Меню сайта
Категории раздела
Друзья сайта
Статистика
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
| Главная » Статьи » Реферати » Технічні науки |
РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Стругання деревини ручними інструментами
|
Стругання деревини ручними інструментами Струганням називають процес різання, при якому площина різання збігається з оброблюваною поверхнею. Струганням надають деталям правильної форми і розмірів, які зазначені на кресленні. Крім того, поверхня стає рівною, чистою і гладенькою. Стругають деревину ручним і механізованим способами, дістаючи плоскі і криволінійні поверхні. Для ручного стругання деревини застосовують рубанки (струги), які залежно від призначення можуть бути різними за конструкцією, проте загальний принцип їхньої роботи однаковий. Розглянемо будову одного з найбільш поширених рубанків (рис. 1). Він складається з дерев'яної колодки і клинка, виготовлених з деревини граба, бука, ясеня, груші, і із стального ножа з гострим лезом, закріпленого в колодці за допомогою клинка. Для зручності в роботі деякі рубанки в передній частині мають дерев'яний ріжок або в задній — ручку. Нижня частина колодки називається підошвою. Вона має бути плоскою для стругання плоских поверхонь або мати зворотний профіль оброблюваної поверхні при криволінійних і профільних поверхнях. Для встановлення ножа і виходу стружки в колодці продовбане гніздо (лоток), що звужується до виходу з підошви до ширини 5—9 мм (проліт). Передня частина прольоту при струганні створює підпір волокон. Чим проліт вужчий, тим чистішою виходить поверхня стругання. Якщо підошва стирається і проліт розширюється, то в передню частину її вставляють на клеї п'ятикутну вставку з твердої породи деревини (самшиту, груші, граба). Цим вирівнюють передню частину прольоту і роблять його вужчим. Задня частина прольоту утворюється внаслідок перетину задньої частини лотка з підошвою. Кут, утворений між ними, називають кутом присадки ножа, і він завжди дорівнює куту різання. Ніж має щільно прилягати до площини лотка, щоб в процесі стругання не виникало вібрації. Кріпиться ніж за допомогою клинка, який впирається в бокові заплечики на бокових стінках лотка. Ножі виготовляють з високоякісної інструментальної вуглецевої термічно обробленої сталі, леза гартують. Ножі можуть бути суцільними або наварними (із звичайної сталі наварюють на передню грань ножа по всій ширині робочої частини пластину високоякісної сталі не менш як 50 мм завдовжки і 1,5—2 мм завтовшки). Рис. 1. Будова ручного рубанка: 1 — ріжок, 2 — колодка, 3 — затилок 4 — підошва, 5 — проліт, 6 — лоток, 7 — заплечики, 8 — щічки, 9 — фаска, 10 — лезо, 11 — ніж, 12 — клинок, 13 — вершини скосу, 14 — скіс Всі ручні рубанки поділяють на дві групи. До першої групи-відносять рубанки для стругання плоских поверхонь (шерхебель, одинарний і подвійний рубанок, торцевий рубанок, фуганок, напівфуганок, шліфтик, цинубель). До другої групи відносять рубанки для стругання профільних (фігурних) поверхонь (зензубель, фальцгобель, штабгобель, кальовки, фігарей, карнизник, галтель, штап, гратгобель, грунтубель, шпунтубель, федергобель, горбач). У рубанках для плоского стругання стружка виходить вгору через лоток, а в рубанках для профільного стругання (колодки яких, як правило, вузькі) стружка виходить крізь проріз збоку. Інструменти для стругання плоских поверхонь. Шерхебель (рис. 2, а) застосовується для грубого стругання заготовок вздовж волокон або під деяким кутом, особливо коли треба зняти товстий шар деревини. Різальна кромка ножа має овальну форму і виступає з підошви на 2—3 мм. Це дає можливість знімати товсту стружку без значних зусиль і без виривів деревини з боків різця ножа. Однак на виструганій поверхні залишаються жолобкуваті нерівності, які знімають іншими рубанками. Одинарний рубанок (рис. 2, б) служить для вирівнювання поверхні після стругання шерхебелем або після розпилювання матеріалу. Різальна кромка його ножа пряма і тільки по кутах трохи заокруглена для того, щоб запобігти задирам при струганні деревини. Після стругання одинарним рубанком поверхня стає рівною, але недостатньо гладенькою. Рис. 2. Інструменти для стругання плоских поверхонь: а — шерхебель, б — одинарний рубанок, в — подвійний рубанок, г — фуганок, д — ніж подвійного рубанка, е — цинубель, є — торцевий рубанок; 1 — клинок для кріплення ножа, 2 — колодка, 3 — ніж, 4 — стружколом, 5 — ручка, 6 — ударна кнопка, 7 — форма різальної кромки Подвійний рубанок (рис. 2, в) використовується для зачищення поверхонь і стругання торців. Він дає гладеньку поверхню завдяки тому, що його ніж складається з двох частин: основний ніж такий же, як і в одинарного рубанка, але він має проріз для кріплення другого ножа, який називається стружколомом. Стружколом ставлять на передню грань основного ножа так, щоб їхні кромки були паралельні, а відстань від кромки стружколома до леза різця становила 0,5—1 мм. Чим ближче лезо стружколома до леза різця, тим тонша стружка, а отже, й рівніша поверхня. Проте подвійним рубанком можна вирівнювати тільки короткі деталі. Більш удосконаленими є рубанки з пересувними бобишками, в яких можна регулювати ширину отвору лотка, та рубанки з металевою колодкою, ніж в яких кріпиться за допомогою гвинта. Фуганок (рис. 2, г) дає таку ж гладеньку поверхню, як і подвійний рубанок, бо ножі фуганків також подвійні. Його застосовують для стругання площин і вирівнювання довгих кромок, особливо припасовуючи їх одну до одної. У передній частині колодки фуганка зверху вклеєна невисока циліндрична вставка, яка називається ударною кнопкою. Ударяючи молотком по кнопці, вибивають ніж з лотка фуганка. Переривчаста стружка при струганні довгих поверхонь свідчить про нерівність поверхні. Таку поверхню треба стругати до появи суцільної безперервної стружки, яка свідчить про рівність поверхні. Півфуганокза будовою такий самий, як і фуганок, тільки менший за розміром. Його застосовують для стругання і вирівнювання значно коротших деталей. Шліфтик — це вкорочений подвійний рубанок, який застосовують для зачищення задирів, завилькуватих місць і торців, які не вдалося вирівняти рубанком або фуганком. Завдяки збільшеному куту різання (55—60°) і зменшеному прольоту шліфтик знімає тонку стружку і залишає гладеньку поверхню. Цинубель — це вкорочений рубанок з одинарним ножем (рис. 2, е). Його застосовують для вирівнювання площин і надання їм незначної шорсткості перед облицьовуванням. Для цього ніж цинубеля на передній грані має дрібні зубці. Торцевий рубанок (рис. 2, є) використовують для стругання торців деталей, тобто для вирівнювання їх. Ніж з підошви торцевого рубанка виходить косо, що полегшує стругання і запобігає виколам на торцях. Цю операцію можна виконувати і подвійним рубанком, тримаючи його під деяким кутом до торця деталі. Цикля — стругальний інструмент, що являє собою стальну пластину 120—150 мм завдовжки, до 60 мм завширшки і до 1 мм завтовшки. Різальною частиною циклі є гостре лезо на проточеній кромці, яке наводять стальним гладеньким стержнем Під час роботи циклю ставлять так, щоб лезо було перпендикулярно до оброблюваної поверхні, тоді вона знімає тоненьку (ажурну) стружку. Циклею зачищають після стругання подвійним рубанком або шліф-тиком твердих листяних порід. Інструменти для стругання профільних поверхонь. Фальцгобель (рис. 3, а) застосовують для вибирання фальців і чвертей. Підошва фальцгобеля ступінчаста. Вона має щічку, якою під час стругання притискується до кромки дошки або бруска, що й визначає ширину фальца. Глибина його визначається виступом, який дає змогу стругати доти, поки поверхня кромки його не впиратиметься в поверхню дошки або бруска. Ножі фальцгобелів одинарні, вони можуть бути прямими або косими. У верхній частині вони тонші на 1 мм, ніж у нижній, кути їх заокруглені. Стружка вилітає через раковину в лівий бік від колодки. Чверті, відібрані фальцгобелем, зачищають зензубелем. При роботі фальцгобелем немає потреби розмічувати фальц, бо його ступінчаста підошва вибирає виїмку одного і того ж відповідного розміру. Універсальний фальцгобель (рис. 3, б) дає змогу вибирати фальці різних розмірів. У нього постійна щічка і виступ на підошві замінений пересувними металевими кутниками 4. Залежно від потрібної глибини і ширини фальца кутники встановлюють на відповідних місцях і закріплюють гвинтами 1. Для підрізання вертикальної стінки фальца з боку колодки закріплений гострокінцевий різець 2. Він врізаний у колодку і виступає з неї гострим кінцем 5 на поверхню підошви не більш ніж на 0,5 мм. Кріплять різець хомутиком 3, який на протилежному кінці має різьбу і гайку. Шпунтубель (рис. 3, в) використовують для виготовлення прямокутного паза (шпунта) на кромках або площинах деталей, що знаходиться на заданій відстані від краю деталі. Він складається з двох колодок, з'єднаних між собою гвинтами. Колодки встановлюють залежно від відстані паза до кромки деталі. Для виготовлення пазів різної ширини потрібний набір ножів по 3—15 мм. Рис. 3. Інструменти для стругання профільних поверхонь: а — фальцгобель, 6 — універсальний фальцгобель, в — шпунтубель, є — федергобель, д — зензубель, є — галтель, в — штабгобель, ж — горбачі з дерев'яними колодками; 1 — гвинт, 2 — різець, 3 — хомутик, 4 — металевий кутник, 5 — гострий кінець різця, 6 — гвинти, 7 — гайки, 8 — колодка, 9 — планка, 10 — розміщення ножа пряме, 11 — косе, 12 — види ножів. 13 — деталь, оброблена штабгобелем Федергобель (рис. 3, г) застосовують для виготовлення на кромці гребеня, який потім вставляють у паз (шпунт). Він складається з колодки і ножа П-подібної форми або двох паралельних колодок з окремими ножами. Грунтгобель переважно застосовують для виготовлення пазів трапецієвидного перерізу впоперек волокон після того, як паз пропиляно по краях наградною. Грунтгобель складається з колодки і вставленого збоку різця у вигляді загостреного гачка. Різець кріпиться в колодці клином або гвинтом з гайкою. Часто деревину з паза вибирають долотом або стамескою, а грунтгобелем тільки зачищають дно паза. Зензубель (рис. 3, д) застосовують для відбору і зачищення фальців і чвертей. За будовою він простіший від фальцгобеля. Його колодка вузька і висока, а підошва пряма. Стружка виходить крізь боковий отвір. Ніж має вигляд лопатки і вставляється в колодку знизу, хвостиком вгору під кутом 45—50°. Він може бути одинарним і подвійним. Ставлять його прямо до бічної стінки колодки або під деяким кутом, що значно поліпшує чистоту поверхні навіть при струганні торців. Галтель (рис. 3, в) використовують для вибирання жолобків різної ширини і глибини з різними радіусами заокруглення. Різальна кромка ножа також заокруглена. Ножі для галтелів можуть бути різної ширини. Штабгобель (рис. 3, є) застосовується для заокруглення лицьових кромок деталей, щитів, брусків і штапиків, що використовуються для прикриття клейових швів, зазорів і взагалі для зовнішнього оформлення деталей. Штабгобелі мають колодки різної ширини. Різальна кромка ножа і підошва колодки увігнуті, лоток являє собою односторонню виїмку. Кальовки застосовують для виготовлення різних фігурних профілів на рейках, кромках дощок та рамок. Колодка кальовки подібна до колодки фальцгобеля, тільки підошва і лезо ножа повинні мати форму, обернену профілю оброблюваної деталі. Універсальна кальовка з двома зустрічними ножами застосовується для вибірки фігурних профілів з протилежних кінців на опуклих і вигнутих поверхнях дерев'яних деталей. Карнизник служить для вибирання в карнизних брусках і наличниках складних профілів. Фігарєй — для вибирання широкої фаски на краях товстої дощатої фільонки. Його підошва широка і нахилена до горизонталі під незначним кутом, може бути рівною або фігурною. Косий або профільний ніж може мати ширину до 90 мм. Горбач (рис. 3, ж) застосовується для стругання опуклих та ввігнутих поверхонь. Його підошва ввігнута або опукла по всій довжині рубанка, залежно від оброблюваної кривизни поверхні. Ніж подвійний, як і в подвійних рубанках. Горбачі з дерев'яною колодкою мають постійну кривизну, тому вони менш зручні. Кращим є горбач з металевою колодкою, яким можна стругати опуклі і ввігнуті поверхні різної кривизни. Підготовка ручних рубанків до роботи. Для якісного стругання треба добре нагострити і правильно налагодити інструменти. Щоб нагострити ніж, його виймають з лотка, притримуючи великим пальцем, і ударяють киянкою по затилку колодки (рис. 4) в фуганку легкими ударами по кнопці. Заточують ніж на точилі з природного каменю або на наждачному крузі до утворення задирів на передній грані ножа. Правлять ніж на мармуровому бруску коловими рухами. Кут загострення перевіряють шаблоном, а правильність заточування леза — кутником і лінійкою. Ножі інструментів для профільного стругання заточують на фігурних брусках або напилках відповідного профілю. Правку здійснюють на мармурових фігурних брусках або наждачним порошком з маслом, накладаючи його на відрізок твердої деревини відповідного профілю Легше гострити ножі з наварним лезом, тобто коли на передню грань наварена стальна пластина 1,5—2 мм завтовшки на висоту 50—60 мм. Такі леза ножів менше викришуються Нагострений ніж ставлять у лоток колодки і закріплюють дерев'яним клинком. Клинок має бути добре підігнаний і щільно притискати ніж до ложа (кута присадки). Лезо має виступати з підошви колодки рівномірно (тоненькою ниточкою) без перекосу на 0,2—0,3 мм і тільки в шерхебеля може виступати до 3 мм. При зберіганні стругальних інструментів лезо ножа повинно не виступати з підошви, а навпаки, ховатися в лотку. Прийоми стругання ручним інструментом. Перед початком роботи ручним інструментом заготовку треба добре оглянути, визначити лицевий бік і напрям волокон. Стругати слід тільки по напрямку волокон — це полегшує працю і дає кращу поверхню. Заготовки кріплять на верстаті за допомогою гребінок або в лещатах так, щоб вони щільно прилягали до верстата. Робітник має стояти впівоберта до верстата, корпус трохи нахилений уперед, ліва нога висунута вперед, паралельно верстатові, а праву ставлять так, щоб кут між ступнями ніг становив 70—80°. Рис. 4. Прийоми розбирання і лагодження рубанків: а — положения рубанка в лівій руці перед розбиранням, б — прибои розбирання рубанка, в — перший спосіб подачі ножа вперед, г — другий спосіб подачі ножа вперед, д — кріплення клинка, е — перевірка виступу леза ножа При струганні треба правильно і надійно тримати інструмент і перемішувати його тільки рухами рук. Стругання будь-яким інструментом ведеться на повний розмах рук по прямій лінії. Чим менше рухів корпуса, тим менше втомлюється робітник. Натискувати на інструмент треба рівномірно, щоб не заовалити деталь на кінцях, тому на початку стругання заготовки більше натискують на передню частину колодки, а в кінці — на задню. При русі інструменту назад задню частину колодки трохи піднімають, щоб запобігти зашліфовуванню леза різця. Якщо із заготовки потрібно зняти товстий шар деревини, то стругання починають шерхебелем. Після цього поверхню вирівнюють одинарним рубанком. Остаточно вирівнюють подвійним рубанком або фуганком, рухаючи їх по поверхні в напрямку волокон, а в завилькуватих і сучкуватих місцях тримаючи під гострим кутом. Такі місця краще зачищати шліфтиком, а поверхню деревини твердолистяних порід можна і циклювати циклями. Рівність площини перевіряють лінійкою, кутником або двома однаковими за товщиною брусками. Якщо площина вистругана правильно — грані брусків зіллються в одну лінію, якщо ні — то вони перетинатимуться. Фугування довгих дощок і брусків треба виконувати, не відриваючи рубанка від кромки дощок або бруска на всій їх довжині. Дошки, які склеюватимуться кромками, краще фугувати попарно. Правильність фугування перевіряють прикладанням сфугованих сторін одна до одної. Між правильно сфугованими сторонами зазору не має бути. При струганні довгих дощок їх підтримують спеціальними верстатними підставками. Деталі торцюють торцювальними або подвійними рубанками, тримаючи їх під деяким кутом до напрямку стругання. Щоб запобігти виколам, деталь торцюють спочатку з одного боку до середини торця, а потім з другого. Торцювання тонких брусків здійснюють в дінці (спеціальний пристрій) або застосовують допоміжний брусок, щоб запобігти виколам. За допомогою дінця торці стружать під прямим кутом, а напівторці — під кутом 45°. Якщо заготовці потрібно надати точних розмірів з усіх боків, спочатку вистругують площину (створюють базу), а потім до кутника вирівнюють суміжну кромку. На виструганих площинах рейсмусом відкладають точні розміри по ширині і товщині. Після цього стружать протилежну площину і кромку. Прийоми стругання деталей профільними інструментами аналогічні. Профільне стругання слід виконувати після того, як деталям надано правильної форми, розмічено їх, видовбано гнізда, висвердлено отвори, запиляно шипи. Тільки провушини видовбують після вистругування профілів. Список використаної літератури. 1. Амалицкий В. В., Любченко В. И. Справочник молодого станочника по деревообработке.— М. : Лесн. пром-сть, 1984.— 239 с. 2. Бобиков П. Д. Изготовление художественной мебели.— М. : Высш. шк., 1988.— 288 с. 3. Кулебокин Г. И. Столярное дело.— М. : Стройиздат, 1987.— 144 с. 4. Кряпов М. В., Гулин В. С., Берилин А. В. Современное производство мебели.— М. : Лесн. пром-сть, 1986.— 263 с. 5. Шумега С. С. Спеціальна технологія меблевого виробництва.— К. : Вища шк. Головне вид-во, 1981.— 242 с. 6. Шумега С. С. Технология столярно-мебельного производства.— М. : Лесн. пром-сть, 1984.— 265 с. | |
| Просмотров: 642 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всего комментариев: 0 | |