Меню сайта
Категории раздела
Друзья сайта
Статистика
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Главная » Статьи » Реферати » Соціологія |
РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Трудова поведінка, її форми
Трудова поведінка, її форми Соціологія вивчає трудову поведінку як різновид поведінки соціальної — сукуп-ності вчинків та дій індивіда чи групи в суспільстві, що залежать від соціально-економічних факторів і норм. Соціальна поведінка — похідна компо-нента соціального середовища, яка відбивається в суб'єктивних характеристиках і актах осіб, що діють, а також є результатом суб'єктивної детермінації людської активності. її модифікаціями с трудова, виробнича, організаційна, функціональна, вербальна, демографічна, економічна та інші види поведінки. У них віддзер-калюються властивості основних суб'єктів соціального життя: індивіда, групи, колективу. Соціальна поведінка є процесом цілераціональної активності відповідно до значимих інтересів і потреб людини. З одного боку, це складна система адаптації і пристосування особистості до різноманітних умов, спосіб функціонування в системі конкретного соціуму, а з другого — форма перетворення і зміни соціального середовища згідно з об'єктивними можливостями, які людина відкриває для себе в контексті своїх власних уявлень, цінностей і ідеалів. Трудова поведінка — це комплекс певних послідовних учин-ків і дій людини, які спрямовані на перетворення предметів праці з метою досягнення відповідного результату і поєднують праців-ника із трудовим процесом. Слід розрізняти поняття «трудова поведінка» і «трудова дія-льність». Трудова діяльність є жорстко фіксованою в часі та просторі цілеспрямованою низкою операцій і функцій, які здійс-нюються людьми, об'єднаними в трудову організацію. Виокремлення категорії «трудова поведінка» пояснюється тим фактом, що людина, залучена до трудової діяльності, не є меха-нічним елементом її функціональної системи. Між трудовими функціями, заданими робочим місцем і професійними можливос-тями людини, бажанням виконувати ці функції завжди є певна дистанція. Адже працівник ставиться до своїх трудових функцій передовсім як до засобу й умов досягнення власної мети, реаліза-ції особистих інтересів, задоволення своїх потреб. Трудову поведінку, з одного боку, нормативно задано умова-ми виробничої ситуації, а з другого — вона є досить вільною і за-лежить від індивіда, який може робити вибір з багатьох альтер-натив. Ступінь відповідності цих двох аспектів свідчить про ступінь заінтересованості працівника в узгодженні своїх дій із ці-лями організації. Завданням соціології є вивчення тих соціальних і функціо-нальних якостей працівника, що визначають характер, спосо-би і форми трудової поведінки, від яких значною мірою зале-жить напруженість і інтенсивність соціально-трудових зв'яз-ків, ідентифікація їх з конкретним трудовим процесом. До та-ких належать статусно-ролеві, кваліфікаційні та культурологі-чні характеристики, професійні якості, ціннісно-нормативні настанови тощо. Цільовою спрямованістю трудової поведінки можуть бути: зміна чи збереження свого соціального й функціонального стану; зміна виробничих умов; реалізація проміжних дій для досягнення професійних пра-гнень. Об'єктами таких прагнень можуть бути: престиж, влада, зміс-товність праці, творчість, матеріальне забезпечення, гарантія зай-нятості, задовільний розмір пенсії тощо. Методи і засоби досягнення результатів у трудовій поведінці суб'єкт пов'язує не тільки зі своїми можливостями, а і з дією на його вчинки різноманітних чинників, що прямо чи опосередкова-но регулюють його поведінку. Влучно зауважив відомий російсь-кий соціолог А. Кравченко: «Досягнутий результат — похідна індивідуальних зусиль і наслідок узгоджених дій інших людей». Успішність трудової поведінки, крім індивідуальних зусиль суб'єкта, залежить від багатьох об'єктивних чинників — наст-рою, думок, намагань, оцінок інших людей, що формують систе-му зустрічних дій і впливають у певний спосіб на продуцента по-ведінки через системи професійної стратифікації, адміністра-тивно-правових інституцій тощо. Намагаючись досягти певних результатів, індивід поєднує свої професійні якості із заходами щодо їх реалізації в очікуванні якоїсь компенсації витрат. Схему трудової поведінки можна опи-сати такою формулою: «мета — засіб — результат — винагоро-да». Усвідомлюючи причинні зв'язки між власною поведінкою і досягненням бажаного, продуцент вибирає такі дії та вчинки, які забезпечують синхронізацію його професійних можливостей і ін-тересів з функціями певного трудового процесу. Отже, трудова поведінка — це комплекс свідомих дій і вчин-ків суб'єкта, зумовлений раціональним поєднанням його профе-сійних знань, умінь, прагнень з функціональним змістом трудової діяльності. В. Верховій виокремлює такі форми трудової поведінки: ці-льові, інноваційні, адаптивні, церемонійно-субординаційні, харак-терологічні, деструктивні. Із цільових форм трудової поведінки виділяють: функціональ-ну, яка безпосередньо стосується виконання конкретних трудо-вих функцій на робочому місці; економічну, спрямовану на досяг-нення певного рівня добробуту та якості життя. Мотивами і визначниками економічної поведінки є економіка, культура й мислення людини. Регуляторами економічної пове-дінки людини є суспільні й економічні норми, які задаються її переконаннями, ідеалами та цінностями і зумовлюються реаль-ними економічними відносинами. Орієнтація на результат завжди прямо чи опосередковано співвідноситься з кількістю і якістю витрат людських ресурсів. Процес праці як процес використання індивідуальних ресурсів (енергетичних, інтелектуальних, вольових) передбачає наявність певної форми компенсації (грошової, натуральної, соціальної). Саме очікування майбутньої компенсації і є одною з передумов заглиблення людини в процес праці, формує мотивацію праці, сподівання на певні здобутки. Отже, професіоналізм суб'єкта спрацьовує лише в разі реаль-ної необхідності й можливості його використання для досягнення життєво важливих цілей. Вивчення індивідуальної економічної поведінки має свою іс-торію. Класичним зразком її аналізу є теорія австрійського еко-номіста Л. Мізеса праксеологія — галузь наукових досліджень, що вивчає загальні умови й методи правильної, ефективної та раціональної людської діяльності. Учений стверджував, що економіка є частиною праксеології як більш універсальної науки. Центральною проблемою в економічній соціології є вибір ра-ціональної формули економічної поведінки. Він зумовлюється особистісними якостями людини й умовами, що в них вона живе і працює. До них належать освіта, виховання, індивідуальні на-хили, досвід, рівень культури, соціальне оточення (зв'язки, зна-йомства тощо). У ринковій економіці людина постійно вимушена робити ви-бір між різними формулами економічної поведінки. Успіх зале-жить врешті-решт від правильного вибору. Можливі такі формули економічної поведінки: «максимум доходів ціною максимуму праці», що характери-зується максимізацією зусиль, витрат, надій, але водночас пев-ним ризиком і можливістю збитків; «гарантований дохід ціною мінімуму праці», або «мінімум доходу за мінімуму праці». Така поведінка виключає інновації, мінімізує рівень ризику, проте жорстко лімітує гарантований розмір доходу; «максимум доходу ціною мінімуму праці». Ця формула та-кож можлива, але є дуже небезпечною, бо може зіштовхнути ін-дивіда на незаконний, навіть злочинний шлях. Щодо ставлення до економічних перетворень, то сучасне українське суспільство поділилося на три групи: радикальних прихильників ринкових реформ, поміркованих прихильників та противників ринку. Важливою також є модель (форма) економічної поведінки. Тут можливі такі варіанти: організаційна, чи адміністративна поведінка, що здійснює-ться в процесі організаційно-управлінської взаємодії. Регулюван-ня цієї поведінки означає формування позитивної мотивації членів організації через виявлення та підкріплення (схвалення, вина-городу) функціональних і бажаних видів поведінки. Суб'єктами організаційної поведінки є окремі працівники, со-ціальні групи, колективи, успішність функціональної діяльності яких залежить від їхнього статусу, авторитету, рівня влади, сту-пеня ідентифікації із цілями організації; стратифікаційна поведінка, яка забезпечує досягнення чи зміну професійних, кваліфікаційних і адміністративних статусів. Типовою формою стратифікаційної поведінки є професійна кар'єра— свідомо визначений працівником шлях професійного чи посадового просування до бажаного статусу. Вихідною засадою професійної кар'єри є суспільно визнана і засвоєна індивідом шкала престижності професій, видів діяльнос-ті, яким відповідають певні соціальні здобутки і професійні праг-нення. Вони формуються на певних етапах соціалізації особисто-сті працівника, набуття ним життєвого досвіду. Інноваційна поведінка як одна з форм трудової поведінки зв'язана із прийняттям нестандартних рішень, які змінюють соці-альні відносини на різних рівнях організації, руйнують усталену систему інтересів і стереотипів поведінки. Це дискомфортна форма трудової поведінки, у ній багато ризику, непередбаченості, невизначеності, відповідальності. Суб'єкти інноваційної поведін-ки соціально активні, ініціативні. Адаптивно-пристосовницька поведінка проявляється в при-стосуванні працівника до нової ролі, статусу, робочого місця, ви-робничих умов, соціального середовища. її різновидами є кон-формна поведінка, яка базується на вимушеному або безприн-ципному угодовстві, і конвенційна поведінка, якій притаманний розподіл прав і відповідальності, сфер впливу, взаємні компроміси. Церемоніальні й суборджаційні форми трудової поведінки зв'язані з реалізацією службового, професійного і посадового етикету, виконанням процедур організаційної, ділової й адмініст-ративної взаємодії. Вони базуються на субординації, відносинах підпорядкування, підтримання авторитету влади. Характерологічні форми трудової поведінки залежать від зовнішнього прояву особистісних якостей працівника. Особис-тість може тиснути на інших своїм вольовим темпераментом, демонструючи певні якості і, щоб не порушувати оптимальні форми комунікації, інші індивіди змушені якось пристосову-ватися до них. Несумісність характерологічних форм поведінки у двох чи більше осіб є причиною конфліктів у колективі. Багато залежить від рівня культури поведінки працівника, уміння контролювати свої емоції. Різновидом характерологічної форми поведінки є немотиво-вана поведінка. Вона може виникнути під впливом сильних емо-цій. Кожна людина має свою межу емоційно-вольової витримки і тому може поводити себе немотивовано. Деструктивні форми трудової поведінки — це вихід праців-ника за межі норм і правил трудового процесу, посадових інстру-кцій. Різновидом деструктивної поведінки є протиправна пове-дінка, тобто порушення трудового, адміністративного чи кри-мінального права, перевищення прав і повноважень, зловживання службовим становищем; дисфункціональна поведінка, яка пояс-нюється професійною некомпетенцією; індивідуально-цільова поведінка спрямована на реалізацію особистих інтересів на шко-ду колективним; поведінка, пов'язана з антисоціальними звичка-ми і схильностями особи тощо. Антисоціальна поведінка харак-теризується невизнанням соціальних норм і цінностей, що домі-нують у суспільстві. Література Дворецька Г. В. Соціологія праці: Навч. посібник. — К., 1. Дворецкая Г. В., Махнорылов В. П. Социология труда. — К., 0. Дикарева А. А., Мирская В. П. Социология труда. — М., 9. Кравченко А. И. История зарубежной социологии труда. Общие принципы. — М, 1. Кравченко А. И. Социология труда в XX веке. — М., 7. Лагутін В. Д. Людина і економіка: соціоекономіка. — К., 6. Маркевич Д. Социология труда. — М., 8. Полторак В. А. Соціологія. Основи соціології праці та управління. — К., 2. Сероштан Н. А., Ачдохин И. П., Савченко Б. Г., Сасина Л. А. Социо-логия труда: Учеб. пособие. — Харьков, 0. Соколова Г. Н. Тенденции развития социологии труда в 8—0 гг. // Социол. исследования. — 1. — № 3. Смирнов И. В. Человек — источник заинтересованного труда // Со-циол. исследования. — 1. — № 2. Соціологія праці та управління: Термінологічний словник-довідник / За ред. В. А. Полторака. — К., 3. Социология труда: Учебник / Под ред. Н. И. Дряхлова, А. И. Крав-ченко, В. В. Щербини. — М, 3. Форд Г. Моя жизнь, мои достижения / Пер. с англ. — М., 9. Штольберг Р. Социология труда / Пер. с нем. — М, 2. Якокка Ли. Карьера менеджера / Пер. с англ. — М., 1. | |
Просмотров: 377 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0 | |