РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Соціологічна думка середніх віків - Соціологія - Реферати - Каталог статей

Соціологічна думка середніх віків ПЛАН Вступ 1. Соціальні знання епохи середньовіччя 2. Соціологічні погляди Августина Блаженного Список використаної літератури Вступ Відомо, що соціологія як наука виникла в першій половині XIX ст. Однак люди ніколи не чекали на її появу. Вони ще значно раніше спостерігали та аналізували реальні факти соціального буття, творили ідеї, без яких взагалі не могли б жити, вда-валися до спроб концептуалізації соціального досвіду і побу-дови раціонально обгрунтованої теорії суспільства. Отже, є всі підстави розпочинати вивчення історії соціологічної думки не з її зрілих, пізніх етапів, а з протосоціологічних витоків. Без протосоціології історія соціологічного знання буде неповною, а хронологічні рамки її генезису істотно обмеженими. Важливе місце в даний період займає соціологічна думка середніх віків. 1. Соціальні знання епохи середньовіччя Кожна епоха ство-рює свої цінності, в яких уособлюються матеріальні та духовні потреби, Інтереси, ідеали, норми, світосприйняття. Іншими словами, кожне суспільство має свої соціальні парадигми — уявлення, ^зразки І цінності, згідно з якими суспільство ор-ганізовує и оцінює діяльність, її спрямованість та результати. Соціальні парадигми рабовласницького суспільства відби-вали залежність людини від природи і держави-поліса, що в світогляді виступало як фатум, доля, жорсткий детермінізм. Проте земне життя, підпорядковуючись вищій необхідності, було все ж автономним, і тому людина з її потребами пере-бувала в центрі поліса, права, мистецтва і науки. Вона діяла і творила в тій мірі, в якій не виступала проти долі, проти загального. Останнє — причина всіх сюжетів грецької трагедії. На відміну від Греції з її єдиним етносом, традиціями і культурою, в Римській імперії змішувалися різні культури, народи, вірування, світогляди. Християнство не випадково ви-никає на території Римської імперії, хоча прийшло до Риму ззовні — з Іудеї. Імператорське єдиновладдя витіснило на зад-ній план численний пантеон римських Богів. Монотеїстичне християнство цілком відповідало цій вимозі з точки зору як монархічного устрою, так і загальноімперських інтересів. Проблеми вибору свободи політичної дії імператорів, воє-начальників на прикладах земного життя, політичних дій та їх результатів у реальному житті також не узгоджувались із старими детерміністськими уявленнями. Вибір між язичниць-кими віруваннями та християнством також відбувався на ко-ристь останнього, оскільки християнство поставило проблему релігійної свободи — свободи вибору віри, пов'язавши її з ак-туальною для рабовласницької системи відносин проблемою соціальної свободи в її широкому значенні як проблему рів-ності всіх людей перед Богом і між собою, як створених за образом Божим. Все це породило на етапі старої і нової ери нову соціальну парадигму, що включала в себе кілька нових принципів: 1. У світоглядному плані космологічний фаталізм зміню-ється християнським провіденціалізмом. 2. У соціально-історичному та політичному аспектах відбу-вається переорієнтація світогляду з демосу, поліса як суб'єкта на особистість як творчу силу в системі політичних відносин. 3. Поєднання християнського провіденціалізму із земним суб'єктивізмом уособилося в новому вченні про свободу інди-відуального вибору і особистої відповідальності за нього перед найвищим неземним суддею. Сукупність цих нових уявлень про світ істотно вплинула на процес переростання рабовласницьких відносин у феодаль-ні, бо в своїй основі він визначався не стільки економічними, скільки ідеологічними чинниками — християнством, яке з 325 р. стало державною релігією ще рабовласницької Римської імперії. Торжество християнства означало занепад античної куль-тури, переривання розвитку науки, техніки, досягнуті антич-ністю. Нова релігія стає панівним елементом духовного життя суспільства і підпорядковує своєму контролю всі клітини сус-пільної організації. Рабовласницька імперія трансформувалася у феодальну. В процесі цієї еволюції під впливом церкви відбувається пере-орієнтація всього життя суспільства на релігійні ідеали та цін-ності, що позначилося передусім на розвитку духовної куль-тури і пізнанні, основу яких становили язичницькі уявлення про світ і людину. Пізнання, мистецтво, спосіб життя у своїх орієнтаціях відриваються від землі і переносяться на небо. На-ука стає зайвою або ж виступає прислужницею нової, впев-неної в своїй правоті ідеології. З V ст. настає епоха середньовіччя, в якій виділяють три періоди: раннє середньовіччя (V-XI ст.), період розвинутого феодалізму (XI-XV ст.), пізнє середньовіччя (кінець XV — середина XVII ст.). Раннє середньовіччя, представлене таким мислителем, як Аврелій Августин, прозваний Блаженним (354-430 pp.), ха-рактеризується спробою створити в християнській літературі загальнолюдську концепцію філософії історії, що спирається на принцип розвитку людства на релігійних засадах. 2. Соціологічні погляди Августина Блаженного В основу вчення Августина про розвиток історії людства покладене ре-лігійне розуміння історії, так званий провіденціалізм, який розглядає історію як прояв волі Божої, згідно з якою здійс-нюється заздалегідь передбачена Божественна програма спа-сіння людини і світу. Августин Блаженний першим у середньовіччі зробив спробу описати всесвітню історію як єдиний, закономірний поступо-вий процес, певною мірою навіть об'єктивний. На підставі біблійської оповіді про створення людини Богом і рівність людей між собою як богостворених істот Августин розглядає історію людства як єдину і цілісну. Концепцію всесвітнього історичного розвитку людства Ав-густин виклав у своїй фундаментальній праці "Про град бо-жий" (буквально "Про державу Божу" чи "Про божественне суспільство"). Головні етапи розвитку суспільства Августин уподібнює ві-ковим періодам людського життя. Таких періодів (еонів), що водночас символізують і шість днів утворення Богом світу, шість: 1) малечість, дитинячість людства — від Адама і Єви до потопу; 2) дитинство — від потопу до Авраама; 3) отроцт-во — від Авраама до Давида; 4) юність — від Давида до Ва-вилонського потопу, коли вавилонський цар Навуходоносор захопив Ієрусалим і переселив усіх іудеян, крім бідноти, до Ва-вилону в 597 р. до н.е.; 5) зрілість — від вавилонського потопу до різдва Ісуса Христа; 6) старість — від пришестя Ісуса Христа, виникнення християнства до Страшного суду, який не можна передбачити. За Августином в історії діють два начала: суспільство земне та суспільство небесне. Одні люди живуть за людськими стан-дартами, другі — згідно з божественними. Августин симво-лічно називає ці два типи людей двома державами, двома сус-пільствами людських істот, одному з яких наперед визначено царствувати у вічності з Богом, другому — піддаватися до-вічній карі разом з дияволом. Земний град "створений лю-бов'ю до самих себе, доведений до презирства до Бога, небес-ний — любов'ю до Бога, доведений до презирства до себе". Для "земного града" притаманне прагнення до влади, яка охоплює всіх, тоді як представників "града небесного" охоп-лює почуття взаємного служіння поставлених до влади і під-леглих, взаємної любові. Значний внесок у розвиток пізнання людини, суспільства, гуманістичної просвіти, науки та культури зробили представ-ники середньовічного ренесансного гуманізму Аліг'єрі Данте (1265-1321 pp.), Франческо Петрарка (1304-1374 pp.), Лео-нардо Бруні (справжнє ім'я Арєтіно) (1370-1444 pp.), Валла Лоренцо (1407-1457 pp.) та ін. Список використаної літератури Захарченко М.В., Погорілий O.I. Історія соціології від античності до початку XX століття. — К.: 1993. Соціологія: Курс лекцій (під ред.В.М.Пічі) — Львів: 1996. Соціологія: Матеріали до лекційного курсу (Піча В., Семашко О., Черниш Н.) - К.: 1996. Соціологія: Конспект лекцій для студентів гуманітарних вузів. - К.: 1992.
1 2 3 4 5 Категория: Соціологія \| Добавил: DoceNt (14.06.2016)
Просмотров: 322 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: