Реферат на тему: Поняття законності - Теорія держави та права - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Поняття законності. Поняття законності Законність — це комплексне (принцип, метод, режим) соці-ально-правове явище, що характеризує організацію і функціо-нування суспільства і держави на правових засадах. Термін «законність» є похідним від терміна «закон» і, будучи комплексним поняттям, охоплює всі сторони життя права — від його ролі в створенні закону до реалізації його норм в юридич-ній практиці. Законність відображає правовий характер органі-зації суспільно-політичного життя, органічний зв'язок права і влади, права і держави, права і суспільства. Вимога законності рівною мірою стосується вищих органів державної влади, інших державних органів, які ухвалюють у межах своєї компетенції підзаконні акти (сфера правотворчості), безпосередніх виконавців законів — посадових осіб, а також громадських організацій, ко-мерційних корпорацій, громадян (сфера правореалізації). Законність характеризується поєднанням двох ознак. зовнішньої (формальної) — обов'язком виконувати розпоря-дження законів і підзаконних правових актів державними орга-нами, посадовими особами, громадянами і різними об'єднання-ми: внутрішньої (сутнісної) — наявністю науково обгрунтованих і відповідних праву законів; якістю законів. Важливо не тільки додержуватися законів, а й створювати справедливі, тобто правові, закони. Правові закони повинні бути нормативним підґрунтям законності. Законність є не самоціл-лю. не виконанням заради виконання, її призначення — додер-жання законів в ім'я торжества свободи, справедливості. Закон-ність — явище прогресивне і покликане сприяти суспільному прогресу. В історії було чимало випадків, коли громадяни дододержувалися законів, а законність порушувалася, коли «суворе додержання» у дійсності означало «суворе порушення» (напри-клад, масові репресії за часів культу особи Сталіна в СРСР). У таких випадках закон не відповідав праву, потребам суспільного прогресу. Щоб у державі була «правозаконність», чинні закони, насамперед Конституція, повинні адекватно відображати пра-вові принципи, загальнолюдські цінності. У сфері правотворчо-сті це виражається в забезпеченні видання закону, який відпові-дає праву. Конституції. Законність — явище багатоаспектне і може виступати як прин-цип. метод, режим. Законність є принципом діяльності держав-них органів, громадських організацій, комерційних корпорацій, посадових осіб, громадян. Принцип законності притаманний лише демократичним державам, оскільки він є антиподом сва-волі і беззаконня, припускає пов'язаність всіх органів держави правовими нормами, дії в їх рамках і в ім'я їх реалізації. Разом з тим з боку діяльності держави законність виступає як певний метод державного управління суспільством, тобто воно здійс-нюється виключно правовими засобами. Як метод державного управління суспільством законність означає, що: 1) органи держави і посадові особи при здійсненні своєї дія-льності, розробляючи і приймаючи рішення, спираються на прин-ципи і вимоги законності; 2) при організації реалізації прийнятих рішень вони не вихо-дять за межі своєї компетенції; 3) при здійсненні контролю і нагляду за законністю дій уча-сників суспільних відносин вони додержуються правових про-цедур, використовують правові засоби і способи. Метод законності є основою для застосування інших методів державного управління: організації, примусу, виховання, конт-ролю тощо. Він припускає високий рівень правової культури й одночасно є засобом підвищення рівня загальної та правової культури. Законність є й режим реально діючого права, стан (атмосфе-ра) відповідності суспільних відносин законам і підзаконним нормативно-правовим актам, які, у свою чергу, покликані відо-бражати принципи свободи і справедливості, закладені в праві. Режим законності — неодмінний елемент демократії, тому що без законності демократія може перетворитися на охлокра-тію — владу юрби. Без законності як режиму суспільно-політич-ного життя суспільство може бути ввергнуте в анархію і хаос, коли особа стає уразливою для безконтрольних дій з боку дер-жавної влади, незахищеною від її сваволі. Без законності немає демократії, без демократії неможливо забезпечити законність. Законність і демократія — фактори по-будови правової держави. Що таке законність — принцип, метод чи режим ? І принцип, і метод, і режим. Усе залежить від кута зору. Однак без принципу законності як засадничого начала діяльності дер-жавних органів, державних і громадських організацій, посадо-вих осіб, громадян, без законності як методу державного управ-ління суспільством не відбудеться режим законності. У широко-му розумінні законність — це режим суспільно-політичного життя, створюваний:— державою, яка встановлює порядок видання (зміни, скасу-вання) законів і підзаконних нормативно-правових актів, забез-печує їх відповідність потребам суспільного поступу;— всіма суб'єктами права (державними органами, посадовими особами, громадськими організаціями, комерційними організація-ми, громадянами) у результаті однозначного розуміння і неухильного здійснення ними розпоряджень законів і підзаконних ак-тів. При режимі законності створюється правова атмосфера, де панують ідеї права, гуманізму, справедливості, свободи і відпо-відальності; особа захищена від сваволі влади, суспільство — від анархії, хаосу, безладдя і насильства. Принципи законності Принципи законності — це відправні засади, незаперечні засадничі вимоги, які лежать в основі формування норм права і ставляться до поведінки учасників правових відносин. Принци-пи законності розкривають її сутність як режиму суспільно-по-літичного життя в демократичній правовій державі. Принципами законності є такі. 1. Верховенство закону щодо всіх правових актів. Цей прин-цип припускає виключність закону, тобто підпорядкованість закону всіх юридичних актів (нормативних і застосовних) відпо-відно до їх субординації. Конституція країни має вищу юридич-ну силу. Всі закони повинні відповідати Конституції, підзаконні нормативні акти — законам, причому підзаконні акти прийма-ються і діють лише тоді, коли певні суспільні відносини не вре-гульовані законом. Правозастосовні акти мають бути піднормативними, тобто відповідати нормативно-правовим актам — за-конам і підзаконним актам. 2. Загальність законності означає, що в суспільстві всі держав-ні органи, громадські організації, комерційні об'єднання, поса-дові особи, громадяни перебувають під дією закону. Не може бути винятку ні для фізичної, ні для юридичної особи, на яку б не поширювалися вимоги законності. 3. Єдність розуміння і застосування законів на всій території їх дії. Закони є єдиними для всієї держави, всіх її регіонів. Вони висувають однакові вимоги до всіх суб'єктів, які перебувають в сфері їх часової та просторової дії. Єдине розуміння сутності і конкретного змісту законів забезпечує законність правозастосовної діяльності, однаковість застосування юридичних норм до всіх суб'єктів права. Єдність законів не виключає, а навпаки, припускає багатоманітність у правотворчості і правозастосуванні. Кожний орган держави, громадська або комерційна органі-зація конкретизують і застосовують закони з урахуванням свого функціонального призначення і місцевих особливостей. Однак конкретизація і застосування відбуваються в рамках закону і від-повідно до нього. 4. Недопустимість протиставлення законності і доцільності. Не можна відкидати закон, не виконувати його, керуючись мірку-ваннями життєвої доцільності (місцевої, індивідуальної та ін.), тому що такі міркування враховуються в законі. Правові закони самі володіють вищою суспільною доцільністю. Доцільність за-кону означає необхідність вибору суворо в рамках закону найоптимальніших (таких, що відповідають цілям і завданням суспі-льства) варіантів здійснення правотворчої діяльності і діяльнос-ті з реалізації права. Наприклад, при визначенні кримінального покарання суддя, керуючись законом, призначає той захід пока-рання, який є найдоцільнішим в даному разі, з урахуванням тяж-кості злочину, особи злочинця. У кожному окремому випадку закон має додержуватися, однак у рамках закону може прийма-тися той захід, що є найдоцільнішим у кожному конкретному випадку. Необхідність точного і неухильного виконання правових роз-поряджень незалежно від суб'єктивного ставлення до них окре-мих осіб обумовлена презумпцією доцільності чинного закону. 5. Невідворотність відповідальності за правопорушення озна-чає своєчасне розкриття будь-якого протиправного діяння. Пра-воохоронні органи покликані як запобігати правопорушенням, так і вести ефективну боротьбу з ними. У цьому полягає реаль-ність законності — досягнення фактичного виконання правових розпоряджень у всіх видах діяльності і невідворотності відпові-дальності за будь-яке їх порушення. 6. Обумовленість законності режимом демократії, який пе-редбачає суворе додержання двох типів правового регулювання:— спеціально-дозвільного — поширюється на владні державні органи і посадових осіб («дозволено лише те, що прямо перед-бачено законом»);— загальнодозвільного — поширюється на громадян та їх об'-єднання («дозволено все, крім прямо забороненого законом»); а також додержання рівності всіх перед законом і судом, яка припускає безумовне право суб'єкта на судовий захист прав. Ось чому, крім юридичної рівності, важливою є наявність незалежного судового правосуддя, яке ґрунтується на верховенстві закону і до-держанні принципу поділу влади. Цими вимогами законність проявляє себе як елемент (ознака) демократичного режиму. Вимоги законності Вимоги законності (те, чого вимагає законність) відобража-ють її спрямованість, обумовлену змістом норм права. На відмі-ну від принципів, які виражають зміст законності, діють у всіх її сферах, стосуються всіх видів діяльності будь-яких суб'єктів су-спільних відносин, вимоги законності пов'язані з окремими ви-дами діяльності певних суб'єктів. Вони є юридичними умовами (правилами) втілення в життя принципів права. Розглянемо вимоги законності у сфері правотворчості і реа-лізації права. Вимоги законності в правотворчості: 1) забезпечення відповідності змісту закону потребам життя. Для цього необхідно створювати закони на науковій основі, на основі рекомендацій і узагальнень учених; 2) забезпечення верховенства закону щодо інших правових актів, тобто додержання субординації в нормативних актах (на-приклад, укази президента повинні відповідати законам, акти уряду — указам президента); 3) забезпечення своєчасного створення закону і його скасу-вання з додержанням певної процедури; 4) забезпечення стабільності правових актів, більш тривалого строку їх чинності, за винятком тих, які видаються на певні стро-ки (наприклад, закон про бюджет на рік); 5) видання правових актів у тій формі, яка передбачена зако-ном, з усіма необхідними для цього реквізитами. Вимоги законності у сфері реалізації права: 1) наявність спеціальних і юридичних механізмів, які забез-печують реалізацію права (додержання і виконання обов'язків, наявність можливостей для здійснення суб'єктивного права); 2) гарантоване якісне застосування права з урахуванням усіх обставин; 3) правильне тлумачення правових норм; 4) стабільність судової практики та ін. Гарантії законності Гарантії законності — це умови суспільного життя і заходи, що вживаються державою для забезпечення режиму законності і стабільного правопорядку. Гарантії законності можна поділити на:— загольносоціольні;— спеціально-соціальні — юридичні та організаційні. Загальносоціальні гарантії законності: 1) економічні — ступінь економічного розвитку суспільства, ритмічності роботи господарського механізму країни, росту про-дуктивності праці і обсягу виробництва; різноманіття і рівність усіх форм власності, рівність економічних можливостей суб'єк-тів суспільних відносин. Наявність економічної незалежності суб'єктів права створює об'єктивні умови для їх зацікавленості в законності; 2) політичні — ступінь демократизму конституційного ладу, тобто наявності розвинутої системи народовладдя, демократич-них форм і інститутів його здійснення; політичного плюралізму, який дозволяє особі вільно самовизначатися, об'єднуватися в організації за різними інтересами; додержання принципу поділу влади. 3) ідеологічні — ступінь розвитку правосвідомості, комплексу моральних і правових уявлень про необхідність законослухняної поведінки, недопустимості вчинення аморальних проступків, які одночасне протиправними; ідеологічний плюралізм, не нав'я-зування державою ідеології, а турбота про правове навчання, виховання, правову культуру. Істотне значення має широка по-інформованість населення, свобода преси, думок, що дозволяє вести публічну боротьбу з правопорушеннями в будь-якій сфері державного і суспільного життя. Економічні, політичні, ідеологічні гарантії законності — це реальна матеріальна основа для нормального функціонування громадянського суспільства. Спеціально-соціальні гарантії законності можна поділити на дві груп: юридичні — передбачена законом система спеціальних засо-бів, за допомогою яких забезпечується створення якісних зако-нів, їх додержання і виконання; організаційні — заходи організаційно-юридичного характеру, спрямовані на забезпечення режиму законності, боротьбу з правопорушеннями, захист прав громадян. До них належать кадро-ва робота, організація умов для нормального функціонування юрисдикційних і судових органів, їх структурних підрозділів з метою ефективної протидії випадкам організованої злочиннос-ті, боротьби з корупцією тощо. Юридичні гарантії законності створюються в результаті діяль-ності законодавчих, виконавчих, правоохоронних і судових органів влади, спрямованої на запобігання правопорушенням та їх припи-нення. Діяльність законодавчих органів спрямована на видання якіс-них нормативно-правових актів, якими встановлюється юридич-на відповідальність за вчинення протиправних дій. Завдяки діяльності конституційного суду забезпечується не-ухильне додержання конституції держави. Розглядаючи справи про конституційність нормативно-правових актів представниць-ких органів влади, правозастосовну практику за скаргами гро-мадян та ін., конституційний суд створює додаткові і дійові га-рантії їх досконалості. Це сприяє формуванню гармонічної єди-ної системи законодавства. Виконавчі органи сприяють зміцненню законності своєю діяль-ністю, спрямованою на втілення в життя правових норм основного і поточних законів держави, охорону і захист прав і свобод грома-дян. їх обов'язок полягає в прийнятті нормативно-правових ак-тів, щоб виконувати і розвивати закони. Суттєве значення має розвите почуття морально-правової відповідальності посадових осіб і державних службовців за повне і ефективне виконання обов'язків у рамках закону. Судові і правоохоронні органи держави (прокуратура, арбітраж-ний суд, міліція) виконують безпосередню роботу з профілакти-ки і припинення правопорушень. Від них залежать процесуальне забезпечення норм матеріального права, реальне життя форма-льно закріплених прав і свобод громадян. Прокуратура здійснює найвищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів. Діяльність судів виражається у формі цивільного, кри-мінального, адміністративного судочинства. Будь-які рішення і дії державних органів, установ, посадових осіб, приватних під-приємців, що порушують права і свободи, можуть бути оскар-жені в суді. Якісна та ефективна робота загальних і арбітражних судів — одна із важливих гарантій стабільності і реальності за-конності. Значна роль у зміцненні законності і правопорядку в державі належить органам внутрішніх справ. Їх діяльність здійснюється в ім'я торжества законності, спрямована на охорону суспільства від злочинних посягань, забезпечує порядок у громадських міс-цях та ін. Законність є основою діяльності цих органів: вони повинні діяти в цілях, установлених правом, на основі права і у правових формах. Державні інспекції (адміністрації) і контрольно-ревізійний апа-рат здійснюють роботу з запобігання законності, їх виявлення і припинення у різних сферах державного і суспільного життя. Юридичні гарантії законності за найближчими цілями такі: 1) превентивні (запобіжні) — полягають в запобіганні право-порушенням: відвернення порушень адміністрацією трудових прав громадян, недопущення незаконного звільнення; 2) припиняючі (такі, що кладуть край) — спрямовані на при-пинення виявлених правопорушень: затримання, арешт, обшук, підписка про невиїзд; 3) відновлюючі — виражаються в усуненні або відшкодуванні негативних наслідків правопорушень: примусове стягнення алі-ментів, примусове вилучення майна із чужого незаконного во-лодіння; 4) каральні, або штрафні, — спрямовані на реалізацію юри-дичної відповідальності правопорушників: покарання особи, винної у вчиненні правопорушення. Юридичні гарантії законності за суб'єктами застосування можуть бути такими:— парламентські;— президентські;— судові;— прокурорські;— адміністративні (управлінські);— контрольні;— муніципальні (місцеві).
1 2 3 4 5 Категория: Теорія держави та права \| Добавил: Aspirant (10.05.2014)
Просмотров: 690 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: