РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:Розробка активної акустичної системи до персонального комп’ютера - Технічні науки - Реферати - Каталог статей

Розробка активної акустичної системи до персонального комп’ютера Вступ, обґрунтування вибору теми дипломного проекту Зараз ми живемо в епоху швидкого розвитку радіотехніки. Вона настільки міцно ввійшла в життя і побут сучасної людини, що уявити її без неї – неможливо. Насиченість сучасного побуту різним радіоелектронним пристроями щоденно зростає. Майже всі галузі харчової, машинобудівної та інших промисловостей, медицини і військова галузь, та інші сфери суспільного життя не можуть обійтися без допомоги електроніки. Все з більшим її розвитком приходить автоматизація та комп’ютеризація майже в усіх сферах народного господарства. Електроніка є однією з найсучасніших областей науки і техніки. Доступність, наочність, практична користь результатів, можливість проявити свої творчі здібності. Все це притягує до розробки і виготовлення різних електронних пристроїв велику кількість людей. За декілька десятиліть свого розвитку радіолюбительська практика пройшла шлях від виготовлення найпростіших детекторних радіоприймачів до виготовлення сучасних електронних систем. Ще на початку 20-х років була побудована сама потужна в світі радіостанція, освоєно виробництво генераторних і приймально-підсилювальних ламп. Закладені основи теорії напівпровідникових приладів, розроблені багаточисельні схеми, методи їх розрахунку і методи радіовимірювань. Післявоєнні роки стали періодом бурного розвитку радіоелектроніки, яка стала одним з головних напрямків технічного прогресу. Освоюючи нові області використання радіо, магнітофонів і т.д. радіоспеціалісти і вчені продовжують безперервно поглиблювати теорію і вдосконалювати практичні застосування радіотехніки, вони створили так звані оптичні передавачі, оптичні генератори – лазери. Завдяки яким з’явився супутниковий зв’язок, супутникові трансляції. Це пов’язано з проблемами освоєння космосу і розвитку радіоастрології. В наш час досить велика увага приділяється якості звуку і наближення його відтворення до більш природнього. Цього добиваються різними способами: ведеться стереофонізація, можливість відтворення кожного з каналів окремим підсилювачем потужності та акустичною системою. Однак, відтворення будь-яких музичних програм до потрібного нам рівня здійснюється за допомогою певних підсилювачів низької частоти та акустичних систем. Темою мого дипломного проекту я обрав активну акустичну систему до персонального комп’ютера тому, що, я вважаю, саме завдяки комп’ютерам можна добитися найбільш чистого і якісного відтворення звуку. На мою думку тільки за допомогою лазерної технології звук можна відтворити найбільш якісно і чисто, без побічних шумів і хрипів. 1. Теоретична частина. 1.1 Коротка характеристика існуючих типів акустичних систем. Акустична система будя-якого типу характеризується показниками, які забезпечують ефективну і якісну її роботу. Найважливішими з усіх показників є: номінальна потужність при відповідному їй коефіцієнт гармонік, чутливість, діапазон відтворювання частот, нерівномірність амплітудно-частотної характеристики в певному діапазоні, паспортна потужність, форма характеристики направленості. Акустичні системи поділяються на активні і пасивні. В свою чергу пасивні акустичні системи поділяються на: Закриті акустичні системи – одна з найбільш використовуваних конструкцій високоякісних акустичних систем в теперішній час. Акустичні системи з фазоінвертором. Вони відрізняються від закритих акустичних систем тим, що в корпусі акустичної системи з фазоінвертором є отвір з тунелем (трубою) круглого чи прямокутного перерізу. Акустичні системи з пасивним випромінювачем – один з різновидів фазоінверсних систем. Лабіринтна акустична система. Вона представляє собою зігнуту трубу, через яку коливання задньої сторони колонки динаміка поступають в навколишнє середовище, де з’єднуються з коливаннями передньої сторони і цим отримується покращена віддача на низькій частоті. Активні акустичні системи складаються з головки динамічної, підсилювача низької частота, інколи тембр блок і корпус. Підсилювачем називається електричний пристрій, який призначений для підсилення електричних сигналів по напрузі, струму чи потужності. Класифікація підсилювачів може бути здійснена по кількох признаках: по характеру підсилювальних сигналів; по типу підсилювальних елементів; по призначенню, кількості каскадів, типу живлення і інших параметрах. За діапазоном частот підсилювачі поділяються на: підсилювачі низької частоти; підсилювачі постійного струму; селективні або резонансні підсилювачі; широкосмугові підсилювачі. Порівняння різних типів і конструкцій акустичних систем вираховується способом отримання потрібної амплітудно-частотної характеристики в області низьких частот. При певному типі головки низької частоти динаміка і розрахованим по її параметрам корпусі амплітудно-частотної характеристики вибрані по критерію лінійності відрізняються крутизною, якщо порівняти лабіринтну акустичну систему і акустичну систему з фазоінвертором в виді тунелю, то вони виходять майже еквівалентні, та в області частот вище резонансної, лабіринтна акустична система має ряд спадаючих по амплітуді максимумів випромінення, визначивших нерівномірність амплітудно-частотна характеристика порядку декількох децибел. Параметри лабіринтних акустичних систем залежать від конструкції корпусу, і тому настройка таких систем дещо важча, і через це вони застосовуються рідше. Достатньо високі характеристики при досить простій настройці і легкому виготовлення, на думку багатьох конструкторів, має акустична система з фазоінвертором у вигляді труби, що і пояснює її широке застосування. Із порівняння акустичних систем з фазоінвертором і закритою акустичною системою виходить, що закрита акустична система поступаються першим по віддачі на низькій чистоті, так як мають значно більшу частоту перерізу. При цьому у них крутизна спаду менша і віддача на частотах нижча. Для високоякісних закритих ас-м використовуються головки з резонансними частотами 20...35 Гц, що дозволяє отримати від акустичної системи замітну віддачу на частотах 15...20 Гц, та для цього потрібне використання фільтрів верхніх частот з амплітудними підсилювачами-коректорами в підсилювачі потужності звукових частот для подавлення на цих і більш низьких частотах шумів. Акустичні системи з фазоінвертором практично таких частот не відтворюють, так як вони мають більшу крутизну спаду амплітудно-частотної характеристики при зменшенні частоти, що є їх перевагою. 1.2. Попередня оцінка параметрів. Кожна акустична система характеризується такими основним параметрами, як: Чутливість акустичної системи – це звуковий тиск, який розвивається акустичною системою в деякій відповідній точці (зазвичай на відстані 1 м по її осі), при підведенні до її контактів напруги 1 В. Отримані таким чином чутливість хороша для перевірки одної і тої ж ас-ми на різних частотах, іншими словами для побудови амплітудно-частотної характеристики чутливості акустичної системи. Одиниця вимірювання чутливості ПаЧм/В. Інша характеристика акустичних систем – стандартний звуковий тиск, під яким розуміють звуковий тиск, який розвивається акустичною системою в точці, розміщеній по її осі на відстані 1 м, при підведенні до ас-ми електричної потужності 0,1 Вт. Підведена при цьому до акустичної системи напруга U=, де R - номінальний електричний опір. Одиниця вимірювання стандартного звукового тиску – ПаЧмЧ(0,1Вт)-1/2. До активної акустичної системи входить підсилювач низької частоти з такими технічними характеристиками: діапазон робочих частот – 20 Гц ч 20 кГц, коефіцієнт нелінійних спотворень – 1 %, вихідна потужність – 5 Вт, вихідна напруга – 0,7 В, напруга живлення – 15 В. 1.3. Опис роботи приладу по структурній схемі. Структурна схема складається з таких каскадів: регулятор гучності; активний регулятор тембру; підсилювач низької частоти; вихідний каскад; зворотній зв’язок; акустична система; блок живлення. Регулятор гучності призначений для зміни вхідної напруги, що поступає на вхід підсилювача, цим самим він захищає підсилювач від перевантажень. Активний регулятор тембру, призначений для розширення діапазону відтворених частот. Підсилювач низької частоти вихідного каскаду охоплений зворотнім зв’язком по напрузі, що стабілізує роботу всієї акустичної системи в цілому з меншим коефіцієнтом лінійних спотворень, зменшує залежність параметрів акустичної системи від температури. Акустична система призначена для перетворення електричних сигналів у звукові. Живлення схеми здійснюється від любого джерела живлення з вихідною напругою 15 В і струмом в навантаженні не менше 1,5 А. Рівень пульсацій не повинен перевищувати 20 мВ. 1.4. Обґрунтування вибору елементної бази. Завданням номер один в виборі елементної бази є вибір типу підсилюючих елементів. У активній акустичній системі в ролі підсилювачів можуть бути використані три типи підсилюючих пристроїв: електронні лампи; транзистори; інтегральні мікросхеми. Розглянемо можливість використання кожного з цих типів підсилюючих пристроїв. Електронні лампи мають високий вхідний опір, а отже вони не споживають електроенергії від джерела вхідного сигналу. Лампи майже не змінюють свої параметри під впливом навколишнього середовища, вони мають високий коефіцієнт підсилення як по напрузі, так і по струму. Але електронні лампи для своєї роботи вимагають наявності двох джерел живлення – для анодних кіл і для кіл розжарення нитки розжарення. А це вимагає спеціального блоку живлення. Так як в основу роботи електронних ламп покладено явище термоелектронної емісії, то вони в процесі роботи сильно нагріваються. А це призводить до значних витрат електричної енергії. Крім того, із-за поступової втрати емісії параметри електронних ламп поступово погіршуються. А це вимагає введення у схему додаткових регулювальних елементів, що збільшує вартість пристрою. Крім того, лампа великих розмірів, що призведе до збільшення габаритів і знову ж таки до зростання вартості пристрою. Транзистори позбавлені більшості вад електронних ламп. Вони можуть отримувати живлення від одного джерела живлення. В них відсутня нитка розжарення, а отже і немає втрат електричної енергії в навколишнє середовище. Загальна потужність споживання транзисторів значно менша, ніж електронних ламп. Але й вони мають деякі недоліки – значно менший вхідний опір, що призводить до споживання електроенергії від джерела вхідного сигналу. І крім того транзистори в більш значній мірі, ніж електронні лампи, змінюють свої параметри при зміні температури навколишнього середовища. Але всі ці недоліки в значній мірі окуповуються набагато меншими ніж в електронних лампах, габаритами. Та й ціни транзисторів досить низькі. Отже при виборі типу підсилюючих пристроїв я б віддав перевагу транзисторам. Третій тип підсилюючих пристроїв – інтегральні мікросхеми. В теперішній час промисловість освоїла велику кількість найрізноманітніших інтегральних мікросхем, в тому числі і активних акустичних систем. Переваги інтегральних мікросхем в порівнянні з транзисторами і електронними лампами вже давно доказані і відомі. І якби при розробці дипломного проекту я поставив собі за мету створити промисловий зразок виробу, то я вибрав би саме мікросхеми. Але так як основною задачею дипломного проектування є підвищення мого теоретичного рівня знань, то я вирішив поєднати мікросхеми і транзистори в одному приладі – активній акустичній системі. Це дасть мені можливість познайомитись з режимами роботи підсилюючих пристроїв, їх способами ввімкнення в електричні схеми, способами розрахунку радіоелементів. З резисторів я передбачаю використовувати найбільш поширені резистори типу МЛТ. З конденсаторів я також вибираю електролітичні конденсатори типу К50-6 та інші керамічні. З змінних резисторів я вибираю резистори типу С2-3б з прямолінійною характеристикою. Всі інші радіоелементи – звичайні, які найбільш часто зустрічаються в радіолюбительських конструкціях. 2. Конструкторсько-технологічна частина. 2.1. Розробка електричної принципової схеми активної акустичної системи. В моїй активній акустичній системі я вибрав активний регулятор тембру, який можна зібрати по найбільш використовуваній класичній схемі з використанням двох змінних резисторів для регулювання тембру на високих і низьких частотах. При цьому тембр середніх частот практично не змінюється. Обидва резистори в схемі даного темброблоку повинні бути ввімкнені по схемі потенціометра. Один резистор ввімкнений в одне плече регулятора тембру і змінює АЧХ підсилювача в діапазоні нижніх частот, а другий резистор ввімкнений в друге плече в діапазоні високих частот. Крім того до складу регулятора тембру ще повинні входити одна або кілька RCпапок для коректування амплітудно-частотної характеристики акустичної системи. Але так як я у своїй схемі використав активний регулятор, то повинен ще бути підсилювач. Його я думаю вибрати на мікросхемі. Для підсилення сигналу я вибрав інтегральну мікросхему К 140 УД6. Все решта я взяв із довідників для радіоаматорів. Враховуючи все вищесказане, мною була розроблена схема електрична принципова активної акустичної системи, яка вказана в графічній частині дипломного проекту. 2.2. Опис роботи активної акустичної системи по її схемі електричній принциповій. Зараз я опишу роботу підсилювача активної акустичної системи до персонального комп’ютера. Він призначений для підсилення сигналу низької частоти в діапазоні частот від 20 Гц до 20 кГц, до потужності, достатньої при відтворені звуку в побутових умовах. На вхід підсилювача, тобто на регулятор звуку, зібраний на R1, з джерела сигналу поступає сигнал низької частоти. З резистора R1 сигнал поступає на активний регулятор тембру в області низьких і високих частот. Активним він називається тому, що спад (напруги) сигналу на масивних елементах R2 – R7 та С1 – С3 компенсується підсилювачем, що зібраний на операційному підсилювачі DA1. Резистори R8 – R11 підібрані так, що коефіцієнт підсилення операційного підсилювача рівний спаду сигналу на пасивних елементах регулятора, тобто рівень сигналу на виході тембрблоку такий самий як і на вході. З виходу тембрблоку сигнал через розділюючий конденсатор С4, що забезпечує захист входів операційних підсилювачів від постійного струму, поступає на неінвертований вхід операційного підсилювача. Резистори R12 – R15, так як і в попередньому випадку призначені для задання коефіцієнту підсилення операційним підсилювачем по напрузі. До інвертованого входу операційний підсилювач під’єднала лапка зворотнього зв’язку, що являє собою резистор R16. Операційні підсилювачі живляться від постійного параметричного стабілізатора напруги, що зібраний на резисторі R17, стабілізаторі VD1 і фільтрі С5 і забезпечує постійну напругу на виході біля 12 вольт при максимальному споживчому струмі 50 mA. З виходу другого операційного підсилювача низькочастотний сигнал уже величиною біля 10 В поступає на вихідний каскад, що зібраний на транзисторах VT1чVT4. він являє собою емітерний повторювач, в якому транзистори працюють в режимі В, тобто кожне плече каскаду підсилює окрему вітку синусоїди вхідного сигналу. Резистори R18, R19 звужать зміщення на вихідних транзисторах, а резистори R20, R21 – це опри насичення, що зменшують коефіцієнт нелінійних спотворень на виході підсилювача. Так як підсилювач живиться від однополярного джерела, то на виході каскаду буде якесь значення напруги в режимі спокою. Живитьсяя підсилювач від нестабілізованого джерела живлення зібраного з випрямляча та фільтра. 2.3. Розрахунок елементів схеми. Розрахунок вихідного каскаду підсилювача низької частоти Для розрахунку даного каскаду задавались таким вихідними даними: Рвих = 5 Вт; Rн = 4 Ом; fн = 20 Гц; fв = 2000 Гц; кг ? 10 %. Визначаємо величину напруги джерела живлення: Ек = +1= +1 = 15(В). Знаходимо значення колекторного струму транзисторів: Іmax роз = Ек/2Rн = 15/8 = 1,5 (А). Вибираємо значення струму спокою (в робочій точці для транзисторів VT3 і VT: Ік.п (0,01ч 0,02), І к. max роз = (0,01...0,02)Ч4 = 0,06 А = 60 (mA). Визначаємо максимальну потужність, що розсіюється колекторним переходом, кожного з вихідних транзисторів: Рк. max роз = Е2к /4р2Rн = 152/4Ч3,14Ч2Ч4 = 3,5 Вт. По отриманих значеннях Ек, Рк, Ік та заданому значенні fв вибираємо тип кінцевих транзисторів. Отримані транзистори типу КТ 816А. Перевіряємо чи справджується система нерівностей до правильності вибраних транзисторів: І к. max > І к. max роз , 2 A > 1,5 A, Uкс > кк 40В > 15 В, Рк. max > Рк. max роз 20 Вт A > 5 Вт. Дані нерівності справджуються, отже тип транзистора вибрано правильно. Гранична частота підсилення транзистора повинна перевищувати верхню частоту заданого частотного діапазону не менше ніж в 2-а рази: fh21e ? 2fв, 3 МГц > 0,03 МГц. Знаходимо максимальне значення колекторного струму перед кінцевих транзисторів VT, VT: 1,5/20 = 0,08 А. Опори R, R однакові і підбираються при практичній настройці підсилювача і знаходяться в межах від 100 до 1000 Ом. Вибираємо середнє значення цих опорів – 500 Ом. Визначаємо потужність, що розсіюється на кожному з передкінцевих транзисторів: Рк. max роз перед = Рк. max роз /h21min(1-0,9)RІ к. роз перед = = 1,5/20Ч(1-0,9) Ч500Ч0,08 = 0,2 mВт По отриманих даних Рк. max роз перед, Ік. max роз перед, fв вибираєм по довіднику тип передкінцевих транзисторів VT p-n-p, VT p-n-p, VT n-p-n. Вибрані транзистори П605А p-n-p і КТ608А n-p-n. Перевіряємо правильність вибраних транзисторів: Uк e. max перед > кк 40 > 15 B Рк. max перед > Рк. max перед роз 0,2 Вт > 0,002 Вт Ік. max перед > Ік. max роз перед 280 mA > 270 mA Нерівності справджуються, отже тип транзистора вибраний правильно. Гранична частота підсилення передкінцевих транзисторів повинна перевищувати верхню частоту заданого частотного діапазону не менше ніж в 5 раз fh21e.н. ? 5fв, 90 МГц > 0,03 МГц. Знаходимо ємність роздільного конденсатора С: С ? 1 / р fн Rн = 1/ р Ч30Ч4 = 0,002623 Ф = 2623 МкФ. Вибираємо ємність С – з ряду стандартних 4000МкФ. Вихначаєм частотні спотворення каскаду в області високих та низьких частот. Мн.роз== 9,9% Мв.роз== 10,9% Розрахунок активного симетричного регулятора тембру (ВЧ, НЧ). Вхідні дані: Коефіцієнт передачі = 10 раз, Rз =100 кОм, fн = 20 Гц, fв= 10000 Гц. 1. Визначаємо опір резисторів R2 (R4) (R2 + R3 ) / R2 = 10, R2 = R3 / (10 - 1) = 100/9 = 11,1 кОм, 2. Вибираєм f1 = 20 Гц, тоді f2 = 10, f = 200 Гц. 3. Визначаємо ємність конденсатора С1 (С2): С1 = 1 / 2р f2 R2 = 1 / 210103200 = 0,007310-6Ф = 0,073 мкФ. Вибираєм ємність з ряду стандартних С1 = С2 = 68 нФ. Вибираєм R5 = 10 кОм. 5. Визначаєм опір резистора R6 (R8) (R6 + R2 + 2R5 ) / R6 = 10, R6 = (R2 + 2R5 ) / (10 - 1) = (11103 + 211103 ) /9 = 3,6 кОм, R6 = R8 = 3,6 кОм. 6. Вибираєм fв= 10000 Гц. 7. Розраховуємо ємкість конденсатора С3: С3 = 1 / 2р fв R6 = 1 / 2 р 1043,6103 = 0,4510-8Ф = 0,0045 мкФ. 8. Визначаємо опір резистора R7: R7 ? 2(R1 + R5 + R4) = 2(11103 + 3,6103 +1110-3) = 51,2103 Ом. Приймаємо R7 = 470 кОм. Розрахунок параметричного стабілізатора Даний стабілізатор призначений для живлення двох операційних підсилювачів типу К 140УД6 з струмом споживання Ін = 8 mА, напругою живлення Uн = 14 В. Вхідні дані: Uдж. ном. = 14,5 В. Uдж. мах = 15 В. Вибираємо стабілітрон типу Д8В з таким параметрами: Істіл = 5 mA, Іс max = 30 mA. 1. Визначаємо номінальний струм, що проходить через стабілітрон: Іс ном = Іс max = 15 mA. 2. Розраховуємо опір резистора R11 R11 = = 13,6 Вибираємо R11 = 130 Ом. 3. Вибираємо найбільший струм через навантаження: Іс max = Іс ном – Іс min = 15 – 5 = 10 мA. 4. Максимальна потужність стабілізатора: Рст = Uвих. Ін max = 1410 = 140 мА. Розрахунок випрямляча включеного по мостовій схемі. Даний випрямляч призначений для живлення 20-4 Вт ПНЧ. Вхідні дані: Uп. = 15 В, Ін = 1,5 А. Визначення U на другій обмотці силового трансформатора: U2 = Uп = 15 (В), Визначаємо струм вторинної обмотки: І2 = 1,5 Ін = 1,54 = 6 (А). Визначаємо зворотню U на вентиль: Uзв = 1,6 Uн = 1,632 = 51,2 (В), Визначаємо амплітуду струму через вентиль: Іmax = 3,5 Ін = 3,54 = 14 (А). Визначаємо ємкість С: С = 2,5 Ін / Uн = 2,5 4 / 32 = 3300 мкФ. За отриманими параметрами І max, Uзв за довідником вибираємо діоди типу КР 202А, а за параметрами І2,U2 вибираємо потрібний силовий трансформатор. 4. Організація виробництва. 4.1. Конструкторська підготовка виробництва. Процес створення і виготовлення радіоелектронної апаратури представляє собою надзвичайно складний процес, який вимагає чіткої організації робіт на всіх етапах, початком з творчої задумки, і закінчуючи виготовленням виробу. Випробування є важливим заключним етапом розробки і виробництва радіоелектронної апаратури. Вони переслідують мету перевірки пристрою з точки зору задоволення пред’явлення даних вимог. Від якості регулювання і випробувань залежить надійність роботи РЕА в цілому. В Україні стандартизація має загальнодержавне значення. В усіх галузях промисловості діють державні системи стандарту: ДСС – державна система стандартизації, ДСВ – державна система, яка забезпечує єдність вимірювань, ЄСТД – єдина система технологічної документації, ЄСКД - єдина система конструкторської документації. ЄСКД – встановлює порядок розробки, оформлення і обертання в виробництві технологічної документації. Державний стандарт має силу закону, публікується тільки в колі офіційних документів і є обов’язковим для всіх організацій України. Для проведення робіт по проектуванню, виготовленню, регулюванню, експлуатації і ремонту РЕА розробляється технічна документація, до складу якої входить конструкторська і технологічна документація. Конструкторська документація розробляється на стадії виготовлення нових взірців РЕА і включає в себе різні схеми (принципові, структурні, монтажні та інші), креслення, інструкції, програми з методики випробувань, експлуатації, ремонтні і інші документи. Конструкторським документом є технічні умови (ТУ). Вони представляють собою документ, що містить в собі перелік експлуатаційних показників на виріб, методи контролю його якості, методи випробувань виробу, перелік обладнання для випробувань, спосіб під’єднання вимірювальних приладів і обладнання при випробуваннях. У відповідності з ГОСТ 2.114-70 на виріб Т.У. повинні містити в собі всі вимоги до продукції, її виготовлення, контроль, приймання і поставки споживачу, які недоцільно вказувати в конструкторській або технологічній документації. Загальні ТУ розробляються у вигляді державних або галузевих стандартів. При відсутності державних стандартів на виріб складаються технічні умови або часткові технічні умови (ЧТУ), тимчасові технічні умови на виріб. Технічні умови містять в собі вступну частину, технічні вимоги, правила приймання, методи контролю вимірювань і випробувань, транспортування і зберігання, вказівки по експлуатації. Майже завжди в ТУ дають перелік контрольно-вимірювального обладнання, норми і похибки вимірювань. Програма і методика випробувань – це документ, який містить технічні дані, які підлягають перевірці при випробуваннях виробу, а також порядок і методи контролю. В програму і методику контролю повинні входити: - перевірка відповідності виробу кресленням, технічним вимогам, паспортним даним і нормам точності; - визначення показників якості і надійності виробу; - перевірка зручності обслуговування і проведення ремонту виробу; - перевірка забезпечення стабільності роботи виробу; - перевірка комплектності виробу; - перевірка відповідності техніці безпеки; - тривалість і режим випробувань. Стандартом встановлені спеціальні форми для перерахованих вище документів, а також правила викладки розрахунків. Правильно підібраний і достатній по об’єму мат-л, що входить у конструкторську документацію, дозволяє дати наглядне уявлення про схему, принцип роботи і конструкцію виробу, полегшити детальне ознайомлення з монтажем і регулюванням окремих елементів і РЕА в цілому. В радіоелектронній промисловості при проектуванні а також при виконанні складально-монтажних і регулювальних робіт використовують різноманітні схеми. Схема представляє собою документ, на якому у вигляді умовних позначень показані складові частини пристрою і зв’язки між ними. Правила виконання схем і умовні графічні позначення, що використовуються в них, оговорюються відповідними стандартами. Кількість розробляємих схем визначається особливостями кожного пристрою, при цьому потрібно добиватись того, щоб кількість розробляємих схем була мінімальною, і в той же самий час вони містили в собі достатній для виконання робіт об’єм інформації. Основні напрями і найважливіші проблеми конструювання зводяться до наступного: розроблення наукових основ і методології; автоматизації і максимального використання стандартизації; переходу на мікроелектронну елементну основу; вдосконалення конструкції міжелементних з’єднань; використанню цифрових принципів побудови РЕА; заміні електромеханічних пристроїв в на електронні; інтенсифікації відведення теплоти; врахування вимоги дизайну (технічної естетики). При створенні РЕА встановлені наступні етапи розробки КД і підготовки виробництва: 1) технічна пропозиція; 2) ескізний проект; 3) технічний проект; 4) робоча конструкторська документація (КД); 5) виготовлення і випробування дослідної партії виробів; 6) коректування документації після виготовлення дослідної партії; 7) виготовлення і випробування установчої партії; 8) коректування документації; 9) серійне виробництво виробів. Розробку РЕА здійснюють по технічному завданню, в якому вказують її призначення, склад і основні параметри. В технічному завданні (ТЗ) доказується раціональність розробки РЕА і відповідність її сучасному рівню, приводяться економічні характеристики роботи: ефективність, трудоємність, вартість, наявність потрібних комплектуючих виробів. Проектування РЕА заключається в розробці принципової схеми і виборі номінальних значень і допусків на елементи РЕА і їх параметри. На підприємствах розробкою конструкторської документації, її тиражування і супроводження займається відділ головного конструктора, який підчиняється безпосередньо головному інженеру підприємства. 4.2. Технологічна підготовка виробництва. Технологічна підготовка виробництва включає в себе такий етап, як розробка технологічної документації. До складу технологічної документації входять такі документи: маршрутна карта; технологічна карта; операційна карта; контрольна карта; комплектуюча карта. Всі ці документи об’єднуються єдиним документом, який називається технологічним процесом. Маршрутна карта встановлює послідовність операцій. В ній перераховуються всі назви технологічних операцій по збиранню, монтажу, регулюванню і контролю радіоелектронних виробів в порядку їх виконання. Вказується також необхідне обладнання, вимірювальні прилади, способи їх з’єднання при виконанні регулювальних і контролюючих операцій. Крім того обов’язково вказується робочий інструмент. Операційна карта розробляється на кожну операцію тільки при масовому виготовленню виробів і містить опис типової технологічної операції з вказанням переходів, режимів обробки і регулювання приладів і оснастки. На операційній карті вказується ескіз регулювального пристрою. основне навантаження при технологічній підготовці виробництва несе відділ головного технолога. Саме цей відділ складає систематизовані виробничі маршрути (СВН), складає перелік специфікацій, перелік оснастки, розробляє графік виготовленнЯ оснастки, проектує не-ну оснастку, складає перелік потрібного інструменту і матеріалів, розробляє технологічні процеси. Разом із планово-екотехнічним відділом здійснює нормування технологічних операцій. Разом з виробничими цехами і дільницями бере участь у виготовленні і випробуванні досліджуваного взірця виробів, установчої серії виробів, тобто на цьому етапі здійснює технологічне супроводження процесу виготовлення виробів. 4.3. Особливості виробництва радіоелектронної апаратури. Особливістю виробництва радіоелектронної апаратури є порівняно велика кількість використовуваних деталей, комплектуючих виробів і матеріалів, а також велика кількість специфічних технологічних процесів. Процес виготовлення і монтажу РЕА може здійснюватись різними методами в залежності від типу виробництва і складності виготовляємого виробу. Виробничий процес виготовлення виробу включає: отримання, транспортування, зберігання матеріалів і деталей, механічну обробку деталей і виготовлення матеріалів та складальних одиниць, складання, монтаж і регулювання вузлів, блоків і апаратури в цілому, її контроль і перевірку на всіх стадіях виготовлення деталей, складальних одиниць і апаратури в цілому. Випускають РЕА на спеціалізованих радіотехнічних заводах, основною виробничою ланкою яких є цех, цехи діляться на основні і допоміжні. В основних виробничих цехах виготовляють деталі, складальні одиниці, комплекти і комплекси РЕА. По виробничому циклу ці цехи діляться на заготівельні, складально-монтажні, регулювальні, контрольні, випробувальні і інші. Допоміжні цехи служать для забезпечення безперебійної роботи основних цехів. Цехи в свою чергу діляться на спеціалізовані дільниці, які виготовляють ту чи іншу продукцію, або які виконують ті чи інші операції. В радіоелектронній промисловості у залежності від кількості випускаємих виробів, розрізняють наступні виробництва: 1) одиничне дослідне виробництво; 2) серійне виробництво; 3) масове виробництво. При організації кожного типу виробництва вимагається певний підхід до розробки технологічного процесу виготовлення деталей, складальних одиниць, а отже і для проектування того чи іншого обладнання. Одиничне виробництво РЕА, при якому вироби виготовляють невеликими партіями, будується по технологічному принципу і характеризується універсальністю технологічного обладнання і спеціальністю оснастки. З допомогою оснастки можна швидко переобладнати обладнання при переході від однієї операції до іншої. Трудоємність одиничного виробництва велика і вимагає високої кваліфікації робітників. Дослідну партію нових виробів РЕА виготовляють головні підприємства з врахування рекомендацій і зауважень по результатах випробувань з метою перевірки параметрів, виявлення в наявності виробничого запасу по параметрах і вимогах ТУ, перевірки і відпрацювання конструкторської документації, проведення випробувань на надійність, доробки і уточнення технології монтажу, настройки регулювання і контролю, проведення дослідної експлуатації і відпрацювання виробів на технологічність. На основі результатів випробувань дослідних партій здійснюють коректування конструкторської документації для виготовлення інструментальної оснастки і випускання установчої партії (серії). Виготовлення установчої серії поводять з метою перевірки інструментальної оснастки, нестандартного обладнання і нестандартної вимірювальної апаратури, перевірки повторюваності параметрів, наявності виробничих запасів по параметрах і вимогах ТУ на виріб після внесення змін в схему і конструкцію, визначення експлуатаційної надійності, перевірку технологічної готовності підприємства до серійного виробництва виробів. При серійному і масовому виробництві РЕА диференціюють їх процеси. При цьому виготовлення РЕА розбивають на прості операції, які виконують на одному робочому місці робітники більш низької кваліфікації. Це дозволяє використовувати спеціальні автоматизовані лінії – конвеєри. В міри необхідності підприємства-виготовлювачі модернізують виріб. В процесі модернізації в схему або конструкцію вносять зміни, які покращують параметри виробу, роблять його більш технологічнішим, знижують трудоємність його виготовлення. Моделі виробів, які не можуть бути доведені до рівня сучасних вимог і норм модернізацією або знімаються з виробництва або замінюються іншими. При масовому виробництві РЕА розробляють типові технологічні процеси, в яких використовують прогресивні прийоми роботи, високопродуктивне обладнання, сучасні конструкції, технологічну оснастку і засоби контролю. Технологічний процес ділять на операції і переходи. Операцію виконують неперервно одним інструментом або групою інструментів на одному робочому місці.. Перехід є частиною операції. Для кожного технологічного процесу розробляють технологічні карти або інструкції, в яких описуються всі операції, використовуване обладнання, матеріали. В теперішній час більшість деталей і складальних одиниць загального використання випускаються на спеціалізованих підприємствах. При спеціалізації підприємства особливе значення набуває їх кооперація і централізоване забезпечення всіма видами напівфабрикатів. В зв’язку з скороченням номенклатури деталей та виробів, які виготовляють на одному підприємстві, на них широко впроваджують автоматизовані системи управління виробництвом (АСУВ). Основними док-ми при проведенні складання і монтажу РЕА є технологічні карти. В залежності від типу підприємства складання здійснюють або вручну, або на автоматичних місцях. Ручне складання блоків або складальних одиниць виконують слюсарі-складальники на монтажних столах або конвеєрах. Після складання складальних одиниць і блоків на основну плату (шассі), приступають до електричного монтажу. При виготовленні РЕА використовують: Об’ємний монтаж. Джгутовий монтаж. Друкований монтаж. Найбільш прогресивним є друкований монтаж. Об’ємний і джгутовий монтажі мають підвищену жорсткість і використовується в основному для виробництва стаціонарної апаратури. Електричний монтаж апаратури, якщо він не зв’язаний з рухомими елементами повинен бути механічно міцним і не змінювати свого первинного положення в процесі експлуатації і транспортування апаратури. Трудоємність складання і монтажу РЕА, в якій електричні з’єднання виконані монтажними проводами (об’ємний монтаж) складає більше 50% від загальної трудоємкості виробництва. Причиною таких великих затрат праці є мала механізація складальних і монтажних робіт і в неможливості здійснення групових методів монтажу і паяння. Одним з методів зниження трудоємності вказаних робіт є використання друкованого монтажу. Друкований монтаж полягає в певній просторовій орієнтації і закріплення радіоелементів відповідно площини плати і впорядкованому площинному розміщенні всіх з’єднуваних провідників і контактних площадок для їх паяння. Роль провідників друкованої плати виконують дільниці тонкою мідної фольги, нанесеної на ізоляційну основу плати. Друкований монтаж РЕА в порівнянні з об’ємним має наступні переваги: значне зниження трудоємності за рахунок механізації і автоматизації складально-монтажних робіт; повторюємість параметрів взірців за рахунок ідентичності форм і розмірів друкованих провідників; скорочення об’єму контрольно-випробувальних операцій і можливість їх автоматизації; підвищення надійності виробів із-за скорочення числа пайок і зменшення помилок при монтажі за рахунок автоматизації монтажно-складальних і контрольних операцій. Крім виробничих друкований монтаж має і інші переваги: друковані провідники витримують в 5 разів більшу густину струму, ніж об’ємні; значно спрощується процес пошуку несправностей; зменшується маса виробів за рахунок ліквідації допоміжних кріплень радіоелементів і провідників. Найбільше використання при виготовленні друкованих плат отримали фольговані діелектричні матеріали – гетинакс і склотекстоліт. Вони представляють собою діелектрик з нанесеною на нього з одного або з двох боків слою мідної фольги. Виготовлення друкованих плат складається з нанесення зображення малюнку схеми і створення провідників на діелектричній основі плати. Існує кілька способів нанесення малюнку на плату, вибір яких залежить від матеріалу плати і способу металізації провідників. Найбільше використання отримали фотографічний, сітковографічний і офсетний способи. Друковані плати виготовляють чотирма найбільш поширеними методами: хімічний метод; електрохімічний метод; метод електрохімічного осадження з перенесенням; комбінований (позитивний-негативний) метод. Виготовлення друкованих плат від малюнку схеми до готового виробу, проходить через велику кількість операцій виробничого і технологічного процесів. Помилка або брак виготовлення на любому етапі знижує надійність плати. А тому при виготовленні друкованих плат здійснюють коопераційний контроль їх виготовлення, який дозволяє своєчасно усунути брак, а також причини його виготовлення. 5. Економічна частина 5.1 Теоретичні основи розрахунку собівартості продукції Розрахунок собівартості активної акустичними системами до ПК проведено через розрахунок кошторисної собівартості. Собівартість продукції – це всі витрати по виробництву і збуту продукції, виражені в грошовій формі. Собівартість продукції характеризує ефективність роботи підприємства і є одним з основних показників його роботи. Собівартість продукції показує в що обходиться підприємству виготовлення та реалізація продукції. Кошторисна собівартість характеризує витрати на одиницю продукції, яка виконується в разовому порядку. Кошторисна собівартість розраховується за таким економічними елементами: Вартість основних та допоміжних матеріалів, яка розраховується як добуток норми витрат основних та допоміжних матеріалів на їх ціну. вартість комплектуючих виробів, яка вираховується як добуток норми витрат (кількості комплектуючих) на їх ціну. витрати на електроенергію та паливо, які розраховуються добутком кількості електроенергії та палива на їх ціну. Заробітна плата, необхідна на виготовлення од-ці продукції, яка вираховується як добуток трудомісткості виготовлення виробів на годинну тарифну ставку. Відрахування на соціальне страхування встановлюється Кабінетом Міністрів України і на поточний рік складає 32% від заробітної плати необхідної на виготовлення одиниці продукції. Амортизаційні відрахування, які проводяться згідно норми амортизації та балансової вартості основних фондів, які використовуються при виготовленні конкретного виробу. Відрахування у фонд зайнятості та на інші соціальні потреби, які встановлені Кабінетом Міністрів України на поточний рік у розмірі 4,5 % від заробітної плати конкретного виду продукції. Інші грошові витрати, тобто ті витрати, які не належать до перелічених вище елементів (оплата робіт по сертифікації продукції, винагорода за винахідництво). Кошторисна собівартість, яка складається із суми вартостей перелічених елементів. 5.2. Розрахунок кошторисної собівартості активної акустичної системи до ПК. 1. Щоб розрахувати кошторисну собівартість активної акустичної системи потрібно визначити вартість основних та допоміжних матеріалів, яку ми здійснимо в таблиці 1. Таблиця 1. Розрахунок вартості основних і допоміжних матеріалів на виготовлення активної акустичної системи до ПК. № пп \| Найменування матеріалів \| Одиниці виміру \| Норма витрат \| Ціна, грн. \| Вартість, грн. 1 \| Текстоліт \| м2 \| 0,2 \| 15,00 \| 3,00 2 \| Ацетон \| л \| 0,02 \| 10,00 \| 0,20 3 \| Лак \| л \| 0,005 \| 12,00 \| 0,06 4 \| Спирт \| л \| 0,01 \| 6,00 \| 0,06 5 \| Хлорне залізо \| кг \| 0,1 \| 5,00 \| 0,50 6 \| Каніфоль \| кг \| 0,01 \| 7,00 \| 0,07 7 \| Припой \| кг \| 0,015 \| 10,00 \| 0,15 Разом \| 4,04 Отже вартість основних та допоміжних матеріалів на виготовлення активної акустичної системи 4,04 грн. 2. Тепер розрахуємо вартість комплектуючих виробів на виготовлення активної акустичної системи, яку проведемо в таблиці 2. Таблиця 2. Розрахунок вартості комплектуючих виробів на виготовлення активної акустичної системи до ПК. № пп \| Найменування комплектуючих \| Одиниці виміру \| Норма витрат \| Ціна, грн. \| Вартість, грн. 1 \| Резистори R=11 кОм \| шт. \| 3 \| 0,15 \| 0,45 R=3,6 кОм \| шт. \| 2 \| 0,15 \| 0,30 R=820 кОм \| шт. \| 2 \| 0,15 \| 0,30 R=720 кОм \| шт. \| 2 \| 0,15 \| 0,30 R=910 кОм \| шт. \| 2 \| 0,15 \| 0,30 R=510 кОм \| шт. \| 2 \| 0,15 \| 0,30 R=10 кОм \| шт. \| 1 \| 0,15 \| 0,15 R=620 Ом \| шт. \| 1 \| 0,15 \| 0,15 R=82 Ом \| шт. \| 2 \| 0,15 \| 0,30 R=0,5 Ом \| шт. \| 2 \| 0,15 \| 0,30 R=100 кОм \| шт. \| 1 \| 0,80 \| 0,80 R=470 кОм \| шт. \| 2 \| 0,80 \| 1,60 2 \| Конденсатори С = 68 пФ \| шт. \| 2 \| 0,50 \| 1 С = 4700 пФ \| шт. \| 1 \| 0,50 \| 0,50 С = 0,1 мкФ \| шт. \| 1 \| 0,50 \| 0,50 С = 100 мкФ \| шт. \| 1 \| 1 \| 1 С = 2200 мкФ \| шт. \| 1 \| 2 \| 2 С = 4000 мкФ \| шт. \| 1 \| 4 \| 4 3 \| Стабілітрони Д813 \| шт. \| 1 \| 0,80 \| 0,80 4 \| Транзистори МП 37 \| шт. \| 1 \| 0,80 \| 0,80 МП 25 \| шт. \| 1 \| 0,80 \| 0,80 П 213 \| шт. \| 2 \| 0,50 \| 1 5 \| Мікросхеми К 140УД6 \| шт. \| 2 \| 4 \| 8 6 \| Тумблер МТ 1 \| шт. \| 1 \| 1 \| 1 7 \| Корпус \| шт. \| 1 \| 5 \| 5 Разом \| 31,65 Отже, вартість комплектуючих виробів на виготовлення активної акустичної системи склала 31,65 грн. 3. Кількість електроенергії, яка використовується на виготовлення акустичної системи складає 1 кВт-год по ціні 0,144 грн. Отже вартість електроенергії, що використовується на виготовлення активної акустичної системи буде дорівнювати 1Ч0,144 = 0,144. 4. На виготовлення акустичної системи потрібно затратити 5 н-год. Вартість однієї нормо-години 1,20 грн. Отже, на виготовлення активної акустичної системи потрібно затратити 6 грн. 5. Відрахування на соціальне страхуванні складає 32 % від заробітної плати: 6 грн. Ч 32% : 100% = 1,92 грн. 6. Амортизаційні відрахування проведено в таблиці 3. Таблиця 3. Розрахунок амортизаційних відрахувань на виготовлення акустичної системи. № пп \| Перелік фондів \| Балансова вартість (грн) \| Місячна норма амортизації (%) \| Амортизаційні відрахування (грн) 1 \| Паяльник \| 12,00 \| 10 \| 1,20 2 \| Вольтметр \| 30,00 \| 2 \| 0,60 3 \| Ампериетр \| 30,00 \| 2 \| 0,60 4 \| Осцилограф \| 200,00 \| 1 \| 2,00 Разом \| 4,40 Отже сума амортизаційних відрахувань на виготовлення акустичної системи склала 4,40 грн. 7. Відрахування у фонд зайнятості та інші соціальні потреби складають 4,5 % від заробітної плати: 4,5 % Ч 6 грн. : 100 % = 0,27. 8. Тепер розраховуємо кошторисну собівартість активної акустичної системи, склавши таблицю 4. Таблиця 4. Кошторисна собівартість на виготовлення активної акустичної системи до ПК. № пп \| Економічні елементи \| Сума, грн. \| Вирахування 1 \| Вартість основних та допоміжних матеріалів \| 4,04 \| З таблиці 1 2 \| Вартість комплектуючих виробів \| 31,65 \| З таблиці 2 3 \| Витрати на електроенегргію \| 0,14 \| 1кВт-годЧ0,144грн. = 0,14 грн. 4 \| Заробітна плата \| 6 \| 5 н-годЧ1,20грн. = 6 грн. 5 \| Відрахування на соціальне страхування \| 1,92 \| 6 грн. Ч 32% : 100% = 1,92 грн. 6 \| Амортизаційні відрахування \| 4,40 \| З таблиці 3 7 \| Відрахування у фонд зайнятості \| 0,27 \| 4,5 % Ч 6 грн. : 100 % = 0,27грн. 8 \| Інші витрати \| - Кошторисна собівартість \| 48,42 Отже, собівартість активної акустичної системи до ПК складає 48 гривень 42 копійки. 6. Основи техніки безпеки. 6.1. Коротка характеристика шкідливих факторів, які зустрічаються при виготовленні пристроїв на виробництві. Як відомо, люба виробнича діяльність супроводжується наявністю небезпечних і шкідливих факторів, які поділяються на групи: 1) фізичні; 2) хімічні; 3) біологічні; 4) психологічні. До фізичних факторів відносяться такі фактори як рухомі машини і механізми, підвищений вміст пороху і газу у повітрі робочого середовища та інші. Хімічні фактори діляться: - по характеру впливу на організм людини – на загальнотоксичні, подразнюючи, сенсибілізуючи, канцерогенні, мутагенні і впливаючи на репродуктивну функцію; - по шляху проникнення в організм людини – через дихальні шляхи, стравохідну систему, шкіряний покрив. Група біологічних факторів включає біологічні об’єкти, які поділяються на мікроорганізми (бактерії, віруси, грибки...) і макроорганізми (рослини і тварини). Група психофізіологічних факторів по характеру впливу ділиться на фізичні і нервовопсихічні перевантаження. Всі перераховані фактори стають небезпечними або шкідливими в умовах, які характеризують їх властивості особливими параметрами – швидкістю, температурою, масою, концентрацією, напругою і напруженістю електричного поля. Особливо небезпечними ці фактори є для жінок і підлітків. А тому саме праця жінок і підлітків дуже жорстко оберігається законами України по охороні праці. Граничнодопустимі навантаження для жінок при підніманні і перенесенні тягарів вручну становить 15 кг при умові чергування з іншою роботою. Маса піднімаємої ваги включає в себе і масу тари чи упаковки. Сумарна маса ваги, переміщаємої під час зміни не повинна перевищувати 7000 кг. При переміщенні ваги з допомогою повозок, прикладене зусилля не повинно перевищувати 15 Ом (15 кг • сек). Встановлена висока чутливість жіночого організму до таких речовин, як синець, ртуть, фосфор, нікотин, бензин і інші розчинники. Крім хімічних речовин на специфічні функції жіночого організму впливає і цілий ряд професійних факторів: фізичні напруження організму, шум, вібрація, променева енергія, теплота, одноманітність рухів. Для неповнолітніх встановлені норми перенесення ваги: максимальна норма для дівчат – 10 кг, а для юнаків – 16 кг. Одним із найнебезпечніших факторів є наявність високої напруги. Високою вважається напруга, більша за 42 В. При попаданні працівника під високу напругу він може отримати смертельну травму. Небезпечним вважається постійний струм 10-15 мА, змінний – 50-80 мА. При таких струмах людина вже не може самостійно звільнитися з під дії струму через виникнення спазм. Наступний небезпечний фактор – наявність шкідливих випаровувань в робочому приміщенні. Так, наприклад, гранично допустимою нормою концентрації свинцю в повітрі є 0,1 мг/м3. перевищення цієї норми може призвести до необоротних процесів в організмі людини, крім свинцю можуть зустрічатись випаровування олова, спирту, бензину, флюсу, сірчаної та соляної кислот, хлорного заліза та інше. Наступними небезпечними факторами є наявність шумів і вібрацій в приміщенні. Довготривала дія шуму на організм людини призводить до часткової або повної втрати слуху, а також до враження центральної нервової системи і до інших змін в організмі людини. При рівні звуку в 140 дБ нормальне слухове відчуття змінюється відчуттям фізичного болю в вухах. Цей больовий поріг може викликати розрив барабанної перетинки, і як результат – глухоту. Допустимий рівень шуму є звук силою 80 децибел. Наступним шкідливим фактором є вплив на людину електромагнітних полів, в тому числі і високочастотних. Граничнодопустимою нормою напруженості поля на робочому місці є 30 мВ/м. Електромагнітні поля шкідливо впливають на загальний стан здоров’я, можуть призвести до облисіння людини, нервових зрушень, порушення психіки. 6.2. Способи захисту від життєво небезпечних факторів. У відпоавідності з державними стандартами України всі прийняті на роботу робітники, а також робітники, які переводяться з однієї роботи на іншу, які направлені на виробничу практику, проходять інструктажі по техніці безпеки. Є таки типи інструктажів: - вступний; - первинний на робочому місці; - повторний; - позаплановий; - поточний. Вступний інструктаж носить загальний характер і проводиться інженером по охороні праці. Спершу ніж перейти до роботи в цеху, робітник повинен пройти первинний інструктаж на робочому місці майстра виробничої дільниці. Майстер повинен розказати максимум інформації про наявність шкідливих і небезпечних факторів на робочому місці, вказати способи захисту від них. Один раз в півроку, а для людей, пов’язаних з роботою підвищеної небезпеки щоквартально, організується повторний інструктаж. Майстер найчастіше проводить його з групою працівників, а іноді і індивідуально. Позаплановий інструктаж проводиться в наступних випадках: зміні правил чи стандартів, інструкцій по охороні праці, зміні технологічного процесу, заміні чи модернізації обладнання, сировини, матеріалів чи інших змін, порушенні робітниками інструкцій чи норм, використанні неправильних прийомів чи методів праці, які б могли привести до нещасних випадків. Поточний інструктаж проводиться з робітниками перед проведенням робіт, на які оформлюється допуск-наряд. Його також проводить виробничий майстер. Всі види інструктажів обов’язково фіксуються в спеціальному журналі. При цьому майстер і робітник, якого він інструктував, розписуються в певному журналі відміток про інструктаж. Для захисту працівників від високої напруги всі прилади повинні бути заземлені. При цьому опір заземленого провідника не повинен перевищувати 1 Ом, а опір заземляючої шини не повинен перевищувати 3 Ом. Інструмент, яким користуються працівники на робочих місцях, повинен живитися від напруги не перевищуючої 42 В. Крім заземлення ще можна використати занулення приладів, або вирівнювання потенціалів. При захисті робітників від шуму використовують наступні методи: технічні засоби (зменшення шуму в джерелі його виникнення), будівельно-акустичні міри (звукоізоляція, звукопоглинання), використання дистанційного керування шумними машинами, використання засобів індивідуального захисту. Для захисту від впливу вібрацій використовують наступні засоби: інженерно-технічні (засоби автоматизації і прогресивної технології, що виключають контакт працівників з вібруючими предметами, зміну конструкцій машин, технологічного обладнання і механізованого інструменту, введення віброзахісних пристроїв), організаційні (дотримання правил безпеки і таке інше), лікувально-профілактичні (створення нормальних мікрокліматичних умов праці в робочій зоні, проведення комплексу фізіотерапевтичних процедур: масаж, виробнича гімнастика...). Для захисту працівників від електромагнітних випромінювань їх джерела намагаються екранувати спеціальними металевими екранами, або ізолюють їх в окремих приміщеннях. Для зменшення травматизму і впливу небезпечних факторів на здоров’я людей потрібно здійснювати пропаганду охорони праці, задачею якої є добитись того, щоб робітники використовували безпечні методи роботи. Висновки. Робота над даним дипломним проектом значно збагатила мій теоретичний і практичний рівень знань в галузі радіоелектроніки. Я більш широко ознайомився з роботою активних акустичних систем, вивчив режими роботи активних елементів, способи їх включення в електричні схеми. Я детально ознайомився з такими відділами заводу, як відділ головного конструктора, відділ головного технолога, планово-економічний відділ. Я більш глибоко ознайомився з основними етапами розробки конструкторської і технологічної документації, основними етапами підготовки виробництва і самого виробництва. Я навчився працювати з технологічною літературою, правильно вибирати теоретичний матеріал, який використовував при написанні дипломного проекту. Я навчився правильно вибирати вимірювальні прилади і складати схеми з’єднань для вимірювання основних параметрів активних акустичних систем. Я ознайомився з основними економічними показниками виготовлення радіоелектронних пристроїв, навчився самостійно визначати собівартість виготовлених виробів. Я вважаю, що робота над даним дипломним проектом значно підвищила мій кваліфікаційний рівень і дозволить мені в майбутньому стати висококваліфікованим спеціалістом в галузі радіоелектроніки. Перелік використаної літератури. 1. Б.С. Гершунский. Основы электроники и микроэлектроники. Киев. Вища школа. 1987 г. 2. В.Ю. Лавриненко. Справочник по полупроводниковым приборам. Киев. Техника. 1977 г. 3. Р.М. Терещук. Полупроводниковые приемно-усилительные устройства.
1 2 3 4 5 Категория: Технічні науки \| Добавил: DoceNt (17.01.2015)
Просмотров: 587 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: