РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Фарботерки. Вібросита. Клеєварки - Технічні науки - Реферати - Каталог статей

Фарботерки. Вібросита. Клеєварки Фарботерки. Вібросита. Клеєварки 1. Фарботерки Фарботерки призначені для перетирання різних малярних сумішей: шпаклівок, крейдяної пасти, клейових і олійних фарб тощо, що були попередньо розмішані в змішувачах або вручну. Залежно від застосованого у фарботерках робочого органа вони бувають жорнові, вальцьові і дискові. Найпродуктивнішими е стаціонарні вальцьові фарботерки, які застосовують на заводах або в цехах з виготовлення фарб та інших малярних сумішей. Тут застосовують і дискові фарботерки. Більш зручними для використання в приоб'єктних фарбозаготівельних майстернях, а також безпосередньо на будівельних об'єктах є жорнові фарботерки марок СО-1А, CO-ПО і СО-І16А. Жорнова фарботерка СО-1А (рис. 1) складається з електродвигуна, редуктора, двох жорен (рухомого і нерухомого), завантажувальної лійки і жолоба. Всі деталі фарботерки змонтовані на кожусі шестерінчастого редуктора 5, який спирається на чотири ніжки. Всередині завантажувальної лійки на торці рухомого жорна міститься змішувач 8 з двома лопатями, за допомогою якого суміш перемішується і притискується до жорен. Під час роботи фарботерки електродвигун 4 за допомогою редуктора обертає вертикальний вал 6, на якому розміщені рухоме жорно 9 і змішувач. Суміш, що завантажують в лійку 3, переміщується, перетирається між жорнами і через жолоб 1 надходить у підставлену посудину. Тонкість помелу суміші регулюють, повертаючи гайку 10. Для збільшення тонкості помелу гайку повертають проти годинникової стрілки. При цьому рухоме жорно піднімається вгору і відповідно зменшується щілина між жорнами. Жорнова фарботерка СО-116А (рис. 2) складається з електродвигуна, клинопасової передачі, рухомого і нерухомого жорен, ножа, сита, завантажувальної лійки, шнека і жолоба. Всі деталі фарботерки змонтовані на кожусі клинопасової передачі 1. Жорна фарботерки дискові. На робочій поверхні дисків зроблені спіралеподібні борозни змінного профілю, які забезпечують якість перетирання суміші і рівномірну подачу її між жорнами. Посередині рухомого жорна закріплений шнек 9, на валу якого міститься ніж 8. Між рухомим жорном і ножем є сито 7. Під час роботи фарботерки електродвигун 11 за допомогою клинопасової передачі обертає вертикальний вал 2, на якому розміщене рухоме жорно 3, а на ньому — ніж і шнек. Суміш, що завантажують у лійку 10, переміщується і подається шнеком на сито 7. Пройшовши крізь отвори сита, суміш потрапляє між жорна, перетирається, стікає на дно корпусу фарботерки і далі через жолоб 4 у підставлену посудину. Ніж 8, що обертається на валу шнека, призначений для подрібнення твердих шматків матеріалу, які не проходять крізь отвори сита. Рис 1 Жорнова фарботерка CO-1 А: а — загальний вигляд, б—розріз, 1—жолоб, 2—притискна скоба, 3—завантажувальна лійка; 4 — електродвигун, 5 — редуктор, 6 — вал, 7 — нерухоме жорно, 8 — змішувач, 9 — рухоме жорно, 10—гайка для регулювання положення рухомого жорна Рис. 2. Жорнова фарботерка СО-116А: 1 — клинопасова передача, 2 — вал; 3 — рухоме жорно, 4 — жолоб; 5 — корпус; 6 — нерухоме жорно; 7 — сито; 8 — ніж; 9 — шнек; 10 — завантажувальна лійка, 11 — електродвигун, 12 — регулювальний пристрій Тонкість помелу суміші регулюють пристроєм 12. Для збільшення тонкості помелу маховик пристрою повертають проти годинникової стрілки. При цьому рухоме жорно піднімається вгору і відповідно зменшується щілина між жорнами. Такі самі конструкцію і принцип дії має фарботерка CO-ПО, проте вона більша за габаритними розмірами і продуктивніша (табл. 1). Під час роботи з фарботеркою слід виконувати всі правила техніки безпеки, які стосуються машин, що працюють від електроприводу. Не дозволяється перетирати на фарботерках вибухонебезпечні суміші, а також промивати фарботерку і окремі деталі її вибухонебезпечними розчинниками. Найкраще для цього застосовувати гас. Перелік несправностей, які можуть виникнути в роботі фарботерок, наведено в табл. 2. Таблиця 1. Технічна характеристика фарботерок Показник \| Марка СО-1А \| СО-110 \| СО-116А Продуктивність, кг/год \| 100 \| 400 \| 100 Частота обертання жорна, хв-1 \| 250 \| 200 \| 200 Електродвигун: потужність, кВт \| 2,2 \| 5,5 \| 2,2 напруга, В \| 220/380 \| 220/380 \| 220/380 частота обертання, хв-1 \| 1420 \| 1440 \| 1440 Габаритні розміри, мм: довжина \| 645 \| 1060 \| 730 ширина \| 370 \| 500 \| 350 висота \| 525 \| 945 \| 600 Маса, кг \| 100 \| 350 \| 120 Таблиця 2. Основні несправності в роботі фарботерок та способи їх усунення Несправність \| Причина несправності \| Спосіб усунення Недостатня тонкість помелу \| Збільшена відстань між жорнами \| За допомогою регулювального пристрою підняти рухоме жорно Зменшилась продуктивність фарботерки \| Борозни на жорнах заповнені старою твердою сумішшю \| Розібрати машину, прочистити борозни і промити деталі розчинником Стерлися борозни жорен \| Зняти жорна і поглибити на них борозни; якщо це неможливо, то замінити жорна Зменшення частоти обертання жорна за рахунок послаблення пасів \| Відрегулювати натяг пасів 2. Вібросита Незважаючи на те що готові малярні суміші були ретельно перемішані і перетерті на відповідних машинах, до них все-таки потрапляють тверді частинки більших розмірів. Надалі ці частинки будуть засмічувати сопла розпилювальних пристроїв, що призводить до переривів у роботі. Тому приготовлені суміші обов'язково переціджують на ситах. Розмір отворів у ситах повинен бути: для проціджування рідких водних і неводних малярних сумішей — 0,16—0,25 мм, а для шпаклівок в'язкістю 10— 11 с за віскозиметром ВЗ-4—0,355—0,7 мм. Тому машини для проціджування малярних сумішей комплектуються змінними ситами. Широко застосовують в будівельній практиці вібросита марок СО-ЗА і СО-130А. Вібросито СО-ЗА (рис. 3) призначене для проціджування водних і неводних фарбувальних сумішей та ґрунтовок. Складається воно з електродвигуна, вібрувального механізму, кронштейна, сита і опорної плити. Вібрувальний механізм має ексцентрик і шатун. Рис. 3. Вібросито СО-ЗА: а —загальний вигляд; б — розріз, 1 — змінне сито. 2— корпус сита; 3 — шатун, 4 — ексцентрик; 5 — електродвигун, 6 — електрокабель, 7 — опорна плита; 8 — кронштейн Рис 4 Вібросито СО-НОА а — загальний вигляд б — розріз, 1 — електродвигун, 2 — електрокабель, 3 — корпус вібраційного механізму, 4 — шатун, 5 — сито 6 — ексцентриковий вал Під час роботи вібросита електродвигун 5 за допомогою закріпленого на його кінці вала ексцентрика 4 і шатуна 3 передає ситу 1 коливальні рухи. Сито вібрує і проціджує малярну суміш у підставлену посудину. Вібросито СО-130А (рис. 4) призначене не тільки для проціджування рідких малярних сумішей в'язкістю до 200 с за віскозиметром ВЗ-4, а також для просіювання сухих сипких матеріалів (гіпсу, молотої крейди, пігментів тощо). У комплект вібросита входять два конусоподібних сита з розмірами отворів 0,4 і 0,112 мм і два плоских сита з сітками таких самих розмірів. Вібросито складається з електродвигуна, вібруючого механізму і сита. При проціджуванні рідких малярних сумішей вібросито встановлюють у вертикальне положення і використовують конусоподібне сито. При пересіюванні сипких матеріалів його встановлюють у горизонтальне положення і застосовують плоске сито. На рис. 4, а добре видно опорні ніжки в різних площинах корпусу вібраційного механізму 3, на які спирається вібросито у робочих положеннях. Після включення вібросита в електромережу обертальний рух від валу електродвигуна за допомогою муфти передається на ексцентриковий вал 6, а потім коливання через шатун 4 передаються на корпус сита 5. При цьому сито вібрує і забезпечує інтенсивне проціджування суміші або просіювання матеріалу. Для безпечної роботи з віброситом його слід підключати до електромережі у комплекті з вимикально-захисним пристроєм. Технічну характеристику вібросит подано в табл. 3. Таблиця 3. Технічна характеристика вібросит Показник \| Марка СО ЗА \| СО 130А Продуктивність, кг/год \| 660—720 \| 700 Амплітуда коливань, мм \| 0,8 \| 2 Електродвигун : потужність, кВт \| 0,4 \| 0,18 напруга, В \| 220/380 \| 220/380 частота обертання, хв-1 \| 2800 \| 3000 Габаритні розміри, мм: довжина \| 455 \| 405 ширина \| 200 \| 175 висота \| 400 \| 503 Маса, кг \| 13,5 \| 10 3. Клеєварки Для приготування водних фарбувальних сумішей застосовують сухі тваринні клеї або синтетичний клей КМЦ у вигляді водних розчинів. Розчини тваринного клею готують в електроклееварках. Щоб клейовий розчин не пригорав, клеєварка складається з двох посудин, одна з яких входить у другу. У внутрішній посудині вариться клей, а в зовнішній гріється вода. Найпоширеніші клеєварки двох марок С-409 і СО-141. Електроклеєварка СО-141 (рис. 5) складається з електродвигуна, клинопасової передачі, корпусу з кришкою і двома зливними кранами, змішувача, бачка для клейового розчину, двох електронагрівачів і двох температурних реле. Корпус клеєварки 6 подвійний, всередині якого є шар теплоізоляційного матеріалу. Всередині клеєварки є бачок місткістю 20 л, в якому приготовляють клейовий розчин. У верхній частині корпусу міститься закритий кришкою 3 люк, через який завантажують вихідні матеріали. На кришці клеєварки 4 розміщені електродвигун 1, клинопасова передача 2 і змішувач, який заходить всередину бачка. На протилежних боках нижньої частини корпусу розташовані зливні крани 7, один з яких призначений для зливання води, а другий — для зливання готового клейового розчину. Клеєварка працює в автоматичному режимі, з цією метою вона обладнана двома трубчастими електронагрівачами і двома температурними реле 8. Постійний рівень води в клеєварці підтримується автоматично за допомогою поплавкового пристрою, який при надлишковому рівні води перекриває отвір штуцера 5, крізь який вода надходить у клеєварку. Потрібну температуру води і клейового розчину регулюють температурними реле, що відрегульовані на певний режим роботи, і при підвищенні температури відключають відповідний електронагрівач. Для приготування водного клейового розчину подрібнений сухий клей і потрібну кількість води завантажують у бачок через люк у кришці клеєварки. Простір між бачком і корпусом клеєварки заповнюють водою і включають її в електромережу. Під час роботи клеєварки вода нагрівається і передає теплоту бачку з клейовим розчином. Клей, що міститься в ньому, розтоплюється і розчиняється у воді. Перемішує клейовий розчин мішалка, яка діє від електродвигуна за допомогою клинопасової передачі. Коли розчин готовий, його зливають через відповідний зливний кран. Рис. 5. Електроклееварка CO-141: 1 — електродвигун, 2 — клинопасова передача, 3 — крншка люка, 4 — кришка клеєварки, 5 — штуцер для приєднання шланга з водою, 6 — корпус, 7 — зливний кран, 8 — температурні реле Клеєварка може працювати у двох режимах: при переварюванні клею, коли включають два електронагрівачі, і при підігріванні його — на одному електронагрівачі. При обслуговуванні клеєварки потрібно слідкувати за тим, щоб вона не була включена в електромережу, якщо в ній немає води або клейового розчину. Рис. 6. Електроклеєварка С-409: 1 — кришка зовнішнього бачка, 2 — кришка внутрішнього бачка, 3 — внутрішній бачок, 4 — зовнішній бачок, 5 — шар теплоізоляції, 6 — електронагрівач Електроклееварка С-409 (рис. 6) складається з двох бачків з кришками, вставлених один в одного, і системи електронагрівачів, розміщених в нижній частині зовнішнього бачка. Приготовляючи клейовий розчин, вихідні матеріали завантажують у внутрішній бачок 3, а воду наливають у зовнішній бачок 4. Бачки закривають кришками. Після включення клеєварки в електромережу вода в зовнішньому бачку нагрівається і передає теплоту внутрішньому бачку, в якому нагрівається клейовий розгин або розплавляється клей. Технічну характеристику електроклеєварок подано в табл 4. Таблиця 4. Технічна характеристика електроклеєварок Показник \| Марка СО-409 \| СО-141 Продуктивність, л/год \| 80 \| 40 Місткість внутрішнього бачка, л \| 16 \| 20 Напруга, В \| 220/127 \| 220 Потужність електронагрівачів, кВт \| 3,6 \| 4 Габаритні розміри, мм: довжина \| 505 \| 680 ширина \| 535 \| 630 висота \| 609 \| 570 Маса, кг \| 25 \| 56 Список використаної літератури Белогуров В. П., Чмырь В. Д. Справочник молодого маляра.— М.- Высш. шк., 1984.— 176 с. Белоусов Е. Д. Технология малярных робот.— М.: Высш. шк., 1980,— 240 с Лебедев А. М. Справочник молодого штукатура.— М.: Высш. шк., 1984.— 155 с. Максимова О. М., Стесин М. С., Тищенко И. И. Машины для отделочных работ.— М.: Стройиздат, 1984.— 224 с. Оборудование, оснастка и средства малой механизации для отделочных работ: Справочник строителя.— Л.: Стройиздат, 1989.— 240 с. Поволоцкий Ю. А., Северинова Г. В. Индустриальное производство отделочных работ.— М.: Стройиздат, 1983.— 152-с. Смирнов А. А., Дадонов В. А. Ручные машины для строительных работ.— М.: Стройиздат, 1988.— 320 с. Трухан В. Г., Лисневич В. С., Северинова Г. В. Передвижные штукатурные и малярные станции.— М.: Высш. шк., 1989.— 152 с. Шепелев А М Штукатурные работы.—М.-. Высш. шк., 1983.— 143 с.
1 2 3 4 5 Категория: Технічні науки \| Добавил: DoceNt (22.12.2014)
Просмотров: 210 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: