РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Соціологічне спостереження - Соціологія - Реферати - Каталог статей

„Соціологічне спостереження ” План Вступ. 1. Загальне поняття 2. Переваги і недоліки методу спостереження 3. Види спостережень і їхня характеристика 4. Структура методу спостереження Висновок. Використана література. Вступ Спостереження загально науковий метод, широко використовуваний у природознавстві, а також у повсякденному житті. Його застосування в соціології має обмеження, тому що далеко не всі соціальні явища піддаються безпосередньому візуальному і слуховому сприйняттю. Але коли соціолог має справу з об'єктами, які можна спостерігати , тобто сприймати за допомогою зору і слуху, він зобов'язаний робити це. Використовуючи приклад з вивченням страйку, скажемо, що це дослідження не можливе без спостереження за поводженням потенційних страйкарів, їхніх лідерів і протидіючих їм керівників підприємства. Не менш очевидно й інше – спостереження в цьому випадку (як, до речі, і у всіх інших) повинне застосовуватися в комплексі з іншими методами збору інформації. Спостереження в соціологічному дослідженні являє собою метод збору і найпростішого узагальнення первинної інформації про досліджуваний соціальний об'єкт шляхом безпосереднього сприйняття і прямої реєстрації фактів, що стосуються досліджуваного об'єкта. Одиницями інформації даного методу є зафіксовані акти вербального чи невербального (реального) поводження людей. На відміну від природничих наук, де спостереження вважається основним і порівняно простим методом збору даних, у соціології це один з найбільш складних і трудомістких методів дослідження. Крім того, соціологічне спостереження інтегроване практично в усі методи соціологічної науки. Наприклад, соціологічне опитування можна представити як специфічне спостереження за опитуваними за допомогою анкети, а соціальний експеримент містить у собі два акти спостереження: на самому початку дослідження й на завершення дії експериментальних перемінних. Соціологічне спостереження характеризується цілим рядом ознак. По-перше, воно повинне бути спрямоване на соціально важливі області, тобто на ті обставини, події і факти, що є істотними для розвитку особистості, колективу, і в цьому воно повинне відповідати соціальному замовленню з боку суспільства. По-друге, спостереження варто проводити цілеспрямовано, організовано і систематизовано. Необхідність цього визначається тим, що, з одного боку, спостереження є сукупністю порівняно простих процедур, а з іншого боку, об'єкт соціологічного спостереження відрізняється великою розмаїтістю властивостей і існує небезпека "втратити" найбільш істотні з них. По-третє, спостереження на відміну від інших соціологічних методів характеризується визначеною широтою і глибиною. Широта спостереження припускає фіксацію як можна більшої кількості властивостей об'єкта, а глибина - виділення найбільш значимих властивостей і найбільш глибинних процесів. По-четверте, результати спостереження повинні чітко фіксуватися і без особливої праці піддаватися відтворенню. Гарної пам'яті тут мало, потрібно застосовувати процедури протоколювання, уніфікації даних, кодування мови й ін. По-п'яте, спостереження й обробка його результатів вимагають особливої об'єктивності. Саме специфіка проблеми об'єктивності в соціологічному спостереженні відрізняє його від спостереження в природничих науках. 1. Загальне поняття На відміну від інших соціологічних методів соціологічне спостереження має дві важливі особливості. Перша визначається об'єктом спостереження, що часто володіє соціальною активністю різної спрямованості. У всіх що спостерігаються є свідомість, психіка, мета, ціннісні орієнтації, характер, емоції, тобто якості, що можуть викликати не природність їхнього поводження, небажання бути піддослідним, прагнення виглядати в кращому світлі і т.д.. У сукупності це значно знижує об'єктивність інформації, одержуваної від об'єкта – реальних особистостей і колективів. Ця необ'єктивність особливо помітно виявляється, коли мета соціолога і досліджуваного різні. Процес спостереження в цьому випадку починає перетворюватися або в боротьбу, або в маніпуляції соціолога, що всіляко маскує свою діяльність. Подібні ситуації неодноразово виникали в практиці соціологічних досліджень. Так, у західних країнах досить спеціальних робіт, присвячених рекомендаціям що до поводження соціологічних досліджень. Ця проблема втрачає актуальність, якщо соціолог стоїть на позиціях чи гуманізму чи виражає інтереси самих обстежуваних. Друга особливість методу соціологічного спостереження полягає в тім, що спостерігач не може бути позбавлений чисто людських рис, у тому числі емоційності сприйняття. Якщо явища несоціальної природи можуть не хвилювати спостерігача, то явища соціуму завжди викликають переживання і співпереживання, почуття, емоції і бажання допомогти обстежуваним, а іноді і "підправити" результати спостереження. Справа в тім, що сам спостерігач є частиною соціального життя. Між ним і явищем що спостерігаються існує не тільки гносеологічне, але і соціально-психічна взаємодія, що іноді досить складно перебороти. Таким чином, об'єктивність соціологічного дослідження складається не в тім, щоб виключити особистісні відносини, а в тім, щоб не підмінювати ними критерії наукового дослідження. Пафос особистісного відношення соціолога до обстежуваного повинний бути не розривно зв'язаний з пафосом строгого наукового і логічного підходу. 2. Переваги і недоліки методу спостереження. Слід зазначити, що переваги методу соціологічного спостереження досить виразні і зводяться до наступного. По-перше, це безпосередність сприйняття, що дозволяє фіксувати конкретні, природні ситуації, факти, живі фрагменти життя, багаті деталями, фарбами, півтонами і т.д. По-друге, це можливість враховувати конкретне поводження груп реальних людей. В даний час ця задача практично нерозв'язна іншими соціологічними методами. По-третє, спостереження не залежить від готовності людей, що спостерігаються, висловлюватися про самих себе, що властиво, наприклад, соціологічному інтерв'ю. Тут необхідно враховувати ймовірність "вдавання" що спостереження , адже їм відомо, що за ними спостерігають. По-четверте, це багатомірність даного методу, що дає можливість фіксувати події і процеси найбільш повно і всебічно. Велика багатомірність характерна для найбільш досвідчених спостерігачів. Спостереження має ряд переваг у порівнянні з іншими соціологічними методами. Головні з них-безпосередній зв'язок дослідника з об'єктом його вивчення, відсутність ланок, що опосередковують, оперативність одержання інформації. Ці достоїнства, однак, не виключають ряд недоліків. Спостерігач чи вільно мимоволі впливає на досліджуваний процес, вносить у нього щось таке, що не присуще його природі. Оперативність же обертається локальністю, обмеженістю досліджуваної ситуації, нездатністю охопити сукупність всіх ознак пізнаваного явища. Інакше кажучи, цей метод дуже суб'єктивний, особистісні якості спостерігача не минуле позначаються на його результатах. Тому, по-перше, останні підлягають обов'язковому повторному огляду іншими методами, по-друге, до поводження спостерігачів пред'являються особливі вимоги. Характер цих вимог залежить, насамперед, від того, який різновид спостереження вони здійснюють. Недоліки методу спостереження обумовлені, насамперед, наявністю активності соціальних об'єкта і суб'єкта, що може привести до необ'єктивності результату. До найбільш серйозних обмежень цього методу, які необхідно враховувати соціологу, відносяться наступні: 1. Настрій спостерігача під час досліду може негативно впливати на характер сприйняття подій і оцінку фактів. Це вплив особливо великий, коли в спостерігача занадто слабко виражений спонукальний мотив до спостереження. 2. На відношення до досліджуваного досить сильний вплив робить соціальний стан спостерігача. Його власні інтереси і позиція можуть сприяти тому, що одні акти поводження що спостерігаються виявляться відбитими фрагментарно, а інші-можливо менш важливі – можуть бути оцінені як більш значимі. Наприклад, критичне відношення юнака до свого педагога з погляду одного спостерігача може оцінюватися як ознака його самостійності, а з погляду іншого – як норовистість і крайня невихованість. 3. Тенденція чекання в спостерігача полягає в тім, що він виявляється занадто прихильний визначеній гіпотезі і фіксує лише те, що відповідає їй. Це може привести до того, що спостерігач просто не побачить істотних і важливих властивостей що спостерігаються, що не укладаються в його первісну гіпотезу. Більш того, що досліджувані можуть уловити цю схильність і змінити своє поводження, як у кращу, так і в гіршу сторону. 4. Комплексність спостереження може бути не тільки його достоїнством, але і недоліком, що приводить до втрати істотного серед величезного набору фіксованих якостей. 5. Зрозуміло, обставини в житті повторюються, але далеко не у всіх деталях, і однократність обставин, що спостерігаються, може перешкоджати фіксації всіх деталей. 6. Попередні спостереження особи, зустрічі і знайомства спостерігача з досліджуваним можуть привести до зсуву всієї картини спостереження під впливом зустрічей симпатій, що сформувалися, чи антипатій. 7. Існує небезпека фіксації замість реальних фактів їхніх неправильних трактувань і оцінок. 8. Коли настає психологічна утома спостерігача, він починає рідше фіксувати другорядні події, пропускає деякі з них, робить помилки і т.д.. 9. Даному методу присущий галоефект, заснований на загальному враженні, виробленому досліджуваним на спостерігача. Це нагадує шкільний ефект відмінника, коли той погано виконав контрольне завдання вчителя, але останній під впливом авторитету відмінника ставить йому завищену оцінку. 10. Ефект поблажливості полягає в прагненні спостерігача дати досліджуваним завищену оцінку. Вихідна позиція спостерігача може бути такою: "Усі люди гарні, навіщо ж оцінювати їх погано?" Ефект поблажливості може викликати і симпатії до досліджуваних, турбота про власний престиж і т.д.. 11. Ефект ревізора складається в прагненні спостерігача вишукувати в діяльності і поводженні досліджуваних тільки недоліки за принципом "немає добра без худа" і занижувати оцінку. 12. При використанні методу спостереження трапляються помилки усереднення, що виявляються в остраху крайніх оцінок подій, що спостерігаються. Оскільки екстремальні ознаки зустрічаються набагато рідше, ніж середні, спостерігач піддається спокусі фіксувати тільки середньо типове і відкидає крайності. У наслідок цього результати спостереження стають "знебарвленими". Тут на шкоду істині спрацьовує ефект середньої величини: одна людина з'їла двох курок, а інша – ні однієї, а в середньому виходить, що кожний з'їв по курці, тобто неправда. 13. Логічні помилки цього методу засновані на тім, що спостерігач фіксує зв'язки між ознаками, що не мають насправді цих зв'язків. Наприклад, існують неправильні уявлення про те, що моральні люди обов'язково добродушні, добродушні - довірливі, а довірливі – гладкі і т.д.. 14. Помилка контрасту складається в прагненні спостерігача фіксувати в якості, досліджуваних, яких немає, в ролі нього самого. 15. Результати спостереження часто піддані впливу факторів, що заважають: невідповідності ситуації спостереження якостям, що виявляються, присутності третіх облич, особливо безпосередніх начальників і т.д.. 16. Обмеженість кількості облич, що спостерігаються, викликає труднощі в поширенні результатів спостереження на більш широкі сукупності соціуму. 17. Спостереження вимагає великих витрат часу, а також людських, матеріальних і фінансових ресурсів. Наприклад, на 100 годин спостереження приходиться 200 годин запису і близько 300 годин для складання звіту про підсумки спостереження. 18. Пред'являються високі вимоги до кваліфікації соціологів - виконавців. Тому необхідні витрати на їхню підготовку й інструктаж. Завершимо опис соціологічного спостереження переліком розповсюджених прорахунків у його застосуванні: 1. Програма спостереження недостатньо продумана, нечітко визначені категорії спостереження, у силу чого в одну категорію попадають різні класи ознак. 2. Категорії спостереження не мають органічного зв'язку з гіпотезою дослідження. 3. Категорії спостереження мають тільки описовий чи тільки оцінний характер. 4. У число одиниць спостереження невключені значимі властивості ситуації, що спостерігається. 5. Умови спостереження сформульовані аморфно, що визначає труднощі реєстрації одиниць спостереження. 6. Масові спостереження початі раніш, ніж готовий весь інструментарій. 7. Інструментарій не одержав належної апробації. 8. Не врахована специфіка наукового призначення використовуваного різновиду спостереження. 9. Професійна підготовка й особистісні якості спостерігача не відповідають тому набору функцій, що їм реально прийдеться виконувати. 10. Відсутній класифікатор контент-аналізу щоденників спостерігачів. 11. Кодування карток спостереження не відповідає програмі обробки даних. 12. Записана за допомогою технічних засобів інформація не співвіднесена з даними спостереження, отриманими іншими способами. 13. Підсумковий протокол спостереження не включає всієї отриманої інформації. 14. Не підраховані коефіцієнти стійкості спостереження, згода спостерігачів у надійності спостереження. 15. Результати спостереження неперевірені іншими методами. Помітимо, що не усяке візуальне чи слухове сприйняття досліджуваного об'єкта є спостереженням у науковому розумінні. Щоб перетворити його в науковий метод, необхідно здійснити наступний ряд дослідницьких процедур: 1. Вичленувати в програмі дослідження ті задачі і гіпотези, що будуть зважуватися й улаштовуватися даними спостереження. 2. Визначити в загальній програмі чи дослідження спеціальній програмі спостереження: об'єкт спостереження (весь колектив підприємства, окрема група його, лідери страйкового руху чи щось інше); предмет спостереження, тобто сукупність цікавлячих спостерігача властивостей (ознак) об'єкта (факторів його поводження); категорії спостереження, тобто конкретні ознаки з вище згаданої сукупності, що одночасно відповідають наступним вимогам: вони особливо значимі для рішення визначених у загальній програмі дослідження задач і гіпотез; виражають ті поняття, що визначені в програмі; мають кількісний характер, тобто можуть бути заміряні; ситуації, що спостерігаються, тобто ті, при яких можуть проявитися категорії спостереження; умови спостереження, тобто ті вимоги до ситуації, при наявності яких спостереження робити можна (чи не можна); одиниці спостереження, тобто ті акти поводження що спостерігаються, у яких виявляються категорії спостереження в обговорених ситуаціях за певних умов. 3. Підготувати інструментарій спостереження, тобто: щоденник спостереження, де будуть фіксуватися його результати в закодованій чи загальнозрозумілій формі, а також дії спостерігача і реакції що спостерігаються; картки для реєстрації одиниць спостереження в строго формалізованому і закодованому виді (цих карток повинно бути рівно стільки, скільки одиниць спостереження); протокол спостереження – методичний документ, що узагальнює дані всіх карток і містить, як мінімум, три оціночні показники; коефіцієнт стійкості спостереження , що характеризує збіг результатів, отриманих тим самим спостерігачем у різний час; коефіцієнт згоди спостерігачів, що показує ступінь збігу даних, отриманих одночасно різними спостерігачами в різний час; аудіо візуальні технічні засоби фіксації одиниць спостереження; програму обробки даних спостереження. 4. Випробувати інструментарій, внести в нього, якщо це буде потрібно, належні корективи, розмножити його в необхідній кількості екземплярів. 5. Скласти план чи сітковий графік виконання спостереження (хто, де, коли його проводить). 6. Розробити інструкцію спостерігачам, провести їхнє навчання й інструктаж. 7. Здійснити комплекс операцій безпосереднього спостереження в повній відповідності з вище зазначеними вимогами і рекомендаціями. 3. Види спостережень і їхня характеристика Вважається, що спостереження виникло і дотепер використовується найчастіше в антропології – науці про походження, еволюцію людини і людських рас. Антропологи спостерігають спосіб життя, звичаї, вдачі і традиції забутих і нечисленних народів, племені громад, їхні відносини і взаємодія. З антропології в соціологію прийшли не тільки методологія і методика спостережень, але і їхня класифікація. Однак спостереження в повсякденному житті і наукове спостереження – далеко не те саме. Кожен вид соціологічного спостереження має свої достоїнства і недоліки. Завдання соціолога полягає в тім, щоб вибрати, модифікувати вид спостереження , максимально відповідній природі й особливостям досліджуваного об'єкта. Так, за допомогою неконтрольованого спостереження досліджуються в основному реальне життєві ситуації з метою їхнього опису. Цей вид спостереження дуже феноменологічний, проводиться без твердого плану і носить пошуковий, розвідувальний характер. Він дозволяє лише "намацати" проблему, яку згодом можна буде піддати контрольованому спостереженню. Останнє носить більш строгий характер і полягає в контролі, збільшенні кількості спостерігачів, проведенні серій спостережень і т.д.. Види спостережень: невключене і включене спостереження, підрозділяючи останнє на сховане (інкогніто) і відкрите; лабораторне, польове і лабораторно – польове спостереження; стандартизоване і не стандартизоване спостереження; систематичні, епізодичні і випадкові спостереження. Невключеним називають спостереження, призначене для фіксації актів традиційного (звичайного, звичного) і відкритого (неприхованого від інших) поводження. Здійснюючи його, спостерігач зобов'язаний знаходитися поза досліджуваним об'єктом, сприймати це й об'єкт збоку, жодним образом не втручаючись в природній хід подій, у тому числі не задаючи піддослідним ніяких питань. Ідеальний спостерігач невключеного спостереження намагається бути невидимкою. Оскільки цей ідеал не досяжний, спостерігачу слід поводитися так, щоб на нього звертали як найменше уваги, щоб зменшити перешкоди, внесені їм у явище, що спостерігається. Йому протипоказана яскравий (помітний) одяг, екстравагантність манер поводження, зайва демонстрація своєї зацікавленості досліджуваними подіями. Він повинний мати стійку психіку, флегматичний темперамент, здатність зберігати самовладання при різких змінах ситуації, терпіння і стійкість у збереженні своєї позиції стороннього спостерігача. Включене спостереження зветься так тому, що спостерігач навмисно включається у досліджуваний об'єкт, бере участь у процесах, що відбуваються в ньому. Відкритому варіанту включеного спостереження властиво те, що ті що спостерігаються знають про факт перебування серед них дослідника і мають представлення про ціль його діяльності. Такому спостерігачу буде потрібно уміння швидко й ефективно налагоджувати контакти з незнайомими людьми, товариськість, доброзичливість, тактовність, стриманість і толерантність (терпимість до інших людей). Включене спостереження, що проводиться інкогніто (приховано) , коли не знають про спостерігача, думають, що він – один з них, іноді ототожнюється з науковим шпигунством. Тут спостерігачу знадобляться не тільки вищезгадані якості, але й артистизм, уміння реагувати одночасно набагато сигналів (максимальні можливості одночасно зафіксувати дев'ять параметрів) , швидко систематизувати і надовго (точніше до моменту заповнення відповідної методичної документації) запам'ятати їх, здатність не збитися з дослідницької позиції під впливом різноманітних обставин, зберігати нейтралітет при конфліктах між досліджуваними і багато інших якостей, близькі до якостей розвідника. Включене спостереження, однак, принципово відмінне від шпигунства в звичайному розумінні. Його ціль – не шкода, а користь об’єкту, використовувані в ньому прийоми одержання інформації повинні відповідати нормативам наукової етики. Це значить, що дослідник – спостерігач фіксує лише ті акти поводження (події), на реєстрацію яких націлює дослідницька програма. Це значить, що він немає права розголошувати отриману інформацію, використовувати її не для наукових, а яких–небудь інших цілей. Це значить, нарешті, що дослідник несе відповідальність не тільки за якість зібраної й обробленої їм інформації, але і за всі наслідки свого втручання в досліджувані соціальні явища. Специфічні вимоги до професійних знань і умінь, а також особистісним якостям соціолога пред'являють і інші різновиди спостереження. Метод моментних спостережень у статистиці , фіксація чи наявності чи відсутності окремих елементів досліджуваного процесу на визначені моменти часу без обліку тривалості цих елементів. Є різновидом вибіркового спостереження і застосовується при вивченні використання робочого часу й експлуатації виробничого устаткування в промисловості, купівельного попиту в роздрібній торгівлі, використання вагонного парку на з/д. транспорті. Дозволяє також одержати необхідну інформацію для розрахунку основних характеристик процесів масового обслуговування (потоку заявок в одиницю часу і середнього рівня обслуговування). Метод є найбільш прийнятним для визначення ефективності змін в організації праці інженерно-технічних працівників і службовців. М.м.с. полягає в проведенні спостережень через випадкові чи постійні інтервали часу з оцінками про стан досліджуваного об'єкта в той чи інший момент часу. Спеціальні реєстратори протягом робочої зміни по наміченому маршруті через визначені інтервали роблять обхід робочих місць і фіксують елементи робочого часу. У лабораторних спостереженнях, проведених у штучно створених умовах, підвищується значимість уміння дослідника регулювати на ці умови і контролювати їхній вплив на об’єкт, а також таких рис, як принциповість і акуратність, технічна грамотність (у зв'язку з використанням аудіо візуальних засобів спостереження). У польових спостереженнях, здійснюваних у звичайному соціальному житті і даючи більш об'єктивну інформацію, особливу роль грають знання змісту невербальних реакцій людей (посмішок, жестів), оперативна пам'ять, аналітичність мислення спостерігача, його здатність відмежовувати один від одного окремі ознаки досліджуваного об'єкта, розподіляти свою увагу на всі ці ознаки і переключати його на одну з них. Стандартизоване спостереження, якому властиві чітко формалізовані процедури й інструменти, припускає підвищену здатність спостерігача до зосередження уваги на подробицях і самоконтролю, а також пунктуальності, ретельності і педантизму. Не стандартизоване спостереження, коли заздалегідь невизначена велика частина елементів, що підлягають реєстрації, вимагає багато в чому протилежного – солідної теоретичної підготовки в області соціології, психології, соціальній психології і конфліктології, уміння з однаковою увагою стежити, як мінімум, за 5 – 7 параметрами ситуації, здатності швидко переключати увагу, не зациклитись лише на якому-небудь одному прояві категорії спостереження. Випадкові, непередбачені дослідницькою програмою, спостереження, при яких одиниці спостереження жорстко нерегламентовані, можуть стати евристично коштовними лише за умови розвиненості теоретичного мислення, наукової уяви й інтуїції соціолога. Але ці якості необов'язкові в систематичному спостереженні, націленому на регулярну фіксацію (за графіком і в чітко регламентованих методичних документах) одиниць спостереження, визначених не самим спостерігачем, а науковим керівником дослідження. Як бачимо, дослідники-спостерігачі в різних випадках виконують принципово відмінні функції – у діапазоні від простої технічної реєстрації до істинно наукової творчості. Успішність використання даного методу багато в чому залежить від того, на скільки професійно особистісні якості відповідають специфіці типу спостереження. Тому підбор, підготовка й інструктування спостерігачів – дуже відповідальний етап реалізації даного методу. 4. Структура методу спостереження Соціологічне спостереження в залежності від його видів у більшому чи меншому ступені піддається програмуванню. У структурі методу спостереження прийнято виділяти такі елементи: 1) встановлення об'єкта і предмету спостереження, його одиниць, а також визначення мети і постановка дослідницьких задач; 2) забезпечення доступу до ситуацій, що спостерігаються, одержання відповідних дозволів, зав'язування контактів з людьми; 3) вибір способу (виду) спостереження і розробка його процедури; 4) підготовка технічного устаткування і документів (тиражування карток спостереження, протоколів, інструктаж спостерігачів, підготовка фото чи теле камер і т.д.) ; 5) проведення спостереження, збір даних, нагромадження соціологічної інформації; 6) запис результатів спостережень, що може виконуватися у виді: короткочасних записів "по гарячих слідах" ; заповнення спеціальних карток (приміром, для спостереження за новачком, що з'явився в групі, а також за поводженням його найближчого оточення можна використовувати модель картки спостереження) ; заповнення протоколів спостереження, що є розширеним варіантом карток спостереження; ведення щоденника спостереження; використання відео-, фото-, кіно-і звукової апаратури; 7) здійснення контролю за спостереженням, що припускає: звертання до документів; проведення повторних спостережень; звертання до інших подібних досліджень; 8) складання звіту про проведення спостереження, що повинний містити основні положення програми спостереження; характеристику часу, місця і ситуації; інформацію про спосіб спостереження; докладні описи фактів, що спостерігаються; інтерпретацію результатів спостереження. Таким чином, у самому загальному виді процедура соціологічного спостереження передбачає такий порядок дослідницьких дій соціолога. 1. Визначення мети і задач спостереження (для чого спостерігати і з якою метою?). 2. Вибір об'єкта і предмету спостереження (що спостерігати?). 3. Вибір ситуації спостереження (у яких умовах спостерігати?). 4. Вибір способу (виду) спостереження (як спостерігати?). 5. Вибір способу реєстрації події, що спостерігається (як вести записи?). 6. Обробка й інтерпретація отриманої за допомогою спостереження інформації (який результат?). Без чіткої відповіді на всі ці питання ефективно здійснити соціологічне спостереження важко. При всій привабливості спостереження як методу збору соціологічної інформації, його порівняльній простоті в нього, як уже відзначалося, є чимало слабких місць. Насамперед це труднощі з репрезентативністю (вірогідністю) даних. При здійсненні спостереження важко охопити великі кількісні явища. Звідси виникає імовірність помилок в інтерпретації подій і вчинків людей з погляду мотивів їхніх дій. Імовірність помилок існує ще і тому, що соціолог не тільки спостерігає. У нього є власна система відліку, спираючи на який, він по-своєму тлумачить, інтерпретує ті чи інші факти і події. Однак при всій суб'єктивності сприйняття основний зміст матеріалів відбиває й об'єктивну ситуацію. Практика використання спостереження не тільки підтверджує принципову здатність даного методу подавати об'єктивну інформацію, але і служить вирішальним засобом виявлення і подолання суб'єктивності результатів. З метою одержання об'єктивної інформації про досліджуване соціологічне явище, використовуються наступні способи контролю: спостереження за спостереженням, контроль за допомогою інших соціологічних методів, звертання до повторного спостереження, виключення з записів оцінних термінів і т.п. Таким чином, соціологічне спостереження вважається достовірним, якщо при його повторенні в тих же умовах і з тим же об'єктом воно дає ті ж результати. Чи можна спостерігачу втручатися в процес, що спостерігається? Відповідь на це питання залежить від мети дослідження. Якщо ціль дослідження полягає в тому, щоб описати і проаналізувати (діагностувати) ситуацію, то втручання спотворить картину і може привести до небажаного для дослідження перекручування інформації. Для цього існують способи домогтися мінімальних помилок при діагностичному спостереженні. Один з них полягає в тім, щоб дослідник зробив так, що люди не знають, що за ними спостерігають. Інший спосіб – створити не правильне уявлення про мету спостереження. Звичайно, ці способи можуть показатися аморальними, але щоб домогтися правдивості інформації, досліднику краще не показувати своїх цілей, особливо в тому випадку, якщо, довідавшись про них, люди зможуть неправильно витлумачити задачі дослідження. Якщо ж ціль дослідження полягає в прийнятті визначених управлінських рішень, то втручання буде корисно, тому що дозволить змінювати хід подій і оцінювати отримані результати. Саме цим цілям служить стимулююче включене спостереження. Переваги включених спостережень очевидні: вони дають найбільш яскраві, безпосередні враження про середовище, допомагають краще зрозуміти вчинки людей і дії соціальних верств. Але з цим же зв'язані основні недоліки такого способу. Дослідник може втратити здатність об'єктивно оцінювати ситуацію, як би внутрішньо переходячи на позиції тих, кого він вивчає, занадто "вживається" у свою роль співучасника подій. Тому, як правило, підсумком включеного спостереження є соціологічне есе, а не строго науковий трактат. Існують і моральні проблеми включеного спостереження: наскільки взагалі етично, маскуючись під рядового учасника якоїсь спільності людей, у дійсності досліджувати їх? Шляху підвищення надійності даних при спостереженні. У польових умовах, при простому безструктурному і не включеному спостереженні вести запис дуже складно. Це вже справа навичок і винахідливості дослідника. Можна застосовувати заздалегідь розроблені коди. Можна застосовувати маскувальні прийоми (наприклад, учню на підприємстві вести записи, нібито зв'язані з роботою). Можна використовувати гарну пам'ять і реєструвати спостереження пізніше, у спокійній обстановці. Надійність (обґрунтованість і стійкість) даних підвищується, якщо виконувати наступні правила: а) Максимально класифікувати елементи подій, що підлягають спостереженню, користуючись чіткими індикаторами. Їхня надійність перевіряється в випробних спостереженнях, декілька спостерігачів реєструють по єдиній інструкції ті самі події, що відбуваються на об'єкті, аналогічному тому, що буде вивчатися. б) Якщо основне спостереження здійснюється декількома особами, вони зіставляють свої враження і погоджують оцінки, інтерпретацію подій, використовуючи єдину техніку ведення записів, тим самим підвищується стійкість даних спостереження. в) Той самий об'єкт варто спостерігати в різних ситуаціях (нормальних, і стресових, стандартних і незвичайних), що дозволяє побачити його з різних сторін. г) Необхідно чітко розрізняти і реєструвати зміст, форми прояву подій, що спостерігаються, і їхні кількісні характеристики (інтенсивність, регулярність, періодичність, частоту. д) Важливо стежити за тим, щоб опис подій не змішувався з їхньою інтерпретацією. Тому в протоколі варто мати спеціальні графи для запису факту даних і для їхнього тлумачення. е) При включеному чи невключеному спостереженні, виконуваному одним дослідником, особливо важливо стежити за обґрунтованістю інтерпретації даних, прагнучи до того, що б перевірити ще раз свої враження за допомогою різних, можливих інтерпретацій. Наприклад, бурхлива реакція зборів на виступ може бути наслідком схвалення, невдоволення з приводу висловленого оратором, реакцією на його жарт чи репліку з залу, на допущену їм помилку чи застереження, на сторонню дію під час виступу... В усіх цих випадках робляться особливі замітки, що пояснюють протокольний запис. ж) Корисно удатися до незалежного критерію для перевірки обґрунтованості спостереження. Дані спостережень "збоку" можна проконтролювати за допомогою інтерв'ю з учасниками подій; матеріали включеного спостереження бажано перевірити невключеними по тій же програмі чи по наявних документах. Висновок Основним недоліком цього методу є необ'єктивність спостерігача. Людина дуже рідко оцінює ситуацію абсолютно неупереджено (їй властиво робити висновки). Особистісні особливості спостерігача виразно позначаються на його враженнях. Спостереженню не підлягають події минулого, багато явищ і процеси масового характеру, вичленовування невеликої частини яких, робить їхнє вивчення непредставницьким. Спостереження використовується в основному як додатковий метод, що дозволяє зібрати матеріали для початку чи роботи допомагає перевірити результати інших методів збору інформації. Метод спостереження в соціології і політології Соціальне спостереження – це спрямована, систематична, безпосередня реєстрація соціально значимих явищ. Особливості методу: 1. ситуація спостереження багато в чому унікальна і неповторима, спостереження дає як би моментальний фото знімок явища, характеризує його стан тут і зараз. 2. мета і задачі спостереження мають приватний характер, тому узагальнення результатів спостереження досить обмежене. 3. спостереження допомагає уникнути впливу властивостей об'єкта на інформацію, але підвищує вплив якостей дослідника на характер цієї інформації. Використана література 1. Соціологія, Дворецька Г. В. ,Навчальний посібник, К:.КНЕУ, 1999р. 2. Соціологія: підручник/ за ред В.Городняненка - К., 2002. 3. Бурдьє П.Соціологія політики. – М.,1993 4. Павличенко П. Соціологія. – К., 2000
1 2 3 4 5 Категория: Соціологія \| Добавил: DoceNt (31.07.2016)
Просмотров: 431 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: