РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: ТЕОРІЇ АҐРЕСИВНОСТІ В СОЦІОЛОГІЇ - Соціологія - Реферати - Каталог статей

ТЕОРІЇ АҐРЕСИВНОСТІ В СОЦІОЛОГІЇ У статті автор звертається до поглядів науковців на проблему явища аґресивності в суспільстві, проводить теоретичний аналіз підходів до визначення причин аґресії. In the article the author addresses to the views of scientists about a problem of the phenomenon of aggression that societies have, the author also conducts the theoretical analysis of approaches to define the reasons of aggression. Проблема агресивної поведінки особистості вже майже півстоліття є об'єктом досліджень у різних гуманітарних науках (психології, біології, соціології, екології). Аґресивність є складним і багатогранним явищем, саме тому в центрі уваги дослідників стали такі аспекти проблеми, як біологічні й соціальні детермінанти аґресії, механізми її засвоєння, умови, що визначають прояви аґресії, індивідуальні та статевовікові особливості аґресивної поведінки, способи запобігання аґресії. Наявність надзвичайно високої концентрації аґресії в суспільстві і відсутність однозначного й адекватного наукового визначення цього складного феномена роблять проблему дослідження аґресивності однією з найбільш актуальних проблем сучасності, важливим теоретичним і практичним завданням. Питання, пов'язані з людською аґресивністю, присутні в багатьох соціологічних і психологічних дослідженнях. Існує безліч теоретичних обґрунтувань виникнення аґресії, її природи і чинників, що впливають на ії прояви. Всі дослідження аґресії можна умовно поділити на біологічні та соціальні теорії. Прихильники біологічних теорій виникнення аґресії стверджують, що аґресивна поведінка за своєю природою інстинктивна. Відповідно до цього підходу, аґресія виникає тому, що люди генетично «запрограмовані» на подібні дії. Нобелівський лауреат К. Лоренц писав: «Аґресія, прояв якої часто ототожнюється із проявом «інстинкту смерті», - це такий же інстинкт, як і всі інші, і в природних умовах також, як і вони, служить збереженню життя й виду. У людини, котра власною працею занадто швидко змінила умови свого життя, аґресивний інстинкт часто призводить до згубних наслідків, але аналогічна, хоча не настільки драматична, справа і з іншими інстинктами» [3, с. 56]. К. Лорен стверджував, що в організмі тварин і людей постійно накопичується енергія аґресивного потягу, причому накопичення відбувається доти, доки в результаті впливу відповідного пускового подразника ця енергія не розрядиться [2, с. 80]. Таким чином, розгортання явно аґресивних дій є спільною функцією: Кількості накопиченої аґресивної енергії. Наявності стимулів, що полегшують розрядку аґресії. Але чим більша кількість аґресивної енергії в цей момент, тим менший стимул потрібний для того, щоб аґресія виплеснулася зовні, тобто аґресивна поведінка може виплеснутися спонтанно. Послаблення аґресії можливе шляхом різних дій. Лоренц стверджував, що любов і дружні відносини можуть виявитися несумісними з вираженням відкритої аґресії і можуть блокувати її прояви [3, с. 86]. З. Фрейд указував: джерелом аґресивної поведінки виступає Танатос - інстинктивний потяг до смерті й руйнування. Фрейд, обговорюючи питання запобігання військових конфліктів, указував на інстинктивні прагнення до руйнування, вважаючи безплідними спроби призупинити цей процес. На його думку, завдяки суспільному проґресу цьому антисоціальному прагненню можна лише надати більш адекватної і нешкідливої форми розрядки [2, с. 80]. Прихильники соціальних теорій виникнення агресивності дотримувалися іншої думки. Так представником біхевіорізму Д. Доллардом була запропонована фрустраційна теорія агресії, що протиставляється вищеописаним. Тут аґресивна поведінка розглядається як ситуативний, а не еволюційний процес [4, с. 81]. Основні положення цієї теорії звучать так: фрустрація завжди приводить до аґресії в будь-якій формі; аґресія завжди є результатом фрустрації. Що стосується спонукання до аґресії, то тут вирішальне значення мають три фактори: Ступінь очікуваного суб'єктом задоволення від майбутнього досягнення мети; Сила перешкоди на шляху досягнення мети; Кількість послідовних фрустрацій [4, с. 85]. Тобто чим більше суб'єкт очікує задоволення, чим сильніше перешкода й чим більша кількість реакцій блокується, тим сильніше буде поштовх до аґресивної поведінки. А якщо фрустрації випливають одна за іншою, то їх сила може бути сукупною, й це може викликати аґресивну реакцію більшої сили. Коли з' ясувалося, що індивідууми не завжди реагують аґресією на фрустрацію, Доллард і співавтори дійшли висновку, що подібна поведінка не проявляється в момент фрустрації, насамперед, через можливість покарання. У цьому випадку відбувається «зміщення», у результаті якого аґресивні дії спрямовуються на іншу людину, напад на яку асоціюється з найменшим покаранням [4, с. 83]. Доллард припустив: будь-який акт аґресії являє собою фрустрацію, що збільшує спонукання до аґресії (рівень аґресії). І, навпаки, здійснення будь- якого акту аґресії (реалізація аґресивних імпульсів) повинно це спонукання знижувати. В психоаналітичній термінології таке звільнення називається катарсисом. Будь-який прояв аґресії, на думку Долларда, являє собою катарсис, який знижує На думку вченого, аналіз аґресивної поведінки вимагає врахування трьох моментів: Способів засвоєння подібних дій; Факторів, що провокують їх появу; Умов, за яких вони закріплюються [7, с. 291]. У процесі експериментальних досліджень Бандура розробив «гіпотезу моделі», згідно з якою аґресивна поведінка є результатом спостереження й наслідування (научення) аґресивним діям інших людей і телевізійних персонажів. Істотне значення приді- спонукання до будь-яких інших актів аґресії. Але після здійснення такої дії аґресивна тенденція не повинна зникнути повністю, вона тільки знижується. Деякі зміни до теорії вніс Міллер: фрустрація породжує різні моделі поведінки, а аґресія є лише однією з них. Міллер запропонував особливу модель, що пояснює появу зміщеної аґресії - тобто тих випадків, коли індивідууми проявляють аґресію не стосовно своїх фрустраторів, а стосовно зовсім інших людей. Він припустив, що у подібних випадках вибір аґресором жертви, у значній мірі, обумовлений трьома факторами: силою спонукання до аґресії; силою факторів, що гальмують дану поведінку; стимульною подібністю кожної потенційної жертви із фрустрованим фактором [4, с. 91]. Міллер думав, що бар'єри, що стримують агресію, зникають більш швидко, ніж спонукання до подібної поведінки, у міру збільшення подібності зі фрустрованим аґентом. Зміщена аґресія, найбільш імовірно, буде реалізована на тих мішенях, у відношенні яких сила гальмування є незначною, але в яких відносно висока стимульна подібність із фрустратором. Теорія Міллера викликала багато суперечок. Зильманн писав, що модель цілком будується на допущенні того, що придушення аґресії генералізується в меншому ступені, ніж спонукання до аґресивної поведінки [2, с. 81]. На відміну від інших теорій, теорія соціального научення, запропонована канадським вченим Бандурою, пояснює засвоєння, провокацію і реґуляцію аґресивної поведінки. Ця теорія зазначає, що аґресія являє собою засвоєну поведінку в процесі соціалізації через спостереження відповідного способу дій і соціальне підкріплення, тобто йде процес научення орієнтованої на зразок людської поведінки. ляється навчанню, впливу первинних посередників соціалізації, а саме батьків, на навчання дітей аґресивної поведінки. Було доведено, що поведінка батьків може виступати як модель аґресії і що в аґресивних батьків звичайно бувають аґресивні діти. Ця теорія також стверджує, що засвоєння людиною широкого діапазону аґресивних реакцій - пряме заохочення такої поведінки. Одержання схвалення за аґресивні дії підвищує ймовірність того, що подібні дії будуть повторюватися й надалі. Разом з тим, істотне значення має результативна аґресія, тобто досягнення успіху при використанні аґресивних дій. Соціальне заохочення й покарання відноситься до спонукання аґресії. Варто зазначити, що ця теорія надає більше можливостей запобігти й контролювати людську аґресію. Тому є дві причини: Відповідно до теорії, аґресія - придбана модель соціальної поведінки. Звідси може бути ослаблена за допомогою процедур (усунення умов). Соціальне наученння припускає прояв аґресії людьми тільки в певних соціальних умовах [7, с. 205]. Зараз теорія соціального научення є найбільш ефективною в пророкуванні аґресивної поведінки, особливо якщо є відомості про аґресора й ситуацію соціального розвитку. В теорії Л. Берковітца детермінантами аґресії являються гнів і пускові подразники. Аґресія часто є результатом холодного беземоційного розрахунку, і тоді її найкраще називати цілеспрямованою або ж інструментальною, але ніяк не емоційною [5, с. 341]. Завдяки багаторічним дослідженням, Берковітц уніс найбільш значні уточнення у фрустраційну теорію: Фрустрація - один з безлічі різних аверсивних стимулів, який здатен лише спровокувати аґресивні реакції, але не призводить до аґресивної поведінки, скоріше, створює готовність до аґресивних дій. Подібна поведінка виникає тільки тоді, коли наявні відповідні передумови до аґресії - середовищні стимули, пов'язані з актуальними або попередніми факторами, що провокують злість, або аґресією в цілому. Стимули набувають властивості провокувати аґресію, тобто потенційно можуть викликати аґресію через процес, подібний із класичним виробленням умовних рефлексів. До ослаблення аґресивного наміру призводять успішні атаки, що супроводжуються заподіянням збитку об' єкту аґресії. Неможливість домогтися бажаного результату сама по собі не є передумовою аґресії. Рівень і непередбаченість фрустрації породжують негативні емоції, їх наявність необхідна для виникнення аґресивних намірів [5, с. 351]. Чи спричинить фрустрація за собою аґресію, чи ні, залежить від інтерпретації індивідуумом ситуаційних факторів і від його емоційної реакції на них. Л. Берковітц припускає, що сцени насильства служать своєрідними стимуляторами порушення й імпульсивної поведінки у глядачів (за принципом каталізатора, що прискорює хід хімічної реакції). Такі сцени виступають стимуляторами, що запускають певні когнітивні процеси (викликають аґресивні спогади, ідеї), що вже, у свою чергу, приводить до аґресивної поведінки [5, с. 267]. Відмовившись від твердження, що причиною аґресії є фрустрація, Л. Берковітц вводить дві проміжні величини [2, с. 82]: гнів (як спонукальний компонент); пускові подразники (ключові ознаки, які спричиняють і запускають аґресію). Гнів виникає тоді, коли досягнення цілей, на які спрямована дія суб'єкта, блокується ззовні. Однак сам по собі він ще не викликає аґресії. Для її виникнення необхідні адекватні їй пускові подразники (зброя, ніж, камінь, які помітила людина). Сила аґресивної реакції на деяку перешкоду залежить від інтенсивності гніву і зв'язку між його збудником і пусковою ознакою. Пізніше Л. Берковітц дещо модифікував свою теорію, вказавши, що пусковий подразник не є обов'язковою умовою переходу від гніву до аґресії. Вчений припустив, що поява відповідного (адекватного) аґресії ключового подразника (наприклад, зброї, яку помітила людина), може збільшити інтенсивність аґресивної дії. Якщо поруч знаходиться зброя, то аґресивність людини буде збільшуватися, але лише за умови актуалізації її аґресивної мотивації. Для того, щоб ключові подразники (зброя, ніж тощо) спонукали аґресію, вони повинні змістовно відповідати аґресивному стану. У разі відсутності аґресивної мотивації (або гніву) ключові подразники не спричиняють аґресії [5, с. 360]. Таким чином, з вищевказаних теорій, що пояснюють природу аґресивності, можна зробити наступні висновки: Аґресивність може бути не тільки жорстокою, але й нормальною реакцією індивідуума в ході боротьби за виживання; Прояв аґресії пояснюють біологічні й соціальні фактори; Аґресивні дії можуть бути ослаблені або спрямовані в соціально прийнятні рамки за допомогою позитивного підкріплення неаґресивної поведінки, орієнтації людини на позитивну модель поведінки, зміни умов, що сприяє прояву аґресії. Розглянувши основні теорії, що пояснюють природу аґресивності, можна зробити наступні висновки. Поняття «аґресія» й «аґресивність» були вперше перетворені Фрейдом в об'єкт наукового аналізу. Аґресія розглядалася як реакція на блокування лібідозних імпульсів і не трактувалася як невід'ємна частина життя. В психоаналітичному трактуванні джерелом аґресивної поведінки виступає Танатос - інстинктивний потяг до смерті й руйнування. Але не існує жодного експериментального дослідження, яке б свідчило про наявність потягу до смерті у психічно здорових людей. Іншого розуміння дотримувався К. Лоренц, який указував, що аґресія - це прояв, який існує у всіх ссавців. Але саме він може слугувати збереженню життя й виду, особливо в умовах атаки інших тварин. Теорія Д. Долларда і Д. Міллера розглядає аґресивну поведінку як ситуативний процес, що виникає через соціальні умови існування. Фрустрація завжди приводить до аґресії в будь-якій формі, а аґресія завжди є результатом фрустрації. На відміну від інших, теорія Бандури вказує на те, що аґресія являє собою засвоєну в процесі соціалізації поведінку, що виникає через спостереження відповідного способу дій і соціальне підкріплення. Істотне значення приділяється навчанню, впливу первинних посередників соціалізації, а саме прикладів батьків та вихователів, які практично навчають дітей агресивній поведінці. Л. Берковітц зазначає, що агресія часто є результатом холодного беземоційного розрахунку, і тоді її найкраще називати цілеспрямованою або ж інструментальною, але ніяк не емоційною. Таким чином, не існує єдиної думки щодо визначення аґресії і причин її виникнення. Жодна з теорій не може дати повну відповідь на ці питання, але у сукупності висунуті теорії і результати експериментальних досліджень соціальних психологів біхевіористичного напрямку дають можливість охопити і розглянути різноманітні причини аґресивної поведінки української молоді. Особливу увагу, на наш погляд, слід приділити сімейному вихованню дітей, впливу соціального оточення і засобів масової інформації. ЛІТЕРАТУРА Хьелл, Л., Зиглер, Д. Теории личности: основные положения, исследования и применение. - СПб., 2003. - 112 с. Занюк С.С. Психологія мотивації та емоцій: Навч. посібник для студентів гуманіт. факультетів ВНЗ. - Луцьк: Ред.-вид. відд. Волин, держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 1997. - 180 с. Лоренц К. Агрессия (так называемое зло) - М.: «Прогресс», «Универс», 1994. - 272 с. Бэрон, Р., Ричардсон, Д. Агрессия. - СПб.: Изд-во «Питер», 1998. - 336 с. Берковитц Л. Агрессия: причины, последствия и контроль. - СПб.: ПРАЙМ ЕВРОЗНАК, 2001. - 512 с. Хьелл Л., Зиглер Д. Теорії особистості. - С.-Петербург.: изд-во «Питер-прес», 1997. - 608 с. Бандура А., Уолтерс Р. Подростковая агрессия. Изучение влияния воспитания и семейных отношений. - М.: Апрель Пресс, изд-во ЭКСМО-Пресс, 1999. - 512 с. Іванова В.В. Причини та форми аґресивної поведінки підлітків // Практична психологія та соціальна робота. - № 5. - 2000. - С. 14-16. З. Фрейд «Я» и «Оно». Кн. 1. - Тбилиси: «Мерани», 1991. - 397 с. Божович Л. Проблемы формирования личности. - М.: Педагогика, 1995. - 264 с. Майерс Д. Социальная психология. - СПб.: Питер, 1999. - 688 с.
1 2 3 4 5 Категория: Соціологія \| Добавил: DoceNt (14.06.2016)
Просмотров: 328 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: