Реферат на тему: Історія адвокатури - Теорія держави та права - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Історія адвокатури. Зміст Вступ .........................................................................................2 Історія становлення адвокатури .........................................3 Висновки ..................................................................................17 Список літератури .................................................................18 ВСТУП Шлях становлення адвокатури був складним, починалися різні пошуки кращих форм і способів організації адвокатури. При самодержавстві розвиток адвокатської діяльності гальмувалося небажанням держави дозволити створення професійних адвокатських об'єднань. Усі царі, від Петра I до Миколи I, були набудовані рішуче проти створення в Росії адвокатської корпорації західного зразка. Протягом усього дореформеного періоду правові представники були аморфною групою без відповідного професійного навчання, організації і назви. Адвокатською практикою займалися в основному державні службовці невисокого рангу у свій вільний чи час знаходячись у відставці. Історія становлення адвокатури Судова реформа 1864 року заклала основи компетентної і самокерованої організації адвокатів. Сформувалася адвокатська професія, що володіла як західними, так і традиційно росіянами рисами. Адвокати підрозділялися на двох груп: присяжних повірників - корпорацію, що давали професійну присягу адвокатів - і приватних повірників, що займалися адвокатською практикою індивідуально. Присяжні повірники грали серед адвокатів ведучу роль і набиралися з найбільш утвореної частини російської еліти. Обов'язковою умовою вступу був закінчений університетський курс юридичних наук і не менш 5 років роботи в судовому відомстві. Професійні об'єднання присяжних повірників організовувалися по територіальній ознаці. Рада і Загальні збори були органами самоврядування. У відмінності від присяжних повірників, що мали право виступати в будь-якому суді імперії, приватні повірники могли виступати тільки в судах, що видали їм такий дозвіл. Законодавство, що регулює діяльність приватних повірників, зберігало їхній дореформений статус. Усі питання, діяльності приватних адвокатів, включаючи членство і дисциплінарні питання, зважувалися в першу чергу судами. Більш загальний контроль здійснювався Міністерством Юстиції. Робота адвоката укладалася у веденні позовів і виступах перед судом і підготовці документів по карних і цивільних справах. З 1890 року стала розвиватися колективна форма роботи у виді юридичних консультацій. Крім випадків ведення справ по призначенню суду, винагорода за які виплачувалося з загального фонду, оплата праці адвоката провадилася за домовленістю з клієнтом. Хоча Міністерство Юстиції й установило розміри оплати послуг, вони були необов'язкові і застосовувалися лише у випадках розбіжностей між адвокатом і клієнтом. 3 березня 1890 року був прийнятий закон, що обмежує допуск в адвокатуру євреїв. Прийняття закону, що дискримінує євреїв, було тим рідким случаємо, коли присяжні повірники не виступили з колективним протестом проти введеного зверху обмеження їхніх повноважень. Після перемоги Жовтневої революції влада в Україні певний час залишалась у Центральній Раді, яка частково реформувала судову систему царської Росії. Але щодо організації та діяльності присяжних і приватних повірених не винесено будь яких змін. Конституційні акти України. 1917 - 1920. Невідомі конституції України. К., 1992. С.63,64. Коли Україну було проголошено Республікою Рад робітничих, солдатських та селянських депутатів, Народний Секретаріат 4 січня 1918 р. прийняв постанову “Про введення народного суду» Хронологічне зібрання законів, указів Президії Верховної Ради, постанов і розпоряджень Уряду Української РСР ( 1917 - 1941 рр.) К., 1963. Т. 1. . якою скасувалися всі судові установи, що діяли доти, а також інститути присяжної та приватної адвокатури. У постанові передбачалося, Що всі громадяни, старші за 18 років, можуть бути обвинувачами й захисниками в суді та на попередньому слідстві. Аналогічно вирішувалося питання про захист і в революційних трибуналах за Положенням, затвердженим 23 лютого 1918 р. Там же. С 68 - 69. 14 лютого 1919 р. Раджа Народних Комісарів України Декретом про суд вдруге ліквідувала відновлену Центральною Радою присяжну та приватну адвокатуру ( після окупації України в лютому 1918 р. кайзерівською Німеччиною ), і затвердила “Тимчасове положення про народні суди і революційні трибунали УСРР” СУ УССР. 1919. № 11. Ст. 141., яке передбачало порядок організації захисту в народних судах, і революційних трибуналах. Так, для захисту були створені колегії правозаступників в судах та окремі --- при революційних трибуналах. Члени перших обирались з числа громадян, що відповідали вимогам, установленим для виборців Конституція УСРР. Х., 1920. Ст. 20.. У повітах члени колегії обиралися відповідними виконкомами, в містах --- міськими Радами, при ревтрибуналах — губвиконкомами. Саме з цього часу починається активне втручання державних органів в діяльність адвокатури, керівництво нею в різних формах цими структурами. Згідно з Декретом РНК УРСР від 16 квітня 1919 р. “Про судову повинність спеціалістів по судовій частині” СУ УССР . 1919. № 36. Ст. 436. на вимогу НКЮ, а також осіб і установ, ним уповноважених, як захисники могли бути примусово залучені особи з колишніх судових установ і присяжної адвокатури. 26 жовтня 1920 р. було прийняте Положення про народний суд УРСР СУ УССР. 1920. № 25. Ст. 536.. Ним правозаступники обов`язково залучалися як захисники обвинувачених у кримінальних справах, що розглядалися з участю шести народних засідателів. Крім членів колегії правозаступників захисниками й представниками сторін могли бути близькі родичі, працівники державних установ, члени громадських організацій. Діяльність колегії правозаступників при ревтрибуналах регулювалася “ Тимчасовим положенням про революційні трибунали УСРР” від 14 лютого 1919 р. У лютому 1919 р. у всіх містах України були створені юридичні консультації. Кількість їх у кожному місті визначали відповідні відділи місцевих Рад з наступним затвердженням виконкомом. 18 жовтня 1921 р. постановою РНК УРСР “Про встановлення зборів у доход республіки за НКЮ” СУ УССР. 1921. № 1 . Ст. 599. було запроваджено оплату за юридичну допомогу та участь правозаступника в судовому процесі. Однак в цьому правовому акті передбачалося положення, що незаможні особи звільняються від встановленої оплати за наданням їм юридичної допомоги на підставі відповідних документів, виданих відділами соціального забезпечення, волосними комітетами, комітетами незаможних селян або профспілковими організаціями. Слід зазначити, що організовані відповідно до Тимчасового положення про народні суди та революційні трибунали Української республіки колегії правозаступників не зазнали змін аж до 1922 р. В історії України це був період її становлення. Новий етап в історії адвокатури України пов`язаний з введення у республіці нової економічної політики, що зумовило необхідність судової реформи 1922 р., яка, в свою чергу, поставила на порядок денний і організаційне оформлення адвокатури. В січні 1922 р. в Харкові відбувся перший всеукраїнський з`їзд працівників юстиції, в одній із резолюцій якого “Про адвокатуру” Весник советской юстиции. 1922. № 1, С. 7. були сформульовані такі принципи створення адвокатури: організувати колегії правозаступників при губернських відділах юстиції, оплату праці працівників визначати за таксою з конкретним визначенням випадків звільнення від оплати, при виборі захисника у кримінальних і представництва у цивільних справах враховувати побажання особи, яка потребує юридичної допомоги, вважати недопустимим сумісництво членів колегії членів колегії захисників із посадами в НКЮ, РНК, міліції, розшуку. З`їзд також доручив наркоматові юстиції розробити відповідний законопроект реформи колегій правозаступників, який 2 жовтня 1922 р. й було прийнято після обговорення Всеукраїнським Центральним Виконавчим Комітетом як Положення про адвокатуру Української РСР СУ УССР. 1922. № 43. Ст. 630.. 14 листопада 1922 р. на його підставі НКЮ УРСР затвердив Інструкцію про організацію губернських колегій захисників при губрайнарсудах Бюлетень НКЮ УРСР. 1922. № 15.. На членів колегії захисників покладалося ведення кримінальних і цивільних справ за призначенням, а також за угодою з особами та організаціями, котрі зверталися за їхнім сприянням; ведення справ в адміністративних органах, наділених судовими правами; складання документів у судових та адміністративних справах; укладання угод і договорів, надання усних і письмових порад; участь у діяльності юридичних консультацій, а також у зборах захисників свого судового округу. На розвиток положення про адвокатуру НКЮ УРСР 27 грудня 1922 р. затвердив Положення про надання консультації для надання юридичної допомоги населенню, що організовується колегіями захисників Бюлетень НКЮ УРСР. 1922. № 24.. Усі члени колегії захисників водночас були й членами консультації. Слід зазначити, що положення про адвокатуру вже перши роки після прийняття зазнало деяких змін, зумовлених проведенням у республіці судової реформи. Так, 16 грудня 1922 р. ВУЦВК прийняв Положення про судоустрій Української РСР СУ УССР. 1922. № 54. Ст. . 779., яке запровадило єдину систему судових установ, що складалася з народних і губернських судів, Верховного Суду УРСР. Положення передбачало, що з метою забезпечення трудящим юридичної допомоги при вирішень цивільних спорів та надання захисту в кримінальних справах при губернських судах (і під їхнім наглядом) діють колегії захисників. 29 жовтня 1924 р. постановою СРСР і союзних республік ЗЗ СРСР. 1924. № 24. Ст. 203., у ст. 17 яких зазначалося, що до надання юридичної допомоги населенню, в тому числі виконання завдань судового захисту, засновуються колегії правозаступників (оборонців). Вони діють на підставі Положення про судоустрій, загальні принципи якого визначають союзним законодавством. У зв`язку зі скасуванням у червні 1925 р. ВУЦВК адміністративно - територіального поділу України на губерні і поділом її території на 41 округів, ЗУ УРСР. 1925. № 29 - 30 . Ст. 233. були перебудовані й органа юстиції: замість губернських судів і колегій захисників, що перебували при них, були створені окружні суди, при яких діяли колегії захисників Бюлютень НКЮ УРСР. 1925. № 34.. . Нове Положення про судоустрій Української РСР від 23 жовтня 1925 р. ЗУ УРСР. 1925. № 92 - 93. Ст. 522. підтвердило цей статус колегій захисників. Про організацію та діяльність колегії захисників у цьому Положенні мова не йшла. слід зазначити, що у вересні 1927 р. НКЮ був запроваджений при президії колегії захисників інститут стажистів і практикантів Збірник чинних установ, інструкцій, обіжників НКЮ й обіжників НКЮ Найвищого Суду УРСР. Х., 1930. Ст.40. . Колегії захисників уже в перші роки свого існування намагалися піднести престиж і авторитет своєї професії. Так, у 1926 р. Харківська губернська колегія захисників звернулася з пропозицією до РНК про те, щоб назву “колегія захисників” змінити на “адвокатуру”. На жаль, ця слушна пропозиція не знайшла підтримки, оскільки тоді над суспільною думкою тяжило спотворене класовим мисленням уявлення про дореволюційну на зарубіжну адвокатуру. Цікавим є факт, що у 1923 р. київська колегія захисників прийняла звернення до членів колегії, яке містило норми професійної етики Весник советской юстиции 1923 г. №5. С. 139, 140.. Все це була перша спроба, привернути увагу до цього вкрай необхідного і досить важливого елемента адвокатської діяльності. 12 вересня 1928 р. колегія НКЮ УРСР прийняла постанову “Про реорганізацію колегії захисників” Весник советской юстиции. 1938. № 20 (126). С. 609. , якою було визначено перехід на колективні форми організації праці захисників. Причому постановою наголошувалося на добровільному характері прикріплення захисників до консультацій і ліквідації приватних кабінетів. У новому положенні про судоустрій від 11 вересня 1929 р. ЗЗ УРСР. 1929. № 26. Ст. 203. було передбачено, що колегії захисників перебувають при окружних судах і діють на підставі як цього Положення, так і наказів та розпоряджень НКЮ УРСР. Відповідно до цього 20 жовтня 1929 р. НКЮ УРСР затвердив Положення про колективні форми роботи колегій захисників. Окремо слід спинитися на питанні оплати праці захисників після переходу на колективні форми роботи. Адже необхідно було знайти найдоцільніший варіант, який відповідав би й новим методам діяльності захисників й стимулював їхню працю. До цього часу практика оплати працівників у республіці знала різні форми. Так, однією із перших була преміально-марочна система, за якою захисникові виплачувалася певна частина цього заробітку, а решта, за винятком витрат на управлінський апарат, находила до загального фонду, з якого кожному захисникові виплачувалася певну суму залежно від кількості встановлених йому за кваліфікацією марок. При цьому не враховувалась кількість і якість праці захисника. Тому з 17 травня 1931 р. наказом НКЮ міжрайонним колегіям захисників Бюлютень НКЮ УРСР. 1931. № 15. була запропонована розрядно - пайова форма. Та й ця форма оплати праці виявилася непридатною, оскільки поділ на розряди не мав відповідних критеріїв та обґрунтування. Намагаючись урахувати невдалий досвід уже випробуваних форм оплати праці захисників, усунути виявлені недоліки, що стали їх результатом, з 26 квітня 1932 р. НКЮ УРСР запропонував систему госпрозрахунку, за якою кожна юридична консультація колегії перетворювалася на госпрозрахункову бригаду Революційне право. 1932. № 3 -4 , 13 -14.. Слід підкреслити, що ця система зустріла досить сильний опір колегії захисників, які справедливо вважали адвокатську діяльність такою специфічною галуззю, яку ніяк не можна планувати. Певним логічним завершенням введеної системи госпрозрахунку, зміцнення фінансової бази колегій захисників республіки стало утворення в березні 1933 р. централізованого фонду коштів колегії та прийняття у зв`язку з цім постанови НКЮ “Про централізацію коштів колегії захисників“ Бюлетень НКЮ УРСР. 1933. № 8 - 9.. Однак кошти колегії захисників в основному були сконцентровані в НКЮ республіки, якій не завжди справедливо та об`єктивно ним розпоряджався Советская юстиція. 1934. № 13. С. 23 -24.. У зв`язку з цим указаний фонд 10 травня 1934 р. був ліквідований ЗЗ УРСР. 1930. №23. Ст.225. У вересні 1930 р., в республіці скасувалися округи й запроваджувалася двоступенева система управління: центр - районується. Щоб пристосувати судові органи республіки до нової системи управління, 29 вересня цього ж року ВУЦВК і РНК УРСР затвердили постанову “Про реорганізацію місцевих органів юстиції”, НКЮ - Інструкцію про порядок ліквідації окружних судів, прокуратур і президій, колегій захисників. За цими актами водночас із ліквідацією місцевих органів юстиції були ліквідовані і президії окружних колегій захисників, а замість них були створені міжрайонні та їхні президії. У зв`язку з цим НКЮ УРСР у травні 1931 р. був виданий наказ Бюлетень НКЮ УРСР.1930.№1314., який передбачав завдання , організацію та структуру міжрайонної колегії захисників, функції її керівних органів, питання коштів і розподілу доходів, порядок прийому до колегії тощо. Нове положення про судоустрій УРСР від 25 вересня 1931 р. ЗЗ УРСР. 1931.№35. Ст. 28 фактично залишило без змін принципи організації колегії захисників, що існували раніше. Про те воно вперше закріпило права колегії захисників як юридичної особи. Оскільки двоступенева система управління в республіці була визнана неефективною, то на сесії ВУЦВК 9 лютого 1931 р. її територія була поділена на 5 областей: Київську, Харківську, Вінницьку, Дніпропетровську, Одеську. Відповідно до цього постановою НКЮ від 11 лютого 1932 р. “Про структуру та функції обласних органів НКЮ” Бюлетень НКЮ УРСР. 1932. № 4 -5. скасовувалися міжрайонні колегії захисників , а натомість утворювалися колегії при обласних судах, при їхнім керівництвом і наглядом. Було підтверджено що єдиною формою діяльності колегії захисників є колективна. Згідно з постановою ВУЦВК і РНК УРСР від 26 червня 1934 р. “Про розширення прав Найвищого Суду“ ЗЗ УРСР.1934. № 26. Ст. 223. безпосереднє керівництво колегіям захисників покладено на Найвищій суд , якій 4 липня 1934 р. затвердив нове Положення про форми роботи юридичних консультацій Революційне право. 1934. № 12.. Подальший розвиток організаційних форм діяльності адвокатури України пов`язаний з прийняттям нових Конституції (Основного Закону) Української РСР. Зокрема, такі норми конституцій, як забезпечення обвинуваченому права на захист , недоторканість особи розширили діяльність адвокатури. У січні 1937 р. в структурі Наркомату юстиції УРСР був створений відділ судового захисту й юридичної допомоги населенню , на який покладалося здійснення загального керівництва і нагляду за діяльністю колегій захисників та організація юридичної допомоги населенню. Колегії захисників перейшли у відання НКЮ і стали йому підзвітні. 15 жовтня 1937 р. НКЮ УРСР затвердив наказ про колегії захисників Революційне право. 1937. № 6. С. 32., за якими фактично зберігалися організаційні форми роботи колегій захисників. Так, вказувалося, що судовий захист та юридичну допомогу громадянам , державним і громадським організаціям колегії захисників надають через юридичні консультації. 16 серпня 1939 р. Рада Народних Комісарів СРСР затвердила Положення про адвокатуру СРСР СП СССР . 1939. № 49. Ст. 394.. Ними були визначені завдання адвокатури, керівництво її діяльністю, структура та порядок прийому і виключення із колегії адвокатів, дисциплінарна відповідальність. Насамперед слід звернути увагу на відсутність в Положенні слова “захисник” та введення терміну “адвокатура”, “адвокат”. Велика Вітчизняна війна внесла суттєві корективи в характер діяльності адвокатів. Так, у зв`язку з прийняттям Президією Верховної Ради СРСР 22 червня 1941 р. Указу “Про військовий стан» Ведомости Верховного Совета СССР. 1941. № 29., в місцевостях, переведених на військовий стан, всі справи про злочини, що мали на меті порушити громадський порядок та державну безпеку, передавалися на розгляд військових трибуналів. Розгляд справ у загальних судах на недовгій час був припинений у зв`язку з тим, що вже у кінці жовтня — на початку листопада 1941 р. гітлерівці окупували майже всю Україну. 25 грудня 1941 р. союзний НКЮ у своєму листі “Про призначення захисту на вимогу суддів” ЦГАОР СССР. Ф. 9492. Оп. 1. Д. 1005. Л. 83, 84. визначив порядок виділення адвокатів для захисту обвинувачених у справах , що розглядалися військовими трибуналами і загальними судами. Як і раніше, кадрами адвокатури займалися державні органи, про що свідчать інструкції НКЮ СРСР від 26 грудня 1944 р. “Про організацію контролю за якістю роботи адвокатів”, директивний лист від 21 квітня 1945 р . “Про контроль за якістю роботи адвокатів, що обслуговують установи, підприємства й організації” Сборник приказов и инструкций Министерства юстиции СССР (1936 - 1948 гг. ). М.. 1949. С. 395 - 396.. У листопаді 1944 р. Радянська Армія звільнила від окупантів територію Закарпатської України. В містах селах почали діяти органи народної влади — Народні комітети. 26 листопада 1944 р. в Мукачеві відкрився 1 з`їзд Народних Комітетів Закарпатської України, котрий одноголосно прийняв Маніфест про возз`єднання Закарпатської України з Радянською Україною. У зв`язку з появою на території Закарпатської України нової системи прокурорських і судових органів для обслуговування населення, надання юридичної допомоги тощо вийшов декрет від 12 січня 1945 р. “Про організацію роботи народної адвокатури” Вісник Нар одної Ради Закарпатської України (НРЗУ). 1945. № 1. С. 7.. В розвиток його Уповноважений Народної Ради в справах юстиції розпорядженням від 20 лютого 1945 р. затвердив “Тимчасове положення про організацію та діяльність народної адвокатури”, а 5 березня 1945 р. видав розпорядження “Про таксу адвокатів та їхніх заступників”. 29 червня 1945 р. у Москві був підписаний договір між СРСР і Чехословацькою Республікою, згідно з яким Закарпатська Україна увійшла до складу Української РСР. Цей договір був ратифікований 27 листопада 1945 р. Президією Верховної Влади СРСР, цим був завершений процес возз`єднання всіх Українських земель в єдину Українську РСР. 22 січня 1946 р. на підставі Президії Верховної Ради СРСР у складі УРСР була утворена Закарпатська область. 24 січня 1946 р. Указом Президії Верховної Ради УРСР на території Закарпатської області було запроваджено законодавство України. Після закінчення Великої Вітчизняної війни форми організації адвокатури залишалися без істотних змін. З 1952 р. у колегіях адвокатів України було запроваджено кодифікацію законодавства, в зв`язку я чим Міністерство юстиції УРСР затвердило методичні вказівки щодо організації цієї роботи. У червні 1952 р. Міністерство юстиції СРСР було затверджене Положення про юридичні консультації колегії адвокатів, яке докладно регламентувало організацію і порядок роботи юридичних консультацій. Однак у квітні 1956 р. воно було скасовано у зв`язку з введенням нових Типових правил внутрішнього розпорядку для адвокатів, до яких були включені і відповідні норми Положення про юридичні консультації. Міністерством юстиції СРСР наприкінці 1955 р. прийнято нове Положення про порядок оплати праці адвокатів. За цим Положенням всім адвокатам встановлювався гарантований мінімум заробітної плати та доплата до неї залежно від їх навантаження. В квітні 1956 р. Міністерство юстиції визнало за необхідне переглянути чинне Положення про адвокатуру СРСР і як результат цього відділом адвокатури МЮ СРСР був розроблений новий проект Положення . Однак законодавець пішов шляхом децентралізації адвокатури. В грудні 1958 р. Верховна Рада СРСР затвердила Основи законодавства про судоустрій Союзу РСР, союзних і автономних республік Ведомости Верховного Совета СССР. 1959. № 1 . Ст. 12., Основи кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік, Основи кримінального судочинства Союзу РСР і союзних республік, а в грудні 1961 р. — Основи цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік й Основи цивільного судочинства Союзу РСР і союзних республік. Ведомости Верховного Совета СССР. 1961. №. 50. Ст. 525, 526. Відповідно до Основ законодавства про судоустрій Союзу РСР, союзних і автономних республік Верховна Рада УРСР 30 червня 1960 р. прийняла закон про судоустрій Української РСР Відомості Верховної Ради УРСР. 1960. № 23. Ст. 176., а 28 грудня 1960 р. затвердила нові Кримінальний і Кримінально - процесуальний кодекси УРСР із введенням їх у дію з 1 квітня 1961 р. Згідно з Основами цивільного судочинства Союзу РСР і союзних республік Верховна Рада 18 липня 1963 р. , затвердила нові Цивільний і Цивільно - процесуальний кодекси Української РСР. Відповідно до Закону про судоустрій УРСР Міністерством юстиції республіки був розроблений проект Положення про адвокатуру, яке Верховна Рада затвердила 25 вересня 1962 р. Відомості Верховної Ради УРСР. 1962. № 39. Ст. 494. Стаття 1. Положення підтверджувала, що колегії адвокатів є добровільними об`єднаннями осіб, які здійснюють захист на попередньому слідстві і в суді, представництво в цивільних справах у суді і арбітражі, а також подають іншу юридичну допомогу громадянам, підприємствам, установам, організаціям та колгоспам. Проте нове Положення про адвокатуру вже незабаром зазнало значних змін. Так, 21 березня 1963 р. Міністерство юстиції республіки було ліквідовано Відомості Верховної Ради УРСР. 1963. № 13. Ст. 242. і на його основі 23 березня 1963 р. створено Юридичну комісію при Раді Міністрів УРСР ЗП УРСР. 1963. № 4 . Ст. 31., на яку покладалося методичне керівництво роботою обласних колегій адвокатів. За її поданням 15 червня 1965 р. до Положення про адвокатуру УРСР були внесені зміни і доповненя Відомості Верховної Ради УРСР. 1965. № 26 . Ст. 248.. Зміст їх зводився до того, що контроль і керівництво за діяльністю колегій адвокатів знову покладалися на Юридичну комісію. 8 грудня 1965 р. Радою Міністрів Української РСР було затверджено нову Інструкцію про порядок оплати юридичної допомоги, яка подавалася адвокатами громадянам, підприємствам, установам, радгоспам, колгоспам та іншим організаціям республіки та нове Положення про оплату праці адвокатів в Український РСР. У 1970 р. було ліквідовано Юридичну комісію при Раді Міністрів УРСР і на її основі відновлено Міністерство юстиції республіки, на яке знову було покладено контроль за діяльністю колегій адвокатів. Необхідно зазначити, що в серпні 1972 р. Указом Президії Верховної Ради УРСР ”Про внесення змін і доповнень до Кримінально - процесуального кодексу Української РСР” була розширена участь захисника на попередньому слідстві. 25 квітня 1975 р. було прийняте нове Положення про оплату праці адвокатів, яке в основному берегло порядок оплати, встановлений Положенням 1965 р. Подальший розвиток законодавства про адвокатуру в Україні був зумовлений прийняттям 20 квітня 1978 р. Верховною Радою Конституції УРСР , яка закріпила конституційні основи діяльності адвокатури республіки. Нове Положення про адвокатуру УРСР Друга сесія Верховної Ради Української РСР 10 скликання. К., 1981. С. 140 - 142., затвердженні Верховною Радою України 1 жовтня 1980 р. , більш детально регламентувало діяльність колегій адвокатів республіки та розширило види юридичної допомоги, що надається адвокатами громадянам. У червні 1981 р. Верховною Радою УРСР був прийнятий новий закон “Про судоустрій Української РСР” Відомості Верховної Ради УРСР. 1981. Додаток до № 24. Ст. 357., ст. 15 якого враховувала положення Конституції республіки про забезпечення обвинуваченому права на захист, а ст. 16 вмістила норми щодо надання юридичної допомоги громадянам і організаціям. 1985 р. були зроблені перши кроки до оновлення правової основи державного та суспільного життя України. Виникла потреба в значному підвищенні ролі адвокатури. !3 листопада 1989 р. Верховною Радою СРСР були прийняті нові Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про судоустрій Відомості з`їзду народних депутатів СРСР і Верховної Ради СРСР. 1989. № 23. Ст. 441., відповідно до яких значно розширювалася сфера захисника в кримінальному процесі. З 1991 р. відповідно до закону України “Про підприємництво” допускається здійснення юридичної практики за ліцензією, яка видається Міністерством юстиції особам, котрі мають юридичну освіту. 15 листопада 1991 р. Кабінет Міністрів України прийняв спеціальну постанову “Про порядок оплати праці адвокатів по наданню юридичної допомоги у кримінальних справах”, а Міністерство юстиції України та Міністерство фінансів України розробили Положення про порядок оплати праці адвокатів за надання юридичної допомоги громадянам у кримінальних справах, яке було затверджене 27 листопада 1993 р. 19 грудня 1992 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон “Про адвокатуру”. Новий закон відводить адвокатурі чільне місце, маючи на меті відновити престиж цієї професії, її історичні традиції, піднести роль у суспільстві як одного з гарантів забезпечення конституційних прав і свобод громадян Святоцький О. Д. , Михайнко М. М. Адвокатура України. Посібник для студентів юридичних вузів. — К. — 1997. — 224 с. ВИСНОВКИ На основі проведеного дослідження потрібно зробити наступні висновки. Адвокатура в Україні пережила багато етапів становлення. На сьогоднішній день, відповідно до Закону України “Про адвокатуру”, адвокатура є добровільним фаховим суспільним об'єднанням, покликаним сприяти захисту прав, свобод і захищати законні інтереси громадян України, іноземців, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм різноманітну юридичну допомогу. Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності. У наш час захиснику як ніколи потрібно мати силу, волю, мудрість, мужність та знання, щоб розумно відповідати добром на добро й справедливістю на зло. Час визначає необхідність постановки судочинства в першу чергу на захист прав і свобод людини, честі, гідності і репутації. добропорядних громадян. Без цього неможливо закласти духовну, моральну основу нашого майбутнього. Справжня велич держави полягає в добробуті й безпеці її громадян. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ Друга сесія Верховної Ради Української РСР 10 скликання. К., 1981. С. 140. Конституційні акти України. 1917 - 1920. Невідомі конституції України. К., 1992. С.63,64. Сборник приказов и инструкций Министерства юстиции СССР (1936 - 1948 гг.). М.. 1949. С. 395 - 396. Святоцький О. Д. , Михаїнко М. М. Адвокатура України. Посібник для студентів юридичних вузів. — К. — 1997. — 224 с. Святоцький О.Д. “Адвокатура: історія і сучасність” К.,1997р. Святоцький О.Д. “Сучасні системи адвокатури” К., 1998р. Святоцький О.Д., Михеєнко М.М. “Адвокатура України” К., 1997р. Хронологічне зібрання законів, указів Президії Верховної Ради, постанов і розпоряджень Уряду Української РСР ( 1917 - 1941 рр.) К., 1963. Т. 1.
1 2 3 4 5 Категория: Теорія держави та права \| Добавил: Aspirant (04.05.2014)
Просмотров: 432 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: