РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Теорія та практика конкретних соціологічних досліджень - Соціологія - Реферати - Каталог статей

Теорія та практика конкретних соціологічних досліджень Екскурс в історію Перші відомості про проведення соціального обліку людей відносяться до найдавнішої історії людства і стосуються встановлення чисельності населення, здатного носити зброю і платити податки. Збереглися письмові свідчення про проведення таких обліків у найдавніших державах Азії й Африки ще в третьому тисячолітті до нашої ери. Так, за свідченням давньогрецького історика Геродота, скіфський цар Аріантас для визначення числа своїх підданих наказав кожному з них під страхом смертної кари принести по одному наконечнику стріли. А Тамерлан для проведення обліку своїх воїнів наказав їм покласти у визначеному місці по одному каменю. У деяких давньогрецьких храмах приносили жертви богам при народженні 1 дитини — певну мірку пшениці, у випадках смерті людини — мірку j ячменю. В античну епоху облік населення доручався спеціальним чиновникам-1 цензорам. З цього часу переписи стали називати цензами. Розроблялися відповідні правила переписів. Наприклад, кожний громадянин Риму під клятвою сповіщав про себе такі дані: ім'я і вік — свої і членів своєї сім'ї, величину рухомого і нерухомого майна. Громадяни, які намагалися ухилитися від обліку або подавали неправильні дані, суворо каралися. У давніх переписах не враховувалося жіноче населення (його почали ] враховувати лише із середини XVIII ст.), а також духовенство, яке традиційно не обкладалося податками. В Україні як і в Росії перші переписи населення проводилися в XI-XII ст. Як і в інших країнах, їх мета була традиційною — визначити число j воїнів і людей, які мали платити своїм князям данину. В XIV — XV ст. проводилися так звані «князівські» переписи в окремих містах і поселеннях, в основному за вказівкою Івана Калити, Івана ІІ, Дмитра Донського та інших князів. Переслідуючи, як правило, фінансові цілі, названі переписи мали в різні періоди різні одиниці обліку залежно від того, що виступало одиницею оподаткування. Податок збирали „з чоловіка”, «з двору», «з плуга» і т.п. XVII ст. переписи в Україні були поземельними, що відповідало сільськогосподарській основі господарства тих часів. З розвитком ремісництва і торгівлі одиницею оподаткування стає двір, тобто окреме господарство. У XVIII—першій половині XIX ст. у багатьох європейських країнах, а також в Росії приймаються законодавчі акти, які встановлювали регулярне проведення переписів населення. У Франції такий закон був прийнятий у 1791 році, у Великобританії — в 1800, в Росії — 1743, в СІЛА — у 1787 році. Важливою особливістю цього періоду є розширення уявлень про соціальні функції статистики, яка містила різноманітну інформацію практично з усіх сфер життя — економічної, демографічної, соціально-політичної, духовної. У другій половині XIX ст. статистика одержала статус самостійної науки. А паралельно зі статистикою розвивається нова наука – соціологія. Що стосується емпіричної соціології, основною функцією якої є вивчення громадської думки та різноманітних, соціальних процесів, то вона винкла у 20-х роках XX ст. у США на основі теоретичної соціології. Першими працями у галузі емпіричної соціології були дві книги, які вийшли з друку в один і той же рік у різних містах США. Це книга Уільяма Томаса і Флоріана Знанецького «Польський селянин у Європі і Америці» (Бостон, 1921 р.) і книга Роберта Парка і Едварда Берджеса «Вступ до науки соціології» (Чикаго, 1921 p.). Книга Томаса і Знанецького була дослідженням умов життя сімей польських селян, які емігрували з Польщі до США. Вона написана на багатому емпіричному матеріалі. Щодо книги Парка і Берджеса, то це був перший підручник з емпіричної соціології. 20 — 30-ті роки — це період інтенсивного утвердження емпіричної соціології в системі інших наук. Він характеризується величезною кількістю емпіричних досліджень, виникненням спеціальних дослідницьких бюро, центрів та інститутів. Проблематика досліджень була найрізноманітнішою: це дослідження сім'ї, расових та етнічних відносин, і класової боротьби, проблем злочинності та інше. Незважаючи на строкатість проблематики досліджень цього періоду, спостерігалося також прагнення виділити чисто соціологічну проблематику, що сприяло перетворенню соціології в самостійну і незалежну науку. Соціологія в ці роки прагне розмежуватися з філософією, політекономією, історією та іншим» науками. У1949 році вийшла з друку книга відомого американського соціолога-теоретика Роберта Мертона «Соціальна теорія і соціальна структура», де її автор виступив із заявою про необхідність взаємодії емпірії з теорією і зазначав, що кінець 40-х років є етапом реалізації цього побажання. У 50-х роках було проведено ряд всесвітніх соціологічних конгресів. Зокрема, III Всесвітній конгрес соціологів, який проходив у 1956р. в Амстердамі, відобразив ще картину нестримного захоплення емпіризмом. На IV Всесвітньому конгресі у Мілані (1959 р.) виступи провідних соціологів світу уже були присвячені критиці однобічного емпіризму і закликам поєднати емпіричні дослідження із соціологічною теорією. Види соціологічних досліджень У найбільш загальному вигляді соціологічне дослідження можна визначити як систему логічно послідовних методологічних, методичних і організаційно-технічних процедур, пов'язаних між собою єдиною метою: отримати достовірні дані про явище чи процес, які вивчаються, про тенденції та протиріччя їх розвитку, щоб ці дані можна було використати в практиці управління суспільним життям. Соціологічні дослідження включають чотири етапи, що змінюють один одного: підготовку дослідження; збір первинної соціологічної інформації, під якою слід розуміти отримання в ході соціологічного дослідження в різній формі неузагальнені відомості (наприклад, відповіді опитуваних на запитання анкети, інтерв'ю, записи дослідника в картках спостереження та інше), що підлягають подальшому опрацюванню та узагальненню; підготовку зібраної інформації до обробки та її обробку; аналіз отриманої інформації, підбиття підсумків дослідження, формулювання висновків та рекомендацій. Конкретний вид соціологічного дослідження обумовлюється характером поставлених завдань і цілей. Саме у відповідності з ними і розрізняють три основних види соціологічних досліджень: розвідувальне, описове і аналітичне. Розвідувальне (пілотажне, зондажне) дослідження розв'язує досить обмежені за своїм змістом завдання. Воно охоплює, як правило, незначні досліджувані сукупності і базується на спрощеній програмі й стиснутому за об'ємом інструментарії. Інструментарієм в соціології називають методичні документи, за допомогою яких здійснюється збір первинної інформації. До них належать: анкета, бланк-інтерв'ю, листок опитування, бланк-карти та інше. Розвідувальне дослідження застосовується для попереднього ознайомлення з певним процесом чи явищем. Необхідність в такому етапі, як правило, виникає тоді, коли проблема або мало, або взагалі не вивчена. Він успішно застосовується для отримання додаткової інформації про предмет і об'єкт, для уточнення гіпотез і задач. Виконуючи допоміжні завдання, розвідувальне дослідження виступає в якості постачальника оперативних даних. В цьому розумінні можна говорити про такий його різновид, як експрес-опитування, мета якого полягає в отриманні окремих відомостей, що найбільше цікавлять дослідника на даному етапі. З допомогою оперативних опитувань визначають ставлення людей до актуальних подій і фактів (так званий зондаж громадської думки), а також рівень ефективності щойно проведених заходів. Досить часто такі опитування застосовують для оцінки проведення і наслідків різних суспільно-політичних кампаній. Здебільшого при проведенні розвідувального дослідження використовують будь-який один із найдоступніших методів збору первинної соціологічної інформації, що дає змогу зробити це у найкоротший термін. Окрім цього, якщо мова йде про уточнення предмета чи об'єкта широкомасштабного дослідження, може бути використаний аналіз спеціальної літератури, а також проводитись опитування компетентних спеціалістів (експертів) або осіб, що досконало знають характерні риси та особливості об'єкта дослідження. Описове дослідження—складніший вид соціологічного аналізу, який дає змогу скласти цілісне уявлення про досліджуване явище, його структурні елементи. Осмислення, облік такої всебічної інформації допомагають краще розібратись в обстановці, глибше обґрунтувати вибір засобів, форм і методів управління Суспільними процесами. Описове дослідження проводиться за повною, детально розробленою програмою та на основі методично апробованого інструментарію. Його методологічне і методичне забезпечення робить можливим угрупування і класифікацію елементів за тими характеристиками, що виділяються в якості суттєвих. Описове дослідження здебільшого застосовується в тих випадках, коли об'єктом служить відносно велика група людей. Це може бути колектив великого підприємства, де працюють люди різних професій і вікових категорій, що мають різний стаж роботи, рівень освіти і т.д., або населення міста, району, області, регіону. В таких випадках виділення в структурі об'єкта відносно однорідних груп дає можливість зробити почергову оцінку, порівняння і співставлення цікавих для дослідника характеристик, а також виявити наявність чи відсутність зв'язків між ними. Вибір методів збору інформації в описовому дослідженні визначається його завданнями і спрямованістю. Поєднання різних методів підвищує об'єктивність, повноту соціологічної інформації і, відповідно, дає змогу зробити обґрунтовані висновки і рекомендації. Аналітичне соціологічне дослідження ставить за мету найбільш поглиблене вивчення явища, коли потрібно не лише описати структуру, а й дізнатись, що визначає його основні кількісні і якісні параметри. Виходячи з такого призначення, аналітичне дослідження має надзвичайно велику наукову і практичну цінність. Якщо в процесі описового дослідження встановлюється, чи існує зв'язок між характеристиками вивчаючого явища, то в процесі аналітичного дослідження з'ясовується, чи носять виявлені зв'язки причинний характер. Наприклад, якщо у першому випадку фіксується наявність зв'язку між задоволенням змістом роботи, що виконується та її продуктивністю, то в іншому -— розглядається, чи є це задоволення змістом роботи основною або неосновною причиною, тобто фактором, що впливає на рівень її продуктивності. Підготовка аналітичного дослідження вимагає значних затрат часу, детально розробленої програми і інструментарію. За використовуваними методами збору соціологічної інформації аналітичне дослідження носить комплексний характер. В ньому, доповнюючи один одного, можуть застосовуватися різні форми опитування, аналізу документів, спостереження. Безумовно, це вимагає вміння взаємопов'язувати, «стикувати» інформацію, отриману з різних каналів, дотримувати визначених критеріїв її інтерпретації. Тим самим аналітичне дослідження суттєво відрізняється не лише змістом підготовчого етапу та етапу збору первинної інформації, а й підходами до аналізу, узагальнення і пояснення отриманих результатів. Різновидом аналітичного дослідження можна вважати експеримент. Його проведення передбачає створення експериментальної ситуації шляхом змінювання в тій чи іншій мірі звичайних умов функціонування об'єкта. В процесі експеримента особлива увага приділяється вивченню «поведінки» тих факторів, які надають об'єктові нових рис і якостей. Підготовка і проведення будь-якого експерименту—справа кропітка, трудомістка і вимагає спеціальних знань і методичних навиків. Особливо це є важливим тоді, коли мова йде про впровадження нових форм організації і стимулювання праці, про зміни в суспільному і повсякденному житті людей. В даному випадку експеримент є не лише бажаним, а й необхідним. Він дає змогу уникнути випадковостей і непередбачуваних наслідків, впевненіше, з науковою обґрунтованістю впроваджувати в практику нові форми і методи управління. В залежності від того, розглядається предмет в статиці чи динаміці, можуть бути виділені ще два види соціологічних досліджень — разове та повторне. Разове дослідження дає інформацію про стан і кількісні характеристики будь-якого явища чи процесу на момент його вивчення. І інформація в певному розумінні може бути названа статичною, оскільки відображає так би мовити миттєвий «зріз» об'єкта, не дає відповіді на питання щодо тенденцій його змінювання в часі. Такі дані можна отримати ще в результаті кількох досліджень, проведених послідовно через певні і часу. Подібні дослідження, що грунтуються на єдиній програмі та інструментарії, називаються повторними. В залежності від поставленої мети повторний збір інформації може проходити в два, три і більше етапи. Тривалість перерв між першою і повторною стадіями дослідження—найрізноманітніша, оскільки суспільні процеси наділені неоднаковою динамікою і циклічністю. Часто саме властивості об'єкта підказують часові інтервали повторних досліджень. Наприклад, якщо вивчаються тенденції в реалізації життєвих планів випускників середніх шкіл і перший раз їх опитували перед випускними іспитами в школі, то очевидно, найближчий термін повторного дослідження – після завершення прийомів у вузи, технікуми, коледжі чи влаштування роботу. Особливий вид повторного дослідження — панельне. Допустимо, в ході повторного дослідження виявляється рівень ефективності освіти. Здебільшого він визначається незалежно від того, як змінився об'єкт за період між початковою та повторною стадіями дослідження. Панельне ж дослідження передбачає неодноразове вивчення одних і тих же осіб через задані інтервали часу. Тому для панельних досліджень доцільно дотримувати таких інтервалів, які дають змогу максимально зберегти стабільність досліджуваної сукупності за її величиною та складом. Такі дослідження дають можливість поновлювати і збагачувати інформацію, що відображає динаміку, спрямованість розвитку. Ось така, в загальних рисах, побудована на різних основах, класифікація видів соціологічного дослідження. Доречним може бути запитання: «Чи існує залежність між явищами і видами соціологічних досліджень, з допомогою яких вони можуть бути вивчені?» Принципової залежності тут немає. Практично будь-яке явище може розглядатися на рівні розвідувального, описового чи аналітичного дослідження. В свою чергу, для будь-якого виду соціологічного дослідження не існує «заборони» на аналіз тих чи інших явищ і процесів: кожний спроможний дати про них певний обсяг наукової інформації. Якість соціологічної інформації, безумовно, буде кращою, якщо передбачити проведення пробного дослідження. Воно є способом перевірки обґрунтованості гіпотез і задач, а також методичного рівня інструментарію збору початкової соціологічної інформації. Пробне дослідження допомагає оцінити правильність побудови відповідної моделі вибірки і внести в неї у випадку необхідності певні поправки, уточнити деякі характеристики об'єкта і предмета дослідження, обґрунтувати витрати і терміни всіх дослідницьких процедур. Велике значення пробне дослідження має і для тренування групи досліджуваних. Пробне дослідження можна розглядати і як генеральну репетицію основного дослідження, що дає змогу зробити перші висновки про те, наскільки успішно пройшов етап підготовки до нього і яких результатів можна очікувати. Сказане разом з тим не означає, що сам соціолог у конкретному випадку нічим не зв'язаний у виборі того чи іншого виду дослідження. Направленість такого вибору кожен раз випливає, щонайменше, із двох обставин: мети, практичної і наукової доцільності дослідження, а також із сутності і особливостей того явища, яке передбачається вивчити. Яким чином ці обставини можуть заявити про себе, наприклад, при аналізі громадської думки? Якщо планується розвідувальне дослідження, то, виходячи із його призначення, передбачається виявити загальну реакцію громадської думки на це або інше питання. В свою чергу, описове дослідження передбачає отримання більш детальної характеристики стану громадської думки в поєднанні її раціональних, емоційних і вольових начал. Нарешті, аналітичне дослідження окрім опису стану, елементів і властивостей конкретної громадської думки покликане дати відповідь і на запитання про те, які на фактори породили саме таку думку, і якою мірою вона виступає збудником поведінки людей. Якщо обмежитись одномоментним замірюванням громадської думки, достатньо провести расове дослідження. Коли ж потрібні відомості про динаміку і тенденції її розвитку, організовують повторне дослідження. Варто зауважити, що мета оперативного вивчення громадської думки диктує вибір анкетного, групового або телефонного опитування в якості методу отримання первинної інформації. Якщо ж фактор часу не переважає, поряд з опитуванням можуть застосовуватись й інші методи збору соціологічних даних. Перед кінцевим вибором виду соціологічного дослідження незайвим буде реально оцінити і свої можливості, особливо глибину знань методики, техніки і організації, а також практичні навики. Програма соціологічного дослідження Програма містить теоретичне обґрунтування методологічних підходів і методичних прийомів вивчення певного явища чи процесу. Тільки добре продумана в усіх своїх складових програма соціологічного дослідження – необхідна умова його проведення на високому якісному рівні. Не випадково програму називають стратегічним документом, де висвітлюються концепція дослідження проблеми, ті питання, які особливо зацікавили організаторів і спонукали їх зробити спробу здійснити науковий Програма соціологічного дослідження поєднує в собі переважно детальне, чітке і завершене викладення наступних розділів: методологічна частина — формулювання і обґрунтування проблеми, визначення мети дослідження, встановлення об'єкта і предмета дослідження, логічний аналіз основних понять, формулювання гіпотез і завдань дослідження; методична частина — визначення досліджуваної сукупності, характеристика методів, які будуть використані для збору первинної соціологічної інформації, логічна структура інструментарію для збору цієї інформації, логічні схеми її опрацювання. Настільки об'ємна структура програми не плід наукової фантазії соціологів. Вона перевірена багаторічною практикою і допомагає уникнути помилок у процесі проведення самого дослідження і аналізу його результатів. Що ж стосується формулювання і обґрунтування проблеми дослідження, то вони виникають у зв'язку з необхідністю отримати повну уяву про реально існуючі протиріччя з намірами відшукати оптимальні шляхи і засоби їх розв'язання. Різні ситуації, що ставить перед нами життя, прийнято називати проблемою. Для ініціаторів і організаторів соціологічного дослідження проблема порівнювана із станом «знання про незнання» певних кількісних та якісних змін, тенденцій розвитку й інших характеристик будь-якого соціального явища або процесу. До речі, це може бути незнання дійсних причин плинності кадрів або зниження творчого потенціалу робітників і т.п. У процесі формулювання проблеми дослідники домагаються, щоб у ній найповніше відображалась і сама проблемна ситуація і основні протиріччя, що її визначають. Однак при цьому досить важливо уникати часто-густо надуманих проблем, тобто проблем, які або не відображають реальної соціальної ситуації, або давно вирішені. Варто остерігатись й іншого — висунення проблем надзвичайно широкого плану. Якщо з самого початку викликає труднощі надання формулюванню ясності і чіткості, то, можливо, з цим можна буде справитись надалі, в міру методологічної і методичної розробки решти частин програми. Інколи в процесі одного дослідження доводиться шукати відповіді на ряд проблем, що відбувається, як правило, у тих випадках, коли сама дослідницька програма націлена на багатопроблемний аналіз. Йти ж на вивчення кількох проблем у рамках одного дослідження недоцільно. По-перше, це ускладнює інструментарій, робить його громіздким, що може погіршити якість зібраної інформації. По-друге, втрачається оперативність дослідження, що в свою чергу призводить до застаріння даних, втрати їх актуальності, а інколи й практичного значення самого дослідження в цілому. Визначення мети дослідження передбачає здебільшого розв'язання або наукового, або практичного завдання, або і цього, й іншого одночасно. Варто ставити таку мету, реалізація якої вимагає надійних даних, які б дозволили виявити шляхи і засоби розв'язання найважливіших, вузлових на даний момент проблем, перевірити і встановити практичну віддачу і цінність форм та методів управління суспільним процесом чи явищем. Як уже відзначалось, наукова проблема не існує сама по собі і завжди передбачає ту спільноту людей та їх діяльність, з якими вона нерозривно пов'язана. Відповідно, об'єктом соціологічного дослідження в широкому розумінні виступає носій тієї чи іншої суспільної проблеми. Разом з тим причини виникнення проблеми можуть перебувати і за межами об'єкта дослідження. Це веде до розширення його масштабів, щоб можна було підійти ближче до її джерел. Чітке виділення об'єкта дає змогу правильно визначити предмет дослідження. Останній включає в себе ті сторони і якості об'єкта, які найповніше характеризують досліджувану проблему (приховані в ній протиріччя). Відповідно, предмет соціологічного дослідження постає як концентрований вираз взаємозв'язку проблеми та об'єкта дослідження. Логічний аналіз основних понять передбачає ряд таких методичних процедур, без яких не можливо втілити в інструментарії єдину концепцію соціологічного дослідження, а значить, реалізувати його ціль і завдання, перевірити правильність поставлених в ньому гіпотез. Суть цих процедур полягає в логічному структуруванні основних понять, які займають основне місце у визначенні предмета дослідження. Логічний аналіз передбачає точне, всебічне пояснення їх змісту і структури, а на цій основі визначається співвідношення елементів і властивостей конкретного явища, послідовне вивчення яких дає змогу скласти чітке та яскраве уявлення про нього. При дослідженні, наприклад, активності тієї чи іншої групи людей логічний аналіз основного поняття «соціальна активність» передбачає виділення таких його складових, як трудова активність, суспільно-політична активність, активність у сфері пізнання, культури і т.д. Розглядаючи потім кожне із них, можна ніби сходинками наближатись до визначення сутності різних сторін (елементів) предмета дослідження. Між логічним аналізом основних понять і видом соціологічного дослідження існує певна залежність. І чим складнішим буде його вид, тим об’ємнішою і розгалуженішою буде структура логічного аналізу основних У свою чергу характер аналізу основних понять має певний вплив на логіку підготовки інструментарію збору первинної соціологічної інформації. Реалізація мети дослідження ґрунтується на визначеній послідовності кроків, прийомів, способів і методів. Набір цих методів, а вірніше, направленість дослідження може бути поставлена при формулюванні гіпотез. Гіпотеза — це наукове передбачення, котре пояснює будь-який фактор, явище чи процес, яке слід підтвердити або заперечити. Звідси випливає, що попереднє висунення гіпотез може впливати на внутрішню логіку всього процесу дослідження. Безумовно, кожне соціологічне дослідження твориться на попередніх, явно чи неявно виражених передбаченнях про причини виникнення проблеми. В цьому розумінні гіпотези підсилюють значимість дослідження, підказують правильний вибір об'єкта дослідження і методу збору соціологічної інформації. Основне, щоб гіпотези, які висуваються, не сковували думку, передчасно не нав'язували кінцеві результати роботи. їх формулюють однозначно, уникаючи розпливчастих понять. Задачі соціологічного дослідження визначаються у відповідності з його метою й гіпотезами і, як і останні, можуть бути умовно розподілені на основні і додаткові. Основні задачі дослідження відображають пошук відповіді на основне запитання: які шляхи і засоби розв'язання досліджуваної проблеми? Не виключаються ситуації, коли висунення додаткових гіпотез вимагає з'ясування ще будь-яких запитань. Тоді й плануються додаткові задачі. Описові та аналітичні соціологічні дослідження, як правило, включають кілька основних задач, розв'язання кожної з яких передбачає реалізацію певної кількості зв'язаних *з ними додаткових задач. Так, аналізуючи відносини власності і особливості їх функціонування в якості додаткових задач, можна вивчити: а) оцінки всіх існуючих, у тому числі й таких, що тільки формуються, форм власності; б) переваги і пріоритети стосовно них; в) рівень ефективності способів і методів господарювання як специфічного прояву життя власності. Характеризуючи обов'язкові вимоги до програми соціологічного дослідження, варто звернути особливу увагу на інтерпретацію і операціоналізацію основних понять. Як би не трактувались основні поняття, цей процес безумовно носить логіко-пізнавальний характер, тобто вони завжди досягають інтерпретації. Основні поняття немовби задають хід дослідженню, диктують логіку вивчення проблеми і саме тому потребують вичерпної інтерпретації. Однак зробити її не завжди легко. Однією з причин є досить розповсюджене і вкорінене в масовій свідомості буденне уявлення, яке не повною мірою розкриває його зміст. Тому якщо соціолог вибере це буденне уявлення в якості єдиного орієнтира, то він наштовхнеться на значні труднощі. Всі виявлені на стадії інтерпретації конкретизуючі поняття також потребують свого пояснення, «своєї інтерпретації». Здійснюється вона у формі пошуку тих понять, котрі і характеризують складові основного поняття. На цьому етапі логічного аналізу інтерпретація поступається місцем іншій процедурі уточнення предмета дослідження. Ця процедура, що коротко іменується операціоналізацією, продовжує, а вірніше, деталізує інтерпретацію основних понять. Така деталізація полягає в розчленуванні складових основного поняття на цементи. Отримані при цьому простіші поняття прийнято називати Операційними. Таким чином, весь процес логічного аналізу основного поняття в соціологічному дослідженні складається з двох етапів: Виявлення головних сторін предмета дослідження шляхом інтерпретації такого поняття, яке точно і повністю виражає його сутність. Виявлення сукупності операційних понять, на які «розкладається» основне поняття. Загальна характеристика методів соціологічного дослідження У ході соціологічних досліджень найчастіше плануються наступні основні методи збору інформації, що входять до методичної частини програми. Аналіз документів. Цей метод дає змогу дізнатися про минулі події, спостерігати за якими уже не можливо. Вивчення документів досить часто дає змогу виявити тенденції та динаміку їх змінювання і розвитку. Джерелом соціологічної інформації виступає здебільшого текстове повідомлення, що міститься в протоколах, доповідях, резолюціях і рішеннях, публікаціях, листах і т.п. Особливу роль відіграє соціальна статистична інформація. Не менш важливого значення набуває контент-аналіз, який досить активно застосовується в дослідженнях засобів масової інформації і є незамінним методом групування текстів. Опитування—найпоширеніший метод збору первинної інформації, його допомогою отримують майже 90% всіх соціологічних даних. У кожному випадку опитування передбачає звертання до безпосереднього учасника і спрямоване на ті сторони процесу, які мало або не піддаються взагалі прямому спостереженню. Саме тому опитування незамінне, коли мова йде про дослідження тих змістових характеристик суспільних, колективних і приватних відносин, котрі приховані від зовнішнього спостереження і дають про себе знати лише в певних умовах і ситуаціях. Два основних різновиди соціологічного опитування: анкетування, інтерв'ю. При анкетуванні опитуваний сам заповнює анкету. За формою проведення воно може бути івдивідуальним або груповим. В останньому випадку за досить короткий проміжок часу можна опитати значну кількість людей. Воно може бути очним і заочним. Найпоширенішими є форми заочного опитування: поштове, через газету, журнал, радіо, телебачення. Сінтерв'ю передбачає особисте спілкування з Опитуваним, коли дослідник або його уповноважений представник сам ставить запитання і фіксує відповіді на них. За формою проведення воно може бути прямим і опосередкованим, наприклад, телефоном. Залежно від джерела (носія) первинної соціологічної інформації розрізняють масові і спеціалізовані опитування. При масовому опитуванні основним джерелом інформації є представники різних соціальних груп, діяльність яких безпосередньо не пов'язана з предметом аналізу. Учасниками масових опитувань прийнято називати респондентами. В спеціалізованих опитуваннях основним джерелом інформації є компетентні особи, чиї професійні або теоретичні знання, життєвий досвід дають змогу робити авторитетні висновки. Учасниками таких опитувань виступать експерти. Саме звідси походить така поширена назва опитувань в соціології, як експертні опитування або оцінки. , Соціологічне спостереження — це цілеспрямоване і систематизоване сприйняття будь-якого явища, риси, властивості і особливості якого фіксуються дослідником. Форми та прийоми фіксації можуть бути різними: бланк або щоденник спостереження, фото-, теле- або кіноапарат, інші технічні засоби. Особливістю спостереження як виду дослідження і як методу збору первинної інформації є здатність аналізувати і відтворювати життєвий процес. Тут можуть фіксуватися характер, поведінки, жести, міміка, вираження емоцій окремих людей і цілих колективів. Спостереження може застосовуватись при вивченні активності населення на зборах, мітингах. Окрім того, в практику соціологічних, зокрема соціально-психологічних досліджень, включаються такі методи, як соціометричне опитування, тестування. Методи організації соціологічного дослідження Однією із важливих процедур методичної частини соціологічного дослідження є визначення досліджуваної сукупності. Після уточнення об’єкта дослідження розглядається питання про кількість і характер тієї сукупності людей, котрі повинні бути охоплені дослідженням. Опитування всіх людей, що складають об'єкт дослідження (а це можуть бути тисячі, десятки або сотні тисяч), буде нераціональним. Це затягнуло б терміни отримання необхідної інформації, вимагало б значних фінансових затрат, та й саме дослідження було б надзвичайно громіздким. Саме тому більшість соціологічних досліджень має не суцільний, а вибірковий характер. Іншими словами, за досить суворими правилами відбирається певна кількість людей, що за соціально-демографічними та іншими ознаками відображають структуру досліджуваного об'єкта. Така операція носить назву «вибірка». Від того як вона зроблена, значною мірою залежать якість і достовірність соціологічної інформації. В проекті вибірки визначаються принципи виділення з об'єкта тієї сукупності, в якій, власне, і буде проводитись опитування, обґрунтовується техніка його проведення, визначаються підходи до встановлення достовірності отримуваної інформації. Останні необхідні для того, щоб переконатись в правомірності поширення отриманих висновків на весь об’єкт дослідження. В методичну частину програми соціологічного дослідження включається також характеристика передбачуваних методів і прийомів збору первинної інформації (анкетного опитування, інтерв'ю, аналізу летів, спостереження та інше); логічна структура інструментарію, з видно, на виявлення яких властивостей предмета дослідження спрямований той чи інший блок запитань; їх послідовність в інструментарії. ! інструментарій додається до програми як самостійний документ. Поряд з цим програма містить і логічні схеми обробки зібраної інформації, які показують передбачуваний діапазон і глибину аналізу винної інформації. Отже, підготовка програми соціологічного дослідження справа досить складна. Практика показує, що на розробку програми, як правило, витрачається багато більше часу, аніж на проведення самого дослідження. Робочий план дослідження відображає основні процедурні заходи. Він дає змогу заздалегідь передбачити і точніше визначити об'єм наукових, організаційних і фінансових витрат, надає дослідженню ритмічності на всіх його стадіях. Розробка такого плану передбачає суворий облік певних принципів і правил. У найбільш загальному вигляді вони ідентичні принципам управлінської і виконавчої діяльності, вимогам теорії соціального управління. В той же час планування соціологічного дослідження має й ряд відмінних рис, бо це особливий спосіб наукового пізнання соціальних -явищ. Здійснення соціологічного дослідження вимагає гнучкого поєднання науково-теоретичної, методичної і організаційної діяльності, а відповідно, і чіткого розподілу обов'язків між його учасниками. Окрім цього, будь-яке дослідження, незалежно від його складності, складається з ряду етапів і серії емпіричних процедур. І хоча вони й різняться між собою призначенням і змістом, їх єднає між собою одна науково-дослідницька логіка. Внаслідок того якість зібраної соціологічної інформації однаково залежить від наукового рівня реалізації кожного із етапів, кожної з процедур дослідження. Справді, невдало складений бланк опитування повертається недостовірними даними, непідготовленість групи анкетувальників породжує неорганізованість збору первинної інформації, а розтягнення в часі того чи іншого етапу дослідження може призвести до втрати його актуальності. Уникнути можливих огріхів допомагає централізоване керівництво дослідженням, документальним «путівником» якого повинен стати робочий план його підготовки і проведення. Структурними компонентами плану соціологічного дослідження є його етапи і різні за видами та формами науково-дослідницькі, організаційно-технічні процедури та операції. Всі вони можуть бути згруповані в плані у відповідності з послідовністю їх проведення в чотири блоки. Блок перший. В ньому визначається порядок обговорення і затвердження програми та інструментарію дослідження; формування і підготовка групи збору первинної інформації; проведення випробувального дослідження; внесення коректив у програму і інструментарій збору первинної інформації за результатами випробувального дослідження; розмноження інструментарію (анкети або бланка-інтерв'ю та інше). Блок другий. Фіксує в плані всі організаційні і методичні види робіт, що забезпечили б чітке проведення польового дослідження, тобто масовий збір первинної соціологічної інформації. Тут передбачається і вибір повідного місця та часу для опитування, і попереднє інформування опитуваних про мету, завдання та практичні наслідки дослідження, і централізований збір заповнених анкет, бланків-інтерв'ю або інших видів інструментарію. Блок третій. Охоплює сукупність операцій для підготовки первинної формації до опрацювання. Під спеціальним контролем формується маса формації, яку потрібно ввести в комп'ютер. Попередньо проводиться кодування відкритих питань, вибраковуються пошкоджені анкети. Блок четвертий. Включає всі види робіт, пов'язаних з аналізом результатів обробки отриманих данних, з обговоренням попереднього і кінцевого звітів, виробленням рекомендацій. У ході проектування дослідження окрім розробки програми і плану його проведення готуються також допоміжні документи, робляться часових, організаційно-технічних, матеріальних та інших витрат у відповідності до наявних нормативів. Нормативні показники використовуються тоді, коли слід чітко уявити, скільки потрібно часу для зведення дослідження, анкетувальників для збору первинної інформації і який термін її потрібно зібрати, закодувати і опрацювати. Врахування нормативів при плануванні дослідження не ускладнює роботу, а навпаки, носить її сприйнятнішою, упорядкованішою. В основному допоміжні документи оформляються у вигляді інструкцій. Одна із найважливіших — інструкція анкетувальнику, що проводить опитування. Вона містить опис мети, завдань дослідження і основних процедур, які він повинен виконати. Зокрема, вказується місце і терміни проведення я, коло осіб, з якими йому потрібно контактувати для збору первинної інформації, тип опитування (анонімний, за списком і т.д.), форма характер вступної бесіди, а також вимоги до технічного забезпечення процедур опитування. Особлива увага приділяється викладенню послідовності роботи анкетувальника під час опитування і після збору заповнених анкет (внесення в анкету додаткових кодів та інше). У примітці дається пояснення, кому і у якому вигляді повертаються анкети. Окрім інструкції з техніки опитування складаються картки вибірки. В них відзначається кількість респондентів, яких він повинен опитати, а і необхідності — поіменний список опитуваних. В тих випадках, коли анкетувальник сам повинен відібрати респондентів, йому вручається спеціальний лист, де вказується кількість людей, що підлягають опитуванню за відповідними параметрами. До допоміжних документів дослідження відноситься також інструкція із закриття відкритих і напіввідкритих запитань анкети. В ній дається кодифікатор, з допомогою якого кодуються отримані від респондентів відповіді з метою їх обробки на комп'ютері. Можуть бути підготовлені й інструкції, які пояснюють зміст, і порядок здійснення інших процедур (наприклад, вибракування неправильно заповнених анкет). Взагалі ж кількість і обсяг допоміжних документів залежить від виду соціологічного дослідження, наукової кваліфікації, методичного і організаційного досвіду тих, хто його проводить. Ці загальні характеристики методології і методики соціологічного дослідження, його підготовки і проведення не вичерпують всього розмаїття способів, форм і методів отримання нових знань. Вони висвітлені в літературі, що призначена для спеціалістів в галузі соціології. Соціологічне дослідження проводиться тоді, коли є впевненість, що весь обсяг необхідних робіт виконаний у відповідності до наукових вимог щодо них.
1 2 3 4 5 Категория: Соціологія \| Добавил: DoceNt (10.07.2016)
Просмотров: 654 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: