РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Соціальний статус особистості - Соціологія - Реферати - Каталог статей

Соціальний статус особистості План 1. Що таке соціальний статус? 2. Соціальні ролі особистості 3. Соціалізація особистості 4. Хто вчить нас "грати за правилами"? 5. Соціальна адаптація Чим визначається наше становище в суспільстві? Чи правий був Шекспір, назвавши увесь світ театром? Престиж і авторитет у чому відмінність? Хто вчить "правилам гри"? ЩО ТАКЕ СОЦІАЛЬНИЙ СТАТУС? Ви вже знаєте, що становище соціальних груп у суспільстві залежить від багатьох показників. Те ж можна сказати і про становище окремої людини в соціальній структурі. Становище людини в суспільстві, яке займає вона відповідно до віку, статі, походження, професії, сімейного стану та інших показників і передбачає певні права й обов'язки, називається соціальним статусом. Реально будь-яка людина займає в суспільстві багато позицій. Візьмемо, приміром, школяра: крім того, що він учень, він є молодою людиною, сином, часто онуком, братом, можливо, членом спортивної секції. Тому соціологи говорять про статусний набір. При цьому можна виділити ту позицію, яка є для людини найбільш істотною, визначає її соціально. Це і буде головний статус людини. Спробуйте визначити свій головний статус. Якщо уважно придивитися до тих показників, що визначають статус особистості, то можна побачити, що одні з них - стать, расова приналежність, вік - не залежать від особистості. Ці статуси, дані від народження, називають приписаними. У той же час освіченою, яка володіє певною спеціальністю, людина стає. Таким чином, вона набуває нових статусів, і їх називають такими, що досягаються. Різні статуси людини можуть вступати в протиріччя. Наприклад, робота тих, хто одержав гарну освіту (а це пов'язано з високим статусом у суспільстві), може низько оплачуватися, що буде вказувати на низький статус. У відкритих суспільствах, що динамічно розвиваються, статуси, що досягаються, мають істотно більше значення, ніж приписані. Звичайно, і сьогодні досягти високого соціального стану, зробити кар'єру набагато легше тому, хто народився в благополучній, заможній сім'ї, ніж вихідцю із соціальних низів. Але цілеспрямованість, працьовитість підтримка рідних стають важливим ресурсом людини і допомагають перевороти несприятливі "стартові" умови. Приміром, засновник і власник всесвітньо відомої японської фірми, яка виробляє годинники і калькулятори, Тадео Касіо народився в бідній селянській сім'ї. Його батько, щоб дати сину освіту, заощаджував буквально на усьому. Коли сім'я переїхала в місто, він відмовився навіть від поїздок на трамваї і п'ять годин добирався пішки на роботу і назад. Сам Тадео, ставши після закінчення школи токарем на заводі, працював так багато, що довів себе до виснаження. Його навіть визнали негідним для служби в армії, що було для того часу найбільшою ганьбою. З поняттям соціального статусу пов'язане інше поняття "престиж". Престиж (від франц. Prestige - вплив, повага, якими користується хто-небудь) - це оцінка суспільством чи соціальною групою суспільної значимості тих чи інших позицій, займаних людьми. Були часи, коли вважалися престижними професії пілота чи інженера, а нині ростуть конкурси в економічні вузи; деякі люди, у тому числі з вищою освітою, переходять на роботу в магазини, ресторани тощо. Якщо ви проаналізуєте свої плани на подальше життя, то, мабуть, погодитеся, що престижність у них відіграє не останню роль. Поняттям "авторитет" (від лат. auctoritas - влада, вплив) також позначають ступінь визнання групою людей чи суспільством особистих і ділових якостей якого-небудь з їхніх членів. Авторитет звичайно відбиває ступінь впливу особистості в соціальній групі чи суспільстві. Престижними можуть бути професія, посада, вид діяльності, авторитетною - цілком певна, конкретна людина. Краща реалізація особистості можлива при віднайдені людиною гармонії її схильностей і здібностей з тією діяльністю, яку вона виконує. Але нерідко люди відмовляються від пошуку подібної гармонії і домагаються лише престижного становища в суспільстві, тобто думають не стільки про реалізацію своїх здібностей, скільки про престиж, пов'язаний з приналежністю до певної соціальної групи. СОЦІАЛЬНІ РОЛІ ОСОБИСТОСТІ Від людини, що займає соціальний стан, оточуючі очікують відповідної поведінки. Приміром, статус учителя припускає конкретний набір дій (проведення уроків, перевірка зошитів, зустрічі з батьками учнів), певну манеру спілкування зі школярами, колегами (стриманість, тактовність), досить строгий стиль в одязі. Зовсім іншої рольової поведінки очікують, приміром, від поп-зірки. Опанувати соціальними ролями, яких, як і статусів, у людини безліч, буває непросто. Часом людина поводиться зовсім не належно до своєї статусної ролі. Уявімо собі літнього академіка, що, виступаючи на науковій конференції, говорить на молодіжному сленгу, а після засідання відправляється на дискотеку. Чи ігуменю монастиря, що фотографувалася у вечірньому одязі для модного журналу. Звичайно, наш час не знає таких твердих обмежень і умовностей за рангом та чином, як, припустимо, станове суспільство Середньовіччя. Проте розбіжність очікуваного відповідно до статусу поведінки і реальних вчинків особистості викликає нерозуміння з боку навколишніх, а нерідко й осуд. Слово "роль" найчастіше пов'язують з театральною дією. Саме порівняння ролі людини в суспільстві й образному її втіленні актором на сцені дозволило Шекспірові заявити вустами одного з героїв п'єси "Як вам це сподобається?": Увесь світ - театр. У ньому жінки, чоловіки - всі актори. У них є виходи, відходи. І кожен не одну відіграє роль. Сім дій у п'єсі тій. Дитина, школяр, юнак, коханець, Солдат, суддя, старий. І все-таки в реальному житті ролі людини не замовлені їй від народження. Людина одночасно й автор, і актор нею самою написаної драми. Інша справа, що роль свою їй доводиться і "писати", і "грати", виходячи зі сформованих вимог суспільства стосовно неї (не виключаючи, звичайно, її власних цілей і здібностей). СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ Оволодіння людиною набором ролей нерозривно пов'язано з засвоєнням соціальних норм. Саме з їхньою допомогою суспільство пред'являє своїм представникам ті вимоги, які повинні задовольняти їхню поведінку (згадаєте основні види соціальних норм). Процес засвоєння індивідом зразків поведінки, соціальних норм і духовних цінностей називається соціалізацією. Поза постійними зв'язками з іншими людьми соціалізація неможлива. Особливо ці контакти важливі в ранньому віці. Відомо чимало випадків, коли діти, через різні причини, були різко обмежені в спілкуванні з оточуючими людьми. Це завдавало розвитку дитини непоправний збиток. Вже в перші місяці життя дитини, коли встановлюються її відносини з матір'ю, а потім з іншими близькими, починається перший етап соціалізації особистості. Надалі велику роль у збагненні світу дорослих набуває гра. У ній діти часто наслідують дорослим, приймають, за висловом одного психолога, ролі іншого. Згадайте свої ще недавні дитячі ігри: ким тільки в них ви не були! - будівельниками, шоферами, лікарями, продавцями; хлопчики грають "у війну ", дівчатка - "у доньки - матері". У спілкуванні з дорослими, у грі дитина поступово вчиться бачити себе так, як її бачать інші, у неї розвивається самопізнання. З цього моменту, вважають психологи, можна говорити про соціальну особистість. Приблизно до 8-9 років освоюється інший тип ігор - гра за правилами. З цього віку стають зрозумілими ідеї справедливості, рівної участі. А скільки емоцій викликає свідоме відхилення одного з учасників від прийнятих правил; його обвинувачують у шахрайстві, нерідко виключають із гри. Таким чином, норма, правило вже сприймаються як щось необхідне і дотримуване усіма. Виникає основа для початку досить тривалого процесу усвідомлення моральних норм, духовних цінностей, що затвердилися в даному суспільстві. Соціалізація особистості продовжується надалі і, на думку багатьох дослідників, супроводжує людину все життя. Соціалізація дорослої людини - це освоєння нею нових соціальних ролей: працівника, батька, дружини, керівника і багатьох інших. ХТО ВЧИТЬ НАС "ГРАТИ ЗА ПРАВИЛАМИ"? Величезна роль на першому етапі соціалізації особистості належить сім'ї. Головними вихователями дитини в малій сім'ї, звичайно, є батьки. У великій сім'ї виховують усі: батьки, старші брати і сестри, бабусі і дідусі. Сім'я забезпечує людині її первинний соціальний статус. У традиційному суспільстві вона визначає соціальний стан особистості практично протягом всього її життя. В індустріальному суспільстві соціальні позиції індивіда, як ми уже відзначали, надалі можуть істотно відрізнятися від статусу його сім'ї, але і тут вплив сім'ї дуже істотний. Як правило, батьки намагаються бути гідними вихователями для своїх дітей і учити їх тільки гарному. Але буває і так, що обставини соціалізації дитини в сім'ї дуже несприятливі. Сімейних ситуацій, що перешкоджають повноцінній соціалізації дитини, на жаль, чимало. Діти можуть виявитися занедбаними через безвідповідальність батьків або у неповній сім'ї, де мати увесь час змушена працювати; можуть піддаватися насильству, що нерідко трапляється в сім'ях, де дорослі зловживають алкоголем; можуть стати свідками грубої поведінки батька з матір'ю чи іншими дітьми. Ці враження важко позначаються на всьому наступному житті людини. У підлітковому віці дуже впливає на соціалізацію особистості група однолітків. Тут людина освоює новий тип відносин - рівний з рівним. Правда, у групі також установлюється визначена ієрархія, з'являється свій лідер. Але, разом з тим, в нормальних групах відносини будуються на взаємній згоді, а не на залежності. Одним з головних "соціалізаторів" кожної людини в сучасному суспільстві є школа. Це стало можливим, коли шкільна освіта в більшості країн стала не тільки доступною, але й обов'язковою. Через систему навчальних занять, організованих форм спілкування учнів між собою і з учителем школа передає молодому поколінню накопичені суспільством знання, загальноприйняті соціальні норми, духовні цінності. Вона орієнтує підлітка на основні види діяльності, готує до їхнього освоєння. Довгий час у шкільній освіті панувало ставлення до учня лише як до об'єкта педагогічного впливу, який повинен засвоїти норми громадського життя і набір. певних ролей. Але поступово прийшло визнання індивідуальності кожної дитини, усвідомлення того, що засвоєння нею норм і цінностей повинно проходити в єдності із саморозвитком, самозміною особистості. Сьогодні допомогти розкрити кожному його індивідуальні ресурси і можливості - найважливіше завдання школи. У сучасному суспільстві велику роль у соціалізації особистості відіграють засоби масової інформації. Нинішній школяр проводить перед екраном телевізора, мабуть, не менше часу, ніж за підручниками. Вплив ЗМІ вже далеко вийшов за рамки простого інформування населення про ті чи інші події "у країні і світі". З журнальних і газетних смуг, екранів телевізорів нас переконують, закликають, нам розтлумачують, радять, дають зразки. Досить часто за всім цим стоять інтереси певної групи осіб, а не суспільства в цілому чи держави. Тому сьогодні багато хто погоджується з тим, що ЗМІ служать не тільки носіями культури, але і засобом маніпуляції (з лат. manus - рука, у первісному розумінні означає "ручне управління"), тобто неявного, непомітного для того, на кого направляється вплив, спонукання його до певних дій, настроїв, ставлення. Детальніше про те, як засоби масової інформації впливають на особистість, ми поговоримо в одному з наступних параграфів. СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ Однією зі сторін соціалізації є соціальна адаптація. Слово "адаптація" походить з латинської adapto - пристосовую. Соціальна адаптація - це процес пристосування людини до мінливого соціального середовища за допомогою різних соціальних засобів. Звичайно, є люди, які прагнуть втекти від контактів з дійсністю, замикаються в собі, занурюються у світ власних переживань. Вузьке коло предметів займає їхня увага; вибираючи види діяльності, вони віддають перевагу тим, які не вимагають погодженої, спільної праці. Такі "раки-пустельники" - часті персонажі літературних творів (спробуйте навести приклади). Однак більшість людей прагне органічно вписатися в навколишнє соціальне середовище. Властивість адаптації притаманна всьому живому, але людина здійснює цей процес усвідомлено. Насамперед освоюються найбільш стійкі властивості цього середовища, типові способи соціальної поведінки. Так, дитина досить тривалий час адаптується до такої установи, як школа: звикає до шкільного розпорядку, засвоює правила поведінки, опановує нормами колективної діяльності, освоює стиль спілкування з педагогом. Але це в основному зовнішні форми адаптації. Головне полягає в тому, що приймаються цінності певного соціального оточення. Уявимо собі людину, яка переїхала із села, в місто. Сільське життя схиляє до більшої відкритості і поінформованості про життя односельчан, воно припускає і більш активні форми впливу на тих, хто "вибивається з загального ряду", порушує традиційні форми співіснування. Міське життя, при всій його скупченості, значно більш анонімне й автономне. Люди, що довгі роки проживають в одному будинку чи навіть на одній сходовій площі, часом незнайомі один з одним. "Новому" міському жителю рано чи пізно доведеться прийняти такий спосіб життя, адаптуватися в новому середовищі. В іншому випадку його спроби активно втручатися в життя малознайомих людей будуть призводити до постійних конфліктів. З наведеного прикладу видно, що, хоча адаптація і носить безупинний характер, особливо активно воно відбувається при зміні соціального оточення, видів діяльності. Показниками ступеня адаптації може служити успішне здійснення людиною своїх соціальних ролей, її високий соціальний статус, а також загальна психологічна задоволеність соціальним середовищем у цілому. Соціологи і психологи розрізняють два типи адаптації. Перший характеризується активним впливом на соціальне середовище: людина не тільки освоює сформовані форми взаємодії людей, норми, що устоялися, цінності, але і якоюсь мірою прагне змінити ті, котрі уявляються їй недосконалими чи застарілими. Другий тип адаптації - це пасивне сприйняття цілей і цінностей групи, оточення. Поведінку людини в даному випадку називають конформною (у перекладі з латинської - подібний, згідний). Зовнішнім вираженням конфортності нерідко служить слухняність, коли безмовно виконуються всі розпорядження. При цьому, однак, внутрішньо людина може бути не згодна із груповими нормами і цінностями Проаналізуйте з цих позицій свою діяльність. Який тип адаптації переважає у вас?
1 2 3 4 5 Категория: Соціологія \| Добавил: DoceNt (04.09.2016)
Просмотров: 490 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: