Реферат на тему: Механізм правового регулювання - Теорія держави та права - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Механізм правового регулювання. Відмітна риса правового регулювання полягає в тому, що воно має специфічний механізм. Поняття механізму правового регу-лювання використовується в теорії для розкриття взаємодії різ-них елементів правової системи, за допомогою яких здійсню-ється регулятивний вплив на суспільні відносини з метою їх впорядкування. Механізм правового регулювання — це узята в єдності система правових засобів, способів і форм, за допомогою яких норматив-ність права переводиться в упорядкованість суспільних відно-син, задовольняються інтереси суб'єктів права, встановлюється і забезпечується правопорядок («належне» у праві стає «сущим»). Основні ознаки (риси) механізму правового регулювання такі: 1. Є складовою частиною механізму соціального регулювання. Його правова діяльність супроводжується політичним, економі-чним, етичним та іншим видами механізму соціального регулю-вання, переплітається з ними. 2. Будучи категорією широкою за обсягом, збирає воєдино всі явища правової дійсності:— засоби (норми права, суб'єктивні права і юридичні обо-в'язки, рішення судів тощо, об'єктивовані в правових актах);— способи (дозволяння, зобов'язування, заборона);— форми (використання, виконання, додержання, застосу-вання). 3. Становить систему правових засобів, способів, форм, що пе-ребувають у взаємозв'язку і взаємодії. Кожна частина механізму правового регулювання знаходиться на своєму місці (як годин-ний механізм), виконує специфічні функції. Якість виконува-них ними функцій впливає на роботу інших частин і результат функціонування механізму в цілому. 4. Є динамічною частиною правової системи суспільства. Його рух виражається в стадіях, яким відповідають свої механізми дії. Як і правова система суспільства, механізм правового регулю-вання являє собою цілісність правової дійсності, визначається закономірностями еволюції суспільства, рівнем розвиненості економіки, культури. Його призначення полягає в приведенні в дію необхідних елементів правової системи, забезпеченні 'їх «ро-боти». Від механізму залежать ефективність правового регулю-вання, відповідність поведінки учасників суспільних відносин розпорядженням юридичних норм, їх рух до задоволення своїх інтересів. 5. Результатом його діяльності є встановлення правопорядку в суспільстві. Елементи механізму правового регулювання та їх призначення Механізм правового регулювання складають елементи, обо-в'язкові на окремих його стадіях: 1) принципи права, норми права, нетипові правові розпоря-дження (спеціалізовані норми права), об'єктивовані в нормати-вно-правових актах; 2) правовідносини, суб'єктивні юридичні права і обов'язки в їх індивідуалізації (конкретизації); 3) акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків; 4) акти застосування норм права. Кожний елемент виконує специфічну роль у регулюванні ді-яльності суб'єктів і суспільних відносин, що виникають на їх основі. Розглянемо коротко кожний з елементів. 1. Норма права в механізмі правового регулювання. Норма права — це споконвічний елемент і нормативна осно-ва механізму правового регулювання. Норма права являє собою загальне обов'язкове правило (мо-дель) поведінки, яке встановлює для суб'єкта як можливий варі-ант поведінки — суб'єктивні юридичні права, так і необхідний варіант поведінки — суб'єктивні юридичні обов'язки. Специфічне завдання норми права в механізмі правового регулю-вання полягає в тому, щоб: а) визначити загальне коло людей, на які вона поширює свою дію; б) встановити зміст суспільних відносин (зміст поведінки суб'єкта), а також об'єкти правовідносин; в) визначити обставини, в яких особа повинна керуватися даним правилом поведінки; г) розкрити саме правило поведінки вказівкою на права і обов'язки учасників відносин, що регулюються, характер їх зв'яз-ку між собою, а також державно-примусові заході, що застосо-вуються до осіб у разі невиконання ними юридичних обов'язків. Зобов'язуючі норми регламентують активну поведінку зобо-в'язаних осіб. Дозвільні та заборонні норми покладають пасивні обов'язки на зобов'язаних осіб і дозволяють вчинення активних дій носієм суб'єктивного права. Характер регулюючого впливу нормативної основи механіз-му правового регулювання залежить від того, як впливає право: шляхом зобов'язуючого розпорядження, або шляхом дозволян-ня чи заборони. Норма права набуває зовнішнього вираження в нормативно-правовому акті, який забезпечує її дійовість. Нормативно-правові акти обслуговують нормативну основу механізму правового регулювання. Функції нормативно-право-вих актів полягають головним чином у тому, щоб увести в пра-вову систему нові юридичні норми, забезпечити їх зміну або скасування, підвищити ефективність їх дії. До нормативно-правових актів (законів, підзаконних актів) приєднуються акти, в яких дається їх офіційне роз'яснення, тлу-мачення. Акти тлумачення норм права (інтерпретаційні акти) не міс-тять нових правоположень, а є засобом, який забезпечує одна-кове розуміння і застосування чинних нормативних актів. Чіт-кість і ефективність механізму правового регулювання залежать від правильного тлумачення норм права. 2. Правовідносини у механізмі правового врегулювання. Правовідносини — необхідний елемент механізму правового регулювання, важлива ступінь здійснення програм, закладених у нормах права. У правовідносинах індивідуалізуються положення відповідної правової норми, конкретизуються суб'єктивні юридичні права і обов'язки певних суб'єктів, їх повноваження і юри-дична відповідальність. Індивідуалізація загальних моделей поведінки стосовно конкретних осіб — другий рівень правового регулювання. Особливості прав, обов'язків, повноважень і відповідальнос-ті (а звідси й особливості правовідносин) багато в чому залежать від характеру регулюючого впливу норм права, у результаті яко-го складаються різні види правовідносин — регулятивні чи охо-ронні, активні чи пасивні. Отже, правовідносини в механізмі правового регулювання утворюють певну систему і лише так вони забезпечують переве-дення загальних розпоряджень норм права в суб'єктивні юри-дичні права і суб'єктивні юридичні обов'язки, повноваження і юридичну відповідальність для конкретних осіб, дозволяють до-сягти виконання їх волі, задоволення інтересів. При цьому центром загальних юридичних зв'язків, що скла-дають основу правовідносин, є правовий статус, у тому числі правосуб'єктність, як перший крок у конкретизації розпоряджень норм права на цій стадії. Правовідносини в механізмі правового регулювання викону-ють такі функції: а) визначають конкретне коло осіб, на яких поширюється дія норм права у цей момент; б) закріплюють конкретну поведінку, якої повинні або мо-жуть додержуватися особи; в) служать умовою для можливого приведення в дію спеціаль-них юридичних засобів (прокуратурою, судом, міліцією) з метою забезпечення суб'єктивних прав, обов'язків, відповідальності. Таким чином, правовідносини в механізмі правового регу-лювання — це засіб «переведення» загальних розпоряджень юри-дичних норм у площину суб'єктивних прав і обов'язків для да-них суб'єктів. 3. Акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків у механізмі правового регулювання. Акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків — це факти-чна поведінка суб'єктів правовідносин, пов’язана зі здійсненням (реалізацією) своїх прав і обов'язків. Можливі два результати реагування на правове регулювання:* активний — вчинення дій, що дозволяються (наприклад, брати участь у виборах органів влади);* пасивний — утримування від заборонених дій (наприклад, не завдавати шкоди довкіллю). Якщо активними діями реалізуються права — має місце вико-ристання правових норм. Якщо активними діями реалізуються обов'язки — має місце виконання правових норм. Якщо реалізація правових норм, що забороняють які-небудь дії, полягає в утримуванні від їх вчинення — має місце додер-жання норм права. Наприклад, норми кримінального права реа-лізуються тоді, коли громадяни не вчиняє протиправних дій. Отже, акти безпосередньої реалізації у формах використання наданих нормами права можливостей, виконання зобов'язуючо-го правового розпорядження, додержання правових заборон посідають особливе місце у механізмі правового регулювання, тому що являють собою його кінцеву мету. 4. Акти застосування норм права у механізмі правового регу-лювання. У процесі правового регулювання можлива (але не обов'яз-кова) стадія застосування норм права, яка полягає у виданні дер-жавно-владного акта — акта застосування норм права, який за-безпечує виникнення, зміну або припинення правових відно-син. Якщо суб'єкти права не в змозі самі реалізувати суб'єктивні права і юридичні обов'язки, держава в особі компетентних орга-нів здійснює застосування норм права (наприклад, стягнення податків, призначення пенсій, відправлення правосуддя). Акти застосування норм права мають форму рішень, розпо-ряджень, наказів, вироків тощо. У них персоніфікуються загаль-ні права і обов'язки, а також, якщо це необхідно, індивідуалізу-ються санкції. Специфіка акта застосування норм права полягає в тому, що індивідуалізація здійснюється від імені держави як вимога, яка може бути у разі необхідності виконана і примусово. Акти застосування норм права у механізмі правового регу-лювання використовуються в таких випадках: 1) коли самі норми права передбачають, що індивідуалізація прав і обов'язків здійснюється органами держави, посадовими особами, а не учасниками відносин. Так, нормами про порядок надання відпусток робітникам і службовцям передбачається, що відпустка конкретній особі надається згідно з наказом адмініст-рації; 2) коли суб'єкти відносин, що регулюються, поводяться про-типравне: порушують права, не виконують обов'язки. У цьому разі актом застосування норм права індивідуалізується юридич-на відповідальність, передбачена нормами права за їх порушен-ня, тобто встановлюється персональна відповідальність право-порушників. У всіх випадках акти безпосередньої або опосередкованої реалізації прав і обов'язків завершують правове регулювання. Саме тут відбувається «переведення» розпоряджень юридичних норм (спочатку виражених у правах і обов'язках) у фактичну, реальну поведінку учасників суспільних відносин, на які було спрямовано правове регулювання. Стадії механізму правового регулювання Використання у певному порядку тих чи інших елементів механізму характеризує процес правового регулювання. Він може бути простим і складним. Простий процес правового регулювання припускає використання лише одного державно-владного акта — нормативно-правового. Індивідуалізацію прав і обов'язків здійснюють самі суб'єкти, до яких цей акт звернений. Складний процес правового регулювання припускає наявність двох актів державно-владного характеру, один із яких — норма-тивно-правовий, а інший — акт застосування норм права (інди-відуальний акт). Його стадії залежать від правової поведінки су-б'єкта — правомірної чи неправомірної. Розглянемо складний процес правового регулювання. 1. Перша стадія механізму правового регулювання — стадія загальної дії правових норм. На цій стадії відбуваються визна-чення змісту і формулювання меж поведінки суб'єкта, умов ви-никнення прав, обов'язків, повноважень, відповідальності і т.д. (вступає в дію механізм правотворчості). Наприклад, дія цього механізму у пенсійних справах можли-ва лише за наявності норми права, об'єктивованій у законі про пенсії. Однак, як загальне правило, дана норма не вирішує пи-тання про те, кому саме буде нарахована пенсія. Для цього по-трібні додаткові юридичні дії, здійснювані на другій стадії. 2. Друга стадія механізму правового регулювання пов'язана з виникненням конкретних суб'єктивних прав і обов'язків, тобто з виникненням правовідносин. Необхідною умовою цієї стадії виступає юридичний факт (система фактів), з яким норми права пов'язують настання юридичних наслідків (вступає в дію меха-нізм реалізації норм права). Дія механізму у пенсійних справах починається після звер-нення громадянина С. до установи соціального забезпечення і винесення рішення про призначення йому пенсії на основі за-гальної юридичної норми. Винесення індивідуального розпорядження про призначен-ня пенсії означає індивідуалізацію загальних правил стосовно конкретної особи. За допомогою індивідуально-правового акта за учасниками відносин, що регулюються, закріплюється від-повідне суб'єктивне юридичне право і суб'єктивний юридич-ний обов'язок. Після ухвалення рішення про призначення пенсії громадя-нину С. (індивідуально-правовий акт) він стає носієм суб'єктив-ного права на одержання пенсії, а орган соціального забезпе-чення набуває суб'єктивного обов'язку нарахувати і виплачува-ти йому пенсію (правовідносини). З наведеного випливає, що реалізацією суб'єктивного юридичного права громадянина на пенсію є її одержання, а реалізацією суб'єктивного юридичного обов'язку органу соціального забезпечення — видача пенсії. У разі правомірної поведінки суб'єктів правове регулювання вичерпує себе механізмом реалізації норм права. 3. Третя стадія механізму правового регулювання — застосу-вання санкцій правової норми — виникає у випадках неправо-мірної поведінки суб'єкта. Правовою підставою цієї стадії є пра-вопорушення, а також норми права, що встановлюють санкції за вчинені правопорушення і визначають порядок застосування відповідальності. Державні органи і посадові особи реалізують свою компетенцію через розслідування обставин вчинення пра-вопорушення, встановлення і покарання винних, а інша сторо-на — правопорушники — зазнає втрат державно-владного харак-теру за вчинені правопорушення (вступає в дію механізм покла-дання юридичної відповідальності). Зобразимо основне із сказаного у вигляді схеми трьох стадій механізму правового регулювання: 1. Механізм правотворчості Основним елементом цієї стадії є норма права, то виступає як “регламентатор” суспільних відносин. Регулятивні (дозвільні, зобов'язувальні, заборонні), охоронні та спе-ціалізовані норми — складові еле-менти нормативної основи правового регулювання \| - це стадія існування права поза правовідносин, стадія розробки юридичних норм, встановлення мо-делі поведінки, правового статусу осіб, установ, органів держави 2. Механізм реалізації суб'єктивних прав і суб'єктивних юридичних обо-в'язків Основними елементами цієї стадії є правовідносини, акт безпосередньої реалізації прав і обов'язків (додер-жання заборон, виконання обов'я-зків, використання прав), акт опо-середкованої реалізації прав і обо-в'язків (застосування права). Правовідносини виступають як “конкретчзатор” загальних вимог юридичних норм стосовно конкре-тних суб'єктів, а акт реалізації су-б'єктивних юридичних прав і су-б'єктивних юридичних обов'язків — як «реалізатор» конкретних розпо-ряджень правових норм стосовно конкретних суб'єктів \| - це стадія переходу від загальних дозволів правових норм до конкрет-ної моделі поведінки конкретних суб'єктів. Виражається у здійсненні дій, що дозволяються, і в утриму-ванні від заборонених дій (активний і пасивний варіанти правомірної поведінки). Це активна сторона пра-вового регулювання, при якій мож-ливі два процеси реалізації суб'єк-тивних юридичних прав і суб'єкти-вних юридичних обов'язків: 1) вступ у правовідносини за бажанням і во-лею їх учасників (укладення дого-вору) — простий; 2) вступ у право-відносини на основі правозастосувального акта, нерідко поза волею та бажання учасників (рішення суду про стягнення аліментів на утриман-ня неповнолітніх дітей) — складний 3. Механізм покладання юридичної відповідальності (чи державного при-мусу) Основними елементами цієї стадії є акти застосування норм права, що встановлюють юридичну відповідаль-ність конкретної особи за конкретне правопорушення. Це охоронні правозастосовні акти. Реалізатором примусу до конкретних суб'єктів на підставі санкцій правових норм ви ступає держава в особі уповноваже-них органів–– \| це стадія реалізації конкретних заходів юридичної відповідальності, що застосовуються у разі здійснен-ня протиправної поведінки. Вона на-стає за таких правових підстав: фа-ктична підстава (правопорушення) нормативна підстава (норма права що встановлює санкцію за вчинене правопорушення), процесуальна підстава (покладання юридичної відповідальності, її вид і міра) Стадії механізму правового регулювання (варіант правомір-ної поведінки) можна представити і в більшій кількості, розбив-ши другу стадію в запропонованій схемі на такі:* виникнення суб'єктивних юридичних прав і суб'єктивних юридичних обов'язків;* безпосередня реалізація суб'єктивних юридичних прав і суб'єктивних юридичних обов'язків;* застосування права (як факультативна — можлива, але не обов'язкова стадія). Елементами, що забезпечують динамічну сутність механізму правового регулювання, визначають рух реальних правовідно-син, виступають юридичні факти. Режим сприяння механізму правового регулювання забезпе-чується законністю, державною дисципліною, які разом із право-свідомістю і правовою культурою є обов'язковими протягом усієї його дії.
1 2 3 4 5 Категория: Теорія держави та права \| Добавил: Aspirant (06.05.2014)
Просмотров: 270 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: