Реферат на тему:Поняття правового регулювання і його відмінність від правового впливу - Теорія держави та права - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Поняття правового регулювання і його відмінність від правового впливу. Поняття правового регулювання і його відмінність від правового впливу Держава забезпечує життєдіяльність суспільства як системи через використання влади, а право - через нормативне регулю-вання. Останнє споконвічне покликано бути стабілізуючим і заспокійливим фактором завдяки принципам волі і справедли-вості, які містяться у ньому. Правове регулювання — це здійснюване державою за допомо-гою права і сукупності правових засобів упорядкування суспіль-них відносин, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток. Ознаки правового регулювання: 1) правове регулювання — різновид соціального регулювання; 2) за допомогою правового регулювання відносини між су-б'єктами набувають певної правової форми, яка має споконвічно державно-владний характер, тобто в юридичних нормах дер-жава вказує міру можливої та належної поведінки; 3) правове регулювання має конкретний характер, тому що завжди пов'язане з реальними відносинами; 4) правове регулювання має цілеспрямований характер — спрямоване на задоволення законних інтересів суб'єктів права; 5) правове регулювання здійснюється за допомогою право-вих засобів, які забезпечують його ефективність; 6) правове регулювання гарантує доведення норм права до їх виконання. Не слід плутати два явища: правове регулювання і правовий вплив. Термін «регулювання» походить від латинського слова «regulo» (правило) і означає впорядкування, налагодження, при-ведення чого-небудь у відповідність з чим-небудь. Термін «вплив» означає вплив на що-небудь за допомогою системи дій. Смис-лове навантаження у цих двох категорій є близьким, частково збігається, але не є однозначним. Правовий вплив — це взятий у єдності та різноманітті весь процес впливу права на суспільне життя, свідомість і поведінку людей за допомогою як правових, так і неправових засобів. Правовий вплив на людину здійснюється по двох каналах: 1) інформаційному — за допомогою правових норм до відома учасників доводиться позиція, яку займає держава стосовно дозво-леної, необхідної або забороненої поведінки; 2) ціннісно-орієнтаційному — за допомогою права здійснюєть-ся засвоєння суспільством його цінностей, які напрацьовані людст-вом і спадкоємне переходять з покоління в покоління. Правовий вплив багато в чому зводиться до інформативної та виховної ролі права, підсилити яку можуть пропаганда право-вих знань, система широкої юридичної освіти. Відмінності між правовим регулюванням і правовим впли-вом: за обсягом:* предмет правового впливу об'ємніше (ширше) предмета пра-вового регулювання — його складають відносини, які не регу-люються правом, але на які поширюється дія права; за змістом:* у правовому впливі не завжди є точний юридичний захід (кр:м норм права, він містить у собі інші соціальні засоби і фо-рми впливу на поведінку людей), тоді як у правовому регулю-ванні він є обов'язковим (регулювання відбувається за допомо-гою певної правової норми). За головними особливостями свого змісту правовий вплив є не специфічно правовим, а загальним, в якому діє не право як сукупність норм, а «дух» права, просліджується вплив права на систему суспільних відносин, потенціал психічного складу осо-би, її правову свідомість і культуру. Коли зміст права проходить через свідомість людей, вона стає правосвідомістю. Люди пови-нні поводитися однаково в однотипній ситуації, якщо право встановлює певні правила поведінки. Виробляється стандарт поведінки, формується загальна нормативна культура як безпо-середня передумова законослухняності громадян. Це і є право-вий вплив на поведінку людей; за механізмом реалізації права: у правовому регулюванні право реалізується через його ме-ханізм — систему правових засобів і форм (норми права, право-відносини, акти реалізації і застосування норм права та ін.), тоді як правовий вплив здійснюється за допомогою системи неюридичних засобів — ідеологічних, психологічних, інформаційних та інших механізмів. Сфера, основні напрямки і межі правового регулювання Сфера правового регулювання — це сукупність суспільних від-носин, яку можна і необхідно впорядкувати за допомогою права і правових засобів. Інакше: сфера правового регулювання — галузь соціального простору, яка охоплена правом. Це, насамперед, суспільні відносини — економічні, політичні, соціально-культур-ні. Йдеться про ті суспільні відносини, функціонування яких неможливо без використання правових засобів. Не все в суспільних відносинах урегульовано правом. На-приклад, не регулюються правом: в галузі економічних відносин — процеси виробництва; в галузі політичних відносин — розробка програм і статутів партій; в галузі духовно-культурних — релігійні відносини та ін. Скласти сферу правового регулювання можуть лише відносини, що піддаються правовому регулюванню. Право регулює конкретні, найсутнісніші, глобальні відносини, що про-ходять через волю і свідомість людей. При встановленні сфери правового регулювання слід вихо-дити не стільки із класифікації суспільних відносин (економіч-них, політичних тощо), скільки із матерії самого права як норма-тивного регулятора, цілеспрямованість якого — порядок у суспі-льстві. Ознаки сфери правового регулювання: 1) є соціальною, оскільки право регулює соціальні відносини, а не природні процеси (землетруси, тайфуни, фізико-хімічні явища та ін.); 2) є тією сферою соціального простору, де існують суспільні відносини, які можуть врегульовуватися правом, тобто можуть пройти через волю і свідомість людей (не можна регулювати дії, вчинені в стані неосудності або фізичного примусу); 3) містить у собі сукупність конкретних суспільних відно-син, які потребують врегулювання правом (а не суспільних про-цесів, що протікають за об'єктивними законами суспільного життя і не потребують регулювання правом); 4) охоплює найважливіші суспільні відносини, що у цей мо-мент найбільшим чином зачіпають інтереси суспільства, трудо-вих колективів, організацій, підприємств та ін. Тобто вона не є статичною, змінюється залежно від умов внутрішньої та зовніш-ньої обстановки, рівня економічного, соціального, духовно-куль-турного розвитку суспільства; 5) має обмежений обсяг охоплення (межі правової регламента-ції) і не може містити в собі ті соціальні явища, які об'єктивно не допускають формально-юридичного впорядкування (дружба, любов та ін.). Правом не може регламентуватися поведінка лю-дини, її розумова діяльність, особисте життя. Безпосередня пра-ця людини по створенню матеріальних або духовних благ також не регулюється правом, якщо при реалізації своїх інтересів, знань, навичок, умінь, здібностей вона не вторгається в сферу іншої людини, суспільства, держави. Є різні класифікації сфер правового регулювання. Види сфер правового регулювання за принципом співвідношення можливого і необхідного:— сфера можливого правового регулювання — галузь суспі-льних відносин, яка може бути врегульована правом;— сфера необхідного правового регулювання — галузь суспі-льних відносин, яка повинна бути врегульована правом. Види сфер правового регулювання за характером юридичної ді-яльності:— сфера законодавчого регулювання — галузь суспільних від-носин, фактично регламентована правовими нормами (законо-давча діяльність);— сфера регулювання, що реалізує право — галузь громадсь-кого життя, в якій фактично здійснюються правові норми (діяль-ність, що реалізує право). Види сфер правового регулювання за певними блоками суспіль-них відносин: 1) сфера економічних, головним чином майнових, відносин: виробництво, обмін, розподіл. Ці відносини (власності, розпо-ділу, обміну, оплати праці тощо) складають економічну основу суспільства, його каркас і потребують упорядкування; 2) сфера політичних, головним чином управлінських, відно-син усередині країни і на міжнародній арені. Ці відносини (управ-ління справами суспільства і держави з боку громадян, держави, її органів) складають політичну основу суспільства, охоплюють три гілки державної влади — законодавчу, виконавчу, судову. Управління суспільством здійснюється за допомогою механізму субординації (панування — підкорення). У тій частині, де управ-лінські відносини збігаються з майновими (управління економі-кою), вони належать до першого блоку; 3) сфера соціально-культурних, у тому числі особистих немайнових, відносин належить до галузі, охорони здоров'я, освіти, культури, науки, соціального забезпечення. Її складають відно-сини (з приводу освіти, медичної допомоги, наукової діяльнос-ті, заняття спортом тощо), що регулюються правом і не входять до сфери економічних і політичних відносин, випливають із охо-рони і захисту особистих прав і гідності громадян; 4) сфера судових і правоохоронних відносин, тобто відносин, пов'язаних з охороною (відверненням і припиненням порушень) су-спільного порядку. Боротьбу з правопорушеннями насамперед ведуть такі органи держави, як органи внутрішніх справ, проку-ратура, суд. Сфера правового регулювання піддається зміні: залежно від завдань змінюється зміст правового регулювання, звужується або розширяється його сфера. Урегульованість правом поведінки людей відбувається через впровадження правових відносин у певну сферу людської діяль-ності. Основні напрямки правового регулювання: \) закріплення і охорона нових суспільних відносин. Наприклад, н Україні на конституційному рівні закріплені право на свободу об’єднання в політичні партії і громадські організації, право на підприємницьку діяльність, право приватної власності; охорона довкілля, винаходу, авторства тощо; 2) заборона певних суспільних відносин і поведінки, наприклад, посягання на конституційний лад, шлюб між родичами, засну-вання комерційних банків посадовими особами правоохорон-них органів, створення партій у військових формуваннях та ін.; 3) зміна характеру відносин у певній сфері, наприклад, розви-ток фермерського господарства поряд з колгоспами і радгоспа-ми та ін.; 4) стимулювання розвитку певних суспільних відносин, напри-клад, стимулювання державою індивідуального будівництва бу-динків за допомогою кредитів; 5) сприяння (за допомогою нових законів) виникненню і форму-ванню нових відносин і суспільних явищ. Наприклад, Законом Укра-їни про референдум уводиться нове суспільне явище — ініціати-вна група всеукраїнського референдуму. Вона створюється на зборах громадян України, в яких беруть участь не менше ніж 200 осіб, що мають право на участь у референдумі. Пріоритетні напрямки правового регулювання в сучасній Ук-раїні:* у сфері економічних, майнових відносин — сприяння роз-витку ринкових відносин, додержання рівності форм власності (державної, приватної, комунальної);* у політичній сфері — сприяння розвитку в цивілізованій формі політичного плюралізму за умови додержання громадянсь-кого миру і злагоди;* у сфері управлінських відносин — сприяння ефективній роботі управлінського апарату без збільшення його штату;* у сфері охорони суспільного порядку — боротьба з коруп-цією та іншими правопорушеннями, охорона і захист прав і сво-бод людини і громадянина. Велике значення мають розвиток і підвищення ефективності природоохоронного законодавства, вдосконалення соціального законодавства, остаточне проведення судової реформи та ін. Сфера дії всіх галузей законодавства, разом узятих, збігаєть-ся зі сферою правового регулювання (про предмет і метод пра-вового регулювання див. главу «Система права»). Межі правового регулювання — межі владно-вольового впли-ву держави в особі її органів на суспільні відносини, поведінку людини. Вони відокремлюють галузь правового від не правово-го, встановлюють рамки поширення права, визначають харак-тер впливу права на свідомість і діяльність людини; обумовлю-ються як самою матерією права, так і особливостями відносин, що регулюються, інтересами держави і суб'єктів права, рівнем культури і цивілізованістю суспільства, економічними, культур-но-національними, релігійними та іншими факторами. Меж у правовому регулюванні важливо додержувати: 1) у системі суспільних відносин. Регулювати правом необхід-но лише ті суспільні відносини, які об'єктивно потребують та-кого регулювання. Не повинно бути вторгнення в галузь авто-номної свободи особи: у політичну сферу діяльності, особисті сімейні відносини, реалізацію духовно-культурних потреб; 2) у діяльності держави, спрямованій на вироблення нових пра-вових відносин. Не можна насаджувати нові суспільні відносини, до яких ще не дозріло суспільство або які суперечать правосві-домості і культурі особи та суспільства. Важливо, щоб правові норми, що видаються, відповідали економічним, політичним, правовим і іншим соціальним закономірностям і сприяли про-гресивному розвитку суспільства, найповнішому задоволенню потреб та інтересів особи; 3) у використанні державою способів правового регулювання. Необхідне застосування державою правомірних способів регу-лювання: встановлення не карально-залякуючого, а дозвільного режиму, який сприяв би розвитку особи. Превалювати мають дозволяння; зобов'язування і заборони повинні встановлювати-ся таким чином, щоб забезпечувати в суспільстві демократію, стабільний правовий порядок, права і свободи громадянина. Види, способи і типи правового регулювання Види правового регулювання розрізняють за «обсягом» суспі-льних відносин, на які воно поширюється, — це нормативне (загальне) та індивідуальне регулювання. Нормативне регулювання — це впорядкування поведінки лю-дей за допомогою нормативно-правових актів, розрахованих на їх багаторазове застосування за наявності передбачених ними обставин. Тобто обсяг суспільних відносин, на які поширюється нормативне правове регулювання, є кількісно невизначеним. Індивідуальне регулювання — це впорядкування поведінки людей за допомогою актів застосування норм права, тобто інди-відуальних рішень, розрахованих на одну конкретну життєву ситуацію, одну особу, наприклад, наказ ректора університету про призначення підвищеної стипендії студенту К. Нормативне та індивідуальне регулювання є взаємозалежними:* нормативне регулювання покликане забезпечити єдиний порядок і стабільність регулювання;* індивідуальне регулювання покликане забезпечити враху-вання конкретної обстановки, своєрідність певної юридичної ситуації. Деякі індивідуальні акти, що не підлягають багаторазовому застосуванню, виконуються або тривалий час (як у разі призначення підвищеної стипендії студенту К.), або одноразово (на-приклад, призначення директором заводу громадянина С.). Способи правового регулювання — складові елементи впоряд-кованих суспільних відносин: дозволяння, зобов'язування (ве-ління), заборона. Дозволяння — це надання особі права на свої власні активні дії (роби, як вважаєш за потрібне). Прикладом здійснення пра-вового регулювання за допомогою цього способу може бути будь-яка правова норма, що надає суб'єкту право на одержання тих чи інших благ. Дозволяння превалює в основному в галузях, які належать до приватного права. Зобов'язування (веління) — покладання на особу обов'язку активної поведінки (роби тільки так), наприклад, обов'язок за-безпечення обвинуваченому права на захист. Заборона — це покладання на особу обов'язку утримуватися від вчинення дій певного роду (тільки так не роби), наприклад, заборона пропаганди війни, національної чи расової переваги одних народів над іншими. Норми особливої частини Кримі-нального кодексу є фактично заборонами, оскільки вони вста-новлюють відповідальність за певні дії і тим самим їх забороня-ють. Зобов'язування (веління) і заборони превалюють в основ-ному в галузях, що належать до публічного права. Усі способи правового регулювання пов'язані із суб'єктив-ними правами. При дозволянні суб'єктивне право утворює зміст даного способу правового регулювання. При зобов'язуванні та забороні право вимоги належить іншим особам. Його призна-чення — забезпечити виконання активного (зобов'язування) або пасивного (заборони) юридичного обов'язку. Способи правового регулювання (дозволяння, зобов'язуван-ня, заборона) з більшою ефективністю досягають своєї мети лише в тісному взаємозв'язку один з одним. Дозволяння особі певної поведінки буде реальним за наявності обов'язку в інших осіб задовольнити потреби, що виникли у цьому зв'язку в правомо-чної особи. Трьом способам правового регулювання (дозволянню, зобо-в'язуванню, забороні) відповідають три різновиди норм права: такий, що дозволяє (надає правомочностей); такий, що зобов'я-зує; такий, що забороняє, а також три форми реалізації права: використання, виконання, додержання. На схемі це виглядає так: Способи правового регулювання Дозволяння \| Зобов'язування (веління) \| Заборона Види норм за характером розпоряджень Дозвільні (такі, що наділяють правом) норми \| Зобов'язувальні норми \| Заборонні норми Форми реалізації права Використання \| Виконання \| Додержання Крім способів правового регулювання виділяють його типи (режими). Тип правового регулювання — це особливий порядок право-вого регулювання, що виражається у певному поєднанні спосо-бів (дозволянь і заборон) і створює стан більшого чи меншого сприяння для задоволення інтересів суб'єкта права. Тип право-вого регулювання встановлює тип правового режиму. Нагадає-мо, що розрізняють два типи правового регулювання: загальнодозвільний \| спеціально-дозвільний - тип правового регулювання, що ґрунтується на загальному дозволянні, у рамках якого за-кон встановлює заборони на здійснення конкретних дій. Сутність загальнодозвільного режиму виражається принци-пом: «дозволено все, крім прямо забороненого законом». За цим типом регулювання створюють-ся цивільні, трудові, сімейні, житлові та інші правовідноси-ни (наприклад, особа має пра-во укладати будь-як угоди, за винятком тих заборон, що пе-редбачені в законі) \| - тип правового регулювання, що ґрунтується на загальній забороні, у рамках якої закон встановлює конкретні дозволи. Сутність спеціально-дозвільно-го режиму виражається прин-ципом: «заборонено все, крім прямо дозволеного законом». За цим типом регулювання вста-новлюються правові статуси та функції посадових осіб, державних службовців, міністрів, про-курорів, суддів, мерів міст та ін. (наприклад, суд у вже виріше-ній кримінальній справі має право знову повернутися до неї лише у випадках, прямо перед-бачених у законі)
1 2 3 4 5 Категория: Теорія держави та права \| Добавил: Aspirant (10.05.2014)
Просмотров: 772 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: