Реферат на тему Розведення м’ясної худоби - Технологія виробництва - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Розведення м’ясної худоби. Розведення м’ясної худоби Рiвень ефективностi спецiалiзованого м’ясного скотарства визначають селекцiйнi, технологiчнi, ветеринарно-санiтарнi та органiзацiйнi фактори. Рiвень ефективностi спецiалiзованого м’ясного скотарства визначають селекцiйнi, технологiчнi, ветеринарно-санiтарнi та органiзацiйнi фактори. Селекцiйнi аспекти. Ефективнiсть спецiалiзованого м’ясного скотарства, якiсть яловичини, телятини та шкiряної сировини значною мiрою залежить вiд породи, вибраної для розведення в конкретних природно-клiматичних умовах. Основнi критерiї у виборi породи — продуктивнiсть тварин, цiлi виробництва, пристосованiсть їх до умов регiону, характер кормової бази в господарствi i технологiя утримання. За продуктивнiстю (живою масою) м’яснi породи розподіляють на дрiбнi (скоростиглi), середнi та великі (довгорослi). Кожнiй з них властивi певнi позитивнi i негативнi ознаки. Тварини скоростиглих порiд уже в 13—15 мiсяцiв рiзко знижують прирости, iнтенсивно вiдкладають жир, що погiршує якiсть яловичини. Тому їх вирощують в основному для виробництва телятини або молодої яловичини. З iншого боку, цi породи бiльш пристосованi до пасовищ. Довгорослi ж тварини зберiгають високу iнтенсивнiсть росту до вiку 18—20 мiсяцiв, дають великоваговi тушi з бiльшим вмiстом бiлка. Зважаючи на це, у багатьох країнах спостерiгається iнтерес до розведення худоби укрупнених типiв, зокрема симентальської м’ясної. Однак реалiзувати свої переваги такi тварини спроможнi лише за достатнього рiвня годiвлi. Вони бiльш пристосованi до стiйлового утримання. Основнi вимоги щодо вiдбору порiд за продуктивнiстю такi: q висока iнтенсивнiсть росту молодняку протягом тривалого перiоду, велика кiнцева жива маса, висока якiсть туш, добра окупність кормiв; q добрi вiдтворнi якостi маток, якi щорiчно забезпечують одержання вiд кожної корови життєздатного теляти; q висока молочнiсть корiв, їх здатнiсть до тривалого використання; q здатнiсть тварин до аклiматизацiї. У худоби, погано адаптованої до умов середовища, знижується резистентнiсть до захворювань, низька вiдтворна функцiя, зменшується продуктивнiсть. Економiчна ефективнiсть виробництва яловичини значною мiрою залежить вiд якiсного складу м’ясного поголiв’я. Адже вiдмiчено, що у тварин однiєї породи, навiть за достатнього рiвня годiвлi, показники середньодобових приростiв становлять 700—1500 г i бiльше. Тому для формування високопродуктивних стад необхiдно постiйно здiйснювати полiпшуючий вiдбiр худоби. З цiєю метою племiннi якостi тварин оцiнюють за такими селекцiйними ознаками: q материнськi якостi — молочнiсть маток i маса новонароджених телят; q середньодобовi прирости i жива маса; q витрати кормiв на одиницю продукцiї; q забiйні якостi; q легкiсть отелень; q перiод продуктивного використання корiв. Hайбiльш професiйну оцiнку тварин забезпечують випробувальнi станцiї, де проводять вивчення продуктивностi бугайцiв i за одержаними даними оцiнюють плiдникiв за якiстю потомкiв. Органiзацiя вiдтворення стада. Суть цього процесу — щорiчне отримання теляти вiд кожної корови, що є єдиною продукцiєю м’ясної худоби i визначає прибутковiсть галузi. Рiвень вiдтворення, який характеризує показник виходу здорових телят (вiдношення числа вiдлученого молодняку до кiлькостi корiв у стадi) залежить вiд iнтенсивностi використання маточного поголiв’я, яку зумовлюють такi фактори: 1. Стан кормової бази в господарствi, рiвень вирощування ремонтного молодняку i годiвлi маток. Вiд цього залежить плодючiсть, продуктивнiсть i життєздатнiсть тварин. 2. Строки парування телиць i введення їх в основне стадо. Краще парувати телиць у бiльш ранньому вiцi: тварин середнiх порiд — у 15—16, а великих — у 17—18 мiсяцiв та вводити їх в оборот стада, вiдповiдно, в 24—25- i 26—27-мiсячному вiцi. При цьому слiд вiдзначити, що на ефективнiсть осiменiння у зазначенi термiни вiк маток впливає меншою мiрою, нiж їх жива маса, яка повинна бути не нижчою за стандарт для породи. 3. Способи осiменiння i сезон отелення. У стадах м’ясної худоби iнтенсивнiсть вiдтворення залежить вiд органiзацiї осiменiння. У кожному господарствi, насамперед, треба визначити, який метод осiменiння застосувати (природний чи штучний) i строки отелень. У товарних стадах доцiльно парувати маток з бугаями. У племiнних стадах слiд застосовувати штучне осiменiння, або ручне парування. Що ж до витрат на цей захiд, то при штучному осiменiннi (в розрахунку на теля) вони дещо вищi, нiж при паруваннi. Доведено, що бiльш ефективними є зимово-веснянi отелення, бо при випасаннi пiдвищується молочнiсть маток, телята в цей перiод уже спроможнi споживати траву, що разом сприяє iнтенсивному розвитку молодняку. При стiйловому утриманнi худоби i залежно вiд наявностi примiщень (особливо при їх нестачi) планують цiлорiчнi або туровi отелення корiв. 4. Iнтенсивнiсть вибракування i тривалiсть продуктивного використання корiв. Пiдвищений вiдсоток вибракування маток негативно впливає на ефективнiсть ведення м’ясного скотарства, бо витрати на вирощування первiстки, якi вiдносять на перше теля, бiльшi, нiж за рiк на корову. Оптимальнi обсяги введення первiсток у стадо близько 20 на 100 корiв щороку за умови, що 20—25% з них буде вибракувано протягом першої лактацiї. 5. Попередження безплiдностi. Боротьба з яловiстю — один із вирiшальних факторiв, який сприяє зниженню собiвартостi продукцiї i забезпечує стабiльнi прибутки, бо лише при щорiчному отриманнi теляти вiд корови можна розраховувати на високий рiвень рентабельностi виробництва. Для полiпшення функцiй вiдтворення маток необхiдно: q вчасно виявляти охоту i проводити осiменiння тварин, чiтко вести облiк парування; q проводити осiменiння маток спермою бугаїв, яка перевiрена на здатнiсть до заплiднення; q постiйно контролювати клiнiчний стан органiв вiдтворення, своєчасно виявляти тварин з порушенням функцiї яєчникiв чи матки i надавати квалiфiковану допомогу; q застосовувати, за потреби, гормональну стимуляцiю i синхронiзацiю статевої охоти. Через два мiсяцi пiсля закiнчення парувальної кампанiї проводять ректальне обстеження маток на тiльнiсть, i незаплiднених тварин вибраковують iз стада, незалежно вiд їх племiнної цiнностi. 6. Збереження телят. З цiєю метою необхiдно розробляти i послiдовно здiйснювати заходи щодо попередження абортiв, захворювання i загибелi тварин. Ветеринарна служба господарства повинна щорiчно розробляти план протиепiзоотичних та зоогiгiєнiчних заходів, постiйно вести контроль за якiстю кормiв, проведенням парувальної кампанiї i отелень, годiвлею та станом утримання тварин. Достовiрно, що здiйснення профiлактичних заходів набагато дешевше й ефективнiше, нiж лiкування хворої худоби. 7. Органiзацiя виробництва. Важлива передумова iнтенсивного цiлеспрямованого вiдтворення — достовiрний облiк, вмiла органiзацiя виробництва, професiйне ставлення до своєї справи всiх спецiалiстiв та працiвникiв ферми i господарства, працю яких необхiдно стимулювати. Система утримання і годівлі тварин. Для худоби м’ясного напряму продуктивностi найбiльш дешевим є безприв’язне утримання тварин: узимку в примiщеннях легкого типу на глибокiй пiдстилцi та на майданчиках або пасовищах — улiтку. При формуваннi стад м’ясного напряму в господарствах, якi розводили молочну худобу, рацiонально використовувати iснуючу виробничу базу: корiвники та примiщення для молодняку слiд реконструювати i пристосувати до технологiї утримання тварин м’ясного напряму продуктивностi. Hезалежно вiд розмiру ферми, в окремих примiщеннях чи секцiях формують такi групи тварин: q корови з телятами на пiдсисi; q сухостiйнi матки; q нетелi за 5—6 мiс. до отелення; q ремонтнi телицi парувального вiку i в першi 3—4 мiс. тiльностi; q бугайцi, видiленi для племпродажу; q бички на вiдгодiвлi; q корови i телицi на вiдгодiвлi. Годiвля м’ясної худоби повинна бути нормована i збалансована за основними поживними речовинами, що забезпечувало б одержання максимальної продуктивностi тварин за невисоких витрат кормiв на одиницю приросту. Шляхи отримання високої продуктивностi тварин i здешевлення яловичини такi: q розведення тварин м’ясних порiд з високим потенцiалом продуктивностi, здатних ефективно споживати переважно мiсцевi дешевi кормові ресурси; q застосування iнтенсивної годiвлi худоби, що сприяє реалiзацiї генетичного потенцiалу i зниженню частки витрат енергiї на пiдтримання життя в загальних затратах кормiв на продукцiю. Для органiзацiї такої годiвлi необхiдно на корову зi шлейфом заготовляти в середньому 65 ц корм. од. на рiк; q годiвля тварин з урахуванням їх фiзiологiчного стану; q максимальне застосування пасовищного способу утримання влiтку, найбiльш ефективний ротацiйний (загiнний) метод випасання; q переважання в кормових посiвах бобових культур, що знижує потребу в азотних добривах i якiсно змiцнює кормову базу; q використання кормових добавок, якi полiпшують якiсний склад рацiону; q застосування сучасних технологiй заготiвлi i зберігання кормiв, якi запобiгають втратам поживних речовин; q зменшення транспортних витрат на доставку корму; q реалiзацiя тварин при досягненнi ними оптимальної живої маси для даної породи, бо збiльшення строкiв вiдгодiвлi супроводжується iнтенсивним вiдкладанням жиру, що знижує якiсть м’яса i зумовлює зростання витрат кормiв. Оптимальна жива маса для забою бичкiв дрiбних порiд — 475—500 кг, шаролезької — близько 565, української i симентальської м’ясної — 590— 620 кг. Форми органiзацiї i розвитку галузi. У технологiї розведення м’ясної худоби видiляють два основних виробничих етапи: перший — органiзацiя вiдтворення стада i вирощування телят на пiдсисi до 6—8-мiсячного вiку за системою “корова — теля”; другий — iнтенсивне вирощування племiнного i вiдгодiвля на м’ясо понадремонтного молодняку пiсля вiдлучення. У господарствах, якi спецiалiзуються на м’ясному скотарствi, головною галуззю тваринництва повинно бути виробництво яловичини. Для його ефективного розвитку необхiдно мати таку структуру посiвних площ, яка забезпечила б створення мiцної кормової бази. Розмiри ферм i щiльнiсть поголiв’я на 100 га сільгоспугiдь — планувати вiдповiдно до наявних кормiв. Якщо виробництво їх з 1 га сiльськогосподарських угiдь у м’ясних господарствах степової i полiської зон буде доведено до 28—30 ц корм. од., а в лiсостеповiй — до 40—45 ц корм. од., то в розрахунку на 100 га можна утримувати, вiдповiдно, 110—120 голiв м’ясної худоби, у т.ч. 37—40 корiв та 150—160 голiв, у т.ч. 50—55 корiв. Створювати ферми м’ясного напряму продуктивностi можна кiлькома шляхами. В племiнних господарствах застосовують чистопородне розведення за рахунок: власного вiдтворення чи закупiвлi чистопородних тварин (телиць або нетелей); трансплантацiї ембрiонiв м’ясної худоби; застосування поглинального схрещування на iснуючому в господарствi маточному поголiв’ї з використанням сперми м’ясних бугаїв. Основними виробниками яловичини є товарнi стада, якi комплектують з помiсних маток, одержаних схрещуванням тварин молочних i м’ясних порiд. Hа даному етапi для цього слiд використовувати понадремонтних телиць молочних порiд, а також низькопродуктивних корiв, яких переводять на технологiю м’ясного скотарства. Одним iз шляхiв розширення масиву м’ясної худоби в Українi є розведення її у фермерських господарствах. Стадо худоби м’ясного напряму продуктивностi в них найбiльш доцiльно формувати на основi схрещування маточного поголiв’я мiсцевих порiд з м’ясними бугаями. Розрахунки показують, що в умовах країни рентабельно створювати фермерськi господарства на 50 корiв зi шлейфом, тобто всього поголiв’я близько 140 голiв. Для забезпечення його кормами господарству необхiдно, залежно вiд зони i врожайностi кормових культур, 50—75 га рiллi. Обслужити всю худобу i вирощувати для неї необхiднi корми зможуть три робiтники. Розраховано, що витрати на створення такої ферми можуть окупитися прибутками вiд реалiзацiї м’яса за 7—8 рокiв.
1 2 3 4 5 Категория: Технологія виробництва \| Добавил: Aspirant (09.05.2013)
Просмотров: 352 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: