Реферат на тему: Причини виникнення держав - Теорія держави та права - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Причини виникнення держав. 1. Основні теорії походження держави Патріархальна теорія (Аристотель, Р. Філмер, Н.К. Михайловський, М.Н. Покровський). Відповідно до цієї теорії держава походить від патріархальної сім'ї, внаслідок її розростання: сім'я — сукупність сімей (селище) — сукупність селищ (держа-ва). Аристотель називав людину політичною твариною, яка всту-пає у відносини з людьми з метою виживання. Відбувається утво-рення сімей. Розвиток цих сімей у результаті розмноження при-зводить до створення селищ, їх об'єднання утворюють державу. Отже, держава з'являється як результат сімейних взаємовід-носин, а влада монарха трактується як продовження влади бать-ка (патріарха) у сім'ї, яка є «батьківською» за характером. Нате-пер ця теорія не може бути сприйнята, однак її деякі елементи, насамперед роль сім'ї у становленні державності, повинні вра-ховуватися. Теологічна теорія (Фома Аквінський) грунтується на ідеї боже-ственного створення держави з метою реалізації загального бла-га. Вона обґрунтовує панування духовної влади над світською, церкви — над державою. Кожній людині наказується упокоритися перед волею Бога, який встановив державну владу, підкоритися тій владі, яка санкціонована церквою. Теологічна теорія прони-зана ідеєю вічності держави, її непорушності. Звідси випливає твердження про необхідність збереження в незмінному вигляді всіх існуючих у суспільстві державно-правових інститутів. У теологічній теорії важко знайти елементи, прийнятні для сучасного світського трактування походження держави, її раці-ональним зерном можна вважати ідею про укріплення порядку як загального блага в державі. Правда, такий порядок, відповід-но до цієї теорії, створюється за допомогою божественної сили, що виключає активність людини. Договірна (природно-правова) теорія (Г. Гроцій, Б.Спіноза, Т.Гоббс, Дж.Локк, Ж.-Ж.Руссо, Я.Козельский, М.Радищев, І.Кант). Дана теорія ґрунтується на ідеї походження держави в результаті угоди (договору) як акта розумної волі людей. Об'єд-нання людей в єдиний державний союз розглядається як природ-на вимога збереження людського роду і забезпечення справед-ливості, свободи і порядку. В основу теорії природного права покладено тезу про те, що державі передував природний стан людей. Він уявлявся авторам теорії неоднозначним. Гоббс вважав, що в природному стані від-бувається «війна всіх проти всіх». Руссо, навпаки, малював рай-дужну картину свободи і рівності. Проте усі вони розглядали державу як продукт людської діяльності і прагнення людей до виживання. Домовившись про створення держави, люди або передають правителю частину своїх природжених прав, щоб потім одержати їх з його рук (один варіант трактування походження держави), або домовляються про збереження своїх природних прав (інший варіант). У будь-якому разі передбачається забезпе-чення прав і свобод людини в рамках держави. Зрозуміло, об'єктивні причини виникнення держави не можна пояснити тільки договором, їх значно більше. Водночас договір відіграє істотну роль у створенні ряду держав, практиці їх дер-жавного будівництва. Так, Конституцією США закріплений до-говір між народами, які перебувають у складі держави, і визна-чені його цілі: затвердження правосуддя, охорона внутрішнього спокою, організація спільної оборони, сприяння загальному доб-робуту. Органічна теорія (Г.Спенсер) ототожнює процес виникнення і функціонування держави з біологічним організмом. Уявлення про державу як про своєрідну подобу людському організму сфор-мульовані ще давньогрецькими мислителями. М. Спенсер у XIX ст. розвив цю думку, заявивши, що держава — це суспіль-ний організм, який складається з окремих людей, подібно до того, як живий організм складається з клітин. Відповідно до його теорії держава, як й усяке живе тіло, ґрунтується на диференціації та спеціалізації. Диференціація означає, що держава спочатку виникає як найпростіша політична реальність і в процесі свого становлення ускладнюється, роз-ростається. Цей процес завершується загибеллю держави в ре-зультаті її старіння. Спеціалізація припускає, що формування держави супроводжується об'єднанням індивідів у групи-орга-ни, кожна з яких здійснює певну, тільки їй властиву функцію. У результаті складається система органів держави. Й усе це від-бувається як у живому організмі, частини якого спеціалізуються на певній функції в системі цілого. Таке уявлення про державу здається, на перший погляд, на-ївним і ненауковим, проте й тут є раціональне зерно. Воно ви-являється у визнанні зв'язків законів суспільного життя і зако-нів природи, розумінні того, що людина стає істотою суспіль-ною, будучи вже біологічно сформованим індивідом із волею і свідомістю. Іншими словами, людина спочатку є створінням природи, потім — членом суспільства, а потім — громадяни-ном держави. Позитивним можна назвати обгрунтування диференціації (розподіл на класи) та інтеграції суспільного життя (об'єднання людей у державу). Теорія насильства (Є. Дюринг, Л. Гумплович, К. Каутський) пояснює виникнення держави як результат війн, насильницько-го підкорення одними людьми інших (у Є. Дюринга — частини суспільства іншою частиною, у Л. Гумпловича і К. Каутського — одного племені іншим). Названі дослідники відкидають внутрішні соціально-економічні причини походження держави. Всі державно-правові інститути, що існують у суспільстві, виводяться ними з голого насильства. На-сильство лежить і в основі виникнення приватної власності. Державна влада, на думку Л. Гумпловича, виникає із фізичної сили, із панування племені, яке спочатку фізично переважає над іншим плем'ям, а згодом перетворюється на панування класу. К. Каутський підкреслював, що лише там, де є насильство, виникає поділ на класи. Цей поділ на класи виникає не внаслі-док внутрішнього процесу, а у результаті захоплення однієї об-щини іншою. У результаті виникає одне об'єднання з двох об-щин: одна — панує, інша — гнобиться. Лише теорією насильства не можна пояснити походження держави. Проте ряд ідей, що складають зазначену теорію насиль-ства, заслуговують на увагу. Історичний досвід свідчить, що за-воювання одних народів іншими було реальним фактом існу-вання державності протягом тривалого часу (наприклад, Золота Орда). Елементи насильства супроводжують створення будь-якої держави (римської, давньогерманської, Київської Русі). Насиль-ство — боротьба між Північчю і рабовласницьким Півднем — відіграло певну роль у створенні США. Матеріалістична (класова) теорія (К. Маркс, Ф. Енгельс, В.Ленін) грунтується на тезі про економічні причини (наявність приватної власності) виникнення держави, які породили роз-кол суспільства на класи з протилежними інтересами. К. Маркс писав, що держава є «орган панування, орган гноблення одно-го класу іншим». В. Ленін називав державу «машиною для під-тримки панування одного класу над іншим». У їх трактуванні держава забезпечує переважні інтереси економічно панівного класу за допомогою спеціальних засобів підкорення і управління. Позаяк Є. Дюринг, Л. Гумплович в основу виникнення дер-жави поклали чинники внутрішнього або зовнішнього насиль-ства, К.Маркс, Ф.Енгельс, В. Ленін керувалися положенням про те, що держава — не сила, нав'язана ззовні, а результат внут-рішнього поступу суспільства. Ця теорія має чимало позитивних якостей. Економічний чин-ник, покладений в основу становлення держави, може краще пояснити суспільні явища, ніж інші чинники — психологічні, біологічні, моральні, етнічні, хоча й вони повинні враховувати-ся. Класовий підхід дає можливості для аналізу виникнення дер-жави, визначення сутності держави. Проте він не є єдиним і пріоритетним усіх часів і народів. Надмірний акцент на ролі класів і класової боротьби у виникненні держави призвів прихильників цієї теорії до ряду міфологічних висновків. Держава проголошу-валася тимчасовим явищем, що виникло разом із виникненням класів. Вважалося, що держава відімре разом із відмиранням класів і встановиться суспільство комуністичного самоврядування. Недооцінювався ідеологічний чинник (свідомість), який, ра-зом із матеріалістичним (буття) відіграє істотну роль. 2. Загальні закономірності виникнення держави У далекій давнині держави не було. Умовно цей період мож-на назвати додержавним суспільством, яке поетапно було:— праобщчною (первісне людське стадо);— родовою общиною;— селянською общиною. Община — універсальна форма організації аграрних та інших ранніх суспільств, через яку пройшли (або проходять) усі наро-ди світу. В період існування праобщини закінчився біологічний розвиток людини, виникли штучні житла і знаряддя праці з ме-тою самозбереження і життєзабезпечення. Люди об'єднувалися в колективи, збудовані на кровнородинних зв'язках, із владою ватажка. Це стало початком соціальної організованості, яка роз-винулася в період родової общини завдяки колективізму у виро-бництві і споживанні. Оскільки знаряддя праці були примітив-ними, а продуктивність праці — низькою, родова община кори-стувалася усім спільно — мала спільну власність, рівномірний розподіл засобів до життя (дільба порівну). Головну роль у родовій общині спочатку відігравала жінка (матріархат), вона піклувалася про дітей і господарювала. Спо ріднення дотримувалося за материнською лінією. Роди об'єдну валися у племена в результаті шлюбних зв'язків, заборонених усередині роду. Спільність інтересів, виробництва і споживання членів роду обумовили таку організацію соціальної влади, як первісне суспіль-не самоврядування. Ознаки первісного суспільного самоврядування: (1) існувало лише у рамках роду, виражало його волю і грун-тувалося на кровних зв'язках; (2) суб'єкт і об'єкт управління збігалися; (3) органами самоврядування виступали родові збори, тобто збори усіх членів роду (чоловіків і жінок), та старійшини, що обиралися ними; (4) суспільні справи вирішувалися волевиявленням дорослих членів роду на зборах; (5) влада старійшин, які перебували на чолі роду, а також воєначальників (обиралися тільки на період воєнних дій) грунтувалася на авторитеті, досвіді, повазі. Плем'я управлялося ра-дою старійшин, яка обирала вождя; (6) посада старійшини не давала ніяких привілеїв. Він пра-цював нарівні з усіма і одержував свою частку, як усі; (7) відмінностей між правами і обов'язками у членів роду не було. Отже, суспільна влада збігалася безпосередньо з родовою общиною, не була відокремлена від неї. Єдність, взаємодопомо-га, співробітництво усіх членів роду, відсутність протилежних інтересів дозволяли родовим зборам без конфліктів вирішувати усі питання. Відомо, що держави виникають на певному щаблі розвитку суспільства, їхнє виникнення пов'язане з трьома великими суспіль-ними поділами праці: 1) виділенням скотарства як відокремленої сфери суспільної діяльності (засобом обміну стала худоба, яка набула функції гро-шей); 2) відокремленням ремесла від землеробства (винахід ткаць-кого верстата, оволодіння навичками обробки металів); 3) появою групи людей (купців), зайнятих лише обміном (зо-середження багатства в їх руках завдяки посередницькій місії). У результаті суспільного поділу праці змінилося господарсь-ке життя родової общини (залучення військовополонених як робочої сили з метою здобуття додаткового продукту). Жіночий рід зміняється чоловічим (патріархат), де споріднення ведеться за батьківською, а не за материнською лінією. На зміну групо-вому шлюбу приходить парний шлюб. Інтереси патріархальних сімей вже не повністю збігаються з інтересами роду. З появою сім'ї почалося розкладання родової общини. Виникла селянська община. Наявність надлишкового продукту дозволила зосередити де-яким сім'ям, їх главам, старійшинам, воєначальникам знаряддя праці, запаси товарів, стати власниками відокремлених ділянок землі і рабської сили, захопленої в результаті війн. Розвивалася соціальна неоднорідність суспільства. Майнова нерівність (спо-чатку — міжродова, а згодом внутрішньородова) стала причи-ною розшарування суспільства і появи груп людей, які «спеціа-лізувалися» на виконанні загальносоціальних справ (адміністра-тори, контролери, скарбники та ін.). Іншою стає організація влади. Замість зборів членів роду все частіше проводилися лише збори чоловіків. Поступово усвідом-лювалася важливість гарного управління, керівництва. Відбувся поділ функцій влади на світську (управління), військову (війсь-кове керівництво), релігійну. Рада старійшин стає органом по-всякденного управління. З'являється племінна бюрократія (управ-лінська, військова, релігійна), яка здійснює управління суспіль-ством вже не лише в його загальних інтересах, але й у власних, групових, класових інтересах. Знадобилася якісно нова організація, спроможна зберігати і забезпечувати життя суспільства як цілого організму. Виникла необхідність у публічній владі, відокремленій від суспільства, з особливими загонами людей, які займаються лише управлінням і мають можливість здійснювати організований примус. Такою організацією стала держава. Слід зважити на те, що родова організація поступово еволю-ціонувала в державу, проходячи певні перехідні стадії, однією з яких була «військова демократія» (органи самоврядування ще зберігаються, але вже нові додержавні структури в особі воєна-чальника і його дружини набирають сили). Таким чином, причинами виникнення держави є: 1) необхідність удосконалення управління суспільством, по-в'язана з його ускладненням у результаті розвитку виробниц-тва, поділу праці, зміни умов розподілу продуктів, зростанням чисельності населення і розшаруванням суспільства на соціаль-не неоднорідні групи (класи); 2) необхідність підтримання в суспільстві порядку, який забез-печує його соціальну усталеність, що досягається за допомогою загальнообов'язкових соціальних (насамперед юридичних) норм; 3) необхідність придушення опору експлуатованих мас, які виникли в результаті розшарування суспільства на соціальне неоднорідні групи (класи); 4) необхідність захисту території та ведення війн, як оборон-них, так і загарбницьких; 5) необхідність організації значних суспільних робіт, об'єд-нання з цією метою великих груп людей (у ряді країн Азії й Африки). 3. Ознаки держави, що відрізняють її від соціальної (публічної) влади первіснообщинного ладу Первісний лад \| Держава 1) наявність соціально однорідного позакласового суспільства, що не має антагоністичних протиріч; \| 1) поява соціальне неоднорідного, класова розшарованого суспільства, яке має антагоністичні протиріччя; 2) наявність кровноро-динного поділу населення; \| 2) поява адміністративно-територіального поділу населення (округи, області та ін.); 3) наявність публічної влади, яка безпосередньо збігається з усім населенням, виражає і захищає інтереси всього суспільства; \| 3) поява публічної влади, відокремленої від населення (державний апарат), яка виражає і захищає інтереси еко- номічно найзабезпеченішої частини (класу) суспільства і виникла в резуль таті його соціального розшарування; 4) відсутність апарату примусу, на який могла б спиратися публічна влада; \| 4) наявність апарату примусу (придушення) — загонів збройних людей у вигляді армії, поліції та ін., — на який спирається державний апарат; 5) відсутність розподілу функцій у публічної влади; \| 5) поява певних функцій (законодавчої, виконавчої) у окремих органів публічної влади; 6) відсутність збору податків із населення; \| 6) поява офіційної системи оподаткування; 7) наявність неписаних правил поведінки - звичаїв \| 7) поява писаних загальнообов'язкових правил поведінки — юридичних норм. 4. Особливості виникнення держав у різних народів світу Розвиток первісного суспільства в усіх регіонах світу спочат-ку проходив приблизно однаково. Проте на стадії переходу до держави шляхи різних первісних суспільств розійшлися. Розрізняють два основні шляхи виникнення держави: європейський (Афіни, Рим, давньогерманські держави); східний, азіатський (Єгипет, Вавилон, Китай, Індія та ін.). На Древньому Сході, в Азії та Африці (східний, азіатський ш.іях виникнення держави) перші держави виникли в зонах поливного землеробства ще в епоху бронзи. Проведення великих громадсь-ких робіт із будівництва каналів та інших іригаційних споруд за-жадало збереження сільськогосподарської общини і суспільної форми власності на землю. Поступово суспільна власність пере-творилася на державну. Приватна власність не придбала істотного значення. Потреба в спорудженні та експлуатації іригаційних систем, необхідність у надійному їх захисті створювали природне під-ґрунтя для самостійної публічної влади. Основою її стало родо-племінне вельможне панство — общинне «чиновництво», яке виступало організатором виробництва і виконувало адміністра-тивні функції. Ця особлива група посадових осіб створила апа-рат державної влади, що складався. Східні держави — деспотичні монархії — не мали ясно вира-женої класової диференціації. Тут держава стала й організатором виробництва, й правителем над членами общини, їх експлуата-тором. Родоплемінне вельможне панство привласнювало не самі засоби виробництва, а управління ними. Маючи у власному роз-порядженні якісь матеріальні блага, воно втрачало їх разом з утра-тою посади. Значення приватної власності, яка посідала певне місце в країнах Давнього Сходу, було невеликим. Раби, як пра-вило, були власністю держави або церкви, але не приватних осіб. Особлива роль відводилася божественному освяченню влади. Родове вельможне панство прагнуло зберегти своє становище і владу як дані Богом. Правитель проголошувався носієм Божої волі, посередником між Богом і людьми. Так відбувався процес сакралізації влади — проголошення її священною, непорушною, недоторканною. Особливості виникнення держав східного типу: 1 \| основу економічних відносин складає державна форма власності; 2 \| приватна власність має другорядний характер; 3 \| державна влада є деспотичною; 4 \| є потужний чиновницький апарат; 5 \| відбувається сакралізація (освячення) влади; 6 \| встановлюються застій і нерухомість у суспільстві, яке про-тягом століть не розвивається. На території Європи (європейський шлях виникнення держа-ви) головним чинником утворення держави було класове роз-шарування суспільства в зв'язку із формуванням приватної вла-сності на землю, худобу, рабів. У південної Європі держави ви-никли в епоху заліза. Там не були потрібні такі громадські роботи, як у разі східного (азіатського) шляху виникнення держав. У результаті розкладання общин виникла або приватна власність на землю (Афіни, Рим), або приватне землекористування зі збе-реженням державної власності (Спарта). В Афінах появу держави нерідко називають класичною фор-мою походження держави. Вона виникла безпосередньо із внут-рішніх, класових протиріч, які розвилися в надрах родоплемін-ного суспільства. У Давньому Римі процес формування класів і держави вна-слідок цілої низки причин гальмувався, і перехідний до держа-ви період розтягся на століття. В основному процес утворення держави в Давньому Римі був таким же, як і в Афінах, лише супроводжувався боротьбою плебеїв (прийшлого населення) проти патриціїв (римського родового вельможного панства). Плебеї — особисто вільні, не пов'язані з римським родом, мали торгове і промислове багатство. Боротьбою проти патриціїв за владу вони стимулювали розкладання родоплемінного ладу і утворення держави. У Давній Спарті поява держави була обумовлена не лише внутрішньо економічними причинами, а й завойовницькими походами, у результаті яких завойоване населення ставало не особистими рабами завойовника, а общинними рабами (ілотами). Перевищення кількості ілотів над спартанцями і острах загрози повстання з їх боку зумовили формування держави на підґрунті специфічної форми землекористування. Тут приватна власність на землю і рабів не допускалася, земля розподілялася порівну серед общинників на правах володіння. У давніх германців утворення держави було прискорене за-воюванням значних територій Римської імперії. Родова органі-зація не була пристосована для панування над завойованими територіями. Це призвело до розвитку прафеодального (або ран-ньофеодального) ладу на землі колись-то могутньої Римської імперії. Шляхом виникнення прафеодальної держави із первіс-ного ладу йшов розвиток і держав на території Європи (Ірлан-дія), в Давній (Київській) Русі, в Азії у арабів і т.д. У Київській Русі формування ранньофеодальної державності супроводжува-лося запрошенням на князювання варягів. В утворенні кожної держави має значення цілий комплекс причин — економічних, політичних, внутрішніх, зовнішніх, тому що виникнення держави у кожного народу має свої особливості, характеризується певними рисами. Є чимало народів і націй, що створили свої держави лише у XX столітті. Внаслідок конкретних історичних причин вони або ні-коли не мали власної держави, або втратили ранню державність і тривалий час входили до складу інших багатонаціональних дер-жав, відчували національні утиски з боку пануючої влади основ-ної нації (наприклад, Україна у складі дореволюційної Росії). Ба-гато хто з них зуміли домогтися власної державності у XX ст. в ре-зультаті реалізації права націй на політичне самовизначення. Ця причина була вирішальною, й супроводжувала характерна для ви-никнення ранніх держав соціальна неоднорідність суспільства, його суперечливість. Такі держави утворилися в процесі ліквіда-ції імперій, колоній, суверенізації державноподібних утворень. Так, на руїнах колишніх колоніальних імперій в Азії, Афри-ці, Латинській Америці, Океанії з середини 50-х років XX ст. виникло понад 90 нових держав, їх кількість у наші дні зросла. Поповнив ряди нових держав розпад СРСР. До держав, що утво-рилися внаслідок розпаду СРСР, належать Україна та інші країни СНД. Використана література: Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. - 656с.
1 2 3 4 5 Категория: Теорія держави та права \| Добавил: Aspirant (10.05.2014)
Просмотров: 1126 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: