РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Соціальне проектування - Соціологія - Реферати - Каталог статей

Соціальне проектування Соціальний проект — це сукупність до-кументів, що в них викладено цілі, засоби й етапи реалізації передбаченої програми соціальних змін. Дієвість соціального проектування залежить як від його мето-дів, так і від урахування в ньому економічних проблем та еколо-гічних вимог регіону, майбутніх змін у техніці й технології тощо. В основі соціального управління, на думку Ф. Енгельса, лежить необхідність навчитися виявляти «непрямі», більш віддалені в часі суспільні наслідки людської діяльності, а отже, отримувати «можливість підпорядковувати людському опануванню і регулю-ванню також і ці наслідки». Ще К. Маркс указував на особливості дій людини, порів-нюючи з діями бджоли. На відміну від останньої, перш ніж щось зробити, людина обміркує свої дії, порівняє кілька варіан-тів виконання і, вибравши найліпший, складатиме остаточний проект. Проектуванням охоплено всі сфери життєдіяльності людини і суспільства. Воно тісно взаємодіє з усіма функціями управління і як форма розробки та прийняття рішення є важливим елементом циклу управління, що забезпечує реалізацію інших його функцій. У конкретній формі проектування — вираз прогностичної функ-ції управління. Воно є попереднім відтворенням дійсності, ство-рюючи за допомогою специфічних методів прототип передбачу-ваного об'єкта, явища чи процесу. Проектування застосовується як для розробки різних варіантів розв'язання нових соціальних проблем, так і для складання соціальних планів та програм з ре-гулювання видозмінених, хоч і вже відомих, соціальних процесів та явищ. Проектування — це складна, творча діяльність, яку спрямова-но на вибір найліпшого варіанта майбутніх дій для досягнення основної мети. Воно конструює модель соціальної системи, яка будується, визначає її соціальні характеристики. До проектування, як правило, залучається велика кількість найкваліфікованіших фахівців, бо в цьому процесі багато що за-лежить від особистості проектанта, його здатності грамотно й не-стандартно мислити. Об'єктами проектування можуть бути соціальні інститути, яви-ща, процеси. Проектування може бути зв'язане з удосконаленням функцій таких соціальних інститутів, як економіка, політика, освіта тощо, зі створенням умов для ефективної діяльності в будь-якій сфері, у тім числі трудовій. Отже, соціальне проектування обслуговує всі види діяльності людини, проте лише за системного підходу можливе оптимальне проектування суспільних явищ і процесів. У цьому й полягає особ-ливість соціального проектування, що воно охоплює всі види суспі-льної життєдіяльності на різних її рівнях: організація, район, місто, область, країна в цілому. Соціальне проектування має орієнтуватися не на суб'єктивні бажання, а на знання об'єктивних законів соціаль-ного розвитку, на наукові методи — використання матриці ідей, уходження в роль, методи аналогій, асоціацій, повної ре-організації тощо. Матриця ідей (сукупність ідей, поданих у вигляді таблиці) використовується за обмежених можливостей, коли розробка проекту залежить від складності й першочерговості поставлених завдань, від термінів, у межах яких потрібно реалізовувати задум, від трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Уходження в роль (програвання ролі, репрезентуючи й характеризуючи стандарти і цінності відповідної соціальної групи) — це намагання зрозуміти, що саме необхідно зроби-ти для реалізації проекту. Проектувальник вивчає умови, в яких відбуваються процеси, реалізуються інтереси і потреби людей. Застосування аналогій у соціальному проектуванні доцільне тоді, коли є позитивний досвід ефективного розв'язання соціальних про-блем — робочого місця, організації, міста, окремих соціальних груп населення. Знані підходи до вирішення соціальних проблем можуть бути взірцем, еталоном, добрим прикладом. Соціальний проект, роз-роблений за аналогією, не обов'язково має повністю повторювати те, що вже відомо. У ньому можуть використовуватися й цілком нові елементи. Застосування асоціації в розробці проекту можливе, якщо не-обхідно прийняти абсолютно нове рішення, але його можна кон-струювати за аналогією дій в іншій ситуації. Інакше кажучи, принцип розв'язання проблем в одній сфері підказує шлях до їх розв'язання в іншій. Метод асоціації може використовуватись через модифікацію, коли з урахуванням нагромаджених знань розробляються підхо-ди, що уможливлюють видозміни об'єкта, тобто стосуються не тільки його форми, а й суттєво змінюють зміст. Метод асоціації може полягати й у цілковитій відмові від ві-домих принципів функціонування якогось об'єкта та заміні їх но-вими вихідними положеннями, що і є суттю повної реорганізації. Отже, метод асоціації ніби поєднує в собі адаптацію, моделю-вання й повну реорганізацію. У житті трапляються ситуації, які висувають проблеми взагалі не схожі на інші. Тоді для проектування дій щодо їх розв'язання можна користуватися методом мозкового штурму або його різ-новидом — методом синектики. Процес соціального проектування складається з логічно по-слідовних дій. Розпочинається він зі з'ясування наявності і сут-ності суспільної потреби в розробці проекту. Паралельно визна-чається час, потрібний для його виконання. На наступному етапі формується мета розробки соціально-го проекту. Характеризується той стан, якого бажалося б до-сягти. Після цього збирається інформація з різних джерел, у тім чис-лі й за допомогою спеціальних наукових досліджень. На основі одержаної інформації складається завдання на проек-тування і визначається те, яким параметрам воно має відповідати. Саме на цьому етапі важливе значення мають принципово нові ідеї. Формулювання завдання розглядається як частина концепції, яка може включати різні варіанти. Ліпше, коли ці варіанти подаю-ться у вигляді матриці, що передбачає відбір найоптимальніших рішень з урахуванням значення різних перемінних. Концепція про-екту може перевірятися як теоретичним аналізом, так і за допомо-гою експерименту. На етапі завершення приймається рішення, тобто конкретна програма дій, яка в заданих параметрах передбачає засоби досяг-нення поставленої мети за наявності певних обмежень. Передба-чаються варіанти рішень, терміни, етапи й послідовність операцій з їх виконання. У вітчизняній практиці визначилося два види соціального проектування: нових виробництв і нових міст. Тривалий час со-ціальні аспекти під час проектування нових виробництв не вра-ховувалися, що призводило до пізніших ускладнень. Для виробництва дуже важливим є відповідний трудовий ко-лектив, тому проектування передбачає розробку засобів комплек-тування й закріплення кадрів, мотивації їхньої виробничої пове-дінки тощо. Необхідно також передбачати врахування інтересів статево-вікових груп, підвищення змістовності праці, забезпечення комплексної реалізації потреб кожного працівника і членів його сім'ї щодо самореалізації і самоствердження на службі, у житті, у відпочинку тощо. Проектування нових виробництв має врахувати наявність та-ких соціальних процесів, як первинна та вторинна адаптація, успішність яких залежить від попередньої поінформованості щодо особливостей організації виробничого процесу, можливо-сті підвищення кваліфікації, перекваліфікації тощо. Адже за-провадження технологій нових виробництв супроводжується вивільненням одних професій і появою нових, зміною змісту праці тощо. Особлива увага в соціальному проектуванні нових виробництв має приділятися поліпшенню виробничих умов: зменшенню зага-зованості, шуму, вібрації тощо. Отже, соціальне проектування нових виробництв — це процес розробки одного з варіантів соціальної організації діяльності працівників у нових виробничих умовах. Проектування нових міст тривалий час розглядалося лише в межах архітектури, хоч у ньому були наявні й соціальні елементи. З розвитком урбанізації соціальним проблемам, зв'язаним з побудовою нових міст, почали надавати більшої уваги. Одною з вимог до соціального проектування нових міст є ра-ціональне розміщення промислової і житлової зон. Зокрема в Ки-єві цю вимогу довгий час ігнорували. Доказом цього є забудова Дарниці, де впритул до підприємств промислової хімії, інших шкідливих для здоров'я людини виробництв розташували житло-ві масиви. Нині, готуючи проекти нових забудов, уважніше ставляться до розв'язання соціальних проблем хоча б тому, що на кожному но-вому масиві передбачається будівництво установ соціального призначення. Отже, соціальні проекти будівництва нових міст, з одного боку, сприяють розв'язанню загальних соціальних проблем, а з другого — організують це розв'язання в комплексі з технічними, економіч-ними та іншими проблемами. Література Васильєв Ю. П. Управление развитием производства: опыт США. — М., 9. Грепсон Дж., О'Делл К. Американский менеджмент на пороге XXI века. — М., 1. Дворецька Г. В. Соціологія праці: Навч. посібник. — К., 1. Дворецкая Г. В., Махнарылов В. П. Социология труда. — К., 0. Кравченко А. И. Прикладная социология и менеджмент. — М., 5. Полторак В. А. Соціологія: Основи соціології праці та управління. — К., 2. Радугин А. А., Радугин К. А. Введение в менеджмент: социология организаций и управления. — Воронеж, 5. Слепенков И. М., Аверин Ю. П. Основи теории социального управления. — М, 0. Соціологія праці та управління: Термінологічний словник-довідник / Відп. ред. В. А. Полторак. — К., 3.
1 2 3 4 5 Категория: Соціологія \| Добавил: DoceNt (30.08.2016)
Просмотров: 392 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: