Воскресенье, 01.12.2024, 12:48
Главная Регистрация RSS
Приветствую Вас, Гость
Меню сайта
Категории раздела
Архітектура [235]
Астрономія, авіація, космонавтика [257]
Аудит [344]
Банківська справа [462]
БЖД [955]
Біографії, автобіографії, особистості [497]
Біологія [548]
Бухгалтерській облік [548]
Військова кафедра [371]
Географія [210]
Геологія [676]
Гроші і кредит [455]
Державне регулювання [154]
Дисертації та автореферати [0]
Діловодство [434]
Екологія [1309]
Економіка підприємств [733]
Економічна теорія, Політекономіка [762]
Економічні теми [1190]
Журналістика [185]
Іноземні мови [0]
Інформатика, програмування [0]
Інше [1350]
Історія [142]
Історія всесвітня [1014]
Історія економічна [278]
Історія України [56]
Краєзнавство [438]
Кулінарія [40]
Культура [2275]
Література [1585]
Література українська [0]
Логіка [187]
Макроекономіка [747]
Маркетинг [404]
Математика [0]
Медицина та здоров'я [992]
Менеджмент [695]
Міжнародна економіка [306]
Мікроекономіка [883]
Мовознавство [0]
Музика [0]
Наукознавство [103]
Педагогіка [145]
Підприємництво [0]
Політологія [299]
Право [990]
Психологія [381]
Реклама [90]
Релігієзнавство [0]
Риторика [124]
Розміщення продуктивних сил [287]
Образотворче мистецтво [0]
Сільське господарство [0]
Соціологія [1151]
Статистика [0]
Страхування [0]
Сценарії виховних заходів, свят, уроків [0]
Теорія держави та права [606]
Технічні науки [358]
Технологія виробництва [1045]
Логістика, товарознавство [660]
Туризм [387]
Українознавство [164]
Фізика [332]
Фізична культура [461]
Філософія [913]
Фінанси [1453]
Хімія [515]
Цінні папери [192]
Твори [272]
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Главная » Статьи » Реферати » Соціологія

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:Соціальна політика як фактор людського розвитку
Соціальна політика як фактор людського розвитку

Реальне забезпечення прав і свобод людини і громадянина є однією з найважливіших ознак демократичної держави. Але мало права проголосити, необхідно створити певні механізми, умови для їх реалізації, що може бути забезпечено надійною системою гарантій у цій сфері. Тобто повинна бути визначена чітка соціальна політика держави.
Під соціальною політикою прийнято розуміти цілеспрямований вплив політичними засобами на соціальну сферу. Проте точки зору розходяться при визначені основного змісту соціальної політики та її стратегії: що в ній повинно домінувати - проблеми праці чи розподілу і які групи населення (виробнича чи невиробнича) мають бути основним її об'єктом.
У світовій теорії та практиці найбільш поширеними є два напрями соціальної політики - ліберальний і патерналістський. Перший пов'язують з такою діяльністю держави, яка створює необхідні економічні, правові і культурні умови розвитку особистості, забезпечуючи рівні можливості кожному громадянину. Патерналістська модель передбачає гарантування державою визначеного рівня доходів та соціальних послуг залежно не від особистого трудового внеску, а, насамперед, від потреб населення, що сприяє розвитку людського капіталу. Якщо ж визначити соціальну політику, що формується в Україні, то її важко однозначно втиснути в межі конкретної моделі. Це вказує на те, що тут переплелись різні ознаки, оскільки українська соціальна політика дійсно знаходиться на етапі становлення, вбираючи в себе все позитивне світового досвіду, але одночасно допускаючи значні прорахунки, пов'язані насамперед з популістськими підходами передвиборчих баталій. І як результат - спрощений варіант соціальної політики лібералізму - модель державної політики соціального забезпечення, суть якої зводиться до надання мінімального рівня соціальних гарантій з боку держави.
На наш погляд, такі підходи до визначення змісту та стратегії соціальної політики є досить звуженими і не відповідають вимогам сучасності. Основними ж критеріями є гуманітарні. Соціальна політика повинна бути політикою людського розвитку. Людський розвиток забезпечується не тільки зростанням доходів, рівня освіти, охорони здоров'я, розширенням прав і можливостей вибору, а й процесом становлення особистості. Такі висновки для України мають не лише теоретичне значення, а й практичне, особливо в контексті вибору зовнішньоекономічних пріоритетів. Європейські пріоритети української зовнішньоекономічної політики повинні стати не лише визначальними для влади, а бути світоглядною основою життєдіяльності більшості населення. Гарантії соціальних прав та свобод людини як поняття - це система засобів і способів, що дають можливість для захисту своїх прав на володіння, користування та розпорядження соціальними благами. За своєю суттю гарантії є умовами, що зобов'язана створити держава для реалізації прав. За змістом - це система заходів, яка спрямована на реалізацію прав (організація охорони здоров'я, відпочинку, соціального забезпечення та інші). За формою гарантії - це передбачені Конституцією і законами України організаційні і правові форми реалізації соціальних прав і свобод.
Для суспільної стабільності, для поглиблення процесів демократизації дуже важливим є існування гарантії самозабезпечення тим, хто працює. Справжня демократія будується на підтримці тих громадян, які в матеріальному плані від влади незалежні, хто має відповідний рівень життя, причому забезпечує його власною працею, набутою освітою, знаннями. На жаль, навіть активна праця українського громадянина не забезпечує йому належного рівня життя. Україна залишається далеко позаду європейських країн за рівнем оплати праці. Європейська орієнтація України вимагає досягнення таких відносних показників соціальних стандартів як питома вага оплати праці у ВВП на рівні 55-65 %, співвідношення мінімальної заробітної плати до середньої заробітної плати не нижче 55 %, а також зростання мінімальної заробітної плати проти прожиткового мінімуму на працездатну особу у понад 3 рази, середньої заробітної плати - відповідно в 5-6 разів, середньої пенсії до прожиткового мінімуму на особу, яка втратила працездатність, близько 4 разів.
Для досягнення соціальних гарантій, державна політика доходів повинна бути направлена на стимулювання зростання легально сплачуваної заробітної плати як обов'язкової передумови фінансової спроможності системи загальнообов'язкового соціального страхування, передовсім пенсійного. При цьому соціальні гарантії повинні стосуватись встановлення мінімальної заробітної плати, поступове підвищення її рівня до прожиткового мінімуму для осіб працездатного віку і запровадження нового соціального стандарту - мінімальної погодинної заробітної плати. Мінімальна заробітна плата виступатиме державною гарантією нижньої межі оплати праці. Механізм установлення мінімальної заробітної плати (МЗП) у тій чи іншій формі використовується в усіх цивілізованих країнах, як правило, через механізми соціального партнерства та з урахуванням прожиткового мінімуму. За стандартами Європейської соціальної хартії, МЗП має становити 2-2,5 прожиткових мінімуми.
За даними МОП, мінімальна заробітна плата в більшості країн світу становить 40-60% середньої заробітної плати і в кілька разів перевищує фізіологічний мінімум. Зокрема, в Бельгії, Данії, Нідерландах, Німеччині - 50% середнього рівня, у Франції - 60%. Отже, за мірками української середньої зарплати мінімальна має бути на початку 2007 року 620 грн. Проте, якщо врахувати, що прожитковий мінімум занижений, а мінімальна зарплата є нижчою від нього, то звідси випливає, що потребує підвищення і мінімальна, і середня заробітні плати.
Розгляд лише деяких із соціальних гарантій дає підстави вважати, що їх реалізація здебільшого лежить в економічній сфері, яка має свою соціальну форму. Тому виняткове значення для розвитку процесів демократизації суспільства має підвищення регулюючої і контролюючої ролі держави, направленої на забезпечення захисту прав людини, розвитку її особистості та достатнього рівня життя.
Категория: Соціологія | Добавил: DoceNt (29.08.2016)
Просмотров: 251 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *: