Воскресенье, 12.05.2024, 13:46
Главная Регистрация RSS
Приветствую Вас, Гость
Меню сайта
Категории раздела
Архітектура [235]
Астрономія, авіація, космонавтика [257]
Аудит [344]
Банківська справа [462]
БЖД [955]
Біографії, автобіографії, особистості [497]
Біологія [548]
Бухгалтерській облік [548]
Військова кафедра [371]
Географія [210]
Геологія [676]
Гроші і кредит [455]
Державне регулювання [154]
Дисертації та автореферати [0]
Діловодство [434]
Екологія [1309]
Економіка підприємств [733]
Економічна теорія, Політекономіка [762]
Економічні теми [1190]
Журналістика [185]
Іноземні мови [0]
Інформатика, програмування [0]
Інше [1350]
Історія [142]
Історія всесвітня [1014]
Історія економічна [278]
Історія України [56]
Краєзнавство [438]
Кулінарія [40]
Культура [2275]
Література [1585]
Література українська [0]
Логіка [187]
Макроекономіка [747]
Маркетинг [404]
Математика [0]
Медицина та здоров'я [992]
Менеджмент [695]
Міжнародна економіка [306]
Мікроекономіка [883]
Мовознавство [0]
Музика [0]
Наукознавство [103]
Педагогіка [145]
Підприємництво [0]
Політологія [299]
Право [990]
Психологія [381]
Реклама [90]
Релігієзнавство [0]
Риторика [124]
Розміщення продуктивних сил [287]
Образотворче мистецтво [0]
Сільське господарство [0]
Соціологія [1151]
Статистика [0]
Страхування [0]
Сценарії виховних заходів, свят, уроків [0]
Теорія держави та права [606]
Технічні науки [358]
Технологія виробництва [1045]
Логістика, товарознавство [660]
Туризм [387]
Українознавство [164]
Фізика [332]
Фізична культура [461]
Філософія [913]
Фінанси [1453]
Хімія [515]
Цінні папери [192]
Твори [272]
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Главная » Статьи » Реферати » Технологія виробництва

Реферат на тему Ринок м’яса овець і кіз
Реферат на тему: Ринок м’яса овець і кіз.

Обсяги виробництва вітчизняного вівчарства за останні 15–20 років істотно скоротилися й не відповідають потенційним можливостям галузі. Внутрішній ринок споживає те, що йому пропонують, і не більше.
В Україні галузь вівчарства зорієнтовано на виробництво вовни, тоді як сучасне вівчарство європейських країн спеціалізується на виробництві м’яса ягнят і молодої баранини, які складають у загальній вартості продукції галузі вівчарства майже 90% і більше. В Україні на м’ясо баранини й козлятини на сьогодні припадає близько 1% виробництва м’яса всіх видів. Проте основними причинами зменшення виробництва м’яса є зниження м’ясної продуктивності овець і кіз та скорочення поголів’я, в тому числі маточного, зокрема, через погіршення відтворення стада та збільшення падежу.
Виробництво. Поголів’я овець і кіз (в усіх категоріях господарств) зменшується з кінця 80-их років минулого століття. Відповідно, знижується й виробництво м’яса. Так, якщо 1990 р. товарне виробництво баранини було зосереджено на сільськогосподарських підприємствах, де вирощували 60,2 тис. тонн овець і кіз (у живій масі), то 2005 р. вони давали вже тільки 3,4 тис. т, або в 17,7 раза менше. У господарствах населення в цей період скорочення виробництва було менш істотним і становило 26,1%, через що, починаючи з 1992 р., частка вирощування овець і кіз (у живій масі) в селянських господарствах зростала: нині питома вага приватного сектору становить близько 90%.
Для стабілізації ситуації в галузі вівчарства уряд прийняв постанову № 1760 від 16.11. 2002 р. “Про заходи щодо розвитку та державної підтримки вівчарства на 2003–2010 роки”, в якій, зокрема, було передбачено виділення коштів на утримання й збільшення поголів’я. Та поки ці кошти нарешті дійшли до сільськогосподарських товаровиробників — більшість господарств уже вирізала поголів’я.
Наприкінці 2005 р. поголів’я овець і кіз у всіх категоріях господарств становило 1629,5 тис. голів, (на 7,1% менше проти відповідного періоду 2004 р.), в т. ч. на сільськогосподарських підприємствах — 270,9 тис. голів (вихід приплоду ягнят і козенят на сільськогосподарських підприємствах, у середньому, на 100 маток становив 74 гол., одержали 132,3 тис. гол. ягнят і козенят, падіж — 11,2 тис. гол.), що відповідає показнику 2004 р.; у господарствах населення поголів’я зменшилось на 8,4% і становило 1358,6 тис. гол. (одержано 1077,7 тис. гол. приплоду, падіж — 54,1 тис. гол.). На кінець 2006 р. очікується незначне збільшення поголів’я овець і кіз проти показників 2005 р. як на сільськогосподарських підприємствах (на 1,7% — до 275,4 тис. гол.), так і в селянських господарствах (на 8,1% — до 1468,1 тис. гол.). Як прогнозують, поголів’я овець і кіз у І півріччі 2007 р. становитиме: на сільськогосподарських підприємствах — 318,0 тис. гол., у приватних дворах — 1713,5 тис. гол.
У 2005 р. сільськогосподарські підприємства виростили 3,4 тис. т м’яса овець і кіз у живій масі (2,0 тис. т реалізували на забій у живій масі). Це зумовлено, з одного боку, подальшим значним скороченням поголів’я, а з другого, — низькими середньодобовими приростами живої маси овець і кіз. Вирощування овець і кіз у живій масі в 2006 р., як очікується, становитиме 32,6 тис. т в усіх категоріях господарств, у тому числі на сільськогосподарських підприємствах — 3,1 тис. т (відповідно, у господарствах населення — 29,5 тис. тонн).
Найбільші обсяги виробництва припадають на господарства населення Закарпатської, Одеської, Донецької областей і АР Крим. Від загального обсягу вирощених овець і кіз в Україні частка господарств цих областей становить 62,5%. Середня жива маса однієї голови овець і кіз, реалізованих на забій у селянських господарствах України, становила 30 кг, у тому числі в Закарпатській області — 42 кг, Херсонській — 44. Сільськогосподарські підприємства реалізовують овець живою масою 27 кг.
Із 661 сільськогосподарського підприємства, які займалися виробництвом баранини в 2005 р., 478 були збитковими, тобто 72,3%.
Собівартість виробництва баранини й козлятини висока як на сільськогосподарських підприємствах, так і в господарствах населення (на сільськогосподарських підприємствах — 799,88 грн/ц за реалізаційної ціни 543,0 грн/ц). Отже, збитковість виробництва згаданої продукції у 2005 р. на сільськогосподарських підприємствах становила 32,1%, (у 2004 р. — 44,3%). Сільськогосподарські підприємства вважають, що їхня основна продукція з овець — вовна та шкіра (жива маса овець під час реалізації на м’ясо невисока). Запорукою збільшення виробництва баранини й козлятини є середньодобові прирости живої маси тварин. За останні роки вони становили в цій категорії господарств 25–26 г.
Середня жива маса однієї голови овець, реалізованих на забій, становила 26 кг. У разі застосування технології інтенсивного вирощування ярок за достатньої і повноцінної годівлі в усі періоди індивідуального розвитку гарантується одержання живої маси приплоду під час народження 4–5 кг, під час відлучення — 25–30, у дев’ятимісячному віці — 40–45, у 14 місяців — 50–60 кг. Треба доводити до високих забійних кондицій вибракуване маточне поголів’я, валухів і молодняк завдяки відгодівлі-нагулу. Нагул на природних пасовищах дає змогу вирощувати найдешевшу ягнятину й молоду баранину.
Економічна ефективність вирощування овець і кіз залежить також від проведення раннього окоту, дальшого нагулу молодняку та реалізації його на м’ясо в рік народження (при цьому зменшуються затрати на утримання та годівлю).
Імпорт. Баранину та козлятину імпортують незначними обсягами, переважно завозять заморожену баранину. В 2002 р. імпортовано лише 122 кг баранини та козлятини, у 2003 і 2004 рр. цю продукцію взагалі не імпортували, у 2005 р. ввезли 10 т охолодженої баранини з Молдови, за шість місяців 2006 р. імпорту не було.
Експорт. Експортний ринок ягнятини та баранини в Україні не розвинуто, лише деякі приватні господарства на Закарпатті продають ягнят у Польщу, Румунію й Угорщину по 1,5–2 дол./кг живої маси.
У 2005 р. баранини було експортовано всього 36,4 т (2004 р. — 148,8 т). Закуповувала українську баранину Російська Федерація.
Реалізація продукції на внутрішньому ринку. В 2005 р. господарства всіх категорій за всіма каналами збуту реалізували 2,5 тис. тонн овець і кіз у живій масі, середня реалізаційна ціна становила 4558,5 грн/т (див. табл.3–4). За найвищими цінами сільськогосподарські підприємства реалізовували свою продукцію комерційним структурам та через власні торговельні точки.
Вівці й кози, вирощені в приватних дворах, господарі реалізовували на продовольчих ринках, посередникам, що займаються оптовою торгівлею, але більшу частину вирощених овець і кіз вони використовували для власних потреб. У разі реалізації посередникам останні розраховуються за продукцію на місці “живими” грішми, але при цьому виробники втрачають частину доходу, тому що посередники пропонують нижчі ціни, й виробник втрачає можливість одержати державну підтримку за голову утримуваних овець, адже, відповідно до постанови КМ України від 16.11.2002 р. № 1760, потрібно надати довідку про здачу продукції.
Очікується, що середня ціна 1 т живої маси овець і кіз за всіма каналами реалізації протягом 2006 р. підвищиться до рівня 4600 грн/т, а за окремими каналами — до 4872,1 грн/т. На продовольчих ринках баранину в 2006 р. реалізовували в середньому по 22 грн/кг. Проте навіть за таких цін виробництво м’яса в більшості вівчарських господарств та селянських дворах виявляється нерентабельним.
Рівень доходів українських споживачів та ціни є визначальними під час прогнозування обсягів попиту на м’ясо й м’ясопродукти, споживання яких залишається на низькому рівні: в 2002 р. воно становило 32,6 кг; у 2003–2004 — 34,5; 2005 — 39,1 кг на душу населення. Баранина й козлятина не належать до основних видів м’яса (на їхню частку припадає близько 1% виробництва всіх видів м’яса), тому й обсяги споживання цієї продукції невеликі. Внутрішній попит на баранину й козлятину в Україні задовольняють завдяки: тваринам, вирощеним в особистих господарствах; вівцям, отриманим у рахунок оплати праці, орендної плати за землю й майнові паї; реалізованим на продовольчих ринках вівцям і козам.
Категория: Технологія виробництва | Добавил: Aspirant (12.07.2013)
Просмотров: 528 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *: