Реферат на тему М’ясне скотарство у фермерському господарстві - Технологія виробництва - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему М’ясне скотарство у фермерському господарстві. Раціон корови з телям на підсосі повинен містити (за поживністю, у відсотках): грубих кормів — 45, силосу — 25, концентратів — 20. Раціон сухостійних корів має бути таким, щоб на момент отелення їхня вгодованість була вища за середню. Як мінеральну підгодівлю до раціону вводять кісткове борошно, трикальційфосфат, знефторений фосфат, діамонійфосфат тощо. Бикам-плідникам згодовують злакове й бобове сіно доброї якості, соковиті корми і концентрати у вигляді суміші. На 100 кг живої ваги слід згодовувати 1 к.о., 100 г перетравного протеїну, 6–7 г кальцію, 5–6 г фосфору. Узимку раціон годівлі має складатися (за поживністю, у відсотках): сіна — 25, соковитих кормів — 25, концентрованих — 50; а влітку: сіна — 20, трави — 40, концентратів — 40. Вирощування та відгодівля молодняку У м’ясному скотарстві телят вирощують на підсосі до 6–8-місячного віку. Дуже важливо підпустити новонароджене теля до матері для отримання багатого на імуноглобуліни молозива не пізніш ніж через 1–1,5 год після народження. Протягом підсисного періоду теля має одержати 1200–1500 кг молока, яке до 3-місячного віку є для нього основним кормом. Дуже важливо рано привчити телят до грубих кормів та концентратів. Зазвичай вони починають поїдати сіно з 15–20-денного віку. Для підгодівлі молодняку корми (з розрахунку на одну голову: до 3-місячного віку — 0,4, до 6-місячного — 2–2,3, до 8-місячного — 3,5 к.о.) закладають у годівниці в загоні, до якого вільно можуть потрапляти телята, але не можуть потрапити корови. Якщо молодняк добре росте і дає високі прирости (понад 1000 г) і на 6 місяців має масу 200 кг, доцільно застосовувати ранні відлучення. Вони сприяють швидкому відновленню живої ваги корів, підвищенню їхньої вгодованості, поліпшенню відтворної здатності. Вирощування й відгодівлю молодняку слід проводити до високої кондиції, при цьому середньодобовий приріст має становити 900–1100 г. За інтенсивної відгодівлі слід дотримуватися таких норм: за живої ваги 200–300 кг — 6–7 к.о.; 300–350 кг — 7–7,5 к.о.; 350–400 кг — 7,5–8,2 к.о.; понад 400 кг — 8,5–10,5 к.о. У перший період відгодівлі забезпеченість протеїном має становити 120 г/к.о., потім 110 і у заключний період — 100–90. Якщо в раціоні бракує протеїну, можна ефективно використовувати аміно-концентратні добавки (400–600 г/добу). До раціону необхідно включати мінеральні добавки, щоб забезпечити тварин кальцієм та фосфором із розрахунку, відповідно, 3 і 5 г на голову на добу. У початковий період відгодівлі використовують менш цінні грубі й соковиті корми, а в заключний включають більше концентрованих кормів. Залежно від виду основного корму, включеного до раціону, розрізняють і види відгодівлі. Найдешевшою є відгодівля на зеленій масі, коли в раціоні 70% за поживністю належить зеленій масі і 30 — концентрованим кормам. В осінньо-зимовий період використовують силосний тип відгодівлі. Силос готують із зеленої маси кукурудзи, соняшнику, одно- й багаторічних трав і включають до раціону 50–55% (за поживністю). У силосі міститься мало цукру. Для підтримання цукрово-протеїнового співвідношення у межах норми до раціону вводять корми, багаті на легкоперетравні вуглеводи, які сприяють доброму розвиткові у передшлунках тварин мікрофлори, що забезпечує засвоєння азотистих речовин (наприклад, буряк або бурякову мелясу). Застосовують також відгодівлю з використанням бурякового жому й барди (свіжої або силосованої). Кормова база у м’ясному скотарстві має грунтуватися на кормах власного виробництва. Поряд з будівництвом ферми фермер повинен працювати над створенням кормової бази. Для цього потрібно поліпшити кормові угіддя, обладнати об’єкти заготівлі, зберігання й підготовки кормів до згодовування тваринам. Усі корми й підстилка мають бути на території ферми. За живої ваги корів 500–550 кг і середньодобового приросту молодняку на підсосі 800–1000 г загальна річна потреба в кормах за поживністю має становити не менш як 55 ц к.од. За такої забезпеченості кормами затрати на 1 ц приросту живої ваги становлять 10–13 ц к.о. Витрата концентрованих кормів у натуральному вираженні становить близько 3 ц на 1 ц приросту. Норми заготівлі основних видів кормів наведено в таблиці. Залежно від розораності земель, наявності та якості природних кормових угідь, урожайності культур, їхня питома вага в структурі посівних площ може бути такою: зернові — 48–50%, технічні — 5–7%, картопля, овочі й баштанні — 0,5–1%, кормові — 37–40% (у тому числі кукурудза 16–19%, багаторічні трави — 16–20%), пожнивні посіви — 5–7% (до ріллі). Від загальної площі сільгоспугідь рілля повинна займати 82%, а сінокоси й пасовища — 17. Така структура посівних площ забезпечує високий рівень організаційних та агротехнічних заходів, дає змогу одержати 270–280 кг м’яса у живій вазі на 100 га сільгоспугідь. Відтворення стада Відтворні функції м’ясних корів мають певні особливості. По-перше, в них різко виражена сезонність статевих циклів. По-друге, тривале перебування теляти на підсосі є стримувальним чинником стосовно прояву охоти в матерів. Акт ссання стимулює посилене виділення гіпофізом самок пролактину і пригнічення секреції гонадотропного гормону. Підсисання і тривала присутність теляти спричинює гальмівну дію на статеву функцію корів через нейрогуморальну систему. Це виявляється в тому, що в корів часто буває “тиха” охота, тобто без зовнішніх ознак. На це треба зважати, організовуючи штучне запліднення корів. Поліпшення відтворення м’ясної худоби є надзвичайно важливим чинником збільшення поголів’я, збільшення виробництва м’яса й підвищення рентабельності фермерського господарства в цілому. Треба організувати роботу з відтворення так, аби від кожної корови й нетелі одержувати по теляті на рік. Як уже зазначалося вище, для фермерського господарства, яке виробляє яловичину, найприйнятнішим є вільне парування. Щоб провести його у стисліші строки, слід застосовувати стимулюючі препарати. Через два місяці після останнього парування корів і телиць перевіряють на тільність за допомогою ректального методу. Корів, які залишилися без плоду і мають органічні зміни у статевих органах, вибраковують до тварин з функціональними порушеннями, призначають і проводять лікування, а також усувають причини, що призвели до патології. До таких причин належать незадовільні годівля й утримання тварин, несвоєчасне штучне запліднення корів в охоті, захворювання статевих органів у биків або велике навантаження на них. За відсутності лікувального ефекту корів вибраковують. Одержати від кожної корови по теляті щороку — найважливіше завдання скотарства. Вирішується воно за допомогою низки господарських і спеціальних заходів. Господарські полягають в облаштуванні денників для отелення, організації чергувань під час отелень, створення оптимальних умов для прояву високої відтворної здатності (збалансована годівля, моціон тощо); спеціальні — у гінекологічній диспансерізації маточного поголів’я, своєчасному виявленні, лікуванні й стимуляції хворих тварин, застосуванні прийомів, що підвищують їх запліднюваність (з цією метою на 13–21-й день після отелення кожну корову мають піддавати акушерсько-гінекологічній диспансеризації, яка дає змогу виявити патології й проводити ефективне лікування). У процесі планування сезонних отелень часто постає проблема синхронізації охоти. З цією метою застосовують прогестерон, ацетат мегастерол, СЖК, гравагормон, простагладин та ін. Племінна робота зі стадом Основним селекційним прийомом, який дає змогу в короткий термін без фінансових затрат сформувати стадо м’ясної худоби, є міжпородне схрещування. Можна застосувати дво-, три-, і багатопородне схрещування м’ясних порід з місцевими молочними. Добираючи породи для схрещування, треба прагнути до одержання молодняку з підвищеною енергією росту й доброю пристосованістю до певної системи утримування. Для фермерських господарств із зазначеною вище системою утримання можна рекомендувати такі варіанти схрещування: Порода матері Порода батька Червона степова Герефорд, абердин-ангус Чорно-пістрява Герефорд, абердин-ангус Лімузин, мен-анжу Помісний молодняк, одержаний від такого схрещування, має гетерозис, тобто підвищену життєздатність та енергію росту. Теличок парного покоління, придатних для ремонту стада, штучно запліднюють м’ясними биками третьої породи. М’ясне скотарство може базуватися й на чистопородному розведенні м’ясних порід. У такому разі удосконалення м’ясних якостей тварин досягають, вибраковуючи корів, які не відповідають стандартові; використовуючи чистокровних і висококровних биків-плідників, не допускаючи родинних парувань. Через 2–3 роки биків міняють на плідників з іншої лінії. Така ротація сприятиме підвищенню продуктивних якостей тварин. Відгодівля й випасання м’ясної худоби Період інтенсивного росту молодняку визначає рівень м’ясної продуктивності. Тому в цей час слід забезпечити стабільну й повноцінну годівлю з раціональним використанням найдешевших, об’ємих кормів у вигляді сумішей. Тривалість цього періоду становить 4–8 місяців, середньодобові прирости — 800–1000 г. Відгодівля є заключним етапом у технології виробництва яловичини. Її мета — підвищити масу тварин, забійний вихід, поліпшити смакові якості м’яса, знизити собівартість продукції. Заключна відгодівля характеризується середньодобовими приростами 900–1000 г, що досягається використанням корму з високою концентрацією енергії. Відгодівлю слід завершувати у 18–20-місячному віці за досягнення живої ваги не менш як 400 кг. Тварин відгодовують переважно на зелених і соковитих кормах, силосі, відходах промисловості. Основні корми за поживністю мають становити не менш як 50–70, грубі — 12–15, концентровані — 10–25% раціону. Із мінеральних кормів дають кухонну сіль (40–95 г на добу), трикальцій фосфат (40–75 г), кісткове борошно, преципітат, крейду. До основного корму тварин привчають поступово, упродовж 5–10 діб. У період заключної відгодівлі основний корм зменшують на 10–20%, а норму концентрованих кормів і сіна збільшують. Для збалансованості кормових раціонів використовують різні кормові добавки, що містять у певних пропорціях трав’яне борошно, кормові дріжджі, шроти, макуху, карбамід тощо, а також премікси. Тварин годують 2–4 рази на добу в той самий час. Відгодівлю проводять у приміщеннях або на відкритих майданчиках, застосовуючи прив’язну і безприв’язну системи утримування. У майбутньому, у разі зміни цінової політики на м’ясо спеціалізованих м’ясних порід, у господарстві планується впровадження більш прогресивної технології вирощування молодняку в молочний період на підсосі. Згідно з цією технологією теля утримують разом з матір’ю, щоб воно мало змогу ссати її в будь-який час. Для підгодівлі й відпочинку телят у середній частині корівника відгороджують окрему секцію з розрахунку 1,5–2 м2 площі підлоги на одне теля. Тут встановлюють годівниці, ємкості для води і влаштовують лази так, щоб телята вільно проходили в секцію і мали доступ до матерів. Підгодівлю розпочинають із місячного віку, а вирощування організовують так, щоб у період відлучення жива вага телят становила 240–260 кг і вище. Це слід робити у 6–8-місячному віці. Відлучення є відповідальним моментом і часто спричинює стресовий стан і зниження продуктивності в телят. Тому в цей період слід згодовувати тваринам премікси, до складу яких входять мікроелементи, вітаміни, амінізит і кормовий гризин. До раціону входять сіно, сінаж, силос і концентровані корми. Ветеринарно-профілактичні заходи Підтриманню здоров’я тварин і підвищенню їх резистентності сприяють профілактичні заходи на фермах. Обов’язковим залишається проведення дезінфекції й дератизації у приміщеннях і на території тваринницьких ферм. Одним із важливих заходів з попередження інфекційних захворювань тварин є заборона на введення на територію ферм сторонніх тварин і птиці, а також заборона безконтрольного відвідування тваринницьких приміщень і території випадковими людьми. Тварин, яких купують, слід витримувати на обов’язковому карантинуванні не менше місяця. У м’ясному — так само, як і в молочному, скотарстві слід приділяти увагу профілактиці маститу. Ветеринарні фахівці зобов’язані постійно вести контроль не лише бактеріальних факторів цієї хвороби, а й застудних і технологічних. Зрештою все це зводиться до систематичного удосконалювання технології утримання, моціону й годівлі корів. До конкретних заходів з гігієни й охорони тварин належать передусім повноцінна годівля з достатньою кількістю кальцію й фосфору, захист тварин від інфекцій та інвазій, а також від токсикозів. У рамках великої, ба більше — катастрофічної, проблеми забруднення навколишнього середовища, боротьба ветеринарної служби з бактеріальними, мікробними, вірусними, фаговими джерелами хвороб має носити систематичний характер, що дасть змогу зберегти міцне здоров’я худоби та її продуктивність. Ветеринарна служба повинна забезпечити систематичне проведення акушерсько-гінекологічної диспансеризації маточного поголів’я, профілактичних і лікувальних заходів з ліквідації безпліддя. Усі мертвонароджені й абортовані плоди протягом доби слід направляти для дослідження до ветлабораторії. Виконання зазначених заходів сприятиме збереженню здоров’я й продуктивності тварин.
1 2 3 4 5 Категория: Технологія виробництва \| Добавил: Aspirant (07.05.2013)
Просмотров: 256 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: