РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Соціальна структура Суспільства - Соціологія - Реферати - Каталог статей

Соціальна структура Суспільства План 1. Загальні положення 2. Соціально-професійна структура 3. Етнічна структура 4. Соціально-демографічна структура 5. Соціально-поселенська структура Загальні положення У соціології поняття "соціальна структура" тісно пов'язане з поняттям "соціальна система". Соціальною системою іноді називають суспільство. Це - сукупність різноманітних соціальних явищ і процесів, які детерміновані соціальними відносинами та зв'язками, в результаті чого виникає цілісний соціальний організм. Окремі соціальні явища та процеси виступають як системоутворюючі елементи, без яких неможливе існування тієї чи іншої соціальної системи (різновиду). Соціальна структура суспільства є частиною соціальної системи і об'єднує два компоненти - соціальній склад і соціальні зв'язки. У найзагальнішому вигляді вона розуміється як сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих соціальних груп, соціальних інститутів і відносин (зв'язків) між ними. У свою чергу, будь-яка соціальна система (в тому числі і суспільства) містить визначену соціальну структуру. "Соціальний склад" - це набір елементів, які складають дану структуру. Другий компонент являє собою набір зв'язків цих елементів. Таким чином, поняття соціальної структури включає в себе, з одного боку, соціальний склад або сукупність різних типів спільностей всередині суспільства, з іншого боку - це соціальні зв'язки всіх складових частин. Виходячи із розуміння суті соціальної структури суспільства, можна визначити її як сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих між собою впорядкованих щодо один до одного соціальних спільностей, верств, груп, а також відносин між ними. Це - свого роду "анатомія" суспільства, об'єктивний диференційований поділ суспільства на окремі прошарки, групи, які об'єднуються на основі однієї або кількох ознак. Вивчаючи соціальну структуру суспільства, соціологія аналізує процеси виникнення або стирання граней між різними групами, прошарками (зближення, віддалення за різними критеріями). Соціальна структура означає стійкий зв'язок соціальних елементів у соціальній системі. Основним елементом соціальної структури є соціальні спільності (класи, прошарки, нації, професійні, демографічні, територіальні, політичні групи, але не випадкові нестійкі об'єднання людей). Кожний з цих елементів, у свою чергу, є складною будовою, притаманною певним внутрішнім прошаркам, зв'язкам. Соціальна структура відображає особливості соціальних відносин класів, професійних, культурних, національно-етнічних та демографічних груп, які визначаються місцем та роллю кожної з них у системі економічних відносин. Соціальна структура формувалася, "карбувалася" в процесі історичного розвитку. Вона і нині видозмінюється. Системний аналіз суспільства ми проведемо крізь призму соціальної диференціації (тобто поділення, розрізнення) суспільства. Члени суспільства можуть бути розрізнені (диференційовані) за багатьма особливостями, ознаками, до яких належать: ¦ біологічні (стать, вік, раса); ¦ інтелектуальні особливості (розумовий рівень, здатність); ¦ соціальні особливості (освіта, матеріальний стан, спосіб життя); ¦ функції, або соціальні ролі, статуси в рамках різних сфер діяльності суспільства. Ці особливості диференціюються в кожному суспільстві по-різному. Існують різні способи, критерії оцінки ролі ряду особливостей. Саме принцип та ознаки диференційованості (розрізнення в якісно-кількісному вимірі) служать умовою подальшого розрізнення людей, груп в ієрархічній впорядкованій системі, статусно-рольовій системі - стратифікації. Аналіз соціальної структури сучасного суспільства (рис. 1) виділяє такі елементи-зрізи: ¦ соціально-класові (соціальні прошарки, групи, страти); ¦ соціально-професійні; ¦ соціально-демографічні; ¦ соціально-територіальні (поселенські спільності); ¦ соціально-етнічні (нації, народності). Рис. 1 Кожен із цих елементів (системи спільнот) поділяється на велику кількість різних соціальних формувань. Найголовнішим структурним компонентом соціальної структури є соціально-класовий або стратифікаційний зріз, який має подвійний характер: виступаючи водночас і як елемент цілого (соціальної структури), і як "соціальна випуклість", наслідок "взаємодії" інших соціальних зрізів, детермінованих певними диференційованими ознаками (рис. 2. Основні соціальні зрізи суспільства та їх позиціювання). Рис.2 Соціальна структура розкриває внутрішню будову і всю багатомірність зв'язків у суспільстві. А стратифікація (або стратифікаційна структура) пов'язана із ієрархічно (домінанта кількісних параметрів) організованою взаємодією людей. Основними елементами соціальної структури є індивіди (люди), які займають певні соціальні позиції (статуси) в суспільстві і виконують у ньому певні соціальні функції (ролі). На основі статусно-рольових ознак і виникає об'єднання людей в групи та інші соціальні спільності. Тому соціальну структуру суспільства визначають ще і як сукупність статусів, ролей та інших ознак. У свою чергу, ролі та статуси - це похідні суспільного поділу праці, які засвоюються індивідами в процесі соціалізації (виховання, освіти, сприйняття та освоєння соціальної дійсності). Це, можна сказати, будівельні цеглинки соціальної структури. Статус - це соціальне становище людини в суспільстві, узагальнена характеристика, яка охоплює професію, економічне становище, політичні можливості, демографічні характеристики людини. Він являє собою і певну позицію людини в соціальній структурі певної спільноти або суспільства, пов'язану із іншими позиціями через систему можливостей, прав, обов'язків. Розрізняють соціальний та особистий статус. Про соціальний вже йшлося, а особистий визначається становищем, котре людина займає в малій або первинній групі, залежно від того, як вона оцінюється членами колективу за своїми індивідуальними якостями. Кожен із нас, так чи інакше, є носієм багатьох соціальних та особистісних статусів, оскільки бере участь у функціонуванні та взаємодії багатьох великих та малих соціальних групах. Не менш важливим елементом структури суспільства виступає соціальна роль. Вона поєднана із статусом, характеризуючи його динамічну, поведінкову сторону. Статус вимагає від людини соціально схвалюваної поведінки, реалізації прав та обов'язків, психологічного ототожнення, ідентифікації себе зі своїм статусом. Модель поведінки, яка орієнтована на конкретний статус, із виконанням відповідних функцій можна назвати соціальною, статусною роллю. Вимоги та норми поведінки суспільство визначає для статусу заздалегідь. У свою чергу, кожна позиція та виконуюча роль визначаються колом прав та обов'язків. Права визначають можливості вільного вибору дії. Обов'язки обмежують вибір вимушеним виконанням тієї чи іншої дії. Водночас права та обов'язки міцно пов'язані між собою таким чином, що одне визначає інше. У соціології поняття "соціальна структура" застосовується у широкому та вузькому значеннях. (У широкому (узагальненому) - мова вже йшла). У вузькому розумінні, "соціальна структура" частіше застосовується для аналізу соціально-класових та соціально-групових спільнот. Соціальна структура у цьому розумінні - це сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих один з одним класів, соціальних прошарків та груп. Існує декілька теорій та концепцій соціальної структури. Історично однією з перших є марксистська концепція, в котрій головне місце відводиться соціально-класовій структурі суспільства, яка являє собою взаємодію трьох основних елементів: класів; суспільних прошарків і соціальних груп. Ядром соціальної структури є класи, головною ознакою яких є відношення до засобів виробництва і відношення до власності (володіння або неволодіння), що визначає роль класів у суспільній організації праці і в системі влади (ті, хто править, і ті, ким правлять; "керівники" та "підлеглі"), їх благоустрій (багаті та бідні). А боротьба класів є рушійною силою суспільного розвитку. Окрім класів, структурними компонентами суспільства є також прошарки - проміжні або перехідні суспільні групи, які не мають чітко вираженого специфічного відношення до засобів виробництва. Вони можуть бути як внутрікласові (як частина класу: велика, середня, дрібна сільська буржуазія, промисловий та сільський пролетаріат, робітнича аристократія), так і міжкласові прошарки. До них відносять: пролетарську інтелігенцію, буржуазію, дрібну буржуазію. Це дає підстави іноді використовувати поняття "соціально-прошаркова" структура суспільства. Це поняття не повністю є тотожним соціально-класовій структурі, але, на думку марксистських соціологів, дозволяє конкретизувати соціальну структуру суспільства. При більш широкому підході до інтерпретації соціальної структури з цієї позиції значне місце відводиться поняттю "соціальний інтерес" - як реальним життєвим прагненням людей, груп, котрими вони керуються у своїх діях і котрі визначають їх об'єктивне становище в соціальній системі. На основі вищевикладеного, можна дати визначення класам. Це - великі соціальні групи, які різняться щодо ролі в усіх сферах життєдіяльності суспільства і які формуються та функціонують на основі корінних соціальних інтересів. Соціально-професійна структура Соціальна структура суспільства, особливо її соціально-класовий зріз, міцно пов'язані із професійною. Професійна структура - це сукупність існуючих у суспільстві професійних груп і відносин між ними. В її основі лежить поділ на окремі види професій, які потребують спеціальних знань та трудових навичків. Вона відображає технічні відносини щодо раціонального використання виробничих сил суспільства. Належність до тієї чи іншої професійної групи багато в чому зумовлена належністю до певного класу чи соціальному прошарку і, як правило, повністю визначає соціальне становище працівника. Посилюються розмаїття в професійній структурі робітничого класу, селянства, інтелігенції, працівників "вільних" професій, підприємців, безробітних та ін. Предметом вивчення в даній галузі знань є: ¦ місце і роль професійного поділу в суспільному його поділі; ¦ місце та рід занять як результат професійного поділу; ¦ професійні групи та їх характеристики; ¦ спосіб життя професійної групи; ¦ особи та професії; Етнічна структура Соціологічне дослідження етнічної структури ставить метою вияв її соціальних характеристик, певних закономірних зв'язків елементів цієї структури з класовим складом, демографічними процесами. Основним елементом етнічної структури виступають нації - історично складені стійкі спільності людей, які утворилися на основі єдності виникнення, території, економічного життя, культури, мови, свідомості. Термін "національність" вживається у двох значеннях - як визначення належності людини до тієї чи іншої нації, народності і як визначення етнокультурного утворення незалежно до території і загального економічного життя. Етнологія вивчає національну різноманітність соціальних процесів і явищ, соціальну зумовленість (причинність) національних змін, етнокультурні явища в їх соціальній різнорідності - в різних соціальних групах, ситуаціях. Особливістю цієї галузі соціології є те, що тут беруться до уваги як загальні соціально-економічні і соціально-політичні умови в країні, так і специфічні умови в локальному (місцевому) середовищі, різних за типом у містах і селах, у конкретному національному середовищі, виробничих колективах, сім'ї. В етносоціологічних дослідженнях розглядається соціальна структура у безпосередньо контактуючих народів (Україна - Росія). Виявляються тут не тільки соціально-класовий склад нації і його зміни, а й внутрішньокласова композиція, соціальні переміщення, схожість і різниця в соціальних групах, дається уявлення про соціальні інтереси, різного роду суспільну діяльність. У структурі соціологічних знань існує галузева теорія - етносоціологія, котра поглиблено вивчає етнонаціональну систему щодо формування етноспільнот та етнічних процесів. Етносоціологія має за предмет дослідження: етноси і етносоціальні процеси, національно-регіональні особливості соціальної структури народів та ін. Вона досліджує соціально значущі явища в побуті та культурі людей різних національностей, зміни у національній культурі. Значення етносоціальних знань посилилось з середини XX ст., коли набули могутнього піднесення національно-визвольні рухи. З того часу етноси займають особливе місце у вивченні соціальної структури суспільства. За різними науковими джерелами, людство успадкувало не менш як 3,5 тис. етнічних спільностей (націй, народностей, етнічних племен), які входять до всіх держав світу. Більшість становлять багатонаціональні держави. В Європі налічується близько 300 націй і народностей, на Американському континенті - близько 600, а Азія, Африка та Австралія охоплює близько 2600 різних етнічних спільнот. Етнічний склад населення України також досить різноманітний. У сучасних умовах тут проживає понад 127 національностей та народностей. Соціально-демографічна структура У соціальній структурі суспільства важливе місце належить соціально-демографічним "зрізам", до яких звичайно відносять такі структури населення: статевовікову, сімейну, генетичну. Ці структури є умовою і результатом процесу відродження, і формування населення на окремих територіях. Соціально-демографічна структура - це статистичні параметри таких явищ, як народжуваність, смертність, шлюбність, міграційний обмін населенням між містом, селом, між різними територіями. Кожна із вказаних структур характеризує склад населення за такими ознаками: ¦ стать; ¦ вік; ¦ сімейній стан; ¦ місце народження; ¦ місце проживання в даній місцевості. Статево-вікова структура є комбінацією двох зрізів - статі і віку. Щодо першого, то йдеться про співвідношення між чоловіками та жінками серед населення на певній території, щодо другого – про співвідношення між особами різного віку. Статево-вікова структура населення може аналізуватися або за однією, або за двома ознаками (стать, вік). У першому випадку особливий інтерес становить поділ на три групи: до 16 років (діти), до 30 (молодь), до 55 (середній вік), старші за 55 (літній вік). Такого роду поділ не є суворим. Залежно від різних потреб дослідження та ступеня дробності соціологічного аналізу вікові межі кожної вікової групи можуть іноді варіюватися. Співвідношення між цими групами характеризує тип вікової структури населення. Аналіз вікової структури, вимагаючи ці три контингенти, не тільки розкриває трудовий потенціал країни, а й дозволяє виявити його динаміку розвитку. Вікова структура суспільства вивчає соціальні проблеми всіх категорій населення - як молоді, так і людей похилого віку. В соціології існують спеціальні галузеві соціологічні теорії: соціологія молоді та соціологія старіння (геронтосоціологія), котрі більш глибоко вивчають дані об'єкти. Молодь, як соціальна спільнота, посідає певне місце в соціальній структурі суспільства і набуває соціального статусу в різноманітних соціальних структурах, має спільні проблеми, соціальні потреби та інтереси, особливості життєдіяльності тощо. Молодь як вікова соціальна група не займає особливого місця в економічній системі. Вона входить до різних груп. Вивчення молоді в основі певної суспільної групи відбувається за такими суттєвими ознаками, як: загальновікові, соціально-психологічні, фізіологічні особливості, потреби, інтереси, цінності. Молодь як об'єкт соціального дослідження являє собою велику суспільну групу у вікових кордонах 16-30 років. Предметом соціології молоді є вивчення місця та ролі молоді в соціальній структурі суспільства, форм вияву і механізмів дій закономірностей соціального розвитку у молодіжному середовищі. В соціологічному знанні існує великий розділ - "соціологія молоді". Проблеми молоді, її освіти, виховання, соціального становлення, участі у суспільному житті перебувають у центрі уваги і на перехресті різних наук. Соціологія відносить ці проблеми до найважливіших і охоплює такі аспекти: ¦ опис стану та виявлення динаміки ціннісних орієнтацій; ¦ вивчення процесів формування політичних, моральних, професійних і естетичних інтересів та установок; ¦ вивчення впливових чинників та механізму формування свідомості та реальної поведінки різних груп молоді. Кінцевим результатом цих досліджень є формування державної молодіжної політики. Вивчення проблем молоді відбувається в різноманітних сферах її життєдіяльності: праці, навчанні, сім'ї, неформальних організаціях, дозвіллі тощо. Соціальні проблеми людей похилого віку, їх соціальний статус, місце в сучасному суспільстві, в соціальній структурі - в різних соціальних системах, спільнотах, власній сім'ї, у взаємовідносинах із іншими віковими групами, зміни із віком особи - все це ще не стало предметом спеціальних досліджень. Як не прикро, але ця галузь залишається найбільш забутою. Для людей похилого віку, як і для молоді, важливими є можливості адаптації до нових життєвих обставин, особливо в останні 10-15 років, у зв'язку із радикальними політичними та економічними змінами. Ця вікова група володіє власною субкультурою, сформованою її поколінням. Предмет геронтосоціології подається на трьох рівнях: індивіда, малої групи, групи соціальної структури. На першому рівні ведуться дослідження еволюції особистості із настанням старості, вивчається вплив попередніх етапів біографії і професійної діяльності на особистісну характеристику літньої людини, розглядається її поведінка в адаптаційному періоді. На другому рівні досліджуються: місце, роль та функції літньої людини у виробничому колективі, у сім'ї, колі друзів, знайомих тощо. Третій рівень досліджень розглядає залучення геронтогрупи до суспільних процесів, вплив на політичні події в житті суспільства. Особливо це стало актуальним на рівні предмета вивчення електоральної соціології, дослідження виборчої системи. Серед існуючих геронтосоціологічних теорій заслуговують на особливу увагу такі: роз'єднання, активності, субкультури, вікової стратифікації Для нашої країни зараз є характерним тип відтворення населення на основі низької народжуваності та утвердження малодітної сім'ї. Економічний занепад спричинив, насамперед, спад народжуваності та зростання смертності, що призводить до абсолютного зменшення населення України. У великих містах народжуваність менша, ніж у малих та в селах. Одним із негативних наслідків низької народжуваності є старіння населення. Соціально-поселенська структура Соціально-поселенська (соціально-територіальна) структура - один із різновидів соціальної структури суспільства. Вона мінлива і рухома за суттю, яскраво свідчить про чимало ознак, за якими розглядаються різні характеристики суспільства. (Частково дана тема розглядалася в попередньому розділі з точку зору утворення та існування соціально-територіальних спільностей; в даному випадку ми розглядаємо її на макросоціологічному рівні як одну з підструктур соціальної структури суспільства в системі і у взаємодії із іншими підструктурами). Одним із чинників видозміни соціально-поселенської структури виступає урбанізація. Основний соціальний зміст урбанізації полягає в особливих міських відносинах, що охоплюють соціально-професійну і демографічну структури населення, його спосіб життя, культуру, розселення. Урбанізація прискорює розвиток основних соціально-класових і групових можливостей. Під впливом об'єктивних процесів поступово посилюється урбанізація, підвищується роль міст, зростає їх авторитет, а разом із тим – і соціальна роль міського населення. Якщо на початку XX ст. міста становили 10% всіх населених пунктів, то в кінці XX ст. - 60%. У багатьох країнах світу міське населення переважає чисельно сільське. Міграції населення - другий основний чинник розвитку соціальнопоселенської структури. Це досить складний суспільний процес, пов'язаний з переміщенням населення в регіони "життєво-стабільного" суспільства. Міграції населення відіграли важливу роль в історії людства і формуванні соціальних структур окремих систем та народів. (Більш детальний аналіз міграції див. розд. "Соціальні процеси"). Література Бебик В. Політичний маркетинг. – К., 2000. Вишняк О. В. Електоральна соціологія: історія, теорії, методи - К Ін-т соціології НАНУ, 2000. Матусевич В., Оссовский В. Электоральное поведение: техника социологического исследования И Философская и социологическая мысль. – 1994, № 11. Нельга О. Соціологія виборчого процесу: проблеми становлення // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2000, № 2. Петров О. В. Социологоческие собирательные технологии, –Днепропетровск, 1998. Пилипенко В. Соціологічна наука та електоральні процеси в Україні // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. –1999, № 4. Райман Р. Г. Электоральное исследование: сущность и технология // Соц. иссл. – № 9. Спеціальні та галузеві соціології / За ред. Пилипенка В. Є. –К.: Вища освіта, 2003.
1 2 3 4 5 Категория: Соціологія \| Добавил: DoceNt (07.08.2016)
Просмотров: 677 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: