РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Соціально-особистісний розвиток людини - Соціологія - Реферати - Каталог статей

Соціально-особистісний розвиток людини У 80-90-х роках стався перехід до нової людини, нової індивідуальності, до науково підготовленої людини, до твор-чої праці. В передових країнах пройшла кардинальна зміна економічних, політичних, соціальних, правових інститутів. По планеті крокує другий комп'ютерний етап НТР. Якісно зміни-лася і сама людина як соціальний індивід. В кінці XX ст. 35-40% зайнятого населення перемістилися у сферу послуг. Як тепер всі визнають дійсне багатство країни - людина, розви-нутий інтелект, духовний світ людей, який відображає і тво-рить буття. Не гроші як думали меркантилісти, не товар як вчив А.Сміт і Рікардо. не масово платіжний попит як вважав Ф.Рузвельт, а людина, випереджаючий рівень її інтелектуаль-ного та духовного розвитку є справжнім багатством. Людина як духовно-інтелектуальне багатство - явище Праця за любов'ю, покликанням перетворює діяльність у самодіяльність. Вільна праця стає вільним часом. 3'являється альтернативна людина, вона не вдоволена існую-чим, шукає іншого, кращого. Сьогодні 1/3 робочих місць США вимагають вищої освіти. На першому етапі освіта, навчання здійснює функцію , соціалізації, людина освоює світ, збирає, систематизує інформацію про цей світ. Творча функція не розвивається. На другому етапі нагромаджені знання дають можливість розвивати творчість, діяльність стає здебільшого самодіяльністю. Здійснюється функція індивідуалізації. Альтернативна людина як високоосвічена спочатку заперечує дещо, потім на основі своїх професійних знань ство-рює віртуальну реальність і нарешті створює щось нове - нову справу, нові речі, явища, процеси. В процесі інтелектуальної праці здобувають дані, перетворюють їх на інформацію та знання. Сфера поширення такого способу діяльності вдосконалюється. "Економічна людина" перетворюється на "інтелектуальну" людину, людину знань, яка сама є спеціалістом, втілює в життя вимоги науки і техніки. Матеріально виробнича дія-льність стає ніби грою. Змінюється ціль діяльності. Нею стає інновація. Розумова праця - це завжди переплетення спожи-вання і виробництво знань. Складна розумова праця вдоско-налює мислення, інтелект, посилює потребу у нових знаннях. Відношення до праці стає процесом самореалізації і саморозвитку. Праця стає вільною, а не примусовою. Втіленням світової науки і культури в особі Ф.Хайєк назвав індивідуалізованою власністю. Остання протилежна знеособленій власності, яка управляється не спеціалістами. Праця людини у сфері чужої власності є її зовнішній прояв, відчуження від власних сил і можливостей. Це людина типу АДАМ. Сучасному світо-ві потрібна альтернативна, дезінтегруюча. оригінальна, АДОН (Alternative, disinteraiiny, originatig). Ринковий перехід вироб-ничих ресурсів у більш ефективне управління і використання свободи трансакцій веде до універсального обміну, де безпе-рервно формується і перерозподіляється власність, необхідна для функціонування творчих індивідуальностей. Універсальний обмін формує нову індивідуальність. Значна частина універсального обміну йде в нетоварній формі як прямий обмін думок і емоцій, знань і рішень. В 30-50-х роках XX ст. в найпередовіших країнах центри прийняття рішення, наприклад, в економіці перенесли вниз, у середні ланки виробництва, спеціалістам. Сформувалось таке явище як індивідуалізація прийняття рішень. А в 50-70-ті роки такі права дістають низові ланки, які самостійно формували виробничі команди робітникам. Виникла техноструктура як її назвав Дж.Гелбрейт, що індивідуалізували низові ланки. Лан-ки техноструктури пов'язуються між собою і утворюється сіт-ка відносин індивідуалізованої власності. В 80-90-х роках в США налагоджується обмін інформацією, спеціалістами, кадрами всередині даної фірми. Прискорюється реагування на ринкові зміни. Ефект прискорення - наслідок інновацій. Але назріває суперечність. При масовому формуванні творчої індивідуальності, спеціалізації цілей діяльності і технологій окремих фірм сильніше стає розходження із спеціалізацією знань професіоналів, які вже не можуть реалізувати себе в рамках даної фірми. Внаслідок спеціалісти самі ризикують власними засобами для втілення своїх знань. Диференціація знань і форм діяльності приводить до утворення невеликих приватних фірм. Здійснюється деконцентрація виробництва. В 70-х роках в США щорічно виникало 300 тисяч малих підприємств, у 80-х роках - 700 тисяч, в середині 90-х - 1 млн. У 12 млн. дрібних під-приємств зайнято 29 млн. чоловік, у той час як у великих 500 корпораціях зайнято 14 млн. Така невелика підприємницька економіка породжує велику енергію і винахідливість великої маси людей. У вузькій сфері людина здатна набагато ефекти-вніше працювати. Диференціація знань і діяльності створює величезну кількість сфер для появи нової індивідуальності, що якісно відрізняється від людини соціологічної (SRSM), економічної (REMM) і відчуженої (ADAM). Альтернативна, інтелектуальна людина стає масовою. Тому і не дивно, що в США капіталовкладення в людину перевершили інвестиції в засоби виробництва. Витрати на освіту, охорону здоров'я і соціальне забезпечення в США в 90-х роках перевищили валові приватні і державні інвестиції більш як в три рази. Розвиток індивідуальної власності і універсального обміну розширює соціальну основу індивідуалізації інших форм власності і розвитку. Соціальний розвиток людини - процес динамічний і комплексний. Людина живе і розвивається у "світі людини" - в тому матеріально-культурному, соціальному середовищі, який сама створила. Людина - робітник, споживач та духовна, свідома істота. Різні сторони людини розкриваються в різні періоди часу, в різних регіонах і країнах. Тобто, конкретний час і конкретний простір накладають відбиток на життєву діяльність людини. Проявляється і специфічна особливість кожного окремого індивіда. На розвиток людини впливають всі речі, явища, процеси, які мають місце у світі. У великому масштабі - природа, суспільство, культура, інша людина (люди). Сильніше ці яви-ща впливають тоді, коли людина взаємодіє з ними, змінює їх перетворює. Тоді і вона самоперетворюється. Найбільший вплив на існування людини та людства, їх розвиток , має праця. Типи і форми праці впливають на виникнення нових рис, ознак людини. Людське суспільство і людину змінили революції - соціальна та науково-технічна. Соціальна революція змінює економіку, політику, ідеологію суспільства, соціальні відносини. Науково-технічна - науку і техніку, інтелектуальне та предметне багатство людини. Змінився характер праці. Змінилися потреби, інтереси, мотиви, цінності людини. Ми стоїмо на порозі інтелектуальної революції, яка відкриє шлях духов-ній революції. У XX ст. саме суспільство переходило від індустріального типу до суспільства масового споживання 60-років і далі до інформаційного суспільства кінці XX ст. Але такий розвиток змінився у всій своїй повноті лише в найбільш розвинутих державах світу. Рушійною силою цих історичних процесів є сама людина, її розвиток. Індустріальне суспільство початку XX ст. формувало людину промислової праці, міського життя. Таке формування мало масовий характер. Промислова праця розвивала в люди-ні колективізм, вміння працювати з технікою, ділові якості, якості борця за свої права, дисципліну праці. Людина привча-лася розуміти свої дійсні потреби та інтереси, захищати свої конституційні, демократичні права законними способами, поважати і берегти суспільну і приватну власність. Привчилась працювати і боротись. Колективна особистість вчилась колективної праці і колективної боротьби. Завдяки такій діяльності капіталістичний світ демократизувався і гуманізувався, втілювались ідеали справедливості, рівності, братства, колективізму. Здійснювався соціальний відбір - відсіювалися соціальні, індивідуалістичні особистості. У 60 роках капіталізм створив суспільство масового споживання. Виникли масовий попит, масові ринки, які забезпечили стійке зростання капіталу і виробництва економіки, національного доходу. Змінювався характер праці, вона стала науково організованою, робітник подорожчав, оскільки став більш кваліфікованим. Почалося масове виробництво нової людини. Людина стала більш морально і емоційно розвинута. Важка конвеєрна праця зникала. Виробництвом стали керувати не спеціалісти по техніці, а спеціалісти по науково-організованій праці -промислові інженери, психологи, соціологи. Виникає новий якісний рівень культури праці, як окремого робітника так і великих колективів. Формуються нові якості робітника, нова його вартість. Наука про працю прони-кає в діяльність робітника. Праця стає більш інтенсивною, мобільною. Основними типами мобільності стали: -територіальна, яка вимагає розвинутої сітки впорядкованих доріг, наявність власного транспорту, системи обслуговування; -виробнича, здатність і готовність змінювати професію, вид і рід діяльності; -соціальна, розвиток здатності жити в різних соціальних умовах, освоєння нових робочих місць. Виробництво стало більш гнучким, мобільним. Підприємства можуть швидко переобладнати себе на випуск іншої, новішої продукції. Виробництво шукає нових ідей, винаходів, раціоналізаторських пропозицій. Мобільний робітник створив мобільну економіку. Завдяки ефективним, новим технологіям, винаходам, гнучкості виробництва, продуктивність праці зросла у 6-8 разів. 40% робітників перейшли у сферу розумової праці при великому рості промислової продукції. В 1996 роді фізичною працею в США було зайнято 35% всіх робітників ( у Росії 70%). Боротьба за свої соціальні права привели до скорочення робочого дня, високої заробітної платні, системи соціального забезпечення. Знизилась взаємна недовіра, покращилась моральна атмосфера суспільства. Якісно перебудувалась свідомість робітника, зменшився антагонізм щодо капіталу. У роботодавця формується не тільки корпоративний інтерес, але і соціальний. Соціально і психологічно не вигідно орієнтуватись тільки на прибуток. Посилюється соціальна орієнтація економіки і політики. Для розвитку людини, її потреб, інтересів, здоров'я важливим є праця в сім'ї батьків, внутрішньосімейна праця. На-вчання дітей, щоденна складна розумова праця теж змінює людину. Вклад в людину взагалі є ефективний, а тим більше у дитину, наприклад, в перші 4 роки, 11 років (в цьому віці дитина нагромаджує половину знань). Озброєння духовними знаряддями праці (загальнокультурними знаннями) шлях до вищих духовних проявів, полегшує формування самостійності. Ця сімейна нетоварна праця постійно зростає якісно і кіль-кісно. Соціокультурний розвиток сім'ї, вироблення нових потреб залежить від системи високих заробітків. Поглиблення і розширення НТР веде до революції у сфері потреб і споживання населення. Сучасні розвинуті суспільства намагаються поєднати добробут (організуючим центром є раціональність) і гуманізм (організуючим центром є добро, вірніше доброта). Економічною основою нового суспільства є соціальний капітал. У сучасному виробництві поєднується і переплітається два процеси : підвищення рівня особистісного розвитку робітника і його вдосконалення, обумовлене самим виробництвом. Отже, можливість всебічного розвитку людини слід пов'язувати уже не тільки з вільним часом, дозвіллям, як вважали марксисти. Гуманізація праці стає новим джерелом особистісного розвитку робітника. Безперервна модернізація виробництва вимагає від людини різних індивідуальних здібностей і якостей - психологічних, соціальних, інтелектуальних, культурних. Сучасна праця зближується з не-працею. Техніко-організаційний прогрес виробництва поєднаний з прогресом соціальним прискорив самореалізацію робітників сприяв їхньому особистісному всебічному розвитку. Комплексна комп'ютеризація-інформатизація виробництва інтенсифікує інтелектуальний розвиток робітника. Зросла потреба самостійності суджень, оцінок, прийняття рішень, передбачення, виявлення дослідницьких схильностей, нетрадиційного мислення. Мислення стає багатомірним синтезуючим, більш результативне. Штучні інтелектуальні дії, здійснювані, наприклад, експериментними системами як видом штучного інтелекту породжують інтелектуальні змагання. Психологи, політики помітили, що в новому технічному середовищі здійснюється антропологічне вдосконалення, виникають нові функціональні системи "рухливі фізіологічні органи". Нове технічне середовище (комп'ютерні засоби, точні станки і прилади), робота з інформацією посилюють соціально-психологічні якості людини, а саме : концентрацію уваги, витримку, відповідальність, самостійність, зібраність, чіткість дії, комунікабельність, самоконтроль, впевненість в собі, почуття влади над технікою, інтерес і довір'я до нової техніки. В соціотехнічній системі людина найбільш змінна, гнучка і повинна остерігатися як фобій так і фетишизації техніки. Розуміння техніки і контроль над нею розкриває адаптивні можливості людини, посилює роль суб'єктивних моментів праці. Нова техніка не "вбиває живу працю" і не тільки підкорює собі робітника, але дає можливість і для свободи дій. На розвиток робітника впливає організаційне середови-ще виробництва. Полівалентність праці, її різнобічність надає впевненості і оптимізму, автономність довір'я до робітника робить його незалежним, критичним. Така людина більш самодетермінована і не питає "як? ", і "що необхідно? ". праця індивідуалізується при автономності робітника і коли він сам виробляє програму дій. В передових країнах з'явилися нові форми кооперації праці: автономні бригади з індивідуально колективними цінностями. Такі бригади вчать соціальним зв'язкам в процесі взаємодії, обміну досвідом і знанням, спільного розв'язання проблем. Фабрична праця розділила ознаки по здібностям, роздробила за функціями. Сучасне виробництво поєднує працю і здібності. Групова праця посилює взаємопідтримку, стимулює партнерство у виробничих відношеннях, розвиває солідар-ність. Передове технічне виробництво створює умови для психологічного здоров'я, задоволення працею сприяє появі нових запитів, інтересів. Складається новий стиль трудового життя і нова культура праці як новий індивідуалізований простір і час. Культурне середовище компаній що створює сучасний менеджмент з повагою ставиться до робітника, його знань і заохочується свобода дій осіб, груп, підрозділів, конструктивних "бунтарів". Інноваційна культура створює дух співтворчості новаторства. В Японії заохочують до створення різноманітних самостійно експериментуючих груп - проектних, виробничих, раціоналізаторських. Вони повинні випереджувати техніку. Найголовніша професіональна якість - індивідуальний талант. Нововведення здійснюються разом з персоналом, з його прямою участю. Уважне ставлення при цьому до розумних ідей, висловлювань, критичних зауважень. Зростає професійний розвиток, формується звичка до постійних іновацій. Компанія усуває інституційні бар'єри до творчості. Партнерство бере гору над розбіжностями, суперечностями з власниками. Робітники стають заінтересованими в умілому господарюванні, процвітанні фірми. З'являється людина з новою культурою праці, новою етикою праці. Така культура стає умовою покращення якості трудового життя. Новий тип робітника прискорює прогрес нових технологій в три - п'ять разів порівняно з індустріальною епохою. Але особистісний прогрес ширше розвитку робочої сили, оскільки включає формування і на виробництві і в суспільстві, і в дозвіллі. Включає ріст рівня життя, успіхи в освіті, функціонування в різних соціальних середовищах. І тому зростає самостійність сучасної людини, вона формується цілісно. Така людина прискорює прогрес суспільства, самоорганізацію і самоуправління. Ширше реалізується закон переміни праці, пошук роботи за здібностями. Прогресивна тенденція соціально-професіонального розвитку робітника стала можлива внаслідок цивілізаційних зрушень у виробництві в середині XX ст. у найрозвинутіших країнах. Ця тенденція не є ще визначеною для найманої робочої сили. Але диференціація робочої сили уже здійснюється не різко в полярній формі, а тому проходить соціально спокійно. Найпередовіші фірми відказуються від тейлористської технократичної зневаги до трудящої людини і турбується про розвиток людських ресурсів. В 70 - 80 роки технократизм фірм переростав у техноцентризм. Це означало, що ставку робили на досягнення прогресу у виробництві шляхом тільки технічної модернізації. З'ясувалося, що необхідно перш за все розвивати суб'єкта виробництва, поліпшувати умови живої праці. Прогрес у виробництві здійснювався за схемою технократизм - техноцентризм - антропоцентризм. Це було не просто покращення тейлористсько-фордистської моделі виробництва, а її корінна зміна. Поляри-зація робочої сили замінилась її соціальною диференціацією. При поляризації робочої сили має місце відокремлення праці розумової, творчої, плануючої у спеціальних групах робітників, що заважали їм зрозуміти ціль і логіку ділової організації. Це вело до закріплення функціонального поділу служб і соціальної відмінності між. скажемо, операторами і ремонтниками, робочими і майстрами, цехом і технічним відділом. Полівалентність праці відсутня. Існує, наприклад, тип "чистого оператора", який не наділений функціями наладки ремонту, контролю програмування. Інтеграція функцій спостерігалась у найбільш кваліфікованої частини робітників і це створювало поділ на "верхушку" і "маси". Такі явища були характерними і для банківської системи, торгівлі, сфери послуг. Зростав шар простих виконавців з спрощеним видом праці (друкарки, клерки, касири). Дроблення функцій, монотонність, інтенсифікація робить працю непривабливою. І у сфері послуг існує конвеєр - стандартний порядок обслуговування маси однорідних потреб, зростає число допоміжних операцій. Поляризація робітників створює елітарні групи, неоднорідність робочої сили, які ведуть до дефіциту співробітництва. В кінцевому результаті загальмовується процес-вдосконалення виробництва. У робітників знижуються соціальні домагання, прагнення до просування по службі, втрачається значимість праці. На етапі зрілості науково-технічної модернізації виникає новий спосіб виробництва суспільного багатства шляхом знань та інформації. Таке виробництво не тільки користується готовими до праці кадрами, але само сприяє росту їх кваліфікації, соціально-культурного рівня, мотивації праці. Це стимулюється об'єктивними запитами виробництва й політикою розвитку людських ресурсів, яку проводять передові фірми. З уведенням комп'ютеризованих станків, гнучких виробничих систем (ГВС), елементів комп’ютерної інтеграції виробництва кваліфікаційна праця стала більш вищою. В поняття кваліфікація робітника в 90-х роках стали входити: розширення й ускладнення необхідних йому знань, підвищення здібності до виконання нових функцій, високі інтелектуальні, психологічні та морально-вольові якості, самостійність судження, самостійність у праці, розуміння виробничої системи в цілому, готовність до відповідальності, уміння володіти новою технікою і новими методами праці. Це вже не просто рівень кваліфікації, а цілісний соціально-економічний розвиток людини, новий тип робітника. Новий характер праці, нова технічна база виробництва, новий тип обслуговування устаткування, складність універсальних, високотехнологічних комплексів вимагають підвищення професійної компетентності робітника, полівалентності робочої сили, запису потенції людини при зміні нових функцій. Така кваліфікація стала важливим засобом гнучкості компанії, високої якості її продукції, введення постійних інно-вацій. Фірма може успішно розвиватися тільки завдяки твор-чим здібностям робітника, зростаючою компетентністю, по-новленими знаннями. Посилилася дія соціокультурних факторів, які викликали гуманізацію праці у 80-х роках. Зростали особистісні домагання, бажання реалізувати свої здібності в праці. Це стимулює кваліфікаційний прогрес. Сукупність цих об'єктивних і суб'єктивних факторів вело до ускладнення праці, підвищення кваліфікації. Мехатроніка вимагає знань електротехніки, пневматики, гідравліки. Рекваліфікація робочої сили на виробництві нового типу стали масовими явищами. Такий висококваліфікований робітник за оцінкою соціологів стає виробничим інтелігентом. В комп'ютеризованому виробництві залишається все менше місця для чорноробочих вантажників, укладальників. У робітників високої кваліфікації зростає задоволення соціальним статусом. Формується робітнича еліта, яка має високий матеріальний і соціальний статус, зближується з виробничою інтелігенцією. З'явилися спеціалісти, кваліфікація яких межує між наукою й мистецтвом. Ріст їх чисельності характеризує зміцнення науково-технічного потенціалу виробництва, його здатності до трансформації. У повністю автоматизованому виробництві дослідники разом з інженерами й спеціалістами в 90-х роках стали основною виробничою силою. Підвищується інтерес до спеціалістів-гуманітаріїв. "Економіка знань" ставить професіоналізм у центр виробничої культури. Кваліфікація праці тісно пов'язана з характером і змістом праці, її сукупністю й різноманітністю і тому залежить від організації праці: характер згрупування, гнучкість робочих місць. Існують такі бригади робітників, які засвоїли всі спеціальності в одному або навіть в декількох цехах, які компетентні вздовж усієї лінії виробництва. І кваліфікація впливає на організацію праці, стимулює її реструктуризацію й створення не просто технічних систем, а соціотехнічних. Для прогресу кваліфікації необхідне професіональне навчання й перенавчання. Там, де немає росту кваліфікації робітник має низький діапазон умінь, він і спостерігач за технічною системою, і електрик, і електронник. і ремонтник, і програміст. "Чистий оператор" - зникаюча професія. Необхідний робітник - універсал. Виникли гібридні професії: оператор — програміст - наладчик, оператор - диспетчер, програміст -аналітик, інженер - проектувальник. Сформувалися робітничі професії з елементами інженерних і управлінських знань, багатопрофільні інженери, фінансисти, менеджери. Кваліфікаційний розвиток веде до соціального зближення різних категорій робітників, соціально-економічних наслідків, оскільки впливає на відношення влади й власності на виробництві. Професіональна компетентність розглядається як обгрунтування свого права при присвоєнні праці як інтелектуальний капітал, що поєднується з матеріальними й фінансовими ресурсами власників виробництва. У сучасних висококваліфікованих робітників власність на знання пов'язується з правом на участь в економічній владі, основою на нові домагання, наприклад, втручатися на відміну не компетентних рішень. Володіння знаннями та інформацією розширює соціальні права, розширюється участь у веденні виробництва може виникнути новий конфлікт між "людьми знань" і власниками виробництва з приводу експлуатації розумової праці. Верхівка спеціалістів може зблизитися з професіональним менеджментом, а можуть виникнути глибокі суперечності. В розвинутому капіталістичному суспільстві це має неабияке значення, враховуючи масовізацію працюючих за допомогою знань. Тому активізувалися партії профспілки, державні органи, оскільки загострюється проблема влади. Відчужена інтелектуальна праця, відчужені знання є новим видом експлуатації праці. Виникнення техніки - найголовніша подія нашої раціональної цивілізації, її найвизначніший фактор. Виник цілий технічний світ, який має величезний вплив на людину, природу, суспільство. Техніка стала відносно незалежною від окремої людини та людства. Під впливом техніки змінилося відношення між людиною та природою. Пришвидчилось використання природних ресурсів. Техніка змінила свідомість людини, її спосіб мислення. Економіка, політика, культура вже не можуть функціонувати без техніки, вони втягнуті в техносферу. Навіть людина стає функціональним елементом у світі техніки. Техніка нав'язує людині стандарти поведінки. Людина за допомогою техніки руйнує природу, природні умови життя, поневолює сама себе. Завдяки техніці виникає масове виробництво, зброя масового знищення, масове споживання, масові дійства, масова культура, масове переживання. Змінилися буденні умови життя людини. Техніка розширила владу людини, межі її самореалізації, посилила свободу, панування над обставинами. Техніка стала відносно автономною, відходить з-під влади людини. Людина за допомогою техніки перетворилась в об'єкт. Склалося нове технічне і технологічне соціокультурне середовище зі своїми цінностями. Техніка захищає людину, звільняє її від обмежень, але й забирає в неї свободу, оскільки людина повинна діяти так. як вимагає техніка. Техніка змінила становище людини у світі. Дії людини, її мислення стали замінимими технічними апаратами, механізмами. Технічний пристрій став сильнішим, розумнішим, точнішим. Функціонування високих технологій, поширення комп'ютерної та інформаційної техніки вимагає формування конкурентноздатної працюючої людини. Існує досвід передових країн цілеспрямованого формування робітників творчого складу. Це має стати державною політикою. Ключовим аспектом ринкових перетворень стає політика масової інтелектуалізації суспільної праці, формування робочої сили товарноринкового типу. Досвід розвинутих країн свідчить, що для проведення науково-технічного прогресу і соціальне-економічних перетворень, треба працю перетворити в могутню інтелектуальну силу і утвердити творчість трудової діяльності. Працюючу масу людей слід виховувати в напрямі творчого мислення та ініціативи. Навчання має бути індивідуальне та спеціалізоване. Напрями інтелектуалізації суспільної праці: -поступове звільнення народного господарства від некваліфікованої робочої сили; - вирівнювання загальної освіти трудових ресурсів; - утвердження в системі освіти і підготовці кадрів принципу індивідуального розвитку особистості. Тому є трансформаційна криза. Людина у перехідному суспільстві: -керується протестними емоціями; -керується цілераціональним бажанням відновити державний патерналізм; - політичний вибір обумовлений не конфліктом інтелектуальних позицій, а неоднаковим психологічним "статусом" різних проблем, власне матеріальним положенням, соціальні функції держави; - в політичній свідомості заторкнуті ліберально-демократичні "західні" цінності; - послідовним прихильником тоталітарної системи; - розмежовується по лінії: модернізація - традиціоналізм. Динамізм суспільства виникає на творчому потенціалі особистості. Творча особистість автономна, самостійна, постійно прагне до самовдосконалення. В найрозвинутіших посткапіталістичних країнах, робітники вже не просто підлеглі, а партнери. І як вільно працюючі люди, їх не можна примушувати до роботи. Якщо в XX ст. найбільш цінним капіталом вважалося виробниче устаткування, то в XXI ст. - будуть робітники інтелектуальної праці. До таких висновків прийшли чимало дослідників сучасного суспільства. Творчі люди визначають рівень ефективності підприємства, їхні засоби виробництва -знання. Вони вимагають певного місця на виробництві, організації, з якою утворюють симбіоз. Завдяки творчим людям, виникають "креативні компанії", як відмітив професор-соціолог Ф.Дракер. Еволюція активно творчого суб'єкта впливає на еволюцію суб'єктивного світу людини. Розуміння суспільства, його проблем перспектив розвитку залежить від знань про переміни в людському світосприйнятті. Наступну епоху тепер називають неекономічною, постекономічною. Змінюється не індустріальний тип організації виробництва, а змінюються приводи, внутрішня структура нашої економічної системи. Примус вже не е основою сучасної організації. Діяльність людей щораз більше грунтується на довірі. Ще у 1973р. Д. Белл писав, що загальною спрямованістю сучасного суспільства є перехід від "економізованої" до "соціологізованої" моделі. І тут важливо підвищити продуктивність інтелектуальної праці. В умовах реформування суспільства перспектива розвитку особистості стає актуальною. Від цього залежить напрям розвитку суспільства. Гострота проблеми обумовлена деідеологізацією суспільства, зростанням духовної деградації, дегуманізації всіх сторін життя. З врахуванням світових тенденцій актуальним є формування глибинного суспільства, де головними стають загально-людські гуманістичні цінності. В період, коли людство перетворюється в єдине органічне ціле, відношення між людьми і державами базується не на обмежених класових цінностях, ідеологічних протилежностях, а на людських основах - свобода, достоїнство, справедливість. Гуманізм слід поширити на всі сфери суспільства. Еволюція Всесвіту спрямована на самопізнання. Всесвіт як субстанція через людину пізнає саму себе. В гуманістично-му суспільстві головне виробництво - знання і праця повинна оцінюватись за кількістю і якістю. Соціальне самопочуття людини - усвідомлення повноти реалізації своїх потреб та інтересів. Позитивне соціальне самопочуття - відчуття щастя і радості. Негативне самопочуття - тривожність, страх, агресія. Щастя і нещастя - наслідки взаємовідношення людини і людини, людини і суспільства, людини і природи. Процес самоздійснення супроводжується відчуттям щастя і нещастя. В основі дій людини е забезпечення потреб та інтересів. Соціальна свобода є свобода самоздійснення людини. Щастя - це насолода і вдача, придбання знань, які дають спокій, радість, впевненість, розуміння всього. Люди, які співробітничають, намагаються, бути вільними, позбутись рабства. Люди, які знаходяться в суперництві, намагаються досягти певного статусу і престижу. Духовне знання найбільш сприяє щастю. Зло, біди, нещастя більше вчить людину, ніж добро, щастя, успіх. Індійський мислитель С.Вівеканда ділив всіх людей на: - боголюдей, які ставлять собі за мету реалізацію всіх інтересів: - добрі люди: враховують інтереси інших, поки це не перешкоджає реалізації власних; - люди, які приносять зло іншим, заради реалізації своїх власних інтересів; - люди, які отримують задоволення від заподіяного зла іншим.
1 2 3 4 5 Категория: Соціологія \| Добавил: DoceNt (07.08.2016)
Просмотров: 262 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: