Понедельник, 02.12.2024, 12:05
Главная Регистрация RSS
Приветствую Вас, Гость
Меню сайта
Категории раздела
Архітектура [235]
Астрономія, авіація, космонавтика [257]
Аудит [344]
Банківська справа [462]
БЖД [955]
Біографії, автобіографії, особистості [497]
Біологія [548]
Бухгалтерській облік [548]
Військова кафедра [371]
Географія [210]
Геологія [676]
Гроші і кредит [455]
Державне регулювання [154]
Дисертації та автореферати [0]
Діловодство [434]
Екологія [1309]
Економіка підприємств [733]
Економічна теорія, Політекономіка [762]
Економічні теми [1190]
Журналістика [185]
Іноземні мови [0]
Інформатика, програмування [0]
Інше [1350]
Історія [142]
Історія всесвітня [1014]
Історія економічна [278]
Історія України [56]
Краєзнавство [438]
Кулінарія [40]
Культура [2275]
Література [1585]
Література українська [0]
Логіка [187]
Макроекономіка [747]
Маркетинг [404]
Математика [0]
Медицина та здоров'я [992]
Менеджмент [695]
Міжнародна економіка [306]
Мікроекономіка [883]
Мовознавство [0]
Музика [0]
Наукознавство [103]
Педагогіка [145]
Підприємництво [0]
Політологія [299]
Право [990]
Психологія [381]
Реклама [90]
Релігієзнавство [0]
Риторика [124]
Розміщення продуктивних сил [287]
Образотворче мистецтво [0]
Сільське господарство [0]
Соціологія [1151]
Статистика [0]
Страхування [0]
Сценарії виховних заходів, свят, уроків [0]
Теорія держави та права [606]
Технічні науки [358]
Технологія виробництва [1045]
Логістика, товарознавство [660]
Туризм [387]
Українознавство [164]
Фізика [332]
Фізична культура [461]
Філософія [913]
Фінанси [1453]
Хімія [515]
Цінні папери [192]
Твори [272]
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Главная » Статьи » Реферати » Соціологія

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Трудова поведінка, її форми
Трудова поведінка, її форми

Соціологія вивчає трудову поведінку як різновид поведінки соціальної — сукуп-ності вчинків та дій індивіда чи групи в суспільстві, що залежать від соціально-економічних факторів і норм. Соціальна поведінка — похідна компо-нента соціального середовища, яка відбивається в суб'єктивних характеристиках і актах осіб, що діють, а також є результатом суб'єктивної детермінації людської активності. її модифікаціями с трудова, виробнича, організаційна, функціональна, вербальна, демографічна, економічна та інші види поведінки. У них віддзер-калюються властивості основних суб'єктів соціального життя: індивіда, групи, колективу.
Соціальна поведінка є процесом цілераціональної активності відповідно до значимих інтересів і потреб людини. З одного боку, це складна система адаптації і пристосування особистості до різноманітних умов, спосіб функціонування в системі конкретного соціуму, а з другого — форма перетворення і зміни соціального середовища згідно з об'єктивними можливостями, які людина відкриває для себе в контексті своїх власних уявлень, цінностей і ідеалів.
Трудова поведінка — це комплекс певних послідовних учин-ків і дій людини, які спрямовані на перетворення предметів праці з метою досягнення відповідного результату і поєднують праців-ника із трудовим процесом.
Слід розрізняти поняття «трудова поведінка» і «трудова дія-льність». Трудова діяльність є жорстко фіксованою в часі та просторі цілеспрямованою низкою операцій і функцій, які здійс-нюються людьми, об'єднаними в трудову організацію.
Виокремлення категорії «трудова поведінка» пояснюється тим фактом, що людина, залучена до трудової діяльності, не є меха-нічним елементом її функціональної системи. Між трудовими функціями, заданими робочим місцем і професійними можливос-тями людини, бажанням виконувати ці функції завжди є певна дистанція. Адже працівник ставиться до своїх трудових функцій передовсім як до засобу й умов досягнення власної мети, реаліза-ції особистих інтересів, задоволення своїх потреб.
Трудову поведінку, з одного боку, нормативно задано умова-ми виробничої ситуації, а з другого — вона є досить вільною і за-лежить від індивіда, який може робити вибір з багатьох альтер-натив. Ступінь відповідності цих двох аспектів свідчить про ступінь заінтересованості працівника в узгодженні своїх дій із ці-лями організації.
Завданням соціології є вивчення тих соціальних і функціо-нальних якостей працівника, що визначають характер, спосо-би і форми трудової поведінки, від яких значною мірою зале-жить напруженість і інтенсивність соціально-трудових зв'яз-ків, ідентифікація їх з конкретним трудовим процесом. До та-ких належать статусно-ролеві, кваліфікаційні та культурологі-чні характеристики, професійні якості, ціннісно-нормативні настанови тощо.
Цільовою спрямованістю трудової поведінки можуть бути:
зміна чи збереження свого соціального й функціонального стану;
зміна виробничих умов;
реалізація проміжних дій для досягнення професійних пра-гнень.
Об'єктами таких прагнень можуть бути: престиж, влада, зміс-товність праці, творчість, матеріальне забезпечення, гарантія зай-нятості, задовільний розмір пенсії тощо.
Методи і засоби досягнення результатів у трудовій поведінці суб'єкт пов'язує не тільки зі своїми можливостями, а і з дією на його вчинки різноманітних чинників, що прямо чи опосередкова-но регулюють його поведінку. Влучно зауважив відомий російсь-кий соціолог А. Кравченко: «Досягнутий результат — похідна індивідуальних зусиль і наслідок узгоджених дій інших людей».
Успішність трудової поведінки, крім індивідуальних зусиль суб'єкта, залежить від багатьох об'єктивних чинників — наст-рою, думок, намагань, оцінок інших людей, що формують систе-му зустрічних дій і впливають у певний спосіб на продуцента по-ведінки через системи професійної стратифікації, адміністра-тивно-правових інституцій тощо.
Намагаючись досягти певних результатів, індивід поєднує свої професійні якості із заходами щодо їх реалізації в очікуванні якоїсь компенсації витрат. Схему трудової поведінки можна опи-сати такою формулою: «мета — засіб — результат — винагоро-да».
Усвідомлюючи причинні зв'язки між власною поведінкою і досягненням бажаного, продуцент вибирає такі дії та вчинки, які забезпечують синхронізацію його професійних можливостей і ін-тересів з функціями певного трудового процесу.
Отже, трудова поведінка — це комплекс свідомих дій і вчин-ків суб'єкта, зумовлений раціональним поєднанням його профе-сійних знань, умінь, прагнень з функціональним змістом трудової діяльності.
В. Верховій виокремлює такі форми трудової поведінки: ці-льові, інноваційні, адаптивні, церемонійно-субординаційні, харак-терологічні, деструктивні.
Із цільових форм трудової поведінки виділяють: функціональ-ну, яка безпосередньо стосується виконання конкретних трудо-вих функцій на робочому місці; економічну, спрямовану на досяг-нення певного рівня добробуту та якості життя.
Мотивами і визначниками економічної поведінки є економіка, культура й мислення людини. Регуляторами економічної пове-дінки людини є суспільні й економічні норми, які задаються її переконаннями, ідеалами та цінностями і зумовлюються реаль-ними економічними відносинами.
Орієнтація на результат завжди прямо чи опосередковано співвідноситься з кількістю і якістю витрат людських ресурсів. Процес праці як процес використання індивідуальних ресурсів (енергетичних, інтелектуальних, вольових) передбачає наявність певної форми компенсації (грошової, натуральної, соціальної). Саме очікування майбутньої компенсації і є одною з передумов заглиблення людини в процес праці, формує мотивацію праці, сподівання на певні здобутки.
Отже, професіоналізм суб'єкта спрацьовує лише в разі реаль-ної необхідності й можливості його використання для досягнення життєво важливих цілей.
Вивчення індивідуальної економічної поведінки має свою іс-торію. Класичним зразком її аналізу є теорія австрійського еко-номіста Л. Мізеса праксеологія — галузь наукових досліджень, що вивчає загальні умови й методи правильної, ефективної та раціональної людської діяльності. Учений стверджував, що економіка є частиною праксеології як більш універсальної науки.
Центральною проблемою в економічній соціології є вибір ра-ціональної формули економічної поведінки. Він зумовлюється особистісними якостями людини й умовами, що в них вона живе і працює. До них належать освіта, виховання, індивідуальні на-хили, досвід, рівень культури, соціальне оточення (зв'язки, зна-йомства тощо).
У ринковій економіці людина постійно вимушена робити ви-бір між різними формулами економічної поведінки. Успіх зале-жить врешті-решт від правильного вибору.
Можливі такі формули економічної поведінки:
«максимум доходів ціною максимуму праці», що характери-зується максимізацією зусиль, витрат, надій, але водночас пев-ним ризиком і можливістю збитків;
«гарантований дохід ціною мінімуму праці», або «мінімум доходу за мінімуму праці». Така поведінка виключає інновації, мінімізує рівень ризику, проте жорстко лімітує гарантований розмір доходу;
«максимум доходу ціною мінімуму праці». Ця формула та-кож можлива, але є дуже небезпечною, бо може зіштовхнути ін-дивіда на незаконний, навіть злочинний шлях.
Щодо ставлення до економічних перетворень, то сучасне українське суспільство поділилося на три групи: радикальних прихильників ринкових реформ, поміркованих прихильників та противників ринку.
Важливою також є модель (форма) економічної поведінки. Тут можливі такі варіанти:
організаційна, чи адміністративна поведінка, що здійснює-ться в процесі організаційно-управлінської взаємодії. Регулюван-ня цієї поведінки означає формування позитивної мотивації членів організації через виявлення та підкріплення (схвалення, вина-городу) функціональних і бажаних видів поведінки.
Суб'єктами організаційної поведінки є окремі працівники, со-ціальні групи, колективи, успішність функціональної діяльності яких залежить від їхнього статусу, авторитету, рівня влади, сту-пеня ідентифікації із цілями організації;
стратифікаційна поведінка, яка забезпечує досягнення чи зміну професійних, кваліфікаційних і адміністративних статусів. Типовою формою стратифікаційної поведінки є професійна кар'єра— свідомо визначений працівником шлях професійного чи посадового просування до бажаного статусу.
Вихідною засадою професійної кар'єри є суспільно визнана і засвоєна індивідом шкала престижності професій, видів діяльнос-ті, яким відповідають певні соціальні здобутки і професійні праг-нення. Вони формуються на певних етапах соціалізації особисто-сті працівника, набуття ним життєвого досвіду.
Інноваційна поведінка як одна з форм трудової поведінки зв'язана із прийняттям нестандартних рішень, які змінюють соці-альні відносини на різних рівнях організації, руйнують усталену систему інтересів і стереотипів поведінки. Це дискомфортна форма трудової поведінки, у ній багато ризику, непередбаченості, невизначеності, відповідальності. Суб'єкти інноваційної поведін-ки соціально активні, ініціативні.
Адаптивно-пристосовницька поведінка проявляється в при-стосуванні працівника до нової ролі, статусу, робочого місця, ви-робничих умов, соціального середовища. її різновидами є кон-формна поведінка, яка базується на вимушеному або безприн-ципному угодовстві, і конвенційна поведінка, якій притаманний розподіл прав і відповідальності, сфер впливу, взаємні компроміси.
Церемоніальні й суборджаційні форми трудової поведінки зв'язані з реалізацією службового, професійного і посадового етикету, виконанням процедур організаційної, ділової й адмініст-ративної взаємодії. Вони базуються на субординації, відносинах підпорядкування, підтримання авторитету влади.
Характерологічні форми трудової поведінки залежать від зовнішнього прояву особистісних якостей працівника. Особис-тість може тиснути на інших своїм вольовим темпераментом, демонструючи певні якості і, щоб не порушувати оптимальні форми комунікації, інші індивіди змушені якось пристосову-ватися до них.
Несумісність характерологічних форм поведінки у двох чи більше осіб є причиною конфліктів у колективі. Багато залежить від рівня культури поведінки працівника, уміння контролювати свої емоції.
Різновидом характерологічної форми поведінки є немотиво-вана поведінка. Вона може виникнути під впливом сильних емо-цій. Кожна людина має свою межу емоційно-вольової витримки і тому може поводити себе немотивовано.
Деструктивні форми трудової поведінки — це вихід праців-ника за межі норм і правил трудового процесу, посадових інстру-кцій. Різновидом деструктивної поведінки є протиправна пове-дінка, тобто порушення трудового, адміністративного чи кри-мінального права, перевищення прав і повноважень, зловживання службовим становищем; дисфункціональна поведінка, яка пояс-нюється професійною некомпетенцією; індивідуально-цільова поведінка спрямована на реалізацію особистих інтересів на шко-ду колективним; поведінка, пов'язана з антисоціальними звичка-ми і схильностями особи тощо. Антисоціальна поведінка харак-теризується невизнанням соціальних норм і цінностей, що домі-нують у суспільстві.

Література
Дворецька Г. В. Соціологія праці: Навч. посібник. — К., 1.
Дворецкая Г. В., Махнорылов В. П. Социология труда. — К., 0.
Дикарева А. А., Мирская В. П. Социология труда. — М., 9.
Кравченко А. И. История зарубежной социологии труда. Общие принципы. — М, 1.
Кравченко А. И. Социология труда в XX веке. — М., 7.
Лагутін В. Д. Людина і економіка: соціоекономіка. — К., 6.
Маркевич Д. Социология труда. — М., 8.
Полторак В. А. Соціологія. Основи соціології праці та управління. — К., 2.
Сероштан Н. А., Ачдохин И. П., Савченко Б. Г., Сасина Л. А. Социо-логия труда: Учеб. пособие. — Харьков, 0.
Соколова Г. Н. Тенденции развития социологии труда в 8—0 гг. // Социол. исследования. — 1. — № 3.
Смирнов И. В. Человек — источник заинтересованного труда // Со-циол. исследования. — 1. — № 2.
Соціологія праці та управління: Термінологічний словник-довідник / За ред. В. А. Полторака. — К., 3.
Социология труда: Учебник / Под ред. Н. И. Дряхлова, А. И. Крав-ченко, В. В. Щербини. — М, 3.
Форд Г. Моя жизнь, мои достижения / Пер. с англ. — М., 9.
Штольберг Р. Социология труда / Пер. с нем. — М, 2.
Якокка Ли. Карьера менеджера / Пер. с англ. — М., 1.
Категория: Соціологія | Добавил: DoceNt (08.07.2016)
Просмотров: 377 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *: