РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Євротунель - Технічні науки - Реферати - Каталог статей

Євротунель Зміст Євротунемль, тунель під Ла-Маншем ( le tunnel sous la Manche, the Channel Tunnel чи Euro Tunnel) — , що з'єднує континентальну з . Одна з найбільших будівель і символ , раніше він був найдовшим тунелем в світі. Його було відкрито року. Тунель має довжину близько 51 км, з них 39 км — безпосередньо під дном . (American Society of Civil Engineers) оголосило Євротунель одним з сучасності. Історія виникнення Ескіз Альберта Матьє-Фав'є Ідея будівництва тунелю під виникла в в стінах . Саме там була обіцяна спеціальна премія тому, хто розробить проект тунелю з Франції до Англії. Першим , що розробив проект тунелю був француз Демар'є. У інженер також висловив ідею будівництва тунелю. За проектом тунель мав освітлюватись мастильними лампами і ним мали подорожувати кінні екіпажі. Для передбачались , що вели б на поверхню . В ті часи вартість було оцінено в 1 мільйон (близько 64,4 мільйони в сьогоднішніх цінах ). Проект передбачав побудову 15-кілометрової секції зі сторони Франції, та інші 15 км зі сторони Англії, які мали б з'єднатися в центрі Ла-Маншу на , якою був би штучний острів. Цей проект було запропоновано під час укладення мирного договору між і , однак через війни він так і лишився на папері. У французький гірничий інженер Томе де Гамон пропонував прорити тунель з 13 вентиляційними трубами, або побудувати , який би опирався на намивні острови. та королева Вікторія в узгодили новий французький план тунелю, який передбачав встановлення ящикоподібних збірних елементів на морському дні, але згодом цей план також було відхилено. У , один з будівельників першого в світі — , запропонував провести стальну трубу дном протоки, в середині якої буде розміщено тунель. Однак ідею також відхилили. Одночасно французький і англійський прийняли постанову про будівництво тунелю. Через відсутність фінансування проект було запущено лише через рік. У проведено , і французи біля міста почали рити тунель зі свого боку. року будівництво було зупинено, бо британці побоювались, що готовий тунель може стати причиною можливого легкого вторгнення ворогів на територію . До цього часу було прорито 2 026 метрів з англійського боку і 1 829 метрів — з французького. У році робітники почали бурити тунель поблизу . Після того, як було завершено 128 метрів, з політичних причин проект знову було зупинено. Будівництво Євротунелю Проект сучасного тунелю Після ідея побудови тунелю знову була відроджена. В році в Франції була відновлена з першого концесіонера Леруа-Больє, який її отримав ще в 1876 році для будівництва піл Ла-Маншем. Проектом зацікавилась також , що залишилась без замовлень. Вона посідала великий вільний капітал і виявляла бажання прийняти участь в реалізації дуже давнього задуму. Справа навіть зрушилась з мертвої точки, але з'явились конкуренти — автомобілебудівні підприємства, які запропонували свій контрпроект. Вони запропонували не тунель, а гігантський міст над Ла-Маншем, позаяк він би експлуатувався не залізничними компаніями. Це також обіцяло великі замовлення на сталь для металургійних концернів на протязі багатьох років. Після жорстких суперечок цей проект також було відкладено. У було сформовано дослідницьку групу, яка в у своєму звіті порекомендувала прорити два головних тунелі і один службовий між ними. Проект було схвалено і запущено у . Але через чергові фінансові проблеми через два роки, коли було прокопано тунель довжиною 250 метрів, його знову було зупинено. Також будівництвом почали обурюватись мешканці графства Кент, які вважали, що будівництво нанесе велику шкоду природному середовищу. У році уряди Великобританії та Франції прийшли до висновку, що без додаткового залучення коштів будівництво неможливе. З чотирьох запропонованих було обрано план, найбільш схожий з проектом 1973 року. його було опубліковано. обидва уряди підписали договір про будівництво тунелю в і ратифікували його у році. Згідно з проектом, тунель мав з'єднувати два міста — з французького боку і з англійського (цей шлях довший за найкоротший). Рити планувалось в податливому геологічному шарі, тому тунель мав лежати нижче, ніж планувалось — приблизно на 50 метрів нижче дна протоки, причому південна частина мала лежати глибше, ніж північна. Через це французам спочатку довелось будувати діаметром 50 метрів і глибиною 60 метрів, щоб досягнути . Будівництво Євротунелю Головним підрядчиком будівництва став англо-французький консорціум TransManche Link, що складався з десяти будівельних компаній і п'яти інвестиційних обох країн. Для будівництва тунелю було розроблено 11 спеціальних з діаметром 8 метрів. Під час роботи обертався з 2—3 оберти на секунду. Ці машини під час роботи одночасно зміцнювали стіни сегментами, які охоплювали ствол тунелю півтораметровими кільцями. На встановлення кожного кільця йшло в середньому 50 хвилин. Англійські машини в середньому за тиждень прокопували близько 150 метрів, тоді як французькі — 110 внаслідок різної конструкції машин і умов для . Після того, як машини зустрілись неподалік від середини тунелю (англійця прорили більше половини), французькі машини розібрали і вивезли, а англійські відвели в бік від основного тунелю і лишили. В міжнародному конкурсі на право отримати замовлення на рейки для тунелю приймало участь понад 2 000 фірм. Французькі замовники віддали перевагу одному із радянських заводів, що забезпечив високу якість та точний графік поставок. Для того, щоб обидва кінці зустрілись в одному місці, було розроблено систему дистанційного зондування. Завдяки цій системі обидві сторони зустрілись в призначеній точці року на глибині 40 м від дна протоки. Похибка склала лише 358 мм по горизонталі та 58 мм по вертикалі. Всього англійською стороною було пророблено 84 км тунелів, а французькою — 69 км. Останні метри тунелю англійські та французькі бурильники проробили вручну — за допомогою кирок і лопат. Церемонія відкриття Євротунелю і За час будівництва було видалено 8 мільйонів кубометрів . Кожна сторона розпорядилась своєю частиною по-своєму. Французи просто змішали землю з водою і вивели отриману назад в море. Англійці ж розпорядились обачніше. На британському березі з цієї породи було утворено штучний площею 90 (360 000 м2), на якому пізніше створили . Проект було завершено за сім років силами 13 000 робітників та інженерів. Напередодні запуску тунелю, як експеримент, туди запустили молодих , що вели себе дуже збуджено. Але після того, як 118 молодих людей пішки досягли Франції, пустили пробний електропотяг. року Євротунель було урочисто відкрито лідерами держав-учасниць — і . Після 8 500 років з часів останнього стало знову можливим перейти сушею з континентальної Європи на Британські острови. Система безпеки Розріз Євротунелю. Показано , сервісний поїзд в сервісному тунелі та Євротунель складається з трьох тунелів — два основних рейкових для потягів, що рухаються на північ і південь, і один невеликий сервісний тунель. Сервісний тунель через кожні 375 метрів має переходи, що об'єднують його з основними. Його розроблено для доступу до основних тунелів і для людей в разі небезпеки. Кожні 250 метрів обидва основні тунелі з'єднуються між собою системою , розміщеною над сервісним тунелем. Ця система повітряних дозволяє звести нанівець ефект кулі, що утворюється потягами, розділяючи повітряні потоки в сусідній тунель. Всі три тунелю мають дві розв'язки, що дозволяють потягам безперешкодно пересуватись між тунелями. Систему безпеки Євротунелю було випробувано двічі. Перший раз, року, в тунелі сталася — загорівся потяг, що перевозив вантажівки. 34 людини з палаючого потяга, в основному водіїв машин, було евакуйовано в сервісний тунель прибулою французькою рятувальною службою. Вісьмох постраждалих вивезли з тунелю на машинах швидкої допомоги. Інших було евакуйовано за допомогою іншого поїзда, що рухався у протилежному напрямку. Пожежна команда гасила кілька годин підряд, борючись з низьким води в системі , сильним протягом у вентиляції та високою . 200 метрів тунелю було серйозно пошкоджено, ще 200 метрів було пошкоджено частково. Деякі ділянки тунелю було пропалено на 50 мм (товщина бетонного кільця, що охоплює тунель, дорівнює 450 мм). Останні і поїзда було повністю виведено з ладу (). Всі постраждалі згодом повністю одужали. Жертв не було в основному завдяки конструкції тунелю і злагодженій роботі служб безпеки Франції та Великобританії. Євротунель було знову відкрито через три дні, . Працював лише один тунель і лише для для вантажних поїздів — правила безпеки забороняли пасажирські перевезення під час екстрених ситуацій. Їх було поновлено повністю лише . Повністю Євротунель почав працювати з . Вдруге, року один з потягів несподівано зупинився посеред тунелю. Виникла паніка серед пасажирів, багато з них мали приступи . Люди провели під землею близько п'яти годин, поки їх не евакуювали через сервісний тунель. Транспортна система Термінал Євротунелю у Дуврі, Великобританія Максимальна швидкість потягу сягає 350 км/год, через що рейки в момент проходження поїзда нагріваються до сотень градусів. Для їх побудовано спеціальну систему: на обох кінцях лінії для циркуляції рідини-охолодника побудовано дві . Для Євротунелю побудовано лінію LGV Nord Europe, завдяки чому з в можна дістатись за 2 години 35 хвилин. Сам тунель Eurostar перетинає за 20 хвилин, а Shuttle — за 35 хвилин. На лінії Євротунелю діє чотири типи поїздів: Поїзд на вокзалі Ватерлоо, пасажирські потяги , що діють між лондонською , паризькою і станцією Midi/Zuid в із зупинками в , і . пасажирські човникові поїзди , що перевозять , машини і фургони між і . Завдяки особливій системі завантаження весь процес заїзду автомобіля у фургон займає не більше восьми хвилин, при цьому пасажири залишаються всередині своїх машин. Вантажні потяги Eurotunnel Shuttle, з відкритими вагонами, в яких перевозять , при цьому самі водії їдуть в окремому вагоні. Вантажні потяги. Ці потяги можуть перевозити різні вантажі і контейнери між Європою і Великобританією. По Франції та лінії Channel Tunnel Rail Link (на території Великобританії) потяги Eurostar їдуть з високою швидкістю — крейсерська швидкість сягає 300 км/год. В тунелі швидкість знижується до 160 км/год. Першу частина Channel Tunnel Rail Link, між тунелем і , була відкрито у . Другу частину між Еббсфлітом і Сент-Панкрасом буде відкрито у році, тому останню частину шляху до станції Ватерлоо поїзд їде традиційними рейковими лініями із значно меншою швидкістю. У році Євротунелем проїхало 7 276 675 пасажирів, 2 101 323 автомобілі, 1 281 207 фургонів і 63 467 автобусів. Нелегальні іммігранти Тунель став відносно легким способом для нелегальних потрапити у Великобританію, де соціальна політика прихильна до приїжджих іноземців. Неподалік від було розміщено центр для іммігрантів, що бажають потрапити у Великобританію. Більшість з них, не чекаючи на рішення імміграційної влади, самовільно намагались потрапити на острів за допомогою Євротунелю. Є кілька способів дістатися Великобританії: Потрапити у пасажирський поїзд. Деякий час після відкриття лінії, митниками майже не перевірялись, завдяки чому можна було легко сісти у вагон і через 50 хвилин вийти непоміченим вже на іншому боці шляху. Однак із змінами паспортно-візового режиму (в основному через нелегальних іммігрантів) цей спосіб практично себе вичерпав. Сховатись у вантажному контейнері. Таким чином намагаються перетнути більшість нелегалів. Цей шлях містить ряд небезпек. Якось в одному з контейнерів було виявлено тіла 52 азіатських іммігрантів, що задихнулись під час руху поїзда. І нарешті, найскладніший і небезпечний — перетнути пішки. Більшість мандрівників зупиняються вже на вході в тунель. Частина з них блукали і повертались назад. За всю історію лише кільком людям вдалось здійснити такий маршрут. британська влада встановила прослуховувальне і сканувальне обладнання на посту в в надії реєструвати людей, що сховались в контейнерах. А на початку на вимогу англійського уряду французи закрили імміграційний табір в Сангатті, щоб віднадити охочих мандрувати таким чином, і оточили в'їзд в тунель парканом з . Суверенітет Як один із перших міжнародних залізничних тунелів, Євротунель вимагав особливого підходу до контролю кордону. Офіційний кордон між Францією і Великобританією проходить приблизно посередині тунелю (британська частина трішки довша). Британська ділянка є частиною графства . Зазвичай прикордонний контроль здійснюється на кордоні чи у потязі. Докладна тристороння угода між прикордонними службами Великобританії, Франції та Бельгії визначає зони контролю, де працівники прикордонної служби однієї з країн можуть виконувати обмежений митний огляд і забезпечувати правопорядок. Таким чином, в більшості випадків, зони контролю розташовані в кінці тунелю чи, для деяких експресів, самі потяги є зоною контролю. Однак британський і французький уряди домовилися розмістити імміграційних працівників на протилежних кінцях тунелю, тобто пости французької імміграційної служби розміщені у Великобританії, а британські — у Франції. Інколи це призводить до незвичайних інцидентів. Наприклад, якось французький поліцейський офіцер опинився у неміжнародній частині станції Ватерлоо, маючи при собі . У 1990-х французькі представники закону намагались у британському терміналі у Фолькстоуні арештувати французького працівника, який уникав призову в армію. Фінансування Фінансування було вічною проблемою Євротунелю. Незважаючи на те, що частка Eurostar становить 66 % від загального числа перевезень на маршруті Брюссель — Париж — Лондон, в цілому Євротунель став збитковою справою. Всього на Євротунель витратили близько 10 мільярдів .
1 2 3 4 5 Категория: Технічні науки \| Добавил: DoceNt (04.01.2015)
Просмотров: 289 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: