РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Теорії суспільства: соціологія як наука - Соціологія - Реферати - Каталог статей

Соціологія, особливо прикладна, грунтується на математичних знаннях і методах. Завдяки розвиткові соціологічного знання, у тому числі й закону великих чисел, на підставі відкриття певних констан-тних залежностей і закономірностей між соціальними явищами, ви-никають принципово нові ідеї, аргументи і способи пояснення ос-танніх, що змінює старі парадигми, зумовлює появу нових методо-логічних і світоглядних уявлень про суспільство. Саме в процесі зближення емпіричної соціології і математики утворилась «мате-матична соціологія» — спеціальна соціологічна теорія, в межах якої розробляються основні компоненти соціального аналізу, страте-гія побудови соціальних моделей. Між соціологією та історією чимало загального. І та й інша нау-ки вивчають усе суспільство, а не тільки яку-небудь одну його час-тину чи сторону. Обидві ці науки особливу увагу приділяють діяль-ній, суб'єктивній стороні історичного процесу. Кожна з цих наук так чи інакше базує своє знання на дослідженні конкретних фактів гро-мадського життя. Але між цими науками і чимало істотних розходжень, що йдуть по лінії насамперед своєрідності їхнього характеру, природи, їхнє співвідношення — це співвідношення теорії й історії, теорії суспільного розвитку і його історії. Відомий російсько-американ-ський соціолог П. А. Сорокін, слідом за засновниками баденської школи неокантіанства В. Віндельбандом та Г. Ріккертом, називав соціологію «генералізуючою наукою» (тобто узагальнюючою нау-кою) на відміну від історії як «індивідуалізуючої науки». Історія за своєю природою і сутністю не може абстрагуватися від конкретно-хронологічного ходу історичних подій, від чіткого і різнобічного відображення конкретних явищ, подій, процесів громадського жит-тя у всій їхній індивідуальності, неповторності, своєрідності. На відміну від цього головне в соціології як «теоретичній» науці — це узагальнення соціального досвіду минулого і сьогодення, виділен-ня повторюваного, типового, сутнісного, закономірного в даному ряді соціальних явищ, подій, процесів. Можна вказати і на ряд інших важливих відмінностей соціоло-гії від історії. Якщо історія вивчає всі сфери, сторони, форми прояву громадського життя, то соціологія, як показано вище, тільки «соціа-льне» у суспільстві. Відзначимо, що історична наука вивчає тільки те, що здійснилося і ввійшло в історію, у той час як соціологія пере-носить центр ваги своїх вишукувань на сучасність, містить у собі як необхідний елемент соціальне планування і прогнозування. Разом з тим навряд чи можна погодитися з категоричними твердженнями, що часто зустрічаються, начебто соціологія — це наука лише про сучасне суспільство. Взаємовідносини соціології й історії визначаються насамперед тим, що соціологічні положення і висновки безпосередньо спира-ються на узагальнення історичних фактів, історичного досвіду. Дуже важливо також визначити правильне співвідношення соціоло-гії і політології. Тісний взаємозв'язок між ними визначається тим, що: 1) соціальні спільноти, соціальні інститути і організації є важли-вими суб 'єктами і об 'єктами політики; 2) політична діяльність є однією з основних форм життєдіяль-ності особистості та її спільностей, які безпосередньо вплива-ють на соціальні зміни в суспільстві.Але цим далеко не вичерпується знання про суспільство, якому притаманні й свої власні, специфічні соціальні зв'язки і взаємодії, риси, сторони, властивості, відбиті законами, категоріями, поняття-ми, які зводяться не лише до специфічного прояву загальфілософ-ських законів, категорій, понять у суспільному житті. Це і вивчає со-ціологія на відміну від соціальної філософії. Зрозуміло, що й об'єкт і предмет соціології мають більшу конкретність, меншу абстрактність в порівнянні з об'єктом і предметом соціальної філософії. Якщо со-ціальна філософія у своєму розвитку безпосередньо спирається на досягнення спеціальних наук про суспільство, то соціологічні до-слідження, використовуючи результати інших суспільних наук, без-посередньо базуються на зборі й аналізі соціальних фактів, що пере-віряються емпірично, на узагальненні відповідних емпіричних да-них, добутих у рамках цієї науки. Оскільки знання законів і категорій більш загального порядку завжди є необхідною попередньою умовою правильного підходу до вивчення законів і категорій менш загального порядку, остільки соціальна філософія виступає як загальнотеоретична і методологіч-на основа соціології. Зовсім очевидно, наприклад, що ні соціальна структура суспільства, ні її окремі елементи не можуть глибоко й успішно вивчатися поза розумінням суті суспільства в цілому, вза-ємодії його різних сфер і т. п., як не можуть бути зрозумілі частини цілого поза цим цілим. З іншого боку, соціологія, даючи конкрет-ний аналіз громадського життя у всьому її складному різноманітті, сприяє збагаченню понятійного апарата і предметного змісту соці-альної філософії. Усе сказане про розмежування соціології і соціальної філософії не повинне приводити ні до їх абсолютного роз'єднання, ні до їх ототожнення. Особливо тісний взаємозв'язок і навіть взаємопроник-нення соціальної філософії і загальнотеоретичної соціології, тому що багато положень і висновки першої виявляються органічно включеними в другу. Значення соціології для інших наук полягає в тому, що вона дає науково обґрунтовану теорію про суспільство та його структу-ру, забезпечує розуміння законів і закономірностей взаємодії його різних сфер. Соціологія має безпосередній вихід на ряд суспільних і гума-нітарних наук. Насамперед спостерігається її тісний зв'язок із соці-альною психологією. Соціологи, які розробляють проблеми соціа-льної поведінки індивідів та спільностей, чимало запозичують знань з досліджень у галузі психоаналізу і деяких розділів психіат-рії. В свою чергу соціальні психологи поряд з психологічними ме-тодами спостереження, лабораторного і природното експерименту, тестування широко застосовують соціологічні методи — анкетні опитування та інтерв'ю, контент-аналіз, соціальний експеримент. Спільними проблемами дослідження для соціології і соціальної психології є потреби та інтереси, соціальні установки і цілісні ор-ганізації, думки та настрої людей тощо. Однак для кожної з них ха-рактерним є специфічний підхід до вивчення цих явищ. Напри-клад, при вивченні громадської думки соціолога цікавлять переду-сім закономірності формування громадської думки людей, які на-лежать до певних соціальних груп, тоді як соціально-психологічні дослідження спрямовані на пізнання психологічних механізмів формування і виразу громадської думки. Соціологія активно співпрацює із соціальною статистикою — галуззю статистики, предмет якої — соціальна сфера суспільства, галузь соціальних відносин і процесів. Соціальна статистика забез-печує соціологію інформаційною базою для оперативного аналізу змін у соціальних відносинах і процесах, в орієнтаціях і поведінці груп і верств для підготовки науково обґрунтованих загальнодер-жавних і регіональних соціальних програм, поточної соціальної по-літики, розробки надійних прогнозів і проектів соціального розвит-ку. Однак сучасний стан соціальної статистики в Україні не може задовольнити потреби соціології щодо повноти і надійності інфор-мації, її доступності. Щоб змінити цей стан, необхідним є розвитокУ визначенні методів вивчення соціальної реальності збору, об-робки і аналізу первинної соціологічної інформації соціологія реалі-зує совою інструментальну функцію. Світоглядна функція проявляється в тому, що озброюючи лю-дей соціологічним знанням, вона тим самим формує їх погляди на соціальні процеси, дає їм теоретичну основу для практичних дій, оцінки явищ соціальної реальності. Дуже часто соціологи збирають дані, які потім використову-ються тими, хто приймає рішення. Це означає, що ці дані вони зби-рають, виконуючи певне політичне замовлення, базуючись на тій або іншій ідеології. Крім того, віддзеркалюючи закони функціону-вання і розвитку соціальних систем, соціологія разом з тим дає їх теоретичне обгрунтування з позицій певних соціальних і політичних сил, в тій чи іншій мірі відображаючи їх погляди. В сукупності це говорить про те, що соціологія виконує ідеологічну функцію. Знання, які вишукує соціологія, служать не тільки підвалиною для подальшого розвитку теоретичних поглядів. Вони орієнтовані для розв'язання практичних проблем, які постають як перед суспіль-ством в цілому, так і перед різними соціальними групами. Ці знання безпосередньо використовуються для перетворення соціальних ін-ститутів, управління соціальними процесами тощо. В цьому знахо-дять реалізацію практична, регулятивна, організаційно-технологічна, управлінська функції соціології. Зазначимо, що всі функції, які виконує соціологія, «працюють» в єдності, взаємодоповнюючи одна одну. Взаємовідносини соціології та інших суспільних наук Будучи наукою про суспільство, соціологія водночас структур-но включає як загальну теорію соціальної різноманітності явищ і процесів суспільного життя, що є об'єктами дослідження суспільних і гуманітарних наук, так і соціальні теорії різних специфічних об'єк-тів, а саме соціальні теорії праці (соціологія праці), освіти (соціоло-гія освіти), релігії {соціологія релігії) тощо. Те, що соціологія займає загальне, а не приватне місце серед суспільних і гуманітарних наук, ще не означає її перетворення у філософську науку. Проте слід зауважити, що у своїй теоретичній частині соціологія переплітається з філософією. Мова, зокрема, йде про такий розділ філо-софії як соціальна філософія. Співвідношення соціології і соціальної фі-лософії визначається насамперед тим, що соціологія не є філософською наукою і тому вивчає властивості і закони меншої міри спільності, ніж соціальна філософія. І соціологія, і соціальна філософія розглядають сус-пільство в цілому, у його системності, як таке інтегральне утворення, що не зводиться до простої суми вхідних у нього одиниць. Це їхня загальна риса, яка визначає особливо тісний взаємозв'язок цих наук. Але при всьому цьому соціальна філософія вивчає суспільство в найбільш широ-кому ракурсі, як специфічну частину усієї світобудови, а тому й описує його за допомогою гранично загальних понять, категорій, законів. Соці-альна філософія аналізує розвиток суспільства під кутом зору специфіч-ного прояву в цьому процесі загальфілософських законів, тобто законів, що діють і в природі, і в суспільстві, і в людському мисленні. Найбільш наочними прикладами законів соціальної філософії можуть служити закони співвідношення суспільного буття і суспіль-ної свідомості, а також закони, що характеризують джерело само-руху громадського життя. Усе це відбиває специфіку соціальної форми руху реальної дійсності в порівнянні з природою.Кожна з соціальних наук (крім соціології) займається якоюсь окремою сферою суспільного життя. Наприклад, економіка дослід-жує господарське життя (виробництво, послуги, розподіл, спожи-вання тощо), політологія — сферу політики, історія — процес роз-витку суспільства, педагогіка — проблеми навчання і виховання. Соціологія (від лат. societas — суспільство + гр. logos —хслово, вчення) вивчає суспільство в цілому, все соціальне (суспільне) жит-тя людей, їх спілкування, їх взаємодію. Отже, соціологія — це наука про суспільство як єдину цілісну соціальну систему. Специфіка і відмінність соціології від інших суспільних наук полягає в тому, що вона вивчає соціальні відно-сини між людьми, а також вплив цих відносин на формування людини, на її свідомість і поведінку. Предмет, структура та метод соціології Проста вказівка на те, що соціологія — це наука про суспільст-во, ще не дає відповіді на питання про специфічний об'єкт і предмет цієї науки, про особливий соціологічний спосіб вивчення суспіль-ства. У цьому плані принципове значення має з'ясування змісту по-няття «соціальне». У повсякденній свідомості поняття «соціальне» дуже часто ототожнюється з поняттям «суспільне». З цим пов'язане й те, що термін «соціологія» нерідко вживається в гранично широкому ро-зумінні слова, включаючи в себе всі чи майже всі суспільні науки, виступаючи синонімом усього суспільствознавства. У науковій же свідомості соціологія найчастіше розуміється в більш вузькому, строгому, справжньому розумінні слова, тобто як лише одна зі спе-цифічних галузей суспільствознавства. Точно так же й поняття «соціальне», «соціальні відносини» не ототожнюються з поняттями «суспільне», «суспільні відносини». Своєрідність соціології як самостійної науки серед інших сус-пільних наук знаходить своє вираження в тому, що вона вивчає суспільство, його функціонування і розвиток під специфічним кутом зору — крізь призму соціальних явищ, процесів, відносин, що скла-дають основний зміст соціальної реальності — соціуму як об'єкта соціології. Для того, щоб правильно усвідомити суть і значення цьо-го вихідного методологічного положення, необхідно насамперед з'я-сувати, що таке соціальне, соціальні явища, відносини і процеси. Суспільство як продукт взаємодії людей є багатогранним і складним у структурному відношенні явищем. Тому той факт, що в найширшому розумінні воно є загальним об'єктом дослідження для всіх суспільних наук, не означає, що кожна з цих наук не має свого специфічного об'єкта вивчення. Так, якісно своєрідною стороною (сферою, областю, формою) громадського життя є виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ. Ці економічні за своїм характером явища, відносини і процеси, в основі яких лежать насамперед відносини власності, служать специфічним об'єктам еко-номічної науки, точніше, економічних наук. Особливою, істотно відмінною від економічної сфери життя суспільства є політична, пов'язана з організацією, функціонуван-ням і розвитком політичної влади. І це — специфічний об'єкт полі-тології, політичних наук. Цілий ряд наук (наприклад, культуроло-гія, педагогіка, соціальна психологія та інші) покликані досліджу-вати духовне життя суспільства, тобто виробництво і розподіл ду-ховних цінностей. Тому, власне кажучи, об'єктом більшої частини суспільних наук є не все суспільство, а та чи інша його сторона, форма прояву і т. п.Соціологія як самостійна наука з 'явилась майже 200 років тому. Вона зразу ж привернула увагу бага-тьох прогресивних мислителів того часу — філосо-фів, психологів, істориків, економістів, етнографів, демографів та представників інших наук, які в той чи інший спосіб долучились до її подальшого розвитку. Соціологія та її місце в системі сучасних наук В сучасному світі існує велика кількість різних наук. Наука стає практичним перетворювачем світу. Без неї не може успішно розвиватися жодна сфера людського життя. З якого б боку ми не підійшли до оцінки науки — оптимістичного чи песимістично-го, ясно одне — науці належить визначити образ майбутнього людства. Наука — багатогранне суспільне явище. її можна розглядати під різним кутом зору:* як сукупність знань про світ,* як основу світогляду,* як форму суспільної свідомості,* як форму відображення світу у свідомості,* як елемент духовної культури. Наука — це система абстрактних знань, створених теоретичним шляхом на основі аналізу фактів, явищ і процесів за їх специфічними ознаками, встановлення між ними зв'язків; які обу-мовлюють їх впорядковане функціонування та розвиток. В залежності від сфери дослідницьких інтересів сучасні наукові дисципліни можна поділити на чотири групи: 1) природничі, 2) технічні, 3) гуманітарні, 4) соціальні. Якщо природничі науки зосереджуються на розкритті таємниць природи, технічні — на пошуку нових і нових можливостей техні-ки, гуманітарні (від лат. humanitas — людська природа, освіченість, духовна культура) — на заглиблені у світ самої людини, то соціальні (від лат. socialis — товариський, громадський, суспільний) — вивча-ють сумісне життя в суспільстві. Соціологія як самостійна наука з'явилась майже 200 років тому. Вона зразу ж привернула увагу багатьох прогресивних мислителів того часу - філософів, психологів, істориків, економістів, етнографів, демографів та представників інших наук, які в тій чи інший спосіб долучились до її подальшого розвитку. Особливе значення соціології і в минулому і сьогодні виявляється в її здатності правильно сприймати і аналізувати соціачьні явища і процеси, вивчати, пояснювати, розуміти суспільство. Вона активно сприяє формуванню і накопиченню знань про соціальну дійсність. Соціологічні знання широко використовуються для розробки і здійснення соціальних проектів та прогнозів. Після вивчення матеріалу теми Ви повинні: ^специфіку вивчення суспільства соціологічною наукою, її відмінність від інших суспільних наук; ""основні структурні елементи і рівні соціологічного знання; «"основні риси, що характеризують специфіку ключового поняття соціології '"соціальне"; суть і особливості дії соціальних законів співіснування соціальних явищ, тенденцій розвитку, залежності між соціальними явищами, а також основні категорії, якими оперує соціологія; охарактеризувати основні риси об'єкта і предмета соціології і схематично зобразити структуру соціологічного знання; розкрити суть методу (методів) та прийомів соціологічного вивчення соціальної реальності; пояснити суть основних функцій соціології та їх взаємодію; охарактеризувати зв'язки соціології з іншими суспільними науками. В сучасному світі існує велика кількість різних наук. Наука стає практичним перетворювачем світу. Без неї не може успішно розвиватися жодна сфера людського життя. З якого б боку ми не підійшли до оцінки науки -оптимістичного чи песимістичного, ясно одне - науці належить Соціологія (від лат. societas - суспільство + гр. logos - слово, вчення) вивчає суспільство в цілому, все соціальне (суспільне) житія людей, їх спілкування, їх взаємодію. Отже, соціологія - це наука про суспільство як єдину цілісну соціальну систему. Специфіка і відміність соціології від інших суспільних наук полягас в тому , що вона вивчає, соціальні відносини між людьми, а також вплив цих відносин па формування людини, па її свідомість і поведінку. 1.2. Об'єкт і предмет соціології Засовуючи науковий стаї ус соціології (як і будь-якої іншої науки), важливо чітко розрізняти її об'єкт і предмет. Останні не може бути тотожним об'єкту. Об'єктом соціологічного піліашія є : > суспільство як цілісна соціальна реальність: > емпірично надана реальність, що віОоивис ту чи іншу сторону соціального життя; > такі оо'ективні явища суспільства, як соціальні відносини, соціальні мі яіки, соціальні організації, соціальні інститути тощо. ¦ Предмет науки — це відтворення емпірі ічі юї реал ьі юсті на абстрактному рівні шляхом виявлення значущих з практичної точки зору закономірних зв'язків і відносин цієї реальності. Предмет будь-якої науки — це не просто якесь явище чи процес об'єктивного світу, а результат теоретичного обгрунтування, яке дозволяє виділити ті закономірності розвитку і функціонування об'єкта, що вивчаються, які є специфічними тільки для даної науки. ¦ Отже, предметом соціологи є загальні і специфічні закони та законо-мірності розвитку і функціонування історично визначених соціеталь-ни.х систем, механізми дії та форми прояву цих законів і закономірно-стей в діяльності осоСшстотеп, соціальних груп, класів, народів.У визначенні методів вивчення соціальної реальності збору, обробки і аналізу первинної соціологічної інформації соціологія реалізує свою інструментальну функцію. Світоглядна функція проявляється в тому, що озброюючи людей соціологічним знані іям, вона тим самим формує їх погляди на соціальні процеси, дає їм теоретичну основу дня практичних дій. оцінки явищ соціальної реальності. Дуже часто соціології збирають дані, які потім використовуються тими, хто приймає рішення. Це означає, що ці дані вони збирають, виконуючи певне політичне замовлення, базуючись на тій або іншій ідеології. Крім того, відзеркалюючн закони функціонування і розвитку соціальних сиситем, соціологія разом з тим дає їх теоретичне обгрунтування з позицій певних соціальних і політичних сил. в тій чи іншій мірі відображаючи їх погляди. В сукупності це говорі іть про тс, що соціологія виконує ідеологічну функцію. Знання, які вишукує соціологія, служать не тільки підвалиною для подальшого розвитку теоретичних поглядів. Вони орієнтовані для розв'язання практичних проблем, які постають як перед суспільством в цілому, так і перед різними соціальними групами. Ці знання безпосередньо використовуються для перетворення соціальних іі іститутів, управління соціальними процесами тощо. В цьому знаходять реалізацію практична, регулятивна, організаціпно-технологічна, управлінська функції соціології. Зазначимо, що всі функції, які виконує соціологія, "працюють" в едносгі, взаємодоповнюючи одна одну. Реалізуючи практично кожну з названих функцій, соціологія виконує і низку інших. 1.6. Зв'язок соціології з іншими суспільними науками Нині соціологія не потребує доказу свого права на існування як самостійної науки. Вона одержала широке визнання у всьому світі і міцно зайняла місце серед інших наук. Зросла і роль української соціології в вирішенні нагальних проблем реформування посткомуністичного суспільства, всієї системи соціаль-них відносин, розбудови нової соціальної реальності в Україні. Особливе місце соціології в системі суспільних і гуманітарних наук обумов-люється рядом факторів: * вона с перш за все наукою про громадянське суспільство, його явища та процеси; * вкчючас загальну соціологічну теорію (або теорію суспільства), яка виступає як теорія і методологія всі.х інших суспільних і гуманітарних наук; * всі суспільні і гуманітарні науки, які вивчають різні сторони життедіячьності суспільства і людини, завжди включають соціальний аспект, тобто тізакони ізаконо-мірності, які досліджуються в тій чи ініиій сфері суспільного життя, реалізуються у діяльностілюдській; * техніка і методика вивчення людини та її діяльності, методи соціального виміру, які розробляються соціологією, використовуються всіма іншими суспільними і гумані- тарними науками; ¦ склалась певна система досліджень, що проводяться на стику соціології та інших наук, якіодержані і ипву соціальних досліджень (соціачьно-екоиомічиі.соципьно-політичиі, соціальио-психологічні, соціально-демографічні пш ш.). Будучи наукою про суспільство, соціологія водночас структурно включає як загальну теорію соціальної багатоманітності явиш і процесів суспільного життя, що є об'єктами дослідження суспільних і гуманітарних наук, так і соці-альні теорії різних специфічних об'єктів, а саме соціальні теорії праці (соціоло-гія праці), освіти (соціологія освіти), релігії (соціологія релігії) тощо. Те, що соціологія займає загальне, а не приватне місце серед суспільних і гуманітар-них наук, ще не означає її перетворення у філософську науку. Проте, слід зауважити, що у своїй теоретичній частині соціологія пере-плітається з філософією. Мова, зокрема, йде про такий розділ філософії, як соціальна філософія, яка має чимале соціологічне забарвлення. Водночас тео-ретична соціологія має елементи соціальної філософії. Деякі спеціалісти цілком слушно вважають соціальну філософію вищим теоретичним рівнем соціологіч-ного знання. Соціальна філософія конструює загальні принципи соціального буття, закони його функціонування і розвитку, які становлять логічну основу соціології. Крім того, через соціальну філософію в соціологію переходять і загальні принципи буття (онтологія) і загальні принципи пізнання (гносеологія, логіка, методологія). Отже, кордони між філософією і соціологією є нечіткими. Філософія через соціальну філософію глибоко проникає в соціологію і стає, по суті, частиною її теоретичної системи. В той же час соціологія, здійснюючи конкретний аналіз суспільного життя у всій його багатоманітності, сприяє збагаченню понятійного апарату і предметного змісту соціальної філософії, а також конкретизаціїїї положень і висновків на основі розширення і поглиблен-ня їх зв'яжу з реальним життям, практикою. Значення соціології для інших наук полягає в тому, що вона дає науково обгрунтовану теорію про суспільство та його структуру, забезпечує розуміння законів і закономірностей взаємодії його різних сфер. Соціологія мас безпосереднії вихід на ряд сусп-ільних і гуманітарних наук. Насамперед спостері-гається її тісний зв'язок із соціальною психологією. Соціологи, які розробляють проблеми соціальної по-ведінки індивідів та спільностей, чимало запозича-ють знань з досліджень у галузі психоаналізу і деяких розділів психіатрії. В свою чергу соціальні психологи поряд з психологічними методами спостереження, лабораторію о і природі юго експерименту, тестування широко застосовують соціологічні методи - анкетні опитування та інтерв'ю, контент-апаліз, соціальний експеримент. Спільними проблемами дослідження для соціології і соціаль-ної психології с потреби та інтереси, соціальні установки і ціннісні орієнтації, думки та настрої людей тощо. Однак для кожної з них характерним є специфічний підхід до вивчення цих явищ. Наприклад, при вивченні громадської думки соціолога цікавлять передусім закономірності формування громадської думки людей, які належать до певних соціальних груп, тоді як соціально-психологічні дослідження спрямовані на пізнання психологічних механізмів формування і виразу громадської думки. Соціологія активно співпрацює із соціальною статистикою - галуззю ста-тистики, предмет якої - соціальна сфера суспільства, галузь соціальних відносин і процесів. Соціальна статистика забезпечує соціологію інформацій-ною базою для оперативного аналізу змін у соціальних відносинах і процесах, в орієнтаціях і поведінці верств і груп для підготовки науково обгрунтованих загальнодержавних і регіональних соціальних програм, поточної соціальної політики, розробкі 11 іадійних прогнозів і проектів соціального розвитку. Однак сучасний стан соціальної статистики в Україні не може задовольнити потреби соціології щодо повноти і надійності інформації, її доступності. Щоб змінити цей стан, необхідним є розвиток теорії суспільства, його структури, різних га-лузей соціологічної науки, покликаний методологічно забезпечити вдоскона-лення соціальної статистики. Тісний зв'язок існує між соціологією і правознавством. Відійшло в ми-нуле зневажливе ставлення до частини соціологів, які схильні були поясню-вати соціологію лише як науку про процеси, що спонтанно виникають, і про сили, що спонтанно розвиваються. Водночас зменшилась кількість право-знавців, які тривалий час схильні були нехтувати дослідженнями соціо-логів. Нині ці дві науки зближаються. І соціологи, і правознавці дійшли висновку, що повний опис і пояснення сучасних соціальних процесів вимагають об'єднання зусиль спеціалістів обох наук. Виникла спеціальна соціологічна теорія - "соціологія права". Соціологія, особливо прикладна, і рунтується на математичних знаннях і методах. Завдяки розвиткові математичного знання, у тому числі й закону великих чисел, на підставі відкріптя певних константних залежностей і за-кономірностей між соціальними явищами, виникають принципово нові ідеї, аргументи і способи пояснення останніх, що змінює старі парадигми, зумов-лює появу нових методологічних і світоглядних уявлень про суспільство. Саме в процесі зближення емпіричної соціології і математики утворилась "'математична соціологія" - спеціальна соціологічна теорія, в межах якої розробляються основні компоненти соціального аналізу, стратегія побудо-ви соціальних моделей. Проте у системі суспільних і гуманітарних наук існує дисципліна, з якою зв'язок соціології найтісніший і взаємонеобхідпий. Йдеться про історію. Об'є-ктом і предметом досліджень і історії, і соціології є суспільство та закономірності його розвитку в їх конкретних проявах. І та і інша наука відтворюють соціаль-ну дійсність в єдності необхідного і випадкового. Якщо історія відтворює (описує і пояснює) соціальні явища і процеси, що мали місце в минулому, то соціологія - ті, що спостерігаються в даний час. Як історія, так і соціологія мають справу, з одного боку, з наявними у суспільстві об'єктивними, незалеж-ними від волі і свідомості людей закономірностями, які детермінують зміст, характер і напрям йго розвитку, а з другого боку, з існуючими індивідуальни-ми, неповторними явищами і процесами, які не можуть бути причинно пояснени-ми, але мають закономірний характер, суттєво впливають на "зигзаги" сусп-ільства та його історії. Саме цей, другий вид закономірностей, і є предметом вивчення як історії, так і соціології. Як і соціологія, історія опирається на філо-софію, зокрема, на соціальну філософію (іноді її називають філософією історії). Разом з соціальною філософією соціологія виступає як загальнотеоретична і методологічна основа історичної науки. Одним із проявів поглиблення взає-мозв'язку соціології і історії може бути виникнення соціології історії, покл и-каної дати соціологічний аналіз історичного процесу. _Дуже тісний зв'язок соціології з політологією. Він визначається тим, що: > соціальні спільності, соціальні інститути і організації с важливими суб'єктами і об 'ектами політики; > політична діяльність є однією з основних форм життєдіяльності особистості та її спільностей, які безпосередньо впливають на соціальні зміни в суспільстві. Політика як дуже широке, складне і багатоманітне явище проявляється у всіх сферах суспільного життя (економічна полі тика, соціальна політика, куль-турна політика і т. д.) і багато в чому визначає розвиток суспільства в цілому. Особливо тісний зв'язок і взаємовплив соціології і політології відображається у появі таких спеціальних соціологічних теорій, як соціологія політики, соціологія влади, соціологія міжнародних відносин та ін. ¦ Отже, соціологія не може успішно розвиватися, не спираючись на ре-зультати досліджень соціальної філософії, економічної теорії, політології, етнографії, етнології, культурології тощо. Не випадково творці соціо-логії були людьми з широкою гуманітарною і соціальною освітою, широко окреслювали межі соціологічних досліджень. Історичний розвиток наук (не лише суспільних), свідчить про те, що в точ-ках, де вони стикаються і взаємодоповнюють одна одну, виникають досить цікаві і плідні теорії. Зв'язок соціології з іншими науками потрібно розглядати швидше через приз-му тенденції до їх інтеграції, зближення і об'єднання, а ніж до їх розмежування. На сьогоднішній день переважає тенденція до комплексного, всебічного дослід-ження явищ і процесів суспільного життя, до спільного дослідження кількома науками, до комбінування (поєднання) їх пізнавальних можливостей. Резюме Соціологія - система наукового знання, яка прагне пояснити через призму соціально-го механізми взаємозв'язку і взаємодії різноманітних соціальних спільноти, законо-мірності соціальних дій і масової поведінки. СОЦІАЛЬНІ ІНСТИТУТИ - СКЛАДНІ СОЦІАЛЬНІ УТВОРЕННЯ СОЦІОЛОГІЯ ЕКОНОМІКИ. СОЦІОЛОГІЯ ПРАЦІ 1. Економіка - соціальне утворення в суспільстві У суспільстві на розвиток соціальних процесів істотно впливають сформовані соціальні утворення — соціальні інститути. Інституціональні форми — соціальні утворення забезпечують в суспільстві роз-виток та переміщення соціальних спільностей, соціальних груп, на-дають стійкість і певність соціальних зв'язків. Складні соціальні утворення — соціальні інститути здійснюють функції соціальної цир-куляції, селекції, тестування і розподілу індивідів в середині соці-альних будов — суспільстві. Важливою, основною складовою жит-тєдіяльності суспільства є економіка. З соціальною структурою суспільства тісно зв'язана економіка — соціальне утво-рення, соціальний інститут, що є основою життєдіяльності суспільства. Економічні відносини визначають у суспільстві становище соціальних спільнос-тей, закріплення їх глибинних соціальних зв'язків, характер взаємо-дії. Економіка, по суті, становить основу суспільства, базу, де здій-снюється матеріальне виробництво, розподіл, обмін та споживання матеріальних благ уа послуг, необхідних для життєдіяльності люди-ни. Традиційно більшість соціологів дотримується концепції багато-манітності факторів, що вказує на різні активно діючі в суспільстві фактори: економіка, політика, культура та ін. Соціолог Макс Вебер визначає економічні відносини як одну з позицій, що визначає соці-альний розділ суспільства. Вплив розподілу праці на соціальні проце-си детально досліджує соціолог Еміль Дюркгейм. Та тлумачення ролі економіки в життєдіяльності суспільства виражено яскравіше у Карла Маркса. Економіка розглядається як основний визначальний фак-тор історії. Економічні відносини визначають всі інші суспільні від-носини, становлять базу суспільства, над якою височать, здіймаються залежні від неї надбудовні форми: політичні, правові, моральні та ін. Карл Маркс показує цю залежність, аналізуючи зміну соціально-економічних відносин, соціально-економічних систем. Зміни раніше па-нівних, економічних відносин, наприклад феодальних, приводить до зміни надбудовних форм, зокрема появи політичної організації капі-талізму, буржуазного права та ін. Маркс, безперечно, визнає зворот-ний вплив надбудовних форм на економіку, її розвиток. Але ні Карл Маркс, ні Фрідріх Енгельс ніколи не вважали економіку єдиновизна-чальним фактором у життєдіяльності суспільства, що було б сміхо-виськом все пояснювати тільки і лише економікою, адже економіка тільки врешті-решт визначає розвиток. Але ж Карл Маркс спеціаль-но і детально розглядав роль тільки економіки, а це викликало неточ-ні трактування і оцінки. З марксизмом і тепер полемізують у питанні бази і надбудови в суспільстві. Саме в процесі полеміки соціологи Макс Вебер, Еміль Дюркгейм, Торстейн Веблен та ін. формулюють, пояснюють роль різних факторів (етики, економіки, релігії, культури та ін.) у визна-ченні бази та надбудови суспільства. Економіка взаємодіє з іншими сферами та інститутами: політикою, правом, сімейно-побутовою сфе-рою, системою моралі, наукою, освітою та ін. У сучасних умовах формування ринкових відносин, економічних процесів в сфері мате-ріального виробництва ті зміни економічних відносин викликають потребу відповідних змін політичних, правових та інших форм. Поя-ва нових в Україні економічних відносин, що базуються на приват-ній власності, вимагають їх розвитку, удосконалення, закріплення відповідно в конституційних та інших правових актах. Утвердження і поширення приватновласницьких відносин веде до зміни мораль-них оцінок нетрудових доходів, біржових спекуляцій, посередниць-кої діяльності, сприяють їх дальшому розвитку, а можуть і переш-коджати (введення непомірних податків тощо). На кожному конкретному етапі розвитку суспільства пріоритет у взаємодії сфер належить будь-якій сфері, але все ж утворення нових економічних відносин визначає розвиток тієї чи іншої сфери, фізіо-номію суспільства, характер надбудовних формувань і утворень. Вза-ємодія сфер виражається у спільному здійсненні функцій, у взаємо-дії організацій і установ, нормативних систем. Дещо інший характер має взаємодія економіки з соціальними процесами, бо соціальне не становить особливої сфери суспільства. Соціальне не має власної сфери, соціальні спільності взаємодіють у всіх сферах суспільства. Через соціальне здійснюється і взаємодія економіки з іншими сфе-рами суспільства. Економіка впливає на інші сфери частіше опосеред-ковано, через соціальні спільності, які функціонують в усіх сферах суспільства, через поведінку соціальних спільностей, діяльність їх. У сфері економіки соціологія вивчає соціальне: суб'єкти, носії економічних відносин, їх взаємодію, ролеву поведін-ку, організаційно-нормативні форми йо-го закріплення, соціальні механізми, що здійснюють функціону-вання, розвиток економіки. Якщо економіка розглядає людину як елемент трудових ресурсів, як умову виробництва, то соціологія розглядає людину як суб'єкт економічних і соціальних процесів. Під впливом внутрішньої і зовнішньої регуляції в суспільстві складається соціальна взаємодія. Якщо внутрішня регуляція зв'язана з потребами, інтересами, цінностями соціальних спільностей, що 5 формуються під впливом соціально-економічного становища * спільностей, то зовнішня регуляція зв'язана з системою управлін-ня економікою, з культурою суспільства, з впливом різних факто-рів, що діють в суспільстві. Соціальний механізм — це складна взаємодія поведінки соціальних спільностей в сфері економіки і внутрішньої і зовнішньої регуляції поведінки соціальних спільностей. Соціальний механізм — складна взаємодія поведінки внутрішніх її збудників і факторів, що вплива-ють на поведінку (соціально-економічне становище соціальних спіль-ностей, різні соціальні інститути, культура та ін.) активність суб'єк-та, виступає способом функціонування соціального механізму розвитку економіки. Соціальний механізм розвитку економіки скла-дається: система управління економікою, соціально-економічне ста-новище соціальних спільностей, культура суспільства, діяльність і по-ведінка соціальних спільностей та результати соціально-економічного розвитку суспільства. Основні елементи соціального механізму .роз-витку економіки відображають соціальну активність соціальних спіль-ностей, на яку впливають соціально-економічне становище, культу-ра суспільства, система управління. Результат соціально-економічного розвитку (рівень розвитку продуктивних сил, національний доход, соціальні якості працівників та ін.) впливає на становище соціальних спільностей і опосередковано впливає на активність. Результати вив-чаються органами управління, які вносять корективи в становище соціальних спільностей, оплати їх праці, розподіл національного до-ходу та ін. Культура суспільства впливає на поведінку соціальних спільностей, а, отже, і на результати, а через них на управління і становище соціальних спільностей та ін. Структура економіки Економіка - соціальний інститут має соціального інституту складну структуру. Це сукупність конкрет-ніших інститутів виробництва, розподілу, Обміну та споживання. Це сукупність інституціоналізованих секто-рів економіки: державного, кооперативного, приватновласницького, індивідуального. Структури соціальних механізмів, що взаємодіють, становлять сукупність елементів: економічна свідомість, економічні нормативи, організації, установи і економічні відносини. Економічна свідомість — це погляди, потреби, інтереси, ідеї, уявлення, настрої, переконання стосовно економічних процесів і явищ, власне соціаль-но-економічне становище, трудова діяльність, її оплата, винагород-ження,- ставлення до професії просування по службі і можливості соціального переміщення, ставлення до власності, можливості еко-номічної самостійності та ін. Та соціологія вивчає не взагалі свідо-мість, а функціонування реальної свідомості, визначальну конкретну поведінку. Складна і суперечлива і масова реальна практична свідомість. У масовій свідомості існують різнорідні поля, шари свідомості. Свідо-мість включає базовий шар, ціннісні утворення у вигляді нових систем, старих і нових стереотипів і нестійке швидкоминуче ста-новище, що зазнає впливу. Значна нестійкість, суперечливість ха-рактерна і для свідомості в умовах загальної кризи суспільства. На нові складні ситуації свідомість реагує масовими неврозами, мі-фами врятування, нігілізмом, песимістичними настроями та ін. Сло-весна поведінка визначається складними взаємодіями глибинних особливостей свідомості (цінностей, потреб та ін.) з поверховими шарами. Часто фіксуються суперечності між ціннісними орієнта-ціями і соціальними установками і реальною дійсністю. Відбува-ється постійний процес інституалізації економічних поглядів. Це утверджується певними якостями, цінностями працівників, їх еко-номічних ролей і норм поведінки. Нові норми, нові організаційні структури, багато професійних і посадових ролей саме і виникає в процесі розвитку. З середини 90-х років в Україні появились з впровадженням ринкових форм нові ролі, сталась і девальвація економічних ролей, зв'язаних з багатоланковим галузевим управ-лінням та ін. Соціальна роль визначається місцем соціальних спільностей в сис-темі економічних відносин, пануванням певного типу економічних стосунків. Поведінка залежить від того, що в системі приватновлас-ницьких відносин, що базуються на державній власності, реалізують свої ролі соціальні спільності в умовах панування адміністративних або економічних методів управління. Розвиток економічних зв'язків, взаємодія їх приводить до появи стійких економічних відносин між виробниками і споживачами, між власниками та орендарями і ви-робниками та ін. Нові моменти виникають у відносинах господарсь-кої діяльності, відносинах занятості, поділу праці та ін. Змінюються і інститути планування, стимулювання, відбору та розстановки кад-рів, зв'язані з управлінням економікою. Це надає особливі форми економічним відносинам. Взаємодія економічної свідомості, яка вис-тупає у вигляді внутрішнього збудника економічної діяльності з зов-нішніми збудниками інституціоналізованими формами економіки та іншими соціально-політичними і економічними факторами, стано-вить соціальний Перша функція, підтримка і розвиток форм суспільного поділу праці. Це досягається за рахунок відтворення трудових ресурсів, розподіл робо-чих місць та перерозподіл кадрів. Для реалізації функції важливі гнучкі механізми розподілу та перерозподілу кадрів, забезпечення їх мобільності. В сучасних умовах відчувається нестача ряду професій, зокрема робітників вищої кваліфікації. Гострою є проблема становища наукових пра-цівників. Друга функція. Стимулювання. Стимулювання забезпечує посилення стимулів до праці, економічна заінтересованість у праці. Дослідження, здій-снені в 80-х, а потім в 90-х роках показали, що в повну міру працювала лише третина робітників. Тут негативно впливали порівняльні тенденції в оплаті праці, відсутні необхідні умови, низький рівень організації праці та ін. Таке становище приводило до переключення кваліфікованих працівни-Матеріальне і духовне виробництво інтегрують в єдине ціле — відтво-рення людьми своїх суспільних відносин. Люди формують свідомість, змі-нюють продукти свого мислення тому, що без сумнівів і поза свідомістю було б неможливим їх справжнє спілкування, сам факт встановлення сус-пільного зв'язку між ними. Свідомість не просто відображає вже існуючий суспільний зв'язок, а й бере активну участь у процесі його формування. Активна роль свідомості у відтворенні людьми суспільного життя не обме-жується лише її участю в матеріальному виробництві, не охоплює всю сфе-ру суспільної, соціально-перетворювальної практики. Свідомості належить виключна роль в удосконаленні знарядь праці й технологічної бази вироб-ництва, у реформуванні суспільних відносин, у встановленні нових форм соціального спілкування між людьми. Саме у сфері суспільної свідомості на базі вже утворених відносин виробляються ідеальні форми спілкування, що протягом подальшого суспільного розвитку служать свідомо прийнятим ус-тановкам, меті, орієнтирам соціально утворювальної діяльності. Свідомість, що служить певним ідеальним ланцюгом, програмою, ідейним збудником мотивів соціально-практичної діяльності, сама повинна бути вироблена, сфор-мована відповідно до наявних умов і обставин. Суспільний характер духовної праці, що виробляє ідеальну форму сус-пільних відносин, тобто суспільну форму свідомості — головна, визначальна ознака духовного виробництва. Природа праці, яка реалізується в матері-альному і духовному виробництві, однакова. Це суспільна праця, що має властивість виробляти не просто речі, послуги або ідеї, а й суспільні відноси-ни у формі речей, послуг та ідей. Духовне виробництво органічно пов'язане з матеріальним виробництвом. Фіксуючи особливу роль духовного вироб-ництва в єдиній системі суспільного виробництва, важливо відмітити те, що ця роль реалізується в суспільстві внаслідок відокремлення його від матері-ального виробництва, тобто в результаті суспільного поділу праці. Відносна самостійність духовного виробництва зумовлена наявністю розумового багатства й особливими функціями — виробництва і відтворення суспільних відносин. У розвитку духовне виробництво визначається потребами функці-онування цілісного суспільного виробництва, і суть його визначається соці-ально-культурним середовищем та специфікою самого духовного виробниц-тва. В залежності від конкретно-історичних потреб соціального розвитку його сутність конкретизується та реалізується через ряд самостійних, але взаємопов'язаних функцій: відтворення нових ідей, вироблення і відтворен-ня знань, виробництво нових технологій, формування суспільної думки і т. п. Нові ідеї виникають тоді, коли в суспільстві виникає потреба в них, викликана неможливістю розв'язати наявні ситуації, складні життєві питан-ня системою старих методів і засобів. У процесі розвитку та чи інша думка набуває суспільного характеру і вже неможливо категорично стверджувати відносно її змісту, що та чи інша ідея — продукт індивідуальної думки. Суб'єкт духовної діяльності, який продукує ідеї, безперечно, включений до звичай-ної свідомості й розділяє її обмеження й пристрасті. Але тоді ж суб'єкт організує свій розумовий духовний досвід у системі категорій і понять тієї форми свідо-мості, яка утворилася до нього. Перехід від звичайної свідомості на рівень теоретичного знання не звільняє індивіда від зв'язку з практичними інтереса-ми певних соціальних спільностей, прошарків.
1 2 3 4 5 Категория: Соціологія \| Добавил: DoceNt (12.07.2016)
Просмотров: 470 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: