Реферат на тему Основи проектування та виробництва одягу - Технологія виробництва - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Основи проектування та виробництва одягу. Завдання 1. Надати загальну характеристику основним функціям та вимогам до сучасного одягу. Завдання 2. Визначити основні конструктивні пояси фігури людини та навести їх характеристики. Завдання 3. Визначити термін “силует” та надати характеристику його основних видів. Кожний з силуетів представлений з моделями одягу різних видів та асортименту у виглядів технічного рисунку відносно абрисів фігури людини. Завдання 1. Надати загальну характеристику основним функціям та вимогам до сучасного одягу. Одяг виник ще на ранніх стадіях розвитку людського суспільства. Але його появу попереджувало як відомо, фарбування чи татуювання тіла та вживання різного роду оздоб (відноситься до кам'яного періоду, неолітичні часи). Одяг - це виріб або сукупність виробів (крім взуття), який призначений для захисту тіла людини від зовнішнього впливу. Одяг несе утилітарні та естетичні функції. У перекладі з французької одяг - це покров, під яким існує людина і який захищає його від сторонніх очей, негоди та іншого. Одяг є своєрідною проявою індивідуальності людини. Костюм - це комплекс упоряджених між собою речей, які одягають безпосередньо на тіло людини (одяг, взуття, головний убір, рукавички та інше) і супутніх до них доповнень (сумка, зонт та інше), а також, зачіска, грим, який формує зовнішній облік людини, що історично склався та постійно розвивається і складає єдине утилітарно-художнє ціле. Асортимент одягу (швейних виробів) – склад та співвідношення окремих видів виробів у виробництві продукції підприємствами, галуззю, тобто підбор розмаїття продукції обумовленого виду та найменування по кількості або сортам, розмірам, зовнішньому оздобленню та іншим ознакам. Стародавня людина використовувала одяг як маленьке житло, тобто як захисток від негоди, а також як захист від сил природи, причин виникнення яких на той час ще ніхто від сил природи, причин виникнення яких на той час ще ніхто не знав. Для одягу зазвичай застосовувались ті матеріали, які знаходились “під рукою”. Перший одяг людина виготовляла зі шкур тварин, непромокальні накидки робились з кішок рибин, перші “тканини”, якими огортали тіло, створювались з пеньки та трав. Кожна річ має виконувати свою функцію, тому і одяг не є винятком. Функція (від лат відправлення, діяльність призначення) означає обов’язок, коло діяльності, призначення. Функція одягу є характеристика, яка у повному обсязі розкриває властивості виробу під час його застосування залежно від його призначення та вихідних умов проектування. Тобто, функція одягу це службова роль, яка виконується одягом у співвідношенні з призначенням. Функції костюма склались історично. Спосіб життя суспільства відображається на характері застосування одягу. Функції костюма складались відповідно розвитку історії суспільства. Спосіб життя суспільства відображався на характері застосування одягу. На перших ступенях розвитку людського суспільства одяг, насамперед виконував функцію захисту людини від несприятливих умов природи клімату. Сучасний костюм людини багатофункційний. Залежно від умов застосування та призначення одягу можна визначити різноманітні функції, які він виконує у той чи інший час. Окрім захисної основними функціями сучасного одягу є наступні (табл1):- утилітарна – містить в собі функцію практичності, захисну, ергономічну, гігієнічну; соціальна (інформативна) – містить в собі функцію регіональну, професійну, обрядову, еротичну, символічну, знакову; естетична – містить в собі функцію художньо-образну та безпосередньо естетичну. Таблиця 1. Схема-структура основних функцій сучасного одягу. утилітарні \| Соціально-естетичні захисні \| Фізіолого-гігєнічні \| Соціальні \| Художньо-естетичні Захищають: \| Визначають: \| Інформують \| Визначають Від впливу кліматичного середовища; Від механічних пошкоджень; Від несприятливого впливу виробничого середовища \| Зручність одягу у статиці та динаміці; Комфорт (комфортні умови мікроклімату в прошарку повітря в одязі, стан нервової системи людини і т.п.) \| Про людину (про його професію, смаки, культуру і т.п.); про одяг (його призначення, сучасність, новизну) \| Відповідність одягу образу людини; досконалість композиції виробу; рівень якості виготовлення та обробки Наприклад вечірня сукня має виконувати не тільки естетичну функцію, відповідати призначенню (інформативна функція) а й забезпечувати зручність та комфортність (фізіолого-гігієнічна функція). Спортивний костюм виконує інформативну функцію, тобто відповідає певному видові діяльності, забезпечує зручність і комфорт, виконує захисну функцію, але він ще повинен відповідати образу людини. Про якість одягу неможливо судити тільки за ознаками її властивостей, їх необхідно порівнювати з вимогами, які ставляться до неї. Вимоги – це своєрідна інформація про те, яким властивостям одягу та їх ознаками надається перевага на цей час та у даному випадку. Вимоги до одягу визначаються рівнем його якості, який установлюється переліком показників та їх вагомістю. Рівень якості виробів є відносною характеристикою, яка визначається шляхом порівняння показників якості цієї моделі з базовими показниками на підприємстві. Одягом покривається 80% поверхні тіла, при цьому, навколо тіла створюється необхідний мікроклімат. В процесі конструювання швейних виробів важливу роль відіграють такі властивості тканини, як гігроскопічність, теплопровідність, еластичність тощо. Вимоги до одягу залежать від кліматичних умов, сезону і призначення одягу. Так теплозахисних властивостей одягові надає не лише тканина – верх, але й утеплюючи матеріали і конструкція виробу. Літній одяг повинен бути легкий, гігроскопічний, повітропроникний і досить вільний. Одяг відіграє важливу роль у формуванні зовнішнього вигляду людини, її характеру, настрою. Тому одяг будь-якого призначення має бути красивим, модним, зручним. Для швейних виробів необхідно добирати досконалу і економічну конструкцію, яка передбачала б найменшу витрату тканини. Отже, до одягу висувається ряд вимог: зручність у експлуатації, гігроскопічність, зносостійкість, формостійкість, здатність добре піддаватися пранню та волого тепловій обробці, відповідати напрямку сучасної моди, зовнішності свого власника, виду його діяльності, замасковувати недоліки статури, підкреслювати її переваги. Споживчі вимоги – це інформація про те, яким властивостям споживач віддає перевагу в одязі, щоб задовольнити свої матеріальні та духовні потреби. Промислові вимоги до одягу полягають у тому, щоб його властивості відповідали і організації промислового виробництва, враховували сировинні можливості, відповідали технології і обладнанню підприємства. Наприклад, одяг для дому – нічна сорочка – вимоги: Споживчі: соціальні; функціональні; експлуатаційні; ергономічні; естетичні. Святковий одяг – вимоги: Споживчі: естетичні; соціальні; функціональні; експлуатаційні; ергономічні. Спец. Одяг механіка – вимоги: Промислові: стандартизації та уніфікації; технологічності; економічності. Під якістю продукції прийнято розуміти сукупність властивостей продукції, які обумовлюють її придатність задовольняти певні потреби у відповідності з її призначенням. Сучасний одяг – це індивідуальний предмет споживання людини та продукт масового промислового виробництва водночас. Якість виробу складається з сукупності його властивостей. Тому вимоги до нових моделей сучасного одягу умовно можна поділити на дві основні групи – споживчі та промислові (техніко-економічні). Кожна з груп має свою підгрупу показників (рис 1), вагомість яких обґрунтовується видом, асортиментом та призначенням виробу. \| Вимоги до якості одягу споживчі \| Техніко-економічні (промислові Соціальні \| Стандартизації та уніфікації Функціональні \| Технологічності Естетичні \| Економічності Ергономічні Експлуатаційні Вимоги до одягу. Завдання 2. Визначити основні конструктивні пояси фігури людини та навести їх характеристики. Розробка сучасного одягу тісно пов’язана з пропорціями людини. Відомо, що деталі одягу розташовуються на окремих ділянках фігури людини (голові, шиї, верхній та нижній ділянках торсу, нижніх та верхніх кінцівках фігури), які є вихідною інформацією для завдання конструкції, форми силуету та покрою одягу. Тому для повноцінного проектування одягу необхідно знати особливості будови та форми складових ділянок фігури людини. Через це фігуру людини умовно поділяють на окремі ділянки – конструктивні пояси. Конструктивні пояси фігури людини – це характерні складові ділянки фігури людини, які визначають як форму фігури, так і форму конструкції одягу. Вони задаються характерними опуклостями та ввігнутостями поверхні фігури людини, а також лініями зчленування її складових частин. Ці характерні лінії називають антропо-конструктивними рівнями і вони розташовані у середині (центрі конструктивних поясів. Кількість конструктивних поясів фігури, які використовують при проектуванні моделі одягу, залежить від його виду, асортименту, силуету, покрою, довжини тощо. Завдання 3. Визначити термін “силует” та надати характеристику його основних видів. Кожний з силуетів представлений з моделями одягу різних видів та асортименту у виглядів технічного рисунку відносно абрисів фігури людини. За загальним визначенням силует це площинне зображення предметів об’ємної форми. В одязі силует – це площинно-зорове сприйняття об’ємних форм одягу, чітко обмежених контурами, є основним фактором у виборі модної форми. Силует одягу характеризується приляганням виробу до статури по лінії грудей, стегон, кроєм рукава, висотою і шириною плечей, довжиною виробу та його шириною внизу. Розвиток і удосконалення різновидів одягу постійно вносять корективи в його силуетні форми. Первісна форма силуету була надзвичайно примітивною, так як одяг був некроєний і нешитий, а складався з листя та кори дерев, шкіри тварин, пір’я, птахів тощо. З розвитком цивілізації змінювався і вдосконалювався одяг, а з ним і силует. Сучасний силует одягу простий, зручний, компактний, багатофункціональний. Одяг об’ємний, а тому він має три виміри. Форму костюма характеризують двома основними проекціями силуетів: фронтальним та профільним. Фронтальний силует – результат ортогонального проектування одягу спереду, профільний – збоку. Силует характеризує пропорції об’єму форму виробу, її зовнішні контури. Можна виділити силуети виробу загальний та окремих деталей одягу (відносно тулуба, руки, ноги тощо). На сприйняття загального силуету виробу впливає: силует окремих деталей (частин) одягу; членування виробу; комплектність костюму; довжина. Силует одягу (одного виробу або костюму взагалі) умовно може бути представлений геометричною фігурою або асоціативно (формою буки, предмету тощо). Розрізняють два види силуету скульптурний і декоративний. Одяг скульптурного силуету повторює форму людського тіла, а декоративного – відступає від природних форм статури, часто замасковує їх. Для точнішої характеристики силуету використовують геометричні фігури. Так, силует, побудований паралельними лініями, нагадує прямокутник або квадрат і має назву прямого. Одяг прямого силуету може мати як чітко виражену форму, коли виділяються площини переду, спинки, боків, так і невизначену м’яку форму. Якщо основні лінії розходяться внизу, силует нагадує трапецію. Силует може мати вигляд трикутника, овалу або складних фігур. За цільністю прилягання одягу до статури розрізняють три основні силуети: приталений, напівприталений, вільний (прямий, трапеція). Приталений силует характеризується тонкою талією, широкими або акцентованими плечима і розширеною спідницею. Одяг напівприталеного силуету плавно розміщується вздовж статури з незначним розширенням до низу. За вільним силуетом створюється одяг прямих або розширених до низу форм. Кожний з цих силуетів може мати різні варіанти. Силует одягу утворюється силуетними, тобто контурними лініями. Силуетні лінії визначають рамку виробу, в межах якої розробляється фасон і форма одягу. Внутрішня форма одягу створюється за допомогою конструктивних, конструктивно-декоативних та декоративних ліній. Конструктивні лінії утворюють основу композиції моделі. Вони позначають контури форми виробу та лінії з’єднання деталей. Це лінії плечових і бокових швів, шви верхньої частини переду і спідниці, шви пройми, нижні шви рукавів, шви на лінії талії, виточки: нагрудної, ліктевої, талієвої. За допомогою цих ліній створюється об’ємна форма виробу і правильна посадка його на статурі. Конструктивні лінії малопомітні в моделі й вони сприймаються як закономірність у побудові основи форми. Конструктивні лінії можуть мати подвійне навантаження: створюють форму одягу і одночасно збагачують її, тобто прикрашають. Такі лінії називають конструктивно-декоритивними. Це лінії рельєфів, підрізів, пройми, підкреслені оздоблювальною строчкою, оформлені кантом, нагрудна виточка переміщена у м’яку складку від плеча, верхній шов рукава, оформлений декоративною строчкою тощо. Декоративні лінії – це лінії, що використовуються під час розробки фасону. До них належать лінії, які утворюються оздобленням різних видів: мереживом, вишивкою, бейкою, защипами, складками, зборками. Декоративними можна вважати і контурні лінії деталей коміра, манжет, кишень, поясів. Іноді в одній моделі застосовують конструктивні й декоративні лінії, що мають між собою пов’язуватися і доповнювати одна одну.
1 2 3 4 5 Категория: Технологія виробництва \| Добавил: Aspirant (07.05.2013)
Просмотров: 1405 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: