Реферат на тему Оперативне лікування корів з патологією дійок - Технологія виробництва - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Оперативне лікування корів з патологією дійок. Патологія дійок у корів зустрічається часто і завдає значних економічних збитків молочним господарствам. Щоб розуміти, як розвиваються ці захворювання, і надавати кваліфіковану медичну допомогу, слід досконально знати анатомічну будову дійки. На дійці розрізняють основу, тіло й верхівку. За формою дійки можуть бути циліндричні, конічні, розширені біля основи, подвійні; за величиною — короткі (2—5 см), середні (6—9 см), довгі (10—16 см); за ступенем твердості — тверді, середні та м’які. Окрім звичайних дійок, у корів на молочній залозі (вимені) можуть зустрічатися дві або чотири додаткових дійки. Шкіра дійок у корів — без волосу і не має ані сальних, ані потових залоз. У дійці корови, крім сполучної тканини, особливо сильно розвинутий м’язовий шар. У стінках дійок гладка м’язова тканина утворює пучки з різним направленням волокон. Розрізняють чотири шари волокон: поздовжній (прилягає до слизової оболонки дійкової цистерни), циркулярний, змішаний та радіальний. Між м’язовими волокнами всіх шарів розміщується велика кількість багатої на еластичні волокна сполучної тканини, що, так само як і в молочній залозі, утворює основу дійки. Численні трубочки та альвеоли відкриваються у вивідні протоки, які, з’єднуючись між собою на шляху до дійки, формують молочні канали. У напрямку до дійки вони утворюють головні молочні ходи (їх 10—15), які сильно розширюються біля основи дійки і відкриваються овальними та щілиноподібними отворами в порожнину, що називається молочною цистерною. Приблизно на рівні основи дійки кільцева складка поділяє молочну цистерну на дійковий відділ, розташований у дійці, і залозистий — вище основи дійки в паренхімі молочної залози. Порожнину дійкової цистерни вистилає зібрана в численні складки різної величини слизова оболонка. Одні складки є на всій поверхні слизової оболонки. Інші — більші — опускаються вниз і переходять у дійковий канал, утворюючи його розетку. Таких складок у слизовій оболонці дійкової цистерни нараховується від 5 до 8. На верхівці дійки відкривається дійковий канал завдовжки від 0,5 до 1,4 см. Слизова оболонка його жовтувато-біла, на її поверхні багато складок. Порожнина на поперечному розрізі має зірчасту форму в результаті скорочення м’язів його сфінктера, м’язове кільце якого утворене шарами циркулярних м’язових волокон. На межі переходу шкіри дійки в слизову оболонку є більш або менш виражене потовщення епідермісу шкіри у вигляді кільця (рис. 1), де й розміщується сфінктер. За даними А. Осетрова, у корів віком від 2,5 до 5 років діаметр дійкового каналу в середньому дорівнює 2,7 мм, від 5 до 10 років — 3,2 мм, від 11 до 17 років — 3 мм. Однак прямої залежності величини діаметра дійкового каналу від віку не виявлено. Коливання діаметра соскового каналу насамперед залежать від функціонального стану молочної залози. У період інтенсивної функції її (з 3-го до 8-го розтелення) діаметр дійкового каналу має найбільшу величину — у середньому 3,2 мм. Під час сухостою отвір дійкового каналу зменшується. У корів, які нормально дояться, у період сухостою діаметр його не перевищує 2,5 мм. За наявності патології соскового каналу в корів досвідчений фермер може самостійно виконати низку оперативних методів лікування. Оперативне лікування у разі звуження й заростання дійкового каналу. Звуження дійкового каналу гальмує функцію виведення молока, що виявляється у тугодійності й у неповному видаленні його. Якщо в корів, які нормально дояться, у період лактації діаметр дійкового каналу коливається від 2,5 до 4,5 мм, то в тугодійних корів у цей період діаметр зазвичай менший: від 1,5 до 2,5 мм, у середньому — 2,05 мм. Тугодійність у корів значно знижує продуктивність праці доярок та інколи не дає змоги застосовувати машинне доїння. Крім того, тугодійність сприяє виникненню запалення вимені (мастит), а також атрофії залозистої тканини й припиненню молокоутворення. Відсутність або зарощення каналу роблять молоковиділення неможливим. Тугодійність є однією з причин зниження молочної продуктивності корів. За даними А. Осетрова, Е. Школьникова та Г. Кузнєцова, тугодійність зустрічається у 8—10% (у середньому — 9,2%) корів загального поголів’я дійного стада, причому частіше у високопродуктивних. Ця патологія буває як природженою, так і набутою. А. Нуммерт вважав, що причиною набутої тугодійності найчастіше є звуження дійкового каналу і неправильне машинне доїння (надміру високий або низький вакуум, дефекти дійкової гуми або невідповідність її діаметра дійці). Атрезія (природжена відсутність або зарощення) дійкового каналу спричинена порушенням формоутворюючих процесів вимені, цистерни або самого каналу. Останній найчастіше буває закритий шкірою. Звуження зумовлене обмеженим просвітом дійкового каналу. Якщо в нормальнодійних корів його діаметр становить 4,5—2,5, то в тугодійних — 2,5—1,5 мм. Не менше значення має гіпертрофія (збільшення об’єму) розетки. Що ширше й вище виступають її краї в просвіт цистерни, то більш вираженою є тугодійність (А. Осетров). Г. Гейдріх і В. Ренк вважали: що краще розвинені складки слизової оболонки дійкового каналу, то легше відбувається молоковіддача. Вважають, що тугодійність пов’язана з підвищеною регідністю сфінктера дійкового каналу, яка буває природженою або набутою за рахунок рубцевих стягувань. Патологічні процеси, що відбуваються в дійці, часто зумовлюють звуження дійкового каналу. До них відносять порушення форми й локалізації каналу. Внаслідок перекосу, вигнутості та інших деформацій дійковий канал не може повністю розширюватися під час доїння, а краї розетки перекривають хід у канал дійки. Утруднюють виведення молока бородавки, розміщені на верхівці дійки, афти (виразки), рубцеві розростання, а також фібропапіломи, що утворюються на слизовій оболонці дійкового каналу або біля його входу з боку цистерни. Нерідко на слизовій оболонці дійкового каналу зустрічаються великі епітеліальні розростання, які майже повністю закривають його просвіт. Надриви слизової оболонки також бувають причиною тугодійності. Тугодійність пов’язана з довжиною та формою верхівки дійки. У тугодійних корів верхівки тупі з довгим дійковим каналом, а у легкодійних — гострі з коротким каналом. Причиною тугодійності буває гіпертрофія циркулярної складки, що розміщується на рівні основи дійки. У нормі вона завтовшки 2—6 мм і складається зі сполучної тканини, мускульних волокон та циркулярної вени. У разі запалення слизової оболонки цистерни вона розростається так, що майже повністю закриває отвір, а інколи й зовсім перекриває його. Погано відбувається молоковіддача за малого об’єму дійкової цистерни. Зменшення його пов’язане з природженим потовщенням стінки й малим просвітом самої цистерни дійки. В інших випадках, при запальних процесах, на внутрішній стінці дійки утворюється шар фібрину, який надалі утворює немовби подвійну стінку дійки. Часто на стінці дійкової цистерни виникають фіброми, фібропапіломи або епітеліальні розростання, які повністю перекривають просвіт цистерни. Тугодійність призводить до доволі відчутних економічних збитків — недоотримання значної кількості молока. Нерідко таких тварин, навіть попри їхню високу продуктивність, вибраковують. Усунення тугодійності дає змогу зберегти корів у господарстві, отримати від них максимум продукції та подовжити термін їх використання. Залежно від того, що є причиною тугодійності, обирають той чи той метод її усунення. Якщо тугодійність пов’язана з природженою вузькістю каналу дійки, гіпертрофією сфінктера й запальною інфільтрацією, спочатку застосовують содові ванни. Консервативне лікування проводять також і у разі функціональних порушень — спазм сфінктера дійки. У всіх випадках, коли причиною тугодійності є органічні зміни в тканинах дійкового каналу, необхідно застосовувати оперативний метод лікування. Для усунення тугодійності запропоновано багато способів. Перевагу слід віддавати тим, за допомогою яких запобігають повторному звуженню дійкового каналу після його оперативного розширення. Практика показала, що цього можна досягти, розширивши сфінктер дійкового каналу. Спосіб А. Осетрова. Тварину фіксують у стоячому положенні. Завдання терапії полягає в послабленні тонусу сфінктера дійки або розтягуванні утвореного рубця. Для усунення тугодійності автором запропоновано сконструйований ним набір бужів, виготовлених з неокислюваного металу або пластмаси. Буж являє собою добре відшліфований циліндричний стержень з головкою. Діаметр стержнів — від 1 до 5 мм. Кожний наступний буж товстіший від попереднього на 0,5 мм. Довжина інструмента з головкою коливається від 2,5 до 4,5 см. Бужі завтовшки до 2,5 мм являють собою рівні стержні з гладенько заточеним кінцем. У бужів завтовшки від 3 до 5 мм вільний кінець (завдовжки1—1,5 см) стоншено на конус, який закінчується гладенько заточеною верхівкою завтовшки 2 мм. Конусоподібний кінець інструмента забезпечує легке введення його в просвіт дійкового каналу. Головка бужа товстіша від стержнів на 2 мм, вона має отвори для введення нитки, яка полегшує фіксацію бужа в руці й виведення його із соскового каналу. Техніка бужування дійкового каналу полягає ось у чому. Після діагностування тугодійності до дійкового каналу вводять простерилізований, змащений вазеліном буж діаметром 1,5 мм. За тугістю його входження визначають приблизний діаметр дійкового каналу. Якщо він підходить, то його витримують 2—3 хв, потім вводять буж, товстіший від попереднього на 0,5 мм, і через 2—3 хв знову замінюють іншим. Методика послідовного бужування, запропонована А. Осетровим, хоча й пов’язана зі значною затратою часу, забезпечує тривалий терапевтичний ефект. Якщо діаметр дійкового каналу становить 1,5 мм, то його послідовно розширюють за перший сеанс до 3—3,5 мм, якщо 2,5 мм, то до 4—4,5 мм і 3 мм — до 4,5—5 мм. Передостанній буж залишають у просвіті дійкового каналу на 5 хв, а останній, діаметр якого перевищує початковий діаметр дійкового каналу не більш ніж на 2 мм, — на 20—30 хв. Таким чином, діаметр дійкового каналу за один прийом збільшується до 2 мм. Якщо цей захід не дав позитивного ефекту, його повторюють через 4—5 днів. Між сеансами послідовного бужування роблять інтервали, які становлять не менше трьох діб. Через те що після проведеного бужування тканини дійки схильні до часткового скорочення, черговий сеанс бужування починають знову з вимірювання діаметра дійкового каналу, після чого переходять до послідовного його розширення з таким розрахунком, щоб товщина останнього бужа не перевищувала більш ніж на 1—2 мм діаметр початкового просвіту дійкового каналу. Повторні сеанси бужування проводять доти, доки в просвіт дійкового каналу не вдасться вільно ввести буж діаметром 3—3, 5—4 мм, тобто рівний за діаметром дійковому каналу корови, яка нормально доїться. Клінічні спостереження А. Осетрова переконливо свідчать про те, що недотримання послідовності в бужуванні, коли намагаються форсувати розши-рення дійкового каналу початковим введенням бужів, які значно перевищують діаметр дійкового каналу, призводить до небажаних явищ. За таких втручань видоювання молока спочатку полегшується, але невдовзі, як правило, виникає добре виражене запалення верхівки дійки, а ознаки тугодійності виявляються знову. Отже, форсоване бужування, а також застосування спеціального розширювача дійкового каналу для усунення тугодійності неприпустимі. Усунення набутого звуження дійкового каналу, зумовленого продуктив-ним запаленням його слизової оболонки, застосуванням бужів досягається не завжди. У такому разі застосовують оперативні методи лікування.
1 2 3 4 5 Категория: Технологія виробництва \| Добавил: Aspirant (12.07.2013)
Просмотров: 1150 \| Рейтинг: 2.0/1

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: