РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Соціальне прогнозування - Соціологія - Реферати - Каталог статей

„Соціологічне прогнозування” План Вступ. 1. Види соціального прогнозування. 2. Методи соціального прогнозування. Висновок Використана література. Вступ У соціологічному вивченні особливе місце займає соціальне прогнозування, як конкретне уявлення, передбачення, і судження про подію, стан соціальною об'єкта в майбутньому. Його не слід плутати із соціальним плануванням. Назвемо такі особливості соціального прогнозування:— формулювання мети соціального прогнозування порівняно з плануванням має загальніший і абстрактніший характер. Мета соціального прогнозування — на основі аналізу стану і поведінки соціальної системи в минулому, а також вивчення тенденції зміни чинників, що впливають на неї, визначити кількісні та якісні параметри її розвитку в перспективі, розкрити зміст ситуації, в яку потрапить система;— соціальне прогнозування на відміну від планування дає лише інформацію для обґрунтування рішень і вибору методів планування, указує на можливі шляхи розвитку в майбутньому;— соціальне планування визначає, який з цих шляхів вибирає су-спільство. План містить уже готові рішення і є директивним документом, що визначає їхній зміст, період проведення, відповідальних осіб, потрібні для цього кошти тощо. Прогноз як наукове знання про майбутній стан соціальних процесів і явищ має імовірнісний характер, план — однозначна варіантна модель. 1. Види соціального прогнозування Розрізняють різні види соціального прогнозування. За проблемно-цільовим критерієм соціальне прогнозування поділяється на пошукове й нормативне. Пошукове соціальне прогнозування полягає у визначенні імовірнісного стану об'єкта управління в майбутньому на основі аналізу особливостей його розвитку в минулому. Нормативне прогнозування — це визначення засобів для досягнення бажаного стану об'єкта чи заданої мети. За критерієм часу соціальне прогнозування поділяється на оперативне, короткотермінове і довготермінове. Соціальне прогнозування використовує такий специфічний метод, як експертне опитування. Соціальне експертне опитування належить до якісних методів соціального прогнозування. Воно ґрунтується на логічному аналізі об'єктів управління, проводиться за загальними принципами, має на меті виявлення довготермінових проблем і визначення способів їх розв'язання. Для характеристики об'єкта управління соціологами використовується експертиза, яка здійснюється відповідно до досвіду експерта, знань особливостей функціонування і розвитку досліджуваного об'єкта. Інформація при цьому збирається шляхом проведення безпосередніх, з допомогою преси чи поштового зв’язку спеціалізованих експертних опитувань населення. Процес соціальної експертизи включає такі процедури:— підбір експертів та оцінка їх компетентності;— розробка анкет для опитування експертів;— отримання інформації від експертів (експертний висновок);— оцінка узгодженості думок експертів;— оцінка вірогідності результатів;— складання програми для опрацювання експертних висновків. 2. Методи соціального прогнозування МЕТОДИ ОПИТУВАННЯ ЕКСПЕРТІВ Методи опитування експертів увійшли в практику наприкінці 60-х років, коли була виявлена обмеженість застосування екстраполяції і моделювання в соціальному прогнозуванні, особливо щодо складних соціальних процесів, які розвиваються в нелінійній формі. Надійність прогнозів підвищує колективне опитування експертів. Якщо на індивідуальні експертні оцінки впливає суб'єктивізм експерта, його конкретний досвід, то в груповому експертному опитуванні з виконанням певних методичних вимог відбувається процес об'єктивізації суб'єктивних оцінок. Серед методичних вимог найважливіше значення мають обгрунтований підбір експертів, оптимальна організація їх роботи, правильна процедура обробки результатів опитування. На практиці для підбору членів експертної групи використовують низку критеріїв. Найважливіший серед них — рівень компетентності експертів. Процедури організації роботи експертів бувають очні і заочні, одноразові і багаторазові. Одним з найпоширеніших конкретних методів прогнозування у формі експертного опитування є «інтелектуальна атака», або «колективна генерація ідей». Це колективне обговорення проблеми, у процесі якого забезпечується взаємний стимулюючий вплив експертів, виникає своєрідна ланцюгова реакція ідей і генерується якісно нова інформація про майбутнє предмета прогнозування. Результату досягають завдяки конкуренції ідей, самонавчання в колективному обговоренні перспектив розвитку соціального явища, процесу групою експертів приблизно рівного наукового і посадового статусу з категоричною забороною критики будь-якої, навіть не конструктивної думки, зі скрупульозною реєстрацією всіх висловлювань. Процедури такого обговорення бувають прості; у формі спонтанної дискусії зі сформульованої проблеми; синектичні (керовані), коли обговорення відбувається за заздалегідь розробленим планом з чітким розподілом ролей між експертами залежно від їх здібностей. Окремим варіантом синектичної процедури очного колективного опитування експертів є метод «віднесеної оцінки». Його суть — у повторенні декількох циклів дискусії із з'ясуванням суті розбіжностей і виробленням на цій основі єдиної думки (консенсусу) в оцінці майбутнього певного явища або процесу. Члени експертної групи, які не приймають загальної позиції, що склалася внаслідок обговорення, мають право на фіксацію своєї особливої думки в підсумковому документі експертної сесії. Дискусія ведеться згідно з детально розробленим планом і під цілеспрямованим керівництвом головуючого. Ще одним різновидом очного колективного опитування експертів є «метод комісії», або «традиційна дискусія». В процесі звичайного обміну думками кожен учасник дискусії має право підтримувати чи критикувати будь-яку точку зору, виступати необмежену кількість разів, змінювати свою точку зору з урахуванням нової інформації. Цей метод ефективний за умови, коли поставлена проблема добре відома учасникам обговорення. У практиці прогнозування широко використовуються заочні види опитування експертів. Найпростіший з них — разове анонімне опитування. Метод досить простий, але ефективність його низька. Найперспективнішим є заочний варіант «методу віднесеної оцінки», або, як його часто називають, — «метод Дельфі». В його основі — та ж ідея про самонавчання експертів, але вже у процесі заочного опитування протягом декількох турів з гарантією анонімності відповідей, що «розковує» респондентів, виключає «тиск авторитетів», забезпечує можливість змінювати свої попередні позиції з урахуванням нової інформації без ризику для власної репутації. Процедура цього методу передбачає заповнення експертами анонімних анкет або залучення безпосередньо до роботи з ЕОМ. Після першого туру опитування експерти знайомляться з узагальненими характеристиками позиції групи загалом. Кожен експерт порівнює свою позицію з позицією більшості, за необхідності може вивчити і обговорити причину свого ймовірного відхилення і в другому турі наблизити свою думку до позиції більшості. В третьому турі нова інформація дає змогу ще раз переглянути точку зору, що підвищує надійність прогнозних оцінок. Звичайно, позиції меншості експертів і навіть одинаків також необхідно брати до уваги. Розвиток комп'ютерної техніки створює сприятливі умови для широкого використання спрощеного варіанта «методу Дельфі» — «Мінідельфі», який дає змогу всю процедуру щодо вироблення прогнозних оцінок провести за декілька днів або навіть годин. Підключитися до цієї роботи завдяки об'єднаним комп'ютерним системам можуть експерти, які перебувають у різних містах країни. «Дельфійська техніка» дає змогу ускладнювати завдання експертам, сприяє переходові від суто інтуїтивної прогностичної діяльності до логіко-аналітичної, до складання прогностичних сценаріїв, матриць, моделей і т.ін. Вона забезпечує умови для багатоетапного комплексного прогностичного дослідження. Прикладом може бути одна з американських систем прогнозування ПАТТЕРН. Обробка результатів опитування експертів орієнтована передусім на одержання характеристик середнього значення. Найчастіше використовується середнє арифметичне експертних даних. Але за великої розкиданості експертних оцінок ефективність середньоарифметичної недостатня. Постає необхідність відсікати випадкові полярні оцінки, що здійснюється, як правило, шляхом поділу систематизованого ряду одержаних оцінок на чотири частини (квартилі), по 25% оцінок в кожній. Загальні висновки роблять на основі другого і третього квартиля, а оцінки першого і четвертого аналізують на предмет мотивів відхилень. Можна також вирахувати медіану, тобто середню величину між другим і третім квартиля-ми, яка поділяє оцінки так, щоб кількість оцінок з більшим і меншим значенням відносно певної середньої величини була рівною. Але при цьому необхідно пам'ятати, що надійний прогноз не завжди збігається з середнім значенням чи з думкою більшості. Адже рівень компетентності кожного експерта різний, і це також слід ураховувати при виробленні остаточних висновків експертного опитування. МЕТОДИ ОПИТУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ їх широке використання пов'язане з тим, що в прогнозуванні багатьох соціальних явищ і процесів звичайний респондент може значною мірою розглядатися як своєрідний експерт, оскільки володіє певним соціальним досвідом. Цінність прогнозу опитаного населення прямо пропорційна його обізнаності з предметом прогнозування. Найбільшу прогностичну значимість мають опитування респондентів щодо їх особистого майбутнього або майбутнього їх найближчого соціального оточення. У практиці прогнозування особливо успішно використовують вивчення ціннісних орієнтацій, в яких відображаються потреби, інтереси, мотиви і установки респондентів. Зважаючи на те, що поведінка людей є виявом їх внутрішніх соціально-психологічних рушійних сил, вивчення ціннісних орієнтацій може надати важливу прогнозну інформацію про очікуваний і бажаний розвиток соціальних явищ і процесів. Прикладом такого підходу є соціологічні дослідження тернопільських соціологів в 1991—1992 роках щодо ставлення населення до фермерства як нового типу сільськогосподарських відносин; соціологів Дніпропетровського держуніверситету, проведене в 1993 р., «Орієнтація сільської молоді на діяльність в умовах формування ринкових відносин». Особливо ефективні періодичні опитування населення з урахуванням змін, яких зазнає ситуація. Такі періодичні опитування одних і тих самих груп населення називають «моніторингом». Найчастіше це поняття соціологи і політологи застосовують, коли йдеться про спостереження, оцінку та прогноз соціально-політичної ситуації локального, регіонального чи загальнодержавного масштабу. Прикладом такого «моніторингу» є дослідження соціально-політичних орієнтацій молоді України, проведені Інститутом соціології НАН України в 1990—1992 рр. МЕТОДИ МОДЕЛЮВАННЯ У соціальному прогнозуванні застосування математичних методів, у тому числі методів моделювання, як уже зазначалося, обмежене. Це зумовлено складністю об'єкта прогнозування, відсутністю необхідної для побудови моделей достовірної інформації про розвиток соціальних процесів в часі, хоча б за декілька десятиліть. Модель у соціальному прогнозуванні — це спрощене математичне уявлення про той чи інший суспільний процес. Вона може бути рівнянням, таблицею, кривою, набором правил та ін. Найчастіше використовують трендові (екстраполяційні), рідше — факторні (аналітичні) моделі. Трендові моделі створюють для встановлення тенденції того чи іншого процесу як часового ряду кількісних даних, які можна екстраполювати в майбутнє за тією чи іншою математичною формулою, тобто вирахувати кількісне вираження необхідного показника на ту чи іншу дату прогнозування. Хоча для прогнозування придатними є багато математичних формул, на практиці прогнозистам доводиться мати справу лише з декількома типами змін, для кожної з яких підібрана відповідна функція. В основі побудови факторних моделей — виявлення механізму взаємодії різних чинників, залежності одного чи декількох вихідних даних від групи вхідних. При цьому використовують методи статистики, кібернетики, теорії прийняття рішень та ін. Цей вид моделей рідко використовують у соціології. Тільки недавно почали застосовувати в соціальному прогнозуванні евристичні різновиди моделювання: імітаційні та ігрові. З 70-х років XX ст. у зв'язку з усвідомленням глобальних проблем сучасності для вироблення альтернатив суспільного розвитку почалося широке використання глобального моделювання. Нині опубліковані десятки моделей і модельних комплексів глобального розвитку, які все ширше використовують в управлінні, процесі прийняття рішень. СЦЕНАРНИЙ МЕТОД ПРОГНОЗУВАННЯ Він дає змогу встановити логічну послідовність подій, побачити, як, виходячи з існуючої ситуації, може розвиватися стан об'єкта дослідження у майбутньому. На думку деяких вчених, складні та надскладні системи, до яких відносять ненадійний, схильний до само детермінованої, вільної поведінки людський чинник, вимагають не стільки прогнозів у власному розумінні слова, скільки сценаріїв розвитку. Вироблення соціального прогнозу починається з допрог-нозної діяльності: уточнення цілей і завдань, формулювання робочих гіпотез, визначення методів, структури та організації пошукової роботи. Потім збирається інформація про стан І динаміку розвитку в минулому об'єкта дослідження, даних прогностичного фону (зовнішніх чинників, які суттєво впливають на розвиток об'єкта прогнозування: економічних, науково-технічних, екологічних, демографічних, політичних та ін.). На цій основі у процесі використання різних методів здійснюють прогнозний пошук — з'ясування того, що відбудеться, в т.ч., які проблеми виникнуть за збереження існуючих тенденцій розвитку, тобто якщо бездіяльною залишиться у цьому плані сфера управління. У пошуковому соціальному прогнозуванні з'ясовують не реально очікуваний стан, до якого потрібно буде пристосуватися, а перелік різного рівня проблем, які доведеться вирішувати. Характерним щодо цього є уже згадуваний приклад з'ясування членами Римського клубу на початку 70-х років глобальних проблем, які можуть загрожувати людству в недалекому майбутньому, якщо не звернути на них увагу і не почати завчасно діяти. Після пошукового етапу настає черга нормативного прогнозу, головне завдання якого — визначення можливих шляхів вирішення виявлених у процесі пошукового прогнозування ймовірних проблем. Значення такої інформації для сфери управління важко переоцінити. Зіставлення даних пошукового та нормативного прогнозів дає змогу виробити рекомендації, зважити можливі наслідки від прийняття чи неприйняття певних управлінських рішень і тим самим підвищити рівень обґрунтованості, об'єктивності, ефективності планів, програм, проектів, поточних управлінських рішень. Прогноз підказує, як краще, економніше, ефективніше наблизити найбільш імовірне (за певних тенденцій, якщо не вживати ніяких заходів) до найбільш бажаного. Звичайно, таке значення мають тільки обґрунтовані, істинні прогнози. Тому бажано, щоб кожен прогноз був підданий верифікації — з'ясуванню ступеня його відповідності вимогам сучасної науки і практики. Для визначення надійності й точності соціального прогнозу використовують експертні оцінки, повторні або паралельні прогнозні розробки. В ідеалі технологічне прогнозування може і повинно бути безперервним. Постійний попит на прогнози сприяв створенню розгалуженої мережі спеціалізованих прогнозних організацій і компаній, формуванню ринку прогнозів. Державні та приватні фірми, органи управління в розвинутих країнах широко використовують результати прогнозування для обґрунтування економічної, науково-технічної, соціальної політики, перспектив розвитку тих чи інших сфер суспільства. Комплексні, а також галузеві прогнози національних масштабів застосовують нині у більшості країн світу. Висновок Отже, соціальне прогнозування ґрунтується на вивченні об'єктивних закономірностей науково-технічного і соціального прогресу та моделюванні варіантів майбутнього розвитку з метою формуван-ня, обґрунтування й оптимізації перспективних рішень. Вітчизняний досвід соціального прогнозування свідчить, що спрогнозувати розвиток соціальних процесів на 5—10 і більше років наперед дуже важко. У другій половині 60-х рр. було велике бажання визначити майбутні обриси розвитку окремих соціальних проце-сів, а також суспільства в цілому. Для цього використовувались усі можливі методи — від гарячкових пошуків відповідей у теорії марксизму-ленінізму, до маніпу-ляцій статистичними даними. Саме тоді народився афоризм: «Є брехня, є велика брехня, є ще й статистика». Але прогнози, що ґрунтуються на брехні, нічим іншим, крім брехні, бути не можуть. Саме через це керівництво КПРС так і не помітило початку розвитку в су-спільстві багатьох негативних соціальних процесів, а в кінцевому підсумку втратило владу. Цей урок бажано завжди пам'ятати всім державним діячам (незалежно від їхньої політичної орієнтації). Недостатня ефективність радянського соціального прогнозування полягала не тільки в тім, що воно базувалося в основному на умоглядних постулатах, на самому лише бажанні досягти чогось лі-пшого. Найстрашнішим недоліком був брак комплексності в про-гнозуванні соціальних змін. Багато соціальних прогнозів робилося ізольовано від процесів, що відбувалися в політиці, економіці, духовному світі людини. Офіційна статистика охоплювала тільки певні історичні відрізки часу, що не давало змоги застосовувати складні методи екстраполяції, спотворювало реальність. Використана література. 1. Соціологія, Дворецька Г. В. ,Навчальний посібник, К:.КНЕУ, 1999р. 2. Соціологія: підручник/ за ред В.Городняненка - К., 2002. 3. Бурдьє П.Соціологія політики. – М.,1993 4. Павличенко П. Соціологія. – К., 2000
1 2 3 4 5 Категория: Соціологія \| Добавил: DoceNt (28.08.2016)
Просмотров: 551 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: