Реферат на тему:Поняття, ознаки і види правової поведінки. Поняття і ознаки правопорушення. Склад правопорушення. - Теорія держави та права - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Поняття, ознаки і види правової поведінки. Поняття і ознаки правопорушення. Склад правопорушення.. Правова поведінка — це соціальна поведінка особи (дія або бездіяльність) свідомо вольового характеру, яка є врегульова-ною нормами права і спричиняє юридичні наслідки. Юридичне нейтральна поведінка не є правовою. Правова поведінка — форма вияву свободи особи. Правовій поведінці властиві такі ознаки: 1) має соціальне значення як соціальне корисна (правомірна поведінка) або як соціальне шкідлива (правопорушення), що позначається на стані суспільних відносин у ході соціального розвитку; 2) має зовні виражений характер у вигляді дії або бездіяльнос-ті. Дія безпосередньо впливає на відносини між суб'єктами. Бездіяльність, як правило, є вербальною (словесною), склада-ється із різних висловлень, суджень і оцінок, які виражають вну-трішній стан суб'єкта; 3) має свідомо вольовий характер, тобто припускає усвідом-лення обставин і можливість здійснювати волю: спрямовувати свою поведінку і керувати своїми вчинками; 4) регулюється правовими нормами, що містяться в текстах правових актів, які або прямо описують умови і ознаки право-вих вчинків, або передбачають будь-які заходи моделювання правової поведінки. Це відрізняє правову поведінку від інших типів соціальної поведінки; 5) має властивість спричиняти юридичні наслідки, оскільки пов'язана з: а) реалізацією суб'єктом своїх інтересів (досягнення особистих цілей, задоволення потреб, зазнання певних втрат; 6) реакцією держави на результати правової поведінки (стиму-лювання, охорона соціальне корисних дій або вжиття заходів юридичної відповідальності за соціальне шкідливі дії).Види правової поведінки: правомірна \| неправомірна (протиправна) — правопорушення \| зловживання правом - соціальне корис-на, відповідає нор-мам права \| - соціальне шкід-лива, суперечить нормам права \| - відповідає нормам права, але є соціаль-но-шкідливою Всі інші дії можна назвати юридичне байдужими, індифе-рентними до права, такими, що не потребують якого-небудь пра-вового виправдання. Правова поведінка складається з елементів — правових вчинків. Елементи правового вчинку (суб'єкт, суб'єктивна сторона, об'єкт, об'єктивна сторона) називають складом правової пове-дінка. За формою зовнішнього вияву правова поведінка може бути:— фізичною (діяльність);— усною (вербальною);— письмовою (документальною). Правомірна поведінка. Причини нестабільності правомірної поведінки Правомірна поведінка — це суспільно корисна правова пове-дінка особи (дія або бездіяльність), яка відповідає розпоряджен-ням юридичних норм і охороняється державою. Ознаки правомірної поведінки: 1) є суспільне корисною соціальною поведінкою, забезпечує орга-нізованість і гармонійність громадського життя, стійкий правопо-рядок, є найважливішим чинником вирішення завдань і функцій держави і суспільства, задоволення інтересів суб'єктів права; 2) втілена в юридичну форму — відповідає нормам і принци-пам права; 3) має свідомо вольовий характер, який виражається зовні у вигляді дії або бездіяльності, здійснюється у формах реалізації норм права — додержання, виконання, використання (громадя-нами), правозастосування (посадовими особами), спричиняє юридичні наслідки — юридичні акти, юридичні вчинки; 4) гарантується, охороняється державою. Правомірна поведінка завжди містить два моменти:— інформаційний, тобто поінформованість громадянина про свої юридичні права і обов'язки. Важливою є не тільки наяв-ність розвинутого юридичного механізму захисту права на до-ступ до правової інформації, а й активне практичне використання його громадянами;— поведінковий, тобто уявлення про законні способи здійс-нення своїх юридичних прав і обов'язків. Слід зважити на те, що правомірна поведінка складається із елементів — правомірних вчинків, тобто таких, що мають суспіль-не корисний характер. В основі правомірної поведінки лежить розуміння справед-ливості і корисності розпоряджень правових норм, відповідаль-ності перед суспільством і державою за вчинки, що є показни-ком соціальної зрілості і юридичної грамотності особи. Через правомірну поведінку право діє, поза неї воно мертве. Вид і міра правомірної поведінки встановлені диспозиціями норм права. Правомірна поведінка виступає як загальна форма реалі-зації суб'єктивних юридичних прав і суб'єктивних юридичних обов'язків. Саме правомірна поведінка становить сутність правопоряд-ку. Через правомірну поведінку здійснюється управління суспіль-ством, його життєдіяльність. Основна маса виникаючих і дію-чих у суспільстві правовідносин має у своєму підґрунті правомі-рну поведінку. Причини нестабільності правомірної поведінки в нашому суспільстві. 1. Економічні — процес руйнування старого господарського організму (нежиттєздатного, але все-таки цілісного) значно ви-переджає становлення української економіки як саморегульова-ної системи виробничих зв'язків і матеріальних можливостей виробництва — на основі економічної волі. Громадяни позбави-лися звичних умов трудової діяльності і через неможливість і нездатність (економічна неграмотність і небажання брати на себе яку-небудь відповідальність) не можуть швидко адаптуватися до нової економічної обстановки, виникли невдоволення, апатія, агресивність, невпевненість у завтрашньому дні, балансування поведінки на межі між правомірною і неправомірною. 2. Соціальні — соціальна напруженість як результат ослаб-лення соціальної відповідальності держави і неврівноваженості соціальної політики. Нерегулярною оплатою праці, підвищен-ням плати за комунальні послуги, низьким рівнем соціального забезпечення (за наявності інфляції) держава вільно або мимо-волі провокує (незалежно від соціально-психологічної нестійко-сті особи) нестабільність правомірної поведінки. 3. Політичні — розпад СРСР, скасування однопартійної сис-теми, утвердження ідеологічного і політичного плюралізму, труд-нощі формування політичної системи українського суспільства виявили непідготовленість демократичних громадських сил до швидких історичних перетворень, відсутність прагматичної де-мократичної ідеології і політики для перехідного періоду. Це привело до політичної хиткості суспільства, яка спричинила й нестабільність правомірної поведінки громадян. 4. Ідеологічні — падіння колишніх ідеалів, низький рівень правосвідомості як наслідок руйнування системи правового ви-ховання, що існувала раніше, і лише започатковане формування нової. Правосвідомість громадянина виявилася непідготовленою до зняття криміналу з багатьох діянь, що вважалися раніше зло-чинними (спекуляція товарами, приватнопідприємницька діяль-ність, комерційне посередництво та ін.), і одночасного вступу в дію принципу «дозволено все, що не заборонено законом». Сво-боду вибору громадянин сприйняв як вседозволеність. Межа між правомірною і неправомірною поведінкою була стерта. 5. Юридичні: а) в галузі правотворчості — відсутність послідовності, логіч-ності в прийнятих законах і підзаконних актах, їх суперечли-вість підривають віру в якість законів, служать підставою для правового нігілізму (наприклад, нормативні акти про податки є неконкретними, неповними, казуїстичними); б) в галузі правоохоронної діяльності — слабке розкриття зло-чинності, корумпованість створюють умови для можливості обій-ти закон, породжують хиткість правомірної поведінки. Щоб правомірна поведінка перетворилася на норму життя для переважної більшості населення, необхідні розвинута еко-номіка, достатня для задоволення життєвих запитів громадян, стабільний демократичний політичний режим, додержання за-конності всіма посадовими особами і громадянами, високий рі-вень правової культури. Склад і види правомірної поведінки Склад правомірної поведінки — це система ознак поведінки, яка відповідає розпорядженням права. Склад правомірної поведінки Суб'єкт \| Суб'єктивна сторона \| Об'єкт \| Об'єктивна сторона - суб'єкти права: фізичні та юридичні особи, які визнані дієздатними і деліктоздатними, тобто здатними здійснювати свої права і обов'язки та нести юридичну відповідальність \| - внутрішнє ставлення (зацікавленість, байдужість) суб'єкта права до своєї діяльності та її результатів, визначення якості вчинків з яких складається поведінка, їх оцінка \| - явища навколишнього середовища, на які спрямовані правомірні вчинки: матеріальні та нематеріальні блага, суспільні відносини \| - зовнішня форма вираження правомірних вчинків: дія чи бездіяльність; їх корисні результати; причинний зв'язок між діяннями та їх наслідками Залежно від характеру правових розпоряджень розрізняють такі види правомірної поведінки: Належна (соціальні) необхідна) \| Можлива (соціальна допустима): (захист батьківщини, виконан-ня трудових обов'язків, додер-жання правил дорожнього руху та ін.) - закріплюється в імператив-них нормах як обов'язки та за-безпечується, крім як в інші спо-соби, державним примусом.— \| бажана (участь у виборах, оскарження неправомірних дій посадових осіб, вступ до шлюбу); — небажана (розлучення, страйк та ін.). — Закріплюється, як правило, у диспозитивних нормах як права суб'єкта, а не як його обов'яз-ки, реалізується відповідно до його волі (інтересу) і забезпечу-ється державою. За об'єктивною стороною правомірна поведінка виражаєть-ся в: - дії; - бездіяльності (наприклад, відмова обвинуваченого від дачі показань). За особливостями суб'єктивної сторони розрізняють такі види правомірної (законослухняної) поведінки:* активну;* звичайну (звичну);* пасивну (конформістську — її різновид);* маргінальну. Активна правомірна поведінка — це вид правомірної поведін-ки, який полягає в цілеспрямованій діяльності громадян, поса-дових осіб, пов'язаній з реалізацією своїх прав, обов'язків, ком-петенції в рамках правових норм і пов'язаний з додатковими витратами часу, енергії, а іноді й матеріальних коштів. Звичайна (звична) правомірна поведінка — це вид законослух-няної поведінки, що являє собою повсякденну службову, побу-тову та іншу діяльність людини, яка відповідає розпорядженням правових норм, стала звичкою і не потребує додаткових витрат і зусиль. Необхідність здійснення поведінки лише правомірним чином стала для такої людини звичною, навіть неусвідомленою в усіх аспектах. Пасивна правомірна поведінка — це вид правомірної поведін-ки, який виявляється в бездіяльності, умисному невикористанні суб'єктом належних йому прав і обов'язків: неучасті у виборах тощо. Пасивна позиція призводить до конформістської поведін-ки, тобто пасивно-пристосовницької, яка не відрізняється від поведінки інших (принцип: «роби так, як роблять інші») — до підпорядкування суб'єкта груповим стандартам і вимогам. Маргінальна поведінка — це вид поведінки, який характери-зується «проміжним» (прикордонним) між правомірним і про-типравним станом особи. Маргінальна поведінка особи виража-ється в готовності до протиправних дій у разі зменшення нагля-ду за її поведінкою, але не стає антисуспільною, не призводить до правопорушення через страх юридичної відповідальності (на-приклад, пасажир оплатив проїзд в автобусі лише тому, що в нього зайшов контролер). Поняття і ознаки правопорушення Правопорушення — це суспільне» небезпечне або шкідливо неправомірне (протиправне) винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, яке спричиняє юридичну відповідальність. Правопорушенню властиві такі ознаки: 1) має протиправний, неправомірний, характер, тобто супере-чить нормам права, чиниться всупереч праву, є свавіллям су-б'єкта; являє собою порушення заборон, зазначених у законах і підзаконних актах, невиконання обов'язків, що випливають із нормативно-правового акта, акта застосування норм права або договору, укладеного на основі закону; 2) є суспільна шкідливим (наприклад, прогул,) або суспільна небезпечним (посягання на життя людини). Суспільна шкідли-вість (проступок) і суспільна небезпечність (злочин) — основна об'єктивна ознака, що відрізняє правомірну поведінку від не-правомірної. Юридичний аспект шкідливості виражається в по-рушенні суб'єктивних юридичних прав і обов'язків або пере-шкоді їх виконанню, матеріальний — у заподіянні учаснику пра-вовідносин матеріальних або моральних збитків; 3) виражається в поведінці — протиправній дії (крадіжка, розбій, наклеп, образа) або бездіяльності (недбалість, прогул, залишення особи в безпомічному стані). Думки, наміри, пере-конання, які зовні не виявилися, не визнаються чинним зако-нодавством об'єктом переслідування. Практика переслідування за інакомислення є виявом репресивної суті тоталітарного ре-жиму в державі; 4) має свідомо вольовий характер, тобто в момент вчинення правопорушення залежить від волі і свідомості учасників, пере-буває під контролем їх волі і свідомості, здійснюється ними ус-відомлено і добровільно. Відсутність свободної волі є юридич-ною умовою, за якою діяння не визнається правопорушенням, навіть якщо воно і мало шкідливі наслідки. Правопорушенням визнається лише неправомірне діяння деліктоздатної особи (ма-лолітні і душевнохворі деліктоздатними не вважаються); 5) є винним. Правопорушенням визнається лише винне діян-ня, тобто дія, яка виражає негативне внутрішнє ставлення пра-вопорушника до інтересів людей, завдає своєю дією (чи безді-яльністю) збитки суспільству і державі, містить вину. Вина — це психічне ставлення особи до свого діяння і його наслідків. Усі сум-ніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України). 6) є кримінальним, тобто спричиняє застосування до право-порушника заходів державного примусу, заходів юридичної від-повідальності у вигляді позбавлень особистого, організаційного і матеріального характеру. Застосування державного примусу до правопорушника має на меті захистити правопорядок, права і свободи громадян. Відсутність зазначених ознак не дозволяє розглядати діяння як правопорушення. Склад правопорушення Склад правопорушення — це система ознак протиправної по-ведінки, необхідних і достатніх для притягнення до юридичної відповідальності. Склад правопорушення: суб'єкт \| суб'єктивна сторона \| об'єкт \| об'єктивна сторона Суб'єкти правопорушення — фізичні і юридичні особи Фізичні особи як суб'єкти правопорушення повинні володі-ти деліктоздатністю, тобто здатністю нести юридичну відповідаль-ність. Вік настання юридичної відповідальності фізичної особи є різним, що визначено в окремих галузях законодавства. Суб'єктами кримінального, дисциплінарного, матеріального правопорушення виступають лише фізичні особи, цивільного — фізичні і юридичні особи, адміністративного — переважно фізи-чні особи, а в окремих випадках, встановлених у законодавстві, й юридичні особи (порушення правил пожежної безпеки, неви-конання вимог щодо охорони праці, порушення законодавства про захист прав споживачів та ін.). Юридична особа не може бути суб'єктом кримінального зло-чину. Ним може бути посадова особа підприємства, організації, установи або особа, яка виконує функції керівника організації, капітана морських, річкових і повітряних суден та ін. Така особа іменується в юридичній літературі спеціальним суб'єктом пра-вопорушення. Вона може виступати суб'єктом матеріального і адміністративного правопорушення. Суб'єктивна сторона правопорушення — сукупність ознак, які характеризують суб'єктивне (психічне) ставлення особи до вчи-неного нею протиправного діяння і його негативних наслідків, а саме — вина, мотив, мета правопорушення. Обов'язковою се-ред них є вина — безпосередній вияв психічного ставлення до вчиненої шкідливої дії (або бездіяльності) та її негативних на-слідків Правопорушення, суб'єктом якого є юридична особа, являє собою не що інше, як винну дію конкретних фізичних осіб, яка призвела до заподіяння певної шкоди. Хоча суб'єктом відпові-дальності в таких випадках виступає юридична особа, це не ви-ключає можливості відшкодування збитків, заподіяних органі-зації внаслідок притягнення її до юридичної відповідальності, самою винною фізичною особою. Наприклад, у ст. 452 ЦК Укра-їни закріплене положення про те, що особа, яка відшкодувала збитки, завдані з вини іншого, має право зворотної вимоги (ре-гресу) до винної особи в розмірі сплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Вина виражається у формі умислу чи необережності: умисел: \| необережність: прямий — усвідомлення особою протиправності своєї поведін-ки та бажання настання шкід-ливих або небезпечних наслід-ків непрямий — усвідомлення про-типравності своєї поведінки, але байдужне ставлення до на-стання можливих негативних наслідків \| протиправна самовпевненість — усвідомлення протиправності свого діяння і легковажний роз-рахунок на можливість запобі-гання негативним наслідкам протиправна недбалість — усві-домлення протиправності сво-єї поведінки та небажання на-стання негативних наслідків, які в силу професіоналізму та посадового становища можна і треба було передбачити Мотив (наприклад, вбивство з корисливих і хуліганських мотивів) і мета (наприклад, вбивство з метою приховання іншо-го злочину) враховуються при кваліфікації правопорушення, визначенні міри покарання. Об'єкт правопорушення — порушене матеріальне чи нематеріаль-не благо: власність, життя, здоров'я громадян, суспільний по-рядок, суспільні відносини, що захищаються нормами права Об'єктивна сторона правопорушення — сукупність зовнішніх ознак, що характеризують дане правопорушення: протиправне діяння \| шкідливий результат, що спричинився \| причинно-наслідковий зв'язок між діянням і шкідливим результа-том Наприклад, тілесне ушкодження може бути тяжким, серед-ньої тяжкості, легким — відповідно до КК кожне з них утворює самостійний склад злочину.
1 2 3 4 5 Категория: Теорія держави та права \| Добавил: Aspirant (04.05.2014)
Просмотров: 748 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: