РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:Прилад, призначений для приймання радіосигналів в діапазоні 88,5 – 108 МГц, а також керування приймачем з терміналу персонал - Технічні науки - Реферати - Каталог статей

1 Оцінка технічного рівня і якості приладу, що проектується 1.1 Характеристика приладу На сьогоднішній день в світовій інженерній практиці визначились принципові нові технології приймання радіосигналів. Дані технології грунтуються на застосуванні цифрових радіоприймачів та радіопередавачів. Зважаючи на це актуальною постає проектування і впровадження власних технологій досконалого приймання радіосигналів, які б враховували особливості національного ринку у сфері радіозв’язку та ситуації , що склалася. Прилад, що розробляється в даному дипломному проекті призначений для приймання радіосигналів в діапазоні 88,5 – 108 МГц, а також керування приймачем з терміналу персонального комп’ютера. Для визначення степеня відповідності технічного рівня і якості приладу, що проектується, сучасному розвитку науково-технічного прогресу, як по технічному виконанню, так і по ряду задач які вирішуються за допомогою проектованого приладу необхідним є аналог, який повинен відповідати проектованому приладу по призначенню і по складу технічних характеристик і є одним з кращих у світовій практиці. До кращих промислово освоєних приладів в світовій практиці відносяться прилади, що представляють значну частину загального об’єму продукції даного виду, що реалізується на ринку і користується стійким попитом. В якості кращого аналога вибрано цифровий FM-тюнер MRM 2000, який призначений для приймання FM радіосигналів в діапазоні 88-108 МГц і керується за допомогою комп’ютера через Com-порт. Він складається з двох блоків: процесорного модуля на базі мікроконтролера PIC 16F84 і радіочастотного блоку. Отже, для більш технічної оцінки рівня і якості приладу, визначимо комплексний показник якості приладу. Для цього розглянемо таблицю 5.1. 1.2 Визначення комплексного показника якості приладу, що проектується Комплексний показник якості приладу визначається шляхом порівняння показників якості проектованого приладу і зразка, що замінюється. Вибір показників якості здійснюється експериментальним шляхом. Комплексний показник якості визначається методом арифметичного середньозваження згідно формули: Пк = qi (5.1) де n – кількість показників, прийнятих для оцінки якості проектованого приладу; Кі – коефіцієнт вагомості і-го одиничного показника якості, що визначає його відносну значимість (коефіцієнт вагомості визначається експертним шляхом, або методом, при чому сума всіх коефіцієнтів повинна бути рівною 100%); Таблиця 5.1 – Визначення технічного рівня і якості приладу, що проектується Показник \| Одиниці вимірювання показника \| Значення показника Зарубіжного аналога \| Проектованого приладу Діапазон частот– початковий– кіцевий \| МГц \| 88 \| 88,5 МГц \| 145 \| 108 Напруга живлення \| В \| 12 \| 5 Струм споживання \| мА \| 500 \| 300 Кількість каналів \| штук \| 30 \| 30 Чутливість прийомного тракту \| мВ \| 1 \| 1 Габарити ширина висота– довжина \| см \| 12 \| 8 см \| 1 \| 1 см \| 15 \| 8 Потужність на канал \| Вт \| 0,25 \| 0,25 qi – відносні безрозмірні показники якості, що визначаються співставленням числових значень одиничних показників приладу, що проектується і аналога згідно формули: QI = (5.2) або QI = (5.3) де П1і і П2і – кількісні значення і-го одиничного показника якості відповідно проектованого приладу і аналога. З формули вибирається та, в якій зменшення відповідає покращенню показника приладу що проектується. Згідно формули (5.3) розрахуємо безрозмірні показники якості приладу що проектується: діапазон частот q1 = = 1,3; напруга живлення q2 = = 2,4; струм споживання q3 = = 1,6; кількість каналів q4 = = 1; чутливість приймального тракту q5 = = 1; габарити q6 = = 2,81; потужність каналу q7 = = 1. Тому враховуючи ці значення: k1 = 11,7%, k2 = 21,6%, k3 = 14,4%, k4 = 9%, k5 = 9%, k6=25,3%, k7 = 9%. Звідси: k1+ k2+ k3 + k4 + k5 + k6 + k7 = 11,7% + 21,6% + 14,4% + 9% + 9% + 25,3% + 9% = 100% Комплексний показник якості згідно формули (4.1) складає: ПЯ = = = = 1,88. 5.2 Визначення економічного ефекту в сфері виготовлення спроектованого пристрою 5.2.1 Визначення собівартості і ціни спроектованого приладу Для визначення собівартості спроектованого приладу використаємо метод питомих ваг. Даний метод базується на визначенні заводської собівартості за питомою вагою в ній окремих елементів витрат. Для конструктивно подібних приладів у певних межах зберігається структура собівартості за окремими елементами витрат. Виробнича собівартість спроектованого приладу визначається за формулою: Cпр2 = М2 + З2 (1+(+)/ 100) (5.4) де М2 – ціна основних матеріалів і комплектуючих виробів проектованого приладу, грн.; З2 – основна заробітна плата основних виробничих робітників на виготовлення проектованого приладу, розраховано за методом питомих ваг, грн.; – величина цехових витрат, %; – величина загальнозаводських витрат підприємства на якому передбачається виготовлення спроектованого приладу, %. Заробітна плата основних виробничих виробників на виготовлення спроектованого приладу визначається згідно виразу: З2 = М2 (5.5) де Пз – питома вага основної зарплати основних робітників у заводській собівартості аналогу, %; Пм – питома вага основних матеріалів та комплектуючих виробів в заводській собівартості аналогу, %. Враховуючи відсутність інформації по видих витрат для аналогу, можна використати середнє значення Пзсер і Пмсер для укрупнених груп приладів. Для проектованого приладу прийнято Пз = 16%, Пм = 25%. Таблиця 5.2 – Визначення собівартості допоміжних матеріалів приладу що проектуються Назва матеріалу \| Одиниці виміру \| Норма витрат на виготовлення приладу, од \| Ціна за одиницю, грн. \| Вартість матеріалів на основі норм витрат Гетинакс \| мг \| 0,25 \| 40 \| 10 Каніфоль \| кг \| 0,075 \| 5 \| 0,375 Припой \| кг \| 0,12 \| 15 \| 1,8 Кислота \| л \| 0,1 \| 12 \| 1,2 Ацетон \| л \| 0,1 \| 5 \| 0,5 Всього \| 13,88 Вартість основних матеріалів можна визначити на основі норми витрат та відповідних оптових цін. Із загальної вартості цих матеріалів необхідно відняти вартість відходів, які реалізуються (в середньому 2% розрахованої за нормами вартості матеріалів) і додати вартість транспортно-заготівельних витрат (в розмірі від 3 до 5% розрахованої за сумами вартості матеріалів). Розрахунок допоміжних матеріалів, необхідних для виготовлення проектованого приладу наведено в таблиці 5.2. Вартість основних матеріалів складає: Сосн2 = 13,88 – 0,0213,88 + 0,0513,88 = 14,30 грн. Сума витрат на комплектуючі вироби визначається на основі їх кількості і відповідних оптових цін. До одержаної суми додається вартість транспортно-заготівельних витрат (в розмірі 5% розрахованої за сумами вартості матеріалів). Вихідні дані результату зведено в таблицю 5.3. Таблиця 5.3 – Розрахунок вартості основних комплектуючих виробів проектованого приладу Назва \| Кількість, шт. \| Ціна за одиницю, грн. \| Сума, грн. Мікросхеми: ТА5711 ТА8119Р LM7001 \| 1 1 1 \| 10 4 5 \| 10 4 5 Транзистори: КТ3130 КТ972А КТ368 2SK583 \| 2 1 1 1 \| 2,5 1 1 1,5 \| 5 1 1 1,5 Резистори безкорпусні, 0,125Вт \| 29 \| 0,1 \| 2,9 Конденсатори безкорпусні \| 25 \| 0,2 \| 5 Конденсатори електролітичні \| 6 \| 0,3 \| 1,8 Фільтри: SFE 10,7 – MA5 CDA 10,7 \| 2 1 \| 2,5 3 \| 5 3 П’єзоелемент 7,2 МГц \| 1 \| 2 \| 2 Варікапи BB134 \| 2 \| 0,9 \| 1,8 Діоди LL4148 \| 6 \| 0,8 \| 4,8 Кабель 1 метр \| 1 \| 1 \| 1 Com-порт \| 1 \| 2 \| 2 Аudio-порт \| 1 \| 1 \| 1 Антена \| 1 \| 1 \| 1 Вартість всього \| 58,7 Вартість комплектуючих виробів складає: Ском2 = 58,7 + 58,70,05 = 61,64 грн. Ціна основних матеріалів і комплектуючих виробів проектованого приладу становить: М2 = Сосн2 + Ском2 (5.6) Звідси М2 = 14,30 + 61,64 = 75,94 грн. Основна зарплата на виробництві проектованого приладу основних робітників складає: З2 = 75,94 = 48,6 грн. Якщо на стадії проектування не відома інформація про місце впровадження приладу у виробництво, то дані про значення коефіцієнтів і можна визначити з літератури для підприємств, що спеціалізуються на випуску певних видів приладів і пристроїв. Значення цехових і загальнозаводських витрат відповідно становить = 101%, = 111%. Згідно формули (5.4) виробнича собівартість проектованого приладу становить: Спр2 = 75,94 + 48,6 (1+(101+111)/100) = 227, 57 грн. Повна собівартість приладу, необхідна для визначення економії на витратах виробництва, визначається згідно формули: Сп2 = Спр2 (1+) (5.7) де Q велечина поза виробничих витрат підприємства. Враховуючи, що місце впровадження приладу невідоме, використаймо табличне значення Q = 4%. Сп2 = 227,57 (1+ ) = 236,67 грн. 5.2.2 Визначення економічного ефекту Економічний ефект в умовах виробництва визначається за формулою: Еп = Ц1 – Ц2 (5.8) де Ц1 і Ц2 – оптова ціна аналога і проектованого приладу, грн. Ціна проектованого приладу: Ц2 = Сп2 (1+ ) (5.9) де П2 – величина економічного прибутку від нового приладу, прийнята в розмірі 12%. Для визначення економічного ефекту визначимо оптову ціну проектованого приладу: Ц2 = 236,67 (1+ ) = 265,07 грн. Оскільки відома тільки повна собівартість приладу – зарубіжного аналога, то його оптову ціну можна визначити за формулою: Ц1 = Сп1 (1+ ) (5.10) де П1 – величина прибутку приладу аналога; Сп1 – повно собівартість аналога, відомо Сп1 = 295 грн. Звідси: Ц1 = 295 (1+) = 330,4 грн. Отже, економічний ефект становить: Еп = 330,4 – 265,07 = 65,33 грн. 5.3.2 Розрахунок лімітної ціни Лімітна ціна – максимальна оптова ціна проектованого приладу, яка з одного боку, відповідає техніко-економічним параметрам, спроектованого приладу і відображає покращення його споживчих якостей, а з іншого боку зацікавлює споживача приладу у його використанні. Виходячи з вище наведених значень, однією з умов економічної ефективності проектованого приладу буде співвідношення: Ц2<Цл (5.11) де Цл – лімітна ціна проектованого приладу, грн. Лімітна ціна приладу визначається за формулою: Цл = Спmaz + Пн (5.12) де Спmaz – максимальний розмір повної собівартості приладу, грн; Пн – нормативний прибуток (приймається в межах 12% повної собівартості), грн. Максимальний розмір повної собівартості проектованого приладу визначається з виразу: Спmaz = 0,85 Сп1 Сп2 ПЯ (5.13) де 0,85 – прийнятий на рівні нормативного коефіцієнту відносно здешевлення продукції, який гарантує зниження оптових цін на одиницю кінцевого корисного ефекту; ПЯ – комплексний показник якості проектованого приладу, ПЯ = 1,88. Згідно формули (5.13) Спmaz = 0,85 236, 67 1,88 = 378,2 грн. тоді Цл = 378,2 + 378,2 0,12 = 423,58 грн. Використовуючи критерій (5.11), можна зробити висновок, що спроектований прилад є економічно ефективним. 5.3 Визначення експлуатаційних параметрів проектованого приладу Визначимо експлуатаційні параметри які помінялись у проектованого приладу у порівнянні з існуючим аналогом. Термін служби – це сумарне напрацювання приладу від початку експлуатації, до її припинення обумовленого зносом або старінням. Розрахунок термінів служби вирахуємо за амортизаційним терміном. Заново спроектований прилад не має значного збільшення терміну експлуатації, тобто термін експлуатації необхідний тільки для визначення економії витрат на експлуатацію, тому величина його може бути визначена на основі норм амортизації. Сума річних амортизаційних відрахувань знаходиться за формулою: А = (Ф + Сд – О)/Тс (5.14) де Ф – початкова вартість приладу, і дорівнює 265,07 грн.; Сд – вартість демонтажу, дорівнює 1 грн.; О – залишкова ліквідаційна вартість, дорівнює 50 грн.; Тс – термін експлуатації приладу, років. Практично сума амортизаційних відрахувань, яка повинна дорівнювати приведеній величині А, визначається за нормою амортизаційних відрахувань: Н = 100% (5.15) Звідки А = (5.16) Норма амортизації нараховується тільки з розрахунку на повне відновлення проектованого приладу. Норма амортизації на капітальний ремонт в даний час не використовується. Надалі Н слід розуміти як норму амортизаційних відрахувань на повне відновлення проектованого приладу, %. (5.17) Значення терміну служби: Тс = (5.18) Звідси отримаємо: Тс = (5.19) Позначимо ТВ = (5.20) де ТВ – термін служби приладу, виходячи з терміну відновлення його початкової вартості (за рахунок амортизаційного фонду), без врахування капітальних ремонтів, років. Тоді: Тс = ТВ + ТВ (5.21) В даному випадку вибирається норма амортизаційних відрахувань на повне відновлення для інших вимірювальних і регулюючих приладів і пристроїв, Н = 12%. Згідно з формули 5.20 обчислюємо: ТВ = = 8,33 року Підставивши у формулу (5.21) відповідні значення знаходимо: Тс = 8,33 + 8,33= 8,33 + 0,031 - 1,57 = 6.79 року. 5.4 Визначення якості економічного ефекту в умовах експлуатації спроектованого приладу Органічно–економічні умови експлуатації описуються і для приладу аналога у прийнятій області застосування. Знання організаційно-економічних умов експлуатації є необхідним для визначення складу економічних витрат за рахунок яких можливе досягнення економічного ефекту. Для цього необхідно: 1. Мати чітку уяву про процес, в якому застосовується прилад (перервний чи не перервний) якими операціями і стадіями він характеризується, особливості протікання процесу; 2. Знати виконувані функції і місце приладу у цьому процесі (в яких операціях – технологічних, контролюючих, транспортних і на якій стадії беруть участь); 4. Проаналізувати вплив приладу на економічну ефективність процесу. Останню обставину можна проілюструвати на наступному прикладі. Якщо виробничий процес неперервний, використання в ньому приладів пов’язане не тільки з витратами на ремонт цих приладів, але й з утриманням підмінного фонду приладів для забезпечення неперервності процесу. Час ремонту приладу в цьому випадку впливатиме на величину підмінного фонду – чим більше триває ремонт, тим більше необхідно приладів що замінюються. Для неперервного процесу простоювання приладу можуть знижувати ефективний фонд робочого процесу, а значить знижувати його продуктивність. Тоді для підтримання продуктивності на попередньому рівні необхідними є певні заходи, здійснення яких як правило тягне за собою додаткові витрати. Очевидно, що склад витрат в обох випадках буде різним. Оскільки прилад проектувався для підвищення продуктивності в порівнянні з приладом аналогом, то визначення річного економічного ефекту будемо проводити при збільшенні продуктивності спроектованого приладу. Продуктивність приладу – це кількість робочих дій, які можна виконати з допомогою даного приладу за одиницю часу. При цьому входять всі затрати, які пов’язані з виконанням цієї робочої дії від початку до одержання остаточного результату. Річний економічний ефект в результаті збільшення продуктивності спроектованого приладу визначається за формулою: Ее.р = Ез.р + Еа.р + Ер.р + Еен.р + Еу.р (5.22) де Ез.р – річний економічний ефект від економії зарплати; Еа.р – річний економічний ефект за амортизацією; Ер.р – річний економічний ефект за ремонтами; Еен.р – річний економічний ефект за енергією; Еу.р – річний економічний ефект за умовно-постійними витратами. Продуктивність, тобто кількість дій за рік складає: П1 = (5.23) П2 = (5.24) де Т1, Т2 – час дії приладу аналога і проектованого приладу, відповідно с. Ф – дійсний річний фонд часу протягом якого виконуються вказані дії. Отже П1 = = 43636363 одиниць П2 = = 87272727 одиниць Річний економічний ефект від економії зарплати становить: Ез.р = (Т1 ) (1 – Кз) П2 (5.25) де Сг – годинні ставки операторів які зайняті в технологічних операціях, Сг = 0,5 грн; Кз – коефіцієнт доплат і нарахувань органом соціального страхування, Кз = 0,375. Отримаємо: Ез.р = (0,00066)(1 – 0,375) 87272727 = 240 грн. Річний економічний ефект за амортизацією: Еа.р = () Нв (5.26) де К1, К2 – вартість системи в якій використано аналог і проектований прилад, К1=330,4 грн., К2 = 265,07 грн.; Нв = 12%. Еа.р = = 47,48 грн. Річний економічний ефект за ремонтами: Ер.р = ()П2 (5.27) де Ср.сер1 і Ср.сер2 – середньорічні витрати на ремонт відповідно приладу аналогу і спроектованого приладу, грн. Ср.сер = Срj/Тс (5.28) де Срj – ціна ремонтів даного приладу за весь період експлуатації, грн.; Тс – термін служби приладу, Тс1 = 5 років. Звідси Ср.сер1 = = 40 грн. Ср.сер2 = = 23,56 грн. Підставивши в формулу (5.27) числові значення, отримаємо: Ер.р = ()87272727 = 56,44 грн. Річний економічний ефект за енергією: Еен.р = (Т1 ) а П2 (5.29) де М1 і М2 – потужність яка споживається в технологічному процесі, де використаний прилад аналог і спроектований пристрій, кВт, М1 = 0,006 кВт, М2 = 0,0015 кВт; а – тариф за один кВт/год, а = 0,16 грн. Звідси Еен.р = (0,00066) 0,16 87272727 = 0,13 грн. Річний економічний ефект за умовно-постійними витратами: Еу.р = ()П2 (5.30) де Ру – річна сума умовно-постійних витрат, Ру = 53 грн. Еу.р = ()87272727 = 53 грн. Підсумувавши відповідні значення отримаємо: Ее.р = 240 + 47,48 + 56,44 + 0,13 + 53 = 397,05 грн. Сумарний економічний ефект від впровадження приладу становить: Е = Ееп + Ее.р (5.31) Згідно цієї формули: Е = 65,33 + 397,05 = 462,38 грн. Обчислимо термін окупності капіталовкладень за формулою: Т = К/Ep. (5.32) Оскільки сума капітальних витрат складає 236,67 грн визначимо: Т = 236,67/462,38 = 0,51 року Наведені вище розрахунки підтверджують доцільність застосування приладу в процесі приймання радіосигналів, як з технологічної так і з економічної точки зору. В ході здійснення даного економічного обгрунтування ми опиралися на: 1) порівняльний аналіз показників якості спроектованого приладу та його аналогів; 2) визначення собівартості і ціни нашого приладу; 3) обчислені економічні ефекти в умовах виготовлення і експлуатації; 4) оціночні значення терміну служби приладу, витрат на його ремонт та експлуатацію. Було обґрунтовано техніко-економічну доцільність впровадження і застосування спроектованого приладу, та зокрема його використання замість приладу аналогу.
1 2 3 4 5 Категория: Технічні науки \| Добавил: DoceNt (17.01.2015)
Просмотров: 620 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: