Меню сайта
Категории раздела
Друзья сайта
Статистика
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
| Главная » Статьи » Реферати » Теорія держави та права |
Реферат на тему: Підстави і стадії юридичної відповідальностi
|
Реферат на тему: Підстави і стадії юридичної відповідальностi Підстави юридичної відповідальності — це сукупність обста-вин, наявність яких робить юридичну відповідальність можли-вою та повинною. Відсутність сукупності таких обставин виклю-чає її. Слід розрізняти підстави притягнення до юридичної відпо-відальності і підстави настання юридичної відповідальності. Підстави притягнення до юридичної відповідальності — це су-купність обставин, наявність яких робить юридичну відпові-дальність можливою. Фактичною підставою притягнення до юридичної відповідаль-ності є склад правопорушення. Правопорушення не приводить автоматично до настання від-повідальності, а служить лише підставою для притягнення до неї. Підстави настання юридичної відповідальності — це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність по-винною. Підставами настання юридичної відповідальності є такі обставини: 1) факт здійснення соціальне) небезпечної поведінки (право-порушення) — фактична підстава; 2) наявність норми права, яка забороняє таку поведінку і встановлює відповідні санкції (за її допомогою відбувається ви-значення складу правопорушення) — нормативна підстава. На-приклад, у диспозиціях багатьох статей КК факт вчинення зло-чину організованою групою розцінюється як кваліфікуюча ознака, яка істотно обтяжує відповідальність за вчинене; 3) відсутність підстав для звільнення від відповідальності. Мож-ливість звільнення від відповідальності зафіксована нормами права (наприклад, передача неповнолітнього під нагляд батьків). У законах можуть міститися вказівки про обставини, які виклю-чають відповідальність (стан крайньої необхідності, необхідної оборони або перебування в стані неосудності); 4) наявність правозастосовного акта — рішення компетент-ного органу, яким покладається юридична відповідальність, ви-значаються її вид і засіб (наказ адміністрації, вирок суду та ін.) — процесуальна підстава. Як юридичні факти можуть виступати правові презумпції'. презумпції неспростовні — припущення, що не підлягають сумніву і доведенню (закріплені в законі) про наявність або від-сутності певних фактів. Це положення, які є принципами; презумпції спростовні — припущення, що не підлягають сум-ніву (закріплені в законі) про наявність або відсутність певних фактів, доки щодо них не буде доведено інше. Це положення, які допустимо заперечувати. Настання юридичної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення, відбувається в результаті її (відповідальності) покладення уповноваженими на те посадовими особами держа-вних органів. Юридичній відповідальності властива чітка нормативна рег-ламентація здійснення, яка встановлюється нормами процесуаль-ного права. Відсутність в окремих випадках процесуальної регла-ментації, механізму покладення відповідальності ускладнює роз-гляд обставин справи, складу правопорушення, забезпечення прав усіх учасників процесу. В механізмі покладення юридичної відповідальності можна виділити певні стадії. Вони подібні стадіям правозастосовної ді-яльності, однак мають свою специфіку. Стадії юридичної відповідальності охоронного характеру: 1 | Стадія загального стану (попереджувальна відпові-дальність)— | виникнення підстав для при-тягнення до відповідальності настає з моменту правопору-шення, тобто юридичного фак-ту, що спричинив конкретні правовідносини 2 | Стадія притягнення до від-повідальності (суб'єктивна сторона)–– | встановлення компетент-ними органами суб'єкта пра-вопорушення (фізичної або юридичної особи) і досліджен-ня обставин справи про право-порушення 3 | Стадія встановлення юри-дичної відповідальності (об'єктивна сторона) | ухвалення рішення про за-стосування (незастосування) санкції, вибір у її межах виду та заходу відповідальності 4 | Стадія настання юридичної відповідальності— | реалізація конкретних заходів юридичної відповідальнос-ті — на підставі певних норм правозастосовного акта: вико-нання стягнення (наприклад, в адміністративному праві) або покарання (у кримінальному праві) Правопорушення і юридична відповідальність співробітника органів внутрішніх справ Правопорушення, вчинені співробітниками органів внутрі-шніх справ, можна поділити на такі види: 1) вчинені на службі; 2) вчинені у зв'язку зі службою; 3) вчинені поза службою. Численний персонал органів внутрішніх справ як частина населення країни піддається впливу загальних факторів право-порушень, що кореняться в соціальних суперечностях. Особливі умови, що сприяють вчиненню правопорушень у системі правоохоронних органів, виражаються в таких можли-востях:— зловживання владними повноваженнями (зловживання службовим становищем);— використання не за призначенням табельної зброї;— зловживання службовими приміщеннями;— використання не за призначенням спецзасобів, спецтехніки;— зловживання ізоляторами тимчасового затримання підо-зрюваних (ІТЗ) і слідчих ізоляторів (СІЗО). Правопорушення, вчинені співробітниками органів внутрі-шніх справ на службі і у зв'язку зі службою, як і всі правопору-шення, можуть бути двох видів: проступки | злочини Проступки Адміністративні Настає адміністра-тивна відповідаль-ність— | суспільне шкідливі, протиправні, вин-ні діяння співробітників, що посягають на державний лад або суспільний порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління. Дисциплінарні Настає дисциплінар-на відповідальність— | суспільне шкідливі порушення закріп-леного нормами права (статутами, поло-женнями, правилами) юридичне обов'яз-кового порядку діяльності конкретних колективів органів та установ внутрішніх справ, тобто службової, учбової, трудової дисципліни. Цивільно-правові Настає цивільно-правова відповідаль-ність— | посягання на врегульовані нормами цивільного права майнові і особисті не-майнові відносини, а також деякі відно-сини, передбачені нормами трудового, сі-мейного, земельного права. Матеріальні Настає матеріальна відповідальність— | заподіяння шкоди організаціям або гро-мадянам під час виконання службових обов'язків. Злочини 1. Фальсифікації: а) посадове підроблення — фальсифікація матеріалів; б) зловживання службовим становищем у формі приховування злочинів від обліку, одержання хабара. 2. Насильство: а) дії, спрямовані на незаконне позбавлення волі із застосуванням до особи фізичної сили, нанесенням побоїв, заподіянням легких і менш тяжких тілесних ушкоджень, тяжких тілесних ушкоджень без обтяжуючих обставин; б) дії, що спричинили неумисне убивство. | Проти правосуддя а) притягнення сві-домо невинного до кримінальної відпо-відальності; б) за свідомо неза-конний арешт; в) примушування до давання показань та ін. Юридична відповідальність співробітника органів внутрішніх справ є складовою частиною його спеціального правового ста-тусу як посадової особи (разом з повноваженнями, тобто права-ми і обов'язками). Вона має вторинний характер: реалізується в результаті вчиненого правопорушення, являє собою не просто порушення виконання обов'язку, а й реакцію на правопорушен-ня, що спричиняє несприятливі наслідки для винної особи. Правда, чинне законодавство України не завжди конкретизує відповідальність окремих категорій співробітників органів внут-рішніх справ, за винятком кримінальної і адміністративної. Ефек-тивності юридичної відповідальності співробітника органів внут-рішніх справ сприяла б чітка вказівка на склади правопорушень, що спричиняють дисциплінарну, матеріальну та інші традиційні види відповідальності. Якщо розглядати особливості юридичної відповідальності співробітника органів внутрішніх справ у контексті загальногро-мадянської юридичної відповідальності, то висновок може бути один: він несе однакову відповідальність за однакові правопору-шення з іншими громадянами; для нього існують однакові під-стави для притягнення до юридичної відповідальності (наявність складу правопорушення), єдиний процесуальний порядок, єди-не судочинство та ін. Тут діють загальні для всіх громадян конституційні принципи: рівність перед законом, рівна відповідаль-ність перед судом. Якщо розглядати особливості юридичної відповідальності співробітника органів внутрішніх справ у контексті його служ-бової діяльності, то загальним правилом є таке: він несе підви-щену відповідальність за порушення норм права, тому що наді-лений значним обсягом прав і обов'язків — повноважень (правообов'язків) щодо особи і громадянина. До особливостей юридичної відповідальності співробітників органів внутрішніх справ можна віднести: 1) більш широке коло підстав для відповідальності; 2) наявність підстав для відповідальності, застосовуваних лише до співробітників органів внутрішніх справ як до службовців; 3) підвищений рівень відповідальності стосовно тих її видів, що поширюються і на громадян; 4) виникнення складів правопорушень як безпосереднього результату наявності державно-владних повноважень. Види юридичної відповідальності, застосовувані до співробі-тників органів внутрішніх справ: кримінальна — позбавлення волі, майна, виправні роботи без позбавлення волі та ін. — конкретні санкції застосовуються лише за вчинення злочинів, перелік яких міститься в кримінальному законодавстві; адміністративна — особи рядового і начальницького складу несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами; за порушення правил дорожнього руху, полювання, рибальства і охорони рибних запасів, митних правил і за контрабанду — на загальних підставах. До них не можуть бути застосовані такі заходи, як штраф, адміністратив-ний арешт, виправні роботи; дисциплінарна — накладається в порядку, передбаченому пра-вилами внутрішнього трудового розпорядку, а також відповідно до норм Положення про службу в органах внутрішніх справ і Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ — у разі, якщо за такі порушення не встановлена адміністративна чи криміна-льна відповідальність; матеріальна — настає тоді, коли співробітник (заподіювач шкоди) перебуває в трудових або службових відносинах з потер-пілим. Матеріальна відповідальність поширюється на випадки заподіяння шкоди державній власності, її розмір за шкоду, заподіяну співробітником (особою рядового і начальницького скла-ду) державі під час виконання службових обов'язків, залежить від складу правопорушення. Як правило, це неповне відшкоду-вання шкоди в порядку регресу відповідному органу внутрішніх справ, оскільки збитки заподіюються під час виконання службових обо-в'язків. Орган же внутрішніх справ відшкодовує шкоду у повно-му обсязі незалежно від вини співробітника (заподіювача шко-ди) — в результаті неправильного виконання їм службових обо-в'язків — тим організаціям, підприємствам, громадянам, яким вона була заподіяна; цивільно-правова — настає тоді, коли співробітник (заподію-вач шкоди) не перебуває в трудових або службових відносинах з потерпілим; він відшкодовує будь-яку майнову шкоду, заподія-ну ним не під час виконання службових обов'язків. Слід зазначити, що наукова громадськість України останнім часом активно виступає за доцільність створення адміністратив-ної юстиції. Передбачається, що вона здійснюватиметься в сис-темі загальних судів шляхом їх спеціалізації. Створення адмініс-тративних судів дозволить зробити крок до побудови правової держави, реалізації принципу відповідальності держави перед особою, а не тільки особи перед державою, створити додаткові гарантії від порушень прав і свобод людини і громадянина з боку державних органів та їх посадових осіб, у тому числі спів-робітників органів внутрішніх справ. | |
| Просмотров: 423 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всего комментариев: 0 | |