РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИФУНКЦІОНУВАННЯ СУЧАСНОЇ СІМ’Ї - Соціологія - Реферати - Каталог статей

Сім’я - одна із найбільш стародавніх форм соціальної спільності людей. Че-рез різноманітні канали і за допомогою повних механізмів вона є пов’язаною зі всіма сферами діяльності людини. Змінюючись та розвиваючись разом із зміною та розвитком суспільства, сім’я сприяє вирішенню багатьох важливих як еконо-мічних так і соціальних задач. Одночасно сім’я задовільняє і найважливіші особистісні потреби, значення яких постійно зростає. Серед них потреба подружжя в довірливому спілкуванні, співпериживанні, співучасті. Іншими словами, шлюб сьогодні набуває самостій-ного значення яке важливий інститут організації особистого та сімейного щастя. На зміну традиційним ролям прийшла гнучка, еластична кооперація стосунків і діяльності, заснована на спільності, цілей, потреб, поглядів, емоцій. Така діяль-ність стає не стільки ідеалом, але і реальністю для все більшої кількості сімей та важливою характеристикою сімей нового типу. Дослідження, проведені українськими соціологами, демографами, психоло-гами, а також проведене нами, дозволяють оцінити сучасний стан функціонуван-ня сім’ї як критичний. Показниками такого стану виступають: катастрофічні по-гіршення матеріального благополуччя сім’ї, відсутність нормальних умов для її життєдіяльності, зниження народжуваності, динаміка розлучень, дисфункційний розвиток сім’ї, які проявляються в підвищенні сімейної напруги, незадоволенос-ті, подавленні почуттів, співзалежності. Ситуація, яка склалася в сфері шлюбу і сім’ї вимагає невідкладного втру-чання зі сторони суспільства, політиків, бізнесменів, вчених. Аналіз проблем, те-нденцій, механізмів функціонування сім’ї дозволить розробити концепції і про-грами допомоги. Науковий підхід до вирішення завдань соціальної і демографіч-ної політики заключається у врахуванні об’єктивних процесів розвитку сім’ї і соціально-демографічних тенденцій, які дають можливість прогнозувати майбу-тнє інституту сім’ї. Результати наукових досліджень, досвід роботи в психологічній консульта-ції з питань шлюбу і сім’ї м. Луцька, самостійні дослідження дозволили виділити і описати сучасні тенденції у функціонуванні української сім’ї: - Все більшого розвитку набуває неповна і позашлюбна сім’я. - Багато чоловіків і жінок свідомо не вступають у шлюб, а задоволення по-треби в коханні пов’язують із пошуком сексуального партнера, а не створенням сім’ї. - Дошлюбна поведінка молоді характеризується активними сексуальними пробами на фоні недостатньої психосексуальної обізнаності. - Зростає кількість молодих сімей (до 39%), основним мотивом заключення шлюбів яких було “народження дитини”. За нашими даними значна доля таких сімей (до31%) розпадається протягом трьох років. - Серед мотивів вступу в шлюб у молоді домінують раціональний і матеріа-льний розрахунок. - В дошлюбній поведінці молодих людей спостерігається неадекватно-завищені вимоги до особистості партнера і до шлюбу в цілому (частіше у жінок), що веде до відмови від створення сім’ї і самоактуалізації особистості в профе-сійній діяльності. - В установках на лідерство і керівництво в сім’ї значна частина чоловіків (72%) віддають перевагу чоловіку, більша частина жінок орієнтована на демок-ратичну сім’ю. Але в сімейному житті багато молодих жінок виявляють тенден-цію до домінування і маніпуляції партнером, дітьми. - Сучасні сім’ї і вступаючі в шлюб стійко орієнтовані на малодітну сім’ю. - Більшість пар (з різним сімейним стажем) не схильні до співробітництва, пошуку шляхів стабілізації відносин, у них не сформовані соціально-психологічні уміння вирішувати міжособистісні проблеми. Все це формує уста-новку на розлучення як засіб вирішення конфліктів і напруги. - Протилежність мотивів, цілей, функціонально-рольових позицій, особисті-сних характеристик молодого подружжя все більше ускладнює адаптації до шлюбу, зменшує гнучкість і толерантність партнерів, скорочує тривалість адап-тивного періоду молодої сім’ї, наближає їх до розлучення. - “Хвороба сім’ї” понижує її психотерапевтичну функцію і здатність само-стійно долати труднощі і переборювати кризові періоди. - Сучасна сім’я характеризується дезінтегрованістю і незахищеністю її чле-нів перед зовнішніми факторами. - Аналізуючи якісні показники сімей, відмічено, що середню сучасну сім’ю відрізняє: закритість, консервативність, дисгармонійність, корпоративність у відносинах. - Прослідковується зростання кількості розлучень людей похилого віку. - Збільшується кількість жінок незадоволених сексуальними відносинами з чоловіком. - Збільшились скарги подружжя на сексуальні дисфункції, які детерміновані психологічними факторами. - Погіршуються батьківсько-дитячі відносини. Відомий американський до-слідник D.Bradshow рахує, що джерелом кризи сім’ї виступають батьківські но-рми, які, не дивлячись на розвиток суспільства, залишаються незмінними вже протягом 150 років.Нормам, які вкорінились, характерні авторитарна, домінантна поведінка ба-тьків, подавлення дитячих потреб, заборона прояву емоцій і почуттів, викорис-тання дітей для задоволення своїх незадоволених потреб, що в комплексі формує співзалежну поведінку і веде до дисфункційного розвитку особистості. - Значна частина молоді орієнтована на повторний шлюб і позашлюбні зв’язки (у випадку, якщо шлюб невдалий). - До сімей, які включені в “групу ризику” можна віднести: 1. По стажу шлюбу - молоду, літню сім’ю. 2. По віку подружжя - 17-20-річні, 38-42-річні, 50-64-річні. 3. Різниця в віці подружжя - 1-3 роки, 10-20 років. 4. Шлюби заключені по “вагітності нареченої”. 5. Сім’ї військовослужбовців, бізнесменів, безробітних. - На фоні описаних тенденцій відбувається зниження цінності сім’ї, її зна-чення для особистості. - В умовах економічної нестабільності, зниження матеріального достатку сім’ї, подружжя вимушене шукати інші форми заробітку (бізнес, інндивідуально-торгівельна діяльність), що вносять зміни в життєві плани сім’ї і її функціональ-но-рольову структуру. - Неузгодженість функцій і ролей збільшує незадоволеність шлюбом. Встановлено, що багато з молодого, середнього і літнього подружжя незадо-волені життям (біля 63%). 48% опитаних мають позашлюбні зв’язки, які їх влаш-товують. Задоволеність чи незадоволеність шлюбом залежить від багатьох складових, в яких людині іноді дуже важко розібратись. Найбільш складна сторона задово-леності сімейним життям заключається в тому, що людина може бути глибоко незадоволена сама собою. Ця прихована незадоволеність може переноситись на членів сім’ї (дружину, чоловіка, дітей). Роздратування, злість, викликані власни-ми лінощами, слабкістю волі, неорганізованістю, невихованістю, можуть відби-тись на взаєминах з оточуючим людьми. В таких випадках людина хворобливо реагує на критику власних недоліків. В практиці психологічного консультування шлюбнорозлучних сімей постає необхідність звертатись до діагностики задово-леності шлюбом. Виходячи із теоретичних і експериментальних даних, нами бу-ли виділені критерії, за допомогою яких ми визначали задоволеність шлюбом: а) якість подружніх відносин (рівень емоційних відносин в сім’ї, інтенсивність і зміст спілкування в шлюбі, відпочинок сім’ї): б) орієнтація на спільну діяльність в сім’ї. Участь подружжя в домашніх справах; в) відношення до грошей, матеріа-льне забезпечення сім’ї; г) значимість дітей в житті людини, дітність сім’ї, сту-пінь участі у вихованні дітей; д) значимість сексуальних відносин; е) рівень бар’єру перед руйнуванням шлюбу, лояльність по відношенню до розлучення; ж) наявність чи відсутність альтернативи шлюбу. Крім того, були виділені соціально-психологічні фактори, які впливають на задоволеність шлюбом: вік, стать, тривалість дошлюбного знайомства, подруж-ній стаж, кількість дітей. З метою виявлення стабільності, задоволеності шлюбом було проведено експериментальне дослідження подружніх пар в віці від 20 до 60 років. Вибірко-ву сукупність складали 486 респондентів. Як показало дослідження: більшість чоловіків і жінок (57%) в віці 20-30 ро-ків виявили середній рівень задоволеності шлюбом, 28% - низький рівень, 14% - високий рівень. Найменше задоволені партнери участю подружжя в домашніх справах, сексуальними відносинами, матеріальним станом, емоційним відноси-нами і інтенсивністю спілкування. У віковій групі 31-45 років - 56% мали середній рівень задоволеності шлю-бом, 33% - низький, 12% - високий. Найбільш значимими факторами визначення задоволеності в сім’ї в цій віковій групі є сексуальні відносини, виховання дітей, спільна участь у веденні домашнього господарства. У віковій групі 46-60 років - 52% виявили середній рівень задоволеності, низький рівень задоволеності - 40%, високий - 8%. Менше всього задоволене по-дружжя інтенсивністю і змістом спілкування в сім’ї, сексуальними відносинами. Виявлена залежність між задоволеністю шлюбом і тривалістю шлюбного стажу, кількістю дітей в сім’ї, освітою. Значимим фактором для задоволення шлюбом є психологічний клімат в сім’ї, в якому виховувався кожен із подружжя. Несприятливий психологічний клімат сім’ї підвищує вірогідність незадоволеності в шлюбі. 63% опитаних на запитання, чи повинна подружня пара жити міцним шлю-бом до смерті одного із подружжя, відповіли “напевно”, 21% відповіли “обов’язково”, а решта 16% відповіли “ні”. Такий бар’єр перед руйнуванням шлюбу, який опирається на соціальну норму, свідчить про зменшення соціально-го контролю над подружніми парами, ліберальним відношенням до розлучення. Незадоволеність сімейними відносинами в подружжя відразу породжувала сум-ніви в тривалості шлюбу і зменшувала суб’єктивний бар’єр перед його руйну-ванням. Фактор альтернативності шлюбу визначався за двома критеріями: - чи приходила коли-небудь думка про розлучення? - чи існує людина, яка більше підходить на роль чоловіка (дружини) ніж те-перішня?За даними дослідження, жінки більш критично оцінюють взаємини із чоло-віком, їм частіше приходить думка про розлучення. Більше 63% опитаних дума-ли про можливість розлучення, конкретна альтернатива у вигляді повторного шлюбу була у 27% чоловіків і 13% жінок. Існування потенційного супутника життя істотно зменшує бар’єр перед руйнуванням шлюбу, але не завжди понижує супроводжуючі розлучення стреси, почуття вини і сорому. Одним із факторів, що впливає на стабільність шлюбу є міжособистісні сто-сунків подружжя. За визначенням М.В.Гамезо міжособистісні стосунки, це повна система вза-ємодій, контактів, зв’язків. Суттєвим механізмом, що забезпечує встановлення, збереження і розпад взаємин є психологічна сумісність. Вона показує максима-льну суб’єктивну задоволеність партнерів одне одним при високих енергетичних затратах та взаємній ідентифікації (М. М. Обозов). Є різні точки зору на подруж-ню сумісність, але дослідники сім’ї спільні в думці: схожість в поглядах, духовна та сексуальна гармонія забезпечують стабільність сім’ї, створюють сприятливий психологічний клімат і свідчить про психологічну сумісність. Складовим компонентом будь-яких міжособистісних стосунків є міжособис-тісна симпатія та привабливість. Дослідження проведене дозволило вирішити критерії симпатії та привабли-вості у шлюбі: - Емоційність взаємин подружжя співчуття, співпереживання, взаєморозу-міння. - Психологічна сумісність. - Зовнішня привабливість. - Психо-сексуальна привабливість. Міжособистісна симпатія завжди взаємна та корисна і створює свою специ-фіку: індивідуальну своєрідність стосунків та умов, які визначають прихильність і привабливість двох особистостей. Індивіди, які відчувають взаємні антипатії та притягання один до одного, при міжособистісних стосунках приймають до уваги упередження та слабкості, які притамані кожному із них. Чим більшу симпатію відчувають індивіди, тим більш здібні вони до поблажливості, а отже і до більшої згоди один з одним. Симпатія робить індивіда більш відкритим для стосунків, а антипатія на-впаки, “закривають” їх один від одного. При наявності у партнерів взаємної симпатії, психологічної привабливості в сім’ї формуються відносини, які характеризуються: - високим рівнем довіри між партнерами, взаєморозкриттям внутрішнього світу (довіра інтимних переживань, скритих рис особистості, мрій, фактів біо-графії). - можливістю бути самим собою (зняттям “маски”); - розкутість у спілкуванні; - позитивно-оціночні відносини (відсутність осудження, насмішки). Взаєморозуміння передбачає не тільки адекватне сприйняття рис особистос-ті партнера, його потреб, цінностей, але й можливість прогнозу поведінки. Наявність схожості в цінносних орієнтаціях викликає більшу згоду між ін-дивідами в їх відношеннях до світу, до оточуючих, до самих себе. Ймовірність згоди з привабливою особистістю завжди більше, ніж з непривабливою, оскільки привабливість включає не тільки симпатію, але й “фізичне” притягування. Згода в поглядах та оцінках посилює баланс міжособистісних стосунків. Велике значення для стабільності міжособистісної симпатії має зовнішня та сексуальна привабливість, яка скорочує інтимну дистанцію між шлюбними пар-тнерами. Наявність вищезазначених показників приводить до успішності міжособис-тісними стосунками в подружніх парах. В ході дослідження проведеного нами було встановлено, що партнери, які виявляли глибоку міжособистісну симпатію та привабливість були задоволені своїм шлюбом і міжособистісними стосунками. В подружніх парах, незадоволе-них своїми стосунками, відмічається зниження симпатії, неврівноваженість, зай-ва критичність, постійне прагнення “взяти верх” над іншими, відчуженість, підо-зрілість, недовіра партнеру, скритість у вираженні почуттів, планів, думок. Крім того слід зазначити, що симпатія і привабливість сприяє зменшенню труднощів та перешкод, які виникають в подружньому житті, пом’якшує сімейну адаптацію, полегшує кризові періоди сім’ї, змінюють сімейні стосунки. Виявлено, що симпатія та привабливість (високий рівень) більш властивий вступаючим в шлюб (55%) ніж подружнім парам. Низький рівень симпатії та привабливості виявили 30% подружжя й лише 7% вступаючих в шлюб. Графік 1 демонструє отримані дані. Розподіл респондентів за рівнями симпатії та привабливості Графік 1. (вступаючі в шлюб та сімейні пари в 1) показники симпатії (вступаючі в шлюб); 2) показники привабливості (сімейні пари); 3) показники привабливості (вступаючі в шлюб); 4) показники симпатії (сімейні пари).Однак, слід зазначити, що симпатія та привабливість у вступаючих в шлюб і сімейних парах детермінована дією різних чинників. Симпатія і привабливість у вступаючих в шлюб підтримується за рахунок емоційного компоненту кохання, палкого кохання, яке характерне дошлюбному періоду, а також синдрому “соціа-льної бажаності” або “маски”, що веде до програвання чужих ролей, маскування недоліків іншими якостями, не властивими особистості, впливу дії мотиву під-тримки “ідеалізованого образу партнера”. У подружніх парах привабливість і симпатія зумовлена дією соціально-психологічних факторів: подружньої сумісності, задоволеності шлюбом, сексуа-льною гармонією, зовнішньою і особистою привабливістю. Також були отримані дані, про те що рівень зовнішньої привабливості в по-дружніх парах тим вищий, чим більше співпадають фізичні дані шлюбних парт-нерів. Важливим показником міжособистісної симпатії та привабливості виступає сексуальна привабливість, високий рівень якої був виявлено у 37% шлюбних пар, середній рівень спостерігається в більшості респондентів (45%), низький рі-вень у 18%. Аналізуючи особливості прояву сексуальної привабливості у чоловіків та жінок слід відмітити, що рівень сексуальної привабливості у жінок значно вищий ніж у чоловіків (за оцінкам партнерів). Однак, оцінюючи сексуальну привабли-вість чоловіків виявлено переоцінку себе, як сексуального партнера з боку чоло-віків в порівнянні з оцінкою їх жінками. Отже, проведене дослідження дало змогу описати тенденції розвитку сім’ї та проаналізувати важливі соціально-психологічні фактори, що впливають на стабільність шлюбу і ефективне його функціонування. Важливим завданням, яке стоїть перед дослідниками сім’ї, є вивчення внут-рішніх ресурсів, які дадуть можливість підвищити неформальну стабільність сім’ї. Адекватно оцінивши ситуацію, яка склалась: послаблення сім’ї, її нездат-ність адаптуватись до змін життя, різке погіршення фізичного і психічного здо-ров’я, зростаюча міжособистісна ізоляція, постає питання про розробку терміно-вих заходів по наданню допомоги сім’ї у всіх її напрямках Кардинальні міри зі сторони держави повинні передбачити не лише економічні і соціальні заходи, але і створення служб психологічної допомоги сім’ї. Таким чином, турбота про сім’ю є проблемою великої політики, а значні зміни в функціонуванні сім’ї являються стержнем структурних, політичних, еко-номічних, демографічних реформ в Україні. ЛІТЕРАТУРА 1. Алёшина Ю.Е. Цикл развития семьи: Исследования и проблемы / Вестник МГУ. Психология. Сер 14., 1987, № 2, С. 60-72. 2. Ковалёв С.В. Психология современной семьи. 3. Кратохвил С.В. Психотерапия семейно-сексуальных дисгармоний. М., 1990. 4. Эйдемиллер Э.Т., Юстицкий В.В. Семейная психотерапия. Л., Медицина, 1990. 5. J. Bradshow. Bradshow on: The Family a revolutionary Way/ Self-Discovery. Houston, Texas, 1988. АНОТАЦІЯ В статті розглядаються сучасні тенденції розвитку сім’ї, визначено пробле-мні зони її життєдіяльності, причини та фактори, що зумовлюють якість шлюбу та його тривалість. Встановлено вплив на характер міжособистісних взаємин, за-доволеність шлюбом, міжособистісної симпатії і привабливості, подружньої су-місності та інших чинників. ANNOTATION The article considers modern tendencies of family development, marks out it’s problematic zones, reasons and factors which determine the quality of the marriage and it’s durability. The author shows that the interpersonal sympathy and marriage jointy influence on the character of interpersonal relations and on the marriage satisfaction.
1 2 3 4 5 Категория: Соціологія \| Добавил: DoceNt (21.06.2016)
Просмотров: 355 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: