Реферат на тему: Конституційний Суд України - Теорія держави та права - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Конституційний Суд України. Конституційний Суд України 1. Конституційний Суд — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні Конституція України закріпила здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову Всі три види державної влади є самостійними, кожна з них діє в межах своєї компетенції, встановленої Конституцією і законами України. Існування судової влади поруч із законодавчою і виконавчою є ознакою демократичної держави. Основне призначення судової влади — забезпечення реалізації принципу верховенства права. Згідно з Конституцією України (ст. 124), судочинст-во здійснюється Конституційним Судом України та су- дами загальної юрисдикції. Конституція України (ст. 147) визначає Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Завданням Конс-титуційного Суду є гарантування верховенства Консти-туції України як Основного Закону держави на всій те-риторії України. Інститут конституційного правосудця існує в пере-важній більшості сучасних країн. Це пов'язано, зокрема, з тим, що загальновизнаною стала ідея правової дер-жави, однією з визначальних рис якої є верховенство права і його головного джерела — конституції. Верхо-венство конституції означає підпорядкованість їй як усіх інших джерел права, так і усіх гілок влади, у тому числі і законодавчої. Світовий досвід підтверджує, що найбільш ефективною правовою гарантією верховенства консти-туції є судовий конституційний контроль. Традиційно виділяють дві системи конституційного правосуддя: американську і європейську. За американсь-кої системи конституційність законів та інших правових актів перевіряють суди загальної юрисдикції. Найбіль-шого поширення ця система набула в країнах загального права. Американська система має два різновиди. В од-них країнах конституційний контроль здійснюється усі-ма судами загальної юрисдикції, тобто будь-який суд може вирішити питання про конституційність норматив-ного акта. В інших країнах конституційний контроль здійснює лише Верховний Суд. Головна відмінність єв-ропейської системи від американської полягає у тому, що конституційне правосуддя в цих країнах виділено із загального правосуддя. Конституції багатьох країн розглядають конститу-ційні суди як органи правосудця. Конституція України, як уже відмічалось, визначає, що судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом та судами загаль-ної юрисдикції. Тому є підстави вважати, що Консти-туційний Суд поруч з судами загальної юрисдикції скла-дають самостійний вид державної влади — незалежну судову владу, В юридичній літературі висловлюється й інша точка зору на правову природу Конституційного Суду. Зокрема, Конституційний Суд розглядається як орган, що стоїть окремо від трьох гілок влади: законо-давчої, виконавчої і судової. Необхідно відмітити у зв'язку з цим, що Консти-гуційний Суд як спеціалізований орган конституційної юрисдикції має як спільні, так і відмінні риси від судів загальної юрисдикції. Діяльність конституційних судів здійснюється в певних процесуальних формах, що збли-жує їх з судами загальної юрисдикції. Спільними для них є більшість принципів судочинства. Закон про Кон-ституційний Суд України (ст. 4) передбачає, що діяль-ність Конституційного Суду грунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівно-правності суддів, гласності, повноти і всебічності роз-гляду справ та обгрунтованості прийнятих ним рішень. Законодавство деяких країн вводить обмеження на за-стосування, наприклад, таких принципів як гласність і змагальність. Відрізняються конституційні суди від судів загальної юрисдикції за способом їх формування, складом і, го-ловним чином, за характером справ, які вони вирі-шують. Предметом розгляду конституційних судів є кон-ституційні питання. Незалежно від формального визначення правової природи конституційних судів, сама назва цих орга-нів свідчить про те, що вони розглядаються як особ-ливі органи правосуддя. Конституція України виділяє норми про Конституційний Суд України в окремий розділ. Цим підкреслюється значення Конституційно-го Суду як спеціального органу конституційної юрис-дикції. Конституційне правосуддя, незалежно від органі-заційних форм його здійснення, вирішує завдання за-хисту конституції: забезпечення її верховенства, принципу розподілу влади, захист прав і свобод людини і гро-мадянина. 2. Порядок формування Конституційного Суду і його склад Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою. Судці Конституційного Суду не можуть належа-ти до політичних партій та профспілок, мати представ-ницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, вик-ладацької та творчої. Конституційний Суд України складається з вісімнад-цяти суддів. Чисельний склад членів спеціалізованих органів конституційного правосуддя в зарубіжних краї-нах — від 6 до 19. Чисельність цих органів визначається, як правило, конституціями. Це має важливе політичне значення, тому що при зміні політичного курсу утруд-нює можливість відповідним політичним силам в своїх інтересах збільшувати кількість членів Конституційного Суду, оскільки для цього потрібно буде внести зміни до Конституції. Суддя Конституційного Суду України призначається на дев'ять років без права бути призначеним на повтор-ний строк. Максимальний термін перебування на цій посаді, згідно з законодавством інших країн, не переви-щує 12 років. Лише в деяких державах конкретний строк зайняття посади члена конституційного суду не встанов-люється, а обмежується лише досягненням певного віку. Іноді передбачається навіть ротація членів конс-титуційного суду на одну третину або половину через певну кількість років. Конституція України (ст. 148) визначає такий порядок формування Конституційного Суду України: Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість судців Конституційного Суду. Досвід інших країн свідчить про різноманітність спо-собів формування спеціалізованих органів конституцій-ного правосудця. У деяких (небагатьох) країнах вони обираються парламентами. В інших — двома гілками влади: законодавчою і виконавчою. У третій групі країн вказані органи формуються трьома гілками влади: зако-нодавчою, виконавчою і судовою. Формування органів конституційного правосуддя різними гілками влади має на меті забезпечити їх незалежність і попередити мож-ливість підпорядкування одній з них. Попередньо Президент України проводить консуль- І тації з Прем'єр-міністром та Міністром юстиції щодо І кандидатур на посади суддів Конституційного Суду. При- І значеною на посаду судді Конституційного Суду вважа- І ється особа, про призначення якої видано Указ Прези- і дента України, скріплений підписами Прем'єр-міністра і та Міністра юстиції. і Верховна Рада України призначає суддів Консти- І туційного Суду таємним голосуванням шляхом подання І бюлетенів. Пропозиції щодо кандидатур на посади суд- І дів Конституційного Суду вносить Голова Верховної Ра- і ди, а також може вносити не менш як 1/4 народних де- І путатів України від конституційного складу Верховної і Ради. Призначеними на посади судців Конституційного і Суду вважаються кандидати, які набрали найбільшу і кількість голосів депутатів, але більше половини голосів і депутатів від конституційного складу Верховної Ради І України. 1 З'їзд суддів України за пропозицією делегатів з'їзду 1 відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх де- і легатів з'їзду визначає кандидатури на посади судців і Конституційного Суду для включення в бюлетені для та- І ємного голосування. Призначеним на посаду судці Кон- І ституційного Суду вважається кандидат, який у резуль- Ц таті таємного голосування одержав більшість голосів від числа обраних делегатів з'їзду суддів України. У разі припинення повноважень судді Конститу-ційного Суду відповідно Президент України, Верховна Рада України у місячний строк, а з'їзд судців України у тримісячний строк призначають іншу особу на цю посаду. Судця Конституційного Суду вступає на посаду з дня складення ним присяги судді Конституційного Суду на засіданні Верховної Ради, яке проводиться за участю j Президента України, Прем'єр-міністра, Голови Верхов- і ного Суду не пізніше як через місяць після призначення І суддею Конституційного Суду. * Голова Конституційного Суду обирається на спеці-альному пленарному засіданні Конституційного Суду зі складу суддів Конституційного Суду лише на один три-річний строк таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів з будь-яким числом кандидатур, запропоно-ваних судцями Конституційного Суду. Головою Консти-туційного Суду вважається обраний кандидат, за якого проголосувало більше половини конституційного складу суддів Конституційного Суду. Обрання Голови Консти-туційного Суду самими членами Конституційного Суду є додатковою гарантією незалежності Конституційного Суду від інших гілок влади. Голова Конституційного Суду має двох заступників, які обираються за пропозицією голови Конституційного Суду лише на один трирічний строк таємним голосу-ванням шляхом подання бюлетенів. Судді Конституційного Суду при здійсненні своїх повноважень є незалежними і підкоряються лише Кон-ституції України та керуються Законом про Консти-туційний Суд України, іншими законами України, крім тих законів або їх окремих положень, що є предметом розгляду Конституційного Суду України. Особа судді}Конституційного Суду України є недо-торканною. Судця Конституційного Суду не може бути затриманий чи заарештований без згоди Верховної Ради України до винесення обвинувального вироку суду. Суд-ді Конституційного Суду не несуть юридичної відпо-відальності за результати голосування або висловлюван-ня у Конституційному Суді та в його колегіях, за винят-ком відповідальності за образу чи наклеп при розгляді справ, прийнятті рішень та дачі висновків Конститу-ційним Судом України. Повноваження судці Конституційного Суду припи-няються у разі: закінчення строку призначення; досяг-нення суддею шістдесятип'ятирічного віку; неможли-вості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; порушення суддею вимог Закону про заборону політич-І ної діяльності та виконання іншої оплачуваної роботи; порушення суддею присяги; набрання законної сили об-винувальним вироком щодо нього; припинення його громадянства; визнання його безвісно відсутнім або ого-лошення померлим; подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. 3. Функції та повноваження Конституційного Суду Основними функціями Конституційного Суду Украї-ни є вирішення питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Згідно з Конституцією України (ст. 150, 151), Зако-ном про Конституційний Суд України (ст. 13) до повно-важень Конституційного Суду належить прийняття рі-шень і дача висновків у справах щодо: 1) конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, ак-тів Кабінету Міністрів України, правових актів Верхов-ної Ради Автономної Республіки Крим; 2) відповідності Конституції України чинним міжна-родним договорам України або тим міжнародним дого-ворам, що вносяться до Верховної Ради для надання згоди на їх обов'язковість; 3) додержання конституційної процедури розсліду-вання і розгляду справи про усунення Президента Ук-раїни з поста в порядку імпічменту; 4) офіційного тлумачення Конституції та законів Ук-раїни. У зарубіжних країнах способи визначення компе-тенції органів конституційного контролю залежать від форми здійснення конституційного правосуддя. За аме-риканської форми конституційне правосуддя не виді-ляється із загального правосуддя. В цих країнах законо-давство не визначає спеціальний перелік конституційних справ. Конституційні питання можуть бути в цивільних, кримінальних, адміністративних справах і розглядаються вони судами загальної юрисдикції в загальному порядку. В деяких країнах, які застосовують модифіковану аме-риканську форму конституційного правосуддя, на зако-нодавчому рівні закріплюється компетенція Верховних судів у галузі конституційного правосуддя з певних пи-тань: конституційності законів, захисту конституційних прав і свобод, тлумачення конституції, контролю за про-веденням виборів, у федеративних державах — вирішен-ня спорів між федерацією та її суб'єктами. У країнах, де 555 існують спеціалізовані органи конституційного право-судця, їх діяльність обмежується лише вирішенням кон-ституційно-правових питань. До повноважень Конституційного Суду України не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади Автономної Респуб-ліки Крим та органів місцевого самоврядування, а та-кож інші питання, віднесені до компетенції судів за-гальної юрисдикції. Підставами для прийняття Конституційним Судом рішення щодо неконституційності правових актів пов-ністю чи в їх окремих частинах є їх невідповідність Кон-ституції України; порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; перевищення конституційних повнова-жень при їх прийнятті. Закон про Конституційний Суд України визначає повноваження судці Конституційного Суду. Він має пра-во витребувати від Верховної Ради України, Президента України, Прем'єр-міністра України, Генерального про-курора України, суддів, місцевих органів державної вла-ди, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, підприємств і організацій усіх форм власності, політичних партій та інших об'єднань громадян, окремих громадян необхідні документи, матеріали та іншу інформацію з питань, що готуються до розгляду Конституційним Судом. Ухилення від дачі пояснень або відмова від надання документів, матеріалів, інформації судді Конституційного Суду тягне за собою відповідальності винних осіб згідно з законом. З питань своїх повноважень Конституційний Суд приймає рішення й висновки. Рішення Конституційний Суд приймає за результатами розгляду справ щодо кон-ституційності законів та інших правових актів Верховної Ради, актів Президента, актів Кабінету Міністрів, право-вих актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх не-конституційність. Матеріальна чи моральна шкода, зав-дана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується у вста-новленому законом порядку. Висновки Конституційний Суд дає у справах з пи-тань офіційного тлумачення Конституції та законів Ук-раїни; про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради для надання згоди на їх обов'язковість; щодо додержання консти-туційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку ім-пічменту. Рішення приймаються, висновки даються Консти-туційним Судом поіменним голосуванням шляхом опи-тування суддів Конституційного Суду. Судді Конститу-ційного Суду не мають права утримуватися від голо-сування. Рішення й висновки мотивуються письмово, підписуються окремо суддями Конституційного Суду, які голосували за їх прийняття і які голосували проти їх прийняття, та оприлюднюються. Рішення й висновки Конституційного Суду є остаточними і не підлягають оскарженню. Окрема думка судді Конституційного суду, який під-писав рішення чи висновок, викладається ним у пись-мовій формі та додається до рішення чи висновку Кон-ституційного Суду. Рішення і висновки Конституційного Суду підпи-суються не пізніше семи днів після прийняття рішення, дачі висновку і офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після їх підписання. Конституційний Суд може відкрити нове провад-ження у справі при виявленні нових обставин по справі, що не були предметом його розгляду і прийняття рі-шення або дачі висновку у справі. Рішення і висновки Конституційного Суду рівною мірою є обов'язковими до виконання. У разі необхід-ності Конституційний Суд може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх реалізації, а та-кож покласти на відповідні державні органи обов'язки Щодо забезпечення виконання рішення, додержання вис-новку. Невиконання рішень та недодержання висновків Конституційного Суду тягнуть за собою відповідальність згідно з законом. За законодавством зарубіжних країн рішення органу конституційного правосуддя є обов'язковим, крім ви-падків виконання цими органами консультативної функ-ції. Однак існує відмінність у правових наслідках рішень органу конституційної юрисдикції в країнах з різними формами конституційного правосудця. У країнах з аме-риканською формою правосуддя рішення судів загальної юрисдикції є обов'язковим лише для сторін у кон-кретній справі при перевірці конституційності правового акта. Визнання акта неконституційним у цьому випадку не тягне за собою його відміну, це може зробити лише орган, який його прийняв. Однак на практиці такий правовий акт вже не буде застосовуватись державними органами і судами. У країнах з європейською формою конституційного правосуддя рішення органів конституційної юрисдикції про визнання правового акта неконституційним відміняє його і є обов'язковим для усіх державних органів, фізич-них і юридичних осіб. Законодавство деяких країн встановлює особливості при визнанні неконституційності законів, зокрема, рі-шення органів конституційного правосуддя про некон-ституційність законів не є остаточними, ці рішення по-винні подаватись на затвердження парламенту, який кваліфікованою більшістю може відхилити рішення ор-гану конституційної юрисдикції. В деяких країнах пар-ламент або президент мають право відкладального вето стосовно рішень органів конституційного правосуддя, які можуть подолати вето при повторному розгляді ква-ліфікованою більшістю голосів їх членів. З метою усунення можливості повторного прий-няття парламентом закону, визнаного неконституцій-ним, Закон про Конституційний Суд Російської Фе-дерації (ст. 79) містить важливу, на наш погляд, норму, згідно з якою юридична сила постанови Конститу-ційного Суду Російської Федерації про визнання акта неконституційним не може бути подолана повторним прийняттям цього ж акта. Важливе значення має питання про те, з якого мо-менту втрачає чинність нормативний акт, визнаний ор-ганом конституційного правосуддя неконституційним. В зарубіжних країнах існує три варіанти законодавчого вирішення даного питання. По-перше, нормативний акт визнається нечинним з моменту введення його в дію (такий варіант був закріплений, зокрема, ст. 22 Закону про Конституційний Суд України від 3 червня 1992 p.). По-друге, з певної дати в майбутньому, вказаному в рішенні органу конституційної юрисдикції. По-третє, з моменту прийняття рішення органом конституційного правосуддя; такий порядок закріплений Конституцією України (ст. 152) і чинним законом про Конституційний Суд України (ст. 73). Відмова у новому Законі про Кон-ституційний Суд України від першого варіанта пов'язана з тим, що визнання нечинним правового акта з моменту введення його в дію тягне за собою необхідність перегляду усіх судових та інших рішень, прийнятих на його основі, що істотно впливає на інтереси громадян і юридичних осіб. 4. Порядок діяльності Конституційного Суду і процедури розгляду ним справ Формами звернення до Конституційного Суду є конституційне подання і конституційне звернення. Кон-ституційне подання — це письмове клопотання до Кон-ституційного Суду про визнання правового акта чи його окремих положень неконституційними, про визначення конституційності міжнародного договору, про необхід-ність офіційного тлумачення Конституції ja законів Ук-раїни, а також звернення Верховної Ради про дачу вис-новку щодо додержання конституційної процедури роз-слідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту. Суб'єктами права на конституційне подання з пи-тань прийняття рішень Конституційним Судом щодо кон-ституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Авто-номної Республіки Крим є Президент України, не менш як сорок п'ять народних депутатів України (підпис депу-тата не відкликається), Верховний Суд України, Упов-новажений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим. Суб'єктами права на конституційне подання з пи-тань дачі висновків Конституційним судом є: 1) щодо відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість, — Президент України, Кабінет Міністрів України; 2) стосовно додержання консти-туційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпіч-менту — Верховна Рада України; 3) щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України — Прези-дент України, не менш як сорок п'ять народних депу-татів України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховний Суд України, Кабінет Мініст-рів України, інші органи державної влади, Верховна Ра-да Автономної Республіки Крим, органи місцевого са-моврядування. Конституційне звернення — це письмове клопотан-ня до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту консти-туційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи. Суб'єктами права на консти-туційне звернення з питань дачі висновків Консти-туційним Судом щодо офіційного тлумачення Консти-туції та законів України є громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи в Україні. Конституційний суд вправі відмовити у відкритті провадження у справі за таких підстав: відсутність вста-новленого законодавством права на конституційне по-дання чи конституційне звернення; невідповідність кон-ституційного подання, конституційного звернення ви-могам, передбаченим законодавством; непідвідомчість Конституційному Суду питань, порушених у консти-туційному поданні або конституційному зверненні. З метою раціональної організації роботи у складі Конституційного Суду утворюються колегії суддів для роз-гляду питань щодо відкриття провадження у справах за конституційними поданнями та колегії суддів для роз-гляду питань щодо відкриття провадження у справах за конституційними зверненнями. Колегія суддів Конституційного Суду у справах за конституційними поданнями більшістю голосів суддів, які входять до її складу, приймає процесуальну ухвалу про відкриття провадження у справі в Конституційному Суді або про відмову у такому провадженні. У разі прий-няття Колегією суддів ухвали про відкриття проваджен-ня у справі Конституційному Суді ця справа вноситься Головою Конституційного Суду на розгляд пленарного засідання Конституційного Суду. У разі прийняття Ко-легією суддів ухвали про відмову у відкритті проваджен-ня в справі секретар Колегії суддів направляє матеріали Голові Конституційного Суду для розгляду справи на засіданні Конституційного Суду. Колегія судців Конституційного Суду у справах за конституційним зверненням приймає процесуальну ух-валу про відкриття провадження у справі в *Консти-туційному Суді або про відмову у такому провадженні в порядку, встановленому для розгляду справ за консти-туційними поданнями. Конституційний Суд на своїх засіданнях розглядає питання щодо відкриття провадження у справі в Кон-ституційному Суді у разі прийняття Колегією суддів процесуальної ухвали про відмову у відкритті такого провадження. У разі прийняття на засіданні Конститу-ційного Суду процесуальної ухвали про відкриття про-вадження у справі в Конституційному Суді ця справа вноситься Головою Конституційного Суду на розгляд пленарного засідання Конституційного Суду. Прийнята Конституційним Судом на його засіданні процесуальна ухвала про відмову у відкритті провадження у справі в Конституційному Суді є остаточною. На засіданнях Конституційного Суду розглядаються всі питання, що потребують вирішення Конституційним Судом, крім тих, що вирішуються на його пленарних засіданнях. Засідання Конституційного суду є повноваж-ним, якщо на ньому присутні не менше одинадцяти суддів Конституційного суду. Рішення Конституційного Суду на його засіданнях приймаються, якщо за це рішення проголосувало більше половини суддів, які бра-ли участь у засіданні. На пленарних засіданнях Конституційний Суд прий-має рішення і дає висновки у справах, віднесених Кон-ституцією України (ст.ст. 150, 151) і Законом про Кон-ституційний Суд України (ст. 13) до повноважень Кон-ституційного Суду. Пленарне засідання Конституційного Суду є повноважним, якщо на ньому присутні не менше дванадцяти суддів. Рішення Конституційного суду прий-маються та його висновки даються на пленарному засіданні, якщо за них проголосувало не менше десята судців. Для забезпечення повноти розгляду справи Колегія суддів Конституційного Суду під час підготовки справи, Конституційний Суд в процесі провадження у справі мають право витребувати від Верховної Ради, Президен-та, Прем'єр-міністра, Генерального прокурора, суддів, місцевих» органів державної влади, органів влади Авто-номної Республіки Крим, органів місцевого самовряду-вання, посадових осіб, підприємств і організацій усіх форм власності, політичних партій та інших об'єднані громадян і окремих громадян необхідні документи, ма-теріали та інші відомості, що стосуються справи. Колегія суддів і Конституційний Суд мають право викликати по-садових осіб, експертів, свідків, громадян, участь якш повинна забезпечити об'єктивний і повний розгляд справи. Учасниками конституційного провадження є суб'єк-ти права на конституційне подання і конституційне звернення, їхні представники, а також залучені Консти-туційним Судом до участі у розгляді справи органи та посадові особи, свідки, експерти та перекладачі. Неявка з поважної причини учасника конституційного провад-ження на пленарне засідання або на засідання Консти-туційного Суду може бути підставою для відкладення розгляду справи. У разі повторної неявки з поважної причини учасника конституційного провадження Кон-ституційний Суд може прийняти рішення про розгляд справи за його відсутності. У разі неявки без поважної причини учасника конституційного провадження Кон-ституційний Суд приймає рішення за його відсутності. У Конституційному Суді України провадження ве-деться, рішення і ухвали приймаються, висновки дають- ся та оприлюднюються державною мовою. Учасники конституційного провадження, які не володіють держав-ною мовою, мають право користуватися послугами пе-рекладача. Строк провадження у справах за конституційним поданням не повинен перевищувати трьох місяців, а за конституційним зверненням — шести місяців. У разі провадження за конституційним поданням, яке ви-знане Конституційним Судом невідкладним, строк розгляду такого подання не повинен перевищувати од-ного місяця. Конституційне подання і конституційне звернення надсилаються до Конституційного Суду без стягнення державного мита. Якщо неодноразове направлення кон-ституційного подання або конституційного звернення з того самого питання, що вже розглядалось у Консти-туційному Суді, є зловживанням правом, Конституцій-ний Суд після прийняття рішення про відмову у від-критті провадження у справі може прийняти рішення про стягнення з суб'єкта права на конституційне подан-ня, конституційне звернення державного мита у розмірі, встановленому законом. Закон про Конституційний Суд України регулює, крім загальних положень діяльності Конституційного Суду, процедури розгляду ним певних категорій справ. Основною функцією органів конституційного правосуд-дя є здійснення контролю за додержанням Конституції в процесі правотворчої діяльності шляхом перевірки пра-вових актів з точки зору їх відповідності Конституції. Тому Закон про Конституційний Суд України першим регулює порядок провадження у справах щодо консти-туційності законів та інших правових актів Верховної Ради, актів Президента, актів Кабінету Міністрів, право-вих актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Суб'єкти права на конституційне подання з цих питань направляють до Конституційного Суду конституційні подання, в яких викладаються аргументи і стверджується про неконституційність відповідних актів, визначають до трьох представників для участі у розгляді справи. Кон-ституційний Суд обов'язково залучає до участі в про-вадженні у справі представників органів влади, акти яких оспорюються щодо їх конституційності. У разі як-що ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголо-шуються нечинними і втрачають чинність від дня прий-няття Конституційним Судом рішення про їх неконсти-туційність. Іншим видом справ, що розглядається Конститу-ційним Судом, є провадження у справах щодо консти-туційності правових актів, що викликають спір стосовно повноважень конституційних органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Підставою для кон-ституційного подання є наявність спору стосовно пов-новажень вказаних органів, якщо один із суб'єктів права на конституційне подання, визначених у ст. 40 Закону про Конституційний Суд України (Президент, не менше як сорок п'ять народних депутатів України, Верховний Суд, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим), вважає, що правові акти, якими встановлено повноваження за-значених органів, не відповідають Конституції України. У резолютивній частиш рішення Конституційного Суду дається висновок щодо конституційності правового акта, яким встановлено повноваження конституційних орга-нів державної влади України, органів влади Автоном-ної Республіки Крим та органів місцевого самовряду-вання. Конституційний Суд розглядає також справи щодо конституційності актів про призначення виборів, всеук-раїнського референдуму чи місцевого референдуму в Ав-тономній Республіці Крим. Конституційне подання з питань дачі висновків щодо конституційності зазначених актів може бути направлено до Конституційного Суду в строк не пізніше місяця від дня офіційного оголошення дати призначення, відміни або відстрочення у встанов-леному порядку виборів, всеукраїнського референдуму чи місцевого референдуму в Автономній Республіці Крим. Предметом розгляду Конституційним Судом є питання щодо конституційності правових актів Верхов-ної Ради України, актів Президента України та правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим про призначення виборів, всеукраїнського референдуму чи місцевого референдуму в Автономній Республіці Крим. У разі визнання таких актів неконституційними у рі-шенні Конституційного Суду зазначається про припи-нення діяльності всіх органів, які були створені для про-ведення цих виборів чи референдумів, про знищення бюлетенів, агітаційних матеріалів і про припинення фі-нансування заходів щодо проведення виборів чи рефе-рендумів та повернення державі перерахованих, але не використаних коштів. Наступним видом справ, які розглядаються Консти-туційним Судом, є провадження у справах щодо відпо-відності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, Кабінету Міністрів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим консти-туційним принципам і нормам стосовно прав та свобод людини і громадянина. Підставами для порушення пи-тання про відкриття провадження у справі щодо відпо-відності норм чинного законодавства принципам і нор-мам Конституції України стосовно прав і свобод людини і громадянина є наявність спірних питань щодо консти-туційності прийнятих і оприлюднених у встановленому порядку законів, інших правових актів; виникнення спірних питань щодо конституційності правових актів, виявлених у процесі загального судочинства; виникнен-ня спірних питань щодо конституційності правових ак-тів, виявлених органами виконавчої влади в процесі їх застосування та Уповноваженим Верховної Ради Украї-ни з прав людини у процесі його діяльності. У разі ви-никнення у процесі загального судочинства спору щодо конституційності норми закону, яка застосовується су-дом, провадження у справі зупиняється і відкривається ко???????????@???????????X@??????@?????????????@???>???????????@?????@???????????\?????????@???????????????@???????????@?@???????@????@????????????????@????@???????X@?????@?????????>??@???????????@???????@??????????@??????????????@????@??@??????@??????@?@??омадянина, є вирішення спірних питань конституційності норм двох чи більше законів або актів міжнародного права, визнаних обов'язковими на території України, що встановлюють різний порядок реалізації одних й тих самих конституційних прав та свобод, чим суттєво обмежуються можливості їх викори-стання. У рішенні Конституційного Суду визначається, норми якого закону є конституційними, а якого — не-конституційними і нечинними. Конституційний Суд розглядає справи й дає виснов-ки щодо конституційності чинних міжнародних дого-ворів України та міжнародних договорів України, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість. Питання щодо конституційності чинного міжнародного договору розглядається Консти-туційним Судом за конституційним поданням Прези-дента України, Кабінету Міністрів України. У разі дачі висновків про невідповідність міжнародного договору Конституції України Конституційний Суд у цьому ж провадженні вирішує також питання щодо неконститу-ційності цього договору чи його окремих частин. Пи-тання щодо конституційності міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість, розглядаються Конститу-ційним Судом за конституційним поданням Президента України, Кабінету Міністрів України до прийняття Вер-ховною Радою України відповідного закону. Відкриття конституційного провадження у цих справах зупиняє розгляд Верховною Радою України питання щодо на-дання згоди на їх обов'язковість. Підставою для відкриття конституційного провадження у справі щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Прези-дента України з поста в порядку імпічменту є конститу-ційне подання Верховної Ради України з даного питання. На підставі аналізу поданих Верховною Радою України документів і матеріалів Конституційний Суд дає відповідний висновок. В зарубіжних країнах органи конституційного правосуддя грають різну роль у проце-дурі імпічменту. В одних країнах вони дають лише вис-новки з різних питань, пов'язаних з процедурою імпіч-менту, в інших — безпосередньо вирішують питання про усунення глави держави з поста на підставі звинувачен-ня, висунутого парламентом. Підставою для конституційного подання щодо офі-ційного тлумачення Конституції України та законів Ук-раїни є практична необхідність у з'ясуванні або роз'яс-ненні, офіційній інтерпретації положень Конституції та законів України. Підставою для конституційного звер-нення щодо офіційного тлумачення Конституції та за-конів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції або законів України судами Ук-раїни, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його консти-туційних прав і свобод. У резолютивній частиш виснов-ку Конституційного Суду офіційно тлумачаться поло-ження Конституції та законів України, щодо яких було подано конституційне подання чи конституційне звер-нення. У разі, якщо при тлумаченні Закону України (його окремих положень) була встановлена наявність ознак його невідповідності Конституції України, Кон-ституційний Суд у цьому ж провадженні вирішує питан-ня щодо неконституційності цього Закону.
1 2 3 4 5 Категория: Теорія держави та права \| Добавил: Aspirant (09.05.2014)
Просмотров: 901 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: