Реферат на тему: Судоустрій України - Теорія держави та права - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Судоустрій України. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМИ ГОСПОДАРСЬКИХ СУДІВ УКРАЇНИ : Господарські суди є однією з гілок судової влади. Це спеціа-лізовані суди, на які законом покладено здійснення правосуддя у господарських відносинах. Господарський суд є незалежним органом у вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами, а також у розгляді справ про банкрутство. Організація і діяльність господарських судів визначаються Конституцією України, 28 червня 1996 року, Законом України від 7 лютого 2002 р. «Про судоустрій України» № 3018-III від 07.02.2002 року, Господарським процесуальним ко-дексом України, прийнятим Верховною Радою України 6 листо-пада 1991 р., іншими нормативно-правовими актами України, а також міждержавними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Організація господарських судів в Україні. Господарські суди є спеціалізованими судами в системі судів загальної юрисдикції. Господарські суди становлять єдину триланкову систему спеці-алізованих судів, яку складають: місцеві господарські суди; апеляційні господарські суди; Вищий господарський суд України. Статею 6 Конституції України зазначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Згідно ст. 92 Конституції виключно законами визначаються : 14) судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури; Законом України „Про судоустрій України ” визначаються правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановлює загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою. Місцеві господарські суди (Автономної Республіки Крим, обла-стей, міст Києва і Севастополя) є основною ланкою спеціалізова-них господарських судів, оскільки, як суди першої інстанції, вони виконують значний обсяг роботи щодо вирішення господарських спорів, розгляду справ про банкрутство і стоять найближче до господарського життя та до конфліктів, які в ньому виникають. Для виконання покладених на них завдань місцеві госпо-дарські суди виконують такі повноваження: вирішують господарські спори, віднесені до їхньої компе-тенції, розглядають справи про банкрутство; переглядають за нововиявленими обставинами прийняті ними рішення; вивчають і узагальнюють практику застосування законодавства, аналізують статистику вирішення господарських спорів, вносять пропозиції Вищому господарському суду України, спря-мовані на вдосконалення правового регулювання господарської діяльності та практики вирішення господарських спорів;— ведуть роботу, спрямовану на попередження правопору-шень у сфері господарських відносин;— здійснюють інші повноваження, надані їм законодавством. До складу місцевого господарського суду входять: голова, перший заступник голови, заступники голови та судді (кількість їх щодо кожного конкретного господарського суду затверджена Указом Президента України від 11 липня 2001 р. «Про утворен-ня апеляційних господарських судів та затвердження мережі гос-подарських судів України»). Апеляційні господарські суди є судами апеляційної інстанції, що вперше запроваджена в системі органів господарського судочин-ства відповідно до статті 125 Конституції України. Вони утворені Указом Президента України від 11 липня 2001 р. «Про утворення апеляційних господарських судів та затвердження мережі госпо-дарських судів України» в кількості семи судів (Дніпропетровсь-кий, Донецький, Київський, Львівський, Одеський, Севасто-польський та Харківський апеляційні господарські суди) з визна-ченням території, на яку поширюються повноваження апеляцій-них господарських судів. Указом Президента України від ЗО травня 2002 р. «Про утворення Житомирського та Запорізького апеля-ційних господарських судів та внесення змін до мережі та кількісного складу суддів господарських судів України» кількість апеляційних господарських судів було збільшено до дев'яти. До складу апеляційного господарського суду входять: голова, перший заступник голови, заступники голови. Апеляційний гос-подарський суд здійснює правосуддя колегією суддів. Відповідно до встановлених законом повноважень апеляцій-ний господарський суд: переглядає в апеляційному порядку рішення місцевих госпо-дарських судів, які включені до території, на яку поширюються його повноваження; переглядає за нововиявленими обставинами прийняті ним рішення; вивчає і узагальнює практику застосування законодавства, аналізує статистику вирішення господарських спорів, подає про-позиції Вищому господарському суду України щодо вдоскона-лення правового регулювання господарської діяльності і прак-тики вирішення господарських спорів та щодо порушення пе-ред Конституційним Судом України питання про офіційне тлу-мачення законів України; проводить роботу, спрямовану на попередження правопору-шень у сфері господарських відносин; здійснює інші повноваження, передбачені законом. Вищий господарський суд України є вищим судовим органом гос-подарських судів України у здійсненні правосуддя в господарських відносинах. Як вищий спеціалізований суд, він складається з обра-них до нього Верховною Радою України суддів, зі складу яких за-гальними зборами суду обираються голова суду та його заступники. Загалом до Вищого господарського суду України входять: Голова, перший заступник Голови, заступники Голови та суддів. Вищий господарський суд України діє у складі колегій суддів. У Вищому господарському суді України утворюється прези-дія як консультативно-дорадчий орган при Голові Вищого гос-подарського суду України. Відповідно до ст. 39 Закону України «Про судоустрій Украї-ни» Вищий господарський суд України: розглядає в касаційному порядку справи відповідної судо-вої юрисдикції, а також інші справи у випадках, визначених процесуальним законом; веде та аналізує судову статистику, вивчає й узагальнює судову практику; надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції України та законів у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції; 4) здійснює інші повноваження, передбачені Законом. Розгляд справ у Вищому господарському суді здійснюється колегіально. Для цього утворюються колегії суддів з числа суддів Вищого господарського суду України. Колегія суддів складаєть-ся з трьох або п'яти суддів залежно від категорії і складності справи. Колегії суддів формуються Головою Вищого господарсь-кого суду України. Отже, однією з необхідних умов успішного функціонування всіх елементів створюваного в Україні ринкового механізму є за-конність і дисципліна в діяльності суб'єктів господарювання, вказанні завдання покладаються на система спеціалізованих судів, зокрема на господарські суди. РІВНІСТЬ ГРОМАДЯН ПЕРЕД ЗАКОНОМ І СУДОМ : Одним із керуючих положень, що зазначено в Конституції України, стаття 24 передбачає, що „Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, та відповідно до процесуального права, закріплючого однакові можливості здійснення і захист прав сторін в цивільному процесі і виключаючи будь-які переваги у цьому відношенні одної сторони перед іншою, одних осіб, які беруть участь в справі, перед іншими, являється принцип процесуального рівноправ’я, тобто таке нормативно-керівне начало, яке забезпечує сторонам рівне процесуальне положення перед судом при здійснення правосуддя. Цей принцип відноситься до специфічних (функціональних) принципів цивільного процесу, яке характеризує діяльність судів по розгляду і вирішенню цивільних справ і базуючому на більш загальному організаційно-функцональному чи конституційному принципу рівності громадян перед законом і судом. Одночасно він являється і виявом останнього в цивільному судопровадженні. Конституційний принцип рівності громадян перед законом і судом нормативно закріплює загальну рівність громадян у всіх областях- політичному, економічному, соціальному і культурному житті, тобто принцип соціальної справедливості у чіткій відповідності з яким повинні будуватись суспільні відносини. Здійснення правосуддя на основі рівності всіх громадян перед законом означає застосування судом норм єдиної системи права однаково по відношенню до всіх громадян. Недопустимі також винятки судом тих чи інших положень закону під виглядом яких-таки особистих чи соціальних розбіжностей громадян, по відношенню до яких і ведеться судовий процес. Суд виходячи з даного принципу, вирішує конкретну цивільну спрву з врахуванням того, що всі закони і інші нормативні акти в рівній ступені обов’язкові. Рівність громадян перед судом означає, що розгляд судом та вирішення справ всіма судами і у відношенні всіх громадян здійснюється в одному і тому ж порядку, незалежно від расової та національній приналежності, соціального та службового, майнового стану релігійних переконань позивача, відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Найбільш повно принцип процесуального рівноправ’я проявляється у позовному провадженні. Як відомо, для позовного провадження характерно: наявність правової вимоги, яка випливає із порушеного чи оспореного права і підлягає до розгляду в повному порядку встановленому законом (наявність позову) наявність спору про право; наявність двох сторін з протилежними юридичними інтересами яким представлені широкі можливості по захисту своїх прав і законних інтересів у виникнувшій суперечності Отже: в позовному провадженні, найбільш яскраво проявляється три специфічних (функціональних) принципа цивільного процесу - диспозитивності, змагальності та процесуального рівноправ’я сторін. Ці принципи знаходяться в тісному взаємозв’язку. Диспозитивними правоздатними однієї сторони кореспондуються аналогічні права другої. Наприклад, праву на пред’явлення позову позивачем відповідно є право відповідача на пред’явлення зустрічного позову. Визнання позову. Дві сторони мають рівне право на укладення мирової угоди. Принцип процесуальної рівності сторін забезпечується змагальною формою судового провадження, яка надає їм можливість в рівній мірі змагатись перед судом, особливо в стадії судового розгляду і вирішення справи. Витоки змагальності знаходяться в протиріччях матеріально-правових інтересів сторін, спірних правовідносин, але в суді матеріально-правовий спір набирає форму процесуальних прав. Зв’язок між рівністю процесуальних прав і обов’язків сторін і змагальною формою їх виявлення настільки тісна, що В.М. Семенов об’єднав два начала в один принцип- процесуального рівноправ’я сторін при змагальній формі судового провадження. В зміст принципу процесуального рівноправ’я сторін входять: закріплення в законодавстві рівності процесуальних прав і обов’язків; процесуальні гарантії, забезпечуючі однакові можливості для здійснення прав і виконання обов’язків; рівна процесуальна допомога суду. Такий метод має об’єктивну основу в економічному характері суспільних відносин. Правова рівність проявляється в двох напрямках: По-перше: ніхто з учасників цивільних правовідносин не може перекладати обов’язки на іншого. По-друге: у випадку виникнення спору між учасниками правовідносин ні один не може прийняти рішення, обов’язкове для іншого. Цей характер цивільних правовідносин об’єктивно проявляється і в процесуальному праві. Права і обов’язки, які визначаються матеріальним правом, без існування процесуального права не можуть бути реалізованими. Таким чином, одним із принципів, на яких головна можливість цивільного процесуального права виконують свою функцію пред’явлення захисту права, являється принцип процесуальної рівності осіб, які займають однакове процесуальне становище в процесі.
1 2 3 4 5 Категория: Теорія держави та права \| Добавил: Aspirant (06.05.2014)
Просмотров: 327 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: