РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:Соціальна робота з людьми похилого віку - Соціологія - Реферати - Каталог статей

Соціальна робота з людьми похилого віку. Дана вікова категорія населення характеризується такими особливостями : вона потребує вирішення специфічних завдань та вибору напрямів роботи з ними. Основними напрямами соціальної роботи є: виявлення осіб , які потребують соціального піклування вдома й у спеціальних установах ; створення умов для прояву активності людей похилого віку в мікросоціумі й задоволення їхніх інтересів; роз’яснювальна робота серед близьких і різних людей похилого віку. Для даної вікової категорії вирішуються такі завдання: природнокультурні( збереження життєвої активностій здорового способу життя) ; соціально-культурні ( збереження й переорієнтація соціальної активності та пізнавальних інтересів ); соціально-психологічні ( прояв почуття задоволення прожитим життям , почуття виконаного обов’язку). Соціальний працівник повинен бути ознайомлений з біосоціальною сутнісю старіння й старості; зі старінням населення як демографічним процесом з усіма його соціальними наслідками; зі своєрідністю соціальних , психологічних і медичних проблем літнього і старечого віку ; з особливостями самітності; адаптації до старості; з використанням залишкових фізичних та інтелектуальних здібностей старих людей. Потрібно розрізняти поняття „старіння” і „ старісті” Старіння –руйнівний процес , що протікає в результаті наростаючої з віком дії зовнішніх і внутрішніх факторів , що ушкоджують і прозводять до недостатності фізіологічні функції організму. Старість—заключний період вікового індивідуального розвитку ( онтогенезу ) , що наступає закономірно. Сратегічним завданням соціальної роботи є подолання синдрому передчасного старіння , що характеризується раннім розвитком вікових змін чи більш яскравим їхнім проявом у той чи інший віковий період. Стратегія соціальної роботи , яка враховує процеси соціально-демографічного старіння населення , заперечує думку про те , що старі люди нібито є тягарем для суспільства. Ця думка коректна , принаймі , через дві основні причини .Перша ( економічна) полягає в тому, що кожна людина , яка працює, вже у віці 30-35 років повертає суспільству всі засоби, витрачені на її освіту , а протягом наступних 20-30 років професійного житття вона створює „ надлишки” , частину яких суспільство повертає їй у вигляді пенсії й інших соціальних послуг ( більше за те, пенсіонери, як правило , не можуть спожити всієї створеної ними раніше частки продукції , оскільки шанс прожити 20 років після виходу на пенсію мають далеко не всі).Друга ( морально-гуманістична ) полягає в тому , що ставлення до людей літнього віку , як до людей „які віджили своє” людей, „які не мають цінностей” , є варварським , відверто цинічним і жорстоким. Таким чином, процес демографічного старіння вимагає перегляду основ організації діючих соціальних служб у напрямках соціального захисту й опіки старих людей. Якість життя тісно пов’язана із загальним добробутом літньої і старої людини й характеризується сукупністю зовнішніх і внутрішніх факторів.Тут галузь соціальної роботи спрямована на медичне обслуговування літніх людей , на підтримку їхньої життєдіяльності в родині і суспільстві, а також на забезпечення їхніх особистих потреб. У людей похилого віку часто наступає період самотності .Під самотністю в герентології розуміють тяжке відчуття розриву з оточенням, що збільшується , острах наслітків самотнього способу життя., важке переживання , пов’язане із втратою істотних житєвих цінностей чи близьких людей , постійне відчутя покинутості, марності і непотрібності власного існування. Самотність у старості --- поняття далеко не однозначне і , власне кажучи, має соціальний зміст: самотність як соціальний стан , що відбиває психофізичний статус літньої і старої людини, що ускладнює їй можливість зав’язувати нові і підтримувати старі контакти , обумовлений різними причинами як психічного, так і соціально-економічного характеру. самотність як результат відсутності родичів , дітей , опікунів , подружжя, а також окреме проживання від молодих членів родини. самотність як повне позбавлення людського спілкування для багатьох старих людей , які живуть у родині. самотність як самотній спосіб життя : фізичний стан , що активно обирається самою особистістю завдяки своєму характеру й психічному здоров’ю на осові прагнення відмежуватися від оточення , бажання захистити свій спосіб життя, внутрішній світ, незалежність і стабільність від втручання сторонніх , і навіть близьких родичів. Стратегія соціальної роботи тут визначається сферою відмінностей факторів ізоляції від самотності .Ізоляція означає об’єктивну відсутність суспільних контактів, самотність же є суб’єктивним психічним станом .Вона пов’язана з кількістю суспільних контактів , а значною мірою обумовлена монотонністю й нудьгою існування .Міра самотності залежить від очікувань , які є в літньої і старої людини. Тестові завдання 1.Виділіть будь-ласка із перелічених завдань три основних , розв’язання яких потребує першочерговості для даної категорії населення: а) соціально-психологічні;* б) соціально-політичні; в) природнокультурні; * г) економіко-правничі; д) соціально-культурні. * 2.Продовжіть визначення : Старіння це............................................................... 3.Поняття „ старість „ і „ старіння” є тотожними? Обгрунтуйте свою відповідь. 4.На вашу думку на які три основні напрями спрямована галузь соціальної роботи з людьми похилого віку: а) медичний; * б) освітній; в) особистий; * г) профілактичний; д) дозвіллєвий. * гСоціально-педагогічно робота з покинутими дітьми. У будь-якій державі завжди були , є і будуть діти, які з різних причин залишаються без батьківської опіки.І в цих випадках держава бере на себе турботу про них . Опікунство-це форма захисту особистих і майнових прав неповнолітніх та інших категорій людей. Наразі широко використовується два поняття: сирота і соціальна сирота . Діти сироти –це особи віком до 18 років , у яких померли батьки або єдиний батько чи мати. Соціальна сирота – це дитина , яка має біологічних батьків , але вони з певних причин не займаються вихованням дитини і не турбуються про неї.У таких випадках дітьми опікується держава. Таким чином, до категорії дітей , що залишилися без опікунства батьків , належать діти, в яких батьки: померли;позбавлені батьківських прав; обмежані в батьківських правах; визнані такими , що зникли безвісті; недієздатні; відбувають покарання у виправних колоніях; Звинувачуються в здійснені злочину і перебувають під охороною; ухиляються від виховання дітей; відмовляються забрати дитину з лікарні , соціальних закладів, де дитина перебувала тимчасово. Проблема соціального сиріцтва є на сьогодні нагальною для багатьох країн світу.У нашій країні можна виділити три причини дитячого сиріцтва.Перша полягає в тому , що батьки ( частіше мати) добровільно відмовляється від неповнолітньої дитини.Найчастіше це відбувається при народжені дитини.Друга причина пов’язана з позбавленням батьківських прав з метою захисту інтересів дитини.В основному це відбувається в неблагополучних сім’ях.Таке рішення виносить суд , і оформляється спеціальний юридичний документ. Третя причина- це смерть батьків .До цієї групи можуть бути включені й ті діти , які втратили батьків у період хаотичної міграції чи військових дій. У коному випадку держава передусім піклується про те, щоб зберегти для дитини сім’ю і запобігти її передачі до виховання в державні заклади.Дитина котра втратила батьків –це особливий трагічний світ.Потреба мати батька і матір –найсильніша природня потреба.Тому, якщо збереження для дитини сім’ї є неможливим , то перевага надається пошуку для неї нової сім’ї. Піклування про дітей –сиріт здійснюється двома шляхами : усиновленням або передачею на державне утримання.Дитина може бути направлена в дитячий притулок , будинок дитини, в тимчасову сім’ю, школу-інтернат. Тимчасове усиновлення можливе за наявністю у батьків , що всиновлюють , психолого –педагогічної підготовки.Послуги оплачуються державою.Термін перебування дитини в такій сім’ї зараховується батькам як стаж роботи.Дитина про живає в будинку тимчасових батьків від кількох місяців до кількох років. Визначають такі функції соціального педагога під час взаємодії з прийомними сім’ями: підбір сімейних пар; навчання батьків; патронування їх діяльності з питань навчання і виховання дітей. При цьому соціальний педагог повинен узгоджувати свої дії з лікарем, психологом, дефектологами та іншими спеціалістами. Всю соціально-педагогічну діяльність можна поділити на кілька етапів: Перший етап . Пошук батьків , які б бажали усиновити дитину.Вони подають заявку в якій вказують прізвище . ім’я , по-батькові, адресу проживання домашній телефон , наявність своїх дітей , стать і вік дитини , яку хочуть всиновити, можливо дефекти здоров’я дитини , термін контакту з дитиною.На цьому етапі соціальний педагог виконує інформаційну функцію. Другий етап. Заповнення анкети, в які батьки формулюють особистісну самооцінку, описують історію сім’ї , характеризують власний стиль життя, релігійну приналежність , стан здоров’я подружжя , матеріальні умови, мотиви прийому дитини тощо.Таким чином розпочинається попередня діагностика майбуутньї опікунської сім’ї. Третій етап.Перше відвідання сім’ї , притулку , дитячого будинку або іншого закладу, де перебуває дитина , яку мають усиновити.На цьому етапі соціальний педагог виконує посередницьку функціюміж дитиною і її майбутньою сім’єю. Четвертий етап .Передбачає поглиблене вивчення сім’ї та найближчого оточення.Соціальний педагог виявляє педагогічний клімат сім’ї , наявність шкідливих звичок та інші характеристики.Потім соціальний педагог обстежує найближче оточення: сусіди, колеги по роботі, друзі. П’ятий етап .Попередній вступний курс навчання майбутніх батьків.Проводяться теоретичні заняття , на яких батьки знайомляться з правовими осовами усиновлення , психологічними особливостями відповідного віку. Педагогічними чинниками сімейного впливу тощо.Практичне стажування впродовж 2-3 днів передбачає знайомство з тим закладом в якому перебуває дитина.Соціальний педагог виконує навчальну функцію. Шостий етап.Передача дитини в нову сім’ю.З цього моменту соціальний педагог виконує функцію патронатуРозпочинається етап адаптації дитини в нових умовах , а це передбачає проблеми як для дитини , так і для батьків та найближчого оточенняСоціальний педагог допомагає виявити причини кризових явищ , намітити програмудій з метою їх подолання і запобігає можливій відмові батьків від прийнятої дитини. Тестові завдання 1.Дайте визначення поняттям : „ сирота „ та „соціальна сирота” 2.Вкажіть три найпоширеніші причини дитячого сиріцтва в Україні . 3.Зазначте функції соціального педагога , соціального працівника щодо роботи з прийомними сім’ями. 4.Коротко охарактеризуйте кожен з етапів соціально-педагогічної діяльності соціального педагога в даному напрямку. Домашнє насильство. Види домашнього насильства та їх класифікація. Сьогодні ми вже всі добре знаємо про існування такого ганебного та досить, на жаль, поширеного явища , як насильство в сім’ї.Прийнято Закон України „ Про попередження насильства в сім’ї” , суспільство робить багато для подолання домашнього насильсва , але часто його важко розпізнати. За оцінками Світового Банку , в індустріально розвинутих країнах загальний показник смертності жінок у віці 15-44 років –19% , що припадає на згвалтування та насильство в сім’ї.Це означає , що кожна п’ята жінка вмирає у цьому віці від травм і хвороб , спричинених актами насильства. У США 40% жінок є жертвами знущань, а в Японії – 59% жінок стають жертвами насильства з боку партнерів. В Індії та Шрі-Ланці кожного року більш ніж 5 тис. Жінок стають жертвами через спадок. За даними статистики , кожного року 60 млн. Жінок у світі передчасно гинуть через різні форми знущань і насильства. У 2001-2002 роках було проведено соціологічне дослідження у 9 країнах СНД.Дослідники цікавилися рівнем обізнаності населення про насильство в сім’ї і сексуальні домагання на робочому місці , а також їх висвітлення у засобах масової інформації .Було опитано 8 осіб. Виявилось , що населення країн СНД добре усвідомлює , що домашнє насильство є досить поширеним , але вважає таким переважно грубі , жорстокі форми насильства ( фізичне та сексуальне ) , що завдають шкоди тілу людини.Інші форми насильства ( психологічне та економічне) розпізнає лише невелика частина опитаних .На жаль, більшість людей вважають насильство припустимим.Дослідження також показало, що на території СНД , як і в всьму світі , частіше від всіх форм насильства страждають жінки. За даними Українського інституту соціальних досліджень , лише 27% опитаних жінок вважають насильством брудні лайки, лише 37% -- приниження, і що цікаво – лише 49% -- побиття , 59% згвалтування .Ще менше чоловіків відносять перелічені дії до насильства: наприклад , лише 45% чоловіків вважають насильством над жінкою побиття, 50% чоловіків—згватування . Домашнє насильсво , або насильство в сім’ї , як воно назване у Законі Укарїни „ Про попередження насильства в сім’ї” – це такі дії одного члена сім’ї стосовно іншого , які порушують громадянські права та свободи людини , або які призводять до фізичного , психічного чи морального страждання. На кого спрямоване насильство в сім’ї ? Як правило , суб’єктами та жертвами насильства в сім’ї стають: дружина чи чоловік; неповнолітні діти; перестарілі батьки чи родичі; немічні родичі чи інваліди; прийомні діти. Сьогодні виділяют насильство в сім’ї на гендерній основі .Це насильство однієї людини стосовно іншої на підставі статевої ознаки. За статистикою 95% потерпілих від домашнього насильсва становлять жінки , а 75% -- це діти. Жорстока поведінка з дітьми – особливий вид насильсва , який на превеликий жаль , стає все більш поширеним у світі, в Україні. Багатьом людям здається , що насильсво найчастіше має місце у сім’ях алкоголіків чи наркоманів , у сім’ях неосвідчених чи бідних батьків .Світовий досвід дає підстави стверджувати наступне: домашнє насильсво виникає в сім’ї нежалежно від соціального статусу, релігійних переконань, сексуальної орієнтації, етнічного походження.Жертвами насильства можуть бути як жінки так і чоловіки. порівняно з чоловіками , жінки протягом свого життя частіше стають жертвами насильства; частіше стають об’єктами віктимізації , що повторюється ( поступово набувають психології жертви , яка крім образ та нападів , нічого не чекає ) ; частіше зазнають тілесних ушкодженьі потребують медичної допомоги . У практичному контексті наслідки насильства у сім’ї стосовно житла, фінансового становища та виховання дітей для жінок набагато серйозніші, ніж для чоловіків. Організація Об’єднаних Націй прийняла низку документів : декларацій, конвенцій та інших документів, які при прийнятті їх окремими державами допомагають визначити та долати різні види дискримінації та насильства щодо особистості. Насильство в сім’ї може мати форми фізичного , сексуального , економічного ,психологічного впливу та примусу. Фізичне насильство – нанесення побоїв тілесних ушкоджень, удушення, ляпаси по обличчю, штовхання, брутальне штовхання, використання зброї. Психологічне насильство—це : ігнорування почуттів особистості; образа переконань, що мають цінність для особистості; образа віросповідання , національної, расової та класової приналежності або походження; приниження особистості; знащання над домашніми твааринамиабо їх знищення на очах людини ( часто жінки або дитини) з метою завдати їй болю; переслідування особи ( частіше жінки чи дівчини) через уявні осбсю протилежної статі сексуальні зв’язки; пакарання кривдником дітей через образу на дружину ( чи чоловіка) ; обмежання свободи дій та пересування осби ; погрози спричинити фізичну або еконмічну шкоду. Економічне насильство розглядається як: вилучення або обмеження коштів; контроль надходжень та фінансових витрат. Мається на увазі не розподіл фінансів сім’ї за взаємною згодою , не взаємний контроль партнерів за рухом коштів у сімейному житті, , а контроль часто принизливий , з боку однієї особи стосовно інших членів родини--- дружини, дітей , батьків похилого віку. Сексуальне насильство .Сюди можна зарахути : гнів на грунті ревнощів; образа особи ( частіше жінки) словами „ повія”, „ нечепура” , або „ фригідна”; примус до сексуальних зносин з чоловіком та іншими людьми проти її волі; примус до хворобливих або садиських саттевих зносин та застосування предметів для цієї мети; применшення значення почуттів партнера в сексуальному відношенні ; примус партнера ( частіше жінки) до спостереження за статевими зносинами , що відбуваються між іншими людьми; застосування погрози насильством для примусу партнера ( найчастіше жінки) до згоди на сексуальний зв’язок ; примус жінки одягатися всупереч її волі згідно з бажанням партнера. Є ще в Законі України „ Про попередження насильства в сім’ї „ визначення такого виду насильства, як примус. Примус—це різноманітні фізичні та психологічні впливи на особистість з метою примусу особи , чоловіка, жінку, дитину до дії , що можуть завдати шкоди її ( його) здоров’ю, фізичному чи психічному. Основні характеристики насильства в сім’ї. Відомий польський психолог Єжі Меллібруда , котрий ретельно досліджував проблему насильства в сім’ї , виділив чотири ознаки насильства: насильство завжди здійснюється за попереднього наміру; суть насильства полягає у порушенні прав і свобод людини, що унеможливлює її самозахист; насильство в умовах відсутності самозахисту призводить до певної шкоди. Враховуючи названі ознаки насильства , виявлено що інтенційність ( попередній намір) домашнього насильства притаманна насильникам як на свідомому рівні ( „ Я вас всіх навчу , як треба жити „ ; „ В моїй сім’ї правила мають бути такими , як у сім’ї моїх батьків „ тощо ) , так і на підсвідомому ( „ Ви всі повинні мені догоджати, здогадуватися, чого я хочу, а не здогадаєтесь, то тримайтесь....”) Єжі Меллібруда розглядає ще один важливий аспект насильства щодо контекста характеру поведінки кривдника—гаряче та холодне насильство . Характеризуючи гаряче насильство , автор вдається до таких психологічних особливостей поведінки кривдника , як оскаженіння – переповнене емоціями явище розриву психічної оболонки особистості.Ця оболонка якись час сримує емоції, породжені психічним напруженням , безсиллям, ненавистю, почуттям агресії тощо.Почуття гніву і люті зростають , виникає оскаженіння . як результат накопичення цих почуттів .Це потужна темна сила, яка руйнує особистіть , керує нею, руйнує її мораль та етичні засади. Холодне насильство – це певна насильницька поведінка , що базується чи на сценаріях , які людина засвоїла протягом свого життя , нацчастше у своїй батьківській сім’ї , чи навіть на певній культурі людських відносин. Тестові завдання 1.Зазначте будь-ласка зміст поняття „ домашнє насильство”? 2.Субєкти домашнього насильства це.... ( виділити неправильне твердження). * неповновнолітні діти; * дружина чи чоловік; * домашні тварини; * пройомні діти; * перестарілі батьки чи родичі. 3. Перелічіть та охарактеризуйте відомі форми насильства в сім’ї. 4.Опишіть чотири ознаки насильства за Є .Мелльбурудом. 5.Назвіть відмінність між явищами „ гарячого насильства „ та „ холодного насильства”
1 2 3 4 5 Категория: Соціологія \| Добавил: DoceNt (05.08.2016)
Просмотров: 660 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: