Реферат на тему Поливні розчини в тепличному овочівництві - Технологія виробництва - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Поливні розчини в тепличному овочівництві. Якість поливної води — важливий чинник, що впливає на можливість і доцільність успішного вирощування тепличної продукції за інтенсивними технологіями. Типова овочева теплиця потребує на рік 8000 м3/га води, можливість застосування якої в закритому грунті визначає її хімічний склад. Щоб запобігти шкідливій концентрації у воді деяких іонів, протягом сезону важливо контролювати її склад, спостерігаючи за змінами її якості. Вода класу 1 — придатна для поливання. Клас 2 — субстрат — слід регулярно промивати. Вода, де показники відповідають класу 3, непридатна для застосування в теплиці. Під час розрахунку потрібних елементів живлення найважливими є іони Са+2, Мg+2, SО4-2, хоча іноді у певних кількостях враховують і NО3-, К+. За високого вмісту певних мікроелементів (Мn+2, В+, Сu+2, Аl+3) може бути їх надлишок, тоді вода стає непридатною для поливання. Воду з надлишковим умістом заліза (понад 10–20 ммоль/л) слід очищувати до норми. Вміст у поливній воді розчинених елементів вимірюють способом визначення її електропровідності (ЕС). Що більше солей розчинено, то краще вода проводить електроенергію. Отож, висока ЕС вказує на низьку якість води. Переважна більшість води для зрошення містить бікарбонати (НСО3). Прореагувавши з ними, Са і Мg стають недоступними для рослин. Крім того, бікарбонати є дуже важливим чинником впливу на рН. Якщо рН грунту високий, корені рослин гірше засвоюють Fе, Zn, В і Cu. Концентрація бікарбонатів у вихідній воді є підставою для визначення потрібної кількості підкислюючих добрив. Коли бікарбонати нейтралізовано, рН води зменшується. Цей процес відбувається після додавання у воду соляної або ортофосфорної кислот. Азот або фосфор, що утворюються внаслідок реакції, враховують під час розрахунку живлення рослин. Умови правильного живлення рослин Щоб одержувати високі врожаї, потрібні умови для правильного живлення культур: оптимальні температура субстрату, кислотність грунту і концентрація грунтового розчину, правильне співвідношення кореневого і позакореневого живлення, захист рослин. Оптимальною для огірка є температура грунту 25...26°С, для томата — 22...25°С. За температури 38...40°С коріння рослин не поглинає воду й елементи живлення. Особливо страждає від високих температур коріння молодих сходів. Коренева система овочевих культур ліпше розвивається тоді, коли температура грунту на 2–3 градуси нижча за температуру повітря. Якщо температура грунту буде вищою за температуру повітря, рослини передчасно старітимуть. Живлення, залежно від температури засвоєння рослинами основних елементів, відбувається по-різному. За температури грунту нижче 12°С засвоєння рослинами фосфору (порівняно з температурою 20°С) зменшується на 50%, азоту — на 25%. Особливо небажане зниження температури під час формування кореневої системи огірка й томата, коли потреба рослин у фосфорі зростає. Отож, за низької температури грунту (10...12°С) функціонування кореневої системи значно погіршується, і елементи живлення до рослин не надходять. За цих екстремальних умов зростає роль позакореневого підживлення. Відносна вологість повітря позначається на надходженні малорухомих елементів, наприклад кальцію і бору. Підвищення відносної вологості повітря у нічний час поліпшує їх надходження. Удень, навпаки, слід забезпечувати оптимальну транспірацію і в разі потреби її підсилювати. Велика концентрація солей порушує співвідношення елементів живлення, негативно впливає на рослини через збільшення осмотичного тиску грунтового розчину: це перешкоджає поглинанню води і може викликати явище фізіологічної посухи. Кислотність розчину — головний фактор, що впливає на засвоєння поживних речовин рослинами. Оптимальним для основних тепличних культур є рівень рН 6,0–6,5. Томат краще реагує на слабокислу реакцію грунту, а огірок — на ближчу до нейтральної. Перші 10–15 днів після появи сходів огірки повільно використовують азот та фосфор, а протягом 30 днів — калій. Надалі, за швидкого росту вегетативних органів і в період зав’язування плодів, процес поглинання елементів живлення прискорюється. До початку цвітіння у рослини огірка надходить не більше 10% загальної потреби поживних речовин. Основне живлення рослин відбувається в період плодоношення. У томата спостерігаються інші співвідношення. Так, у період вирощування розсади потреба в калії і фосфорі поступово збільшується. Після висаджування розсади в грунт, у період наростання листкової маси, підсилюється поглинання азоту. На початку зав’язування плодів вміст азоту в рослинах перевищує вміст калію. За інтенсивного наростання плодів знову підвищується роль калію, і надалі співвідношення між ним та азотом стабілізується. Досвід тепличного овочівництва свідчить, що регулюванням мінерального живлення можна подовжити або скоротити терміни старіння рослин. Внесення азоту затримує фізіологічне старіння рослин огірка, а внесення фосфору наприкінці вегетації прискорює старіння і скорочує період плодоношення. Це пояснюється тим, що азотні добрива збільшують гідрофільність колоїдів, які зумовлюють молодість рослин, тоді як фосфор знижує їх обводнення. Збільшення калійного підживлення в період недостатнього освітлення і одночасне зменшення азотного поліпшує ріст і плодоношення овочевих культур. Додаткове позакореневе підживлення калійними добривами разом з комплексом мікроелементів особливо ефективне в разі пошкодження овочевих рослин під час технологічних операцій формування стебла. Воно підсилює стійкість рослин до захворювань і шкідників. Розрахунок внесення добрив для кореневого підживлення огірків Залежно від фази розвитку, інтесивності освітлення і температури, у березні для підживлення однієї рослини потрібний 1 л розчину, у квітні — 1,5, а в травні і червні — 2–2,5, іноді — 3 л розчину. Кількість внесеного добрива теж залежить від швидкості росту і розвитку рослини. Зазвичай у пізніх овочів для стабільного росту потреба в підживленні більша, а от раннім вистачить невеликих доз. Особливу увагу слід приділяти чистоті й точності приготування робочого розчину. Якщо овочі вирощують на великих площах, дозування компонентів має бути точним залежно від періоду росту й розвитку рослини. Робочий розчин зазвичай у 100–200 разів концентрованіший, аніж добриво, яке вносять. Для підтримування концентрації розчину його тримають в одному баці. Там може утворитися осад, який засмічує фільтри й емітери, що перешкоджає рівномірному постачанню поживного розчину до кореневої системи рослини. Тому важливо правильно налагодити внесення катіонів кальцію (Ca+2), аніонів фосфору (Н2РО4-) та сірки (SO4-2). Розчин кальцію вміщують в одну місткість (“А”), а фосфорний і сірковмісний — у другу (“В”). У місткість “А” вміщують одно- і багатоскладові добрива, додають азотну кислоту, потім кальцієву та амонієву селітру. В місткість “В” — калієву селітру, монокалійфосфат і розчин мікроелементів. Мікроелементи краще вносити розведеними. Перед обрахуванням потреби в удобренні слід перевірити вміст у воді мінеральних речовин, щоб врахувати ці дані в загальному балансі. Треба враховувати також кислоту, яку вносять для зниження рН до оптимального значення 5,5. Отож, якщо є 65% азотної кислоти (HNO3), то потрібну кількість її внесення. Якщо концентрація азотної кислоти становить 59%, то у формулі, замість 69, слід поставити 78 і додати 364 мл/1000 л води. Треба пам’ятати, що з 10 мл 65% азотної кислоти у розчин надходить близько 2 мг/л чистого азоту. Залежність рН від норм внесення 85% ортофосфорної кислоти, мл/л води Для вирівнювання рН з 6,9 до 5,5 треба внести Н3РО4 7 мл/л води, що додасть у 1000 л розчину 30 мг чистого фосфору. Застосування ортофосфорної кислоти обмежене кількістю потрібного для живлення фосфору. Наприклад, внесення 100 мл/1000 л Н3РО4 забезпечує 45 мг/л фосфору, що на 5 мг/л перевищує потребу. Комбіноване внесення Н3РО4 і HNO3 не завжди є зручним. А тепер порахуймо, скільки треба додати до розчину інших компонентів. Одне з добре розчинних добрив — кальцієва селітра. Отож, якщо кальцію слід внести 85 г/1000 л, то знадобиться 447,36 г селітри (85:19%). До складу селітри входить також азот, якого надійде в розчин 69,34 г (447,36х15,5%). Фосфор міститься в такому добриві як амофос. Потреба у фосфорі становить 40 г/1000 л, тобто амофосу знадобиться 176,11 г (40:22,7%). З амофосом надходить і азот: 176х12%=21,12 г. Залишається внести ще 85,54 г азоту: (176–69,34–21,12); з цією метою можна скористатися 619,86 г калієвої селітри (85,54:13,8%). У цій її кількості міститься 236,8 калію (619,86х38,2%). При цьому нестача калію становитиме 70,2 г (307–236,8), його можна компенсувати 165,84 г сульфіту калію (70,2:42,33%). Із сульфатом калію надходить і сірка: 165,84х18%=29,85 г. Недостачу магнію (20 г) компенсують внесенням 200 г сірчанокислого магнію, разом з яким надходить 26 г сірки (200х13%). Усі згадані добрива вітчизняного походження. Для компенсації фосфору й калію ефективно застосовувати монофосфат калію закордонного виробництва, що добре розчиняється у воді. В економічному відношенні варіант 2 на 15% менш затратний, ніж варіант 1, і значно ефективніший у якісному. Хелатні мікроелементи, що представлені в добривах серії Цеовіт, мають найбільш доступну для рослин іонну (безсольову) форму і не забивають крапельні системи. Замість звичайних добрив, можна використовувати комплексні, розчинені у воді. Такий метод розв’язує проблему розчинності того чи іншого добрива. Наприклад, після появи сходів може бути внесений препарат Hydrovit 300. Його 0,5% розчин містить в 1 л 225 мг азоту, 50 мг фосфору, 300 мг калію, 50 мг магнію, 50 мг кальцію, а також інші мікроелементи: залізо, марганець, бор, мідь, цинк, молібден тощо. Проте у ньому не вистачає кальцію, компенсувати який можна добривами Hortmiks або Agromiks PK Mikro. Для підживлення одночасно з поливанням вносять добриво Polyfeed, що має різні співвідношення N:P:K. Слід пам’ятати: Комплексні добрива забезпечують рослини мікроелементами на 50% потреби, тому мікроелементи потрібно вносити додатково. Крім того, всі комплексні добрива закордонного виробництва майже на 30% дорожчі за прості солі та в кілька разів дорожчі за вітчизняні добрива. Загальною рисою для всіх розчинних добрив є вміст великої кількості солей, що осідають у грунті, забивають крапельні системи. До 30% добрив втрачається під час технологічних промивань. Тому беззаперечну перевагу за малооб’ємного гідропонного вирощування овочів мають рідкі комплексні добрива. Добриво частково змінюється під впливом іонів ОН- і НСО3-, що містяться у воді, і до рослини надходить менша кількість мікроелементів. Особливу увагу слід звертати на вміст у прикореневій зоні Са і Mg, на який може впливати наявність цих елементів у поливній воді. Під час збирання врожаю рН грунту має становити 5,5; у цей період рослини потребують більше Са і Mg. ЕС при цьому треба знизити на 0,5 mS, а рН — на 0,2.
1 2 3 4 5 Категория: Технологія виробництва \| Добавил: Aspirant (12.07.2013)
Просмотров: 335 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: