Меню сайта
Категории раздела
Друзья сайта
Статистика
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
| Главная » Статьи » Реферати » Технологія виробництва |
Реферат на тему Харківська ТЕЦ-5
|
Реферат на тему Харківська ТЕЦ-5. Весною 1974 року почалось будівництво Харківської ТЕЦ-5, і заливні луки історичного Куряжу поступово почали здобувати свій принципово новий, тепер вже індустріальний пейзаж. Гігант промисловості - Харків, вимагав усе більше тепла та електричної енергії. Тому Уряд прийняв рішення про будівництво на відстані 0,5 км на захід від міської межі, на неродючому багновому ґрунті, нової потужної теплоелектроцентралі. У березні 1974 року навколишні міста оглушив гуркіт потужної землерийної техніки. Спочатку на багно вивозили та відсипали ґрунт. Сотні тисяч тонн. Потім узялись за зведення корпусів. Один за другим піднімались головний та ремонтний, адміністративно- побутовий корпуси, прокладалися на естакадах магістралі, зростала спочатку 100-метрова, а потім й 330-метрова димова труба. Одночасно монтувалося та налагоджувалося обладнання, формувався колектив. Технічний проект будівництва ТЕЦ-5 було розроблено Харківськім відділенням інституту "Атомтеплоелектропроект" у 1972 роду та затверджено Радою Міністрів СРСР (розпорядження № 277р від 16 лютого 1973 р.) з використанням у якості основного виду палива для ТЕЦ-5 - мазуту, та з можливістю використання надлишків природного газу. Передбачалося збереження використання рідкого палива - мазуту для перших двох енергоблоків №1,2 потужністю по 110/120 МВт і водогрійної котельної та застосування в якості основного палива, для блока №3 потужністю 250/300 МВт природного газу. проектних рішеннях ДП "Харківська ТЕЦ-5" було закладено найсучасніші технічні рішення та ураховано багаторічний експлуатаційний досвід. Її будівництво та перші пусконалагоджувальні роботи також провадились прискореними темпами. 19 грудня 1979 року головний інженер Бобро Ю.А. віддав команду вахті "А", що працює з 1600 до 2400, на розпалювання першого енергоблоку. Цією вахтою було розтоплено і виведено на критичні параметри котел № 1, а у 1300 було синхронізовано та з'єднано з мережею турбіну № 1, потужністю 120 МВт. 20 грудня 1979 року вважається Днем народження Харківської ТЕЦ-5. Життя вимагало уведення в дію усе нових потужностей, і майже через рік, а саме 30 жовтня 1980 року, було включено ще один блок такої ж потужності, як і перший. Чотири водогрійних котли було введено до строю в період з 1979 по 1987 роки. Третій енергоблок, який більше, ніж удвічі потужніший за два попередніх узятих разом, вперше запрацював 2 вересня 1990 року. Це дозволило Харківській ТЕЦ-5 стати в один ряд з найпотужнішими теплоелектроцентралями України. Слід відмітити, що к 1980 року вже практично припинилось будівництво теплових електростанцій в Україні. Отже, Харківській блок 300 МВт був довгоочікуваним та необхідним генеруючим джерелом, насамперед для Харківського регіону. На даний час наша ТЕЦ-5 має можливість задовольнити теплом та електроенергією більше 30 % потреб такого великого промислового обласного центру, як Харків. Більше 500 000 мешканців та велика кількість промислових підприємств кількох районів Харкова користуються теплом та електроенергією, здобутих руками і серцями майже тисячного колективу Харківської ТЕЦ-5. За 21 рік ТЕЦ-5 виробила 35 млрд. 667млн. 432тис. кВтгод електроенергії та 27 млн. 830 тисяч Гкал тепла. Багато приємних особливостей на Харківській ТЕЦ-5. Та основна з них це люди, котрі збудували станцію і працюють на ній. Завдяки сумлінній праці наших працівників ми успішно переборюємо труднощі нашого непростого часу. Незважаючи на скрутне фінансове становище та те, що споживачі теплової й електричної енергії не завжди в змозі розрахуватися з ТЕЦ за спожиту енергію, ми продовжуємо працювати і робимо усе, щоб станція розвивалася. У теперішній час оформлюється необхідна документація щодо фінансування будівництва нового енергоблоку № 4. Окрім того ми будуємо житлові будинки, лікарню, спортивний комплекс, цех по переробці продукції сільського господарства для забезпечення наших робітників більш дешевшими продуктами. На благодійної підставі Харківська ТЕЦ-5 бере активну участь у будівництві Храму в селищі Солоницівка. Станція подає шефську допомогу школам та лікарням Дергачівського району Харківської області. Нашим дітям жити у майбутньому. А те, якими вони виростуть залежить від нас! Тому, ми завжди допомагатимемо школам, лікарням, дитячим садкам району. Незважаючи на всілякі негаразди, державне підприємство "Харківська ТЕЦ-5" постійно зміцнює виробничий потенціал, добре усвідомлюючи свою роль флагмана енергетики Харківського регіону. У березні 1974 року навколишні міста оглушив гуркіт потужної землерийної техніки. Спочатку на багно вивозили та відсипали ґрунт. Сотні тисяч тонн. Потім узялись за зведення корпусів. Один за другим піднімались головний та ремонтний, адміністративно- побутовий корпуси, прокладалися на естакадах магістралі, зростала спочатку 100-метрова, а потім й 330-метрова димова труба. Одночасно монтувалося та налагоджувалося обладнання, формувався колектив. Технічний проект будівництва ТЕЦ-5 було розроблено Харківськім відділенням інституту "Атомтеплоелектропроект" у 1972 роду та затверджено Радою Міністрів СРСР (розпорядження № 277р від 16 лютого 1973 р.) з використанням у якості основного виду палива для ТЕЦ-5 - мазуту, та з можливістю використання надлишків природного газу. Передбачалося збереження використання рідкого палива - мазуту для перших двох енергоблоків №1,2 потужністю по 110/120 МВт і водогрійної котельної та застосування в якості основного палива, для блока №3 потужністю 250/300 МВт природного газу. проектних рішеннях ДП "Харківська ТЕЦ-5" було закладено найсучасніші технічні рішення та ураховано багаторічний експлуатаційний досвід. Її будівництво та перші пусконалагоджувальні роботи також провадились прискореними темпами. 19 грудня 1979 року головний інженер Бобро Ю.А. віддав команду вахті "А", що працює з 1600 до 2400, на розпалювання першого енергоблоку. Цією вахтою було розтоплено і виведено на критичні параметри котел № 1, а у 1300 було синхронізовано та з'єднано з мережею турбіну № 1, потужністю 120 МВт. 20 грудня 1979 року вважається Днем народження Харківської ТЕЦ-5. Життя вимагало уведення в дію усе нових потужностей, і майже через рік, а саме 30 жовтня 1980 року, було включено ще один блок такої ж потужності, як і перший. Чотири водогрійних котли було введено до строю в період з 1979 по 1987 роки. Третій енергоблок, який більше, ніж удвічі потужніший за два попередніх узятих разом, вперше запрацював 2 вересня 1990 року. Це дозволило Харківській ТЕЦ-5 стати в один ряд з найпотужнішими теплоелектроцентралями України. Слід відмітити, що к 1980 року вже практично припинилось будівництво теплових електростанцій в Україні. Отже, Харківській блок 300 МВт був довгоочікуваним та необхідним генеруючим джерелом, насамперед для Харківського регіону. На даний час наша ТЕЦ-5 має можливість задовольнити теплом та електроенергією більше 30 % потреб такого великого промислового обласного центру, як Харків. Більше 500 000 мешканців та велика кількість промислових підприємств кількох районів Харкова користуються теплом та електроенергією, здобутих руками і серцями майже тисячного колективу Харківської ТЕЦ-5. За 21 рік ТЕЦ-5 виробила 35 млрд. 667млн. 432тис. кВтгод електроенергії та 27 млн. 830 тисяч Гкал тепла. Багато приємних особливостей на Харківській ТЕЦ-5. Та основна з них це люди, котрі збудували станцію і працюють на ній. Завдяки сумлінній праці наших працівників ми успішно переборюємо труднощі нашого непростого часу. Незважаючи на скрутне фінансове становище та те, що споживачі теплової й електричної енергії не завжди в змозі розрахуватися з ТЕЦ за спожиту енергію, ми продовжуємо працювати і робимо усе, щоб станція розвивалася. У теперішній час оформлюється необхідна документація щодо фінансування будівництва нового енергоблоку № 4. Окрім того ми будуємо житлові будинки, лікарню, спортивний комплекс, цех по переробці продукції сільського господарства для забезпечення наших робітників більш дешевшими продуктами. На благодійної підставі Харківська ТЕЦ-5 бере активну участь у будівництві Храму в селищі Солоницівка. Станція подає шефську допомогу школам та лікарням Дергачівського району Харківської області. Нашим дітям жити у майбутньому. А те, якими вони виростуть залежить від нас! Тому, ми завжди допомагатимемо школам, лікарням, дитячим садкам району. Незважаючи на всілякі негаразди, державне підприємство "Харківська ТЕЦ-5" постійно зміцнює виробничий потенціал, добре усвідомлюючи свою роль флагмана енергетики Харківського регіону. Харківській ТЕЦ-5 виконуються різноманітні заходи, спрямовані на захист повітряного басейну. Нижче наведено деякі з них. На станції встановлено 2 котла ТГМЕ-464 продуктивністю по 500 т/год, один енергетичний котел ТГМП-344А продуктивністю 1000 т/год, 4 водогрійних котли типу ПТВМ-180 загальною тепловою потужністю 3016 ГДж/год. Паливом є природний газ з питомою теплотою згоряння 34157 кДж/м3 і мазут з теплотою згоряння 39692 кДж/т із вмістом сірки 1,8%. В оптимальному топковому режимі та номінальному навантаженні (з розрахунку погодинних витрат палива) теоретично для котлів ТЕЦ-5 викиди шкідливих речовин становлять: - при спалюванні мазуту: Котел SO2, т/год NOх, т/год ПТВМ-180 0,84 0,127 ТГМЕ-464 1,4 0,38 ТГМП-344А 2,76 0,78 - при спалюванні природного газу; Котел SO2, т/год NOх, т/год ПТВМ-180— 0,11 ТГМЕ-464— 0,25 ТГМП-344А— 0,42 Фактичні викиди шкідливих речовин в атмосферу відрізняються від теоретичних, бо залежать від якості палива, навантаження, концентрації окислів азоту в димових газах, що залежить від типу котла, топки, конструкції та розташування пальників, рівня експлуатації та ін. Концентрація NOх у димових газах широко коливається від 150 до 2000 мг/м3. При додержанні всіх вимог режимного характеру концентрація NOх для газу складає 400-500 мг/м3, мазуту - 520-650 мг/м3. SOх Попереднє очищення палива від шкідливих домішок, тобто облагороджування палива здійснюється на нафтопереробних заводах, де діючими нормами сірчистість мазуту знижують з 2,5 до 0,5%. На станцію мазут надходить з вмістом сірки 1,8% і вище. При спалюванні мазуту близько 99% сірки в ньому переході у димові гази у формі SO2 і менше 1% у вигляді SO3. Залежно вмісту сірки в паливі та теплоти його згоряння концентрація окислів сірки в 1 м3 димових газів, приведеного до нормальних умов (тиск 760 мм рт.ст. і t=0°С), становить 1-5 г/м3. Максимально-разова (за 20 хв) гранично-допустима концентрація SO2 у повітрі на рівні дихання людини встановлена Міністерством охорони здоров'я, дорівнює 0,5 мг/м3. Клас небезпеки ("Санітарні норми проектування..." СН245-71) становить 3 для речовин у повітрі робочого середовища. Отже, коли не застосовувати спеціальних методів очищення димових газів від окислів сірки, то їх треба розводити через високу трубу повітрям у 2000-10000 разів, щоб досягти рівня життєдіяльності людини. Якщо навіть ступінь очищення газів від сірки становитиме 90%, то все одно треба розводити їх повітрям хоча б у 200-1000 разів. Для розсіювання димових газів на ТЕЦ-5 встановлена заввишки 330 м. Сума токсичних кратностей шкідливих речовин зменшується також зосередженням викидів в одній точці шляхом скорочення числа труб (багатоствольні труби). NOх Окрім окислів сірки, шкідливою газоподібною домішкою, що викидається з димовими газами, є окисли азоту, для яких встановлена максимально-разова ГДК в 0,085 мг/м3, тобто майже в 6 разів менше, ніж для сірчистого ангідриду. Окисли азоту утворюються при окисленні азоту-палива та азоту-повітря в зоні високих температур, на що впливають такі фактори, як тип пальників та топкової камери, теплове напруження топкового об'єму, надлишок повітря у топці та спосіб його подачі, наявність рециркуляції тощо. Концентрація окислів азоту швидко зростає з підвищенням температури і досягає великих позначок при температурі понад 1750°С. У топковій камері утворюється переважно окис азоту NO, який і викидається з димовими газами в атмосферу, де доокислюється до двоокису азоту NO2, що являє собою бурий отруйний газ із характерним запахом. Дослідження механізмів утворення NOх показали, що для паливних (мазут) NOх головним фактором є концентрація окислювача O2 в зоні горіння, температура ж відіграє другорядну роль. Для термічних (газ) NOх, навпаки, температура є основним показником їх утворення. Зниження концентрації окислів азоту на Харківській ТЕЦ-5 здійснюється відповідною організацією топкового процесу шляхом: зменшення надлишку повітря, що подається до топки; зниження температури підігрівання повітря; зниження теплового напруження у топковій камері за рахунок збільшення об'єму та застосування двосвітних екранів; застосування удосконаленого пальникового обладнання та оптимального його розташування; застосування двоступінчастого спалювання, коли до нижніх пальників подається збіднена, а до верхніх - збагачена повітрям паливно-повітряна суміш, що дозволяє знизити температуру в основній (нижній) зоні горіння і допалювати горючі речовини у верхній зоні (зменшуються викиди на 20%); застосування рециркуляції димових газів до топкової камери (повернення в топку частини димових газів, що відбираються після водяного економайзера при температурі 300-400°С), яка зменшує температуру горіння, знижує концентрацію кисню та швидкість горіння (наявність окислів азоту скорочується на 25-30%). Втілення в життя вказаних вище заходів дозволяє зменшити утворення окислів азоту на 50-60%. Залишкова їх концентрація, як і окислів сірки, розсіюється в сфері через висотою 330 м. Стан атмосфери З урахуванням усіх перелічених вище заходів приземні концентрації шкідливих речовин навколо Харківської ТЕЦ-5 не перевищують ГДК. Назва речовини ГДК, мг/м3 Максимальна концентрація, мг/м3 у жилій зоні у санітарно-захисній зоні * Окисли азоту 0,085 0,02 0,02 Сірчистий ангідрид 0,5 0,05 0,025 * - Для Харківської ТЕЦ-5 Харківською облсанінспекцією встановлено санітарно-захисну зону завдовжки 300 м. Дизайн © Адаптивні системи | |
| Просмотров: 666 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всего комментариев: 0 | |