РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Соціальні процеси та соціальні зміни - Соціологія - Реферати - Каталог статей

Соціальні процеси та соціальні зміни План 1. Природа та різновиди соціальних процесів 2. Міграційні процеси 3. Соціальні зміни 4. Соціальний рух Природа та різновиди соціальних процесів Вище ми ознайомилися з так званою "соціальною статикою" суспільства (соціальний склад суспільства та соціальні зв'язки, які утримують складну структуру соціальних елементів, різного типу спільноти). Але це - один бік суспільства, який подає його в статиці. Існує ще й інший, котрий характеризує суспільство як систему змінюючих процесів, так званий динамічний бік суспільства, до якого входять всі будь-які зміни, рухи у суспільстві, процеси, цикли. Оскільки однією з головних умов існування всієї природи є рух, то процесуальність - головна ознака постійно рухомої, соціально організованої природи. Основу соціальної динаміки становлять соціальні процеси. Навіть поверховий погляд на суспільство та його складові дозволяє зрозуміти, що соціальна сфера видозмінюється. Змінюються склад груп, культурні комплекси, взаємовідносини. Ці рухомі елементи, які змінюються, належать до категорій соціальної динаміки. Вони вказують на те, як розвивається соціальний об'єкт, яка еволюція, особливості його зміни, його якісні перетворення. Найбільш важливими категоріями цієї частини суспільної природи є: "соціальні процеси", "соціальні зміни", "соціальний розвитою). Термін "процес" походить від лат. procesus - просування, проходження. Це відносно однорідні серії явищ, пов'язані взаємними причинами або функціональними залежностями. Наприклад, ріст організму – це процес, оскільки подальший його стан певним чином визначений попереднім станом. Соціальними процесами ми називаємо серії явищ взаємодій людей один з одним або складовими елементами суспільства. Серія соціальних явищ може бути прийнята як процес, якщо вона зберігає ідентичність (послідовність, взаємний зв'язок у часі). Соціалізація, розглядаючи формування соціальної особи, є також соціальним процесом, бо представляє собою довгу серію взаємодій між дитиною і соціальним середовищем. Серія явищ зберігає свою ідентичність (поступовість, послідовність впливу, сприйняття). Соціальним процесом будемо називати послідовні зміни стану або руху елементів соціальної системи. Це можуть бути сталі акти взаємодії людей, спрямовані на збереження свого соціального статусу, умов життя, дозвілля тощо. Соціальні зміни в суспільстві відбуваються не самі по собі (деперсоналізовано), а в результаті цілеспрямованої діяльності людей, котра складається із окремих соціальних дій та взаємодій, котрі характеризуються спорідненістю та односпрямованістю, причому іноді - несвідомо. Головне завдання соціології щодо вивчення соціальних процесів полягає в оцінці їх стану, вияві проблем та суперечностей їх розвитку, глибини і змістовності зв'язків тощо. Кожний соціальний процес складається з кількох стадій, які різняться за змістом та механізмами, які і визначають його характер, спрямованість, темпи. Характеризуючи соціальні процеси, необхідно враховувати і такі ознаки, як: стадійність, фазність, етапність (наприклад, процеси соціалізації охоплюють такі етапи життєвого шляху, як дитинство, юність, зрілість, старість). Не менш складну структуру мають і процеси, які відображають різні параметри колективів, соціальних інститутів та інших соціальних утворень (кожний колектив, організація, чи то інститут проходить етап формування, розвитку, розквіту, занепаду, розпаду). Однією з головних умов типологізації соціальних процесів є з'ясування базових критеріїв класифікації. Один з таких критеріїв класифікації соціальних процесів - ступінь їх загальності. Виходячи із цього, розрізняють глобальні (процеси економічних, демографічних, екологічних змін, національно-визвольних рухів і т. ін.), загальні, особливі (процеси урбанізації, адаптації, стабілізації) та окремі соціальні процеси. Залежно від системи, де ці процеси проходять, їх можна поділяти так: ¦ внутрішньоособисті (наприклад процес самоосвіти); ¦ процеси, які проходять між двома особами; ¦ між особою та групою; ¦ процеси, які змінюють організацію і внутрішню структуру спільності; ¦ процеси, які змінюють відносини між двома групами (спільностями); ¦ які змінюють структуру й організацію в глобальних масштабах суспільства. Класифікація соціальних процесів побудована на різних критеріях перемінних. Якщо в будь-якій системі виникають будь-які нові складові елементи або зникають раніше існуючі, або виникають нові відносини чи зникають старі відносини, то ми говоримо, що ця система підпорядковується зміні. Якщо зміни, які проходять в якійсь системі, приводять до диференціації із збагаченням складових елементів і існуючих між ними відносин, то ми говоримо, що ця система розвивається. А коли зміни приводять до зменшення складових елементів і існуючих між ними зв'язків, то система регресує. Якщо розвиток, який відбувається в будь-якій системі, наближає її до певного ідеалу, оціненого позитивно, то ми говоримо, що цей розвиток є прогресом. Це такий тип, напрям розвитку, який характеризується переходом від нижчого до вищого, від менш досконалого до більш досконалого. В сучасній соціології соціальний прогрес пов'язується найчастіше з рухом від традиційного до індустріального та постіндустріального суспільства. Суспільний прогрес має як загальний прояв (переміни в глобальному суспільстві), так і регіональний характер (конкретне суспільство, країна), конкретні моменти (технічні, технологічні) окремих сфер суспільного життя. Поняття регресу означає протилежний прогресові процес змін: від вищого до нижчого, деградацію, але, як правило, охоплює не все суспільство, а лише окремі його сфери (економічну, технічну, культурну, моральну). Німецький соціолог Фон Візе здійснив спробу дати повну класифікацію всіх процесів, можливих у стосунках між людьми. Визначаючи сутність суспільства як множинність відносин між людьми, він дійшов висновку, що всі процеси, які змінюють суспільство, за характером зводяться до двох великих категорій: ¦ процес взаємного зближення людей або об'єднуючі процеси; ¦ процес відчуження, розділення людей. Перша категорія - асоціативні процеси. Серед них виділяють кілька основних груп: Процес відчуження визначається в таких основних видах: Кожний з цих видів поділяється на ряд підпроцесів. В одному тільки зближенні він виділив 18 підпроцесів. Схема процесів, які ведуть до зближення, виглядає так: ¦ на початковій стадії маємо справу з ізоляцією, відчуженням, ворожнечею; ¦ перехідною стадією є контакт; ¦ початковою стадією об'єднання є взаємна терпимість - компроміс, шлях від якого може привести до зближення. Але це – умовна і неідеальна схема. Роблячи спробу класифікувати інші процеси, ми знову будемо виходити із твердження, що основне джерело суспільного життя – це необхідність задоволення потреб. Прагнучи отримати засоби для задоволення потреб, люди стикаються з аналогічними прагненнями інших людей. Ці зіткнення аналогічних прагнень у певних історичних ситуаціях, в рамках певних груп та систем відносин можуть викликати різні серії явищ – різні процеси. Прагнення можуть бути пристосовані один до одного. Причому це пристосування може мати різні форми. Може виникнути серія явищ співробітництва для спільної діяльності. Може виникнути процес суперництва, конкуренції. Якщо в ході суперництва проявляються прагнення ліквідувати суперника, конкурента або якусь його систему предметів цінностей, то суперництво перетворюється на конфлікт, який також має різні види, ступені. Процеси пристосування виявляються завжди там, де особа або група опиняється в новому середовищі і його система дій, оцінок, критеріїв не приводить до задоволення своїх потреб. Із усієї багатоманітності соціальних процесів за подібною технологією можна виділили такі: ¦ кооперація (співробітництво) - узгодження дії і досягнення спільних цілей; для кооперації необхідні такі елементи поведінки, як взаєморозуміння, встановлення правил співробітництва, узгодженість дій; ¦ суперництво - протилежність інтересів або на базі прагнень до задоволення однакових інтересів за допомогою тих засобів, якими керуються інші особи (суперники); сюди відносять і конкуренцію - боротьбу між індивідами, групами або суспільствами за володіння цінностями; ¦ пристосування - прийняття індивідом або групою культурних норм, цінностей, еталонів дій нового середовища, коли норми та цінності, засвоєні в попередньому середовищі, не ведуть до задоволення потреб; Самі по собі такого роду "типологізовані" процеси поділяються на безліч підвидів. Так, до суперництва можна віднести: конфлікт - соціальний процес, в якому індивід або група прагне до досягнення власних цілей (задоволення потреб, реалізації інтересів шляхом усунення, знищення, підкорення собі іншого індивіда з групи, які прагнуть до ідентичних цілей), вони виникають на основі антагонізму, і можуть виникати між групами чи особами, які прагнуть до різних цілей, але одними і тими ж засобами; антагонізм - як комплекс негативних установок та оцінок, які призводять до дій, спрямованих на знищення, підкорення супротивника; боротьбу - як форму конфлікту (мета боротьби - примусити противника до капітуляції шляхом визнання його умов, вищість; сюди відносять різного типу війни). Соціологія ретельно вивчає такого типу стосунки між соціальними об'єктами як конфлікти. Існує напрям в соціології, який називається конфліктологією. До пристосування можна віднести: акомодацію - як терпимість; асиміляцію - визнання повністю нових критеріїв, процес взаємного культурного проникнення; амальгамізація - біологічне змішання кількох етнічних груп народів. Процес пристосування складає кілька елементів: вивчення нової ситуації, вивчення нових методів, взірців поведінки, психологічна переорієнтація. Прикладом може бути поведінка людини чи групи при зміні економічних, політичних та соціальних умов (група емігрантів; випускник зі школи, коли йде на виробництво або в армію; селянин, який потрапляє до міста). У рамках будь-яких груп процеси пристосування, співробітництва, суперництва та конфлікту проходять постійно, зберігаючи певну рівновагу. Якщо в рамках існуючої організації і системи контролю даної спільності ці процеси підтримуються в рівновазі, при цьому повноцінно реалізуються потреби людини, то ми говоримо, що ці процеси проходять соціально організованим чином. Якщо виникає певний дисбаланс, загрожуючи реалізації потреб людей, то виникає стан соціальної дезорганізації. Дезорганізація – це сукупність соціальних процесів, які призводять до загрози встановленого руху процесів колективного життя. Вона полягає в дезорганізації інститутів, які не виконують завдань, функцій, послаблення механізму контролю. Нестійкість критеріїв оцінки, самоконтролю веде до появи нових способів поведінки, що суперечать загальновизнаним. Це спричиняє розвиток: алкоголізму, наркоманії, проституції, підвищення рівня злочинності, підвищення чисельності нервових потрясінь, стану аномії (ігнорування та недотримання норм та правил поведінки та діяльності) тощо. Далі виділяємо процеси, які змінюють місце осіб чи груп у просторі і в соціальних структурах. Ми називаємо їх міграційними процесами (міграції населення відіграли важливу роль в історії людства) та процесами мобільності. (Про процеси мобільності див. попередній параграф). Коротко оглянемо міграційні процеси. (Див. рис. 1. Різновиди соціальних процесів.) Міграція - це територіальне переміщення людей із країни в країну, із району в район, із міста в місто, із міста в село (і навпаки), із села в село. Вони можуть бути: політичними (політико-економічні причини міграції), сезонними (туризм, лікування, навчання, с/г роботи) та маятниковими (регулярні переміщення із даного пункту та повернення до нього). Перші цивілізовані (котрі стали причинами політико-економічних перемін у суспільстві) міграційні процеси почалися після великих географічних відкриттів (колонізація Південної та Північної Америки, Австралії) та освоєння нових земель (Сибір, Далекий Схід). До великих міграційних явищ належать і так звані переселення народів або етнічні міграції (нашестя варварів, міграції єретиків, євреїв та утворення єврейської держави). Рис. 1 Соціологи виділяють три групи чинників, які спонукають людей до зміни місця проживання: ¦ чинники незадоволення (умовами існування в рідних місцях); ¦ притягання (наявність приваблюючих умов проживання в інших місцях); ¦ доступність шляхів міграції (наявність чи відсутність бар'єрів для реалізації намірів зміни місця проживання. Процеси, які змінюють соціальну організацію суспільства, – це процеси реорганізації і дезорганізації. Ось далеко не повний перелік основних різновидів соціальних процесів. Всі розглянуті процеси тісно пов'язані між собою і завжди протікають одночасно, створюючи таким чином можливості для розвитку змін у суспільстві. Теоретичний аналіз і конкретне вивчення соціальних процесів - один із важливих напрямів соціологічної діяльності. Міграційні процеси Міграції населення належать до числа складних системних об'єктів дослідження. Термін міграція походить від лат. migratio - переміщення. В широкому розумінні, міграційні процеси - це процеси просторового переміщення людей між поселеннями, регіонами, країнами. У вузькому значенні, під ними розуміють сукупність переселень людей, пов'язаних зі зміною ними місця проживання на довготривалий строк, що спричиняє зміни територіального розміщення поселення. Розрізняють: ¦ внутрішню міграцію (переміщення населення в межах країни); ¦ зовнішню (переїзд до інших країн або виїзд з інших країн); ¦ маятникову (систематичні переміщення, пов'язані з роботою, навчанням тощо); ¦ сезонну (переміщення, пов'язані із сезонною роботою). Соціологія вивчення міграційних процесів передбачає дослідження її причин і мотивів, складу мігрантів. Вивчається не тільки факт переміщення, а й такі компоненти даного процесу, як міграційна установка, міграційна мотивація, міграційна поведінка, чинники та стимули міграції, адаптація, інтенсивність, результативність та ін. Міграційні процеси - це постійна характеристика будь-якого суспільства і в будь-яку епоху. Історія суспільства свідчить про чисельність масових переселень. До таких відносять старогрецькі колонії, масові міграційні рухи євреїв всією Європою в епоху Середньовіччя, переселення, пов'язані з відкриттям нових материків (Південна та Північна Америка, Австралія). Навіть США - країна емігрантів., Дослідження міграцій населення широко практикував в колишньому СРСР з 20-х років видатний соціолог С. Струмілін. У 30-х роках, з утвердженням диктаторської системи Сталіна, міграційні процеси, а однозначно і їх вивчення, загальмувалися. Створюючи передумови для реалізації соціальної мобільності населення, міграції впливають на трансформацію соціально-групової структури суспільства, сприяють професійно-кваліфікаційному просуванню мігрантів, зміні їх статусних характеристик і способу життя, структури їх прибутків та потреб. Міграції відіграють найактивнішу роль у формуванні територіальних спільнот людей, у підтримці умов постійного соціального відтворення. Дослідження міграції свідчить про наявність певних закономірностей у соціально-демографічних характеристиках міграційних потоків. Так, у них частина чоловіків завжди вища, ніж у складі населення в цілому. Підвищеною є міграційна рухливість молоді. Природно, що в місцях, де існує великий витік-приток населення, порушується соціально-демографічна структура, що відбивається і на решті характеристик регіону. Починаючи з 1993-1994 pp. помітно розвинувся відтік населення з України. Щорічно міграційні процеси (відтік) досягали від 100 тис. до 140 тис. чол . Україна стає країною, що втрачає населення в міграційному обміні з країнами близького і далекого зарубіжжя. Основними міграційними країнами, до яких приїздить велика кількість мігрантів (постійних і тимчасових), є: Польща, Туреччина, Словаччина, Греція, Португалія, Іспанія, США, Великобританія та ін. Соціальні зміни Інша категорія, яка підлягає вивченню, – соціальні зміни. Проблема соціальних змін актуальна для будь-якого суспільства. Під терміном зміни розуміють найбільш загальну форму буття всіх матеріальних та духовних об'єктів, яка пов'язана з певним їх перетворенням. Під соціальними змінами розуміють різні зміни, котрі відбуваються протягом певного часу в спільнотах, групах, інституціях, в їх взаємовідносинах один з одним, а також з індивідами. У соціології прийнято виділяти такі типи соціальних змін, що впливають на соціальний розвиток: природні зміни (які відіграють певну роль у суспільному житті), демографічні зміни, у виробничій сфері, у системі управління, духовній сфері, соціальній організації, в межах соціальної структури. Виділяють кілька видів соціальних змін: ¦ структурні соціальні зміни (зміни в структурі сім'ї, організації, в структурах влади, інституційній сфері); ¦ зміни, стосовно соціальних процесів (взаємодії спільнот, інститутів, організацій; відносини солідарності, напруги, конфлікту, підлеглості, котрі постійно перебувають у процесі змін); ¦ функціональні соціальні зміни (зміни стосовно функцій різних соціальних систем); ¦ мотиваційні соціальні зміни (зміни у сфері мотивації індивідуальної чи колективної діяльності). За своїм характером, внутрішньою структурою, ступенем впливу на суспільство соціальні зміни можна поділити на еволюційні та революційні. До перших відносять часткові поступові зміни, котрі здійснюються як досить стійкі із тенденцією на збільшення чи зменшення будь-яких якостей, елементів у різних соціальних системах. Еволюційними за власним характером можуть бути всі вищеописані види змін (структурні, функціональні, процесуальні, мотиваційні). Суттєво від еволюційних змін відрізняються революційні. Це вищою мірою радикальні зміни, які обумовлюють корінну ломку соціального об'єкта. Вони не часткові (на відміну від еволюційних), а всезагальні, і, як правило, опираються на насильство. К. Маркс та В. І. Ленін називали соціальні революції "локомотивом історії", "мотором" історичного розвитку. Відмінними за характером є так звані інноваційні процеси або зміни (поняття процес та зміна дуже часто є тотожними). Це свого роду комплексний процес створення, розповсюдження та використання нового практичного засобу і поєднання із цією "новітністю" змін у соціальному середовищі (організаційні, технологічні зміни). Саме одним із джерел соціальних змін виступають відкриття та винаходи, інновації, які завжди додають щось нове, нову рису, поповнюють запас знань. Більш складною формою соціальних змін, котра включає еволюційні і революційні зміни, висхідну (зріст) та нисхідну (спад) тенденції, є циклічна соціальна зміна – певна сукупність явищ, процесів, послідовність котрих створює кругообіг протягом певного часу. У прийнятті соціальних змін суспільством важливу роль відіграє їх сумісність з існуючою культурою, а саме: ¦ зміни просто не сприймаються (відкидаються) суспільством або соціальною групою; ¦ зміни приймаються разом із конфліктними рисами; ¦ зміни приймаються, акомодуються та асимілюються (визнаються). Джерелами соціальних змін можуть бути і економічні, і політичні фактори, а також взаємодії між різними соціальними системами, структурами, інститутами, спільнотами. Важливим чинником у соціальних змінах служить роль технологічних факторів. Однією із форм такої взаємодії є конкуренція (як результат - підвищення асортименту, якості, зниження цін). Суттєвим фактором соціальних змін у різних країнах світу за останнє століття стала ідеологія (доктрини, ідеали, програми), а за останні десятиліття набув чинності і фактор впливу соціальних наук як процес вироблення програм соціальних змін (неп, соціальна інженерія, план Маршалла, програмні доктрини). Соціальний рух Іншою визначальною категорією соціальної динаміки є соціальний рух. Цей термін означає сукупність форм колективної дії, яка спрямована на реорганізацію суспільства в плані забезпечення соціальних інтересів. До соціальних рухів можна віднести: екологічні, релігійні, молодіжні, політичні, реформістські, національно-визвольні та інші. Подібно, і водночас на відміну від соціальних інституцій (відносно стабільних), соціальні рухи високодинамічні, з невизначеним життєвим циклом. Не слід соціальні рухи ототожнювати і з організаціями, хоч соціальні рухи можуть включати в себе і організації, але основою їх діяльності служать зусилля людей, котрі підтримують ідеї та цінності певного соціального руху. Соціологічне дослідження соціальних рухів передбачає поглиблений аналіз ситуацій, що сприяють виникненню та розвитку соціальних рухів, консолідації людей, груп, які орієнтовані на соціальні зміни. Основними умовами, які сприяють появі та розвитку соціальних рухів, є: ¦ культурні течії (зміни в цінностях та поведінці людей); ¦ соціальна дезорганізація, яка породжує аномію (ігнорування норм та правил поведінки як масове явище), відчуження, невпевненість, соціальний страх, занепокоєність; ¦ соціальна незадоволеність (загальна незадоволеність людей умовами життя та системою соціальних відносин). Далеко не завжди легко класифікувати соціальні рухи, оскільки один і той самий соціальний рух може бути лише проміжною ланкою для іншого. Кілька рухів можуть змішуватися один з одним в різні періоди свого розвитку, набувати різних відтінків. Тому при аналізі застосовують класифікацію найбільш загальних ознак рухів: ¦ експресивні рухи (бажання вирватися з "обмеженої", нестерпної для членів певної організації системи); ¦ утопічні рухи (створення ідеальних "міфологічних" соціальних систем; ¦ революційні рухи (неочікувана, стрімка, що змінюється насильно, зміна соціальної системи). Література Бебик В. Політичний маркетинг. – К., 2000. Вишняк О. В. Електоральна соціологія: історія, теорії, методи - К Ін-т соціології НАНУ, 2000. Матусевич В., Оссовский В. Электоральное поведение: техника социологического исследования И Философская и социологическая мысль. – 1994, № 11. Нельга О. Соціологія виборчого процесу: проблеми становлення // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2000, № 2. Петров О. В. Социологоческие собирательные технологии, –Днепропетровск, 1998. Пилипенко В. Соціологічна наука та електоральні процеси в Україні // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. –1999, № 4. Райман Р. Г. Электоральное исследование: сущность и технология // Соц. иссл. – № 9. Спеціальні та галузеві соціології / За ред. Пилипенка В. Є. –К.: Вища освіта, 2003.
1 2 3 4 5 Категория: Соціологія \| Добавил: DoceNt (10.06.2016)
Просмотров: 996 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: