерства закордонних справ України. Реєстрація міжнародних договорів України в Секрета-ріаті ООН і у відповідних органах інших міжнародних організа-цій здійснюється Міністерством закордонних справ. Міжнародні договори, що потребують ратифікації, і міжнаро-дні договори, що не потребують ратифікації, приєднання до яких або ухвалення яких провадиться від імені України, публікуються у «Відомостях Верховної Ради України», газеті «Голос України», «Зібранні чинних міжнародних договорів України». Міжнародні договори, що не потребують ратифікації, приєд-нання до яких або ухвалення яких провадиться від імені уряду України, публікуються в «Офіційному віснику України», газеті «Урядовий кур'єр». Договори, укладені від імені міністерств або інших централь-них органів державної виконавчої влади України, публікуються в «Зібранні чинних міжнародних договорів України».
1 2 3 4 5 Категория: Теорія держави та права \| Добавил: Aspirant (07.05.2014)
Просмотров: 285 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: