РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Технологія соціального діагнозу - Соціологія - Реферати - Каталог статей

Технологія соціального діагнозу ПЛАН 1. Алгоритм технології соціального діагнозу на індивідуальному рівні. 2. Вимоги щодо реалізації технологічного підходу соціального діагнозу. 3. Етапи здійснення соціальної діагностики. 4. Соціально-педагогічне прогнозування. 1. Алгоритм технології соціального діагнозу. Діагностична функція — одна з основних в діяльності соціального педагога. Мета соціально-діагностичної технології і процес її досягнення показує, чого може досягти соціальний педагог у даній ситуації. Задача – це те, що необхідно вирішити для її досягнення. Найближча мета – це можлива зона найближчого розвитку. Вона дозволяє підготуватися для досягнення малого, проте реального, та створити умови для цілеспрямованого розвитку подальшої діяльності з розробки способу досягнення прогностичної цілі соціально-педагогічної роботи з клієнтом. Кожна наступна ціль передбачає можливість більш повного вирішення соціально-педагогічних проблем клієнта. Побіл цілей на найближчу і наступну дозволяє більшою мірою індивідуалізувати соціально-педагогічну роботу з конкретною людиною. Головні завдання: одержати необхідної повноти інформацію, необхідну для постановки діагнозу і забезпечити кваліфіковану реалізацію наступних етапів (підетапів); уточнити соціально-педагогічні проблеми клієнта; підготувати необхідну інформацію для прогностичної діяльності в кожній ситуації. Діагностика — загальний спосіб отримання вичерпної інформації про процес або об'єкт, що вивчається. Діагностика — найважливіший компонент соціальної технології (мета — діагноз — прогноз — програма — упровадження — аналіз). Разом з тим в практиці соціальної діяльності сформувалися власне технології діагностики, які включають принципи, алгоритм процедур і способів перевірки різних методів дослідження. Вивчення досвіду соціальних діагностів з вибору цільової технології дозволяє виділити в ній основні функціональні етапи. Особливості здійснення соціального діагнозу визначаються багатьма факторами. Серед них: рівень професійності спеціаліста; специфіка об’єкта і проблеми; мотивація діяльності педагога чи працівника, стиль професійної діяльності. Для соціального педагога на етапі здійснення соціального діагнозу характерно: 1. Прагнення як можна краще і докладно пізнати індивідуальність об’єкта соціальної діагностики. Його цікавить інформація: про патологіюю, характерну для об’єкта роботи (характер патології та її причини; динаміка розвитку і виявлення патології на період роботи з ним – прогресивна, стабільна чи змінна; перспективи розвитку патології, її розповсюдження, обов’язковість попередження; зниження рівня негативного виявлення і стабілізація); про індивідуальні потенціали клієнта, на які можна опиратися в соціально-педагогічній роботі з ним: потенційні можливості у вирішенні та зниженні рівня патології; компенсація, корекція можливостей клвєнта; індивідуальний позитивний потенціал особистості клієнта загалом; про індивідуальні можливості об’єкта в самовдосконаленні, вирішенні своєї соціально-педагогічної проблеми, мотивація відносин до вирішення соціальних проблем, позитивний досвід самостійного вирішення тих чи інших проблем, активність і наполегливість у роботі з клієнтами інших спеціалістів. 2. Прагнення визначити соціально-педагогічні проблеми, їх ієрархію і особливості впливу на об’єкт впливу. 3. Прагнення визначити соціально-педагогічні можливості життєдіяльності клієнта: усвідомлення позитивних і негативних вирішень соціально-педагогічних проблем клієнта; можливість підвищення позитивності соціально-педагогічної ролі роботи з клієнтами; участь у соціально-педагогічній роботі з клієнтами та їх оточенням. 5. Прагнення зібрати необхідну превинну інформацію для діагностичної роботи і виявити її джерела. Опираючись на ці джерела, соціальний педагог збирає в кожній конкретній ситуації інформацію, на основі якої приймає рішення про діагностовану дійсність. Безпосередня підготовка до реалізації вибраної цільової технології практичної діяльності включає: аналіз вибраної цільової технології, виділення матеріальних, технічних, методичних і організаційних аспектів цільової технології; вирішення проблема підготовки; випробування деяких методик; планування виконавчої діяльності за часом і місцем; підготовка клієнта чи об’єкта до роботи; постановка задач практичної роботи перед виконанням. Для реалізації технології спеціалісту необхідно мати певну інформацію. До неї відноситься: сама технологія з описом її матеріального, технологічного, організаційного і методичного забезпечення; професійні та методичні можливості суб’єктів реалізації цільової технології; потенціал оточення реалізації цільової технології. При організації такої роботи в спеціалізованих закладах цим займаються спеціально підготовлені особи. Як правило, проводиться диференціація діяльності й кожен спеціаліст виконує свій блок роботи. Алгоритм процедур типової технології припускає: ознайомлення з клієнтом (чи соціальним процесом) - постановку задач - виділення предмету діагностики - вибір основних показників або критеріїв - вимірювання і аналіз показників - формулювання і оформлення висновків – висновки - постановку соціального діагнозу. Одним з об’єктів діагностики виступає особа (дитини, доросла людина). У рамках соціально-педагогічної діагностики особи необхідно: виявлення специфічних соціальних якостей, особливостей розвитку і поведінки; уточнення соціальної ситуації розвитку; визначення ступеня розвитку або деформації різних властивостей і якостей, обумовлених перш за все включенням людини в різні соціальні зв’язки (соціальні установки, позиції, процеси адаптації і соціалізації, комунікативні здібності, психологічна сумісність і т.п.); ранжирування, опис особливостей об’єкта, що діагностуються; побудова “соціального портрета” особи. У числі обов'язкових документів, що складаються соціальним педагогом, — медико-психолого-педагогічна характеристика клієнтів, яка відноситься до числа документів внутрішнього користування і не підлягає розголосу. Основою вживання будь-якої діагностичної технології є освоєння теорії, на яку вона спирається. Без цього соціальний працівник може вчинити серйозні помилки в аналізі, інтерпретації і висновках з результатів дослідження. Так, наприклад, в контексті біхевіористичної, когнітивної, та інших психологічних теорій і напрямів передбачаються різні варіанти і моделі технологій діагностики в соціальній роботі. Процес вирішення проблеми соціальним працівником включає: 1). збір інформації зі всіх джерел, що відносяться до справи; 2). оцінку інформації; 3). визначення проблеми; 4). планування дій; 5). складання докладного чіткого плану дій; 6). здійснення плану дій; 7). оцінку результатів. 2. Вимоги щодо здійснення соціальної діагностики. Реалізовуючи діагностичну функцію, соціальний педагог керується в своїй діяльності наступними вимогами: 1) дотримуватись загальних технологічних вимог: визначити мету, вибрати найефективніший діагностичний інструментарій, безпосередньо одержати дані та провести їх відбір, переробити та інтерпретувати дані (статистична обробка і якісний аналіз), встановити діагноз, скласти прогноз розвитку ситуації і визначити зміст соціально-педагогічної діяльності (особливості соціально-педагогічної діяльності) з конкретним підопічним; 2) дотримуватись етичних норм; 3) захищати інтереси підопічного: дотримуватись принципу добровільності при обстеженні; повідомляти обстежуваному цілі вивчення; інформувати його про те, хто буде ознайомлений з одержаними даними; знайомити його з результатами дослідження, надаючи йому можливість деякого коректування цих результатів, а також у власне педагогічних цілях; 4) володіти професійною компетенцією: знати теоретичні основи, засоби діагностики; вести картотеки методів, що використовуються, кваліфікаційних нормативів, дотримуватись професійної етики (зберігати таємницю результатів, не допускати непрофесіоналів до здійснення методик і т.п.). 5) Соціальний педагог може самостійно виконувати діагностичні операції, а також вдаватися до послуг фахівців, застосовуючи їх дані в своїй роботі. Різні особи можуть використовувати діагностичні дані з різною метою: соціальний педагог — для подальшої роботи з даним підопічним; фахівці-суміжники — для формулювання адміністративного рішення, постановки профільного або комплексного діагнозу (в медицині, судовій практиці, медико-психолого-педагогічній експертизі і т.п.); сам підопічний — у цілях саморозвитку, корекції поведінки і т.п. Результати діагностичної діяльності оформляються соціальним педагогом в єдину «Карту-характеристику», «Медико-психолого-педагогічну характеристику особи» і т.п. Єдиного зразка даного виду документів у даний час немає. Існують різні варіанти, можливе комбінування або створення власного варіанту, який би відповідав практичним завданням діяльності. Для складання цих і подібних карт-характеристик соціальний педагог може використовувати широкий спектр діагностичних методик: соціально-психологічних, психологічних, соціологічних, педагогічних, медичних. 3. Етапи здійснення соціальної діагностики У технології соціальної діагностики виділяють ряд процедурних етапів: знайомство з клієнтом, визначення завдань, виділення складу ситуацій, що діагностуються, параметрів цієї ситуації, вибір основних показників або критеріїв; вимір і аналіз показників; формулювання висновків діагнозу. При здійсненні соціального діагнозу важливо визначити міру технологічності та творчості. Соціальний діагноз як процес має творчий характер. Але він також має певно визначений алгоритм дій, використання процедур і засобів вирішення проблеми. Найбільш повно охарактеризував технологічність творчого аналізу й діагнозу проблем соціального розвитку В.І. Вернадський. Він рекомендував дотримуватися правил: - проводити детальний аналіз; - бачити за окремим загальне; - не обмежуватися описанням явищ, а глибоко досліджувати їх сутність і зв’язок з іншими процесами; - не уникати питання “чому?”; - прослідковувати історію ідей; - збирати якомога більше відомостей про предмет досліджень з літературних джерел; - вивчати загальні закономірності наукового пізнання; - поєднувати науку з іншими галузями знання, з суспільним життям; - не тільки вирішувати проблеми, але й знаходити нові, невирішені. Соціальна діагностика є необхідною ланкою перетворюючої практики в циклі: діагноз — прогноз — програма — упровадження. Вона є важливим технологічним інструментом і, перш за все, збагачує кадри соціальних служб теоретичними і емпіричними знаннями, допомагає глибше зрозуміти соціальні проблеми і перспективи їх розвитку 4. Соціально-педагогічне прогнозування. Мета соціально-педагогічного прогнозування – виявити, що реально в даній ситуації можна вирішити на початковому етапі роботи. Прогнозування соціально-педагогічного розвитку ситуації, виховання людини – один із найбільш важких етапів діяльності діагноста, що передбачає знання особливостей характеру соціальної проблеми, вміння спеціаліста в прогностичній діяльності. На результат прогнозування впливає наявність достатньо повної інформації про об’єкт соціального діагнозу з одного боку, особистісний досвід діагноста, інтуїція – з другого. Професійність діагноста полягає в тому, щоб об’єктивно опиратись на технологічність діагностування, застосовуючи творчий підхід. Прогноз може мати характер: індивідуально-прогностичний; індивідуально-корекційний; корекційно-компенсаторний розвиток і виховання. За результатами прогностичної діяльності соціальний педагог робить висновки, які включають: опис перспектив можливого індивідуального, індивідуально-корекційного розвитку чи виховання; формулювання соціально-педагогічних проблем клієнта. Після прогнозування наступна дія – реалізація цілей соціально-педагогічної роботи в безпосередній цільовій технології. Література: Шакурова М.В. Методика и технология работы социального педагога: Учеб.пособие для студ.высш.пед.учеб.заведений.- М.: Издательский центр “Академия”, 2002.- 272с. Методика соціальної діагностики взаємостосунків в суспільстві / Теорія і методика соціальної роботи. — М., 1994. Скуратівський В.А., Палій О.М. Основи соціальної політики: Навч.посіб. - К.: МАУП, 2002. - 200с. Технології соціально-педагогічної роботи: Навчальний посібник / За заг. ред. проф. А.Й.Капської.- К., 2000.- 372с. Професійна діяльність соціального працівника: зміст і організація. — М., 1993.
1 2 3 4 5 Категория: Соціологія \| Добавил: DoceNt (24.08.2016)
Просмотров: 345 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: