Реферат на тему Вивчення технологічних процесів на підприємстві - Технологія виробництва - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Вивчення технологічних процесів на підприємстві. 4.1 Технологія зберігання світлих і темних нафтопродуктів Кожен з видів нафтопродуктів зберігається в окремих резервуарах. Технологія для їх зберігання неоднакова. Різниця в технології їх зберігання випливає з поділу нафтопродуктів на світлі і темні. До світлих нафтопродуктів відносяться бензини, гаси (керосини) і дизельні палива. До темних нафтопродуктів відносяться мазути і масла. Далі будуть наведені деякі особливості зберігання світлих та темних нафтопродуктів. В резервуарах для зберігання світлих нафтопродуктів встановлюються гідравлічні запобіжні клапани, призначення яких – запобігати утворення вакууму чи надлишкового тиску вище допустимого при виході з ладу дихального клапана. Гідравлічний клапан працює як гідравлічний затвор. В клапан заливається масло на певну висоту затвору, відповідну до умов роботи резервуара. При досягненні в резервуарі певного значення вакууму чи надлишкового тиску, надлишок масла витісняється із затвора. В результаті резервуар з’єднується з атмосферою і відвертається порушення його цілісності від надлишкового тиску чи вакууму. В резервуарах для нафти і мазутів встановлюють пристрої, що запобігають утворення осадів: розмиваючі головки, циркуляційні насоси з розподілюючими ступичниками, насоси з переміщуючим пристосуванням. Іноді приймально-роздавальні патрубки всередині резервуара нарощують відводами на висоту до 1 м., що попереджує попадання продукту з нижнього шару в насос. При цьому в перекачуваному продукті знижується вміст механічних домішок і води. Резервуари для бензину і нафти обладнуються понтонами. Понтони зменшують площу випаровування, що сприяє скороченню втрат нафтопродуктів від випаровування на 70 – 85 %. Широке застосування знайшли металічні понтони. Однак через недостатки в конструкції металічні понтони швидко виходять з ладу: заповнення ящиків-поплавків понтона нафтопродуктом через недостатню герметичність поплавків і втрата при цьому плавучості понтона і ін. В резервуарах зі світлими нафтопродуктами, що експлуатуються під високим тиском, вимірювання рівня наповнення, маси і відбір проб повинні виконуватись спеціальними пристроями. Рівень нафтопродукту вимірюється рівнемірами типу УДУ, кількість – пристроями “Радіус”, відбір проб – пробовідбірниками типу ПСР і іншими спеціальними приладами, передбаченими стандартом або проектом. Для зменшення втрат нафти і нафтопродуктів (світлих і темних) резервуари прийнято фарбувати в білий колір для відбивання сонячних променів. Всі резервуари обладнані дихальними клапанами, які відкриваються при збільшенні тиску всередині резервуару. Однак в їх використанні є недолік – втрати нафти чи нафтопродукту від дихань. Є наступні види дихань: “великі дихання”, “малі дихання” і “зворотній видих”. Втрати нафтопродуктів від “великого дихання” відбуваються наступним чином: при відборі нафтопродукту з резервуару деяка його кількість, що залишилась, випаровується у вільний простір резервуару; при наступній закачці нафтопродукту в резервуар нафтопродукт з газового простору витісняється через дихальний клапан в атмосферу. Втрати нафтопродуктів від “малого дихання” пов’язані з коливанням температури навколишнього середовища, тобто з коливанням температури нафтопродукту внаслідок дії сонячної радіації і атмосферних явищ на покрівлю і стінки резервуара. Для зменшення втрат нафтопродукту від випаровування крім понтонів ще застосовують рідини (легші за нафтопродукт), які виливають на вільну поверхню нафтопродукту відокремлюючи його цим від вільного простору резервуару (газоповітряної суміші). З цією ж метою застосовують і пластмасові кульки малого діаметру, які так само розсипають на поверхню нафтопродукту, зменшуючи цим самим поверхню випаровування нафтопродукту. Також для зменшення втрат нафтопродукту від випаровування застосовують резервуари з плаваючою покрівлею. Плаваюча покрівля цих резервуарів, знаходячись весь час на поверхні нафтопродукту, взагалі унеможливлює утворення газоповітряної суміші внаслідок випаровування, оскільки в цих резервуарах немає вільного простору і нафтопродукт не має куди випаровуватися. 4.2 Опис технологічного процесу і технологічної схеми сировинного парку нафти. Резервуарний парк № 2 цеху № 3 призначений для приймання нафти, що надходить з нафтопроводу Жулино-Надвірна, її зберігання, та внутрішньозаводського перекачування в резервуари цеху № 1 та товарно-сировинного парку № 1 цеху № 3. До резервуарного парку № 2 входять: -резервуарний парк; -насосна сирої нафти ; -пожежний резервуар; -вузол збирання та очищення промдощових стоків; -пункт управління з побутовими приміщеннями, трансформаторна підстанція; -зовнішні технологічні мережі; -електричні мережі; -мережі водовідведення і каналізації ; -теплові мережі; -мережі зв’язку та сигналізації. Резервуарний парк складається із 6-ти резервуарів об’ємом 20 тис.м3 кожний, з плаваючою покрівлею. В процесі роботи резервуарний парк № 2 пов’язаний з технологічними установками цехів № 1,10. Резервуарний парк № 2 введений в дію в 2004 році. Генеральний проектувальник виробництва – “Львівдіпронафтохім”. В резервуарному парку № 2 розміщено 6 резервуарів, Р-401-406, з плаваючою покрівлею, об’ємом 20 тис.м3 кожний. Приймально-роздавальні патрубки резервуарів оснащені електрокерованими хлопавками. Сира нафта поступає в резервуари з нафтопроводу Жулино-Надвірна, довжина якого 112 км. З резервуарів нафта насосами Н-401-1,2,3 подається в сировинні резервуари цеху № 1 на переробку. Схема також дозволяє подавати нафту для наливання в залізничні цистерни, в резервуари резервуарного парку № 1 цеху № 3, а також перекачувати нафту з резервуару в резервуар в межах резервуарного парку № 2. До резервуарів Р-401,404 підведена лінія для аварійного скидання нафти з запобіжних клапанів пункту приймання і обліку нафти з нафтопроводу Жулино-Надвірна. Для протипожежного захисту резервуарів служить стаціонарне автоматичне піногасіння повітряно-механічною піною від насосної піногасіння. Резервуари, крім того, обладнані стаціонарною установкою охолодження. Для керування об’єктом розроблена автоматизована система керування технологічним процесом. Ця система дає можливість отримувати наступні параметри та виконувати такі функції: -вимірювання поточного рівня продукту та межі розділу “нафта-вода” в кожному резервуарі; -вимірювання середньої температури нафти в резервуарі; -сигналізація граничних рівнів нафти в резервуарах (верхнього і нижнього); -сигналізація граничного (верхнього) рівня межі розділу “нафта-вода” в кожному резервуарі; -сигналізація верхнього аварійного рівня нафти в резервуарі; -захист від переливу резервуарів (електрозасувкою перекривається трубопровід, по якому подається нафта, після чого закачування нафти проводиться згідно АСУ ТП або вибраним оператором режимом закачування) ; -дистанційне керування засувками та насосами, сигналізація стану обладнання ( вивід на мнемосхему ЕОМ індикації роботи обладнання); -захист насосів від роботи “в суху” за тиском на викиді насосів; -обчислення маси продукту в окремому резервуарі та в парку в цілому; -облік маси сирої нафти, що поступає в резервуари і відкачується з резервуарів; -обчислення вільного об’єму в окремому резервуарі та в цілому в парку; -обчислення швидкості наповнення (випорожнення) та прогнозування часу операції для кожного резервуару; -контроль герметичності резервуарів; -реєстрація та сигналізація аварійних технологічних параметрів; -автоматична реєстрація всіх технологічних операцій (включаючи і дії оператора); -архівування даних технологічних параметрів, ведення інформаційної бази даних; -формування і друк звітних документів; -можливість передачі інформації в систему керування вищого рівня; -екологічний моніторинг ( контроль стану загазованості в 9-ти точках). 4.3 технологія зливання нафтопродуктів Вивантаження нафти із залізничних цистерн здійснюється на естакадах № 2,3. Естакади № 2, 3 довжиною 150 м кожна, обладнані зливними приладами УЗН- 175(установка зливу нафтопродуктів) в кількості по 24 штук, які розміщені на першій та другій коліях (естакада№3), п’ятій та шостій коліях (естакада№2) по 12 штук на кожній колії.Естакади обладнані стаціонарними площадками з рухомими перехідними містками,що забезпечують безпечне відкривання (закривання) верхніх люків та клапанів залізничних цистерн. Вивантаження нафти здійснюється наступним чином: Диспетчер залізничної станції повідомляє диспетчера ВАТ ”Нафтохімік Прикарпаття” про подачу на 1, 2 або 5, 6 залізничні колії цистерн під вивантаження,вказує кількість цистерн,назву нафтопродукту, постачальника. Диспетчер заводу в свою чергу передає дану інформацію старшому оператору товарної групи. Присутній при подачі залізничних цистерн зливальник - розливальник, переконавшись, що локомотив відчеплений, вмикає на естакаді червоний, забороняючий маневрові роботи сигнал, або виставляє попереджувальний знак, що засвідчує початок вивантаження нафти. Перед початком вивантаження нафти товарний оператор з обліку проводить вимірювання висоти наливу нафти в цистернах, а лаборант відбирає з першої та кожної четвертої цистерни пробу для проведення лабораторного аналізу. Обслуговуючий персонал під”єднує зливні прилади до цистерн, відкриває засувки, що з”єднують прилади зі зливним колектором, відкриває верхні люки та запірні клапани цистерн. Нафта з цистерн зливається у колектор, звідки відкачується у резервуари Р- 65-67,151-156,159-162 : -насосами Н-1,2 (насосна №2) з естакади №2; -насосами Н-3,4 (насосна №2) з естакади №3 Для повного зливу в”язкої нафти та залишку нафтопродукту , в цистерни подається водяна пара. Після закінчення зливу нафти виймаються пропарювальні труби, закриваються засувки на приладах, від”єднуються зливні прилади, закриваються клапани та люки цистерн,підіймаються перехідні містки. Свідченням про закінчення вивантаження нафти є вимкнення червонного, увімкнення зеленого сигналу,або зняття попереджу-вального знаку. Вивантаження нафти з автоцистерн проводиться на естакаді зливу нафти з автоцистерн, обладнаної для зливу п”яти автоцистерн одночасно, насосами №1, 2 (насосна №5) у резервуари Р-65-67,151-156,159-162. Вивантаження нафти на естакаді зливу з автоцистерн може проводитись одночасно з 5-ти цистерн, які встановлені біля зливних пристроїв і надійно загальмовані. Зливальник заземляє автоцистерну, відкриває верхні люки, замірює метрштоком рівень нафти у кожному з відсіків автоцистерни ,під’єднує зливні шланги до штуцерів. Після відбору лаборантом проб нафти на аналіз, зливник відкриває засувки на гребінці зливного пристрою та клапани автоцистерни і пускає нафту в колектор, після чого включає насос Н-1 (Н-2) (насосна №5 ) для відкачування нафти у резервуар Р-65 (Р-66,67) . При наявності твердих залишків нафти передбачена можливість пропарювання автоцистерн парою. Після повного зливу і пропарювання, закриваються вентилі подачі пари і зливні засувки , вимикається насос Н-1,2, від’єднуються від цистерни зливні шланги та заземляючий пристрій. Вивантаження компонентів світлих нафтопродуктів (при необхідності, - бензину, дизельного палива) виконується на першій колії естакади № 1 за допомогою УЗН-175, у кількості 10шт. Порядок повідомлення про подачу, встановлення залізничних цистерн, виставлення попереджувальних знаків, проведення замірів, відбору проб, під”єднання зливних приладів, відкриття верхніх люків та запірних клапанів цистерн виконується за аналогією до описаного процесу на естакадах № 2, 3. Компоненти бензину з цистерн надходять у колектор, звідки насосом Н-5(насосна №4) відкачуються у резервуари Р-32, 33, 37 - 41, 47-50, 70-83. Компоненти бензину зливаються з автоцистерн насосами Н-1,2 (насосна №6) на естакаді зливу компонентів бензину з автоцистерн у резервуари Р-40, 41. Дизельне паливо вивантажується насосами Н-9в (насосна №3), Н-7 (насосна №1) у резервуари Р – 42 - 46, 68, 69, 158, 159. Після закінчення зливу нафтопропродуктів з цистерн закриваються засувки на зливних приладах, від”єднуються зливні прилади, закриваються запірні клапани та люки цистерн,піднімаються перехідні містки. Свідченням про закінчення зливу є вимкнення червонного, увімкнення зеленого сигналу, або зняття попереджувального знаку. Приймання компонента- бензину з технологічних установок: УПС, каталітичного риформінгу №2, АТ-3, АВТ, сповільненого коксування виконується технологічними трубопроводами в резервуари Р-32, 33, 37 - 39, 47-50,70 - 83 для наступного компаундування, виробництва товарної продукції. Приймання дизельного палива з технологічних установок АВТ, АТ-3, фракції 180оС-к.к. з УПС виконується у резервуари Р-42-46, 68, 69, 157, 158. Мазут приймається з технологічних установок АТ-3, АВТ, важкий газойль з УСК у резервуари Р- 51-59,63,64. Після заповнення резервуару нафтопродуктом та двогодинного його відстоювання, оператор товарний здреновує підтоварну воду, заміряє рівень наливу, лаборант відбирає проби нафтопродукту для проведення лабораторного аналізу. Згідно з результатами лабораторного аналізу, визначається відповідність нафтопродукту вимогам ГОСТу, ДСТУ, CТП, після чого проводиться: -перекачування нафти з резервуарів товарної групи Н-1(насосна №1),Н-1в,2в (насосна №3) у резервуари установок АВТ,АТ-3; -компаундування для отримання товарної продукції; -завантаження товарної продукції у залізничні цистерни та перекачування на пункт наливу нафтопродуктів цеху №3 для відправлення споживачам. Нафтопродукт та нафта вважаються злитими, якщо їх залишок у цистерні не більше 1 см . 4.4 Технологія наливу і реалізації нафтопродуктів Порядок подання залізничних цистерн під налив такий самий, як і під злив. Відвантаження бензину проводиться насосами Н-5,6 (насосна №1) Н-1,2,4 (насосна № 4), дизельного палива, - Н-7(насосна №1) Н-9в (насосна №3 ) на естакаді №1, обладнаній для наливу двадцяти залізничних цистерн одночасно. Приготування цистерн до завантаження виконує клапанщик, перевірку цистерн виконує оператор товарний з обліку. Старший оператор разом із зливником-наливником опускають наливні пристрої у цистерни, зливник-наливник відкриває засувки на колекторі наливу, машиніст включає у роботу насос. Після наливу оператор товарний з обліку у присутності представника промислово-торгової палати виконує замір рівня нафтопродукту у цистерні, про що складається відповідний акт, лаборант проводить відбирання проб, згідно з вимогами ГОСТу. Оператор товарний записує у відомості відвантаження:номер та тип цистерни, висоту наливу, вагу та назву нафтопродукту. Вимкнення червоного – увімкнення зеленого сигналу, зняття попереджувальних знаків проводиться тільки після підняття наливних труб, заміру рівня та відбору проб нафтопродукту, закриття люків, пломбування люків, дихальних та запобіжних клапанів цистерн, підняття перехідних містків. Завантаження мазуту здійснюється насосами Н-4в,5в,6в (насосна№3), Н-8,9 (насосна №1) у 24 цистерни на естакаді №3 та, при необхідності, у 10 цистерн на другій залізничній колії естакади № 1. Порядок наливу та відправлення мазуту такий самий ,як і світлих нафтопродуктів. Уловлений нафтопродукт відкачується насосом Н-1 з нафтоуловлювача естакади №3 у резервуар Р-60, де відбувається додатковий відстій води, після чого вона здреновується, а нафтопродукт відбирається для проведення лабораторного аналізу. З резервуару Р-60 нафтопродукт відкачується насосами Н -1, 2(насосна №1) у резервуари Р- 65-67, 151-156, 159-162, у кількості 15% від загальної кількості нафти ,що може бути розміщена у резервуарі,після чого змішується з вивантаженою нафтою. У випадку тривалого зберігання нафти,перед її відкачуванням у резервуари установок АВТ, АТ-3,обов”язково виконується лабораторний аналіз. 4.5 Порядок приготування товарних бензинів. Товарну продукцію готують змішуванням компонентів з додаванням, при необхідності, присадок та добавок, які допущені до застосування в установленому порядку. Бензин автомобільний А-80,А-80Ек. Компоненти:1.Бензин кат.риформінгу,фр.п.к.-85оС 2.Бензин АТ-3,АВТ,УСК 3.Високооктанові добавки. Бензин з установки кат.риформінгу та УПС закачується у резервуари Р-32,33,38,39 з одночасним підкачуванням насосами Н-76, 8, 10в, 11в, 12в (насосна №3), Н-5, 6 (насосна №1) компоненту бензина уст.АТ-3(АВТ,УСК), який зберігається у резервуарах товарної групи, у кількості вказаній у рецепті виданому лабораторією згідно з попередніми аналізами компонентів. При необхідності додавання до виготовлюваного бензину високооктанових добавок , необхідно вести їх підкачування через вузол змішування бензинів на викиді Н-12в (насосна№3) за допомомогою ежектора у прийомний потік бензину на насоси Н-10в, 11в.Згідно з поточними аналізами бензину з резервуару,де відбувається виробництво, старший оператор виконує коректування кількості підкачуваних добавок для отримання бензину з октановим числом не менше 80 за дослідним методом. Після заповнення резервуару , двогодинного відстоювання та здреновування підтоварної води, оператор товарний повідомляє лаборанта про необхідність відбору проб з резервуару для визначення октанового числа бензину та інших показників, необхідних для видачі паспорта на товарну продукцію. Бензин автомобільний А-76. Компоненти: 1.Бензин кат.риформінгу,фр. п.к.-85оС 2.Бензин АВТ,АТ-3,УСК. 3.Високооктанові добавки. Приготування даного бензину проводиться аналогічно до А-80, з різницею в тому ,що при опрацюванні рецепту приготування користуються октановим числом компонентів за моторним методом, з метою отримання товарного бензину з октановим числом за моторним методом не менше 76. Бензини автомобільні А- 92,А-95,А-92Ек,А-95Ек. Компоненти: 1.Бензин кат.риформінгу,фр.п.к.-85оС 2.Високооктанові добавки та присадка Бензини кат.риформінгу та УПС закачуються у резервуари Р-37, 47, 48, 49, 50. При потребі, дана суміш поділяється на 2 потоки, - один подається в один з вище вказаних резервуарів, другий насосом Н-3 (насосна №4) на вузол змішування компонентів (далі ВЗК), де за допомогою ежектора залучаються у процес змішування високооктанові добавки та присадки для підвищення детонаційної стійкості згідно розроблених рецептів. Після змішувача ВЗК дана суміш насосом Н-4 відкачується на змішування з першим потоком у резервуар Після змішування та двогодинного відстоювання оператор товарний зі змішування готує резервуар до відбору проб лаборантами ЦВЛ для визначення октанового числа та інших показників,необхідних для видачі паспорта на стандартну продукцію. 4.6 Порядок приготування товарного дизельного палива. Товарну продукцію готують змішуванням компонентів. Дизельне паливо Л-0,50-40 , З-0,50-(-25) Компоненти: 1.Диз.паливо АТ-3,АВТ; 2.Фракція 180 оС-к.к. з УПС. Дизельне паливо уст. АТ-3,АВТ направляється у резервуари Р-42, 43, 44, 45, 46, 68, 157, 158, при необхідності , з одночасним компаундуванням з фр 180оС - к.к.,що підкачується насосом Н-7(насосна №1),Н-9в(насосна №3). Після заповнення резервуару та двогодинного відстоювання , оператор товарний повідомляє лаборанта ЦВЛ про необхідність відбору проб нафтопродукту на проведення лабораторного аналізу для видачі паспорта на товарну продукцію. 4.7 Порядок приготування товарного мазуту. Мазут паливний 40. Компоненти: 1.Мазут АТ-3,АВТ. 2.Важкий газойль УСК. Мазут АТ-3,АВТ поступає в резервуари Р-51-59,з одночасним підкачуванням важкого газойлю з УСК у кількості ,вказаній у рецепті виданому у ЦВЛ. Після заповнення резервуару та двогодинного відстоювання оператор товарний готує резервуар до відбору проб лаборантами ЦЗЛ для визначення показників ,необхідних для видачі паспорта на товарну продукцію. Мазут паливний 100. Компоненти: Мазут АТ-3,АВТ. Мазут АТ-3,АВТ поступає в резервуари Р-51-59,63,64. Після заповнення резервуару та двогодинного відстоювання опе- тор товарний готує резервуар до відбору проб лаборантами ЦВЛ для визначення показників,необхідних для видачі паспорта на товарну продукцію.
1 2 3 4 5 Категория: Технологія виробництва \| Добавил: Aspirant (11.07.2013)
Просмотров: 468 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: