РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Україна в процесах трудової міграції - Соціологія - Реферати - Каталог статей

Україна в процесах трудової міграції ПЛАН ВСТУП 1. Динаміка і структура міжнародної міграції робочої сили в Україні 2. Україна в системі нелегальної міграції робочої сили 3 Напрямки вдосконалення міграційної політики в Україні ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ВСТУП В останні роки посилюються інтеграційні процеси в усіх сферах міжнародної діяльності, в тому числі і в процесах обміну трудовими ресурсами. Проте самі ці процеси далеко не однозначні і сповнені протиріч. Головним з протиріч розвитку сучасної цивілізації є існування двох протилежних тенденцій: створення різного роду блоків, об’єднань з великою відкритістю економік держав всередині блоків, і подальшим ростом замкнутості таких блоків відносно сторонніх країн, що означає посилення регіоналізації на противагу інтеграційному процесу. Через це всередині таких блоків робоча сила відзначається великою мобільністю, в той час як на шляху зовнішніх по відношенню до таких блоків трудових ресурсів створюються численні перешкоди у вигляді квот, обмежень тощо. Така ситуація породила поряд з офіційною системою міжнародної трудової міграції досить потужну аналогічну систему нелегальної трудової міграції. В усіх без винятку країнах з перехідними економіками (та й у всіх країнах взагалі) сьогодні йде інтенсивне дослідження всіх аспектів інтеграції в глобальну економічну систему в тому числі і в світовий ринок трудових ресурсів. Як свідчить світовий досвід (Греція, Португалія) нехтування міграційними процесами може призвести до негативних наслідків – депопуляції населення. Через це дослідження стану розвитку світового ринку трудових ресурсів і загальних тенденцій міжнародної міграції робочої сили є надзвичайно злободенними. Це і визначає актуальність теми даної роботи. Окремо слід вказати, що в силу свого географічного положення Україна знаходиться на перехресті потоків нелегальної міграції з різних регіонів світу до Західної Європи, що зумовлює актуальність окремого вивчення і цього виду трудової міграції. Вивчення причин, напрямків та тенденції цього виду міграції дозволить виробити ефективні контрзаходи такому руйнуванню наукового потенціалу країни. Метою даної роботи є вивчення сучасного стану та тенденцій розвитку глобальної системи міжнародної міграції трудових ресурсів та місця, яке займає в ній Україна. 1. Динаміка і структура міжнародної міграції робочої сили в Україні За роки незалежності України дуже активізувалися процеси трудової міграції, зокрема міждержавної. В середньому на строк від 1 місяця до 1 року за кордон виїжджають на заробітки близько 5 млн. чол. Останнім часом виїзд відбувається не тільки з міст, а також із сільської місцевості, особливо прикордонних областей. Як правило, покидають свою домівку особи в найбільш активному віці - 35-40 років, більш як половина з них (60-65%) - це чоловіки. По суті, йде масштабний експорт праці. Вітчизняна наука ще не звернула належної уваги на це явище, з усіма його позитивними і негативними особливостями, і не виробила якихось конструктивних рекомендацій. А потреба в них - величезна. На заробітки до країн СНД виїжджають переважно представники робітничих професій - шахтарі, будівельники, водії, трудівники сільського господарства, до країн далекого зарубіжжя - висококва-ліфіковані фахівці (науковці, програмісти, перекладачі), моряки, молодь, яка має вищу освіту і розраховує на роботу в сфері послуг. Найбільше трудових мігрантів з України працює в Росії , Греції, Чехії, Словаччині, на Кіпрі, в Німеччині, Швейцарії. Один з головних спонукальних мотивів міграції - вищий рівень заро-бітної плати в країнах прибуття. Зокрема, на сільськогосподарських і підсобних роботах, на яких зайняті мігранти з села, він вищий у 2-3 рази, в будівництві, на автотранспорті та у сфері послуг - у 10-12 разів, на морському транспорті, у програмуванні, в освіті, охороні здоров'я - від 15 до 40 разів. У цілому, за експертними розрахунками, середньомісячні доходи громадян, які працюють за кордоном, становлять понад 2 млрд. грн., що дорівнює третині номінальних грошових доходів всього населення країни за рік. Міждержавна трудова міграція має чимало позитивних сторін: вона допомагає сім'ям мігрантів виживати у складний період переходу до рин-кової економіки, майже вдвічі знижує рівень безробіття на українському ринку праці, який сьогодні сягає, за офіційними даними, 4,3%, а з ураху-ванням прихованого безробіття він насправді є набагато вищим. Опитування 1025 респондентів з Києва, Севастополя, Харкова, Одеси, Маріуполя, Краснодона та інших міст, які бажають виїхати за кордон, показало, що за індексами потенціальної міждержавної трудової міграції можна виділити такі соціально-статусні категорії: високо-кваліфіковані робітники, самозайняті громадяни, випускники вузів, науковці, вчителі, медичні працівники, спеціалісти і службовці підприємств, безробітні, керівники підприємств та їхніх підрозділів, підприємці, державні службовці Гнидибенко І. Проблеми трудової міграції та їх вирішення // Економіка України. – 2001. -№4. С.21.. Серед груп населення, виділених за рівнем освіти, найбільш схиль-ними до міждержавної трудової міграції є особи із середньою про-фесійною освітою - 30%, з вищою - 22,5%, із середньою спеціальною -18,4%, із середньою - 14%, з неповною середньою освітою - 7,4% ( Рис.1.1). Рис.1.1. Структура мігрантів українців за освітнім рівнем Побудовано згідно даних: Гнидибенко І. Проблеми трудової міграції та їх вирішення // Економіка України. – 2001. -№4. С.19-22. Безробітні, студенти і працівники підприємств перевагу віддають тим посередникам, які вже самі працювали за кордоном (61,5- 68,8%), держа-вні службовці довіряють засобам масової інформації (75,0%), кваліфіко-вані робітники - тим і іншим (50,0 і 45,8%), керівники - приватним бюро (100,0%), підприємці - приватним бюро та публікаціям у мас-медіа (по 50,0%), самозайняті - засобам масової інформації (71,4%), вчителі, меди-чні працівники покладаються на тих, хто вже працював за кордоном (40,0%), та на відомості з Інтернету (30,0%). Орієнтовні очікування щодо середньомісячного заробітку за кор-доном представлені на Рис. 1.2. Рис.1.2. Рівень очікуваної заробітної плати в дол. США потенційних трудових мігрантів Побудовано згідно даних: Гнидибенко І. Проблеми трудової міграції та їх вирішення // Економіка України. – 2001. -№4. С.19-22. Користуючись цими та іншими даними соціологічних досліджень, можна не лише оцінити фактичний стан справ у трудовій міграції, а й дійти певних наукових та практичних висновків, зробити прогнозні розрахунки. На жаль, офіційна інформація про дійсну кількість громадян Ук-раїни, які тимчасово перебувають за кордоном, про мету і підстави їхнього виїзду сьогодні відсутня; немає також достатньої законодавчої бази для захисту наших співгромадян за кордоном; не створено й адміністративних органів, які б забезпечили такий захист. Наприклад, у Положенні про Міністерство праці та соціальної політики України серед його основних завдань в аспекті, що нас цікавить, лише лаконічно згадується про "участь у підготовці та реалізації міжнародних угод, пов'язаних з трудовою міграцією, захистом прав працівників-мігрантів". Після приєднання України до Європейської конвенції з прав і ос-новних свобод людини, яка встановлює, зокрема, право громадянина залишати рідну країну, в тому числі і з метою працевлаштування, по-стала нагальна потреба в тому, щоб виробити необхідні правові гарантії захисту інтересів тих, хто перебуває на роботі за кордоном. Такі гарантії можуть бути забезпечені або приєднанням до багатосторонніх міжнародних угод, з укладенням двосторонніх договорів стосовно трудової міграції, або шляхом удосконалення відповідного внутрішнього законодавства. З міжнародно-правових документів, до яких Україна мала би приєднатися з метою забезпечення прав працівників-мігрантів, слід назвати конвенції Міжнародної організації праці № 97 (1949) та № 143 (1975). Гарантії прав працівників-мігрантів передбачаються також у ст. 19 Європейської соціальної хартії, яку Україна підписала у 1998 р., за винятком деяких статей (зокрема, ст. 19, мотивуючи це тим, що у нас не прийнято закон про імміграцію і відсутня система регулювання трудової міграції, а тому держава не може забезпечити застосування норм хартії до іноземних працівників-мігрантів). Зазначимо, що Україна вже взяла на себе обов'язки щодо гарантій прав іноземних працівників-мігрантів, приєднавшись до Європейської конвенції з прав і основних свобод людини, ст. 14 якої гарантує недискримінацію. Таким чином, непідписання ст. 19 Європейської соціальної хартії не звільняє Україну від зобов'язань щодо іноземців, але позбавляє наших громадян, котрі працюють за кордоном, можливості користу-ватися правами, що випливають з хартії. Після підписання у повному обсягу та ратифікації Європейської соці-альної хартії наступним кроком може стати приєднання до Європейської конвенції про правовий статус працівників-мігрантів (1977), яку наразі підписали й ратифікували вісім країн - членів Ради Європи (Франція, Італія, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Іспанія, Швеція, Туреччина) і підписали, але ще не ратифікували Бельгія, Греція, Люксембург, Німеччина. Росія являється одним з головних напрямків трудової міграції населення України. До Росії щорічно від'їжджало від 1,5 млн. у 1995 р. до 560 тис, у 2000 р. Тобто тимчасова трудова міграція з України до Росії останнім часом зменшилась (майже у 3 рази). Це сталося в результаті позитивних змін, що намітились в економіці та активізації служб працевлаштування в державі (у 2000 р. порівняно з 1999 р. на 25,8 % зросла чи-сельність працевлаштованих). Однак в цілому ситуація залишається непростою і віддзер-калює характерні для перехідної економіки складні процеси та явища ринкових пере-творень. Масова трудова міграція з України до Росії зумовлена тривалими за-тримками у виплаті заробітної плати на батьківщині та вищою зарплатою в Росії, що дає змогу емігрантам-заробітчанам відносно безпроблемно утримувати свої сім'ї. Суб'єктивні оцінки співпадають з цими об'єк-тивними даними: майже всі робітники-мігранти вважають, що їх матеріальний добробут завдяки роботі в Росії значно вищий, ніж в їхніх колег в Україні. Міграцію українських шахтарів до Росії зумовлює і велика аварійність на вітчизняних шахтах через спрацьо-ваність устаткування, і порушення норм охорони праці. На підприємствах вугільної галузі нараховується 185,7 тис. інвалідів праці. За статистичними даними, один мільйон тонн видобутого в Україні вугілля коштує життя чотирьом шахтарям. В Росії, де гірничо-геологічні умови видобутку вугілля значно кращі, рівень аварійності нижчий. Проблема працевлаштування в Росії вирішується відносно просто. З одного боку, самі трудящі вишукують собі робочі місця в сусідній державі, з другого, ад-міністрація зацікавлених підприємств в Росії шукає в Україні робочу силу, з третього, керівництво тих підприємств в Україні, які не можуть регулярно сплачувати заробітну плату своїм робітникам, пропонують їм тимчасову роботу в Росії. На роботу з України до Росії приїз-дять люди в основному молодого і середнього віку (від 25 до 45 років), тобто фізично дужі та кваліфіковані працівники [2]. Дослідження показало, що найбільш масова група шахтарів - віком 31-35 років (майже третина опитаних), водіїв - 25 - 40 років (56% опитаних), будівельників - 36 - 45 років (44% опитаних) Біляцький С. На роботу за кордон // Політика і час. – 2001. №4. – С.3 – 8.. Майже всі мігранти мають сім'ї (93,5%), одинаки зустрічаються рідко. Отже можна виділити два потужні міграційні потоки трудових ресурсів з України. Один – у країни Західної Європи, інший – до Росії. Перший зумовлений вищою заробітною платою в порівнянні з українською, проте і витрати на таку міграцію вищі. Другий напрям – хоч і програє першому по заробітній платі, зате потребує значно менших затрат на переїзд та житло. До цього додається ще відсутність мовного бар’єру, наявність родичів або знайомих. В інших напрямах значні міграційні потоки практично відсутні, хоча, як буде показано в п.3.3 є потік мігрантів в Україну (в основному громадяни Китаю), але така міграція є нелегальною. Загалом у найближчій перспективі є підстави очікувати безпре-цедентного відпливу за кордон продуктивної робочої сили з усіх регіонів України, що загрожує підривом трудового потенціалу багатьох сфер виробництва, науки, культури, освіти, медицини. Головні чинники масової еміграції:* велика різниця в умовах життя і рівні заробітної плати в Україні й країнах Заходу;* відсутність перспектив професійного зростання для багатьох здібних людей;* економічна нестабільність у країні й невизначеність шляхів виходу з неї;* відсутність безпеки громадян. 2. Україна в системі нелегальної міграції робочої сили Нелегальна міграція, вийшовши за рамки окремих держав й перетворившись на серйозну міжнародну проблему, сьогодні реально загрожує економічним інтересам та громадській безпеці нашої держави. Вона стала однією з причин зростання злочинності, поширення небезпечних захворювань, розвитку підпільного ринку праці, виникнення напруженості у відносинах між багатьма державами. Нині у сфері міжнародної злочинності ця проблема за своєю значимістю посіпає третє місце — після наркобізнесу й торгівлі краденими автомобілями. В'їзд мігрантів із країни перебування у країнах СНД, в тім чисті і в Україну, здійснюється, як правило, легальним шляхом (Рис.2.1). Рис. 2.1. Канали проникнення в Україну нелегальних мігрантів Як свідчить міжнародна практика, основний контингент нелегальних мігрантів складають вихідці з країн Південно-Східної Азії, Близького і Середнього Сходу, Африки. Поряд з цим останнім часом у загальному потоці мігрантів збільшилася кількість громадян країн Латинської Америки, Югославії, Румунії, Болгарії, Молдови. Окрему категорію складають також мігранти з країн колишнього СРСР, зокрема з держав кавказького регіону. За даними статистики, приблизно 70% нелегальних мігрантів – чоловіки віком від 20 до 40 років. Деякі з них мають невеликий освітній рівень, низьку професійну кваліфікацію, пов’язану з використанням тяжкої фізичної праці, але більшість, як правило, це безробітні та особи без певних занять. Процес нелегального проникнення на територію України мігрантів носить, як правило, організований характер. Це проявляється у створенні й функціонуванні так званих каналів нелегальної міграції. У правоохоронній практиці під “каналом” розуміють створену групою осіб систему нелегального в’їзду до України, перебування та виїзд з її території мігрантів, а також сукупність сил та засобів, необхідних для пошуку бажаючих нелегально мігрувати на Захід, формування з них груп, оснащення відповідними документами, супроводження на шляху прямування, тимчасового розміщення і проживання у транзитних пунктах, перетинання кордонів тощо. Аналіз затримань порушників дер-жавного кордону, фільтрації нелегальних '" мігрантів свідчить про наявність кількох, цілком окреслених каналів транзитної нелегальної міграції через територію України. Є всі підстави умовно виділити три напрямки нелегальної міграції. Перший, для громадян держав Південне-Східної Азії, Близького й Середнього Сходу (Китай, В'єтнам, Корея, Індія, Шрі-Ланка, Афганістан): країна проживання — держави Центральної Азії або ж одразу повітряним шляхом до Російської Федерації (Москва, Санкт-Петербург), іноді до Білорусі, звідти в'їзд залізничним транспортом в Україну (Київ, Львів, Мукачеве, Ужгород, Одеса) — через Польщу, Словаччину, Угорщину до країни призначення (або одразу із Києва повітряним шляхом до країни призначення). Другий, для громадян Іраку, Ірану, Туреччини, Ізраїлю, Ємену, Йорданії, Лівану, Сирії, Сомалі, Анголи, Заїру тощо: країна проживання — держави Закавказзя — потім одна частина мігрантів рушає повітряним або залізничним шляхом в Україну, інша — до Російської Федерації, звідти, як правило, вже у супроводі провідників прямує в Україну, далі — у країну призначення. Третій, значна кількість громадян Лівану прибуває в Україну повітряним шляхом і рухається до західного кордону з Києва залізничним транспортом. Вихідці з країн Південно-Східної Азії, як правило, прибувають до СНД залізничним і повітряним транспортом за дійсними документами з візами, прид-баними у російських дипломатичних ор-ганах у країнах даного регіону. Вихідці з країн Середнього і Близького Сходу, а також із Африки для прибуття до країн СНД використовують повітряний тран-спорт. Прибувши до Російської Федерації чи Білорусі, вони шукають посібників із числа співвітчизників для в’їзду на тери-торію України. Іноді повітряним шляхом ця категорія нелегальних мігрантів при-буває до Києва, Уїзні документи, най-частіше, оформляються у Сирії та Лівані в дипломатичних представництвах Росії. Про те, що нелегальні міграційні потоки набули величезних масштабів і здійснюються, так би мовити, «конвеєрним методом», свідчить оснащення деяких груп нелегальних мігрантів. Так, на Львівсь-кому напрямку прикордонники затри-мували групи порушників, які викори-стовували для переходу через кордон різні види металорізальних інструментів, склад-ні драбини, портативні радіостанції, засоби оптичного спостереження, надувні гумові човни, альпіністське оснащення. Відзна-чалися факти, коли, проводячи вивчення місцевості, порушники використовували засоби фотодокументування. За даними Держкомкордону України, кількість затриманих Прикордонними військами України нелегальних мігрантів складала: у 1991р. – 148 чол., 1992р. – 789 чол., 1993р. – 9086 чол., 1994р. – 11 444 чол., 1995р. – 9787 чол., 1996р. – 7224 чол., 1997р. – 10 776 чол., 1998р. – 11744 чол., 1999р. – 14 646 чол., 2000р. – 5422 чол. Починаючи з 2000 року в Прикордонних військах України до категорії “нелегальний мігрант” відносяться тільки громадяни окремо визначених країн Південно-Східної Азії, Близького та Середнього Сходу, Африки. Всього ж у 2000 році Прикордонними військами України затримано близько 16 тис. порушників законодавства про державний кордон, не пропущено понад 7000 нелегальних мігрантів. Причини, що обумовлюють зростання кількості нелегальних мігрантів, які використовують Україну як транзитний пункт з метою потрапити на Захід, дуже добре відомі. Це, в першу чергу, розпад СРСР, руйнування “залізної завіси” та єдиного правового й візового простору, ефективної системи контролю за в’їздом і перебуванням іноземців на території колишніх союзних республік. По-друге, привабливими факторами є також зручне географічне розташування України у центрі Європи, наявність суміжних держав, що мають кордони з країнами Західної Європи, переміщення традиційних маршрутів перевезення вантажів і пасажирів з Балканського напрямку на територію країн Східної Європи, в тому числі України та ін. По-третє, неузгоджена з державними і правоохоронними органами діяльність деяких навчальних закладів України та комерційних структур щодо навчання та працевлаштування іноземних громадян призвела до створення на території України великої колонії іноземців (передусім громадян КНР, Кореї, В’єтнаму, Нігерії, Афганістану, Індії). Значна частина їх після закінчення терміну контрактів та строків перебування в Україні не виявляє бажання повертатися на батьківщину і прагне залишитися в нашій країні або виїхати до Західної Європи. На думку експертів МВС, число іноземців, які нелегально перебувають в Україні, на сьогодні сягає кілька десятків тисяч. А за підрахунками фахівців інших відомств, на сьогодні в Україні перебуває близько 500 тис. нелегалів. Особливу небезпеку викликає те, що основна маса нелегальних мігрантів прибуває в Україну з країн, де активно діють різного роду терористичні організації. Це призводить не лише до погіршення криміногенної обстановки, але й до прямих політичних, соціальних ускладнень та завдає економічних збитків нашій державі, що свідчить про великий ступінь суспільної небезпеки. З іншого боку, велика колонія іноземців, які нелегально перебувають на території України, дестабілізує соціально-економічну ситуацію. За оцінками експертів, кожний нелегал коштує державі близько 600-800 дол. США на рік, навіть якщо мешкає в містах, не одержуючи жодної соціальної допомоги з боку держави, тому що він споживає національний продукт, користується соціальними благами, створеними працею і за рахунок податків, що сплачує місцеве населення, нічим практично не відшкодовуючи. Отже, Україна фактично служить однією з ключових перевалочних баз в світовій системі нелегальної міграції робочої сили. Саме в Україні перетинаються потоки нелегальних мігрантів з Центральної та Південно-Східної Азії, Близького та Середнього Сходу, Африки, які спрямовані до Західноєвропейських країн. Крім цього в Україні утворилися вже досить численні популяції нелегальної іноземної робочої сили, які фактично не перебувають під контролем державних органів. Така ситуація потребує значного перегляду політики держави в цій сфері, з тим, щоб мати можливість хоча б частково її контролювати та регулювати. 3 Напрямки вдосконалення міграційної політики в Україні Активізація міграційних процесів та їхній вплив на політичний, соціально-економічний розвиток держави, її безпеку і стабільність, культурне, релігійне середовище зумовлюють посилену увагу до розробки і вдосконалення міграційної політики держави. Вдосконалення міграційної політики має відбуватися як у сфері регулювання імміграції в Україну, так і еміграції з неї. Головне завдання імміграційної політики полягає у формуванні постійного населення країни, інтеграція іммігрантів у національне середовище, зменшення обсягів нелегальної міграції в Україну. Тому необхідно посилити державне регулювання імміграційних потоків через зовнішній контроль (встановлення відповідних квот, виходячи з потреб та можливостей країни) та внутрішній контроль (процес натуралізації та надання громадянства); Одним із завдань міграційної політика має бути створення умов для припинення невиправданого експорту інтелектуального капіталу та правове врегулювання праці громадян України за кордоном. Одним з першочергових завдань вдосконалення міграційної політики України є приєднання до загальноприйнятих міжнародних механізмів регулювання міграційних процесів - в інтересах і українських працівників-мігрантів, і держави, яка, реалізуючи стратегію інтеграції до європейських структур, повинна спрямувати свої зусилля на те, щоби привести своє законодавство у відповідність до європейських принципів та стандартів. Разом з тим можна вважати передчасним приєднання України до Конвенції ООН про захист прав усіх працівників-мігрантів і членів їхніх сімей (1990), яку підписали лише 12 країн, що розвиваються. За існуючих умов наші громадяни не можуть скористатися передбаченим у цьому документі механізмом захисту, бо основні потоки трудової міграції з України спрямовані до розвинутих індустріальних країн. Актуальним залишається прийняття закону щодо імміграції, без якого неможливо встановити порядок прибуття в Україну іноземців та осіб без громадянства з метою працевлаштування. Основою реалізації міграційної політики України має стати Державна міграційна програма. Необхідно розробити проект закону, який захищатиме інтереси громадян України, що працюють за кордоном. Масштабність і соціальна трудової міграції для країни вимагають системних заходів для їх вирішення. До цього часу в Україні відсутня цілісна система роботи з трудовими мігрантами, немає єдиного головного органу, який би відповідав за процеси міграції в державі. Для забезпечення державного контролю за здійсненням міграційної політики та законодавства, досягнення міжнародних стандартів і забезпечення національних інтересів України щодо управління міграцією, на нашу думку, необхідно створити взаємопов'язаний збалансований державний механізм регулювання міграційних процесів. Зважаючи на те, що Україна є молодою демократичною державою і не має концепції організаційного та структурного забезпечення реалізації міграційної політики, проведення цієї роботи вимагає особливої уваги. Для України на сьогодні нагальним питанням є реорганізація міграційних органів і тих, які мають відношення до міграційної проблематики, для упорядкування і контролю міграційних процесів. І хоча відділи міграційної служби вже створені і працюють (відповідно до Закону "Про біженців" прийнято Постанови Кабінету Міністрів України "Про створення органів міграційної служби в Україні" від 22 липня 1994 р., "Про затвердження Типового положення про відділи міграції в областях, містах Києві та Севастополі" від 20 травня 1995 р.), проте кадрові та матеріально-технічні можливості міграційної служби обмежені. Для ефективного і доволі гнучкого управління міграційними процесами потрібна система державних органів, необхідних для формування та реалізації політики в галузі міграції. Актуальним є вдосконалення системи органів виконавчої влади, яка здійснює управління міграційними процесами, має полягати у належній координації їхньої діяльності, розширенні повноважень, матеріально-технічному, кадровому посиленні відповідних підрозділів, утворенні нових необхідних ланок (пункти тимчасового проживання мігрантів, пости імміграційного контролю безпосередньо на кордоні, пункти утримання іноземців та осіб без громадянства, які порушили правила перетинання державного кордону та перебування в Україні, спеціальні підрозділи для їх депортації тощо), а у стратегічному плані - створення єдиної міграційної служби як центрального органу виконавчої влади України . Для вдосконалення міграційної політики необхідно: - вивчити і поставити перед Верховною Радою України питання про ратифікацію ст. 19 Європейської соціальної хартії з метою встановити захист прав трудових мігрантів та іммігрантів; - удосконалити правове регулювання питань трудової міграції; - визначити головну урядову структуру, відповідальну за стан трудової міграції в Україні (нею може бути Міністерство праці та соціальної політики України); - активізувати укладення міждержавних угод про взаємне працевлаштування громадян, укласти міжрегіональні угоди щодо сезонного працевлаштування громадян з прикордонних регіонів України та сусідніх держав; - організувати контроль за роботою підприємницьких структур, які займаються посередницькою діяльністю з працевлаштування за кордоном українських громадян, на предмет додержання ними чинного законодавства; - провести вибіркові статистико-соціологічні дослідження трудової міграції для прийняття відповідних рішень на державному та регіональному рівнях. Виконання цих та інших завдань дозволить упорядкувати міграційні процеси в державі і забезпечити соціальний захист трудових мігрантів. В умовах інтенсифікації еміграційного процесу держава зобов’язана подбати про своїх громадян, які опинилися за кордоном. Саме держава повинна забезпечити громадян правдивою інформацією про умови перебування в зарубіжних країнах, яка, можливо, змогла б багатьох відвернути від думки про еміграцію, або, принаймні, змусила б більш розважливо приймати рішення про від’їзд. Саме державі доцільно було б взяти на себе посередницькі функції при працевлаштуванні за кордоном, що дало змогу захищати як державні, так і особисті інтереси мігрантів, регулювати трудову еміграцію. Вельми корисною була б і організація попередньої мовної і професійної підготовки перед виїздом тощо. Ці заходи захистили б українських громадян від цілком реальної загрози опинитися за кордоном на найнижчому соціальному та професійному щаблі. Слід зазначити, що імміграція, як і еміграція, здатна викликати досить складні проблеми. Недалекоглядним було б заспокоювати себе тим, що ксенофобія не притаманна українському народу. В умовах соціально-економічних негараздів і тотального дефіциту конкуренція між місцевим і прийшлим населенням на ринку праці та житла, в пошуках споживчих товарів і в підприємницькій діяльності здатна загострити міжнаціональні відносини, стати причиною відкритих конфліктів. У зв'язку з цим видаються вкрай необхідними законодавчі й організаційні заходи по регулюванню процесу імміграції в Україну з урахуванням як інтересів місцевого населення, так і прав приїжджих. Державна міграційна політика та практика має розроблятися як єдине ціле, керуватися єдиними нормами та принципами, щоб уникнути подвійного стандарту у ставленні до виїзду власних громадян і до в'їзду людей із закордону. ВИСНОВКИ Отже, проведені в роботі дослідження дозволяють зробити ряд узагальнень. Необхідно зауважити, що поряд з офіційною трудовою міграцією сформувалася нелегальна система трудової міграції зі своєю розвиненою інфраструктурою та нелегальним ринком трудових ресурсів. Ця система погано піддається статистичному вивченню, однак багато фактів вказує на те, що нелегальні міграційні потоки переважають по потужності офіційні. Україна служить в цій системі однією з важливих перевалочних баз. До цього часу в Україні відсутня цілісна система роботи з трудовими мігрантами, немає єдиного головного органу, який би відповідав за процеси міграції в державі. Щоб зрушити справу з місця, необхідно: - удосконалити правове регулювання питань трудової міграції; - визначити головну урядову структуру, відповідальну за стан трудо-вої міграції в Україні (нею може бути Міністерство праці та соціальної політики України); - активізувати укладення міждержавних угод про взаємне праце-влаштування громадян, укласти міжрегіональні угоди щодо сезонного працевлаштування громадян з прикордонних регіонів України та сусідніх держав; - організувати контроль за роботою підприємницьких структур, які займаються посередницькою діяльністю з працевлаштування за кордоном українських громадян, на предмет додержання ними чинного законодавства; - провести вибіркові статистико-соціологічні дослідження трудової міграції для прийняття відповідних рішень на державному та регіо-нальному рівнях. Виконання цих та інших завдань дозволить упорядкувати міграційні процеси в державі і забезпечити соціальний захист трудових мігрантів. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ Евгений С. Трудова міграція громадян України до Російської Федерації та її вплив на українсько-російські відносини// Проблеми міграції .-1999.-№1.-С 34-48. Злотін Х. Тенденція міжнародної міграції з 1965 року; про що свідчать наявні дані// Проблеми міграції. - 1999. - №2. - С 5-27. Пирожков С. Зовнішня міграція України: причини, наслідки, стратегія. - К.-1997-122с Праця та соціальна політика в Україні: Збірник аналітично-статистичних матеріалів за 1999 рік. - К.: "Соцінформ" - 2000.- 127с Прибуткова І. Сучасні міграційні процеси: теоретико-методологічні аспекти досліджень// Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 1999. - № 1. -С4-10 Рынок труда й социальная политика в Центральной й Восточной Европе: переходной период й дальнейшее развитие/ Н. Барр (ред.), С.Кодомцева й др. - М.: Флинта. - 2000. - 480с. Соколенко С. Й. Современные мировые рынки и Украина. - К.: Демос. -1995.-354с
1 2 3 4 5 Категория: Соціологія \| Добавил: DoceNt (02.07.2016)
Просмотров: 989 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: