Реферат на тему Системи технологій - Технологія виробництва - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Системи технологій. План 1. Методи технологічних видів целюлозно-паперової галузі Целюлозно-паперова промисловість України є однією з найбільш привабливих галузей економіки з погляду зростання виробництва і прибутковості. Займаючи у ВВП України менш 1%, галузь, проте, протягом останніх років демонструє значні темпи росту (близько 50% на рік ). У галузі діє 25 підприємств Установлені потужності складають 880 тис. т., але завантажені на 47% Політика протекціонізму, успішно застосовувана урядом останні кілька років, дозволила вітчизняним виробникам зайняти значну ринкову частку на українському ринку. Проте, серйозною проблемою галузі є дефіцит сировини на внутрішньому ринку і ріст цін на енергоресурси, що займають значну питому вагу в структурі собівартості продукції. Вирішення сировинної проблеми можливо або за рахунок будівництва на Україні заводу з виробництва целюлози, що планується почати найближчим часом, або за рахунок переходу підприємств на альтернативні види сировини. Багато виробників виходять з положення шляхом укладення довгострокових контрактів на імпорт целюлози і макулатури з країн СНД, Центральної і Східної Європи. Всю продукцію галузі можна підрозділити на два сектори: виробництво папера і виробництво картону. Устаткування, встановлене на 25 підприємствах галузі дозволяє виробляти до 150 різних видів папера і картону, однак більшість з них не відповідають вимогам ринку. Тому підприємства проводять реконструкцію, модернізацію виробництва й освоюють нові види продукції. В Україні виробляється технічний, пакувальний, корозійностійкий, фільтрувальний і величезна кількість інших типів паперу. У значних обсягах випускаються зошити, шпалери, санітарно-гігієнічна продукція, флютинг, гофротара і різні види картону. Найбільшими темпами зростає виробництво картону. Обсяг випуску картону в 2000 році склав 34.8% у порівнянні з 1999 роком і досяг 308.7 тис.т. Види виробництв целюлозно-паперової галузі наступні: Виробництво целюлози Виробництво макулатури Виробництво газетного папера Виробництво зошитів Виробництво шпалери Виробництво санітарно-гігієнічної продукції Виробництво картону Виробництво гофротари Основні технологічні процеси та напрямки діяльності: одержання напівфабрикатів з однолітніх рослин: льон, кенаф, рисова і пшенична солома, коноплі й ін. з одержанням з них композицій паперово-картонної продукції різного призначення; дослідження і розробка в області відбілювання целюлозних напівфабрикатів із хвойних, листяних порід деревини для папера і хімічної переробки за схемами без елементарного хлору (ECF) і цілком безхлорним засобом (TCF); відбілювання целюлозних напівфабрикатів різного призначення, отриманих з однолітніх рослин; механіко-хімічне знесмолювання сульфітної целюлози; розробка технологічних процесів одержання порошкоподібних целюлозних продуктів; технологія й устаткування різних типів макулатурної сировини, у тому числі ламінованої і вологостійкої; розробка нових видів гофрованого картону і напівфабрикатів з нього: картону-лайнера і папера для гофрирування; технологія виробництва гофрованого картону з гофром “Е”(мікрогофр); папір для упакування харчових продуктів у т.ч. з полімерними покриттями; фібра і вироби з неї; розробки за технологією проклейки папера і картону в нейтральному і слаболужному середовищах; розробка плитних термостійких теплозахисних матеріалів з мінеральних волокон; розробка технології папера-основи для: декоративних лицювальних матеріалів; екологічно чистих пакувальних видів папера, у т.ч. жиростійких - пергаменту і різних видів підпергамента; розробка зразків перспективного устаткування, що розмелює, і устаткування для диспергування наповнювачів і речовин, що проклеюють, у водному середовищі електроізоляційні види термостійких паперів для електродвигунів і трансформаторів, призначених для експлуатації при високих температурах (до 220 0 С); композиційні матеріали (не підтримуючі горіння) для авіаційних стільникових конструкцій; електропровідний папір для побутових і технічних нагрівачів; теплоізоляційні матеріали, стійкі до агресивних середовищ при температурі до 1200 0 С; технічні фільтрувальні матеріали для: машино-, автомобілебудування (очищення палива, мастил, повітря); різних виробництв (очищення води, розчинів, хімікатів, повітря) екологічно чисті фільтрувальні матеріали для: фільтрування харчових рідин (вино, пиво, соки); очищення крові і медико-біологічних середовищ; очищення повітря від мікроорганізмів (операційні, віварії); картон для машино-, автомобілебудування: прокладочний, фрикційний, водостійкий оббивний, термошумоізоляційний; матеріали з бар'єрними властивостями до шкідливого впливу зовнішнього середовища (архівний картон); інтенсифікація роботи позаплощадкових очисних споруджень механічного, біологічного і фізико-хімічного очищення; локальне очищення стічних вод від специфічних органічних забруднень (феноли, нафтопродукти, метанол, сірчисті з'єднання); обробка й утилізація опадів стічних вод з одержанням екологічно чистих продуктів (органічні добрива, будівельні матеріали й ін.); знезаражування стічних вод. 2. Рішення уряду України про банк реконструкції і розвиток технологічних підприємств України Постановою „Про створення Центру розвитку і реконструкції економіки при Кабінеті Міністрів України” від 2 листопада 1993 р. N 895 Кабінет Міністрів України постановив: 1. Створити Центр розвитку і реконструкції економіки при Кабінеті Міністрів України (м. Київ) на базі окремих підрозділів Науково-дослідного економічного інституту та Головного науково-дослідного інституту з проблем інформатики Міністерства економіки. 2. Покласти на Центр розвитку і реконструкції економіки такі завдання: розроблення прогнозів науково-технічного та економічного розвитку галузей економіки та регіонів України; вивчення кон'юнктури внутрішнього та зовнішнього ринків продукції виробничо-технічного призначення; наукове обґрунтування рішень щодо визначення економічно доцільних кооперованих зв'язків, у тому числі міжгалузевої та зовнішньої кооперації, надання рекомендацій з цих питань виробникам і споживачам; наукове обґрунтування інвестиційних пріоритетів і підготовку відповідних пропозицій Кабінетові Міністрів України, центральним та місцевим органам державної виконавчої влади, підприємствам, установам і організаціям; пошук іноземних інвесторів і координація здійснення ефективних для економіки України проектів; розроблення ефективних схем управління та методів господарювання в умовах переходу до ринкової економіки із забезпеченням захисту вітчизняного виробника та споживача; обґрунтування науково-технологічних пріоритетів України на світовому ринку; створення та забезпечення функціонування інформаційної системи щодо розвитку промислового потенціалу, експортних і кооперованих зв'язків, будівництва та реконструкції промислових і транспортних підприємств, конверсії, освоєння нових товарів. Постановою «Питання Центру розвитку і реконструкції економіки при Кабінеті Міністрів України» від 19 січня 1994 р. N 13 Кабінет Міністрів України постановив затвердити Положення про Центр розвитку і реконструкції економіки при Кабінеті Міністрів України. В Положенні, зокрема відзначено, що центр розвитку і реконструкції економіки при Кабінеті Міністрів України (далі - Центр) є науково-дослідною установою. З метою вдосконалення порядку підготовки та реалізації проектів економічного і соціального розвитку України, які підтримуються міжнародними фінансовими організаціями, підвищення ефективності використання коштів цих організацій Кабінет Міністрів України Постановою „Про порядок підготовки та реалізації проектів економічного і соціального розвитку України, які підтримуються міжнародними фінансовими організаціями” від 10 жовтня 2001 р. N 1317 постановив затвердити „Порядок підготовки та реалізації проектів економічного і соціального розвитку України, які підтримуються міжнародними фінансовими організаціями”. Цей Порядок регулює питання підготовки та реалізації проектів економічного і соціального розвитку України, які підтримуються міжнародними фінансовими організаціями (далі - проекти), за винятком Міжнародного валютного фонду, у рамках яких Україна несе зобов'язання згідно з міжнародними договорами. Для підготовки та реалізації проектів можуть залучатися технічна і фінансова допомога від країн та організацій-донорів, міжнародних фінансових організацій (далі - МФО), внески підприємств, організацій, а також кошти державного та місцевих бюджетів. Проекти, включені до плану співробітництва України з МФО та стратегій допомоги МФО Україні, готуються і реалізуються згідно з договорами між Україною та МФО, законодавством та цим Порядком. Пропозиція щодо ініціювання проекту повинна включати: визначення проблеми, яка повинна бути розв'язана внаслідок реалізації проекту; цілі проекту та результати, які передбачається досягти; орієнтовний план реалізації проекту з визначенням конкретних етапів та цілей, які передбачається досягти на кожному етапі; показники, що дадуть змогу оцінити результати впровадження проекту та досягнення його цілей; ресурси, потрібні для реалізації проекту, та напрями їх використання, включаючи обсяг і характер зобов'язань держави; орієнтовний графік фінансування проекту за рахунок коштів позики МФО та джерел спільного фінансування проекту; попередні техніко-економічні розрахунки, якщо вони необхідні для обґрунтування та пояснення проекту. 3. Визначення стандартів (ДСТУ, ТУ тощо) Декрет Кабінету Міністрів України « Про стандартизацію і сертифікацію» №46-93 від 10.05.1993 (в редакції Закону N 543-IV від 20 лютого 2003 року) визначає правові та економічні основи систем стандартизації та сертифікації, встановлює організаційні форми їх функціонування на території України. Дія Декрету поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів діяльності, що діють на території України, а також на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності. Стаття 4 Декрету має назву „Категорія нормативних документів із стандартизації”, в ній, зокрема, відзначено: Нормативні документи із стандартизації поділяються на: державні стандарти України (ДСТУ); галузеві стандарти (ГСТ); стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок; технічні умови (ТУ); стандарти підприємств. До державних стандартів України прирівнюються державні будівельні норми і правила, а також державні класифікатори техніко-економічної та соціальної інформації. Порядок розроблення і застосування державних класифікаторів установлюється Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації. Міжнародні, регіональні та національні стандарти інших країн застосовуються в Україні відповідно до її міжнародних договорів. Як державні стандарти України використовуються також міждержавні стандарти, передбачені Угодою про проведення погодженої політики в сфері стандартизації, метрології та сертифікації, підписаною у м. Москві 13 березня 1992 року (надалі - міждержавні стандарти). Республіканські стандарти Української РСР (РСТ УРСР) застосовуються як державні до їх заміни чи скасування. 1. Державні стандарти України розробляються на: організаційно-методичні та загальнотехнічні об'єкти, а саме: організація проведення робіт із стандартизації, науково-технічна термінологія, класифікація і кодування техніко-економічної та соціальної інформації, технічна документація, інформаційні технології, організація робіт з метрології, достовірні довідкові дані про властивості матеріалів і речовин; вироби загальномашинобудівного застосування (підшипники, інструмент, деталі кріплення тощо); складові елементи народногосподарських об'єктів державного значення (банківсько-фінансова система, транспорт, зв'язок, енергосистема, охорона навколишнього природного середовища, оборона тощо); продукцію міжгалузевого призначення; продукцію для населення та народного господарства; методи випробувань. 2. Державні стандарти України містять обов'язкові та рекомендовані вимоги. До обов'язкових належать: вимоги, що забезпечують безпеку продукції для життя, здоров'я і майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону навколишнього природного середовища і вимоги до методів випробувань цих показників; вимоги техніки безпеки і гігієни праці з посиланням на відповідні санітарні норми і правила; метрологічні норми, правила, вимоги та положення, що забезпечують достовірність і єдність вимірювань; положення, що забезпечують технічну єдність під час розроблення, виготовлення, експлуатації (застосування) продукції; поняття і терміни, що використовуються у сфері поводження з відходами, вимоги до класифікації відходів та їх паспортизації, способи визначення складу відходів та їх небезпечності, методи контролю за станом об'єктів поводження з відходами, вимоги щодо безпечного для довкілля та здоров'я людини поводження з відходами, а також вимоги щодо відходів як вторинної сировини. 3. Обов'язкові вимоги державних стандартів підлягають безумовному виконанню органами державної виконавчої влади, всіма підприємствами, їх об'єднаннями, установами, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, на діяльність яких поширюється дія стандартів. Рекомендовані вимоги державних стандартів України підлягають безумовному виконанню, якщо: це передбачено чинними актами законодавства; ці вимоги включено до договорів на розроблення, виготовлення та поставку продукції; виготівником (постачальником) продукції зроблено заяву про відповідність продукції цим стандартам. Державні стандарти України затверджуються Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації, а державні стандарти в галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з будівництва та архітектури. Галузеві стандарти розробляються на продукцію за відсутності державних стандартів України чи у разі необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів. Обов'язкові вимоги галузевих стандартів підлягають безумовному виконанню підприємствами, установами і організаціями, що входять до сфери управління органу, який їх затвердив. Стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок розробляються у разі необхідності поширення результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих галузях знань чи сферах професійних інтересів. Ці стандарти можуть використовуватися на основі добровільної згоди користувачів. Стандарти не повинні суперечити обов'язковим вимогам державних стандартів України і підлягають державній реєстрації в Державному комітеті України по стандартизації, метрології та сертифікації. Технічні умови містять вимоги, що регулюють відносини між постачальником (розробником, виготівником) і споживачем (замовником) продукції. Для організації інформування споживачів (замовників) про номенклатуру та якість продукції, що випускається, контролю відповідності технічних умов обов'язковим вимогам державних, а в передбачених законодавством випадках - галузевих стандартів технічні умови на продукцію та зміни до них підлягають державній реєстрації в територіальних органах Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації. Технічні умови та зміни до них, які не пройшли державної реєстрації, вважаються недійсними. Стандарти підприємств розробляються на продукцію, що використовується лише на конкретному підприємстві. 4. Соціальні народногосподарські ефекти в техніці. Розвиток и отримання доходів и прибутку підприємств Вирішальним фактором суспільного роз-витку виступає техніка, нові виробничі технології. Технічна цивіліза-ція, що створюється людським розумом та руками, має здатність до саморозвитку, прогресу. Вона незалежна від людини та суспільства, має безперечну самостійність. Процес формування людини як особистості, завдячує саме праці, яка може здійснюватися лише на основі соціаль-них зв'язків. Матеріальна виробнича діяльність людей стала основою виникнення і розвитку суспільних зв'язків та відносин, тобто людського суспільства. Спільна праця згуртовувала людей, робила їх постійне спілкування життєво необхідним. Тому виробництво завжди, за будь-яких умов має суспільний характер, є суспільним виробництвом. Продуктивні сили становлять лише одну сторону суспільного ви-робництва. Адже в процесі виробництва люди вступають у певні відно-сини не тільки з природою, а й один з одним. Ці взаємовідносини людей у процесі виробництва дістали назву "виробничі відносини" і представляють другу складову способу ви-робництва. Задовольняючи свої потреби, люди мають справу не лише з природою, яку використо-вують, пристосовують до своїх вимог, а та-кож з так званою "другою природою", тобто з тим, що вони створюють. "Створене" знову використовується у виробництві. Між людиною і тим, що вона створює, діють взаємозумовлені, досить складні діалектичні зв'язки, які значною мірою змінюють умови її життєдіяльності. Сучасне виробництво характеризується не лише матеріальними, а й духовними факторами, поєднанням науки й виробництва. Обов'язко-вими елементами виробництва виступають результати науково-техніч-них досліджень, нові технології, наукові програми, плани та прогнози, автоматизовані системи управління, системи наукової організації праці тощо. Дедалі зростаючу роль у виробництві відіграє наука, яка забезпе-чує теоретичну, духовну сторону практичної виробничої діяльності. Без-посереднім виявом цього стану є науково-технічний прогрес (НТП), який перетворився в головний чинник економічного прогресу. Адже щоб успішно здійснювати сучасне суспільне виробництво необхідне знання основних об'єктивних тенденцій розвитку науки і техніки. Окрім того, глибоке розуміння процесів, пов'язаних з НТП, має враховуватися в морально-етичному аспекті виробничої діяль-ності суспільства, у вирішенні проблем взаємовідносин людини і при-роди, виживання людства тощо. Відомо, що будь-яке соціальне явище слід розглядати в розвитку, в чіткому усвідомленні його суті, тобто в сукупності глибинних зв'язків, відношень і внутрішніх законів, які визначають основні риси і тен-денції розвитку даного явища. Сучасний етап НТП прийнято називати науково-технічною революцією (НТР). НТР — це докорінне перетворення продук-тивних сил на базі перетворення науки в безпосередню продуктивну силу, зміна місця та ролі людини у виробництві. Сучасний етап НТР все більше пов'язується з такими її пріоритет-ними напрямками, як: автоматизація, роботизація, кібернетизація, роз-виток мікроелектроніки, біотехнології, інформатики. Очевид-ним є те, що сучасне суспільне виробництво неможливе без оптималь-ного використання досягнень науково-технічного прогресу. В свою чергу науково-технічна революція, яка є досить складним соціальним яви-щем, що справляє суттєвий вплив на всі сфери життєдіяльності люди-ни, вимагає уважного дослідження і обережного підходу, щоб запобігти негативним наслідкам використання науково-технічних досягнень. Що стосується розвитку підприємства та отримання ним прибутків, то початок процесу формування конкурентного успіху фірми лежить у перетинанні безлічей маркетингових і науково-технічних рішень. Наявність сумісних потреб визначених ринкових сегментів і технологічних можливостей їх забезпечити створює фундамент технологічно обґрунтованої стратегії. Однак це лише початок. Технологічно обґрунтована стратегія може не привести до економічного успіху, якщо у фірми немає можливостей організувати виробництво з витратами, що дозволяють використовувати на ринку ціни, сумісні з купівельною спроможністю населення. Далі позиція конкурентного успіху залежить від конкурентного статусу фірми, її ресурсів, стратегії й інтенсивності конкурентних дій інших фірм. Література Декрет Кабінету Міністрів України « Про стандартизацію і сертифікацію» №46-93 від 10.05.1993 (в редакції Закону N 543-IV від 20 лютого 2003 року) Постанова Кабінету Міністрів України „Про створення Центру розвитку і реконструкції економіки при Кабінеті Міністрів України” від 2 листопада 1993 р. N 895 Постанова Кабінету Міністрів України «Питання Центру розвитку і реконструкції економіки при Кабінеті Міністрів України» від 19 січня 1994 р. N 13 Постанова Кабінету Міністрів України „Про порядок підготовки та реалізації проектів економічного і соціального розвитку України, які підтримуються міжнародними фінансовими організаціями” від 10 жовтня 2001 р. N 1317 Производственный менеджмент. - Целлюлозно-бумажная промышленность Украины. - Філософія: Навчальний посібник. /І.Ф.Надольний, В.П.Андрушенко, І.В.Бойченко та ін.; За ред. І.Ф.Надольного. — К.: Вікар, 1998. - 624 с. Журнал “Целлюлоза. Бумага. Картон.” № /2003
1 2 3 4 5 Категория: Технологія виробництва \| Добавил: Aspirant (07.05.2013)
Просмотров: 609 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: